Реферат на тему:

Клінічні прояви педіатричного СНІДу

Клінічні появи педіатричного СНІДу

Захворювання у своєму розвитку проходить 6 стадій і останньою,
фінальною, є СНІД.

Клінічні прояви педіатричного СНІДу включають визначення дефектів
клітинного імунітету, наявність одного з специфічних захворювань, якими
проявляється ВІЛ-інфікованість, проявлення бактеріальних інфекцій
тривалістю за 2 роки, енцефалопатії, синдрому виснаження.

Головними клінічними синдромами у дітей на відміну від дорослих є
наявність:

природженого дизморфного синдрому,

клінічних проявів бактеріальних інфекцій, які зустрічаються з високою
частотою

клінічних проявів бактеріальних інфекцій, які зустрічаються з набагато
меншою частотою;

рідко проявляючих себе злоякісних пухлин.

Клінічні прояви у дітей, які інфіковані парантерально, проявляються дуже
рано і мають важчий перебіг.

При вертикальному механізмі зараження плода інкубаційний період
становить 12 місяців. Для інфікування дітей парантеральним шляхом є
більш тривалий інкубаційний період, що становить до 41 місяця, але
відмічено, що після інфікування дітей під час гемотрансфузії
інкубаційний період може бути дуже коротким – від 2 до 4 тижнів.

Після інкубаційного періоду проявляються перші прояви ВІЛ у дітей, а
саме:

лихоманка яка триває 2-3 тижні;

збільшення периферичних лімфовузлів;

гепато- і спленомегалія;

прояви ангіни, яка нагадує „мононуклеозний ” комплекс;

підвищена пітливість;

апатія, втомлюваність;

кореподібний висип на шкірі;

в аналізі крові – лейкопенія, яка триває 2-4 тижні.

Після перших клінічних проявів починається тривалий схований період,
який має перебіг до декількох років. У деяких дітей періоду перших
клінічних проявів не буває, а латентний період розтягується на 5-10
років. За новою класифікацію ВІЛ-інфікування у дітей це стадія Р1 –
стадія стертого перебігу ВІЛ. Стадія Р1 – характеризується окремими
симптомами:

поліаденопатія (лімфовузли болісні, рухливі, не спаяні з підшкірною
клітковиною);

суфебрилітет;

пітливість;

слабкість, втома;

діти не дають приросту в масі тіла.

Ця стадія отримала назву хронічної лімфаденопатії. Поки ще не з’ясовано
з якою частотою і які є критерії переходу стадії хронічної
лімфаденопатії в наступну стадію „перед -СНІД” або стадію Р2 – клінічно
вираженої інфекції, а саме в Р” – стадію неспецифічних ознак.

Проявлення стадії Р2а:

підвищена температура тіла;

лімфаденопатія;

пітливість, особливо вночі;

проноси і зниження маси тіла;

рецидувуючі назофарингіти, бронхіти, отити, пневмонії
бактеріально-вірусної етіології;

на шкірі герпетичні висипання, грибкові ураження, гнійничкові елементи;

кандидозні стоматити;

паротити;

гепато- і спленомегалія, порушення фізичного розвитку дитини.

У новонароджених інфікованих ВІЛ ураження ЦНС починають проявлятися від
2 до 5 років. Нейро-СНІД визначається у 50-80% випадків. Ураження
нервової системи у дітей первинні, обумовлені реплікацією і експресією
вірусу в самих клітинах мозку. Вірус визначається у спинномозковій
рідині, клітинах спинного і головного мозку.

Стадія Р2б. Є лімфаденопатія, що свідчить про порушення діяльності
імунної системи та її руйнування. У дітей характеризується прогресуючим
неврологічним захворюванням:

хронічним менінгітом;

приступами невропатії;

підгострою енцефалопатією;

прогресуючою деменцією.

У дітей прогресуюча енцефалопатія закінчується смертю через 12-16
місяців.

На першому році життя у дітей проявляються такі симптоми з боку нервової
системи:

гіпертонус, тремор кінцівок, посмикування дрібних м’язів, загальні
судоми;

пара- та тетрапарези;

патологічні рефлекси;

псевдобульбарні паралічі;

відставання у психічному розвитку, мікроцефалія.

Діагностика базується на клінічних проявах. Ураження мозку
підтверджується комп’ютерною томографією, при якій визначається атрофія
кори великих півкуль, збільшення шлуночків мозку. У спинномозковій
рідині визначаються антитіла до ВІЛ.

На першому році життя в 15% випадків може зустрічатися пневмоцистна
пневмонія, у дітей після року – у 38% випадків. Частіше вона
розвивається на 5-6 місяці життя дитини і має клінічні прояви:

сухий постійний кашель;

висока температура тіла;

тахіпное;

пітливість, особливо вночі;

прогресуюча слабкість;

аускультативно в легенях крепітація і дрібно пухирчасті вологі хрипи;

перкуторно притуплення звуку;

перебіг рецедивуючий або затяжний.

Діагноз підтверджується рентгенологічним дослідженням. На
рентгенологічному знімку визначається дифузна інфільтрація легеневих
полів, посилення легеневого малюнку. У біоптичному матеріалі
визначаються пневмоцисти.

Стадія Р2с. Проявляється у дітей лімфоцитарною інтерстиціальною
пневмонією, яка є унікальною патологією дитячого СНІДу, що не пов’язана
з додатковою інфекцією. Клінічні прояви такої пневмонії відрізняються
від пневмоцистної, а саме:

початок захворювання непомітний, повільно прогресуючий;

сухий кашель, задишка;

швидкий розвиток симптомів хронічної дихальної недостатності;

розвиток респіраторного депрес- синдрому з явищами гіпоксії.

Діагноз базується на основі клінічних проявів і підтверджується
рентгенологічно.

Стадія Р2d. У дітей проявляється рецидивуючими бактеріальними
інфекціями, які дають прояви:

гнійного отиту;

менінгіту;

гнійної пневмонії з абсцесом;

бактеріального сепсису;

остеомієліту;

пневмонії, яка викликається паличкою туберкульозу птахів;

Стадія Р2е. Проявляється вторинними пухлинами, лімфомою мозку. У 1/3
дорослих спостерігається саркома Капоші. У дітей рідко проявляється, але
перебіг дуже злоякісний. Має наступні особливості:

вогнища саркоми з бородавчастою поверхнею;

колір темно–бурий або синюшно-червоний;

ураження визначаються на голові, на слизовій оболонці ротової порожнини,
шлунково-кишкового тракту (така локалізація визначається у дітей на
відміну від дорослих, коли вогнища уражають, в першу чергу, кінцівки).

Первинна лімфома мозку спостерігається дуже рідко.

Стадія Р2f. Характеризується проявленням захворювань різних органів, а
саме:

нефропатії;

кардіопатії;

тромбоцитопатії;

множинні артеріопатії;

гепатопатії.

Проявляється органна патологія симптомами:

серцевої недостатності;

гіпертонії і дилатації серця, перикардиту;

тромбозу коронарних судин;

нефротичного синдрому;

ниркової недостатності;

печінкової недостатності.

У дітей інфікованих внутрішньоутробно, в ранні строки вагітності
проявлення клінічно вираженого СНІДу спостерігається 4-6 місяців,
остаточний діагноз встановлюється в 9 місяців. В цей період життя дитини
визначається висока летальність. Для таких дітей головним є дизморфний
синдром (ВІЛ-ембріопатія), який має наступні прояви:

мікроцефалія;

відсутність перетинок носу;

затримка росту;

збільшення відстані між очима;

блакитна рогівка ока;

косоокість;

не зарощена верхня губа.

Причиною смерті дітей в ранньому віці стає пневмоцистна пневмонія або
бактеріальний сепсис.

PAGE

PAGE 6

Похожие записи