Реферат на тему:

Інтенсивна терапія новонароджених з поліорганною недостатністю

Основні критерії синдрому поліорганної недостатності у новонароджених:

1. Кардіоваскулярна система

1.1 Артеріальний тиск (середній) — < 45 мм рт. ст. у доношених і < 40 мм рт. ст. у недоношених 1.2 Частота серцевих скорочень - < 80 або > 180 за 1хв.

1.3 Порушення ритму серця

1.4 Необхідність внутрішньовенного введення допаміну > 5мкг/кг/хв. або
адреналіну > 0,1 мкг/кг/хв.

2. Дихальна система.

2.1 Частота дихання (ЧД) > 80 або< 35 за 1хв. 2.2 РаО2 < 50 мм рт. ст. 2.3 Ра СО2 > 60 мм рт. ст.

2.4 Необхідність штучної вентиляції легень (ШВЛ).

3. Неврологічна система

3.1 Набряк мозку з гіпотонією м’язів, гіпоксичною комою, розходженням
стрілоподібного і лобного швів черепа.

3.2 Судоми.

3.3 Відсутність фотокорекції зіниць (без медикаментів)

4 Система гемостазу

4.1 Гемоглобін- < 150 г/л в перші 3 доби життя і < 100 г/л після 4-ої доби життя. 4.2 Гематокрит- < 40 % на 1-ому тиждні життя і < 30 % з 2-го тиждня життя. 4.3 Тромбоцити- < 150000 4.4. Початок згортання крові - пізніше 5 хв. 5. Сечовидільна система 5.1 Сечовина в крові - > 10 ммоль/л

5.2 Креатенин в крові — > 177 мкмоль/л

6. Гастродуоденальна система

6.1 Стаз в шлунку (більше 1,5 мл. за годину), відсутність перистальтики
кишечника, самостійного стільця.

6.2 Наявність «кавової гущі» в вмісту шлунка.

3.З Мелена

6.4 Шлункова кровотеча

7. Метаболічні порушення

7.1 рНа — 7,1 і менше

7.2 ВЕ -15 ммоль/л. і менше

7.3 Натрій в плазмі — < 130 ммоль/л або > 150ммоль/л

7.4 Калій в плазмі — < 3,0 ммоль/л або > 7,0ммоль/л

7.5 Кальцій в плазмі: загальний — < 1,7 ммоль/л, іонізований - < 0,8 ммоль/л 7.6 Рівень глюкози в крові (за умови повного парентерального харчування) - < 3,5 ммоль/л або > 12 ммоль/л

Органи мішені при синдромі поліорганної недостатності:

СДР — 66%,

ураження ЦНС — 36%,

синдром ниркової дисфункції – 43%,

ураження ССС – 28%,

ураження ШКТ – 42%.

Летальність:

при ураженні 1-ї системи – 25-40%,

2-х систем – 55-60%,

3-х систем – 75-98%,

4-х і більше – майже 100%.

Гіпотермія:

Контроль температури тіла дитини рутинно проводиться щонайменше 4 рази
на добу, а у випадках нестабільної температури частіше.

Новонародженим з масою тіла менше 1000 г слід проводити контроль
температури кожні 3 год.

У разі розвитку гіпотермії (температура тіла дитини < 36,5 С) негайно розпочати заходи щодо зігрівання дитини: розпочати контакт «шкіра до шкіри». Не дозволяється користуватись грілками для обігрівання дитини; перевірити температуру в приміщенні. У разі низької температури в приміщенні обігріти його додатковими обігрівачами; перевірити рівень глюкози крові. У разі гіпоглікемії розпочати корекцію цього стану згідно протоколу; продовжити грудне вигодовування дитини. У разі неможливості вигодовування грудьми слід годувати дитину зцідженим грудним молоком за допомогою альтернативних методів; провести контрольне вимірювання температури тіла через 15-30 хв. після проведених заходів. При отриманні результату менше 36,5 С продовжити зігрівання дитини і вимірювання температури тіла кожні 15-30 хв. до стабілізації температури тіл та отримання двох послідовних результатів вимірювання температури тіла дитини більше 36,5 С; у подальшому контролювати температуру тіла дитини слід щонайменше кожні 4-6 год. У разі розвитку важкої гіпотермії (температура тіла 35 С і менше): негайно розпочати заходи щодо зігрівання дитини; припинити ентеральне харчування і почати внутрішньовенне введення 10% розчину глюкози із розрахунку фізіологічної потреби в рідині; контролювати температуру тіла кожні 15 хв. після проведених заходів до стабілізації температури тіла дитини та отримання двох послідовних результатів вимірювання температури тіла > 36,5 С;

паралельно із заходами щодо зігрівання перевірити рівень глюкози в
крові, у разі розвитку гіпоглікемії розпочати корекцію цього стану
згідно протоколу. У разі відсутності гіпоглікемії слід визначати рівень
глюкози в крові щонайменше кожні 8 год. протягом 3 діб;

розпочати ентеральне харчування після стабілізації стану дитини і
досягнення температури тіла > 35 С.

Рекомендована температура для створення нейтрального температурного
середовища в інкубаторі

Маса тіла при народженні (г) Температура в інкубаторі ( С)

35 С 34 С 33 С 32 С

< 1500 0-10 діб 11-21 доби 3-5 тижнів Після 5 тижнів у разі розвитку будь-якого захворювання 1500-2000 0-10 діб 10 діб- 4 тижні Після 4 тижнів у разі розвитку будь-якого захворювання 2000-2500 0-10 діб 11 діб- 3 тижні Після 3 тижнів у разі розвитку будь-якого захворювання Апное у новонародженого з малою масою тіла при народженні: Апное – це зупинка самостійного дихання тривалістю понад 3 сек. Недоношені новонароджені схильні до епізодів апное. Чим менше термін гестації і маса тіла дитини (менше 32 тижнів гестації і менше 1500 г). тим частіше ці епізоди. Рідкі і короткочасні спонтанні періоди апное (тривалістю не більше 20 сек. і не більше 2 епізодів на добу) без брадикардії і ціанозу, що пов’язані з годуванням і смоктання, руховою активністю дитини, не вважаються патологічними і не потребують лікування. Але потребують ретельного моніторингу. Неонатолог повинен навчити матір заходам щодо виявлення цього стану і надання первинної допомоги дитині з апное. Виникнення більше ніж 2 епізодів апное на добу, або апное тривалістю понад 20 сек. або апное з брадикардією та ціанозом є показанням для переведення дитини в ПІТ і початку інтенсивної терапії. Допомога дитині з апное: якщо дитина перестала дихати, слід негайно провести тактильну стимуляцію вздовж спини дитини протягом 10 сек. Якщо після проведеної стимуляції дихання не відновилось, негайно слід розпочати вентиляцію за допомогою мішка і маски; проконтролювати температуру тіла дитини. У разі виникнення гіпотермії негайно розпочати необхідні дії щодо корекції цього стану; проконтролювати рівень глюкози в крові. У разі виникнення гіпоглікемії негайно розпочати необхідні дії щодо корекції цього стану; доцільно регулярно профілактично змінювати положення тіла дитини і ретельно спостерігати за нею; необхідно навчити матір спостерігати за дитиною та проводити початкові кроки допомоги (тактильна стимуляція) у разі апное. Гіпоглікемія: Нормальний рівень глюкози крові – 2,6 – 5,5 ммоль/л. Для контролю за рівнем глюкози в крові необхідний глюкотест з метою зниження ризику ускладнень інвазивних втручань. Для профілактики розвитку гіпоглікемії годування дитини слід розпочати як можна раніше після народження і проводити його часто (не менше 8 разів на добу). В перші 2-4 год. життя дитини відбувається фізіологічне зниження рівня глюкози в крові, тому контрольне вимірювання рівня глюкози необхідно проводити не раніше ніж через 4 год. після народження і не раніше 30 хв. після останнього годування. При появі симптомів гіпоглікемії (судоми, апное, гіпотонія, кволе смоктання, пригнічення або млявість) негайно визначити рівень глюкози крові та розпочати корекцію згідно даного протоколу. Контроль рівня глюкози крові, що знаходиться на грудному вигодовуванні в задовільному стані, рутинно не проводиться. Визначення рівня глюкози проводиться обов’язково новонародженим з масою тіла при народженні 1500 г і менше в перші 4-6 год. однократно, а також при наявності клінічних ознак гіпоглікемії. Якщо вміст глюкози > 2,6
ммоль/л, подальші обстеження цим новонародженим слід проводити кожні 3
год. до отримання 2-х послідовних результатів рівня глюкози крові > 2,6
ммоль/л.

Рівень глюкози крові рекомендується вимірювати глюкотестом. У разі
отримання результату < 2,6 ммоль/л і менше необхідне лабораторне підтвердження. У разі отримання результату рівня глюкози < 2,6 ммоль/л, але > 2,2
ммоль/л, необхідно збільшити частоту годувань, продовжити ретельний
клінічний моніторинг і провести контроль рівня глюкози крові глюкотестом
через 30 хв. після годування з подальшим лабораторним підтвердженням.

Новонародженим, у яких при першому вимірюванні рівень глюкози < 2,6 ммоль/л і менше і наявні клінічні ознаки гіпоглікемії, або < 2,2 ммоль/л і менше, незалежно від клінічних ознак гіпоглікемії, слід розпочати корекцію гіпоглікемії: негайно розпочати внутрішньовенне струйне введення 10% розчину глюкози із розрахунку 2 мл/кг (200 мг/кг) протягом 5-10 хв. з подальшою інфузією 10% розчину глюкози із швидкістю 6-8 мг/кг/хв. та продовжити годування дитини; через 30 хв. від початку корекції гіпоглікемії перевірити рівень глюкози. Якщо він > 2,6 ммоль/л, інфузію слід припинити та продовжити
годування дитини. Контроль рівня глюкози проводити до отримання 2-х
послідовних результатів рівня глюкози в крові більше 2,6 ммоль/л з
інтервалом в 30 хв. Далі – моніторинг;

якщо при повторному вимірюванні рівень глюкози залишається 2,2 ммоль/л
і менше або наявні клінічні ознаки гіпоглікемії, повторити струйне
введення 10% розчину глюкози із розрахунку 2 мл/кг (200 мг/кг) протягом
5-10 хв. з подальшою інфузією 10% розчину глюкози із швидкістю 6-8
мг/кг/хв. та продовжити годування дитини. Повторне вимірювання рівня
глюкози в крові провести через 30 хв.

Судоми:

В блоці інтенсивної терапії та реанімації:

забезпечують тепловий захист дитини для підтримання нормальної
температури тіла;

розпочинають моніторинг наступних показників:

температура тіла;

частота і характер дихання;

частота серцевих сорочень;

колір шкіри та слизових оболонок;

діурез (не використовувати сечовий катетер рутинно);

активність дитини;

насичення гемоглобіну киснем (SрО2);

артеріальний тиск;

газовий склад та кислотно-лужний стан крові (при наявності можливостей);

забезпечення судинного доступу;

забезпечення респіраторної підтримки згідно ступеню важкості дихальних
розладів.

За умови стабільного стану дитини зазначені вище вітальні функції
контролюють щонайменше кожні 3 год. і підтримують їх нормальні
показники.

У разі наявності судом негайно визначають вміст глюкози в крові. Якщо
рівень глюкози < 2,6 ммоль/л внутрішньовенно струйно ввести 10% розчину глюкози із розрахунку 2 мл/кг (200 мг/кг) протягом 5-10 хв. з подальшою інфузією 10% розчину глюкози із швидкістю 6-8 мг/кг/хв. та повторно визначити рівень глюкози в крові . Якщо початковий рівень глюкози в крові більше 2,6 ммоль/л або якщо після корекції гіпоглікемії судоми не зникли ввести фенобарбітал, а за його відсутності – фенітоїн. фенобарбітал призначають внутрішньовенно або внутрішньо (після початку ентерального харчування) в дозі навантаження 20 мг/кг протягом 5 хв.; якщо після введення фенобарбіталу судоми не припинились протягом 30 хв., ввести другу дозу фенобарбіталу із розрахунку 10 мг/кг; Якщо після другої дози фенобарбіталу судоми через 30 хв. не припинились, розпочати внутрішньовенне введення фенітоїну із розрахунку 20 мг/кг. Розраховану кількість розвести в 15 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводити зі швидкістю 0,5 мл/хв.. протягом 30 хвилин; У разі відсутності або неефективності фенобарбіталу і фенітоїну, а також при можливості проводити ШВЛ, а також можна використати наступні препарати. 3. Діазепам – 0,1-0,3 мг/кг/дозу; за відсутності ефекту рекомендовано повторне введення через 15-30 хв. або постійна інфузія із розрахунку 0,3 мг/кг/хв. 4. Лідокаїн – доза навантаження – 2 мг/кг з переходом на постійну підтримуючу інфузію – 4-8 мг/кг/год.; підтримуючу дозу титрують до досягнення ефекта. 5. Тіопентал - потрібну дозу розводять 0,9% розчином натрію хлориду, щоб отримати 0,5% розчин і вводять внутрішньовенно із швидкістю 3-5 мл/кг/год. під контролем артеріального тиску, ЧСС, підбираючи дозу індивідуально. Тіопентал не використовують за наявності самостійного дихання у новонародженого. У разі необхідності коригують електролітні порушення. За наявності центрального ціанозу або інших дихальних розладів – призначається респіраторна терапія. Якщо судоми повторюються протягом наступних 2-х діб – призначають фенобарбітал внутрішньо один раз на добу і продовжують лікування протягом 7 днів після останнього епізоду судом. Гіпотензія: В блоці інтенсивної терапії та реанімації: забезпечують тепловий захист дитини для підтримання нормальної температури тіла; розпочинають моніторинг наступних показників: температура тіла; частота і характер дихання; частота серцевих сорочень; колір шкіри та слизових оболонок; діурез (не використовувати сечовий катетер рутинно); активність дитини; насичення гемоглобіну киснем (SрО2); N R ? ? Ue : ? TH uuuuuuuuuuuuuuuuuoaeUUUUUU gdUQ1/2 TH < p ? < ? oooooooooooooooooooooooooooo & & gdUQ1/2 & gdUQ1/2 & \ @ @ ????? @ @ & & & gdUQ1/2 & gdUQ1/2 & & & & & gdUQ1/2 & & gdUQ1/2 & & gdUQ1/2 теріальний тиск; газовий склад та кислотно-лужний стан крові (при наявності можливостей); забезпечення судинного доступу; забезпечення респіраторної підтримки згідно ступеню важкості дихальних розладів. За умови стабільного стану дитини зазначені вище вітальні функції контролюють щонайменше кожні 3 год. і підтримують їх нормальні показники. Для забезпечення стабільної гемодинаміки необхідно підтримувати ЧСС в межах 1110-160 за 1 хвилину та середній артеріальний тиск (САТ) вище рівня, що відповідає гестаційному віку новонародженого. Якщо виникла артеріальна гіпотензія (САТ нижче гестаційного віку дитини у тижнях): Розпочати внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду в дозі 10-20 мл/кг протягом 30 хв. Якщо після введення 0,9% розчину натрію хлориду тиск не нормалізується, призначити постійну в/в інфузію допаміну, починаючи з 5 мкг/кг/хв., контролюючи показник САТ. Якщо протягом 15 хв. введення допаміну в дозі 5 мкг/кг/хв.. САТ не підвищується, слід поступово (через кожні 15 хв.) збільшувати дозу допаміну до 15-20 мкг/кг/хв., поки не нормалізується САТ. При неефективності допаміну в дозі 15-20 мкг/кг/хв. слід розпочати в/в інфузію добутаміну в дозі 10-20 мкг/кг/хв. (останній можна призначати в комбінації з допаміном або окремо) під контролем САТ. Якщо є підозра на наявність у дитини важкої асфіксії, а також у випадку глибоко недоношеного новонародженого, доцільніше розпочинати стабілізацію гемодинаміки з призначення в/в інфузії добутаміну з розрахунку 10-20 мкг/кг/хв. При неефективності добутаміну в дозі 20 мкг/кг/хв. слід додатково призначити допамін, починаючи з 10 мкг/кг/хв. і за відсутності ефекту поступово (кожні 15 хв.) збільшувати дозу до 20-30 мкг/кг/хв. При неефективності попередніх заходів використати в/в введення адреналіну або норадреналіну в дозі 0,5-1,0 мкг/кг/хв. (можна призначати в комбінації з іншим пресорним аіном або окремо). Призначення пресорних амінів вимагає обов’язкового моніторингу артеріального тиску. Якщо, незважаючи на корекцію судинного об’єму крові і призначення зазначених інотропних препаратів у максимальних дозах, АТ не нормалізується, слід передбачити необхідність додаткового застосування глюкокортикоїдів: 6.1. гідрокортизон – 2-10 мкг/кг/добу – 2-4 в/в введення або 6.2. дексамтазон – 0,25 мг/кг в/в одноразово або двічі через 12 год. 7. Призначення глюкокортикоїдів може супроводжуватись численними негативними наслідками (найважливіший з яких – важке ураження ЦНС) і тому необхідно використовувати мінімальні дози та мінімальний курс. Кровотеча з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту: Візуально відмічається блювота алою кров’ю або значне виділення крові через назогастральний зонд. Можливі причини: в першу добу вищевказана ситуація часто обумовлена попададанням материнської крові в шлунок під час пологів; одночасна наявність кровотечі іншої локалізації свідчить про коагулопатії або ДВЗ крові. Якщо кровотеча відмічається тільки з назогастрального зонда, слід подумати про стресову виразку, травматизації слизової при введенні зонда в шлунок, заковтування материнської крові; введення медикаментів – індометацин, толазолін, стероїдні препарати; якщо дитині після народження не вводили вітамін К. Диференційний діагноз: заковтування материнської крові; стресова виразка; травма при введенні назогастрального зонда; виразково-некротичний ентероколіт; коагулопатії: геморагічна хвороба новонароджених, ДВЗ крові; кровотеча, обумовлена введенням медикаментів. Обстеження: лабораторні: тест Апта – показаний у випадках, коли можливою причиною кровотечі є заковтування материнської крові; визначення рівня гематокриту та кількості тромбоцитів; коагуляцій ні тести - визначення АЧТВ, протромбінового часу (збільшення) та рівня фібриногену (зниження), що дозволить виключити ДВЗ крові або інші коагулопатії. Рентгенологічне обстеження органів черевної порожнини показана для оцінки «газового малюнку» кишечника та виявлення ознак виразкового-некротичного ентероколіту, а також дозволяє визначити локалізацію назогастрального зонда. Тактика: Загальні заходи: зупинка кровотечі (в усіх випадках, крім заковтування материнської крові). Для зупинки гострої шлунково-кишкової кровотечі необхідно: лаваж прохолодною (але не холодною, оскільки швидко може виникнути гіпотермія) водою (приблизно 5 мл/кг) через назогастральний зонд; якщо після лаважу кровотеча триває, можна промити шлунок розчином адреналіну (розведення 1 : 10 000), 0,1 мл якого розчиняють в 10 мл води. При цьому – визначити вихідний рівень гематокриту, ретельний моніторинг артеріального тиску і при його падінні – введення колоїдів. Спеціальні заходи: Заковтування материнської крові – виконати тест Апта для підтвердження наявності гемоглобіну материнської крові. Лікування не потребує. Стресова виразка – діагноз важко верифікувати рентгенологічно, тому це дослідження не проводять. Звичайно, наступає ремісія, рецидиви – рідко. Антацидні препарати у новонароджених не застосовуються, оскільки можуть викликати утворення кишкових конкрементів. На висоті кровотечі вводять циметидин. Для виключення травми слизової шлунка використовувати зонд меншого діаметру. Показаний лаваж прохолодною водою та моніторинг. При верифікації діагнозу виразково-некротичного ентероколіту – ведення хворого та лікування згідно схеми лікування ВНЕК (за стадіями). При геморагічній хворобі, що частіше зустрічається у новонароджених, які не отримали при народженні вітамін К, слід його ввести в дозі 1 мг та провести посиндромну терапію (за необхідності). ДВЗ крові супроводжується кровотечею іншої локалізації і проводяться трансфузія антигемофільної плазми. Легенева кровотеча: Візуально відмічається масивна кровотеча з ендотрахеальної трубки. Диференційний діагноз: травма слизової оболонки дихальних шляхів – як ускладнення інтубації трахеї або при введення назогастрального зонда; аспірація крові матері або вмісту шлунка з домішками крові – необхідно виконати тест Апта; коагулопатія або тромбоцитопенія; пневмонія або інші інфекційні захворювання; гіпоксія; гіперволемія (при введенні надлишкової кількості рідини та наявності гіпоксії відбувається різке підвищення тиску в легеневих капілярах); застійна серцева недостатність; респіраторний дистрес-синдром; важка форма резус-конфлікту. Обстеження: лабораторні: клінічний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів – можуть бути зміни при пневмонії та інших запальних захворюваннях; можлива тромбоцитопенія; визначення гематокриту для оцінки ступеню крововтрати; коагуляційний профіль (протромбіновий час, ЧТВ, тромбіновий час та рівень фібриногену) дозволяє виявити порушення коагуляції; показники газового складу крові дають можливість визначити наявність гіпоксії. Рентгенологічне обстеження органів грудної клітки дозволяє виключити пневмонію, респіраторний дистрес-синдром та застійну серцеву недостатність. Тактика: Загальні заходи: усунути причину кровотечі та відновити дефіцит об’єму циркулюючої крові колоїдними розчинами або еритроцитарною масою. Спеціальні заходи: При масивній травмі слизової оболонки дихальних шляхів, що супроводжується масивною кровотечею, показана негайна консультація хірурга та проведення заходів для підтримки нормального артеріального тиску. При аспірації материнської крові, якщо загальний стан задовільний, дитина лікування не потребує, оскільки цей стан ліквідується самостійно. Якщо кровотеча з ендотрахеальної трубки виникає на фоні проведення штучної вентиляції легень, для її зупинки необхідно провести наступні заходи: збільшити позитивний тиск в кінці видиху до 4-8 мм водн.ст., що забезпечує тампонаду капілярів; ввести в ендотрахеальну трубку адреналін (дискусійне питання), що може викликати конструкцію легеневих капілярів. Якщо штучна вентиляція легень дитині не проводиться, слід її розпочати для здійснення заходів, викладених в п. 3. Гіпертермічний синдром: Характеризується підвищення температури вище 38,5 С, що супроводжується вираженими змінами гемодинаміки та змінами з боку ЦНС. Класифікація: субфебрильна – 37,0-37,9 С; фебрильна – 38,0-41,0 С; помірна – 38,0-39,5 С; висока – 39,6-41,0 С; гіперпіретична – вище 41 С. Розрізняють: «Рожеву» гіпертермію – стан дитини залежить від важкості основного захворювання. Шкірні покрови рожеві, вологі, теплі, температура тіла підвищується поступово. «Бліду» гіпертермію – стан важкий. Характерні зміни свідомості (оглушення, сопор, кома), можливі судоми. Шкірні покрови бліді з ціанотичним відтінком слизових оболонок та нігтьових фаланг, холодні на дотик, надмірна тахікардія, зниження АТ, температура тіла підвищується швидко. Критерії діагностики: підвищена температура тіла; в анамнезі – несприятливі фактори ризику, що супроводжують захворювання; чим менше вік, тим швидке розвивається декомпенсація; колір шкірних покровів; порушення центральної та периферичної гемодинаміки; неврологічні порушення: порушення свідомості, судоми; лабораторні дані: загально клінічні: ознаки запалення, гематокрит; біохімічні: гіпо- та димспротеінемія, гіпернатріємія, метаболічний ацидоз; рентгенографія органів грудної клітки; люмбальна пункція: підвищення тиску, цитоз. Лікування: Симптоматична жарознижуюча терапія показана: при високій температурі – незалежно від віку; при помірній – при наявності несприятливих чинників в анамнезі; при перегріванні – фізичні методи охолодження. Оцінити вид гіпертермії. Визначення причини гіпертермії. При «рожевій» лихоманці показані фізичні методи охолодження: холод на проекцію великих судин і чоло; холодні обгортання, промивання шлунка і холодні клізми. Ці заходи проводяться на фоні нейровегетативної блокади, що досягається 2,5% розчину аміназину чи 0,25% розчину дроперидолу (0,1 мл/кг) або літичної суміші (1 мл 2,5% розчину аміназину і 1 мл 2,5% розчину дипразину розводять до 10 мл 5% розчином глюкози). Разова доза літичної суміші становить 0,1-0,15 мл/кг. При необхідності її вводять до 4 разів на добу. При «блідій» гіпертермії – заходи, спрямовані на розкриття периферичних судин (нікотинова кислота 1% розчин – 0,6 мл/кг або дібазол – 1% розчин 0,1 мг/кг або антигістамінні препарати – 1 мг/кг). При температурі вище 39 С – оксигенотерапія. Вимірювання температури кожні 15 хв. Забезпечення венозного доступу та інфузійна терапія за показаннями: при гіпертермічному синдромі, що виник на фоні ексикозу – регідратація; при порушенні електролітного балансу – корекція електролітів; нормалізація газообміну, центральної та периферичної гемодинаміки (покращення мікроциркуляції і корекція гіповолемії). Купірування патологічних синдромів. Лікування основного захворювання. Література Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов, И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с. Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения ООО.-2001.-63с. Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил. Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с. Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001. Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та Снісаря В.І.-К.:ТОВ „ГІРА ”Здоровя України”, 2006.-104с. Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного / Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: «Астропринт», 2005.-262с. Кравченко О.В., Каліновська І.В., Шунько Є.Є., Годованець Ю.Д., Костюк Є.О., Ніцович Р.М. Навчально-методичний посібник ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ „Лікарня, дружня до дитини”: перинатальній аспекти, ведення лактації та грудного вигодовування.-Чернівці:Мед університет, 2005.-184с. Актуальные вопросы невынашивания беременности и выхаживания недоношенных новорожденных / под ред. проф. Знаменской Т.К., проф. Писаревой С.П.-К.:Изд-во Агенство Стандарт, 2005.-268с. Гриппи М.А. Патофизиология легких, изд. 2-е испр. .- М.-СПб.: "Издательство БИНОМ"-"Невский Диалект", 2000.

Похожие записи