Реферат

на тему:

ГУМАНІСТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІКАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Психолого-гуманістичні аспекти завжди були невід’ємною частиною
лікарської діяльності як в стародавні часи, так і в новітній історії, де
медичні працівники стали однією з масових професійних груп. Крізь призму
століть до нас дійшли філігранні за своїм змістом і формою узагальнення
світової думки про роль особистості лікаря і психолого-гуманістичних
властивостей, необхідних для успішної лікарської діяльності. «Аюрведа»,
скарбниця давньоіндійської мудрості VIII-ІІІ ст. до н.е., стверджує:
«Можна боятися батька і матір, друзів і учителів, але не можна відчувати
страху перед лікарем, бо він для хворого і батько, і мати, і друг, і
наставник». Сушрута повчав молодих лікарів: «Идя к пациенту, успокой
свои мысли и чувства, будь добр и человечен и не ищи в своем труде
выгоды. Пусть гуманность станет твоей религией». Вражає своїм
високогуманним змістом молитва лікаря Мусія Маймоніда (ХІІІ ст.): «Боже!
…Допоможи завжди бути готовим допомагати бідним і багатим, другові і
недругові, доброму і злому…».

Закономірним продовженням гуманістичної спрямованості прогресивної
світової медицини є сучасні морально-етичні вимоги до лікарської
діяльності. Це стало змістом майже 20-річного за тривалістю дослідження,
яке виконується на кафедрі соціальної медицини і організації охорони
здоров’я Вінницького державного медичного університету. Його метою є
вивчення наукових засад процесу формування моральних якостей лікарів у
зв’язку зі зміною соціально-медичних і психологічних умов їх
професійного становлення. Системний підхід до вивчення особистості
лікаря розроблено і використано з урахуванням різних методів
дослідження: історичного, соціологічного, психологічного,
експериментального. Загальна кількість обстежених за період з 1981 по
1999 роки становила 8136 осіб. Для динамічного спостереження еволюції
ціннісних орієнтацій майбутніх медиків на довузівському і вузівських
етапах застосовано когортний метод.

Предметом вивчення психологічних особливостей абітурієнтів і студентів
медичних вузів стали ті якості особистості, які були визначені
лікарями-професіоналами і населенням в процесі соціологічного
дослідження як найбільш вагомі в лікарській професіограмі: милосердя,
чуйність, гуманність. Застосована психометрична методика А.А. Меграбяна
для кількісного аналізу основних компонентів емпатії та спеціально
створений психоаналітичний тест ШКМ («Школяр — медик в майбутньому») для
вивчення глибини обгрунтування професійного вибору медицини.

Отримано слідуючі результати. Серед найважливіших мотивів, які визначили
професійний вибір медичної діяльності майже в 20-річній ретроспективі є
конкретні життєві ситуації роботи лікаря-професіонала, вплив сім’ї,
особливо сім’ї, де були медичні працівники, власна хвороба, або хвороба
близької людини. Динаміка професійної мотивації свідчить про падіння
престижу професії лікаря (майже в 3,5 рази). На всіх етапах опитування
(1981, 1983, 1988, 1998 рр.) дуже низькою була питома вага осіб, які
обрали медицину з гуманістичних спонукань ( в межах 5 -11 % опитаних).
Методом багатофакторного дисперсійного аналізу майже не визначено впливу
окремих соціально-демографічних чинників на формування професійної
спрямованості абітурієнтів-медиків. Отже, процес формування особистості
лікаря бере свої витоки в глибинних психологічних структурах, які
підпорядковані впливу історичних умов існування суспільства. Встановлена
кореляційна залежність ( R=0,32, Tr=4,1) між глибиною обгрунтування
професійного вибору медицини та рівнем емпатичної тенденції, найбільш
генетично обумовленого компоненту емпатії. Це є переконливим доказом
доцільності її урахування при професійному відборі та первинній
профорієнтації.

Морально-етичні настанови, як показало дослідження, є стійкою
характеристикою особистості, яка, в основному, не підлягає корекції ні
протягом професійного навчання, в тому числі етико-деонтологічного
виховання, ні під час професійної діяльності. Моральна складова
професійних настанов досягає свого найбільшого відбиття в студентський
період (гуманістичний зміст ідеалу особистості лікаря визначають 72%
опитаних абітурієнтів, 78% студентів і лише 69% лікарів). Різниця
показників суттєва при P<0,05. Вплив сучасного соціально-педагогічного оточення на процес формування особистості майбутнього лікаря суттєво не змінює прояву і реалізації милосердя, уміння співчувати, підтримати в тяжку годину. Це підтверджує відсутність суттєвих відмінностей такої психологічної властивості особистості, як тенденція до приєднання (П=27±18 у випускників ЗОШ і П=23±18 у випускників медичних училищ при Р>0,05). 

Як свідчить історичний і сучасний досвід медичної діяльності, проблема
духовності в медицині є довічною. «Довічність» полягає не у відсутності
можливостей її розв’язання, а в необхідності постійно удосконалювати
особистість лікаря і його взаємини з пацієнтами, оскільки змінюються
умови лікарської діяльності і рівень вимог споживачів медичних послуг.
Залишаються «довічними» такі етико-деонтологічні категорії як чуйність,
гуманність, милосердя, самовідданість, порядність тощо. Високе
задоволення роботою кращих сучасних лікарів немає суттєвих відмінностей
по основним соціально-демографічним групам опитаних пацієнтів, тобто
залежить не від різниць у їхніх вимогах, а від особистості самих
лікарів, крім бездоганної професійної компетентності. На думку 56%
сучасних хворих лікар повинен бути уважним і спостережливим, 42% —
доброзичливим і милосердним, 24% -чуйним, 23% -гуманним.

Отже, сьогодні «середньоарифметична» суспільних вимог до лікарської
діяльності залишається такою ж, як і протягом всієї історії людства —
знання медицини і гуманізм.

Похожие записи