Калина звичайна — Viburnum opulus L.

Родина жимолостеві — Caprifoliaceae

Як виглядає? Популярний кущ, іноді деревце до 5 м заввишки. Листки
супротивні, три-, п’ятилопатеві, великозубчасті, зверху майже голі, а
зісподу дещо пухнасті. Квітки білі, зібрані в щитковидні, майже плоскі
зонтики; безстатеві крайові значно більші за серединні — променисті,
п’ятипелюсткові; двостатеві серединні дзвоникуваті. Плоди —
яскраво-червоні овальні ягоди. Смак ягід специфічний, терпкувато-кислий;
вони містять дубильні речовини, мурашину, ізовалеріанову і оцтову
кислоти. Кора калини містить глікозид вібурнін, дубильні речовини й
органічні кислоти. Цвіте з кінця травня по червень.

Де росте? В чагарниках, заростях, особливо в заплавах рік, у підлісках,
по схилах, ярах. Залюбки культивують її в парках і в садках садиб майже
по всій території України.

Що й коли збирають? Кору — навесні (в квітні — травні), квітки — під час
цвітіння (в травні — червні), стиглі ягоди — пізно восени (у вересні —
жовтні).

Коли застосовують? При простудному кашлі, гарячці. На 1 склянку окропу
беруть 1 чайну ложку квіток і настоюють 10 хв. П’ють 2 склянки на день.
Настій кори як кровоспинний засіб і такий, що в’яже, вживають при
внутрішній кровотечі, особливо матковій. Для цього 1 столову ложку з
верхом подрібненої кори настоюють на 1 склянці окропу і п’ють по
півсклянки тричі на день; як заспокійливий і протиспазматичний засіб
вживають при істерії і судомах, особливо при вагітності, щоб запобігти
викидневі. При виразковій хворобі шлунка, коліті, запорі (за
М.А.Носалем) 3—4 рази на день, за півгодини до їди, вживають по 1
столовій ложці розім’ятих сирих ягід. Теплий відвар ягід

з медом п’ють при простуді, приступах сухого кашлю, проносі і при
тривалій хрипоті (1,5 склянки на день). Сирі ягоди (10 ягід, які почали
вже бродити з цукром, на день) вживають при сильному сухому кашлю і при
гіпертензії. Плоди калини посилюють скорочення серця і збільшують
сечовиділення.

Настій ягід калини п’ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних
висипів на тілі. Відвар насіння калини вживають як потогінний засіб і
при диспепсії (нестравності шлунка).

Настоєм ягід, квіток і листків калини полощуть горло при ангіні і
промивають рани. Соком ягід виводять вугри на обличчі. Відвар кори (1
жменя на 1 л води) використовують для промивання піхви при болісній
матковій кровотечі і білях у жінок. Стиглі розім’яті ягоди калини або
мезгу з камбію кори, зіскобленого з молодих гілок, використовують для
компресів на рани, вражену екземою шкіру, особливо на кровоточиві місця.

Береза біла (пухнаста) — Jetula alba L.

Родина березові—Betulaceae

Як виглядає? Струнке дерево до 20 м заввишки з повислими гілками і
гладенькою білою корою. У старих беріз стовбур внизу темно-сірий, з
тріщинами. Листки ромбічно-яйцевидні або трикутно-яйцевидні, біля основи
ширококлиновидні, інколи майже серцевидні, на кінці загострені, двічі
гострозубчасті, з обох боків гладенькі, черешкові. Квітки чоловічі,
опущені, зібрані на кінцях гілок у сережки 5—6 см завдовжки (по 2—3
сережки), плід— горішок з двома крильцями, які в 2—3 рази ширші за
нього. Цвіте у травні, насіння достигає в липні—серпні.

Де росте? Утворює масиви в лісовій і лісостеповій зонах, росте на
пролісках, на мокрих луках, понад струмками по всій території України,
зрідка в південній частині Лісостепу, Степу й Криму.

Що й коли збирають? Бруньки, навесні, коли вони ще не розпустились і
липкі від смолистих речовин (сушать на холоді при температурі не вищій
15—20 С); рідше молоді листки.

Напровесні збирають березовий сік — березняк. З дерева випалюють
вугілля.

Коли застосовують? При авітамінозах — настій листків, які містять летку
олію, сапоніни, каротин, аскорбінову кислоту, фітонциди. При подагрі,
ревматизмі, для очищення крові при екземі, лишаях, висипах на тілі, при
свербежі тіла; при виразковій хворобі шлунка, при нестравності, бронхіті
і трахеїті, як відхаркувальний і дезинфікуючий засіб, проти дрібних
круглих глистів (гостриків та аскарид), у післяпологовий період
(починаючи з 12-ї доби) для прискорення очищення, при ожирінні, щоб
посилити обмін речовин; при асциті і ниркових каменях (сечогінна та
жовчогінна дія) — бруньки.

Використовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку
бруньок, трохи кип’ятять і настоюють 2 год. П’ють 2 склянки на день
ковтками. Замість чаю можна вживати спиртову настоянку по 15—20 крапель
тричі на день на ложці води (на півлітра 70 % етилового спирту дають
півсклянки бруньок і настоюють їх протягом 14 діб, потім відціджують,
фільтрують і заливають у пляшку). Вживають при атеросклерозі, набряках,
нестравності, навіть при холері (проти блювання). В бруньках, окрім
леткої олії, сапонінів, дубильних речовин, є бетулоретинова кислота і
виноградний цукор. Листки берези, зібрані в червні — липні, містять
дубильні речовини, гіркоти, сапоніни і глікозид бетулозид. Настій
молодих листків берези п’ють при серцевих набряках, як сечогінний і
потогінний засіб, при виділенні білка з сечею, сечокислому діатезі, а
також при ревматизмі. Свіжі листки промивають холодною перевареною
водою, воду зливають, ще раз заливають листки гарячою перевареною водою
температури 40—50 °С і настоюють 3,5 год. Листки відтискають, настоєві
дають відстоятись 6 год, відділяють від осаду. В такому настої е до 155
мг % аскорбінової кислоти. Вживають по 50; 100; 200 мл настою тричі на
день, звичайно перед їдою.

Березовий сік п’ють по 3 і більше склянок на день для «оздоровлення»
крові при шкірних хворобах — лишаях, висипах на тілі, при фурункульозі,
ангіні, анемії після поранень, при ранах, які погано гояться, виразках,
хворобах, що супроводяться високою температурою тіла, при бронхіті,
бронхоектазах, туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, артритах,
цинзі. Діє як відхаркувальний засіб, сечогінно, усуває з організму
шкідливі речовини, допомагає при серцевих набряках. Зовнішньо
використовують при екземі (компреси) і в косметиці: при вугрях і
пігментних плямах миють ним обличчя.

Перетерте на порошок березове вугілля застосовують при отруєнні різними
речовинами і бактерійними токсинами, при здутті, коліті, підвищеній
кислотності шлункового соку – по 1 чайній ложці порошку, тричі на день,
запиваючи водою} (або збовтане з водою). Зовнішньо використовують для
гарячих ванн при лікуванні гострих і хронічних екзем, лишаїв, при
потінні ніг, а також при ревматизмі — повну жменю листків варять 10 хв у
4 л води, відвар додають до ванн. Березовий дьоготь знищує коростяних
кліщів у шкірі — натирають на ніч тіло Протягом 3 діб (перед сном). На
4-у добу приймають ванну і змінюють весь одяг та постільну білизну.

Спиртову настоянку застосовують для втирань і компресів при ревматизмі,
болю у суглобах, при пролежнях, саднах, ранах, що погано гояться.

Розпарені свіжі листки використовують для компресів і припарок. У
першому випадку накладають у глибоку діжку свіжого березового листя,
накривають її, і, коли воно зігріється від тепла, яке виділяє, хворий
заривається в нього на годину й більше (скільки витримає) по шию або по
пояс («суха» ванна). В другому випадку обпареним окропом сушеним листям
(також товченим сирим) обкладають болісні місця рук і ніг (водянка,
ревматизм, подагра, параліч), натягують на них панчохи й забинтовують
якомога тепліше («зігрівальні панчохи»).

Первоцвіт весняний або лікарський — Primula veris L.

Родина первоцвіті — Рrітиlасеае

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина до 20 см заввишки, з
розеткою прикореневих листків овальної або яйцевидно-овальної форми,
сильно зморшкуватих, по краях хвилястих, зарубчасто-зубчастих, поступово
звужених у крилатий черешок. Із середини розетки виростає одно або
кілька безлистих квітконосних стебел із зібраними на верхівці у пониклий
зонтик жовтими, пахучими квітками. Віночок їх трубчастий, з невеликим
відгином і з 5 оранжевими плямами в зіві. Кореневище дуже коротке,
вертикальне, з пучком тонких коренів. Цвіте в квітні — червні.

Де росте? На луках, серед чагарників, на лісових галявинах, в
розріджених лісах, на схилах, на узбіччях доріг, в лісових і
лісостепових районах, рідше — в північно-східних районах Степу (в
Харківській області, Куп’янському районі, біля Моначинівки) .

Що й коли збирають? Рослину з квітками — під час цвітіння (сушать
швидко), корені — восени або навесні.

Коли застосовують? Свіжі листки вживають як продукт харчування для
приготування смачних салатів при весняних гіпо- і авітамінозах
аскорбінової кислоти і ретинолу.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку
листків та квіток і настоюють 10 хв. П’ють 1 — 2 склянки на день
ковтками при лихоманці, простудах, пов’язаних з захворюванням горла і
легень; а також для промивання носа при нежитю; при безсонні; головному
болю (мігрені), підвищеній нервовій збудності, прискореному серцебитті
(седативна і спазмолітична дія глікозидів примулаверину і примверину);
при подагрі, ревматизмі і для очищення крові при фурункулах, виразках і
висипах на тілі (дія аскорбінової кислоти, сапонінів і складного ефіру
саліцилової кислоти). Напар (відвар) з коренів первоцвіту, завдяки
вмісту сапонінів, діє як добрий відхаркувальний засіб при сухому кашлі і
бронхіті. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібнених коренів
і п’ють двічі—тричі на день по півсклянки (запалення легень, астма,
коклюш).

Похожие записи