Реферат на тему:

Кишкова інфекція , сальмонельоз Кишкова інфекція (коліентерит,
ешерихіоз)

До коліінфекції належать гострі кишкові захворювання у дітей раннього
віку, які спричинюються ентеропатогенними штамами кишкової палички і
характеризуються загальною інтоксикацією та зневодненням ,на фоні
стійких диспепсичних розладів у вигляді блювання та проносу.

Етіологія. Збудниками кишкової інфекції е ентеропато· генні штами
кишкової палички (ешерихії). Вони стійкі у навколишньому середовищі Є
багато серологічних типів ешерихій. Серед них домінують серотипи О-111,
О-55, О-124, «Крим» та ін.

Епідеміологія. Джерелом інфекції е хворий та бактеріоносій.

Коліінфекція — типова кишкова фекально-оральна інфекція. і Певне
значення має контактний та харчовий шляхи передавання Інфекції. На
коліінфекцію хворіють діти до двох років, переважно на першому році
життя. При значному інфікуванні через їжу люди всіх вікових груп можуть
захворіти на ешерихіоз, який за перебігом нагадує харчову
токсикоінфекцію.

Патогенез. Ешерихії проникають в організм через рот, швидко
розмножуються в тонкій кишці. Токсини ешерихій всмоктуються у кров,
спричинюють явища загальної інтоксикації, І посилюють секреторну
активність епітелію тонкої кишки Це при-і зводить до виділення у просвіт
кишок великої кількості води, солеи натрію, калію, до зниження
зворотного всмоктування. Порушуються процеси травлення. Розвиваються
явища кишкового токсикозу із зневодненням, у тяжких випадках — розлад
гемодинаміки.

Клініка. Інкубаційний період становить 2—6 днів, найчастіше— 1—2 дні,
але може тривати лише кілька годин. Початок хвороби, як правило,
гострий. Порушується загальний стан, з’являються пронос, блювання.
Підвищується температура тіла. Для колинфекції характерний такий
диспепсичний синдром: випорожнення часті (5-15 разів), в окремих
випадках —до 20-25 разів на добу, рідкі, водянисті, оранжевого або
зеленувато-оранжевого кольору, містять слиз. Нечасте, але тривале
блювання. Розвиваються симптоми зневоднення, гемодинамічні розлади.
Спостерігається втрата маси тіла. Ці симптоми є тривалими. Поряд з
тяжкими бувають легкі, стерті та абортивні форми коліінфекції.

Ускладнення. Найчастіше спостерігаються пневмонія, отит, гнійні ураження
шкіри та підшкірної основи, пієлонефрит та ін.

Прогноз коліінфекції значно погіршується, якщо приєднується
стафілококова інфекція. При цьому значно посилюються диспепсичні
розлади, виникають вторинні септичні вогнища, розвивається
дистрофізація.

Діагноз. Ставлячи діагноз коліінфекції, слід враховувати вік дитини,
клініко-епідеміологічні дані та результати бактеріологічного дослідження
випорожнень. У посівах випорожнень у переважної більшості хворих
виділяють майже чисту культуру патогенних серотипів кишкової палички,
які можна виділити також із блювотних мас, а у деяких хворих — навіть із
слизу носоглотки. Після смерті збудник виділяють з вмісту просвіту
кишок, а в окремих випадках — із тканин та крові. Для
експрес-діагностики застосовують люмінесцентні сироватки. У копрограмі
під час гострого періоду є слиз, нейтральний жир, іноді — помірна
кількість лейкоцитів.

Лікування хворих на коліінфекцію проводять з урахуванням тяжкості, фази
хвороби, фонових та супровідних захворювань, віку хворого. Потрібні
регідратаційна та дієтотерапія, антибактеріальні, стимулюючі,
симптоматичні засоби. Комплексне лікувавня коліінфекції подібне до
лікування інших кишкових інфекцій (дизентерія, сальмонельоз тощо) у
дітей раннього віку, що висвітлено у відповідних розділах підручника.

Профілактика. Основне значення має дотримання санітарно-гігієнічних
правил, раннє виявлення хворих. Усіх дітей з дисфункцією кишок треба
ізолювати та провести бактеріологічне дослідження їхніх випорожнень з
метою виявлення патогенної кишкової палички. Хворих, а також тих, у кого
підозрюють коліінфекцію, госпіталізують. З лікарні реконвалесцентів
коліінфекції виписують після клінічного видужання та негативного
результату бактеріологічного дослідження випорожнень на патогенні
серотипи ешерихій.

Сальмонельоз

Сальмонельоз— гостра інфекційна хвороба, яка зумовлюється численними
серотипами бактерій роду сальмонел і характеризується переважним
ураженням травного каналу.

Етіологія. Відомо близько 2000 серотипів сальмонел, їм властива
надзвичайна стійкість до факторів навколишнього середовища. У нашій
країні домінантним типом, який спричинює захворювання сальмонельозом у
дітей, є Salmonella typhimurium, її внутрішньо лікарняні
антибіотикостійкі штами.

Епідеміологія. Основним резервуаром та джерелом інфекції є тварини
(велика рогата худоба, свині, водоплавна птиця, а також гризуни).

Джерелом зараження, особливо у дітей раннього віку, е люди, які мають
клінічно виражену або безсимптомну форму сальмонельозу.

Шлях передачі. Аліментарне зараження здійснюється при використанні в їжу
первинно або вторинно заражених продуктів харчування та при недостатній
термічній обробці цих продуктів. Контактне зараження від хворих на
сальмонельоз відбувається в основному у дітей раннього віку. Інфікуюча
доза у таких випадках невелика. Новонароджені та немовлята, особливо
недоношені, можуть заразитися сальмонельозом аерогенне-пиловим шляхом.
Контактне інфікування та аерогенно-пиловий шлях передавання
сальмонельозу домінують при спалахах інфекції в дитячих закладах і в
лікарнях.

Сприйнятливість. Інфікуюча доза неоднакова у людей різних вікових груп.
Вона є мінімальною у дітей раннього віку, особливо у новонароджених, а
також у дітей, ослаблених після перенесених або на фоні супровідних
захворювань. У дітей до року життя захворюваність сальмонельозом у 20-30
разів вища, ніж у дітей шкільного віку та дорослих.

Патогенез. Збудник сальмонельозу потрапляє в організм через рот. Місцем
первинного втілення та розмноження збудника е епітелій тонкої кишки і
мезентеріальні лімфатичні вузли. Ендотоксин, який утворюється в процесі
розмноження та загибелі сальмонел, зумовлює явища загальної
інтоксикації, ураження судинно-нервового апарату та місцевий запальний
процес у кишках. При генералізації інфекції розвиваються тифоподібні і
септичні (септицемія та септикопіємія) форми сальмонельозу. В деяких
випадках у клінічній картині сальмонельозу прояви ураження травного
каналу не дуже виражені або їх зовсім немає. Це екстраінтесгинальний
сальмонельоз (наприклад, сальмонельозний менінгіт, остеомієліт,
апендицит та ін.).

Клініка. Сальмонельозу властива різноманітність проявів хвороби. При
харчовому зараженні розвивається, як правило, сальмонельоз типу арчової
токсикоінфекції. Інкубаційний період від кількох годин до 1-2 днівю
Гостро та швидко розвиваються явища гастроентериту та гастро
ентероколіту (біль у животі, блювання, пронос). Підвищується;
температура тіла, спостерігається розлад гемодйнаміки на фоні токсикозу
з ексикозом. Ви породження прискорюються, вони рідкі, пінисті, дуже
неприємного запаху, коли в процес втягується товста кишка, можливі
домішки слизу, прожилки крові. Сальмонельозна харчова токсикоінфекція
розвивається переважно у дітей старшого віку, але можлива й у дітей
раннього віку.

При контактному або аерогенно-пиловому інфікуванні хвороба розвивається
поступово, іноді — гостро, В основному хворіють діти раннього віку.
Заявляються в’ялість, втрата апетиту, температура тіла підвищується до
субфебрильних чисел, рідко до 390С і вище. Прискорюються випорожнення,
вони стають рідкими, пінистими, неприємні на запах, з домішками слизу,
темної зелені (болотняне баговиння), іноді крові. У деяких хворих
спостерігається блювання. Розвиваються симптоми різного ступеня ексикозу
з токсикозом. Це найчастіша гастроінтестинальна форма сальмонельозу.
Клінічні прояви тривають 2—3 тижні більше. Сальмонельоз у дітей раннього
віку часто поєднується З Іншими кишковими інфекціями (коліінфекція,
дизентерія тощо), стафілококовою хворобою. Перебіг змішаних форм
сальмонельозу тяжчий і триваліший.

При генералізації сальмонельозної інфекції розвиваються тифрподібна та
септична форми.

Тифоподібна форма сальмонельозу характеризується явищами загальної
інтоксикації, гарячковою реакцією, гепатолієним синдромом, метеоризмом.
Випорожнення часті, рідкі, з домішками слизу, крові, спостерігаються
кишкові кровотечі.

Септична форма сальмонельозу має вигляд септицемії або септикопіємії,
характеризується високою ремінуючою температурою, значним порушенням
загального стану. При септикопіємії утворюються метастатичні гнійні
вогнища: остеомієліт, менінгіт, абсцес мозку, легень та ін. Перебіг
хвороби тривалий.

Виділяють також грипоподібну форму сальмонельозу, при якій, поряд з
симптомами ураження кишок, спостерігаються катаральні явища з боку
верхніх дихальних шляхів.

Стерта форма сальмонельозу буває у дітей старшого віку. Загальний стан
порушений незначно або задовільний, температура тіла субфебрильна або
нормальна. Випорожнення до 3—4 разів на день, рідкі, без патологічних
домішок. Нормалізація їх настає через кілька днів.

Безсимптомну форму сальмонельозу виявляють лабораторними
(бактеріологічними та серологічними) дослідженнями у вогнищі інфекції.

У новонароджених сальмонельоз інколи проявляється як токсикоз-септичний
стан, який клінічно не відрізняється від токсико-септичного стану іншої
етіології. Діагноз встановлюють в результаті бактеріологічних та
серологічних досліджень.

Сальмонельоз частіше, ніж будь-яка кишкова інфекція, нашаровується на
інші соматичні або інфекційні хвороба. Це так званий нозопаразитизм.

Ускладнення сальмонельозу у вигляді локальних запальних вогнищ
(пневмонія, отит та ін.) зумовлюються сальмонелами або вторинною
бактеріальною флорою.

Діагноз сальмонельозу, який ґрунтується на клініко епідеміологічних
даних, тільки передбачуваний. Етіологію захворювання встановлюють за
допомогою специфічних лабораторних досліджень — бактеріологічних та
серологічних. Матеріалом для бактеріологічних, досліджень є
випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунка, кров, сеча. При
підозрі на харчове зараження діагноз встановлюють з допомогою
бактеріологічного дослідження продуктів, які викликають сумнів. Для
експрес-діагностики застосовують флюоресцентні сироватки, а з
серологічних реакцій — реакції аглютинації та непрямої гемаглютинації
(????).

Лікування хворих на сальмонельоз проводять з урахуванням клінічної
форми, тяжкості та фази хвороби, а також віку хворого.

При харчовому інфікуванні треба промити шлунок, поставити очисну клізму.
Якщо є симптоми зневоднення та токсикозу, вдаються до регідратаційної
терапії ізотонічними глюкозосольовими розчинами та синтетичними
плазмозамінниками (гемодез, реополіглюкін та ін.). У тяжких випадках
застосовують глікокортикоїдні препарати. Згідно з показаннями
призначають серцеві, діуретичні, спазмолітичні та інші симптоматичні
засоби. При гостроінтестинальній формі сальмонельозу у дітей старшого
віку немає потреби призначати антибактеріальні засоби.

При сальмонельозі у дітей раннього віку застосовують антибактеріальне
лікування. Рекомендуються полівалентний сальмонельозний бактеріофаг,
нітрофуранові препарати, сульфаніламіди (бактрим, бісептол), інтестопан,
невіграмон, поліміксин М, антибіотики-аміноглікозиди (гентаміцин,
бруламідин, мономіцин), ампіцилін, цефалоспорини (клафоран, кефзол,
цефамезин та ін.). Антибактеріальну терапію застосовують також у хворих
усіх вікових груп при тяжких і генералізованих (тифоподібна та септична)
формах сальмонельозу. Антибактеріальне лікування слід поєднувати з
корекційним регідратуючим та детоксикаційним, проводячи його під
контролем показників активної реакції внутрішнього середовища.

Широко застосовують у лікуванні сальмонельозу біологічні препарати:
колібактерин, біфідумбактерин, лактобактерин, біфікол та їн.

Профілактика. Основою профілактики харчового сальмонельозу є
ветеринарно-санітарний нагляд за забоєм худоби та птиці, контроль за
збереженням і обробкою м’яса та інших харчових продуктів, санітарним
станом харчблоків, винищування гризунів, виявлення бактеріоносіїв серед
працівників харчової промисловості та дитячих закладів.

Профілактика контактного сальмонельозу серед дітей раннього віку включає
суворе дотримання харчового режиму та бактеріологічне дослідження
випорожнень у людей, яких оточують. Бактеріологічні обстеження проводять
у матерів новонароджених дітей у пологовому будинку та у матерів, які
доглядають за хворими дітьми в дитячих відділеннях лікарні; у всіх
дітей, які надходять до лікарні для стаціонарного лікування; у дітей при
оформленні їх у дитячі заклади та перед поверненням у них після тривалої
перерви. При виявленні серед дітей бактеріоносіїв їх ізолюють і лікують.

Виписування реконвалесцентів сальмонельозу із стаціонару дозволяється
після клінічного видужання та одноразового, а у осіб декретованої групи
— дворазового бактеріологічного дослідження випорожнень з негативним
результатом.

Похожие записи