РЕФЕРАТ

на тему:

Харчування дитини від віку старше 1-го року

До щоденного раціону повинні входити білки, вуглеводи, жири, мінеральні
солі, вітаміни, рослинна клітковина. Молока тепер на кожний день
потрібно 400—500 мл; його неодмінно слід кип’ятити, навіть якщо воно
готується з молочного порошку. Дітям, котрі відмовляються вживати просте
молоко, треба замінювати його на інший продукт (кисляк, кефір, ряжанку,
різні сорти сиру). Добре, коли дитина одержує щодня на обід м’ясну
страву або свіжу прісноводну рибу (річкову чи ставкову), 1 яйце, м’який
домашній сир; хочемо підкреслити, що 50 % білків повинні бути тваринного
походження. Яйце може бути зварене круто або рідко, з білком, неодмінно
свіже. Деякі спеціалісти радять уживати не більше як 2—3 яйця на
тиждень. Рекомендується також поєднувати в харчуванні жири як тваринного
(вершкове масло), так і рослинного походження (олія).

Вуглеводи (зернові, картопля) вживають щоденно. Краще використовувати
неперероблені (натуральні) вуглеводи (вівсяні та кукурудзяні пластівці,
манні крупи), хліб із борошна грубого помолу.

Рафіновані солодощі треба давати дитині в обмеженій кількості (цукор,
цукерки, тістечка тощо).

Фрукти та овочі вкрай необхідні в щоденному харчуванні. Деяким дітям ще
важко жувати, тому їм слід давати фрукти протертими чи розім’ятими;
відварені фрукти й овочі розминають виделкою, їх можна розвести молоком
чи змішати з маслом. Не слід давати дитині дуже багато рідини; в теплу
пору року дітям, що відчувають спрагу, треба збільшувати кількість
плодів (соки, розітертий м’якуш, розведений соком, стиглі фрукти). Мед
нині дуже модний, йому приписують чудодійну силу. Дітям, схильним до
запорів, можна цукор замінювати медом (у тому числі й для
підсолоджування молока); крім цього, мед можна давати з хлібом і маслом.
Шоколад треба давати дитині дуже обережно, потроху, тільки в першій
половині дня (викликає збудження); якщо шоколад несвіжий, він може
викликати висипання на шкірі (кропивницю) або розлади кишечника.
Кондитерські тістечка (свіжі та доброякісні) можна давати як десерт (але
не перед обідом!). Збиті вершки швидко псуються, в них розводяться
мікроби!

Дитині після 1 року можна давати на солодке компоти, варення, джеми.

Кава, вино, горілка, міцний чай категорично заборонені! Соки фабричного
виробництва треба давати обережно. Прохолодні (освіжаючі) напої (в тому
числі й газовану та мінеральну воду) можна давати, якщо вона не дуже
насичена газом.

Погодинний розподіл годувань. Сніданок дається вранці одразу після того,
як дитя прокинулося. Якщо доводиться довго чекати, маля починає
нервувати або знаходить собі інше заняття й відмовляється од їжі. Молоко
дають у натуральному вигляді, можна з якимось борошняним продуктом:
манні крупи, товчені бісквіти, вівсяні чи кукурудзяні пластівці,
солодова кава й т. ін. З борошняних виробів дитині пропонують те, що
вона любить найбільше. Якщо дитині хочеться одержувати молоко з
пляшечки, не слід забороняти. Дітям, які не хочуть пити молока, можна
дати чай, хліб із маслом, м’яким сиром, медом чи джемом. О 10 годині
можна дати фрукти, невеличкий бутерброд. Обід складається з овочевого
пюре. Наприкінці 2-го року малятко може оцінити смак і поживність
смаженої картоплі. Щоденне пюре треба давати з м’ясом чи рибою. Обід
можна закінчити чашкою м’ясного бульйону, а на десерт дати фрукти,
компот та домашнє печиво. Для різноманітності на обід можна варити
борщик із курячим м’ясом чи м’ясними фрикадельками, на друге — овочі,
тушковані чи під білим соусом. Годувати обідом найкраще приблизно об
11.30—12 годині. Підвечірок: молоко, кефір чи фрукти. На вечерю
(приблизно з 19 до 19.30) можна повторити ранкове меню або приготувати
запіканку, пудинг, кашу с маслом та сиром, компот, домашнє печиво.

Апетит. Протягом першого року життя дитина голосно плаче, коли хоче
їсти. Після одного року під поняттям «апетит» слід розуміти ще й
внутрішній стан: дитина чекає їжі, вона любить ту чи ту страву, бо це
пов’язано з приємним запахом, смаком, радісним настроєм, з яким мати
годувала її. Деякі діти люблять, щоб їх годувала одна й та ж особа.

Дитина, яка правильно харчується, має всі шанси бути здоровою, гарно
розвиватися, бути жвавою, задовольняти свої потреби в рухові та пізнанні
світу. Батьки, медичні сестри та виховательки повинні виходити з того,
що в цьому віці в кожної дитини «свій» апетит. Та навіть одна й та сама
дитина протягом дня по-різному ставиться до їжі, отже, з цим слід
рахуватися. Тут справа не в «складній вдачі» дитини і не в поганому
апетиті, а в тому, що будь-яка людина їсть то охоче, то неохоче. А ще
слід узяти до уваги психічну та моторну неврівноваженість, властиву
даному віковому періодові.

Так само, як рахуються з кулінарними смаками дорослих, сім’ї слід
поважати бажання маленьких дітей, адже це мініатюрна копія тих, хто
привів їх на світ. Не треба забувати й того, що раціон дитини старшої
одного року трохи зменшується, отже, її ріст уповільнюється, а потреби в
їжі якоюсь мірою нормалізуються.

Ритм харчування виробляється залежно від ритму, властивого кожній
дитині. Одні діти накидаються на їжу з жадібністю, інші ледь
доторкаються до неї; одні можуть споживати ті самі страви впродовж
місяців, інші вимагають щодня чогось нового; деякі діти їдять побагато,
але 2—3 рази на день, інші ж трішки «подзьобають» дещо 4—6 разів на
день.

Нічого не можна маляті нав’язувати всупереч його бажанню! їжа, що її
згодували силоміць, погано засвоюється. Примушувати дитину їсти —
серйозна помилка; відсутність апетиту в немовлят та малих дітей
пояснюється тим, що їх примушували їсти!

Згодом у дитини з’являється біль у животі, розлади сну, серйозні розлади
поведінки. Час, коли дитина сідає до їжі,— привід для гарного настрою та
задоволення. Що більше підростає дитина, то міцніше її апетит залежить
від психологічних елементів. Якщо в маляти добрий настрій, якщо воно
жваве і задоволене стосунками з довколишніми (батьками,
бабусями-дідусями, вихователями, старшими братами та сестрами), воно
їстиме добре. І навпаки. Якщо його не виводили на прогулянку або якщо
атмосфера в сім’ї напружена (сварки, дратівливість старших), дитина їсть
погано, нервує, не може спати. Деякі діти не хочуть їсти, якщо їм
подали обід не в улюбленій чашці чи мисці.

їжу слід давати дитині невеличкими порціями. Якщо маля з’їло усе, що
породжує в нього відчуття перемоги, в такому разі діти частенько просять
добавку.

Консистенція (густина) їжі. На кінець грудного віку та в першій,
половині 2-го року життя їжу дитині дають рідкою, пюре, подрібненою, у
вигляді пластівців. З часом дитина починає віддавати перевагу крихким
продуктам: бісквіти, кукурудзяні пластівці, хлібні скоринки, бутерброди.

ХАРЧУВАННЯ від 2-х до 3-х років

У міру підростання дитини в неї з’являються дедалі різноманітніші
бажання щодо кількості їжі та її смаку. І все ж деякі загальні поради
можна дати й у цьому віці:

— не слід примушувати дитину їсти;

— якщо дитина відмовляється від запропонованої страви, годуючи її
наступного разу, не давайте продукту, перейдіть до чогось нового;

— якщо можна, треба частіше збиратися всією сім’єю за столом;

— годувати дитину слід не довше 20—30 хвилин;

— не варто пускатися на різні хитрощі (забави, казки), аби примусити
дитину поїсти.

Рекомендується годувати «головною» їжею тричі на день: вранці, в обід та
ввечері. Між сніданком та обідом дитині не слід давати солодощі. Щоденне
меню повинно складатися з молока та молочних продуктів (масло, різні
сири), м’яса, яєць, свіжих овочів та фруктів.

льна кава або міцно заварений чай категорично забороняються; шоколад
можна давати лише в першій половині дня. Дітям неспокійним краще його не
давати; не варто частувати шоколадом і малят, схильних до кропивниці.
Коли можна зробити вибір між свіжими та консервованими фруктами й
овочами, завжди треба вживати свіжі.

Їжу подають малими порціями, тоді дитині завжди можна дати, якщо вона
просить, добавку. Так само, як і під час інших занять із малою дитиною,
годування теж слід супроводжувати заохоченням у множині («давай ми з
тобою зараз поїмо»).

Коли надворі стоїть спека, апетит у дітей знижується, але їх діймає
спрага. Тамувати її не обов’язково рідиною — малятам можна давати свіжі
фрукти, соки. Смаки в дітей дуже міняються з віком, але вони досить
різноманітні навіть в однієї дитини. Декотрі тривалий час можуть їсти
одні й ті самі страви (молоко, фрукти, супи та пюре), інші майже щодня
вимагають чогось нового. Як правило, вподобання в дітей бувають
тимчасові. Чимало діток у цьому віці люблять кислі страви (борщі, кисле
молоко, квашенину).

Режим та загальні умови під час годувань. Дитину треба годувати 3—5
разів на день. Сніданок має бути молочний. До молочної страви додається
хліб з маслом і джемом, медом чи варенням. Дітям, котрі відмовляються
від молока чи молочної каші, треба дати рослинний чай (ромашка, липа,
кмин, ганус, звіробій і т. ін.), хліба можна дати більше, з маслом чи
варенням або з м’ясом та сиром. На сніданок молоко можна давати з какао
чи шоколадом. О 10 годині дають фрукти, а якщо обід подається вчасно (о
12 годині), то можна обійтися без другого сніданку. Обід має бути
якомога різноманітнішим, він може складатися з тих самих страв, що їх
приготували для дорослих, тільки з умовою, що вони дієтичні. Ясно, що
при цьому доводиться рахуватися з уподобанням маляти (див. розділ
«Кулінарні рецепти»). Якщо обід подається без запізнень, дитині
залишається доволі часу, щоб поспати після обіду, а потім погуляти у
дворі. Підвечірок залежить від уподобань маляти та можливостей родини
(склянка молока чи кефіру з печивом або фрукти). На вечерю не всім дітям
подобаються молочні каші, запіканки та пудинги. Тож і примушувати їх не
варто. Дивлячись на дорослих, вони й собі просять чай, м’ясо (ковбасу чи
шинку) або яйце, домашнє печиво. їжу треба подавати на чистій скатерті,
в посуді з яскравими квітами чи малюнками. Дитина повинна зручно сидіти
на стільці, ніжками впираючись у підлогу або в перетинку стола. Навколо
шиї маляті пов’язують чисту серветку або слинявчик. Дітям молодшого віку
рекомендується подавати спочатку густішу страву (так зване «друге»), а
вже потім суп чи борщ, наприкінці обіду — десерт.

ХАРЧУВАННЯ від 3-х до 6-ти років

За винятком спиртних напоїв, перчених та гострих страв і деяких
консервів, дитина у віці 3—6 років може їсти майже все. Але декотрі діти
не хочуть цього робити через обмежені смаки. Деякі страви їм зовсім не
подобаються. Одначе кожна дитина має свої вподобання та свій апетит:
одне їсть будь-які страви по п’ять разів на день; друге їсть лише тричі
на день; третє взагалі їсть так мало, що дорослі тільки дивуються: «Чим
воно живе?» Зважаючи на смаки та вподобання дитини, можна уникнути
відсутності апетиту. Але дорослим треба бути, як завжди терплячими.

Єдина дитина, якій у всьому догоджають, більше за інших страждає на
відсутність апетиту. Якщо дорослі поспішають виконати всі забаганки
маляти, якщо його примушують їсти, він урешті-решт від усього
відмовляється або віддає перевагу одній якійсь страві.

У цьому віці дитина легко піддається різним упливам, навіюванням; якщо в
сім’ї нездужає дорослий («болить шлунок», обмеження в їжі), на неї це
справляє велике враження, вона теж починає скаржитися на «біль у
шлунку», відмовляється од їжі.

Не меншою мірою, ніж недоїдання, вадить дитині й переїдання. Повнота
маляти рідко буває викликана ендокринними захворюваннями. Найчастіше це
трапляється через надмір калорійної їжі, особливо борошняних та солодких
страв.

Їжа дитини має бути різноманітна (м’ясо, молоко, сир, яйця, фрукти,
овочі), смачно приготовлена та гарно подана. Маля слід поступово
привчати самому мити руки та правильно їсти — користуватися ложкою, а в
4—5 років — і виделкою. Найперший приклад дитина бере з дорослих, адже
вона їх наслідує. Надмірна турботливість батьків, надто бабусь, котрі
«обслуговують» дитину й підказують їй, скільки та як їсти, загальмовують
привчання їсти самотужки, та й сам прийом їжі розтягується, а це дитині
швидко набридає, вона втомлюється й починає нервувати.

Рідину можна давати як під час годувань, так і між ними, якщо маля цього
просить. Дитина такого віку випиває приблизно 1 літр рідини на день (чи
води, чи у вигляді продуктів). У дитини повинна бути своя склянка,
взагалі, окремий посуд.

Розклад годувань. Сніданок дають одразу після того, як дитина
прокинулася. Страви ті самі, що й у дорослих. Дітей, котрі звикли
прокидатися рано, годують ситніше (молоко звичайне або з цикорієм чи
какао, хліб із маслом та медом або варенням), а дітей, які прокидаються
пізніше, годують легшим сніданком (склянка звичайного молока або
звареного з якимсь борошняним виробом, чай з хлібом). Дітям, котрі
вранці їдять калорійнішу страву (яйце, шинка), обід подають пізніше, а
крім того, він повинен бути не таким калорійним.

Обід складається з юшки чи борщу або легкого супчику, за ним подають
м’ясну страву, а наостанок фрукти або компот із печивом чи тістечком.
Чимало дітей їдять усе із задоволенням. Але є такі, котрим доволі самого
супу чи борщу, від другої страви вони відмовляються. А тим часом саме
друга страва є найціннішою за своїми поживними якостями. Тому ми знову
радимо подавати таким дітям спочатку другу страву, поживнішу, а суп чи
борщ запропонувати в чашці під час обіду чи після нього. Коли немає риби
чи м’яса, треба давати м’який сир із борошняними виробами, овочі й т.
ін. Якщо дитя аж занадто вередливе, можна випробувати таку систему:
бутерброд, зроблений з тонко нарізаного хліба та шматочка холодної
печені або шинки з маслом чи без нього, склянка холодного молока й
фрукти. Чимало дітей відмовляються від хліба та супів, причому, батьків
це дуже тривожить. Краще замінити ці продукти на щось інше, ми надто
багато уваги приділяли супам у дитячому харчуванні!

Другий сніданок, о 10 годині ранку, необов’язковий. Узагалі треба давати
продукти, що легко засвоюються. Підвечірок пропонується залежно від
бажання та уподобань дитини, а також залежно від того, коли вона обідала
та коли вечерятиме (фруктовий сік, склянка молока чи кисляку,
бутерброди, домашнє печиво).

Вечеря. Вечеря має бути однаковою для всієї родини: м’ясо, молоко чи
молочні продукти, овочі, десерт. Дитина може їсти все й нарівні з усіма!

Чимало розладів апетиту в дитини цього віку можна пояснити похибками,
що їх припускаються дорослі під час застільної «церемонії»: а) нервове
напруження; б) поганий настрій, що перетворює обід на обов’язок, а не на
радість; в) коли за спільним столом дитині подають іншу їжу, ніж
дорослим; г) примушують дитину вживати страви згідно з лікарськими
рекомендаціями (наприклад, батьки забороняють маляті пити воду за
столом); д) відсутність зручностей у дитини (надто низький або надто
високий стілець, тривале перебування за столом, суворі батьківські
вимоги тощо); є) намагання розмовляти так, щоб дитина нічого не чула або
не розуміла; є) докори маляті, що воно «негарно їсть» чи зле поводилося
протягом дня й т. ін.

Похожие записи