Реферат на тему:

Грижа. Народні методи лікування

Грижа — випинання внутрішніх органів через отвори в анатомічних
структурах під шкіру, між м’язами або у сусідні порожнини.

Розрізняють внутрішні та зовнішні грижі.

Пупкова грижа буває переважно у дітей молодшого віку, особливо у
новонароджених (мал. 1).

Утворюється легко вправлюване випинання у ділянці пупка у разі неповного
закриття пупкового кільця. Пухлина здебільшого невеликих розмірів. У ній
міститься сальник або петлі тонкої кишки. Нерідко мішок має множинні
порожнини. Пупкова грижа у дітей старшого віку може досягти значних
розмірів. Вона випинається в ділянці пупка під час крику, покашлювання,
плачу, чхання, сильного блювання, внаслідок натужування під час
випорожнення. У стані спокою грижа спонтанно вправляється.

Защемлення пупкової грижі у дітей спостерігається надзвичайно рідко. У
разі защемлення грижа не вправляється, стає напруженою. Відбуваються
затримка випорожнень та газів, здуття живота, блювання. В такому разі
потрібна термінова операція.

Пахова грижа у дітей виникає від народження, якщо паховий канал
залишається відкритим. Спочатку утворюється невелике випинання, яке з
часом збільшується і досягає мошонки або статевих губ.

Лікування пупкової грижі у дітей звичайно консервативне. На ділянку
пупка після вправлення грижі хрестоподібно накладають смуги
лейкопластиру.

Для вправлення грижи дитину кладуть на спину. Сідниці та ноги
піднімають, згинають у коліна (якомога ближче до живота). Верхню частину
тіла трохи опускають донизу. Рукою обхоплюють грижу та пальцями обережно
проштовхують у отвір спочатку шийку, а потім і основу грижі.

На ділянку грижі прикладають рослини, які зміцнюють розслаблені м’язи,
стягуючи грижу. Добре діють подрібнені свіжі листки та шишки кипарису
вічнозеленого, компреси з відвару кореневища з коренями марени
красильної, плодів яловцю звичайного або трави ряски малої (2 — 3 рази
на день на 20 — 30 хв).

Для компресів при грижі готують суміш з кори, листків та жолудів дуба
звичайного: 50 г суміші залити 0,5 л червоного виноградного вина,
настояти 3 доби, процідити. Робити теплі компреси.

При паховій грижі (мал. 2) треба розтерти свіжі листки кропиви дводомної
або кропиви жалкої. Кашку накласти на великий листок подорожника,
капусти або лопуха і прикладати до ділянки паху. Корисно робити
пов’язки, просочені відваром трави віки.

Для припарок на грижу використовують відвар трави остудника голого (20 г
трави залити 200 мл окропу, кип’ятити 10 хв), кори дуба звичайного (20 г
залити 200 мл окропу, кип’ятити 15 хв, процідити).

Припарки роблять також з розпарених сухої трави глухої кропиви білої або
суміші шкірки граната з інжиром. Добре діє спечена цибулина (розрізати
навпіл, накласти на грижу і закріпити лейкопластирем).

У народній медицині використовують мазь, приготовану із смальцю та
лаврового листя.

Для зміцнення стінки живота застосовують такі засоби:

1. Настій трави остудника голого: 1 чайну ложку трави залити 200 мл
окропу, настояти 30 хв, процідити. Приймати від 1/2 чайної ложки до 1
столової ложки 4 рази на день за 15 хв перед їдою (залежно від віку
дитини).

Мал 1. Пупкова грижа

2. Трава остудника голого — 30 г

Трава льонку звичайного — 30 г

Трава костяниці кам’янистої — 30 г

Трава фіалки триколірної — 30 г

Десертну ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 30 хв, процідити.
Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці 4 рази на день за 15 хв перед
їдою.

j?

ної: 1 столову ложку залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 5
хв на малому вогні, настояти 20 хв. Приймати по 1 чайній — 1 столовій
ложці 4 — 5 разів на день за 15 хв перед їдою.

Нижню частину живота треба часто обмивати прохолодним розчином оцту
(зміцнюється стінка живота).

Дуже важливо стежити за регулярністю випорожнень. У разі запору треба
своєчасно ставити клізми.

Мал. 2. Пахова грижа

Лікуванням грижі займалися також знахарі. За їхньою порадою батько та
мати несли дитину в ліс до двох дубків, що ростуть поряд. Тричі
передавали дитину один одному в проміжок між деревами. З профілактичною
метою дітям давали конопляне насіння.

Якщо грижа велика, що не піддається лікуванню консервативними методами,
призначають операцію. Звичайно її проводять не раніше як у 3 роки.

З метою профілактики грижі дитину потрібно годувати відповідно до віку,
запобігати метеоризму, зміцнювати м’язи живота за допомогою масажу,
фізичних вправ.

Не можна допускати, аби дитина напружувалася, надмірно сміялася чи
плакала, сильно натужувалася під час випорожнення, піднімала важкі
предмети тощо.

Лікувальний масаж при пупковій грижі можна починати з 2 —3-го тижня
життя дитини (після загоєння пупкової рани). До проведення масажу треба
обережно вправити грижу.

Рекомендують колове погладжування живота за рухом годинникової стрілки,
зустрічне погладжування, погладжування скісних м’язів, розтирання
ділянки живота (після місячного віку).

Точковий масаж виконують так: подушечками випростаних пальців швидко
натискають на точки навколо пупка. Це супроводжується напруженням м’язів
та вправленням грижі.

З перших днів життя дитину кладуть на живіт на кілька хвилин перед
кожним годуванням (починати з кількох секунд).

Дітей після 4 — 5 міс можна присаджувати, тримаючи за відведені вбік
руки, вчити самостійно перевертатися із спини на живіт. Пізніше слід
присаджувати малюка, тримаючи за одну руку, стимулювати вигинання
хребта, піднімання випростаних ніг, нахиляти та випрямляти тулуб.

Лікувальну гімнастику виконують лише після вправлення грижі та
закріплення її пов’язкою (лейкопластирем).

Дитина повинна бути під постійним наглядом педіатра і дитячого хірурга,
які контролюють перебіг цієї патології.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Похожие записи