Реферат на тему:

Клімактеричний синдром.

Визначення. Клімактерії – фізіологічний період у житті жінки, протягом
якого на фоні вікових змін в організмі домінують інволюційні процеси в
репродуктивній системі, що характеризуються припиненням спочатку
генеративної, а потім і менструальної функції. Виділяють дві основні
фази клімактеричного періоду: пременопаузу і постменопаузу, які
розділені менопаузою – основним клімактеричним феноменом.

Пременопауза – початковий період зниження функції яйників; він
характеризується збільшенням частоти ановуляторних циклів, зміною
тривалості менструального циклу і кількості крові, що втрачається під
час менструації.

Менопауза – період, коли відмічається остання маткова кровотеча,
обумовлена гормональною функцією яйників.

Постменопауза – період від останньої менструації до повного або майже
повного припинення функції яйників. Тривалість пост менопаузи складає
біля 6-8 років.

Клімакс.

Клімактеричний стан в МКХ Х перегляду знадяться в рубриці N95.1

Van Keep і H. Prill (1975) розрізняють 4 типи реакції жінки на
менопаузу.

Пасивна реакція (15-20% жінок) – прийняття клімактерія як неминучого
явища.

Невротична реакція (8-15%) – при цьому типі реакції часто виникають
нейропсихічні симптоми.

Гіперреактивна реакція (5-10% жінок) – неприйняття жінками змін, що
проходять в її організмі. Вони намагаються “блокувати” виниклі симптоми,
фіксуючи увагу на громадському житті, роботі, моді. Такі жінки залишають
свої емоції при собі, критично відносяться до скарг ровесниць.

Адекватні реакції (60-70% жінок) – жінки, що порівнююче добре
пристосовуються до гормональних і соціальних змін.

Прийнято розрізняти ранню і пізню менопаузу. Припинення менструації у
жінок у віці 40-45 років розцінюють як ранню менопаузу, яка являється
пограничним фізіологічним станом в організмі. Нижньою границею раннього
клімактерія вважають вік 38-39 років. Припинення менструації у жінок
старше 50-55 років вважають пізньою менопаузою.

Клімактеричний синдром – це своєрідний симптомокомплекс, що ускладнює
фізіологічний перебіг клімактеричного періоду. Він характеризується
нейропсихічними, вазомоторними і обмінно-ендокринними порушеннями, що
виникають на фоні вікових змін, в організмі.

Клінічна картина клімактеричного синдрому (КС). Клінічна картина
залежить від ступеня важкості КС. Для встановлення ступені тяжкості КС
визначають менопаузальний індекс Купермана в модифікації Уварової. Для
визначення менопаузального індекса і отже, важкості перебігу КС
попередньо уточнюють, до якої групи порушень відносяться ті, або інші
його прояви. Таких груп три.

І група – нейровегетативні порушення (підвищення АТ, головний біль,
вестибулопатії, приступи тахікардії, погана переносимість високої
температури, озноб, почуття оніміння, повзання “мурашок”, змінений
дермографізм, сухість шкіри, порушення сну, “приливи” жару,
симпатикоадреналові кризи);

ІІ група – обмінно-ендокринні порушення (ожиріння, зміна функції
щитовидної залози, цукровий діабет, дисгормональна гіперплазія молочних
залоз, болі в м’язах і суглобах, атрофія статевих органів, остеопороз);

ІІІ група – психоемоційні порушення (зниження працездатності,
втомлюваність, розсіяність, погіршення пам’яті, подразливість,
плаксивість, порушення апетиту, переважання поганого настрою);

Потім кожний симптом оцінюють за ступенем вираженості від нуля до трьох
балів і число балів в кожній групі сумують – отримують менопаузальний
індекс. Для нейровегетативних порушень значення менопаузального індексу
до 10 балів означає відсутність проявів КС, 11-20 балів – легкий
ступінь, 21-30 балів – середню, 31 і більше балів – важку ступінь
вираженості.

Обмінно-ендокринні і психоемоціональні порушення оцінюють однотипно.
Так, менопаузальний індекс рівний нулю, означає відсутність порушень,
1-7 балів – легкі порушення, 8-14 балів – середні, 15 і більше балів –
важкі прояви симптомокомплексів.

Є.М. Віхляєва виділяє три основних клінічні варіанти в перебігу КС.

Типова неускладнена форма, яка характеризується комплексом симптомів
(“приливи”, гіпергідроз, подразливість, плаксивість, порушення сну,
головний біль і т.д.). Виникнення цих симптомів як правило співпадає з
наступленням пре- або менопаузи. В пременопаузі ці симптоми появляються
при зміні менструального циклу за типом олігоменореї. Другий клінічний
варіант КС – ускладнена форма. До неї відносять випадки, при яких КС
перебігає на фоні захворювань серцево-судинної системи і
шлунково-кишково-печінкового комплексу, що нерідко зустрічається у жінок
похилого віку. Важливою особливістю ускладненої форми КС є значна
важкість клінічних проявів КС. Хворі заявляють багато скарг, у них
знижується працездатність, перебіг КС може бути досить тривалим. Нерідко
переважає церебральний компонент, особливо при гіпертензії. КС і
артеріальна гіпертензія ніби взаємно потенціюються. Третє клінічна форма
КС – атипова. Для неї характерні симпатико-адреналові кризи, бронхіальна
астма, клімактерична міокардіодистофія, діабет, циклічні прояви
симптомів на фоні менопаузи. Існує також особлива форма КС, що
характеризується обмінними порушеннями (сенільний кольпіт, атрофія
вульви, нетримання сечі, цисталгія, остеопороз і т.д.). При цій формі
КС, приливи можуть бути крайнє рідкими або взагалі відсутні. Тривалість
захворювання може складати від 10 до 15 років.

При клімактеричному синдромі відбуваються зміни в стані
гіпоталамо-гіпофізарно-яйникової системи виявляється підвищення
гонадотропінів, що проявляються зниженням співвідношення лютеїнізуючого
гормону (ЛГ) і фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). При визначенні
індексу ЛГ/ФСГ у жінок з КС в постменопаузі виявлено зниження його в два
рази в порівнянні з таким у молодих жінок з нормальним менструальним
циклом. Встановлена пряма залежність: чим нижчий індекс ЛГ/ФСГ, тим
важчий перебіг захворювання.

Встановлено, що при КС відбуваються зміни в стані
гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи. У хворих з КС
середнього і тяжкого ступеня відмічається значне підвищення концентрації
АКТГ і встановлено зв’язок між важкістю КС і ступенем підвищення АКТГ.
При КС відмічається збільшення вмісту тиреотропного гормону в 2-2,5
рази.

Приклади формулювання діагнозу.

Клімакс. Клімактеричний синдром, важкий перебіг з обмінно-ендокринними і
психоемоційними порушеннями.

Діагностика КС. Діагностика КС іноді затруднена. При вивченні анамнезу
важливо виявити захворювання, які можуть обумовити ускладнений перебіг
клімактеричного періоду: грип, бронхіальна астма, діабет, гіпертонічна
хвороба, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, захворювання нервової системи. При
обстеженні хворих слід звертати увагу на загальний вигляд хворих вираз
обличчя, колір і еластичність шкіри, наявність дермографізму,
надлишкового росту волосся, характер розподілу підшкірної жирової
клітковини. За показами слід виконати мамографію, рентгенографію хребта
і суглобів. При гінекологічному дослідженні необхідно звернути особливу
увагу на вираженість вікових змін слизової оболонки піхви, її колір і
складчастість, стан стінок піхви (опущення, випадіння), на основі цих
даних можна судити про естрогену насиченість організму.

При ускладненому перебігу клімактеричного періоду нерідко
спостерігається ожиріння. При рівномірному розподілі підшкірної жирової
клітковини у хворих з ожирінням ІІ-ІІІ ступеня необхідно виключити
цукровий діабет і захворювання печінки. При регіонарному ожирінні у
хворих, у яких швидко і значно збільшується маса тіла, слід провести
обстеження для виявлення або виключення захворювань ЦНС, гіпофізу,
щитоподібної залози, кори наднирників. При наявності ознак вірілізації –
вугрі на шкірі обличчя і тулуба, ріст волосся по чоловічому типу,
огрубіння голосу, зменшення молочних залоз, слід провести поглиблене
обстеження, а саме рівень тестостерону крові, екскреції 17-кетостероїдів
з сечею. При наявності гіпертиреозу або гіпотиреозу проводиться
обстеження щитовидної залози. При маткових кровотечах необхідно провести
гістеросальпінгографію або гістероскопію. При неврологічних порушеннях
необхідне рентгенологічне обстеження черепа, турецького сідла, очного
дна. При болях в кістках, суглобах, схильності до переломів проводять
рентгенографію кісток і суглобів, визначення вмісту кальцію, фосфору,
лужної фосфатази, вітаміну D, кальцитоніну. При тривалому перебігу КС
показане дослідження функціонального стану аденогіпофізу шляхом
визначення в крові концентрації ЛГ, ФСГ (індексу ЛГ/ФСГ), пролактину,
АКТГ, ТТГ, а також функції кори наднирників (вміст кортизолу,
альдостерону, тестостерону).

Лікування. В лікуванні клімактеричного синдрому важливе значення має
раціональний режим праці та відпочинку; усунення від’ємних емоцій;
звільнення від нічних змін; прогулянки на свіжому повітрі; туризм;
спортивні ігри. Хворим з підвищеною масою тіла призначається
гіпокалорійна дієта (2000 калорій) з обмеженням вуглеводів, продуктів
багатих холестерином. В раціоні має бути біля 30 грам рослинної олії.
Харчування невеликими порціями 3-4 рази на день. У комплексне лікування
включається раціональна психотерапія, автотренінг. Велике значення має
лікування седативними засобами, транклівізаторами, нейролептиками,
антидепресантами.

При легкому перебігу КС рекомендується корінь валеріани або трава
пустирника (10 г на 200 мл води) по 2 столові ложки 4-6 разів на день;
або таблетки з екстрактом валеріани (6-8 таб. на день); кратал по 1
табл. 3 рази на день упродовж місяця. При більш важкому перебігу
застосовують транквілізатори (еленіум, сібазон, триоксазин), починаючи з
1/2 таблетки 2-3 рази і поступово доводять до 3-4 таблеток на день.
Позитивний ефект спостерігається від магне В6. При вираженій
симптоматиці КС застосовують нейролептик: аміназин 0,025 г, френолон
0,005 г. Починають з півтаблетки 2-3 рази на день протягом 2-4 тижнів до
отримання ефекту, а потім дозу знижують до підтримуючої і дають її 2-3
тижні і більше. В разі артеріальної гіпертензії призначають резерпін 0,1
мг 1-2 рази на день або препарати аналоприлу чи лізиноприлу, або
ss-дреноблокатори.

Для покращення метаболізму в міокарді і головному мозку призначають
кокарбоксилазу, рибоксин, есенціале, полівітамінні комплекси. Вітамін Е
по 1 капсулі 1-2 рази на день протягом 35-40 днів. Він пригнічує
фолікулостимулюючу і посилює лютеінізуючу функцію гіпофізу.

При важкому перебігу КС з вираженими нейровегетативними,
психоневротичними реакціями, гіпоталамічними кризами, частими
“приливами” і розвитком остеопорозу показана замісна гормональна
терапія. Призначають естрогени або естроген-гестагенні препарати –
ноновлон 1/4 — 1/6 табл. в таких варіантах: з 5 дня спонтанного або
індукованого менструального циклу по 21 денній схемі з перервою у 7
днів, або протягом 10 днів в 2 половині циклу, або безперервно в малих
дозах. Дівина (Фінляндія) – комбінований естроген-гестагеновий препарат.
Біла таб. містить 2 мг естрадіолу, голуба – 2 мг естрадіолу і 10 мг
метоксіпрогестерону. Приймають протягом перших 11 днів по 1 білій таб. 1
раз в день, а потім 10 днів по 1 голубій таб. 1 раз в день. Після
7-денної перерви цикли повторюють. Препарат лівіал 2,5 мг призначають
упродовж декількох місяців до 2-5 років. Протипоказами до призначення
естрогенів є рак матки і молочної залози, повторні тромбоемболії, гострі
захворювання печінки, маткові кровотечі, фіброзно-кистозна мастопатія,
міома матки.

Спостереження останніх років засвідчують що радикальне лікування раку,
не є протипоказом до застосування гормональної замісної терапії
естрогенами. Останні є золотим стандартом для запобігання ІХС,
остеопорозу, розладів ЦНС (хвороба Альцгеймера). Певний ефект
спостерігається від застосування негормональних препаратів (ременс,
дисменорм, клімактоплан).

В постменопаузальному періоді призначають мікродози естрогенів. Для
лікування остеопорозу рекомендується дієта багата на кальцій, біфосфати.
Жінкам, старшим за 70 років, призначають етидронат 400 мг 1 раз на день
перші 2 тижні, кожного тримісячного циклу з перервою 2,5 місяці.
Препарат підвищує щільність хребців і зменшує ризик переломів.

Кальцитонін, підшкірно, по 50 МО через день протягом 2 місяців з
наступною двохмісячною перервою. Цикли продовжують протягом 2-3 років.
Хворим рекомендується санаторно-курортне лікування на Південному
узбережжі Криму, Карпатах.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи