ХАРЧУВАННЯ ЛЮДИНИ

Харчування людини, як одна з основних фізіологічних потреб живого
організму, відіграє важливу роль у збереженні здоров’я. З продуктами
харчування людина отримує речовини, необхідні для нормальної
життєдіяльності, — білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, воду,
вітаміни. Всі вони беруть участь у складних процесах обміну речовин,
розпадаються та виводяться з організму. Окислюючись та згораючи, білки,
жири, вуглеводи виділяють енергію, яка вимірюється калоріями
(кілокалоріями) .

1 г білка виділяє 4,1 ккал, 1 г жиру — 9,3 ккал, 1 г вуглеводів— 4,1
ккал. Енергетичну цінність продуктів визначають за спеціальними
таблицями. Здорова людина в раціоні харчування при різноманітній їжі
одержує в середньому 3000 ккал за добу, тобто 40 ккал на 1 кг маси тіла.
Але ця величина змінюється залежно від умов життя та інтенсивності
праці. У стані спокою достатньо 25—28 ккал, при легкій роботі — 35, при
роботі середньої інтенсивності — 45—50 і при важкій — 60—70 ккал на 1 кг
маси тіла. Є спеціальні таблиці енергетичної цінності продуктів, в яких
показано, скільки кілокалорій виділяється в організмі при згоранні 100 г
різних продуктів. За допомогою таких таблиць підраховують, яка кількість
і яких продуктів має бути в добовому раціоні людини. Орієнтуючись на
отримані дані, готують так звані лікувальні столи. Для підвищення маси
тіла призначають їжу з більшою кількістю калорій, для зменшення —
продукти невеликої енергетичної цінності.

Білки є однією з найважливіших складових частин харчового раціону. Без
білків неможлива життєдіяльність організму і обмін речовин. Вони є
складовою частиною всіх тканин організму і складаються з амінокислот.
Розрізняють замінні амінокислоти, що можуть бути замінені іншими або
синтезовані в організмі з інших амінокислот, та незамінні, при
відсутності яких порушується білковий обмін в організмі. Основними
джерелами білків є продукти тваринного походження (м’ясо, риба, сир,
яйця). В рослинних продуктах білки містяться в меншій кількості,
порівняно більше їх у бобових та горіхах. Добова потреба у білках —
100—120 г. При фізичному навантаженні добова потреба у білках
збільшується до 160 г. Недостатність білкової їжі спричиняється до
глибоких дегенеративних змін в організмі. Білкові препарати, що
поступають в організм, повинні містити в достатній кількості та в
оптимальному співвідношенні замінні та незамінні амінокислоти, які
необхідні для синтезу протеїнів.

Жири є складними органічними сполуками і важливим джерелом енергії.
Частина з них іде на енергетичні витрати клітин, а частина відкладається
у вигляді запасів у жирових депо, (підшкірна основа, чепець та ін.) і
витрачається в міру потреби. Вони служать опорою для багатьох внутрішніх
органів. Накопичення жиру в підшкірній основі має важливе значення для
процесу терморегуляції та захисту організму від охолодження. З жирами в
організм людини вводяться жиророзчинні вітаміни A, D, Е, К. Людина
споживає тваринні та рослини: жири. До перших належать яловичина,
баранина, молочний та риб’ячий жир. Особливо багаті на рослинні жири
соняшникова, кукурудзяна і лляна олії, а також грецькі горіхи. Середня
потреба дорослої людини у жирах становить 80—100 г на добу, в тому числі
20—25 г рослинних жирів. Вживання великої кількості жирів може призвести
до порушення жирового обміну і ожиріння.

?

o

o

шкової перистальтики і секреції. При надлишковому надходженні в організм
з їжею вуглеводів вони частково перетворюються, в жири, які
відкладаються в жирових депо і сприяють розвитку ожиріння. На добу
людина повинна отримувати 400— 500 г вуглеводів. Згідно з фізіологічними
нормами харчування, найбільш сприятливим є таке співвідношення білків,
жирів і вуглеводів: 1:1:4, тобто на 1 г білка рекомендується 1 г жиру та
4 г вуглеводів.

Вода складає 2/3 маси тіла людини. Всі рідини організму — кров, секрети
залоз — є водними розчинами. Велика кількість води міститься і в
протоплазмі клітин. Добова потреба організму людини у воді — близько 2,5
л.

Необхідними складовими харчового раціону є мінеральні солі. Людині
постійно необхідні натрій, кальцій, магній, залізо, фосфор, сірка, йод,
хлор та ін. Найбільш багата на мінеральні солі рослинна їжа та молочні
продукти.

Велику роль у житті людського організму відіграють вітаміни. Вони не є
джерелом енергії і матеріалом для будови клітин. Але ці органічні
речовини вкрай важливі для життєдіяльності організму. При недостатності
вітамінів (гіповітамінозі) або їх відсутності (авітамінозі) виникають
різні захворювання.

Вітаміни поділяють на дві великі групи: водорозчинні — вітаміни
комплексу В та вітамін С — та жиророзчинні — вітаміни A, D та ін.

Вітамін В1 впливає на нервову систему. Недостатнє надходження його в
організм призводить до зниження пам’яті, головного болю, подразливості,
порушення сну, поліневритів. При тривалій відсутності вітаміну В1
виникає захворювання бері-бері, характерними проявами якого є паралічі
та виснаження організму. Джерело вітаміну В1 : хліб з муки грубого
помелу, бобові, дріжджі. Добова потреба — 2—2,5 мг.

Вітамін В2 бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, у синтезі
гемоглобіну, підтриманні нормального зору. При гіповітамінозі виникають
тріщини в кутиках рота, змінюється його слизова оболонка, виникає
сльозотеча, світлобоязнь. Джерело вітаміну В2: м’ясні (печінка, нирки,
яйця) і молочні (молоко, сир) продукти. Добова потреба — 2,5—3 мг.

Вітамін В6 бере участь у білковому та жировому обміні, впливає на стан
нервової системи та кровотворення. Гіповітаміноз спричиняє м’язову
слабкість, подразливість, ураження шкіри, випадіння волосся та анемію.
Міститься вітамін В6 у печінці, нирках, м’ясі, рибі, яєчних жовтках,
бобових і дріжджах. Добова потреба — 2—3 мг.

Вітамін В12 необхідний для дозрівання еритроцитів. При недостатньому
надходженні його з продуктами виникає злоякісна анемія. Міститься в
білках тваринного походження (м’ясо, яйця). Добова потреба — 15—20 мкг.

Вітамін С (аскорбінова кислота) бере участь в окисних процесах, підвищує
опірність організму, зміцнює стінки судин. Прояви гіповітамінозу C
спостерігаються навесні — слабкість, зниження апетиту, швидка
втомлюваність, сонливість, кровоточивість ясен. Авітаміноз С призводить
до важкого захворювання — цинги. На вітамін С багата шипшина, цитрини,
апельсини, чорна смородина, зелені овочі (капуста, цибуля, петрушка),
дещо менше його у жовтку, печінці, маслі. Добова потреба — 70—120 мг.

Вітамін А необхідний для підтримання нормального стану слизових оболонок
та шкіри, для збереження гостроти зору в темряві. Ранньою ознакою
гіповітамінозу е сухість слизових оболонок і шкіри, нічна (куряча)
сліпота. Вітамін А міститься в молоці, вершках, сметані, вершковому
маслі, яєчних жовтках, печінці, нирках. Найкращим джерелом вітаміну А є
риб’ячий жир, який одержують з печінки тріски або морського окуня.
Провітамін А (каротин), який у травному каналі перетворюється у вітамін
А, міститься в моркві, помідорах, зеленому салаті, цибулі, капусті,
горошку. Добова потреба — 1,3 мг.

Вітамін D сприяє засвоєнню кальцію і фосфору в кістковій тканині. При
гіповітамінозі виникає рахіт. Міститься в печінці, яєчних жовтках,
риб’ячому жирі. Під впливом ультрафіолетових променів вітамін D
утворюється в шкірі людини.

Похожие записи