Реферат на тему:

Головний біль. Народні методи лікування

Головний біль виникає з різних причин. Його зумовлюють неправильний
кровообіг, розлади травлення, запор, ураження мозку, інтоксикація, укуси
комах, сонячний удар, яскраве світло, різкі звуки, порушення сну,
харчове отруєння, глистяна інвазія, хвороби печінки, жовчного міхура,
метеоризм, сторонні тіла у носі, вухах і т.ін.

Лікування головного болю вимагає індивідуального підходу. Впливаючи на
безпосередню причину, що призвела до появи головного болю, можна
полегшити стан хворого. Наприклад, коли головний біль зумовлений
частковим зневодненням організму (незалежно від його причини), стан
поліпшується, якщо випити 1—2 склянки міцного чаю, краще з лимоном. А
якщо головний біль спричинений підвищенням кров’яного тиску, то склянка
його може посилити головний біль.

Якщо головний біль посилюється в положенні лежачи, то причина його —
переповнення кров’ю судин голови.

Головний біль, що посилюється у вертикальному положенні тіла, навпаки,
свідчить про недостатнє наповнення кров’ю судин мозку.

Захворювання головного мозку супроводжуються сильним головним болем.
Головний біль при менінгіті, менінгоенцефаліті — розпираючий або тупий,
що тисне зсередини, постійний. Біль посилюється у разі утруднення
венозного відпливу, а також під дією різких подразників (яскраве світло,
голосні звуки, рух очей).

При струсі мозку виникає розпираючий головний біль. Він нерідко
супроводжується підвищеною чутливістю до яскравого світла, голосних
звуків. Інтенсивний головний біль виникає у разі подразнення мозкових
оболонок.

Пульсуючий головний біль найчастіше спостерігається у лобно-скроневій
ділянці. Нерідко пульсує скронева артерія (помітно оком). Хворі сильно
стискають артерію, оскільки припинення кровоплину зменшує пульсуючий
біль, а також роблять масаж скроневої ділянки.

Токсичний головний біль тупий, інтенсивний, постійний. Він посилюється
під дією яскравого світла, голосних звуків, часто супроводжується
блюванням.

Під час куріння збагачення крові киснем суттєво зменшується. Судини
голови реагують на це бурхливо: в одному місці спазмом, в іншому —
різким розширенням. Через це виникає стійкий головний біль.

При вживанні алкоголю найчастіше виникає відчуття тяжкості та розпирання
(«голова розколюється») або з’являється пульсуючий головний біль.

Утруднення венозного відпливу з порожнини черепа проявляється відчуттям
тяжкості у ділянці потилиці. Іноді біль іррадіює у лобно-очну ділянку.
Хворі скаржаться, що «тисне зсередини на очі». Виникненню такого болю
сприяють усі чинники, які утруднюють венозний відплив із порожнини
черепа за низького тонусу вен: горизонтальне положення тіла, нахиляння
головою, фізичне напруження, натужування. Характерною є поява болю у
нічний та ранковий часи («щойно розплющив очі після сну»). Біль
поступово минає після вставання з ліжка, оскільки вертикальне положення
полегшує венозний відплив з порожнини черепа. Ознаками недостатності
венозного відпливу є пастозність обличчя, припухлість та набряклість
повік, «мішки» під очима, ціаноз видимих слизових оболонок.

М’язовий головний біль виникає у разі тривалого напруження або стиснення
м’язів голови (наче «на голову надітий обруч»). Саме такий механізм болю
лежить в основі симптому «каска неврастеніка». У більшості хворих такий
головний біль виникає після емоційного стресу або фізичного
перенапруження. Біль спостерігається і при шийному остеохондрозі.
Головний біль м’язового напруження монотонний, тупий, стискаючий,
стягуючий, ниючий.

При істерії головний біль іноді буває таким, «ніби забивають у голову
цвях».

Невралгічний головний біль звичайно гострий, ріжучий, пекучий, який
уражає, «мов блискавка» або «електричний струм». Появі або загостренню
невралгії сприяють переохолодження, інфекційні та алергічні
захворювання, інтоксикація, порушення обміну речовин, авітамінози.

Невралгія трійчастого нерва проявляється приступами різкого та
нестерпного ріжучого, стріляючого болю. Приступ триває від кількох
секунд до 1 —2 хв. Під час приступу хворий застигає у страждальницькій
позі (невралгія трійчастого нерва «мовчазна»). Якщо невралгія триває
кілька років, то розвиваються трофічні порушення: сухість шкіри обличчя,
атрофія м’язів, локальне випадіння або посивіння волосся.

Головний біль у разі підвищення внутрішньочерепного тиску розпираючий.
Хворі відчувають тиск «з глибини мозку». Біль посилюється під час кашлю,
чхання, натужування.

Мігрень — приступ головного болю в одній половині голови, що часто
супроводжується нудотою, блюванням. Приступ триває кілька годин. Мігрень
звичайно починається в юнацькому віці, рідше — у дитячому. Захворювання
погано піддається лікуванню.

При головному болю треба передусім усунути його головну причину.

До голови прикладають прохолодні компреси. Для відпливу крові від голови
(при припливах крові) роблять парові ванни для ніг, збуджувальні
обгортання живота та литок, ставлять клізми з прохолодної води, роблять
масаж голови та шиї. Слід забезпечити душевний та фізичний спокій.

З метою зменшення головного болю до болючих місць прикладають листки
капусти, роблять компрес із листків липи. Біль полегшується, якщо до
лоба прикласти пом’яті листки любистку, підбілу звичайного. Можна
накладати компреси з відвару трави полину звичайного з додаванням
столового оцту, кашку хрону (обережно — можливі опіки), листки м’яти
перцевої.

У давнину при головному болю скроні змазували мурашиним спиртом або
одеколоном. Зараз той самий ефект досягається за допомогою мазей типу
«Тигрова», «В’єтнамська зірочка». Змазувати скроні треба в ділянці 1 —
1,5 см. Іноді головний біль полегшується, якщо дати понюхати деяких
ароматичних речовин — есенції, кашку хрону тощо.

При головному болю можна взяти свіжу лимонну шкурку діаметром 2 см,
очистити ЇЇ від білої речовини і на деякий час прикласти до скроні
вологим боком. Під лимонною шкуркою утворюється червона пляма, починає
трошки пекти та свербіти. Головнпіі біль минає.

Якщо розмочити насіння чорнушки посівної в столовому оцті протягом ночі,
а вранці розтерти, змішати з невеликою кількістю маслинової олії та
покласти у ніздрі, то це допоможе при хронічному головному болю, який
супроводжує гайморит.

Сік з кореневища цикламену європейського досить ефективний при головному
болю простудного походження, болю, що виникає внаслідок запалення
придаткових порожнин носа (фронтиту, гаймориту). Ним закапують ніздрі
(не більше 2 крапель). Процедуру призначають підліткам.

При головному болю, зумовленому переважно судинними механізмами,
використовують таку суміш:

Трава буркуну лікарського — 20 г Шишки хмелю звичайного — 20 г

Чайну ложку суміші залити 250 мл води, кип’ятити 5 хв на малому вогні.
Приймати по 20 — 50 мл 3 рази на день перед їдою. Зовні прикладати з
відвару компрес. Дітям віком до 3 років не призначати для прийому
всередину.

У разі припливу крові до голови корисні парові ванни для ніг,
збуджувальні обгортання живота та литок.

j

?

зі утруднення венозного відпливу, надмірного внутрішньочерепного
кровопостачання використовують настій трави астрагалу
шерстистоквіткового: 1 столову ложку залити 100 мл води, витримати на
водяній бані 20 хв. Приймати по 1—2 столові ложки 3 — 5 разів на день.
Одночасно робити клізми з настою (по 50 — 70 мл) протягом 20 діб при
сильному застої у венозній системі.

Під час підвищення внутрішньочерепного тиску дітям, що старші за 12
років, рекомендують настій трави барвінку малого: 1 столову ложку залити
200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв. Приймати по 1—2 столові
ложки 3 — 4 рази на день.

Одночасно як сильний сечогінний засіб приймати відвар трави дроку
красильного: 1 столову ложку залити 300 мл окропу, уварити на малому
вогні до 1/3 від початкового об’єму. Пити по 1—2 столові ложки через 3
год протягом 3 — 4 діб.

При набряку мозку використовують настоянку плодів гіркокаштана
звичайного (1:5) на <50 % спирті етиловому. Приймати по 20 — 30 крапель 3 — 4 рази на день. Дітям віком до 7 років готують відвар плодів. Десертну ложку сировини залити 200 мл води, витримати на водяній бані 30 хв, процідити. Приймати по 1 чайній ложці раз на день протягом 2 діб, потім — 2 — 3 рази на день після їди (якщо препарат добре переноситься). За утруднення відпливу крові від мозку роблять масаж голови та шиї, збуджувальні обгортання шиї з води температури 22 — 25 °С. Корисні також гарячі ванни для рук та ніг або збуджувальні обгортання рук і литок з води температури 17 — 20 °С. Одночасно треба ставити клізми з води температури 17 °С. Посилює кровообіг, особливо в судинах головного мозку, зменшує в'язкість крові трава буркуну лікарського: 1 десертну ложку залити 250 мл води, витримати на водяній бані 20 хв. Пити по 1/4 склянки 2 — 3 рази на день. Дітям молодшого віку дають по 1 чайній ложці 2 — 3 рази на день. У разі появи домішків крові у сечі препарат негайно відміняють. Якщо головний біль ніби "шпигає", різко посилюється під час руху, супроводжується блюванням або носовою кровотечею, використовують відвар кореня переступня білого: 1 чайну ложку залити 400 мл окропу, кип'ятити 10 хв на малому вогні. Приймати по 1 чайній — 1 десертній ложці 3 рази на день перед їдою дітям, що старші за 8 років. Як заспокійливий засіб при головному болю призначають відвар кореневища з коренями валеріани лікарської: 1 десертну ложку залити 200 мл води, кип'ятити 10 хв на малому вогні у закритому посуді. Приймати по 1/4 — 1/3 склянки 3 рази на день. Дітям віком до 7 років відвар дозувати ложками. При мігрені застосовують такі засоби: Трава меліси лікарської - 50 г Трава первоцвіту весняного - 50 г Трава звіробою звичайного - 50 г Квітки лаванди вузьколистої - 50 г Кореневища з коренями валеріани лікарської - 50 г Шишки хмелю звичайного - 50 г Чайну ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, витримати на водяній бані 20 хв. Приймати теплим по 30 — 70 мл уранці та ввечері. 2. Настоянку насіння чорнушки посівної (1:5) на 40 % спирті етиловому. Приймати по 5—10 крапель через 15 хв під час приступу мігрені. Давати дітям, що старші за 8 років. Авіценна переконував, що при мігрені "немає кращої лікарської пов'язки, ніж з гірчиці". Болгарський цілитель І. Йотов пропонує прикладати 2 рази на день на 2 год плитки глини. Одночасно робити гарячі ванни для ніг. Під час приступу мігрені деякі хворі відчувають полегшення після холодного або гарячого компресу, перев'язування голови рушником. В Україні здавна застосовували при головному болю компреси з сирої картоплі, буряка, листків хрону, капусти, лопуха великого. У деяких селах Львівської області незамінним засобом вважали компреси з відвареного на молоці насіння льону або кмину. На Волині при сильному головному болю рекомендували для внутрішнього вживання відвар трави звіробою звичайного, золототисячника звичайного і кори жостеру проносного (2 ложки суміші на 0,5 л води). У лікарському пораднику VIII століття рекомендується при головному болю мити голову у відварі трави полину звичайного на оцті, часником натирати лоб і скроні. При болю простудного характеру — голову щільно перев'язувати рушником, змоченим у теплому розчині оцту, до якого додати розтертий часник. На Тернопільщині відвар трави шавлії лікарської вживали всередину. На Київщині у відварі барвінку мили голову. На Гуцульщині свіжі листки любистку прикладали до скронь, сухий корінь рослини жували. При головному болю з підвищеною температурою тіла добрими болезаспокійливими, жарознижувальними засобами вважалися компреси з розчину оцту на лоб і скроні. У багатьох місцевостях України при головному болю прикладали мідні монети до скронь. Лікування головного болю вимагає індивідуального підходу в кожному конкретному випадку, бо він є симптомом інших захворювань. Передусім треба своєчасно лікувати ці недуги. ЛІТЕРАТУРА Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент: «Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис, 1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.: Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. — 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.: Наук, думка, 1988. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с. Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров'я, 1975. — 446 с. Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. — 543 с. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. — К.: Здоров'я, 1986. — 274 с. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск: Наука, 1991. - 432 с. Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с. Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904. Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров'я, 1965. — 345 с. Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с. Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с. Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.: Металлургия, 1989. - 425 с. Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров'я, Медекол, 1992. - 180 с.

Похожие записи