Реферат на тему:

Консервативні методи лікування в гінекології

Відділення консервативної гінекології призначене для надання
спеціалізованої лікувальної допомоги хворим із патологією жіночих
статевих органів, яка не потребує оперативних втручань. Основними
завданнями персоналу відділення консервативної гінекології та лікарів,
що там працюють, є створення для хворих лікувально-охоронного режиму з
позитивним психотерапевтичним впливом, проведення медикаментозної
терапії, виконання лікувальних процедур.

ЛІКУВАЛЬНО-ОХОРОННИЙ РЕЖИМ ТА ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ

Для досягнення ефекту в лікуванні хворих необхідно дотримуватись
лікувального режиму, особливості якого визначає лікар для кожної хворої
індивідуально, а реалізацію забезпечує середній медичний персонал.

Хворим майже з усіма гінекологічними захворюваннями впродовж гострої
стадії рекомендоване утримання від статевого життя. Фізична праця,
навіть домашня робота, підняття вантажів також протипоказані.

Ліжкового режиму повинні дотримуватись хворі з гострими запальними
процесами статевих органів та загостреннями хронічних процесів. Після
ліквідації гострих явищ постійне перебування у ліжку не є обов’язковим,
хвора переводиться на загальний (палатний) режим.

Гінекологічні хворі не потребують якоїсь особливої дієти. Але часто
хвороби статевої сфери супроводжуються розладами функції сусідніх
органів. Пацієнтки гінекологічного відділення іноді скаржаться на
розлади з боку кишечника, частіше запори, тому функцію товстої кишки
потрібно регулювати, зокрема відповідною дієтою: їжа повинна бути
багатою на клітковину, містити достатню кількість овочів та фруктів,
варто вживати сухофрукти, курагу, інжир, чорнослив. Якщо таке харчування
не приводить до нормалізації діяльності шлунково-кишкового тракту,
вдаються до застосування проносних засобів (сени, крушини) або до
очисних клізм.

Якщо захворювання супроводжується анемією, для відновлення запасів
заліза в організмі слід вживати продукти з високим вмістом вітамінів та
мікроелементів: фруктові та ягідні соки (зокрема, з моркви, буряка,
яблука), гранат, чорну смородину, м’ясо та печінку.

Необхідно стежити за функцією сечового міхура хворої. При запальних
процесах, пухлинах, що тиснуть на матку, сечовипускання буде частішим.
Випадіння матки часто супроводжується затримкою сечовипускання,
спорожнення сечового міхура можливе лише за умови вправлення матки.
Медичний персонал повинен враховувати ці особливості, стежити за
частотою сечовипускання в таких хворих та при необхідності застосовувати
катетеризацію сечового міхура. За показаннями кількість випитої та
виділеної рідини вимірюють та відмічають на спеціальній картці в історії
хвороби.

ЛІКУВАННЯ ТЕПЛОМ ТА ХОЛОДОМ

Лікування холодом використовують при необхідності створити локальну
гіпотермію тканин. Дія холоду викликає звуження судин і забезпечує
протизапальний, болезаспокійливий та гемостатичний ефект. Найчастіше
холод застосовують з метою рефлекторного скорочення матки при маткових
кровотечах, після вишкрібання стінок порожнини матки.

Міхур з льодом обгортають рушником і прикладають до нижньої частини
живота на 15-20 хв, при потребі повторюють через 30-40 хв. Інколи
вдаються до введення льоду у вагіну або пряму кишку. Для цього
наповнюють льодом пробірку, вміщують її в новий презерватив і вводять у
піхву на 15-20 хв. Такий спосіб кріотерапії сповільнює циркуляцію крові
в зоні охолодження, забезпечує місцевий гемостатичний ефект, зупиняє
розвиток гематом при травмах, зменшує післяопераційний набряк.

При захворюваннях нирок, сечового міхура та кишечника використання
холоду протипоказане.

У гінекологічній практиці застосовують і термотерапію — лікування
теплом. Дія тепла знижує тонус гладенької мускулатури матки, маткових
труб, і тим сприяє зменшенню больових відчуттів.

Найпростіший спосіб термотерапії — грілка. Грілку наповнюють водою, що
має температуру 40-50°С, у жодному разі не окропом, особливо коли
йдеться про зігрівання хворих при ознобі, після значної крововтрати, у
хворих після операції. Це важливо для запобігання опікам. Протипоказані
теплові процедури при гострих запальних процесах, кровотечах із статевих
шляхів, що тривають, пухлинах статевих органів.

Для місцевої розсмоктувальної та болезаспокійливої дії використовують
зігріваючі компреси. До хворого місця прикладають серветку з кількох
шарів марлі, змочену спиртом, розведеним водою 1:1, далі — шар
компресного паперу або церати, поверх якого для збереження тепла
прикладають вату або махровий рушник. Компрес фіксують бинтом.

МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

Спринцювання та зрошення

Одним із найбільш розповсюджених методів лікування запальних процесів
піхви та шийки матки є спринцювання та зрошення піхви. Лікувальний ефект
дає механічна, хімічна та термічна дія води чи лікувального розчину на
стінки піхви. При спринцюванні використовують меншу кількість розчину,
менший час процедури та менший тиск, що створюється на стінки органа,
ніж при зрошенні. Слід пам’ятати, що спринцювання — це лікувальна, а не
гігієнічна процедура, її проводять лише за певними показаннями.

Зрошення, або іригація, — процедура, що полягає у промиванні піхви
великою кількістю рідини (10-12 л). Здійснюється з обтурацією виходу з
піхви спеціальним пристроєм з двома отворами, через один з яких вода
надходить у вагіну, а через інший витікає, тому створюється певний тиск
на її стінки (рис. 182). Це рефлекторним шляхом впливає на метаболічні
процеси в органах малого таза. Для зрошення використовують мінеральну
воду. Цей метод переважно призначають при санаторно-курортному
лікуванні.

Мета вагінального спринцювання — розчинення та механічне вимивання з
піхви патологічного вмісту, місцевий вплив лікарських речовин на стінки
піхви та шийку матки, чим досягається санація піхви. Теплова дія розчину
на шийку матки сприяє розсмоктуванню запальних інфільтратів у малому
тазу. Показаннями до проведення процедури є запальні захворювання піхви
та шийки матки (кольпіт, ендоцервіцит), ерозія шийки матки, запальні
процеси придатків матки, хронічний пельвіоперитоніт з наявністю спайок,
параметрит у стадії розсмоктування.

Спринцювання протипоказані при маткових кровотечах, гострих запальних
процесах, при вагітності, особливо при загрозі її переривання, а також
під час менструації.

Техніка спринцювання. Процедуру проводять на гінекологічному кріслі або
на кушетці, вдома — в ліжку у горизонтальному положенні хворої. Під таз
хворої підкладають судно. Використовують кухоль Есмарха місткістю 2 л.
Перед використанням кухоль та трубку ополіскують окропом. Наконечник
стерилізують кип’ятінням. У кухоль наливають лікувальний розчин (фураци-

лін, розчини перманганату калію, хлоргексидину біглюконату, ротокану,
ре-кутану, ромазулану, настій ромашки, нагідок, шавлії, кори дуба,
розчин питної соди або морської солі). Його температура повинна бути
37-38°С при теплих спринцюваннях і 40-45°С при гарячих. Перевіривши
температуру розчину, спускають з трубки невелику кількість розчину,
обмивають зовнішні статеві органи жінки, великим і вказівним пальцями
лівої руки розводять статеві губи та вводять наконечник у піхву на
глибину 8-10 см. Тривалість процедури не менше 10 хв. Лікування
проводять щоденно, на курс — 5-20 процедур.

Основні препарати, які використовують для спринцювань

Rp.: Sol. Kalii permanganatis 0,1% 100 ml —

D.S. По 1 чайній ложці на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Romasulani 100 ml

D.S. По І столовій ложці на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Microcidi 100 ml

D.S. Для спринцювання розвести в 200 мл води.

#

Rp.: Sol. Acidi lactici 3% 1000 ml

D.S. Вагінальні інстиляції по 100 мл 2 рази на день протягом 10-15 хв.

#

Rp.: Sol. Chinosoli 5% 100 ml

D.S. По 2 столові ложки на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Vagotili 250 ml

D.S. По 1 чайній ложці на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Sol. Chlorophyllipti spirituosae 1% 100 ml

D.S. По 1 столовій ложці на 1 л води для спринцювання.

Вагінальні ванночки

Вагінальні ванночки застосовують, коли необхідно створити умови для
тривалого впливу невеликої кількості лікувального розчину на шийку матки
та стінки піхви. Їх рекомендують при кольпіті, ендоцервіциті, ерозії
шийки матки.

Техніка вагінальної ванночки. У піхву вводять двостулкове дзеркало
Куско, розкривають його і фіксують у розкритому положенні. Наливають
лікувальний розчин. Першу порцію одразу зливають, наливають наступну.
Хвора притримує дзеркало так, щоб розчин не виливався. Тривалість
процедури — 10-15 хвилин. Розчин виливають. Після ванночки вводять
тампон з лікувальною маззю або лініментом.

Для лікування вульвітів у дівчаток та у хворих літнього віку, особливо
при діабеті, кольпітів у гострій стадії використовують сидячі ванночки з
настоями лікарських рослин: ромашки, шавлії, календули або з розчином
перманганату калію чи фурациліну. Температура ванночки не повинна
перевищувати 38-40°С.

Вагінальні тампони

Тампони використовують для тривалої дії на шийку матки лікарських
речовин, переважно на жировій основі. Показаннями є наявність ерозії
шийки матки, ендоцервіциту, кольпіту, трофічної виразки шийки матки або
піхви при випадінні матки. Основні речовини, які застосовують для
лікування тампонами: емульсія синтоміцину, шипшинова олія, лінімент
бальзамічний (за Вишневським), тетраборат натрію з гліцерином, риб’ячий
жир, мазь із солкосерилом. В умовах санаторно-курортного лікування
використовують тампони з лікувальними грязями.

Тампони виготовляють з вати, перев’язують марлевою смужкою довжиною 10
см, щоб можна було без затруднень витягти його за вільний кінець. Можна
використати «Тампакс». Тампон просочують великою кількістю лікарської
речовини, відповідно до призначень.

Перед введенням тампона доцільно провести вагінальну ванночку або
спринцювання для видалення патологічного вмісту вапни, щоб мазь чи
лінімент, яким просякнутий тампон, впливали безпосередньо на слизову
піхви. Після ванночки, не виводячи з піхви дзеркал, її слизову висушують
стерильною ватою, а потім вводять лікувальний тампон. Дзеркала виймають
з піхви так, щоб його не змістити. Тампон залишається у піхві на 12-24
год., після чого хвора сама, потягнувши за марлеву смужку, виймає його.
Введення тампонів проводять щоденно або через день.

Основні препарати, які використовують для тампонів

Rp.: Sol. Chlorophyllipti oleosae 2% 100 ml

D.S. Для тампонів.

# Rp.: Metronidazoli 3,0

Synoestroli 0,01

Ac. ascorbinici 0,6

Retinoli acetatis oleosae 20 000 OD

01. Helianthi ad 100,0

M.D.S. Для тампонів 2 рази на добу в піхву.

#

Rp.: Ung. «Dioxycolum» 30,0

D.S. Для тампонів.

#

Rp.: Ung. «Laevosinum» 50,0

D.S. Для тампонів.

Rp.: Ung. Dioxydini 5% 50,0

D.S. Для тампонів.

#

Rp.: 01. Hippopheae 100,0

D.S. Для тампонів.

#

Rp.: Ung. Dalacini 2% 40,0

D.S. Вміст одного аплікатора ввести в піхву 1 раз на день. Курс
лікування — 7 днів.

МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ

Антибактеріальна терапія

Антибіотики використовують для лікування запальних захворювань у гострій
стадії, у важких випадках вони є визначальним фактором для врятування
життя хворої. Ефективність антибактеріальної терапії визначається
правильністю її застосування.

Принципи антибактеріальної терапії:

• перед початком антибактеріальної терапії слід зробити посіви з вогнищ
інфекції для визначення виду збудника та його чутливості до
антибіотиків;

• до отримання результату бактеріологічного дослідження призначають
антибіотики широкого спектра дії, після визначення виду збудника можлива
зміна препарату з урахуванням чутливості даного штаму до того чи іншого
антибіотика;

• перед введенням антибіотиків обов’язковим є проведення проби на
індивідуальну чутливість організму хворої до даного антибіотика;

• антибіотики слід вводити, суворо дотримуючись дози та часу введення
для підтримання стабільної концентрації препарату в організмі протягом
усього курсу лікування;

• дуже важливим є дотримання оптимальних доз і тривалості курсу
антибактеріальної терапії, оскільки недостатнє дозування або передчасне
припинення введення препарату може призвести до переходу гострого
запального процесу в хронічний або до рецидиву захворювання;

• при поєднанні антибіотиків необхідно враховувати їхню сумісність;

• тривалість лікування одним антибіотиком не повинна перевищувати 7-10
днів;

• при тривалому вживанні антибіотиків можуть виникати порушення
нормальних співвідношень у мікробіоценозі статевих шляхів, що призводить
до активізації грибкової флори, тому разом з антибіотиками слід
призначати протигрибкові препарати;

• при застосуванні антибіотиків можливі важкі алергічні реакції. У
такому випадку введення препарату слід негайно припинити і надати
відповідну допомогу;

• при призначенні антибіотиків необхідно звертати увагу на
функціональний стан нирок та печінки.

У гінекологічній практиці найчастіше використовуються препарати
пеніцилінового ряду (оксацилін, ампіцилін, ампіокс, клоксацилін,
флемок-син Солютаб), цефалоспорини (/ покоління — цефалотин, цефазолін;
II покоління — цефуроксим, цефметазол, цефокситин; III покоління —
цефотак-сим, цефтизоксим; IV покоління — цефпірам, цифепім; оральні
цефалоспорини — цефалексин), тетрацикліни (тетрациклін, доксициклін),
аміноглі-козиди (гентаміцин, тобраміцин, амікацин), макроліди
(еритроміцин, клацид), фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин,
норфлоксацин), карба-пенеми (тієнам), нітроімідазоли (метронідазол),
протигрибкові препарати (ністатин, клотримазол, міконазол).

Терапевтичні дози та способи введення антибактеріальних препаратів

Група пеніцилінів:

Rp.: Benzylpenicillini-natrii 500000 ОД D.t.d. N. 12 S.
Внутрішньом’язово по 500000 ОД через 4-6 год.

Безпосередньо перед введенням розчинити

у 2 мл 0,5% розчину новокаїну.

# Rp.: Amoxicillini trigidrati 0,5

D.t.d. N. 20 in tabul.

S. По 1 таблетці 2 рази на день.

# Rp.: Oxacillini-natrii 0,25

D.t.d. N. 50 in tabul.

S. По 2 таблетки 4 рази на день.

#

Rp.: Ampicillini-natrii 0,5 D.t.d. N. 10

S. Внутрішньом’язово по 0,5 г через 4-6 год. Безпосередньо перед
введенням розчинити в 2 мл води для ін’єкцій.

Група цефалоспоринів:

Rp.: Cefaloridmi 1,0 D.t.d. N. 10 S. Внутрішньом’язово по 1,0 г через 6
год.

Перед введенням розчинити у 2 мл води для ін’єкцій.

#

Rp.: Cefalexini 0,25 D.t.d. N. 10 S. Внутрішньом’язово по 1,0 г через 6
год.

Перед введенням розчинити у 2 мл води для ін’єкцій.

#

Rp.: Cefalexini 0,25

D.t.d. N. 50 in caps. S. По І капсулі 4 рази на добу.

# Rp.: Cefalotim-natrii 1,0

D.t.d. N. 10

S. Внутрішньом’язово по 0,5-1,0 г через 4-6 год.

Перед введенням розчинити у 2 мл води для ін’єкцій.

#

Rp.: Cephazolini 1,0 D.t.d. N. 10 S. Внутрішньом’язово по 1,0 г через 8
год.

Перед введенням розчинити у 2 мл води для ін’єкцій.

#

Rp.: Cefuroximi 0,75 D.t.d. N. 10 S. Внутрішньовенне по 0,75 г через
8-12 год.

Перед введенням розчинити у 2 мл води для ін’єкцій,

вводити протягом 3-5 хв .

#

Rp.: Cefotaximi 1,0 D.t.d. N. 10

S. Внутрішньом’язово або внутрішньовенне» повільно по 1,0 г через 6 год.
Перед введенням розчинити у 2 мл води для ін’єкцій.

Група карбапенемів:

Rp.: Tienami 0,5 D.t.d.N. 5 S. Внутрішньом’язово або внутрішньовенне по
1,0-4,0 г на добу.

Група монобактамів:

Rp.: Azactami 1,0 D.t.d.N. 10 S. Внутрішньом’язово або внутрішньовенне
по 1,5-6,0 г на добу.

Група аміноглікозидів:

Rp.: Kanamycini sulfatis 0,5 D.t.d. N. 6 S. Внутрішньом’язово по 0,5 г
через 6 год.

Перед введенням розчинити в З мл води для ін’єкцій.

#

Rp.: Gentamycini 0,08 D.t.d. N. 10 S. Внутрішньом’язово через 8-12 год.

Перед введенням розчинити в З мл води для ін’єкцій.

#

Rp.: Tobramycini 0,04 D.t.d.N. 10 S. Внутрішньом’язово через 8 год.

Перед введенням розчинити в З мл води для ін’єкцій.

Група макролідів:

Rp.: Erythromycini 0,25 D.t.d.N. ЗО in tabul. S. По 1 таблетці 4 рази на
добу.

#

Rp.: Tab. Oleandomycmi phosphatis 0,125 N. 25 D. S. По 2 таблетки 3-4
рази на добу.

# Rp.: Tab. Rulidi obd. 0,15 N. 20

S. По 1 таблетці 2 рази на добу.

#

Rp.: Tab. Klacidi 0,25 N. 14

S. По 2 таблетки 2 рази на добу.

Група тетрациклінів:

Rp.: Tab. Tetracyclini hydrochloridi 0,1 N. ЗО S. По 2 таблетки 3-4 рази
на добу.

# Rp.: Doxycyclini hydrochloridi 0,1

D.t.d.N. 10 in caps.

S. З капсули на перший прийом, потім

по 1 капсулі через 6 год. Курсова доза — 0,5 г.

Хіміотерапевтичні протимікробні засоби

Група фторхінолонів:

Rp.: Ciprofloxacini 0,25 D.t.d.N. 10 in tab. S. По 1 таблетці 2 рази на
добу.

# Rp.: Ofloxacini 0,2

D.t.d.N. lOintab.

S. По 1 таблетці 2 рази на добу.

# Rp.: Norfloxacini 0,4

D.t.d.N. 10 in tab.

S. По 1 таблетці 2 рази на добу.

Протигрибкові та протипаразитарні препарати

Rp.: Metronidazoli 0,25 D.t.d. N. 10 in tab. S. По 1 таблетці 3 рази на
добу.

#

Rp.: Tinidazoli 0,5 D.t.d. N. 4 in tab. S. По 4 таблетки на один прийом.

# Rp.: African 0,25

D.t.d. N. 8 in caps.

S. По 2 капсули на день протягом 4 днів.

#

Rp.:Tergynani in tabul. N. 10

D.S. По 1 таблетці у вагіну на ніч (попередньо змочивши таблетку водою)

# Rp.: Gyno-Dactarini 0,1

D.t.d. N. 15 in ovul. vaginalis

S. По І вагінальній таблетці 1 раз на добу в піхву протягом 14-15 днів.

# Rp.: Gyno-Travogen 0,6

D.t.d. N. 10 in ovul. vaginalis

S. По І вагінальній таблетці 1 раз на добу в піхву протягом 14-15 днів.

# Rp.: Diflucani0,15

D.t.d. N. 1 m caps.

S. 1 капсулу 1 раз на добу всередину.

# Rp.: Supp. Gyno-Pevarili 0,15

D.t.d. N. З

S. По 1 вагінальній свічці 1 раз на добу в піхву протягом 6 днів

# Rp.: Pimafucini 0,025

D.t.d. N. 20 in tab. vaginalis

S. По І вагінальній таблетці 2 рази на добу в піхву протягом 3 днів.

# Rp.: Clotrimazoli 0,1

D.t.d. N. 6 in tab. vaginalis

S. По 1 вагінальній таблетці 1 раз на добу в піхву.

#

Rp.: Metrogil 100ml

D.S. Внутрішньовенне) крапельне 2-3 рази на добу.

#

Rp.: Тгісапіх 100 ml

D.S. Внутрішньовенне 2-3 рази на добу.

# Rp.: Pohgynax

D.t.d. N. 12 in ovul. vaginalis

S. По І вагінальній таблетці 1 раз на добу в піхву протягом 12 днів.

#

Rp.: Tab. «Gynalgin» N.10

D.S. По 1 вагінальній таблетці на ніч в піхву протягом 10 днів.

#

Rp.: Tab. «Clion-D» N.10

D.S. По 1 вагінальній таблетці на ніч в піхву протягом 10 днів.

#

Rp.: Tab. «Nimorazol» N.6

D.S. По 1 таблетці 2 рази на добу всередину протягом 6 днів.

Після клінічного та лабораторного одужання хворої з метою відновлення
нормальної мікрофлори піхви та запобігання дисбактеріозу рекомендують:

Rp.: Lactobacterini sicci 3 doses D.t.d. N. 10 in ampull. S. У піхву по
3 дози, розвести в 15 мл теплої води.

На ватно-марлевому тампоні вводити на 4 години

зранку та на 7 годин ввечері.

Курс лікування — 7-10 днів.

Вживаються також біфідумбактерин, біфікол, ацилакт, солкотриховак,
солкоуровак, вагілак.

ІМУНОТЕРАПІЯ

Метою цього методу лікування є усунення вторинного імунодефіциту, що
наявний у багатьох хворих із запальними процесами. Хворим із тяжкими
формами гострих запальних захворювань проводять специфічну
імуно-коригуюючу терапію шляхом введення гіперімунної стафілококової
плазми (вводять внутрішньовенне крапельне по 4-8 мл/кг від 3 до 10 разів
і більше щоденно чи через день); стафілококового гамма-глобуліну
(вводять 2-3 рази на тиждень, на курс — 3-10 доз); стафілококового
анатоксину (вводять 1 раз на 3 дні у зростаючій дозі: по
0,1-0,3-0,5-0,7-0,9-1,2-1,5 мл при підгострому перебігу або після
стихання гострих явищ).

Корекція імунного статусу при Т-клітинних імунодефіцитних станах
проводиться призначенням тимозину, левамізолу, тималіну, вітамінів Е, А,
С, ультразвуку, магнітного поля, лазерного опромінювання.

Корекція В-клітинних імунодефіцитів та фагоцитарних імунодефіцитних
станів досягається призначенням елеутерокока, спленіну, лізоциму.

Основні препарати для імунокорекції

Rp.: Tab. Decarisi 0,05 N. 2

D.S. З розрахунку 0,0025 г/кг всередину протягом 3 днів. Повторно в цій
самій дозі через 7 днів.

# Rp.: Sol. Prodigiosani 0,005% — 1 ml

D.t.d. N. 6 in amp.

S. Внутрішньом’язово по 0,5-1 мл 1 раз на 6-7 днів. Курс — 3-6 ін’єкцій.

# Rp.: Sol. Tactivini 0,01% — 1 ml

D.t.d. N. 10 in amp.

S. Підшкірно по 1 мл 1 раз на день перед сном. Курс — 5-14 ін’єкцій.

#

Rp.: Thymalmi 0,01 D.t.d. N. 5

S. Внутрішньом’язово по 0,01 (розчинити в 1-2 мл 0,9% розчину натрію
хлориду) 1 раз на день. Курс — 3-6 ін’єкцій.

#

Rp.: Thymoptini 0,0001 D.t.d. N. 5 S. Внутрішньом’язово по 0,0001

(розчинити в 1-2 мл 0,9% розчину натрію хлориду) 1 раз на день. Курс —
до 3 ін’єкцій.

# Rp.: Splenini I ml

D.t.d. N. lOinamp.

S. Внутрішньом’язово по 1 мл 1 раз на день. Курс — 10 ін’єкцій.

# Rp.: Extr. Placentae pro injectionibus 1 ml

D.t.d. N. lOinamp.

S. Підшкірне по 2 мл 1 раз на день. Курс — 2-4 ін’єкції.

#

Rp.: Extr. Eleuterococci fluidi 50 ml

D.S. По 20-30 крапель 2-3 рази на день.

# Rp.: Ginsengi 1,0

D.t.d. N. 10 in caps.

S. По І капсулі 1 раз на добу.

#

Rp.: Pantocrini ЗО ml

D.S. По 20-30 крапель 3 рази на день.

#

Rp.: Tinct. Schizandrae 50 ml

D.S. По 20-30 крапель 2-3 рази на день.

ГОРМОНОТЕРАПІЯ

Для лікування розладів менструального циклу, ендометріозу, передракових
та злоякісних захворювань статевих органів використовують природні
гормони та їх синтетичні аналоги.

Принципи раціональної гормонотерапії:

• перед призначенням гормонів проводять тести функціональної діагностики
та визначення рівня ендогенних гормонів у крові та сечі хворої;

під час лікування контролюють його ефективність за допомогою оцінки
тестів функціонального стану яєчників у динаміці;

великі дози гормонів пригнічують функцію ендокринних залоз, малі,
навпаки, стимулюють. Тому дозу препаратів обирають залежно від мети
призначення гормонів;

при лікуванні гормонами слід суворо дотримуватись схеми та дозування.
Різка відміна препарату може дати небажаний ефект;

для посилення ефекту під час лікування гормонами потрібно призначати
вітаміни: фолієва кислота посилює дію естрогенів, аскорбінова кислота і
токоферолу ацетат посилюють дію прогестерону;

залежно від мети лікування призначають замісну гормонотерапію — для
поповнення кількості гормонів при їх недостатності в організмі;

стимулюючу — для посилення функції власних ендокринних залоз організму;
гальмівну — для пригнічення виділення того чи іншого гормону при його
гіперпродукції.

Основні препарати статевих гормонів

Естрогенні гормони:

Rp.: Sol. Folliculini oleosae 0,05% 1 ml D.t.d.N. lOinamp. S. По 2 мл
внутрішньом’язово.

# Rp.: Sol. Synoestroli oleosae 0,1% 1 ml

D.t.d. N. 6 in amp.

S. По 1 мл внутрішньом’язово.

# Rp.: Sol. Oestradioli dipropionatis oleosae 0,1% 1 ml

D.t.d. N. 6 in amp.

S. По І мл внутрішньом’язово.

# Rp.: Utrogestani 0,1

D.t.d. N. 30 in caps.

S. По І капсулі 1 раз на день при невиношуванні вагітності.

# Rp.: Octoestroli 0,001

D.t.d.N. 10 in tab.

S. По І таблетці 1 раз на день.

#

Rp.: Tab. «Microfollin-forte» N. 20

D.S. По 1-2 таблетки 1-2 рази на день.

# Rp.: Synoestroh 0,001

D.t.d.N. 10 in tab.

S. По 1-2 таблетки 1-2 рази на день.

#

Rp.: Tab. Clomiphen citratis 0,05 N. 20

D.S. По 1 таблетці перед сном з 5-го по 10-й день циклу.

Гестагенні препарати:

Rp.: Sol. Progesteroni oleosae 1% 1 ml D.t.d.N. lOinamp. S. По 1 мл
внутрішньом’язово з 15 по 25 день циклу.

# Rp.: Sol. Oxyprogesteroni capronici oleosae 12,5% 1 ml

D.t.d.N. lOinamp.

S. По 0,5-2 мл внутрішньом’язово 1 раз на тиждень.

#

Rp.: Tab. «Norcolut» N. 20

D.S. По 2-3 таблетки на добу з 15-го по 25-й день циклу.

#

Rp.: Tab. Praegnini 0,01 N.20

D.S. По 1-2 таблетки 1-3 рази на день під язик.

#

Rp.: Tab. Dufastoni 0,005 N. 20

D.S. По 1-2 таблетки 2 рази на день.

Комбіновані естроген-гестагенні засоби:

Rp.: Tab. «Bisecurini» N. 21

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 5-го дня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

#

Rp.: Dragee «Non-ovlon» N. 21

D.S. По І драже на день, починаючи з 5-го дня від початку менструації,
упродовж 21 дня. Після 7-д енної перерви розпочати наступний курс.

#

Rp.: Tab. «Norinyl» N. 63

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 5-го дня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

#

Rp.: Tab. «Ovidon» N. 21

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 5-го дня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

#

Rp.: Tab. «Linidiol»N. 21

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 5-го дня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

#

Rp.: Dragee «Minisiston» N. 21

D.S. По 1 драже на день, починаючи з 5-го дня від початку менструації,
упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний курс.

#

Rp.: Dragee «Femoden» N. 21

D.S. По 1 драже на день, починаючи з 1-го дня від початку менструації
упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний курс.

#

Rp.: Dragee «Microgynon» N. 28

D.S. По 1 драже на день, починаючи з 1-го дня циклу.

#

Rp.: Dragee «Diane-35» N. 21

D.S. По 1 драже на день, починаючи з 1-го дня від початку менструації,
упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний курс.

#

Rp.: Tab. «Silest»N. 21

D.S. По І таблетці на день, починаючи з 1-го дня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-д енної перерви розпочати
наступний курс.

#

Rp.: Tab. «Marvelon» N. 21

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 1-го дня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

#

Rp.: Tab. «Rigevidon» N. 21

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 5-го дня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

#

Rp.: Tab. «Logest» N. 21

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 1-го тижня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

#

Rp.: Tab. «Anteovin» N.21

gdµ??

Ue

TH

*

,

6

>дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний курс.

# Rp.: Dragee «Tricvuilar» N. 21

D.S. По 1 драже на день, починаючи з 1-го дня циклу

упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви

розпочати наступний курс.

#

Rp.: Tab. «Tri-Regol» N. 21

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 5-го дня від початку
менструації, впродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

#

Rp.: Dragee «Trisiston» N. 21

D.S. По І драже на день, починаючи з 1-го дня від початку менструації,
упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний курс. # Rp.:
Tab. «Synphasic» N.21

D.S. По 1 таблетці на день, починаючи з 5-го дня від початку
менструації, упродовж 21 дня. Після 7-денної перерви розпочати наступний
курс.

Андрогенні препарати:

Rp.: Sol. Testosteroni propionatis oleosae 1% 1 ml D.t.d.N. lOinamp. S.
По 1 мл внутрішньом’язово.

#

Rp.: Tab. Methylandrostendioli 0,01 N. 20

D.S. По 1-2 таблетки 1-2 рази на день під язик.

#

Rp.: Tab. Methyltestosteroni 0,005 N. 20

D.S. По 1-2 таблетки 1-2 рази на день під язик.

#

Rp.: Tab. Methandrostenoloni 0,001 N. 20 D.S. По 1-2 таблетки 1-2 рази
на день.

# Rp.: Sustanon 250 — 1 ml

D.t.d. N. 2 in amp.

S. По І мл внутрішньом’язово.

КРОВОЗУПИННІ ЗАСОБИ

Механізм зупинки маткових кровотеч полягає в нормалізації згортання
крові та в стимуляції скорочень матки.

Серед засобів, що покращують згортання крові, найбільш вживаними є
препарати кальцію, вітаміни (вікасол), амінокапронова кислота,
фібриноген.

Rp.: Tab. Vicasoli 0,015 N. ЗО

D.S. По 1 таблетці 2 рази на день.

#

Rp.: Tab. Calcii gluconatis 0,5 N. 20

D.S По 1 таблетці 3 рази на день.

#

Rp.: Sol. Acidi ammocapronici 5% 100 ml D.S. Внутрішньовенне крапельне.

# Rp.: Fibrmogem 1,0

D.t.d.N. lOinamp.

S. Розчинити у воді для ін’єкцій, вводити у вену крапельно

через систему з фільтром.

#

Rp.: Sol. Etamsylati 12,5% 2 ml D.t.d.N. lOinamp. S. По 2-4 мл
внутрішньом’язово.

Для стимуляції скорочення матки вводять препарати гормонального
походження (окситоцин, пітуїтрин, пфотоцин, мамофізин), препарати
маткових ріжків (метилергометрин, ергометрин), широко використовують
фітопрепарати (настойки арніки, водяного перцю, кропиви, грициків
звичайних, настої барвінку, звіробою, золототисячника, деревію).

Rp.: Sol. Methylergometrini 0,02% 1 ml D.t.d. N. 10 in amp. S. По І мл
внутрішньом’язово.

# Rp.: Oxytocini 1 ml (5 ОД)

D.t.d. N. 5 in amp.

S. По 1 мл внутрішньом’язово.

# Rp.: Pituitnni 1 ml (5 ОД)

D.t.d. N. 12 ш amp.

S. По 1 мл внутрішньом’язово.

#

Rp.: Tab. Dinoprostoni 0,0005 N. 10 D.S. По 1 таблетці 2 рази на день.

ФІТОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

У процесі лікування та реабілітації хворих із захворюваннями жіночих
статевих органів широко застосовуються препарати, виготовлені з
природної сировини — відвари, настої, настойки лікарських рослин.

Найчастіше препарати лікарських рослин призначають для лікування
розладів менструальної функції, запальних захворювань статевих органів,
а також як симптоматичну терапію при розладах функції сусідніх органів,
що часто супроводжують гінекологічну патологію, або при ускладненнях
маткових кровотеч — анеміях.

Розлади менструальної функції

Альгоменорея. Для зняття спазму гладкої мускулатури матки і пов’язаного
з ним больового синдрому використовують такі лікарські рослини:

Аніс. 20 г анісу заливають 100 мл 40% етилового спирту, настоюють,
призначають по 20-30 крапель 2-3 рази на день.

Нагідки лікарські. 20 г квітів заливають 1 склянкою окропу, охолоджують,
проціджують, вживають по 1/3 склянки 3 рази на день за 5-7 діб до
початку менструації.

Рута. Свіжий сік із листя рути приймають по 10-20 крапель 2-3 рази на
день.

Кмин. 1-2 чайні ложки товчених плодів заливають склянкою окропу,
настоюють 20 хв., п’ють по 1/4 склянки 3 рази на день.

Фенхель. Олію фенхеля по 3-5 крапель на грудочці цукру.

Аменорея. Деякі рослини містять гормоноподібні речовини, що стимулюють
функцію яєчників:

Хміль звичайний, 10г сухих подрібнених суплідь хмелю заливають склянкою
води, кип’ятять 15-20 хв., випивають за 3 прийоми після їжі.

Аїр тростинний. 20 г кореня заливають склянкою окропу, настоюють 20 хв.,
п’ють по 1/2 склянки 2 рази на день за півгодини до приймання їжі.

Пижмо звичайне. 1 столову ложку суцвіть заливають склянкою окропу,
кип’ятять 1-2 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 2 столові
ложки тричі на день перед їдою.

Полин звичайний. 2 столові ложки подрібненої трави заливають склянкою
окропу, кип’ятять 1-2 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1
столовій ложці тричі на день перед їдою.

Фенхель. Олію фенхеля призначають по 3-5 крапель на грудочці цукру.
Насіння фенхеля — по 1 чайній ложці всередину, запивати 1/2 склянки
води.

Рута запашна. 1 -2 столові ложки подрібненого листя заливають склянкою
окропу, кип’ятять 3-5 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1/3
склянки тричі на день.

Дисфункціональні маткові кровотечі

Арніка. Настойку арніки (галеновий препарат) по 30-40 крапель 3 рази на
день. Відвар: 6 г подрібнених квітів заливають склянкою окропу,
кип’ятять 10 хв , охолоджують, проціджують, приймають по 1 столовій
ложці тричі на день після їди.

Барбарис. Настій: 1 чайну ложку подрібненого листя, кори та квітів
заливають склянкою окропу, охолоджують, проціджують, п’ють по 1 склянці
двічі на день після іди. Настоянка барбарису (галеновий препарат) по
30-40 крапель 3 рази на день.

Барвінок малий. 1 столову ложку подрібненого листя заливають склянкою
окропу, кип’ятять 20 хв, охолоджують, проціджують, випивають протягом
доби.

Водяний перець. Екстракт водяного перцю (галеновий препарат) призначають
по 30-40 крапель 3 рази на день. Протипоказаний при гломерулонефритах.

Золототисячник. Настій: 20 г подрібненої трави заливають склянкою
окропу, охолоджують, проціджують, приймають протягом дня.

Калина. Настоянку калини (галеновий препарат) призначають по 20-30
крапель 3-4 рази на день.

Кропива дводомна. Настій: 1 столову ложку подрібненого листя заливають
склянкою окропу, настоюють 2 години, охолоджують, проціджують, приймають
по 2-3 столових ложки 3 рази на день

Грицики звичайні. Екстракт грициків (галеновий препарат) призначають по
30-40 крапель 3 рази на день.

Деревій. 1-2 чайні ложки подрібненої трави заливають склянкою окропу,
кип’ятять 3-5 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1/3 склянки
тричі на день.

Хвощ польовий. 1 столову ложку подрібненого листя заливають склянкою
окропу, охолоджують, проціджують, приймають по 1/3 склянки тричі на
день.

Постгеморагічна анемія

Гранат. Плоди граната або гранатовий сік по 1/4 склянки 3 рази на день.
Абрикос (курага) як продукт із високим вмістом калію та заліза.

Женьшень. У вигляді спиртового настою чи екстракту по 15 крапель на
прийом.

Морква (сік) по 1/2 склянки 2 рази на добу.

Смородина чорна. Ягоди у свіжому, сушеному вигляді та варення. Настій: 1
столову ложку подрібненого листя заливають 2 склянками окропу, настоюють
впродовж ночі, проціджують, приймають по 1/2 склянки 4 рази на день.

ФІЗІОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

Одним із важливих компонентів комплексу лікувальних, профілактичних та
реабілітаційних заходів при гінекологічних захворюваннях є фізичні
методи впливу на організм — фізіотерапія. Різноманітні лікувальні
фактори, що застосовують для лікування хворих, поділяють на природні —
кліматотерапія, лікування світлом, теплом та холодом, лікування водними
факторами (гідротерапія), грязями, мінеральною водою — та штучні,
отримані шляхом перетворення одного виду енергії в інший — масаж,
лікування за допомогою спеціальних апаратів.

Призначати фізіотерапевтичні процедури слід, дотримуючись певних вимог,
а саме:

• патогенетичне обгрунтування застосування того чи іншого лікувального
чинника;

• максимально ранній початок використання фізіотерапії і послідовне її
застосування на всіх етапах лікування, профілактики та реабілітації;

• послідовність у призначенні одного чи різних фізичних факторів;

• систематичний лікарський контроль за реакцією організму хворої і
вчасна корекція фізіотерапевтичних процедур;

• чіткий контроль за протипоказаннями до фізіотерапії з урахуванням
онкологічної настороженості;

• врахування віку хворої та наявності патології внутрішніх органів для
запобігання надмірному навантаженню на організм;

• призначати фізпроцедури бажано в перші дні після менструації, на час
місячних лікування припиняють;

• доцільно призначати одночасно різні за дією процедури: місцевої,
рефлекторної та загальної дії;

• неприпустиме одночасне призначення теплових та охолоджувальних
процедур;

• на час отримання фізіотерапевтичного лікування хворій слід
рекомендувати контрацепцію.

Штучні фізичні фактори

Електротерапія включає методи лікування електромагнітним полем та його
складовими. В основі дії цих чинників лежить поглинання енергії
тканинами з наступним розвитком фізико-хімічних процесів, що визначають
кінцевий терапевтичний ефект. Методи електролікування поділяють на
контактні та дистантні.

До методів лікування за допомогою постійного електричного струму
належать: дія безперервного електричного струму—гальванізація (має
спазмолітичний, міорелаксуючий, протизапальний, седативний та трофічний
ефекти); електрофорез із медпрепаратами (визначається дією речовин, які
вводять); дія імпульсного струму — електростимуляція
(міонейростиму-люючий ефект), електросон (седативний, знеболюючий,
спазмолітичний, трофічний ефекти), діадинамотерапія
(міонейростимулюючий, знеболюючий, судинорозширюючий ефекти), дія
змінного струму: ампліпульсте-рапія (міонейростимулюючий, трофічний,
знеболюючий, судинорозширюючий ефекти), місцева дарсонвалізація
(місцевий вазореактивний, протизапальний, трофічний ефекти).

Вплив електромагнітних полів: НВЧ-терапія (міорелаксуючий,
протизапальний, імунокоригуючий ефекти); КВЧ-терапія (нейростимулюючий,
секреторний ефекти). Дія змінного електричного поля — УВЧ-терапія
(міорелаксуючий, протизапальний, судинорозширюючий ефекти),
магнітотера-пія (гіпокоагулюючий, седативний, імунокоригуючий ефекти),
індуктотермія (міорелаксуючий, протизапальний, знеболюючий ефекти).

Світлотерапія — використання з лікувальною метою світла оптичного
діапазону, до якого належить видиме, інфрачервоне та ультрафіолетове
випромінювання. Лікувальна дія світлової енергії визначається довжиною
хвилі та інтенсивністю випромінювання. Видиме випромінювання через
зоровий аналізатор діє на нервову систему, активує мікроциркуляцію та
покращує трофіку тканин, які опромінюють.

Інфрачервоне випромінювання має теплову дію, викликає терморегуляторну
реакцію поверхневої судинної сітки. Виділення тепла посилює тканинний
обмін, це призводить до зміни проникності судин, зниження м’язового
тонусу, розсмоктування запального вогнища, активації імунітету.
Основними ефектами є протизапальний, трофічний та спазмолітичний.

Діяультрафіолетового випромінювання визначається довжиною хвилі.
УФ-випромінювання з довжиною хвилі 320-400 нм викликає утворення

меланіну в базальному шарі епідермісу, стимулює клітинний імунітет.
Середня довжина хвилі (275-320 нм) викликає зниження збудливості та
провідності нервових волокон. Випромінювання з цією довжиною стимулює
утворення вітаміну D , має анальгезуючий та протизапальний ефекти.
Випромінювання з довжиною хвилі 180-240 нм має бактерицидний та
мікоцид-ний ефекти.

Лазерне випромінювання, на відміну від інших випромінювань оптичного
діапазону, має ряд переваг: високу монохроматичність, когерентність і
направленість, а також величезну щільність енергії в промені.

Лазерне випромінювання видимого та інфрачервоного діапазонів, проникаючи
в тканини, поглинається, викликаючи низку біологічних ефектів, які також
залежать від довжини хвилі випромінювання, його інтенсивності та
експозиції.

Взаємодія лазерного променя з будь-якою біологічною тканиною починається
з поглинання однієї його частини та відбивання іншої. Промінь
відбивається від поверхні, яка розділяє середовища з різними оптичними
характеристиками. У результаті в тканинах змінюється напрям електричних
та магнітних полів. Фотон квантового випромінювання лазера поглинається
молекулою, спричиняючи ланцюг складних реакцій.

Лазерне випромінювання має протизапальну (регенераторну) дію, при
місцевому впливі прискорюється зміна фаз запального процесу: редукується
дегенеративно-запальна фаза, прискорюється перебіг інших фаз, краще
відновлюється органоспецифічність тканини, тому застосування лазера є
високоефективним при лікуванні ран промежини, ерозій шийки матки,
післяопераційних ран. Випромінювання лазера покращує мікроциркуляцію
тканин, є потужним імуномодулюючим, мембрано стабілізуючим та
біостиму-люючим засобом. Істотне підвищення ефективності терапевтичної
дії лазера досягається його поєднанням з постійним магнітним полем.

Механотерапія включає в себе різні види масажу, використання зміни
атмосферного тиску (баротерапія) та ультразвуку.

Масаж — метод дозованої механічної дії на тіло людини та її внутрішні
органи за допомогою спеціальних прийомів, які виконує людина, що володіє
цим методом. Під час проведення масажу виникає подразнення
механоре-цепторів, що призводить до формування відповіді організму у
вигляді місцевих та загальних реакцій. У зоні дії відбувається
покращання кровопостачання тканин, видалення продуктів аутолізу клітин,
посилення кровообігу та циркуляції лімфи. Прискорюється процес
розсмоктування інфільтратів, сти-

мулюються трофічні процеси у внутрішніх органах, які знаходяться в зоні
масажу. Посилюються реакції неспецифічного імунітету.

Масаж можна робити за допомогою спеціальних апаратів, що генерують
механічні коливання. Такі процедури покращують кровообіг, активують
функцію внутрішніх органів у відповідній зоні.

Для лікування хворих із патологією статевих органів застосовують також
гінекологічний масаж, який повинен виконувати тільки фахівець, що
досконало володіє цим методом. Метод полягає у безпосередній механічній
дії на матку та її придатки, що сприяє відновленню рухомості, підвищенню
м’язового тонусу матки, покращанню гемолімфоциркуляції та зміцненню
зв’язкового апарату статевих органів.

Баротерапія — використання атмосферного тиску з лікувальною метою. Можна
використовувати гіпербаричний режим (підвищення тиску) та гіпобаричний
режим (зниження тиску). Підвищення атмосферного тиску приводить до
розширення артеріол, посилення кровообігу, сприяє покращанню оксигенації
тканин та нормалізує їх трофіку. Гіпербарична оксиге-нація стимулює
активність дихального центру та органів кровотворення, підвищує
інтенсивність тканинного дихання.

Ультразвукова терапія — це використання з лікувальною метою коливань
частотою 800 кГц-3 МГц. Ультразвукові коливання активують метаболічні
реакції, викликають нагрівання тканин, що проявляється на межі тканин з
різними властивостями. Механічна дія ультразвуку є своєрідним
мікромасажем тканин.

Санаторно-курортні методи лікування

Кліматотерапія. Клімат — це багаторічний погодний режим певної
місцевості. До поняття «кліматотерапія» входить
лікувально-профілактичний вплив на організм повітря, морської води,
сонячних променів.

Аеротерапія. Лікування повітрям проводять у вигляді прогулянок,
загальних повітряних ванн. Лікувальними чинниками є підвищення
оксигенації організму, стимуляція функції дихальної, серцево-судинної,
центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, що важливо для
жінок, умови праці яких пов’язані з гіподинамією, яка призводить до
виникнення застійних явищ в органах малого таза.

Купання в морі (таласотерапія) — має загальнозміцнюючий та тонізуючий
вплив на організм жінки завдяки дії трьох основних факторів морської
води: термічного, механічного (гідромасаж), хімічного (в морській воді
містяться іони калію, натрію, магнію, кальцію, фтору, брому, йоду).
Позитивний вплив також має фізичне навантаження під час плавання.

Геліотерапія — дія прямих сонячних променів підвищує опірність організму
до несприятливих факторів зовнішнього середовища, має знеболювальний та
фібролітичний вплив, позитивно впливає на менструальну та секреторну
функції жінки. Основна біологічна роль у дії на організм належить
ультрафіолетовому випромінюванню, яке викликає фотохімічні реакції, що
мають як місцевий (еритема з наступною пігментацією даної ділянки), так
і загальний вплив.

Протипоказана геліотерапія хворим із пухлинами статевих органів,
схильністю до маткових кровотеч, порушенням функції кори надниркових
залоз та щитовидної залози, при органічних захворюваннях серця та
нервової системи.

Лікування кліматичними факторами рекомендують жінкам із хронічними
запальними захворюваннями статевих органів поза стадією загострення, при
безплідності, генітальному інфантилізмі, аменореї та гіпомен-струальному
синдромі, виснаженні та недокрів’ї, після перенесених операцій на
статевих органах як останній етап реабілітації.

Бальнеотерапія — лікування ваннами. Основний ефект забезпечують
фізико-хімічні та біологічні властивості мінеральних вод, зокрема їх
хімічний, термічний та механічний ефекти.

При лікуванні хворих на гінекологічні захворювання найчастіше
використовують хлоридно-натрієві, йодобромні, сірководневі та радонові
води.

Сірководневі води застосовують при хронічних запальних процесах жіночих
статевих органів, інфантилізмі, гіпофункції яєчників, деяких формах
безплідності. Протипоказаннями до бальнеотерапії є гострі та підгострі
запальні процеси геніталій, туберкульоз статевих органів. Лікування
сірководневими ваннами проводять на курортах Немирів та Синяк (Україна),
Мацеста, Сочі (Росія).

Радонові ванни мають аналгезуючу та протизапальну дію, знижують рівень
естрогенів, нормалізують функцію щитовидної залози. Протипоказані вони
при наявності спайкового процесу в малому тазу. Радонові ванни
застосовують на курортах Хмельник, Миронів.ка, Знам’янка, Біла Церква
(Україна), П’ятигорськ (Росія).

Грязелікування — один з основних методів санаторно-курортного лікування,
який широко використовується в гінекології. Хімічні та фізичні
властивості лікувальних грязей мають десенсибілізуючу, розсмоктуючу та
протизапальну дію, покращують функцію яєчників, реологічні властивості
крові та енергетичне забезпечення організму. Основними курортами
України, де застосовують грязелікування, є Бердянськ, Євпаторія, Саки,
Слов’янськ, Сергіївка.

Показання до застосування грязей: хронічний вульвіт, бартолініт,
кольпіт, ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгіт та сальпінгоофорит,
периметрит, параметрит, аменорея, пов’язана з гіпофункцією яєчників,
інфантилізм, трубна безплідність, стан після пластичних операцій на
статевих органах.

Протипоказання: гострі запальні процеси геніталій, доброякісні та
злоякісні новоутворення статевих органів, порушення менструальної
функції з гіперестрогенією, ендометріоз, передракові та фонові
захворювання статевих органів.

Грязі використовують у вигляді тампонів, компресів, аплікацій, загальних
і місцевих грязьових та грязе-мінеральних ванн.

У гінекологічній практиці часто застосовують як теплоносії озокерит та
парафін. Озокерит — мінерал, що є похідним нафти і містить церезин,
парафін та інші смоли, мінеральні масла. Є дані про наявність у його
складі естрогенних гормонів. Застосування озокериту стимулює
регенеративні процеси в сполучній тканині, має протизапальну,
десенсибілізуючу, імунокори-гуючу дію. Парафін — суміш природних
вуглеводнів, отримана в результаті перегонки нафти. Подразнюючи
механорецептори шкіри, він покращує мікро-циркуляцію, посилює фагоцитоз,
активує регенеративні процеси.

ПРЕПАРАТИ ВИБОРУ ПРИ ЛІКУВАННІ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Гонорея

Етіотропне лікування: спектиноміцин (тробіцин) при гострій гонореї
одноразово 4 г в/м, мезлоцилін, піперацилін, амоксицилін,
ципрофлок-сацин, офлоксацин, цефалексин, цефазолін, цефтриаксон,
цефуроксим, це-фотаксим, цефокситин, доксициклін, бензилпеніцилін.

Специфічна імунотерапія. Використовується при торпідних та хронічних
формах захворювання, а також при ускладненій гонореї. Вводять
гоно-вакцину за схемою.

Підвищення неспецифічного імунного захисту: пірогенал в/м по 2,5 мкг
через 1-2 дні з наступним підвищенням дози на 5-Ю мкг залежно від
реакції, на курс — 10-15 ін’єкцій; продігіозан, левамізол, Т-активін.

Місцеве лікування: вагінальні ванночки з перманганатом калію.

Трихомоніаз

Гінальгін по 1 вагінальній таблетці на ніч 10 днів; метронідазол;
мет-рогіл 0,2 г всередину 4 таблетки зранку і 6 таблеток увечері або 2 г
на одне приймання; кліон-Д у вагіну 1 раз на добу 10 днів; тінідазол 0,5
— 4 таблетки на один прийом або по 1 таблетці через кожні 15 хвилин
упродовж години; наксоджин по 0,5 2 рази на день протягом 6 днів,
тіберал по 0,5 два рази на день протягом п’яти днів.

Хламідіоз

Етіотропна терапія: антибіотики з групи макролідів, тетрацикліни,
фторхінолони, рифампіцин, Ко-тримоксазол.

Бактеріальний вагіноз (гарднерельоз)

Етіотропне лікування: далацин (кліндаміцин) у вигляді вагінально-го
крему — аплікатор з кремом вводять у піхву на ніч, курс лікування 3 дні;

метронідазол, тінідазол, олеандоміцин, спектиноміцин, амоксицилін.

Відновлення нормальної мікрофлори вагіни: біфідумбактерин, біфікол,
ацилакт, вагілак, солкотриховак.

Герпетична інфекція

Ацикловір, віролекс, вальтрекс, зовіракс, ганцикловір, бривудин, гелпін,
зідовудин, фамцикловір, рибавірин, бонафтон, подофілін, інтерферон
(інтерлок), реаферон, флюороурацил.

Кандидоз

Пригнічення росту патогенних грибків: клотримазол, різні препарати в
основі яких є еконазол (флуконазол), ністатин, леворин, гінальгін,
ам-фотерицин, натаміцин, поліжинакс, натрію тетраборат, кліон-Д,
орунгал.

Відновлення нормальної мікрофлори вагіни: біфідумбактерин, біфікол,
ацилакт, солкотриховак.

Схеми застосування орунгала при лікуванні грибкових вагінітів:

• гострий неускладнений процес, вперше виявлений: 200 мг х 2 рази на
добу 1 день або 200 мг х 1 раз на добу 3 дні;

• хронічний рецидивуючий: 200 мг х 1 раз на добу 6 днів + 100 мг х 1 раз
на добу в перший день менструального циклу протягом 3 циклів сумісно з
лікуванням партнера по 200 мг х 1 раз на добу 6 днів;

• превентивне лікування, профілактичне, на фоні антибіотикотерапії:

200 мг х 1 раз на добу в перший день менструального циклу 5 циклів + 6-й
цикл — 200 мг х 1 раз на добу 2 дні та 100 мг в 3-й день шостого циклу.

Схема застосування пімафуцину при лікуванні піхвового кандидозу:

• по 1 піхвовій свічці 1 раз на добу 6-9 днів. При стійкому протіканні
вагінітів викликаних Candida albicans додатково призначають
кишково-розчинні таблетки (по 1 таблетці 2-4 рази на добу протягом 10-20
днів). Тривалість прийому таблеток пімафуцин повинна перевищувати
тривалість курсу лікування свічками на 7-10 днів. Паралельно — лікування
статевого партнера.

Фонові захворювання шийки матки

Фонові захворювання шийки матки (ерозія, псевдоерозія, ерозова-ний
ектропіон, лейкоплакія, поліп). При поєднанні із запальними процесами —
етіотропне лікування, санація піхви із врахуванням збудника.

Хімічна деструкція вогнища ураження в межах незмінених тканин
препаратами ваготил, солковагін (солкогін). Солковагін наносять на
пато-логічно змінені тканини паличкою з ватним тампоном. Через 4-5 днів
проводять повторну аплікацію.

Міома матки

Гальмування росту пухлини. При міомі малих розмірів (до 6-7 тижнів
вагітності): ригевідон, марвелон, овідон по 1 табл. на добу з 5-го по
26-й день менструального циклу.

При більших розмірах пухлини: прегнін по 0,006 на добу під язик з 16-го
по 26-й день циклу протягом 3 місяців, гозерелін (золадекс) підшкірне по
0,0036 г 1 раз на 28 днів протягом 3-6 місяців, бузерелін по 0,2 мл
підшкірне через кожні 8 годин у перший тиждень лікування, потім по 0,5
мл щодня протягом 6 місяців, тамоксифен по 0,02 на добу з 1-го по 15-й
дні

циклу, потім з 16-го по 25-й день норетістерон по 0,005 на добу, даназол
по 0,4 г всередину впродовж 5-6 місяців

Ендометріоз

Зменшення кількості ендометріоїдних розростань, пригнічення
гіперпродукції естрогенів: аналоги лютеїнізуючого гормону (антагоністи
рилізінг-фактора лютеїнізуючого гормону) гозерелін (золадекс)
(випускається у формі шприца, що містить 0,0036 г гозереліну, вводиться
під шкіру передньої черевної стінки через кожні 28 днів упродовж 3-6
місяців); дано-вал, даназол, даноген, данол у капсулах по 0,2 г у дозі
по 2-4 капсули на добу протягом 3-12 місяців. Нафарелін, синарел по
0,0002 інтраназально зранку й увечері, лікування триває не менше 6
місяців. Бузерелін (супре-факт) інтраназально; лейпрорелін (люпрон депо)
внутрішньом’язово 1 раз на добу 6 місяців.

Прогестини без естрогенного компонента: депо-провера, провера у
таблетках по 0,01 тричі на день протягом 3 місяців, дюфастон,
утрожестан.

Препарати з андрогенним компонентом: сустанон, тестенат, тестостерону
адреканоат (андріол), гестринон.

Передменструальний синдром

Зменшення ефектів естрогенів: норетистерон по 0,005 з 16-го по 25-1 день
циклу; прогестерон, етистерон з 16-18 дня циклу 8-10 днів. При
недостатньому ефекті — нон-овлон, ригевідон, овидон, марвелон, тризистон
за звичайною схемою контрацепції, дюфастон по 10 мг з 11-го по 25-й день
менструального циклу.

Покращення мозкового кровообігу: ніцерголін, редергін, гінкогінк,
спазмовералгін, теобромін, теоверин, темінал, ніковерин, циннаризин,
флу-наризин, вінпоцетин, вінкамін.

Клімактеричний синдром

Підвищення рівня естрогенів: клімонорм, дивіна, дивітрен, прогінова,
цикло-прогінова, климен, овестин, тіболон (лівіал), гормоплекс,
премарин,пресомен.

Корекція порушень гормонального гомеостазу: генодіан-депо, амбо-секс.

Профілактика остеопорозу: кислота алейдронова, кальцитонін, кальцитрин,
кальцинар, натрію фторид (кореберон), осин, осопан, остеогенон.

 

Похожие записи

Реферат на тему:

КОНСЕРВАТИВНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

Відділення консервативної гінекології призначене для надання
спеціалізованої лікувальної допомоги хворим із патологією жіночих
статевих органів, яка не потребує оперативних втручань. Основними
завданнями середнього медичного персоналу відділення консервативної
гінекології є створення лікувально-охоронного режиму для хворих з
позитивним психотерапевтичним впливом, проведення медикаментозної
терапії, виконання лікувальних процедур.

ЛІКУВАЛЬНО-ОХОРОННИЙ РЕЖИМ ТА ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ

Для досягнення ефекту в лікуванні хворих необхідне дотримання
лікувального режиму, особливості якого визначає лікар для кожної хворої
індивідуально, а реалізацію забезпечує середній медичний персонал.

Ліжкового режиму повинні дотримуватись хворі із гострими запальними
процесами статевих органів та загостреннями хронічних процесів. Після
ліквідації гострих явищ постійне перебування у ліжку не є обов’язковим,
хвора переводиться на загальний (палатний) режим. Хворим майже з усіма
гінекологічними захворюваннями впродовж гострої стадії рекомендоване
утримання від статевого життя. Фізична праця, навіть домашня робота,
підняття вантажів також протипоказані.

Гінекологічні хворі не потребують якоїсь особливої дієти. Але часто
хвороби статевої сфери супроводжуються розладами функції сусідніх
органів. Пацієнтки гінекологічного відділення іноді скаржаться на
розлади з боку кишечника, частіше запори, тому функцію товстої кишки
потрібно регулювати, зокрема, відповідною дієтою: їжа повинна бути
багата на клітковину, містити достатню кількість овочів та фруктів,
варто вживати сухофрукти, курагу, інжир, чорнослив. Якщо таке харчування
не призводить до впорядкування діяльності шлунково-кишкового тракту,
вдаються до застосування проносних засобів (сенни, крушини) або до
очисних клізм.

Якщо захворювання супроводжується анемією, для відновлення запасів
заліза в організмі слід вживати продукти з високим вмістом вітамінів та
мікроелементів: фруктові та ягідні соки (зокрема, з моркви, буряка),
гранати, чорну смородину, м’ясо та печінку.

Медична сестра, що працює у відділенні консервативної гінекології,
повинна стежити за функцією сечового міхура хворої. При запальних
процесах, пухлинах, що тиснуть на матку, сечопуск буде прискореним.
Випадіння матки часто супроводжується затримкою сечовипускання,
спорожнення сечового міхура можливе лише за умови вправлення матки.
Медичний персонал повинен враховувати ці особливості, стежити за
частотою сечопуску в таких хворих та при необхідності застосовувати
катетеризацію сечового міхура. За показаннями кількість випитої та
виділеної рідини вимірюють та відмічають на спеціальній картці в історії
хвороби.

ЛІКУВАННЯ ТЕПЛОМ ТА ХОЛОДОМ

Лікування холодом використовують при необхідності створення локальної
гіпотермії тканин. Дія холоду викликає звуження судин і забезпечує
протизапальний, болезаспокійливий та гемостатичний ефект. Найчастіше
холод застосовують з метою рефлекторного скорочення матки при маткових
кровотечах, після вишкрібання стінок порожнини матки.

Міхур з льодом обгортають рушником і прикладають до нижньої частини
живота на 15-20 хв., при потребі дію холоду повторюють через 30-40 хв.
Інколи вдаються до введення льоду у вагіну або пряму кишку. Для цього
наповнюють льодом

пробірку, вміщують її в новий презерватив і вводять у піхву на 15-20 хв.
Такий спосіб кріотерапії сповільнює циркуляцію крові в зоні охолодження,
забезпечує місцевий гемостатичний ефект, зупиняє розвиток гематом при
травмах, зменшує післяопераційний набряк.

При захворюваннях нирок, сечового міхура та кишечника використання
холоду протипоказане.

У гінекологічній практиці застосовують і термотерапію -лікування теплом.
Дія тепла знижує тонус гладенької мускулатури матки, маткових труб, і
тим сприяє зменшенню больових відчуттів.

Найпростіший спосіб термотерапії — грілка. Грілку наповнюють водою, що
має температуру 40-50″С, у жодному разі не окропом, особливо коли
йдеться про зігрівання хворих при ознобі, після значної крововтрати, у
хворих після операції, це важливо для попередження опіків. Протипоказані
теплові процедури при гострих запальних процесах, кровотечах із статевих
шляхів, що тривають, пухлинах статевих органів.

Для місцевої розсмоктуючої та болезаспокійливої дії використовують
зігріваючі компреси. До хворого місця прикладають серветку з кількох
шарів марлі, змочену спиртом, розведеним водою 1:1, далі — шар
компресного наперу або церати, поверх якого для збереження тепла
прикладають вату або махровий рушник. Компрес фіксують бинтом.

СПРИНЦЮВАННЯ

Одним із найбільш розповсюджених методів лікування запальних процесів
піхви та шийки матки є спринцювання та зрошення піхви. Лікувальний ефект
дає механічна, хімічна та термічна дія води чи лікувального розчину на
стінки піхви. При спринцюванні використовують меншу кількість розчину,
час процедури менший та менший тиск, що створюється на стінки органа,
ніж при зрошенні. Слід пам’ятати, що спринцювання -лікувальна, а не
гігієнічна процедура, її проводять лише за певними показаннями.

Зрошення або іригація — процедура, що полягає у промиванні піхви великою
кількістю рідини (10-12 л). Здійснюється з обтурацією виходу з піхви
спеціальним пристроєм з двома отворами, через один з яких вода надходить
у вагіну, а через інший витікає, тому створюється певний тиск на її
стінки (рис. 44). Це рефлекторним шляхом впливає на метаболічні процеси
в органах малого таза. Для зрошення використовується мінеральна вода.
Цей метод переважно призначають при санаторно-курортному лікуванні.

Мета вагінального спринцювання — розчинення та механічне вимивання з
піхви патологічного вмісту, місцевий вплив лікарських речовин на стінки
піхви та шийку матки, чим досягається санація піхви. Теплова дія розчину
на шийку матки сприяє розсмоктуванню запальних інфільтратів у малому
тазу. Показаннями до проведення процедури є запальні захворювання піхви
та шийки матки (кольпіт, ендоцервіцит), ерозія шийки матки, запальні
процеси придатків матки, хронічний пельвіоперитоніт із наявністю злук,
параметрит у стадії розсмоктування.

Спринцювання протипоказані при маткових кровотечах, гострих запальних
процесах, при вагітності, особливо при загрозі її переривання, а також
під час менструації.

Техніка спринцювання. Процедуру проводять на гінекологічному кріслі або
на кушетці, вдома — в ліжку у горизонтальному положенні хворої. Під таз
хворої підкладають судно. Використовують кухоль Есмарха місткістю 2 л.
Перед використанням кухоль та трубку ополіскують окропом. Наконечник
стерилізують кип’ятінням. У кухоль наливають лікувальний розчин
(фурацилін, розчин перманганату калію, хлоргексидину біглюконату,
ротокану, рекутану, румазолону, настій ромашки, нагідок, шавлії, кори
дуба, розчин питної соди або морської солі). Його температура повинна
бути 37-3 8″С при теплих спринцюваннях і 40-45оС при гарячих.
Перевіривши температуру розчину, спускають із трубки невелику кількість
розчину, обмивають зовнішні статеві органи жінки, великим і вказівним
пальцями лівої руки розводять статеві губи та вводять наконечник у піхву
на глибину 8-10 см. Тривалість процедури не менш 10 хв. Лікування
проводять щоденно, на курс — 5-20 процедур.

Для лікування вульвітів у дівчаток та у хворих похилого віку, особливо
при діабеті, кольпітів у гострій стадії використовують сидячі ванночки з
настоями лікарських рослин: ромашки, шавлії, календули або з розчином
перманганату калію чи фурациліну. Температура ванночки не повинна
перевищувати 38-40оС.

Основні препарати, що використовуються для спринцювань:

#

Rp.: Sol. Kalii permanganatis 0,1% 100 ml

D.S. По 1 чайній ложці на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Romasulani 100 ml

D.S. По 1 столовій ложці на 1 л води для спринцювання.

# Rp.: Microcidi 100 ml

D.S. Для спринцювання розвести в 200 мл води.

#

Rp.: Sol. Acidi lactici 3% 1000 ml

D.S. Вагінальні інстиляції по 100 мл 2 рази на день протягом 10-15 хв.

#

Rp.: Sol. Chinosoli 5% 100 ml

D.S. По 2 столові ложки на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Vagotili 250 ml

D.S. По 1 чайній ложці на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Sol. Chlorophyllipti spirituosae 1% 100 ml D.S. По 1 столовій ложці
на 1 л води для спринцювання.

ВАГІНАЛЬНІ ВАННОЧКИ

Вагінальні ванночки застосовують, коли необхідно створити умови для
тривалого впливу невеликої кількості лікувального розчину на шийку матки
та стінки піхви. Вони показані при кольпіті, ендоцервіциті, ерозії шийки
матки.

Техніка ваі інальної ванночки. В піхву вводять двостулкове дзеркало
Куско, розкривають його і фіксують у розкритому

стані. Наливають лікувальний розчин. Першу порцію одразу зливають,
наливають наступну. Хвора притримує дзеркало так, щоб розчин не
виливався. Тривалість процедури — 10-15 хвилин. Розчин виливають. Після
ванночки вводять тампон із лікувальною маззю або лініментом.

ВАГІНАЛЬНІ ТАМПОНИ

Тампони використовують для тривалої дії на шийку матки лікарських
речовин, переважно на жировій основі. Показаннями є наявність ерозії
шийки матки, ендоцервіциту, кольпіту, трофічної виразки шийки матки або
піхви при . випадінні матки. Основні речовини, які застосовують для
лікування тампонами: емульсія синтоміцину, масло шипшини, мазь
Вишневського, тетраборат натрію з гліцерином, риб’ячий жир, мазь із
солкосерилом. В умовах санаторно-курортного лікування використовують
тампони з лікувальними грязями.

Тампони виготовляють із вати, перев’язують марлевою смужкою довжиною 10
см, щоб можна було без затруднень витягти тампон за вільний кінець.
Можна використати тампакс. Тампон просочують великою кількістю
лікарської речовини, призначеної лікарем.

Перед введенням тампона доцільно провести вагінальну ванночку або
спринцювання для видалення патологічного вмісту вагіни, щоб мазь чи
лінімент, яким просякнутий тампон, впливали безпосередньо на слизову
піхви. Після ванночки, не виводячи з піхви дзеркал, її слизову висушують
стерильною ватою, а потім вводять лікувальний тампон. Дзеркала виймають
із піхви так, щоб його не змістити. Тампон залишається у піхві на 12-24
год., після чого хвора сама, потягнувши за марлеву смужку, виймає його.
Введення тампонів проводять щоденно або через день.

Основні препарати, що використовуються для тампонів:

#

Rp.: Sol. Chlorophyllipti oleosae 2% 100 ml D.S. Для тампонів.

# Rp.: Metronidazoli 3,0

Synoestroli 0,01

Ac. ascorbinici 0,6

Retinoli acetatis oleosae 20 000 OD

01. Helianthi ad 100,0

M.D.S. Для тампонів 2 рази на добу в піхву.

#

Rp.: Ung. «Dioxycolum» 30,0 D.S. Для тампонів.

#

Rp.: Ung. «Laevosinum» 50,0 D.S. Для тампонів.

#

Rp.: Ung. Dioxydini 5% 50,0 D.S. Для тампонів.

#

Rp.: 01. Hippopheae 100,0 D.S. Для тампонів.

#

Rp.: Ung. Dalacini 2% 40,0

D.S. Вміст одного аплікатора ввести в піхву 1 раз на день. Курс
лікування — 7 днів.

МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ

АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ

Антибіотики використовують для лікування запальних захворювань у гострій
стадії, у важких випадках вони є визначальним чинником для врятування
життя хворої. Ефективність антибактеріальної терапії визначається
правильністю її застосування.

Принципи антибактеріальної терапії

1. До початку антибактеріальної терапії слід зробити посіви з вогнищ
інфекції для визначення виду збудника та його чутливості до
антибіотиків.

2. До отримання результату бактеріологічного дослідження призначають
антибіотики широкого спектру дії, після визначення виду збудника можлива
зміна препарату з урахуванням чутливості даного штаму до того чи іншого
антибіотика.

3. Перед введенням антибіотиків обов’язковим є проведення проби на
індивідуальну чутливість організму хворої до даного антибіотика.

4. Антибіотики слід вводити, суворо дотримуючись призначень лікаря щодо
дози та часу введення для підтримання стабільної концентрації препарату
в організмі протягом усього курсу лікування.

5. Дуже важливим є дотримання оптимальних доз і тривалості курсу
антибактеріальної терапії, оскільки недостатнє дозування або передчасне
припинення введення препарату може призвести до переходу гострого
запального процесу в хронічний або до рецидиву захворювання.

6. При поєднанні антибіотиків необхідно враховувати їх сумісність.

7. Тривалість лікування одним антибіотиком не повинна перевищувати 7-10
днів.

8. При тривалому вживанні антибіотиків можуть виникати порушення
нормальних співвідношень у мікробіоценозі статевих шляхів, що призводить
до активізації грибкової флори, тому разом з антибіотиками призначають
протигрибкові препарати.

9. При застосуванні антибіотиків можливі алергічні реакції. У такому
випадку введення препарату слід негайно припинити, викликати
лікаря-гінеколога та анестезіолога для надання відповідної допомоги.

10. При призначенні антибіотиків необхідно звертати увагу на
функціональний стан нирок та печінки.

У гінекологічній практиці найчастіше використовуються препарати
пеніцилінового ряду (оксацилін, ампіцилін, ампіокс, клоксацилін,
флемоксин солютаб), цефалоспорини (І покоління — цефалотин, цефазолін;
II покоління — цефуроксим, цефметазол, цефокситин; III покоління —
цефотаксим, цефтизоксим; IV покоління — цефпірам, цифепім; оральні
цефалоспорини — цефалексин), тетрацикліни (тетрациклін, доксициклін),
аміноглікозиди (гентаміцин, тобраміцин, амікацин), макроліди
(еритроміцин, клацид), фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин,
норфлоксацин), карбапенеми (тієнам), нітроімідазоли (метронідазол),
протигрибкові препарати (ністатин, клотримазол, міконазол).

фітотерапія В ГІНЕКОЛОГІЇ

У процесі лікування та реабілітації хворих із захворюваннями жіночих
статевих органів широко застосовуються препарати, виготовлені з
природної сировини — відвари, настої, настоянки лікарських рослин.

Найчастіше препарати лікарських рослин призначають для лікування
розладів менструальної функції, запальних захворювань статевих органів,
а також як симптоматичну терапію при розладах функції сусідніх органів,
що часто супроводжують гінекологічну патологію, або при ускладненнях
маткових кровотеч — анеміях.

Розлади менструальної функції

Альгоменорея. Для зняття спазму гладкої мускулатури матки і пов’язаного
з ним больового синдрому використовують такі лікарські рослини:

Аніс. 20 г анісу заливають 100 мл 40% етилового спирту, настоюють,
призначають по 20-30 крапель 2-3 рази на день.

Календула. 20 г квітів заливають 1 склянкою окропу, охолоджують,
проціджують, вживають по 1/3 склянки 3 рази на день за 5-7 діб до
початку менструації.

Рута. Свіжий сік із листя рути приймають по 10-20 крапель 2-3 рази на
день.

Тмін. 1-2 чайні ложки товчених плодів заливають склянкою окропу,
настоюють 20 хв., п’ють по 1/4 склянки 3 рази на день. фенхель. Масло
фенхеля по 3-5 крапель на грудочці цукру.

Аменорея. Деякі рослини містять гормоноподібні речовини, що стимулюють
функцію яєчників:

Хміль звичайний. 10 г сухих подрібнених суплідь хмелю заливають склянкою
води, кип’ятять 15-20 хв., випивають за З прийоми після їжі.

Аїр болотний. 20 г кореня заливають склянкою окропу, настоюють 20 хв.,
п’ють по 1/2 склянки 2 рази на день за півгодини до прийому їжі.

Пижма звичайна. 1 столову ложку суцвіть заливають склянкою окропу,
кип’ятять 1-2 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 2 столові
ложки тричі на день перед їдою.

Полин звичайний. 2 столові ложки подрібненої трави заливають склянкою
окропу, кип’ятять 1-2 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1
столовій ложці тричі на день перед їдою.

фенхель. Масло фенхеля призначають по 3-5 крапель на грудочці цукру.
Насіння фенхеля — по 1 чайній ложці всередину, запивати 1/2 склянки
води.

Рута духмяна. 1-2 столові ложки подрібненого листя заливають склянкою
окропу, кип’ятять 3-5 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1/3
склянки тричі на день.

Дисфункціональні маткові кровотечі

Арніка. Настоянку арніки (галеновий препарат) по 30-40 крапель 3 рази на
день. Відвар: 6 г подрібнених квітів заливають склянкою окропу,
кип’ятять 10 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1 столовій
ложці тричі на день після їди.

Барбарис. Настій: 1 чайну ложку подрібненого листя, кори та квітів
заливають склянкою окропу, охолоджують, проціджують, п’ють по 1 склянці
двічі на день після їди. Настоянка барбарису (галеновий препарат) по
30-40 крапель З рази на день.

Барвінок малий. 1 столову ложку подрібненого листя заливають склянкою
окропу, кип’ятять 20 хв, охолоджують, проціджують, випивають протягом
доби.

Водяний перець. Екстракт водяного перцю (галеновий препарат) призначають
по 30-40 крапель 3 рази на день. Протипоказаний при гломерулонефритах.

Золототисячник. Настій: 20 г подрібненої трави заливають склянкою
окропу, охолоджують, проціджують, приймають протягом дня.

Калина. Настоянку калини (галеновий препарат) призначають по 20-30
крапель 3-4 рази на день.

Кропива дводомна. Настій: 1 столову ложку подрібненого листя заливають
склянкою окропу, настоюють 2 години, охолоджують, проціджують, приймають
по 2-3 столових ложки З рази на день.

Пастуша сумка. Екстракт пастушої сумки (галеновий препарат) призначають
по 30-40 крапель 3 рази на день.

Тисячолистник. 1-2 чайні ложки подрібненої трави заливають склянкою
окропу, кип’ятять 3-5 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1/3
склянки тричі на день.

Хвощ польовий. 1 столову ложку подрібненого листя заливають склянкою
окропу, охолоджують, проціджують, приймають по 1/3 склянки тричі на
день.

Постгеморагічна анемія

Гранат. Плоди граната або гранатовий сік по 1/4 склянки З рази на день.

Абрикос (курага) як продукт із високим вмістом калію та заліза.

Женьшень. У вигляді спиртового настою чи екстракту по 15 крапель на
прийом.

Морква (сік) по 1/2 склянки 2 рази на добу.

Смородина чорна. Ягоди у свіжому, сушеному вигляді та як варення.
Настій: 1 столову ложку подрібненого листя заливають 2 склянками окропу,
настоюють впродовж ночі, проціджують, приймають по 1/2 склянки 4 рази на
день.

ФІЗІОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

Одним із важливих компонентів комплексу лікувальних, профілактичних та
реабілітаційних заходів при гінекологічних захворюваннях є фізичні
методи впливу на організм -фізіотерапія. Різноманітні лікувальні
фактори, що застосовують для лікування хворих, поділяють на природні —
кліматотерапія, лікування світлом, теплом та холодом, лікування водними
факторами (гідротерапія), грязями, мінеральною водою та штучні, отримані
шляхом перетворення одного виду енергії в інший — масаж, лікування за
допомогою спеціальних апаратів.

Призначати фізіотерапевтичні процедури слід, дотримуючись певних вимог,
а саме:

— патогенетичне обгрунтування застосування того чи іншого лікувального
чинника;

— максимально ранній початок використання фізіотерапії і послідовне її
застосування на всіх етапах лікування, профілактики та реабілітації;

— послідовність у призначенні одного чи різних фізичних факторів;

— систематичний лікарський контроль за реакцією організму хворої і
вчасна корекція фізіотерапевтичних процедур;

— чіткий контроль за протипоказаннями до фізіотерапії з урахуванням
онкологічної настороженості;

— врахування віку хворої та наявності патології внутрішніх органів для
попередження надмірного навантаження на організм;

— призначати фізпроцедури бажано в перші дні після менструації, на час
місячних лікування припиняють;

— доцільно призначати одночасно різні за дією процедури:

місцевої, рефлекторної та загальної дії;

— неприпустиме одночасне призначення теплових та охолоджуючих процедур;

— на час отримання фізіотерапевтичного лікування хворій слід
рекомендувати контрацепцію для попередження позаматкової вагітності.

штучні фізичні фактори

Електротерапія включає методи лікування електромагнітним полем та його
складовими. В основі дії цих чинників лежить поглинання енергії
тканинами з наступним розвитком фізико-хімічних процесів, що визначають
кінцевий терапевтичний ефект. Методи електролікування поділяють на
контактні та дистантні.

До методів лікування за допомогою постійного електричного струму
належать: дія безперервного електричного струму — гальванізація (має
спазмолітичний, міорелаксуючий, протизапальний, седативний та трофічний
ефекти); електрофорез із медпрепаратами (визначається дією речовин, які
вводять); дія імпульсного струму -електростимуляція (міонейростимулюючий
ефект), електросон (седативний, знеболюючий, спазмолітичний, трофічний
ефекти), діадинамотерапія (міонейростимулюючий, знеболюючий,
судинорозширювальний ефекти), дія змінного струму: ампліпульстерапія
(міонейростимулюючий, трофічний, знеболюючий, судинорозширювальний
ефекти), місцева дарсонвалізація (місцевий вазореактивний,
протизапальний, трофічний ефекти).

Вплив електромагнітних полів: СВЧ-терапія (міорелаксуючий,
протизапальний, імунокоригуючий ефекти);

КВ Ч-терапія (нейростимулюючий, секреторний ефекти). Дія змінного
електричного поля — УВ Ч-терапія (міорелаксуючий, протизапальний,
судинорозширювальний ефекти), магнітотерапія (гіпокоагулюючий,
седативний, імунокоригуючий ефекти), шдуктотермія (міорелаксуючий,
протизапальний, знеболюючий ефекти).

Світлотерапія — використання з лікувальною метою світла оптичного
діапазону, до якого належить видиме, інфрачервоне та ультрафіолетове
випромінювання. Лікувальна дія світлової енергії визначається довжиною
хвилі та інтенсивністю випромінювання. Видиме випромінювання через
зоровий

аналізатор діє на нервову систему, активує мікроциркуляцію та покращує
трофіку тканин, які опромінюють.

Інфрачервоне випромінювання має теплову дію, викликає терморегуляторну
реакцію поверхневої судинної сітки. Виділення тепла посилює тканинний
обмін, це призводить до зміни проникності судин, зниження м’язового
тонусу, розсмоктування запального вогнища, активації імунітету.
Основними ефектами є протизапальний, трофічний та спазмолітичний.

Дія ультрафіолетового випромінювання визначається довжиною хвилі.
Уф-випромінювання з довжиною хвилі 320-400 нм викликає утворення
меланіну в базальному шарі епідермісу, стимулює клітинний імунітет.
Середня довжина хвилі (275-320 нм) викликає зниження збудливості та
провідності нервових волокон. Випромінювання з цією довжиною стимулює
утворення вітаміну ^у має анальгезуючий, протизапальний та
вітаміноутворюючий ефекти. Випромінювання з довжиною хвилі 180-240 нм
має бактерицидний та мікоцидний ефекти.

Лазерне випромінювання, на відміну від інших випромінювань оптичного
діапазону, має ряд переваг: високу монохро-матичність, когерентність і
направленість, а також величезну щільність енергії в промені.

Лазерне випромінювання видимого та інфрачервоного діапазонів, проникаючи
в тканини, поглинається, викликаючи низку біологічних ефектів, які також
залежать від довжини хвилі випромінювання, його інтенсивності та
експозиції.

Взаємодія лазерного променя з будь-якою біологічною тканиною починається
з поглинання однієї її частини та відбивання іншої частини. Промінь
відбивається від поверхні розділу між середовищами, які мають різні
оптичні характеристики. В результаті в тканинах змінюється напрям
електричних та магнітних полів, фотон квантового випромінювання лазера
поглинається молекулою, спричиняючи ланцюг складних реакцій.

Лазерне випромінювання має протизапальну (регенераторну) дію, при
місцевому впливі прискорюється зміна фаз запального процесу: редукується
дегенеративно-запальна фаза, прискорюється перебіг інших фаз, краще
відновлюється органо-специфічність тканини, тому застосування лазера є
високоефективним при лікуванні ран промежини, ерозій шийки матки,
післяопераційних ран. Випромінювання лазера покращує мікроциркуляцію
тканин, є потужним імуномодулюючим, мем-браностабілізуючим та
біостимулюючим засобом. Істотне підвищення ефективності терапевтичної
дії лазера досягається його поєднанням із постійним магнітним полем.

Механотерапія включає в себе різні види масажу, використання зміни
атмосферного тиску (баротерапія) та ультразвуку.

Масаж — метод дозованої механічної дії на тіло людини та її внутрішні
органи за допомогою спеціальних прийомів, які виконує людина, що володіє
цим методом. При проведенні масажу виникає подразнення механорецепторів,
що призводить до формування відповіді організму у вигляді місцевих та
загальних реакцій. У зоні дії відбувається покращання кровопостачання
тканин, видалення продуктів аутолізу клітин, посилення кровообігу та
циркуляції лімфи. Прискорюється процес розсмоктування інфільтратів,
стимулюються трофічні процеси у внутрішніх органах, які знаходяться в
зоні масажу. Посилюються реакції неспецифічного імунітету.

Масаж можна робити за допомогою спеціальних апаратів, що генерують
механічні коливання. Такі процедури покращують кровообіг, активують
функцію внутрішніх органів у відповідній зоні.

Для лікування хворих із патологією статевих органів застосовують також
гінекологічний масаж, який повинен виконувати тільки фахівець, що
досконало володіє цим методом. Метод полягає у безпосередній механічній
дії на матку та її придатки, що сприяє відновленню рухомості, підвищенню
м’язового тонусу матки, покращанню гемолімфоциркуляції та зміцненню
зв’язкового апарата статевих органів.

Баротерапія — використання атмосферного тиску з лікувальною метою. Можна
використовувати гіпербаричний режим (підвищення тиску) та гіпобаричний
режим (зниження тиску). Підвищення атмосферного тиску призводить до
розширення артеріол, посилення кровообігу, сприяє покращанню
оксиге-нації тканин та нормалізує їх трофіку. Гіпербарична оксиге-нація
стимулює активність дихального центру та органів кровотворення, підвищує
інтенсивність тканинного дихання.

Ультразвукова терапія — це використання з лікувальною метою коливань
частотою 800 кГц-3 МГц. Ультразвукові коливання активують метаболічні
реакції, викликають нагрівання тканин, що проявляється на межі тканин з
різними властивостями. Механічна дія ультразвуку є своєрідним
мікромасажем тканин.

САНАТОРНО-КУРОРТНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ

Кліматотерапія. Клімат — це багатолітній погодний режим певної
місцевості. До поняття «кліматотерапія» входить
лікувально-профілактичний вплив на організм повітря, морських купань,
сонячних променів.

Аеротерапія. Лікування повітрям використовують у вигляді прогулянок,
загальних повітряних ванн. Лікувальними чинниками є підвищення
оксигенації організму, стимуляція функції дихальної, серцево-судинної,
центральної нервової системи, опорно-рухового апарата, що важливо для
жінок, умови праці яких пов’язані з гіподинамією, яка призводить до
застійних явищ в органах малого таза.

Купання в морі (таласотерапія) — мають загально-зміцнюючий та тонізуючий
вплив на організм жінки завдяки дії трьох основних факторів морської
води: термічного, механічного (гідромасаж), хімічного (в морській воді
містяться іони калію, натрію, магнію, кальцію, фтору, брому, йоду).
Позитивний вплив також має фізичне навантаження при плаванні.

Геліотерапія — дія прямих сонячних променів підвищує опірність організму
до несприятливих факторів зовнішнього середовища, має знеболюючий та
фібролітичний вплив, позитивно впливає на менструальну та секреторну
функції жінки. Основна біологічна роль у дії на організм належить
ультрафіолетовому випромінюванню, яке викликає фотохімічні реакції, що
мають як місцевий (еритема з наступною пігментацією даної ділянки), так
і загальний вплив.

Протипоказана кліматотерапія, зокрема, сонячні ванни, хворим із
пухлинами статевих органів, схильним до маткових кровотеч, із порушенням
функції кори наднирників та щитовидної залози, при органічних
захворюваннях серця та нервової системи. »

Лікування кліматичними факторами показане жінкам із хронічними
запальними захворюваннями статевих органів поза стадією загострення, при
безплідді, генітальному інфантилізмі, аменореї та гіпоменструальному
синдромі, виснаженні та недокрів’ї, після перенесених операцій на
статевих органах як останній етап реабілітації.

Бальнеотерапія — лікування ваннами. Основний ефект забезпечують
фізико-хімічні та біологічні властивості мінеральних вод, зокрема їх
хімічний, термічний та механічний ефекти.

При лікуванні хворих на гінекологічні захворювання найчастіше
використовують хлоридно-натрієві, йодобромні, сірководневі та радонові
води.

Сірководневі води показані при хронічних запальних процесах жіночих
статевих органів, інфантилізмі, гіпофункції яєчників, деяких формах
безпліддя. Протипоказаннями до бальнеотерапії гострі та підгострі
процеси геніталій, туберкульоз статевих органів^’Лікування
сірководневими ваннами проводять на курортах Немирів та Синяк (Україна),
Мацеста, Сочі (Росія).

Радонові ванни мають аналгезуючу та протизапальну дію, знижують рівень
естрогенів, нормалізують функцію щитовидної

залози. Протипоказані вони при наявності злукового процесу в малому
тазу, фіброміомі матки, генітальному ендометріозі] Радонові ванни
застосовують на курортах Хмельник, Миронівка, Знам’янка, Біла Церква
(Україна), П’ятигорськ (Росія).

Грязелікування — один з основних методів санаторно-курортного лікування,
який широко використовується в гінекології. Хімічні та фізичні
властивості лікувальних грязей мають десенсибілізуючу, розсмоктуючу та
протизапальну дію, покращують функцію яєчників, реологічні властивості
крові та енергетичне забезпечення організму. Основними курортами
України, де застосовують грязелікування, є Бердянськ, Євпаторія, Саки,
Слав’янськ, Сергіївка.

Показаннями до застосування грязей: хронічний вульвіт, бартолініт,
кольпіт, ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгіт та сальпінгоофорит,
периметрит, параметрит, аменорея, пов’язана з гіпофункцією яєчників,
інфантилізм, трубне безпліддя, стан після пластичних операцій на
статевих органах.

Протипоказання: гострі запальні процеси геніталій, доброякісні та
злоякісні новоутворення статевих органів, порушення менструальної
функції з гіперестрогенією, ендометріоз, передракові та фонові
захворювання статевих органів.

Грязі використовують у вигляді тампонів, компресів, аплікацій, загальних
і місцевих грязевих та грязе-мінеральних ванн.

У гінекологічній практиці часто застосовують як теплоносії озокерит та
парафін. Озокерит — мінерал, що є похідним нафти і містить церезин,
парафін та інші смоли, мінеральні масла. Є дані про наявність у його
складі естрогенних гормонів. Застосування озокериту стимулює
регенеративні процеси в сполучній тканині, має протизапальну,
десенсибілізуючу, імунокоригуючу дію. Парафін — суміш природних
вуглеводнів, отримана в результаті перегонки нафти. Подразнюючи
механорецептори шкіри, він покращує мікроциркуляцію, посилює фагоцитоз,
активує регенеративні процеси.

Похожие записи