РЕФЕРАТ
На тему:
КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ:
лосьйони, тоніки, емульсії, креми, маски, ампульні препарати.
Лосьйони чи тоніки — це водно-спиртові розчини або розчини, що не
містять спирту. Вони можуть доповнюватися різними біологічно активними
речовинами органічного чи неорганічного походження, солюбілізаторами —
поверхнево-активними речовинами, а також парфумерними добавками.
Призначення лосьйонів і тоніків — очищення та освіження шкіри, її
дезінфекція, зменшення подразнення після гоління.
Склад лосьйонів, тоніків підбирається залежно від типу шкіри клієнта.
Лосьйони, що містять високу концентрацію спирту і дезінфікуючих речовин,
ні в якому разі не можна наносити на все обличчя, їх використовують
тільки локально, наприклад, на ділянку гноячка. Слід пам’ятати, що такі
лосьйони можуть зашкодити жирній шкірі не менше, ніж сухій.
Існують емульсії двох типів:
— олія у воді (о/в) — крапельки олії, завислі у воді;
— вода в олії (в/о) — крапельки води, завислі в олії. Емульсія о/в
призначена для жирної шкіри, а в/о — для сухої. Бувають і змішані
емульсії, що поєднуть обидва типи.
Креми за складом поділяються на жирові, емульсійні і гелеві.
Жирові креми містять сплав твердих і рідких жирів у кількості, що
перевищує потреби шкіри, тому вони повністю не всмоктуються, а вкривають
шкіру жировою плівочкою. Найчастіше їх використовують із захисною метою
в холодну пору року. Жирові креми деяких видів застосовують при масажі
для кращого ковзання рук. Ці креми протипоказані в системі догляду за
жирною шкірою.
Емульсійні креми можуть бути рідкими чи густими, що залежить від
кількості води, компонентів, які утворюють структуру крему, та
особливостей виготовлення. Рідкі емульсійні креми — це косметичне
молочко чи косметичні вершки, які звичайно використовуються для очищення
сухої і нормальної шкіри.
Косметичні гелі і желе не містять жирів узагалі або містять їх у
мінімальних кількостях. Як колоїдні системи, гелі містять воду,
гліцерин, БАР тощо. Гелі можуть використовуватися для шкіри будь-якого
типу, вони не забивають пори, добре всмоктуються, пом’якшують і
зволожують шкіру, не залишаючи після себе жирного блиску. Саме така
форма є найкращою для догляду за шкірою навколо очей.
За механізмом впливу розрізняють живильні, зволожувальні й захисні
креми.
Живильні креми, 3 віком у шкірі людини збільшується дефіцит життєво
необхідних речовин, які вона отримує з плазми крові. Якщо до складу
крему ввести вітаміни, амінокислоти, гормоноподібні речовини, вуглеводи,
мікроелементи, ліпіди та ін., він набуде живильних функцій, що дасть
змогу підтримувати шкіру в здоровому стані.
Як зазначалося раніше, однією з основних причин передчасного старіння
шкіри є надмірне утворення вільних радикалів. Отже, необхідним
компонентом сучасної косметики є антиоксиданти. До них належать:
— вітамін Е: запобігає окисленню ненасичених жирних кислот, стабілізує
клітинні мембрани;
— вітамін С: стимулює синтез колагену, гальмує вироблення меланіну,
стимулює імунні реакції, запобігає перекисному окисленню ліпідів;
— вітамін А: нейтралізує вільні радикали, нормалізує диференціювання
клітин.
Шкіра людини є гормонозалежним органом. У клітинах шкіри є рецептори для
естрогенних гормонів. Місцеве застосування препаратів, які містять
естрогенні гормони, може справити позитивний загальний вплив на організм
жінки і порушити деякі життєво важливі функції. Тому в косметології
використовуються гор-моноподібні речовини рослинного походження —
фітоестрогени:
— ізофлавони — особливо багаті на них соя, червона конюшина, люцерна;
— флавони містяться в червоних сортах винограду, червоному вині;
— флавоноїди містяться у звіробої, вербені, шавлії та ін.;
— лігнани містяться в зерні злакових рослин, у цитрусових, моркві,
капусті.
Останніми роками популярним компонентом кремів проти старіння став
коензим Q-10 (убіхінон), який сприяє нормальному перебігу
окисно-відновних процесів у клітинах. Він також є антиоксидантом;
завдяки маленькій молекулі глибоко проникає через міжклітинний простір.
Зволожувальні креми. Збереження оптимального водного балансу у шкірі є
одним з основних завдань косметології. З одного боку, компонентами
зволожувальних засобів є речовини, що перешкоджають утраті вологи, з
іншого — речовини, які активно зв’язують воду у тканинах. Для того, щоб
запобігти випаровуванню води, необхідно створити на шкірі плівку, а для
того, щоб утримати воду у тканинах, потрібні ліпофільні (незамінні жирні
кислоти, цераміди) й гідрофільні (гіалуронова кислота, колаген, фітозан)
речовини.
Крім того, до складу зволожувальних кремів часто входять гліцерин,
сорбітол, пропіленгліколь, молочна кислота, сечовина, АНА-кислоти, NMF
(натуральний зволожувальний фактор).
Захист креми — це велика група косметичних засобів, до якої входять
сонцезахисні креми для шкіри різних типів, які містять сонцезахисний
фактор, а також креми, що захищають шкіру від шкідливих впливів
професійного характеру. Це, як правило, захисні креми для рук.
До складу сонцезахисних кремів входять фізичні й хімічні фільтри, які
перешкоджають проникненню ультрафіолетових променів у шкіру.
Інтенсивність сонцезахисної дії визначається величиною сонцезахисного
фактора.
Завершуючи розділ про косметичні засоби, наголошуємо, що професія
«косметик» надає необмежені можливості для творчої праці. Кожен
наведений тут протокол того чи іншого догляду за шкірою обличчя є тільки
прикладом, схемою, варіантом, який фахівець може адаптувати до
конкретного випадку. Головною умовою успіху є ґрунтовні знання будови,
фізіології шкіри, її вікових особливостей, а також механізму виникнення
різних естетичних проблем.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. –
М.: Медицина, 1980. – 288 с.
2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.
3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.
4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.
5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.
6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. –
176 с.
7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.
8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. – 416
с.
9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.
10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.
11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.
12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.
13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.
14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. –
Urban&Shwarzenberg, 1992. – 384 s.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
