Гомеопатія в Україні
Гомеопатія дедалі впевненіше завойовує нових прихильників серед
пацієнтів і набуває авторитету в медичних колах. Адже часто її
ефективність виявляється більшою, аніж у алопатичних засобів. До того ж
гомеопатичні препарати не мають побічної дії.
Гомеопатичне лікування рентабельне, оскільки технологія виробництва
гомеопатичних ліків досить дешева. Однак і досі гомеопатії належить
статус нетрадиційного лікування. Її наукові методи не розроблені.
Виробництво гомеопатичних ліків відокремлене від державної
фармацевтичної промисловості. Академічна наука не визнає прав
гомеопатії. Чому?
Слід визнати, що й досі наукове обґрунтування гомеопатії залишається
болючим і нерозв’язаним питанням. Чимало феноменів гомеопатії не можуть
бути поясненими з позицій сучасної науки, хоча і в експериментальній
науці, і в клінічній практиці ми повсякчас знаходимо свідчення цих
феноменів.
Реакція організму на всі подразники, в тому числі і на ліки, – фазова.
Якщо реакції організму на різні дози речовини однакові по суті, але
протилежні за знаком, тоді з урахуванням картини ушкодження організму
можна знайти “точки опори” для застосування цієї ж речовини в малих
гомеопатичних дозах з лікувальною метою. Ця симетрія становить
теоретичну основу принципу подібності у гомеопатії. Така закономірність
описана і в науковій літературі, однак на практиці її майже не
використовують. Інсулін і досі застосовується лише для зниження рівня
цукру в крові, кофеїн – виключно для збудження нервової системи.
Гомеопатія ж застосовує всі відомі нам речовини з протилежним знаком.
Навіщо позбавляти себе половини властивостей уже існуючих лікарських
засобів? Чому ми йдемо лише шляхом пошуку нових препаратів замість того,
щоб до кінця з’ясовувати всі властивості вже відомих на сьогодні? Ми, я
думаю, перебуваємо на порозі створення нової фармакології.
Проте класична фармакологія постійно працює у напрямку пошуку нових
можливостей малих доз ліків і використання їх з терапевтичною метою.
Ця спокуслива ідея може втілитися лише за дотримання кількох умов,
першою з яких є попереднє визначення чутливості організму до того чи
того засобу. Наукова терапія, на жаль, не має достовірних орієнтирів
визначення чутливості пацієнта до обраного препарату, спостерігаючи лише
наслідки несприятливої дії. В анотаціях до застосування ліків відсутні
посилання на індивідуальні ознаки тих хворих, котрим ліки показані, і
тих, котрі мають ризик виникнення побічної дії від вживання цих ліків.
На відміну від цього в гомеопатичній фармакології характеристика
лікарського засобу починається з опису чутливого до його дії типу людей.
А вже потім – перелік показань. І ніяких протипоказань.
Наукова фармакологія теж розробляє маркери чутливості до різних
препаратів. Але просувається в цьому напрямку дуже повільно, бо не
враховує, що люди відрізняються між собою не за лабораторними
показниками, а за своєю індивідуальністю. Доки це не буде відпрацьовано,
“спрацьовуватиме” система описів, яка й застосовується у гомеопатії, що
іноді видається кумедною. Однак збір подібної інформації – не що інше,
як пошук доказів чутливості пацієнта до конкретного гомеопатичного
препарату. Іншого надійного методу поки що не винайдено.
Жоден хімічний аналіз не визначить у високих потенціях гомеопатичних
ліків, які перевищують ліміт дилюції Авогадро, наявність тієї речовини,
про яку йдеться в рецепті гомеопатичного препарату. Запропонована мною
інформаційно-енергетична голограмна теорія гомеопатії змінила напрямок
пошуків діючого начала гомеопатичних ліків. Замість пошуків залишків
лікарської речовини нами проводився пошук інформаційно-енергетичного
поля ліків.
Дослідження гомеопатичних потенцій було здійснено за допомогою ядерного
магнітного резонансу спільно з фахівцями Інституту проблем
матеріалознавства НАН України. Подібні дослідження було проведено
вперше, результати опубліковано в науковій літературі.
Згадана теорія визначає гомеопатичні ліки як інформаційно-енергетичне
поле з властивістю голограми, яке утворюється в середовищі у процесі
приготування ліків шляхом послідовних розведень чи розтирань. Точкою
дотику таких ліків в організмі може бути лише подібна структура –
інформаційно-енергетичне поле пацієнта, його біоголограма. Таких понять
в академічній науковій медицині поки що не існує, однак потреба у їх
введенні вже є. Людина – це космічна категорія, мікрокосмос. Зрештою,
такий погляд на людину властивий не лише гомеопатії.
Як “працюють” гомеопатичні ліки? Мабуть, за принципом резонансу, якщо
ліки підібрані вірно. Фізіологічні системи під впливом імпульсу, який
утворився у польовій структурі організму, підключаються за принципом
“доміно”. Організм швидко реагує на правильно підібрані гомеопатичні
ліки і у відповідь видає ланцюг корисних для нього реакцій. І навпаки –
якщо організм не зрозумів “коду” неправильно підібраних ліків, він
взагалі не відгукується.
У чому, полягає причина популярності гомеопатії в наші дні, і в чому
причина одночасного несприйняття гомеопатії з боку академічної науки?
На перше питання можна відповісти так. Наукова терапія сьогодні
переживає серйозні труднощі. Побічні наслідки ліків уже стають не просто
шкідливими, а й загрозливими. А головна причина – висока ефективність
самої гомеопатії.
Проте опоненти гомеопатії хочуть пояснити популярність методу ситуацією
в медицині, пов’язаною з економічними труднощами. Однак інтерес до
гомеопатії ще більше зростає у благополучних країнах, де пацієнт вільно
може обрати метод лікування за принципом: дієво і безпечно. На жаль,
успіхи сучасної терапії не такі значні, як того вимагав би
науково-технічний прогрес. Науково-технічний прогрес і мистецтво
лікування – зовсім не одне й те ж саме.
Коли саме можна очікувати розв’язання всіх непорозумінь навколо
гомеопатії? Усе пояснить тільки нова наукова медична парадигма, яка на
відміну від сучасної (сформованої на ідеях молекулярної біології)
поповнить уявлення про обмін речовин таким поняттям, як
енергоінформаційний обмін.
Виникла потреба розширити наукові уявлення про зв’язок людини з космосом
і виконати вимогу філософії розглядати проблеми здоров’я і хвороб людини
на різних рівнях організації матерії (молекулярному, клітинному,
тканинному, популяційному, біосферному, планетарному тощо). Вочевидь, ми
підійшли до створення інформаційно-енергетичної теорії медицини.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
