Гіппократ (460-377 рр. д.н.е) – великий давньогрецький лікар реформатор
античної медицини. Народився на острові Кос, першим вчителем Гіппократа
був батько – лікар Геракшд, мама його Фенарета була повитухою. Після
смерті батьків Гіппократ переїхав в Афіни де надалі здобував освіту.

Також Гіппократу довелось побувати в Єгипті, Малій Азії, Лівії, у скіфів
де він досконало ознайомився з медициною цих країв. Діяльність
Гіппократа протікала в період розквіту економічного і культурного життя
давньої Греції, відомий під назвою “вік Перкса”. Знаходячись в центру
боротьби матеріалістичних і ідеалістичних філософських поглядів
Гіппократ виступив, як представник матеріалізму в медицині. Він
підкреслював необхідність широко використовувати філософію в медицині і
вказував на користь використання медичної інформації у філософії:
“Повинно… переносити мудрість”. Однією з заслуг Гіппократа є
визволення медицини з під впливу жрецьких храмів медицини і
започаткування її самостійного розвитку. Також Гіппократ, одним із
перших, виділив основні типи темпераментів. Він описав ти пічні тілесні
і духовні властивості сангвініків, холериків, флегматиків і дуже бігло
меланхоліків.

Відповідно до поглядів на природу людини Гіппократ розглядав і причини
хвороб, які він поділяв на загальні, переважно зовнішні (вплив пір року,
клімату, повітря, води, харчування і т.д.) та індивідуальні (вік, стать,
темперамент, звички, спадковість, спосіб життя, нестача чи надлишок
фізичних навантажень і ніші). Велика заслуга Гіппократа – це створення
вчення про передбачення, яке спиралося на всесторонній аналіз минулого і
теперішнього стану хворого, критерієм при цьому було порівняння зі
здоровою людиною.

Прогнозування Гіппократа не лише переслідувало мету передбачити хворобу,
але й визначало поведінку лікаря. Тактику лікування хворого. З іменем
Гіппократа пов’язана висока моральна свідомість та етика поведінки
лікаря. Він також був відомий, як видатний хірург античного світу.

Вплив особистості та творів Гіппократа прослідковується протягом всієї
історії медицини. І хоч медицина існувала задовго до Гіппократа, саме
його називають батьком медицини, віддаючи данину великим заслугам
видатного лікаря древності. А також Гіппократу приписують текст, так
названої лікарської клятви, яка виникла значно давнішого часу, коли жив
сам Гіппократ. Відносно переказам, клятва належить прямим нащадкам
Асклепія, вона передавалась усно, як сімейна традиція з роду в рід. В
перше клятва Гіппократа була записана в елінській Олександрії за часів
Герофіла і Еразистраті і стала документом з третього століття до нашої
ери. В клятві виражений шкільно-ремісничий побут лікарів-асклепіабів. Це
було світське об’єднання лікарів, яке не мало нічого спільного зі
жерцями.

Клятва Гіппократа містить в собі зобов’язання молодого лікаря по
відношенню до вчителя-майстра і його нащадків, забороняє повідомлення
медичних знань людям, які не належать до їх об’єднання, містить вимоги
зберігати лікарську таємницю, забороняє дії, які можуть нанести моральні
та фізичні збитки хворому і його оточенню. (Перш за все забороняє видачу
пацієнтам смертельних засобів). Антична клятва Гіппократа стала основою
послідуючих зобов’язань, які приймають лікарі багатьох країн. В
тлумаченні “Клятви” були великі відмінності в різних країнах і в різні
періоди в залежності від суспільного ладу, загального законодавства,
позиція керівників лікарських об’єднань. В багатьох вищих медичних
закладах клятва Гіппократа лягла в основу “факультетської обіцянки”, яку
підписують випускники медичних факультетів. “Клятва” разом з творами
Гіппократа “закон”, “Про лікаря”, “Про благопристойну поведінку” і інші
залишились в медичній літературі в якості етичного кодексу лікаря.

КЛЯТВА ГІППОКРАТА.

Клянусь Аполоном, лікарем Асклепієм, Гігієн, Панацією, і всіма богами та
богинями, беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно до моїх сил і
розуміння таку присягу і письмове зобов’язання: Поважати особу, що
навчила мене лікарського мистецтва на рівні з моїми батьками і в разі
потреби допомагати їй у потребах.

Її нащадків вважати своїми братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть
його вивчати, викладати їм безплатно і без усякого договору. Настанови
усні уроки і все інше в науці передавати своїм синам, синам свого
вчителя і учням зв’язаним зобов’язанням і клятвою за законом медичним і
ніколи іншому я не прямую режим хворих на їхню вигоду. Відповідно до
моїх сил і мого розуміння утримаються від заподіяння будь-якої школи і
несправедливості. Я не дам смертельного засобу нікому, хто проситиме
його у мене і не вкажу шляху до такого замислу: Так само, як не дам
ніякій жінці абортивного песарія. Чисто і непорочно проводитиму своє
життя і своє мистецтво. Ні в якому разі не робитиму витину у хворих на
кожну недугу. В який би дім я не зайшов я увійду туди для користі
хворого, далекий від усякого зловмисного, несправедливого і згубного,
особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами.
Щоб при лікуванні – а також і без лікування я не побачив і не побув про
життя людини, чого не слід коли-не-будь розголошувати. Я мовчатиму
вважаючи такі речі таємницею. Мені, який непорушно виконує клятву, нехай
буде щастя в житті і в мистецтві і слово поміж усіх людей на вічні часи.

Тому хто порушить або дасть нещиру клятву нехай буде протилежне цьому!!!

Похожие записи