Реферат на тему:

Характеристика основних груп медикаментозних препаратів, які
застосовуються в неонатології

В неонатології застосовують антибіотики, протигрибкові засоби,
противірусні препарати та ін.

Антибіотики (АБ)- хіміотерапевтичні засоби, які мають бактеріцидні та
бактеріостатичні властивості, є продуктами життєдіяльності
мікроорганізмів, а також виготовляються з інших природних джерел або їх
похідних.

За механізмом дії (бактеріцидні та бактеріостатичні):

1 група — порушують синтез мікробної стінки, порушується регуляція
осмотичного тиску, в клітину йде вода і клітина гине /бактеріцидний
ефект/;

2 група — пригнічують функцію цитоплазматичної мембрани, порушується
транспорт речовин та синтетичні процеси /бактеріцидний ефект/;

3 група — порушується синтез нуклеїнових кислот, протеїнів мікробної
клітини /бактеріостатичний ефект/.

Виділяють наступні групи АБ:

Б е т а-л а к т а м н і: Пеніциліни: природні, амінопеніциліни
(ампіцилін, амоксицилін); антистафілококові пеніциліни (оксацилін та
ін.); карбоксипеніциліни (карбеніцилін, тікарцилін); ацилампіциліни
(піперацилін, мезлоцилін); амидинопеніциліни.

К о м б і н о в а н і п р е п а р а т и з і н г і б і т о р а м
и

б е т а-л а к т а м а з: (аугменін = амоксицілін+клавуланат калія,
уназін = ампіцилін+сульбактам та ін.)

Ц е ф а л о с п о р и н и I-III п о к о л і н ь:

I генерація:

— цефазолін (кефзол, цефамезін, цезолін, рефлин, атралцеф, оризолін,
тотацеф, анцеф);

— цефалорідин (цепорин);

— цефадроксіл (дурацеф, ультрацеф, цедрокс, цефрадур);

— цефалексин (апо-цефалекс, кефексин, кефлекс, орифлекс, палітрекс,
піассан, споридекс, улекс, фактагард, цепорекс, цефабене, цефаклен,
цефалексін, цефф);

— цефалотин (кефлін, цефабрю, цефалотин);

— цефапірин (цефатрексіл);

— цефрадін (сефрин, велоцеф, анспор).

II генерація: (за виключенням цефуроксіму — не проникають через
гемато-енцефалічний бар’єр):

— цефаклор (верцеф, цеклор, альфацет);

— цефамандол (мандол);

— цефокситін (мефоксин, атралкситин, бонцефін);

— цефуроксим (зінацеф, зіннат, кетоцеф, кефуролкс, біоцефал, цефоген,
цефароксим-аксетіл, цефтін);

— цефоницид (моноцид);

— цефоранид (прецеф);

— цефотетан (цетофан);

— цефметазол;

— цефаклор (цеклор).

III генерація:

— цефіксим (супракс, цефспан);

— цефоперазон (цефобід, лорізон);

— цефотаксим (клафоран, цефотам, оритаксим, цефотакс);

— цефпірамід (таміцин);

— цефсулодін (монаспор);

— цефтазидим (фортум, тазидім, тазицеф, фортаз, кефадім, мікроцеф);

— цефтизоксим (епоцелін, цефізокс);

— цефтріаксон (офрамакс, лонгацеф, роцефін, лендацин);

— моксолакам (моксам, латамоксеф);

— цефменоксим (цефмакс);

— цефлузодін (цефомонід);

— цефтибутен;

— цефподоксим;

— цефетамет-півоксим.

Цефалоспорини IV генерації (наприклад цефепім, цефпіром) в неонатології
в широкій клінічній практиці у теперішній час не застосовуються.

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ АНТИБІОТИКИ ГРУПИ ЦЕФАЛОСПОРИНІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ
В НЕОНАТОЛОГІЇ:

I генерація:

Цефазолін:

— з 7 діб при масі <2000 г 50 мг/кг на 2 введення через кожні 12 годин; - з 7 діб при масі >2000г 60 мг/кг на добу на 3 введення через кожні 8
годин;

— після 1 міс. 50-100 мг/кг на добу на 3 введення.

II генерація:

Цефуроксим:

— 100 мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин. При менінгіті 200
мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин.

III генерація:

Цефотаксим:

— до 7 діб 100 мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин;

— від 7 доби до 4 тижнів життя при масі до 2000г — 100 мг/кг на добу на
2 введення через 12 годин;

— від 7 доби до 4 тижнів при масі > 2000г — 150 мг/кг на добу на 3
введення через 8 годин; при менінгіті — 180 мг/кг на добу на 4 введення
через 6 годин;

— > 1 місяця при масі до 50 кг — 100-120 мг/кг на добу на 3-4 введення
кожні 6-8 годин.

Цефтазидім:

— < 2 кг - 30-50 мг/кг на введення кожні 12 годин; - > 2 кг — 30 мг/кг на введення кожні 8 годин;

— > 1 міс. — 100-150 мг/кг на добу на 3 введення кожні 8 годин.

Цефтріаксон:

— < 7 діб - 50 мг/кг на добу на 1 введення кожні 24 години; - > 7 діб при масі до 2000 г — 50 мг/кг на добу на 1 введення кожні 24
години;

— > 7 діб при масі більше 2000 г — 75 мг/кг на добу на 1 введення кожні
24 години;

— > 1 міс. — 50-75 мг/кг на добу на 1-2 введення кожні 12-24 години, при
менінгітах -100 мг/кг на добу на 2 введення через кожні 12 годин.

Монобактами (азтреонам та ін.). Карбапенеми (іміпінем/циластатин:
тієнам, примаксін)

® V

Ae

ae i

&

gd36I

gd36I доміцин, спіраміцин (роваміцин), йозаміцин, роксітроміцин,
азітроміцин (сумамед) тощо. Л і н к о з а м і д и: Лінкоміцин крапельно
в/в 10-20 мг/кг на добу на 3 введення. Кліндаміцин. Х л о р а м ф е н і
к о л (левоміцетин). Треба пам,ятати про загрозу розвитку грей-синдрому
(сірого колапсу) у дітей перших місяців життя при його застосуванні. А
м і н о г л і к о з и д и: I покоління: неоміцин, канаміцин тощо. Через
токсичність стрептоміцин та мономіцин в неонатології не застосовують. II
покоління: гентаміцин, тобраміцин, сізоміцин, нетілміцин, амікацин,
нетроміцин. Гентаміцин вводять в/в в дозі: діти 30-36 тижнів гестації-
від 0 до 14 діб — 3 мг/кг/введення кожні 24 го-дини, > 14 діб — 2,5
мг/кг/введення кожні 12 годин; діти 37 тижнів гестації та більше: 0-7
діб -2,5 мг/кг/введення кожні 24 години, >7 діб -2,5 мг/кг/введення
кожні 8 годин. П о л і м і к с и- н и. Р і ф а м п і ц и н. Ф у з і
д и н. Г л і к о п е п- т и д н і — а н т и с т а ф і л о к о к о в і
антибіотики: ванкоміцин тощо.

Виділяють поняття: стартова АБ-терапія, препарат 1 ряду, альтернативний
препарат, резервні АБ. Відомою стартовою АБ-терапією в неонатології є
сполучення ампіциліну та гентаміцину.

П р о т и г р и б к о в і: Амфотерицин В Флюканазол (діфлюкан) 6 мг/кг
в/в впродовж 30 хв. з перехідом на підтримуюче введення 3-6 мг/кг в/в 1
раз на добу. Ністатин. При виборі препарату враховується чутливість
мікроорганізму, тропізм АБ. Можливою є моно або комбінована АБ-терапія.

Доза має бути достатньою для створення концентрації АБ в тканинах та
рідинах організму, що необхідна для подавлення збудника захворювання.
Кратність АБ залежить від кінетики препарату.

Разове дозування найбільш поширених антибіотиків у новонароджених.

Шлях введення АБ залежить від локалізації патологічного процесу,
фармакокінетики препарату. У новонароджених оптимальним шляхом є
внутрішньовенний. Обов’язковим є врахування вікових особливостей
фармакокінетики препарату та врахування супутньої патології (зокрема
функції печінки та нирок). Профілактична АБ-терапія проводиться в
неонатології при катетерізації умбілікальної вени, аспірації
навколоплідних вод, ОЗПК тощо. Якщо часто курс АБ-терапії складає 7-14
діб та 21 при менінгіті, все ж таки доцільно відмовитися від поняття
“курс АБ-терапії” — він має бути стільки, скільки продовжується
клініко-лабораторний ефект антибіотика. В неонатології слід надавати
перевагу препаратам, які вводяться 1 раз на добу: цефтріаксон,
нетроміцин. При отримці результатів бакпосівів АБ змінюється тільки якщо
відсутній його клінічний ефект та недоведена чутливість до нього
збудника патологічного процесу.

Література

Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов,
И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с.

Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения
ООО.-2001.-63с.

Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск
кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил.

Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ
очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с.

Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у
новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001.

Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та
Снісаря В.І.-К.:ТОВ „ГІРА ”Здоровя України”, 2006.-104с.

Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного /
Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: «Астропринт»,
2005.-262с.

Кравченко О.В., Каліновська І.В., Шунько Є.Є., Годованець Ю.Д., Костюк
Є.О., Ніцович Р.М. Навчально-методичний посібник ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ
„Лікарня, дружня до дитини”: перинатальній аспекти, ведення лактації та
грудного вигодовування.-Чернівці:Мед університет, 2005.-184с.

Актуальные вопросы невынашивания беременности и выхаживания недоношенных
новорожденных / под ред. проф. Знаменской Т.К., проф. Писаревой
С.П.-К.:Изд-во Агенство Стандарт, 2005.-268с.

Гриппи М.А. Патофизиология легких, изд. 2-е испр. .- М.-СПб.:
«Издательство БИНОМ»-«Невский Диалект», 2000.

Жалко-Титаренко В.Ф. Водно-электролитный обмен и кислотно-основное
состояние в норме и при патологии. Киев. «Здоровья», 1989.

Маршалл В. Дж. Клиническая биохимия. Пер. с англ.- М.-СПб.:
«Издательство БИНОМ»-«Невский Диалект», 2000.

Похожие записи