Пошукова робота

з предмету: “Інфекційні хвороби”

“Корнелій Уельс – видатний вчений стародавнього Риму”

План

І. Вступ.

ІІ. Основна частина.

Автобіографія, історичні відомості.

Значення його праць для медицини.

Осоратники з якими він працював.

ІІІ. Висновок.

В період життя Корелія Цельсу медицина займає досить важливе місце. В
цей час значного розвитку набула санітарія і гігієна, які становили
гордість Риму. Заслуговує на увагу організація медичного обслуговування
в Стародавньому Римі. Там існували посади головних лікарів (архіятрів),
які контролювали діяльність інших лікарів. Лікарі були при цирках,
театрах, громадських садах, при об’єднаннях ремісників. Особливо добре
була організована медична допомога в армії. Тут були створені військові
госпіталі, в яких існували табірні лікарні, лікарні легіонів тощо.

До наших днів збереглися сліди санітарних споруд, які обслуговували
мирні потреби великих міст цієї держави. В римських законах розроблялися
вимоги санітарного характеру: заборонялося ховати мертвих у межах міста,
використовувати для пиття воду з Тібру, а рекомендувалося вживати
джерельну воду.

В цей час на рубежі старої і нової ери трудився римський лікар-мислитель
Авл Корнелій Цельс ( близько 25-30 рр. до н.е. – 50 р.н.е.).

Він був всесторонньо освіченою людиною, добре розбирався в різних
областях знань. Він вивчав філософію, медицину, юриспруденцію, риторику,
воєнну справу і т.п.

Цельса без сумніву можна віднести до енциклопедистів, про що свідчить
його багатогранна праця “Artes” ( “Мистецтва”) узагальнюючи знання
стародавніх в самих різних областях: агрономії, юриспруденції,
філософії, риторики, воєнної справи. В цій праці є розділ присвячений
медицині (VI – XII частина книги). Цей розділ був написаний, коли йому
було близько 50 років.

До цього часу відбулися значні зміни в рабовласницькому суспільстві .
Рабів стало менше і вони стали дорожче коштувати. А. К. Цельс, будучи
великим рабовласником, по суті створив лікувальний посібник для
рабовласників, скориставшись яким вони могли зберегти рабів. Створенню
цього посібника передувало навчання медичним знанням у грецьких лікарів,
які проживали в Римі.

Медицинська школа (Schola medicorum) і валетудінаріум (лікарня для
рабів) стали для нього “університетом” по здобуванню знань в медицині.
Великою заслугою Цельса є те , що він в трактаті “Про медицину” передав
всі знання, які накопилися до того часу в цій області (вони до цих пір
являються єдиною достовірною інформацією про багатьох лікарів) і
проаналізував погляди своїх попередників – Гіпократа, Герофіла,
Еризистрата, Асклепіада і др.

Медичний розділ Про лікарську справу (De re medica) у 8 книгах – єдина
збережена частина твору. Хоча Цельс не був практикуючим лікарем (про
нього ми знаємо лише, що він жив в епоху Тіберія) і його праця
адресована неспеціалістам, твір становить великий інтерес, оскільки є
основним джерелом зведень по медицині пізньої античності.

Ідеї, що висловлює Цельс у таких областях, як пластична чи хірургія
навчання про малярію, свідчать про високий ступінь розвитку медицини в
його час.

У своїй праці Цельс найчастіше посилається на Асклепіада, лікаря з
Віфінії, що практикували в Римі. Але Цельс був ще і великим
шанувальником Гіппократа й одним з перших став популяризувати навчання
грецького лікаря серед римлян. Цельса навіть називали «латинським
Гіппократом».

На творі Цельса, поряд з Гіпократовим корпусом (зібранням творів школи
Гіппократа) і працями Галена, ґрунтуються практично всі наші пізнання в
області античної медицини. Праця Цельса був опублікований у 1478 і
з’явився однієї з перших книг по медицині в Європі.

Ще в 16 в. слава й авторитет Цельса були настільки високі, що Теофраст
Бомбаст фон Гогенгейм (1493–1541), знаменитий алхімік і лікар, прийняв
ім’я Парацельс (що значить «переважаючий Цельса»).

Анатомічні описи Цельса короткі, але дуже виразні. Цельс був проти
вівісекції людини, але розкриття трупів вважав за можливе. Цельс
указував, що пульс – недостатній показник стану здоров’я, оскільки
залежить від підлоги, віку і статури пацієнтів. Він відзначав, що навіть
тимчасовий розлад травлення приводить до ослаблення пульсу.

Цельс залишив чудовий опис малярії. Його думка, що жар викликається
зусиллями, що починаються природою, по виведенню з організму шкідливих
речовин, набагато випередило його час.

Цельс запропонував літотомію (каменероздроблення) – операцію по
роздробленню каменів у сечовому міхурі. Описав пластичні операції по
відновленню носа, губ і ушей. Цікавився лікуванням раней, переломів,
вивихів, захворювань кіст, некрозів. Описував фістули, виразки, пухлини,
грижі, ампутацію кінцівок і трепанацію черепа. Перелічив методи зупинки
кровотеч і способи перев’язки кровоносних судин.

Цельс підкреслював важливість раціонального підходу до питань
симптоматики, діагностики, лікування і прогнозу хвороби. В його працях є
важлива інформація про гігієну і дієтику. Цельс придавав велике значення
індивідуального підходу до лікування. Ним чітко визначалось значення
праці в житті людини: “Неробство прискорює прихід старості, праця ж
продовжує нашу молодість”.

Детально описав признаки деяких хвороб і загальні способи їх лікування:
кровопускання, банки, розтирання, дієтичне харчування. В праці також
приведені також детальні дані по фармакології – про властивості і
приготування лікарств, їх дія, способи назначення, дозування. У
хірургічній частині трактату Цельс зберіг для історії медицини великий
досвід учених Александрійської школи. У нього ми знаходимо перший опис
операції катаракти, яку успішно робили вже лікарі Вавілонії за 2—2, 5
тисячі років до н. е. Описуючи операцію ампутації, Цельс говорить про
перев’язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж. Класичний
опис ознак запалення належить Цельсові: «Notae vегае inflamationis sunt
quattuor: rubor еt tumor сum colore et dolore (Справжніх ознак запалення
чотири: почервоніння, припухлість з жаром і болем)». Це збігається з
описом їх індійським лікарем Сушрутою. Також А.Цельс описав одну із форм
трихофітії яка називалася в той час “керіон Цельса”. В його енциклопедії
вперше в Європі описані чотири місцевих признаків запалення (біль,
підвищення температури, червоніння, запухання), операція при катаракті,
поворот плода на ніжку при пологах. В стародавньому Римі А.Цельса
називали латинським Гіпократом, а за вишуканість мови – медичним
ціцероном.

Для філософів трактат “Про медицину” цікавий тим, що в ньому відображені
погляди різних класів на її суть. Філософія Цельса зводилася до
примирення всіх медичних шкіл.

Він вважав, що для хорошого лікаря потрібні, перш за все, добрі знання,
а потім вже розсудливість. “Як би мистецтво розмірковування робило
добрих лікарів, то філософи були б найкращими лікарями”.

На відміну від Асклепіада А.К. Цельс стояв на ідеалістичних позиціях,
так як вважав, що всі хвороби від бога, а медицина сама по собі. Звідси
і помилкова думка про безкористність лікарств. Цим самим він ніби
ввійшов в суперечку з самим собою. Достатньо широко приставив всю
сучасну йому медицину, А.К. Цельс разом з тим песимістично ставився на
її значення. Це означає що ним оволоділа храмова медицина.

Використана література

Історія медицини. – М., 1989.

Медична енциклопедія. – В 4-х томах. – Т.4.

Похожие записи