Реферат на тему:
Характеристика основних груп медикаментозних препаратів, які
застосовуються в неонатології
В неонатології застосовують антибіотики, протигрибкові засоби,
противірусні препарати та ін.
Антибіотики (АБ)- хіміотерапевтичні засоби, які мають бактеріцидні та
бактеріостатичні властивості, є продуктами життєдіяльності
мікроорганізмів, а також виготовляються з інших природних джерел або їх
похідних.
За механізмом дії (бактеріцидні та бактеріостатичні):
1 група – порушують синтез мікробної стінки, порушується регуляція
осмотичного тиску, в клітину йде вода і клітина гине /бактеріцидний
ефект/;
2 група – пригнічують функцію цитоплазматичної мембрани, порушується
транспорт речовин та синтетичні процеси /бактеріцидний ефект/;
3 група – порушується синтез нуклеїнових кислот, протеїнів мікробної
клітини /бактеріостатичний ефект/.
Виділяють наступні групи АБ:
Б е т а-л а к т а м н і: Пеніциліни: природні, амінопеніциліни
(ампіцилін, амоксицилін); антистафілококові пеніциліни (оксацилін та
ін.); карбоксипеніциліни (карбеніцилін, тікарцилін); ацилампіциліни
(піперацилін, мезлоцилін); амидинопеніциліни.
К о м б і н о в а н і п р е п а р а т и з і н г і б і т о р а м
и
б е т а-л а к т а м а з: (аугменін = амоксицілін+клавуланат калія,
уназін = ампіцилін+сульбактам та ін.)
Ц е ф а л о с п о р и н и I-III п о к о л і н ь:
I генерація:
– цефазолін (кефзол, цефамезін, цезолін, рефлин, атралцеф, оризолін,
тотацеф, анцеф);
– цефалорідин (цепорин);
– цефадроксіл (дурацеф, ультрацеф, цедрокс, цефрадур);
– цефалексин (апо-цефалекс, кефексин, кефлекс, орифлекс, палітрекс,
піассан, споридекс, улекс, фактагард, цепорекс, цефабене, цефаклен,
цефалексін, цефф);
– цефалотин (кефлін, цефабрю, цефалотин);
– цефапірин (цефатрексіл);
– цефрадін (сефрин, велоцеф, анспор).
II генерація: (за виключенням цефуроксіму – не проникають через
гемато-енцефалічний бар’єр):
– цефаклор (верцеф, цеклор, альфацет);
– цефамандол (мандол);
– цефокситін (мефоксин, атралкситин, бонцефін);
– цефуроксим (зінацеф, зіннат, кетоцеф, кефуролкс, біоцефал, цефоген,
цефароксим-аксетіл, цефтін);
– цефоницид (моноцид);
– цефоранид (прецеф);
– цефотетан (цетофан);
– цефметазол;
– цефаклор (цеклор).
III генерація:
– цефіксим (супракс, цефспан);
– цефоперазон (цефобід, лорізон);
– цефотаксим (клафоран, цефотам, оритаксим, цефотакс);
– цефпірамід (таміцин);
– цефсулодін (монаспор);
– цефтазидим (фортум, тазидім, тазицеф, фортаз, кефадім, мікроцеф);
– цефтизоксим (епоцелін, цефізокс);
– цефтріаксон (офрамакс, лонгацеф, роцефін, лендацин);
– моксолакам (моксам, латамоксеф);
– цефменоксим (цефмакс);
– цефлузодін (цефомонід);
– цефтибутен;
– цефподоксим;
– цефетамет-півоксим.
Цефалоспорини IV генерації (наприклад цефепім, цефпіром) в неонатології
в широкій клінічній практиці у теперішній час не застосовуються.
НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ АНТИБІОТИКИ ГРУПИ ЦЕФАЛОСПОРИНІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ
В НЕОНАТОЛОГІЇ:
I генерація:
Цефазолін:
– з 7 діб при масі 2000г 60 мг/кг на добу на 3 введення через кожні 8
годин;
– після 1 міс. 50-100 мг/кг на добу на 3 введення.
II генерація:
Цефуроксим:
– 100 мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин. При менінгіті 200
мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин.
III генерація:
Цефотаксим:
– до 7 діб 100 мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин;
– від 7 доби до 4 тижнів життя при масі до 2000г – 100 мг/кг на добу на
2 введення через 12 годин;
– від 7 доби до 4 тижнів при масі > 2000г – 150 мг/кг на добу на 3
введення через 8 годин; при менінгіті – 180 мг/кг на добу на 4 введення
через 6 годин;
– > 1 місяця при масі до 50 кг – 100-120 мг/кг на добу на 3-4 введення
кожні 6-8 годин.
Цефтазидім:
– 2 кг – 30 мг/кг на введення кожні 8 годин;
– > 1 міс. – 100-150 мг/кг на добу на 3 введення кожні 8 годин.
Цефтріаксон:
– 7 діб при масі до 2000 г – 50 мг/кг на добу на 1 введення кожні 24
години;
– > 7 діб при масі більше 2000 г – 75 мг/кг на добу на 1 введення кожні
24 години;
– > 1 міс. – 50-75 мг/кг на добу на 1-2 введення кожні 12-24 години, при
менінгітах -100 мг/кг на добу на 2 введення через кожні 12 годин.
Монобактами (азтреонам та ін.). Карбапенеми (іміпінем/циластатин:
тієнам, примаксін)
® V
Ae
aei
&
gd36I
gd36I доміцин, спіраміцин (роваміцин), йозаміцин, роксітроміцин,
азітроміцин (сумамед) тощо. Л і н к о з а м і д и: Лінкоміцин крапельно
в/в 10-20 мг/кг на добу на 3 введення. Кліндаміцин. Х л о р а м ф е н і
к о л (левоміцетин). Треба пам,ятати про загрозу розвитку грей-синдрому
(сірого колапсу) у дітей перших місяців життя при його застосуванні. А
м і н о г л і к о з и д и: I покоління: неоміцин, канаміцин тощо. Через
токсичність стрептоміцин та мономіцин в неонатології не застосовують. II
покоління: гентаміцин, тобраміцин, сізоміцин, нетілміцин, амікацин,
нетроміцин. Гентаміцин вводять в/в в дозі: діти 30-36 тижнів гестації-
від 0 до 14 діб – 3 мг/кг/введення кожні 24 го-дини, > 14 діб – 2,5
мг/кг/введення кожні 12 годин; діти 37 тижнів гестації та більше: 0-7
діб -2,5 мг/кг/введення кожні 24 години, >7 діб -2,5 мг/кг/введення
кожні 8 годин. П о л і м і к с и- н и. Р і ф а м п і ц и н. Ф у з і
д и н. Г л і к о п е п- т и д н і – а н т и с т а ф і л о к о к о в і
антибіотики: ванкоміцин тощо.
Виділяють поняття: стартова АБ-терапія, препарат 1 ряду, альтернативний
препарат, резервні АБ. Відомою стартовою АБ-терапією в неонатології є
сполучення ампіциліну та гентаміцину.
П р о т и г р и б к о в і: Амфотерицин В Флюканазол (діфлюкан) 6 мг/кг
в/в впродовж 30 хв. з перехідом на підтримуюче введення 3-6 мг/кг в/в 1
раз на добу. Ністатин. При виборі препарату враховується чутливість
мікроорганізму, тропізм АБ. Можливою є моно або комбінована АБ-терапія.
Доза має бути достатньою для створення концентрації АБ в тканинах та
рідинах організму, що необхідна для подавлення збудника захворювання.
Кратність АБ залежить від кінетики препарату.
Разове дозування найбільш поширених антибіотиків у новонароджених.
Шлях введення АБ залежить від локалізації патологічного процесу,
фармакокінетики препарату. У новонароджених оптимальним шляхом є
внутрішньовенний. Обов’язковим є врахування вікових особливостей
фармакокінетики препарату та врахування супутньої патології (зокрема
функції печінки та нирок). Профілактична АБ-терапія проводиться в
неонатології при катетерізації умбілікальної вени, аспірації
навколоплідних вод, ОЗПК тощо. Якщо часто курс АБ-терапії складає 7-14
діб та 21 при менінгіті, все ж таки доцільно відмовитися від поняття
“курс АБ-терапії” – він має бути стільки, скільки продовжується
клініко-лабораторний ефект антибіотика. В неонатології слід надавати
перевагу препаратам, які вводяться 1 раз на добу: цефтріаксон,
нетроміцин. При отримці результатів бакпосівів АБ змінюється тільки якщо
відсутній його клінічний ефект та недоведена чутливість до нього
збудника патологічного процесу.
Література
Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов,
И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с.
Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения
ООО.-2001.-63с.
Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск
кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил.
Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ
очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с.
Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у
новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001.
Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та
Снісаря В.І.-К.:ТОВ „ГІРА ”Здоровя України”, 2006.-104с.
Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного /
Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: «Астропринт»,
2005.-262с.
Кравченко О.В., Каліновська І.В., Шунько Є.Є., Годованець Ю.Д., Костюк
Є.О., Ніцович Р.М. Навчально-методичний посібник ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ
„Лікарня, дружня до дитини”: перинатальній аспекти, ведення лактації та
грудного вигодовування.-Чернівці:Мед університет, 2005.-184с.
Актуальные вопросы невынашивания беременности и выхаживания недоношенных
новорожденных / под ред. проф. Знаменской Т.К., проф. Писаревой
С.П.-К.:Изд-во Агенство Стандарт, 2005.-268с.
Гриппи М.А. Патофизиология легких, изд. 2-е испр. .- М.-СПб.:
“Издательство БИНОМ”-“Невский Диалект”, 2000.
Жалко-Титаренко В.Ф. Водно-электролитный обмен и кислотно-основное
состояние в норме и при патологии. Киев. “Здоровья”, 1989.
Маршалл В. Дж. Клиническая биохимия. Пер. с англ.- М.-СПб.:
“Издательство БИНОМ”-“Невский Диалект”, 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter