ХІРУРГІЧНИЙ КАБІНЕТ (ВІДДІЛЕННЯ) ПОЛІКЛІНІКИ

ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНА РОБОТА ХІРУРГІЧНОГО КАБІНЕТУ (ВІДДІЛЕННЯ)
ПОЛІКЛІНІКИ

Більшість хворих з хірургічними хворобами лікуються в поліклініках та
амбулаторіях. Амбулаторно-поліклінічну допомогу хворим хірургічного
профілю (як з гострими, так і хронічними пошкодженнями) надають у
хірургічних кабінетах та відділеннях поліклінік, а також у фельдшерських
та травмопунктах.

Однак головну роль відіграють хірургічні кабінети і відділення міських
та районних поліклінік. Вони будують свою роботу відповідно до діючого
законодавства, що регламентує структуру і обсяг роботи.

Структура і штати хірургічних кабінетів і відділень залежать від
структури поліклініки, кількості звернень за зміну (залежно від цього
існують 5 категорій поліклінік — від 400 до 1200 звернень і більше), її
функцій і завдань, зокрема від контингенту пацієнтів. За нормою потреби
населення у поліклінічному обслуговуванні складають 12,9 звернень на рік
на одного мешканця міста та 8,2 — на одного мешканця села, у тому числі
1,4 звернення до хірургічних кабінетів (відділень).

Хірургічний кабінет районної поліклініки складається з двох, рідше
однієї або трьох кімнат. В одній кімнаті лікар-хірург здійснює прийом,
реєстрацію та обстеження хворих, другу, сполучену з першою,
використовують як перев’язочну. Якщо кабінет однокімнатний, стіл лікаря
і кушетка для обстеження хворого стоять у одній половині кімнати, а
перев’язочний стіл — у другій, і відокремлені вони ширмою. Якщо ж
кабінет або відділення складається з трьох кімнат, середня обладнана як
кабінет лікаря, де він веде прийом хворих, у двох інших, розташованих по
обидва боки, обладнується перев’язочна та операційна або (рідше) дві
перев’язочні — чиста та гнійна.

У великих поліклініках (міські, обласні та ін.) хірургічне відділення
має чотири та більше кімнат: кабінет лікаря, дві перев’язочні (чиста та
гнійна), операційна, предопераційна, а іноді також стерилізаційна. Це
вже операційно-перев’язочний блок.

У хірургічному кабінеті, що сполучається з перев’язочною, розподіл
хворих з чистими та гнійними ранами та процесами досягається
встановленням черговості в роботі: в першу чергу перев’язують та
оперують хворих з чистим ранами, у другу — з гнійними процесами. За
наявності двох перев’язочних (без операційної) в чистій проводять
хірургічну обробку свіжих ран, перев’язку чистих ран, а також операції
плановим хворим. У тих хірургічних відділеннях, у яких є ще й
операційна, планові операції, хірургічну обробку свіжих ран проводять у
операційній.

Приміщення хірургічного кабінету та відділення, зокрема їх перев’язочні
та операційні, за своїми конструктивними особливостями та інтер’єром
повинні відповідати всім тим санітарно-гігієнічним вимогам, які
пред’являються до аналогічних приміщень хірургічного стаціонару. Всі
заходи із забезпечення асептичного режиму здійснюються з такою ж самою
ви могливістю і такими самими засобами, як і в хірургічних відділеннях
стаціонарів, зокрема в операційно-перев’язочному блоці. У кабінеті
лікаря-хірурга повинна бути мінімальна кількість меблів, до того ж вони
мають бути простими, твердими. Із апаратури та приладів у кімнаті лікаря
повинні бути негатоскоп, апарат для вимірювання артеріального тиску,
термометр, у перев’язочній — стіл для хворого, стіл для перев’язного
матеріалу, шафа для розчинів та медикаментів, стіл для стерильних
інструментів, табуретка, підставка для полегшення підйому хворих на
стіл; відро з покришкою, що відкривається ногою, для скидання у нього
старих пов’язок; бікси із стерильним матеріалом та білизною,
стерилізатор (якщо немає централізованої стерилізації), хірургічний
інструментарій, шприци;

нерідко — наркозний апарат та засоби для наркозу і реанімаційних
заходів, у тому числі протишокові розчини; антисептичні та інші
лікарські речовини, зокрема анатоксин та сироватка (гамма-глобулін) для
імунізації проти правцю. У перев’язочній повинні бути, крім ламп на
стелі, також переносні освітлювальні й бактерицидні лампи.

У операційній поряд із операційним столом повинні бути стіл для
стерильної білизни й матеріалу, столик для інструментів, табуретки,
операційний набір інструментів, шприци, кисень (централізована подача
або кисневі подушки), наркозний апарат і наркотичні речовини,
антисептики і дезінфікуючі розчини, знеболюючі розчини.

Операційні повинні бути забезпечені безтіньовими і бактерицидними
лампами стаціонарного типу, а також переносними освітлювальними лампами.

Документація кабінету: книга для реєстрації хворих, операційний журнал,
журнал обліку вакцинації, листків тимчасової непрацездатності і книга їх
обліку, амбулаторні карти, журнал реєстрації профоглядів тощо.

Лікувально-діагностична робота — важлива складова частина діяльності
хірургічного кабінету (відділення) поліклініки. Обсяг, зокрема
хірургічних операцій, залежить від потужності поліклініки, умов праці
(оснащення, укомплектованість кадрами тощо), активності й кваліфікації
хірургів та від рівня забезпечення району обслуговування стаціонарною
хірургічною допомогою і низки інших обставин. Вона зводиться до:
виявлення і діагностування захворювань доступними в поліклінічних умовах
методами (фізикаль-не обстеження; лабораторні дослідження крові й інших
біохімічних показників; рентгенологічне та ендоскопічне дослідження
тощо); лікування низки захворювань, у тому числі й виконання нескладних
операцій видалення поверхневих атером і невеликих пухлин, сторонніх тіл,
розтин шкірних і підшкірних гнояків, туалет і хірургічна обробка
неглибоких ран і обмежених поверхневих, а іноді й глибоких опіків,
лікування гнійних ран, трофічних виразок, деяких видів нориць, зокрема
лігатурних, та ін.; направлення на лікування або дообстеження в
стаціонар хворих з виявленими або підозрюваними, але не верифіковани-ми,
хірургічними захворюваннями, насамперед внутрішніх органів; оформлення
направлень і організація виклику машин «швидкої допомоги» хворим з
виявленими у них гострими захворюваннями живота тощо; лікування
виписаних із стаціонару післяопераційних хворих (перев’язки);
організація і участь в експертизі непрацездатності; розробка і
проведення медичних реабілітаційних заходів для оперованих хворих;
проведення медогляду осіб, що влаштовуються на роботу на певні
підприємства або вступають у навчальні заклади; консультації хворих з
інших кабінетів поліклініки або вдома; участь у консультаціях тощо.

Похожие записи