Реферат

на тему:

Хламідіоз

     Хламідійні інфекції чи хламідіози – це група захворювань, що
викликаються мікроорганізмами роду Chlamydіa. За своїми властивостями
хламідії займають проміжне положення між вірусами і бактеріями. Тому
дотепер хламідіоз діагностується і лікується набагато важче, ніж
звичайні бактеріальні інфекції. Хламідії можуть уражати багато органів і
систем: органи зору, дихальні шляхи, сечостатеву систему,
серцево-судинну систему, центральну нервову систему, печінку,
жовчовивідні шляхи, лімфатичні вузли, суглоби і інші. Урогенітальний
хламідіоз відноситься до захворювань, що передається половим шляхом.
Часто відзначається сполучення хламідіозу з іншими сечостатевим
інфекціями – HYPERLINK
«http://ua.apteka-doctor.com/articles/stand/trih.php» тріхомоніазом ,
гарднерельозом, HYPERLINK
«http://ua.apteka-doctor.com/articles/stand/ureapl.php» уреаплазмозом .
Небезпека хламідіозу полягає в тім, що, тривало існуючи, він призводить
до ускладнень, найбільш частим з який є безпліддя, HYPERLINK
«http://ua.apteka-doctor.com/articles/stand/prostatit.php» простатит ,
везикуліт, цистит у чоловіків і ерозія шийки матки, вагініт, безпліддя у
жінок.

Хламідіоз являє собою реальну загрозу для здоров’я людини. Сьогодні з
ним пов’язують захворювання сечостатевої сфери, кон’юнктиви ока,
суглобів, респіраторні ураження і хвороби інших внутрішніх органів.
Численні дослідження довели, що хламідії можуть не тільки бути причиною
безпліддя, а й викликати патології у вагітних і хвороби у
новонароджених.

За різними оцінкам світових експертних комісій хламідіями інфіковано від
1,5% до 60% від населення Земної кулі, а антитіла до них є від кількох
відсотків до 3/4 популяції. Це пояснюється недосконалістю багатьох
сучасних діагностикумів. Але як би там не було, хламідіоз – одне з
найбільш розповсюджених сучасних захворювань.

Вчені відкрили хламідії порівняно недавно – на початку 80-х років.
Визначено, що до них належать 4 інфекції: трихомоніаз, хламідіоз,
гонорея, сифіліс. Загалом хламідії передаються статевим шляхом. Хоча
існують і інші шляхи зараження, наприклад, реальна загроза передання
інфекції від матері до дитини, внутрішньоутробним шляхом або під час
пологів. Суттєвий внесок у розповсюдження інфекції вносить побутовий
шлях: користування загальними унітазами, ваннами, постіллю, басейнами,
лазнями, а також дружні поцілунками (губи-в-губи), поїдання «загального
бутерброду» і використання при вживанні їжі загального посуду. Але й це
ще не все. Людні пляжі, особливо з теплою стоячою водою, є сприятливим
середовищем для розповсюдження хламідійної інфекції. Адже вона здатна
зберігати життєздатність в звичайній воді до 5 діб, а на тілі до 2 діб і
дуже стійка до миючих та дезінфікуючих засобів.

Незнання останнього, коли, наприклад, популярні сьогодні одноразові(!)
пластикові дзеркала, використовуються окремими гінекологами для
багаторавих оглядів замість металевих, перетворюють деякі медзаклади в
справжній розсадник хламідіозу. Справа в тому, що багато медпрацівників
у порушенні всіх правил вважають достатнім для дезінфекції замочування
пластикових дзеркал (не витримуючі теплової стерилізації) в розчин
хлораміну, після чого просто промивають проточною водою. Аналогічне (
якщо не більше) твориться з оглядовими перчитками.

Період від зараження хламідіями до появи перших ознак інфекції складає
30-40 днів.

Хламідіоз дуже підпільна інфекція без виражених ознак з млявим перебігом
запаленням органів сечостатевої системи. Найчастіше інфекція вражає
чутливі слизові оболонки сечовипускального каналу і прямої кишки у
чоловіків та шийкового каналу матки у жінок. В подальшому хламідійна
інфекція розповсюджується на навколишні органи, викликаючи їх запалення.

ЖІНКИ найбільш часто скаржаться на клейкі, мізерні, безколірні, прозорі
або мутні виділення з піхви або уретри, тягнучі болі внизу в ділянці
матки або яйників (частіше справа) або розлиті, які віддають в стегно
і/або куприк. Особливо характерні передменструальні болі і болі в перші
дні після початку менструації, які найбільш інтенсивні в теплу погоду.
При обстеженні на фоні хламідіозу часто виявляють ендометрит,
псевдоерозію шийки матки, ендоцервіцит, лімфоїдні фолікули в ділянці
зіву і синехії (спайки) різної локалізації. Здатність до вагітності
звичайно знижена (або відсутня). У багатьох під час вагітності
відмічається підвищений тонус матки з загрозою викидня. Звичайними
ускладненнями є також гінетальний інфантилізм, позаматкова вагітність,
гіпотрофія плоду. Існують дані про високі показники недоношеності і
мертвонароджуванності на фоні хламідіозу.

Як часто хворіють хламідіозом?

Як стверджують вчені, не менш, ніж 5-10% молодих сексуально активних
людей уражені хламідійною інфекцією. Хламідіоз виявляється в кожної
другої жінки з хронічними запальними захворюваннями урогенітальної
сфери, у 57% жінок, що страждають безпліддям, у 87% жінок, у яких
відмічається невиношування вагітності.

Як виявляється хламідіоз?

Хламідіоз протікає безсимптомно в 46% чоловіків і 67% жінок. Chlamіdіa
Trachomatіs найчастіше вражає сечостатеву систему. При цьому симптоми
звичайно не яскраво виражені. Найбільш часті ознаки хламідіозу –
слизово-гнійні виділення зі статевих шляхів без різкого запаху, часті
позиви і болючість при сечовипусканні, свербіж в ділянці промежини. У
жінок також – болі внизу живота, посилення білей перед менструаціями.

Діагностика

     Матеріалом для обстеження при хламідіозі може бути зішкріб з
поверхні шийки матки, сечівника, виділення з піхви. Також матеріалом для
дослідження є кров, сеча, а в чоловіків також і сперма. За допомогою
сучасних методів, зокрема полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) можна з
високою точністю стверджувати присутні в отриманому матеріалі хламідії
чи немає. Точним і доступним методом визначення хламідій у виділеннях з
уретри на сьогоднішній день є реакція імунофлюоресценції (РІФ) з
використанням антитіл, мічених особливою речовиною – ФІТЦ.

Лікування

      Крім курсу антибактеріальної терапії (Сумамед, Вільпрафен,
Заноцин) лікування обов’язково включає, полівітамінотерапію,
імуномодулюючу терапію, нормалізацію способу життя, дієту (виключення з
раціону гострої і копченої їжі, відмова від алкоголю). Лікування
обов’язково повинне проводитися всім партнерам.

Правильність лікування залежить від:

Лікування повинно бути комплексним, індивідуальним, з використанням
сучасних ефективних препаратів.

В лікуванні використовувати препарати різної направленості –
антибіотики, імуномодулятори, протигрибкові, місцеві середники.

Лікування слід проводити у обох партнерів одночасно.

До початку лікування необхідно виявити всіх збудників, визначити їх
чутливість до антибіотиків і лікувати в рамках єдиного курсу.

З початку 90-х років багато лікарів почали притримуватись так званої
«потрійної терапії» при запальних захворюваннях тазових органів. Таким
чином курс лікування включає в себе 2 антибіотики різних груп, які
призначаються послідовно, імуностимулятора, протигрибкові препарати, а
для жінок ще і місцеве лікування (вагінальні свічки). Курс складає від
10 до 25 днів в залежності від вираженості запалення.

Хочу застерегти, не дивлячись на широке розповсюдження хламідійної
інфекції, за умов дотримання правил гігієни ніякі бактерії вам не
страшні.

Антибактеріальна терапія:

    Часто лікарі зупиняють свій вибір на одній з наступних схем
застосування антибіотиків:

• Вібраміцин – при свіжому неускладненому хламідіозі препарат
призначають перорально по 100 мг після їжі 2 рази в добу протягом 7-10
днів; при інших формах і ускладненнях – протягом 14 днів; перша доза
препарату – 200 мг;

• Сумамед – при свіжому хламідіозі препарат призначають одноразово
перорально 1,0 г за 1 годину до їжі чи через 2 години після їжі; при
інших формах – у перший день 1 г, у наступні – по 250-500 мг один раз у
добу, загальна курсова доза – 3,0 г;

• Роваміцин – 500 мг перорально 4 рази в добу протягом 10-14 днів.
Рекомендується для лікування вагітних.

Імуномодулююча терапія:

«Поліоксидоній»

Препарат має імуномодулюючу дію, підвищує стійкість організму до
локальних і генералізованих інфекцій. Крім цього він виявляє виражену
детоксикаційну активність, знижуючи токсичність лікарських препаратів і
хімічних речовин.

     Застосування Поліоксидонію у комплексній терапії дозволяє підвищити
ефективність і скоротити тривалість лікування. Поліоксидоній добре
переноситься і не викликає алергійних реакцій.

     Пацієнти з гострими і хронічними урогенітальними захворюваннями
приймають по 6мг Поліоксидонію через день курсом 10 ін’єкцій, у
поєднанні з хіміопрепаратами.

     По закінченні курсу проводяться контрольні аналізи. Якщо хламідії
не виявляються, то аналізи проводяться ще 2 рази через 1 місяць (у жінок
– перед менструацією). Тільки після цього можна буде говорити про
ефективність проведеної терапії.

Похожие записи