Реферат на тему:
Інфільтративний туберкульоз легень
Інфільтративний туберкульоз легень відносить до відносно обмежених
форм туберкульозу дихальної системи.
В основі процесу – гіперреактивно-пневмонічне запалення. Оскільки так –
процес нагадує собою крупозну пневмонію. В обох випадках, з огляду на
підвищену реактивність, запалення в легені має схильність до
розповсюдження по легені з одного боку, а з іншого – до прогресування в
самій зоні запалення, що спричиняє в більшості випадків до розпаду
легеневої тканини і утворення деструкції, що при рентгенографічному
дослідженні проявляється деструктивною порожниною, а в подальшому –
формуванням каверни.
Враховуючи гіперреактивний характер процесу, ця форма туберкульозу
легень як правило розвивається у молодому віці із достатньо забезпеченою
реактивністю. Це ж спостерігається і при крупозній пневмонії. Цей тест
може бути диференціально-діагностичним між туберкульозом та
онкологічними захворюваннями. Разом з тим, туберкулінові проби при цій
формі сухот будуть мати відповідний характер і чутливість до
туберкуліну буде підвищена.
У минулі роки (15-20 років тому) ця форма сухот частіше розпочиналась
гостро і у 50% випадків маніфестувала кровохарканням чи й легеневою
кровотечею. У зв(язку з чим, так діагностувалась «легенева чахотка», що
і дало привід охарактеризувати цей симптом «чахоточним».
Причиною інфільтративного туберкульозу легень можуть бути ендогенна
реактивація старих туберкульозних вогнищ під впливом гіперсенсибілізації
судинно-бронхіального комплекса легені, що буває внаслідок повторних
відсівів мікобактерій в судинне чи лімфатичне русло. У цих випадках
інфільтрат розвивається у верхніх відділах легень. Відомі випадки, коли
такою причиною є прорив лімфатичного бар(єра у бронхах, тоді процес
локалізується у нижніх відділах, рідше – середніх. Рідше процес може
розвинутись при попаданні екзогенно значної кількості мікобактерій. Але
в усіх перерахованих випадках потребує відповідний грунт у вигляді
гіперсенсибілізованої легеневої тканини, що зустрічається головним чином
внаслідок бактеріємії гемо- чи лімфатичного русла. Все ж цих чиників
(гіперсенсибілізація та наявність відповідної кількості мікобактерій
ендо- чи екзогенного походження) недостатньо для для розвитку саме
цієї форми сухот. Їх реалізація в інфільтративну форму може відбутись
лише за наявності макроорганізму з високим рівнем реактивності. Отже,
інфільтративний туберкульоз – це для молодих, кріпких людей.
У зоні гіперсенсибілізації та запалення завжди має місце порушення
мікроциркуляції з наступними феноменами: порушення проникності судин,
стаз та агрегація форменних елементів, гіпоксія та ацидоз з наступним
автолізом, що і завершується розпадом легеневої тканини. Якщо на цьому
етапі процес не зупиняється – інфільтрат еволюціонує з можливістю
розвитку поширених та деструктивних форм туберкульозу.
Ділянкою гіперсенсибілізації можуть бути вогнища післяпервинного
інфікування (Семона…), ділянки вогнищевого туберкульозу, а також
метатуберкульозні зміни будь-якого характеру. Це підтверджується
обмеженим просторовим (розповсюдження) характером процесу, особливо на
перших етапах.
Вид інфільтративного туберкульозу залежить від обсягу чи кількості
уражених ацинусів, часток ацтсегментів, сегментів чи часток легень. З
огляду на це виділяють наступні форми туберкульозних інфільтратів.
Круглий інфільтрат. Найменше за розміром туберкульозне запалення при
якому втягується в процес декілька ацинусів. Розмір інфільтрату сягає
1,5-3 см у діаметрі. Залежно від висхідних змін у легеневій на паренхімі
інфільтрат може носити гомогенний характер чи негомогенний. Перший
(гомогенний) формується на тлі незміненої паренхіми як свіже специфічне
запалення. Другий (негомогенний) – розвивається на тлі існуючих змін.
Разом з тим, обидві форми інфільтрату мають середню інтенсивність, що
дозволяє на оглядових рентгенограмах роздивитись тіні як судин, так і
бронхів. Контури затемнення відносно чіткі. Із коренем його з(єднує
бронхосудинна доріжка, інтенсивність якої не відрізняється від самого
інфільтрату. Судини знаходяться в стані запалення (ангіїти) чи
тромбування. Запалений бронх – у вигляді двох паралельних смуг. Тоді все
це утворення нагадує тенісну ракетку, що є ознакою казеозного розпаду
інфільтрату. Типовою локалізацією розпаду є центральне його
розташування, рідше – ексцентричне.
Поодинокі інфільтрати – результат екзогенного його формування. Множинні
(одно- чи двобічні) – реактивації «вилікуваного» чи «післяпервинного»
туберкульозу (Семона…).
Бронхолобулярний інфільтрат має витягнуту форму – до 3-4 см по довжині.
Все утворення нагадує виделку.
Хмароподібний інфільтрат захоплює від двох до трьох сегментів. Має
дуже неправильну форму, що і зумовило його назву. Зазвичай межі частки
інфільтрат не перетинає. В ньому нерідко знаходять «вкраплення» вапна,
але відсутність останнього не є привідом для заперечення туберкульозу.
Псевдопухлинний інфільтрат нагадує попередній, але відрізняється від
останнього значною компактністю та інтенсивністю.
`
?
BVA?i
T @
Eзвернений до паренхіми» – нерівний і розмитий. Практично завжди у
борознах накопичується випіт. У таких випадках процес нагадує
міждольовий плеврит. Для диференціальної діагностики застосовують
бокову рентгенографію, при якій знаходять двояковипукле лінзоподібне
утворення між відповідними сегментами. При діагностичних труднощях, або
з бажання зменшити променеве навантаження на хворого проводять УЗД, яке
знімає усі питання.
Накінець, особливою формою туберкульозу легень є л о б і т. В його
розвитку лежать два процеси: гіпопневматоз чи неповний атнектаз частки
на тлі якого/яких розвивається специфічне ексудативно-пневмонічне
запалення. Лобіту завжди передує бронхо-легеневий бронхоаденіт. Для всіх
видів інфільтративного туберкульозу характерні лімфо-гематогенні
відсіви, які при уважному вивчення прямої рентгенограми можна знайти
навколо інфільтрату чи в більш віддалених ділянках легень. При наявній
деструкції, а інколи і «без неї», оскільки без тонографії вона не завжди
визначається, бронхогенні відсіви знаходять у базальних сегментах
враженої основним процесом легені чи у таких же сегментах – протилежної.
І навпаки, знаходження вогнищ різного розміру у зазначених сегментах –
непряма ознака розпаду у основному інфільтраті, знайти який мусимо з
допомогою томографії.
Окрім зазначеного при всіх видах інфільтративного туберкульозу
ендоскопічно знаходимо різноманітні види ендобронхіату. Головною ознакою
останніх є обмежений характер в одному з часткових бронхів, чи навіть –
сегментарних. При уважному вивченні ендоскопічного бронхіального дерева
знаходять непрямі ознаки бронхо-легеневого бронхоаденіту. Для останнього
характерний набряк слизової бронхів, стертий контур бронхіальних хрящів,
обмежена локальна, «яскрава» гіперемія вдавлення ззовні в прозір бронха
на обмеженому просторі мембранозної частини бронха. Інколи в ділянці
«проникнення в прозір бронха мембранної частини» знаходимо
кратероподібне утворення, яке звужуючись йде назовні від прозіру
бронхіальної трубки. Описане утворення являє собою бронхомодулярну
норицю. В її кратері знаходимо сироподібні маси (казеоз), а іноді
кусочки, чи «коралоподібні» вапняні зліпки, що перекривають вічко
нориці. Останні часто і є причиною як кровохаркань, так і кровотеч.
Клінічна картина інфільтративного туберкульозу у 21-22% перебігає
гостро, безсимптомно – у 24-25%, субклінічно – у 52-53% хворих.
Характерними ознаками при гострому перебігу (зі) процесу бувають:
надзвичайно швидка втома, знижена працездатність, яка зумовлена значною
слабкістю. Безпідставна пітливість вдень, а вночі – майже обов(язкова.
Все ж зазначені симптоми розвиваються і набувають вираженого характеру
на протязі декількох днів. У той час, як при пневмонії – протягом
декількох годин. Кашель спочатку сухий, а через
4-5днів – вологий. Іноді зназу маніфестує кровохаркання чи кровотеча.
Втрата апетиту і ваги передує усьому розмаїттю симптомів. Зовні вид
«фтизика» дуже характерний: лихоманковий до малинового кольору рум(янець
обличчя, блискучі очі, довгі вії.
Аускультативно знайти не лише характерні ознаки, а й взагалі будь-які
катаральні феномени над легеневими полями важко. Виключенням може бути
лобіт чи казеозна пневмонія. Остання має дуже гострий перебіг до
поширення процесу, деструктивних змін у легенях, значних відсівів та
ускладнень за типом пневмоторакса, піопневмоторакса, легеневих кровотеч,
значної інтоксикації, розвитку міо- чи ___кардиту, перикардиту та
серцево-легеневої недостатності.
При безсимптомному перебігу процесу діагноз частіше виставляють при
профілактичних оглядах або після розвитку зазначених ускладнень.
При субклінічному перебігу процесу у хворого мають місце різноманітні
параспецифічні симптоми, що нагадують будь-які інші хвороби, але не
сухоти. У цих випадках хворі тривало лікуються у суміжних фахівців, але
не фтизіатрів. Такими фахівцями бувають: терапевти, скоріше кардіологи,
ревматологи, невропатологи, ендокринологи і інші.
Диференціальну діагностику цієї форми туберкульозу необхідно проводити
з неспецифічною пневмонією, злоякісними чи доброякісними
новоутвореннями.
В процесі диференціальної діагностики іноді доводиться призначати
пробну терапію – eх juvantibul. При цьому не повинні призначатись такі
препарати, як стрептоміцин, канаміцин, ріфампіцин. Терапію необхідно
проводити 15-18 днів. Контрольну рентгенографію – не раніше 18-20 днів.
Використана література
Журавлева Антонина Ивановна, Граевская Нина Даниловна Спортивная
медицина и лечебая физкультура.- М.: Медицина, 1993.- 432с.
Судова медицина.- К.: Атіка, 2003.-
Медицина катастроф.- К.: Здоров’я, 2001.- 348с.
Спортивная медицина.- М.: Гос. изд. медицинской литературы, 1957.- 375с.
Медицинская этика и деонтология.- М.: Медицина, 1983.- 272с.
Судебная медицина: Учебник для вузов/ Под ред. В.В.Томилина.- М: НОРМА,
2002.- 370с.- 22.00
Український реферативний журнал “Джерело”. Сер 1. Природничі науки.
Медицина.- : , 2001.-
Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу – МС, 2006.- 800
с.
Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле,
2003.- 216с.
Бейн Э.С., Бурлакова М.К., Визель Т.Г. Восстановление речи у больных с
афазией.- М.: Медицина, 1982.- 184с.
Карякин, Виктор Яковлевич Судебно-медицинское исследование повреждений
колюще-режущими орудиями.- М.: Медицина, 1966.- 227с.- 0.82
Громов, Александр Петрович Биомеханика травмы: (Повреждения головы,
позвоночника и грудной клетки).- М.: Медицина, 1979.- 275с.- 1.20
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
