.

Короткі відомості про розвиток зародка людини. Плацента (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
185 2843
Скачать документ

Тема: Короткі відомості

про розвиток зародка людини.

Плацента.

План.

Етапи розвитку зародка.

Передзародковий етап.

Зародковий період.

Плодовий період.

Критичні періоди.

Плацента.

Питання

Які періоди називаються критичними.

Які є періоди розвитку зародка людини.

На які етапи поділяється ембріогенез.

Що відбувається з зиготою в перший тиждень вагітності.

Які зародкові листки виділяються в період другого тижня вагітності.

Що таке мезодерма.

Що таке монохорда.

Що називається на етапі нейруляції.

Що розвивається з міота?

Які є шари мезодерми?

Що розвивається з проміжної мезодорми.

Що таке мазенхіма.

Що відбувається з зародком на 6 місяці вагітності.

Яка тривалість плодового періоду.

Які критичні періоди ви знаєте.

Що таке плацента.

Де вона розвивається.

Функції плаценти.

Знання загальних закономірностей внутрішньоутробного розвитку людини
має не лише велике теоретичне значення, а й величезний практичний
інтерес. У певні періоди росту й диференціації (розвиток спадкових
структур, початок функціювання найважливіших внутрішніх органів, деякі
особливості живлення зародка на різних етапах його розвитку тощо)
визначається підвищена чутливість організму, що розвивається, до різних
зовнішніх і внутрішніх негативних чинників. Ці періоди називаються
критичними.

У всіх плацентарних ссавців, у тому числі й людини, пренатальний
онтогенез може бути поділений на передзародковий (перші 2 тижні після
запліднення), зародковий період розвитку (2-8-й тижні після
запліднення), тобто до завершення утворення плаценти, і період плодового
розвитку (весь наступний період до народження), для якого властивий
плацентарний кровообіг.

Крім того, весь період ембріогенезу за Міжнародною гістологічною
номенклатурою поділяють на такі етапи: передзародковий
(преембріональний), зародковий (ембріональний), плодовий (фетальний).

Передзародковий етап (дроблення) — перші 2 тижні після запліднення.
Зразу після запліднення зигота починає швидко ділитися на клітини
(бластомери). Утворюється морула, потім бластоциста. В одношаровій
бластоцисті утворюється два відокремлених клітинних утвори — стінка
бластоцисти утворює позазародко-вий трофобласт, а відокремлене клітинне
скупчення — внутрішню клітинну масу (ембргобласт), між якими незабаром
виникає порожнина — бластоцель. Наприкінці першого тижня після
запліднення бластоциста діаметром близько 1 мм заглиблюється
(імплантується) в товщу пухкої слизової оболонки матки (завдяки лізуючій
дії клітин трофобласта).

На другий і третій тижні після запліднення відбувається гаструляція,
виділення зародкових листків і початок їх розвитку. Спостерігається
активніший розвиток ембріобласта (порівняно з трофобластом), тобто
інтенсивно відбувається утворення та диференціація зародкових листків.
Спочатку (восьма доба) у внутрішньому шарі ембріобласта виділяється
однорядний шар клітин — зародкова ендодерма. У решті клітинної маси
ембріобласта пізніше з’являється порожнина — амніон, вистелений
зсередини однорядним шаром клітин. Частина стінки амніона, яка прилягає
до ендодерми, називається зародковою ектодермою.

Внутрішній і зовнішній зародкові листки — ендо- і ектодерма — разом
становлять зародковий диск, де пізніше і розвивається ембріон.
Утворюється жовтковий мішок. При цьому ендодерма зародкового диска разом
з позазародковою частиною, яка розвивається, входить до складу стінки
жовткового міхура. Ектодерма ж є частиною стінки амніона.

У зародковому диску незабаром з’являється потовщення — первинна смужка
із зародковим вузликом спереду, де в кінці першого і на початку другого
тижня починається інтенсивна міграція клітин під ектодерму. За рахунок
цих мігруючих клітин розвивається третій, середній між ендодермою та
ектодермою, зародковий листок, або мезодерма. Клітини, розташовані перед
зародковим вузликом, утворюють нотохорду — зачаток хребта, по боках від
первинної смужки – основний зачаток мезодерми, який невдовзі
диференціюється на три частини: приосьову (епімер), мезодерму бічної
пластинки (гіпомер) і закладену між ними проміжну (мезомер).

Паралельно з утворенням основних частин мезодерми відбувається також
диференціація нотохорди (спинної струни). Це циліндричної форми
скупчення мезодер-мальннх клітин, розташоване по серединній площині
вентральне від мозкової первинної смужки. Нотохорда є осьовим скелетом
примітивних хордових і пре-ембріонів усіх хребетних і відіграє важливу
роль у розвитку нервової трубки та хребта.

В ектодермі на етапі нсйруляції починає розвиватись нервова система,
точніше коли на дорсальній поверхні зародкового диска ектодерма
стовщується у вигляді нервової пластинки, – від головного кінця до
хвостового. Ця пластинка перетворюється на нервову борозну, а на початку
ембріонального періоду — на нервову трубку. На цьому етапі розвитку
живлення зародка здійснюється тільки за рахунок речовин із тканин матки.

Зародковий (ембріональний) період (диференціація основних зачатків
органів і тканин) — 4-8-й тижні після запліднення. У цей час тіло
зародка цілком відокремлюється від жовткового мішка. Сегменти приосьової
мезодерми, яких в ембріоні людини закладається 43-44 пари і які дістали
назву сомітів, диференціюються на дерматом, клітини якого беруть участь
у розвитку власне шкіри, мготом, з якого розвивається посмугована
мускулатура, і склеротом, з клітин якого розвивається скелет.

Мезодерма бічної пластинки у подальшому розпадається на два шари:
зовнішній — соматичну (парієтальну) мезодерму (соматоплевру) і
внутрішній — мезодерму нутрощів, або вісцеральну (спланх-ноплевру) —
спланхнічну мезодерму. Перший шар, з якого розвивається парієтальний
листок серозної оболонки, тісно зростається з ектодермою і елементами
дерматомів, що проникають у неї. Другий об’єднується з ендодермою і є
початком вісцерального листка серозної оболонки та його похідних. Між
соматичною і вісцеральною мезодермою розташована порожнина (целом).

Мал. Ембріон людини в кінці четвертого тижня Загальний вигляд сомітів
(приосьова мезодерма):

1 — перша глоткова (зяброва) дуга; 2 — зорова ямка; 3 — перша глоткова
(зяброва) борозна; 4 — друга глоткова (зяброва) дуга; 5 — вушна ямка; 6
— третя глоткова (зяброва) дуга; 7 — восьмий, дев’ятий, десятий і
одинадцятий соміти.

На ранніх стадіях ця порожнина є спільною целомічною порожниною тіла, а
потім ділиться на чотири ізольовані порожнини: праву й ліву плевральні,
перикардіальну і черевну.

З проміжної мезодерми (нефрогенного тяжа) розвиваються головні
компоненти сечової і статевої систем, які протягом еволюції хребетних
зазнали складних перетворень.

У преембріональному періоді з глибоких шарів мезодерми відділяються
характерні відростчасті клітини, які поширюються по всьому організму. Ця
клітинна маса, що дістала назву мезенхіми, започатковує гладку м’язову
тканину, кров, лімфу, кровотворні органи, кровоносні і лімфатичні
судини, лімфатичні вузли, селезінку тощо.

Починає регулярно скорочуватися серце, виникає кровообіг, закладаються
кінцівки, посмугована (скелетна) м’язова тканина (похідна міотомів),
з’являються перші ознаки (на 6-му тижні) скостеніння скелета,
замикається нервова трубка, утворюються первинні мозкові виступи
(міхури), спинний мозок складається вже з сірої і білої речовини,
інтенсивно виникають зачатки органів, формується шкіра із зачатками її
придатків. Із ендодерми, що складається з прехордальної пластинки та
кишкової ендодерми, закладається епітелій слизових залоз заднього
відділу порожнини рота, глотки, залозиста тканина щитоподібної та
прищитоподібної залоз, епітеліальна основа тимуса (загруднинної залози)
та епітелій стравоходу. Кишкова ендодерма є джерелом розвитку епітелію
слизової оболонки шлунка, кишок, її дрібних залоз і залозистих елементів
підшлункової залози, печінки та слизової оболонки жовчних шляхів.
Формується плацента, хоч зародок ще продовжує живитись за рахунок
жовткового кровообігу.

У кінці ембріонального і на початку плодового періоду за допомогою
нервових волокон установлюється зв’язок між органами, що розвиваються, і
їхніми частинами та відповідними невротомами. Цей зв’язок залишається
сталим протягом усього життя.

Плодовий період у людини триває від дев’ятого тижня після запліднення
(зародок, або ембріон, починає називатись плодом) до народження дитини.
Протягом цього часу відбувається бурхливий ріст та диференціація
органів. Високого розвитку досягає центральна нервова система. У зв’язку
з тим, що утворення плаценти цілком завершується до початку плодового
періоду, плід повністю переходить на плацентарний кровообіг.

Кожен наступний етап причинно випливає з попереднього. Через це
ушкодження на будь-якому етапі, як правило, призводить до різких
порушень розвитку зародка, іноді його загибелі або розвитку
виродливостей (О.Г.Кнорре).

Протягом вагітності за нормальних умов розрізняють такі критичні
періоди. Перший період — це запліднення й етап імплантації (перший
тиждень після запліднення), другий — ембріональний період, тобто
збігається з часом, який передує утворенню плаценти. У цей час зародок
продовжує живитись речовинами, що надходять із стінки матки, причому
часто між ембріоном і матір’ю відбувається обмін несумісними білковими
фракціями. Третій період збігається з бурхливим розвитком органів у
першій половині плодового періоду. З’являється велика потреба плода в
поживних речовинах і особливо в кисні. Кров матері насичується надмірною
кількістю продуктів обміну, внаслідок чого можлива гіпоксія і токсинемія
вагітної.

Плацента (placenta) є частиною плодових оболонок. Розвивається в ділянці
трофобласта, який безпосередньо прилягає до стінки матки, протягом двох
— п’яти місяців вагітності. Це орган, який здійснює процеси обміну між
кров’ю матері й плода. У розвитку і формуванні плаценти бере участь
трофобласт бластоцисти, який є основою утворення ворсинчастого хоріона,
і слизова оболонка матки у вигляді основної відпадної (децидуальної)
оболонки. При цьому замкнута капілярна мережа ворсин хоріона ніби плаває
в крові лакунарних розширень цієї оболонки матки.

Плацента гальмує перехід деяких токсичних речовин із крові матері в кров
плода. Разом з тим через плаценту в кров плода проникають алкоголь,
наркотичні речовини, нікотин, гемолітичні отрути, ртуть, миш’як тощо.
Бар’єрну функцію плацента має лише у фізіологічних умовах. Отруєння
алкоголем, нікотином та іншими речовинами різко зменшує цю функцію, що
призводить до захворювань, формування вад плода і навіть до його
загибелі.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020