Реферат на тему:

Гіпергідроз. Глаукома. Народні методи лікування

ГІПЕРГІДРОЗ

Гіпергідроз — підвищене потовиділення.

Розрізняють місцевий (долоні, підошви, пахова ділянка тощо) та загальний
(при туберкульозі, неврастенії тощо) гіпергідроз.

Інколи піт має неприємний запах. Підвищене потіння підошов нерідко
поєднується з плоскостопістю. Гіпергідроз обличчя спостерігається при
паротиті. Функціональний (фізіологічний) гіпергідроз буває під час
підвищення температури повітря, фізичного навантаження, у разі носіння
одягу з синтетичних тканин або занадто теплого.

Патологічним гіпергідрозом супроводжуються порушення функцій нервової та
ендокринної систем ( гіпертиреоз, ожиріння), деякі інфекційні
захворювання, ревматизм, туберкульоз, тонзиліт, а також рахіт, отруєння.

У хворого з’являються почервоніння, печіння та болючість шкіри.

Призначають щадну дієту, багату на кальцій. До харчового раціону
включають сир, йогурт, ацидофільне молоко, гречані крупи, капусту
кольрабі, моркву, зелень петрушки, салату, інжир, хурму, хрін, обліпиху,
часник, цибулю, плоди горобини, молоду кропиву, пророслу пшеницю,
дріжджі.

У разі підвищеної пітливості, особливо з вегетативними розладами, дітям
старшого віку призначають настоянку листків беладонни (1:10) на 40%
спирті етиловому. Приймати по 5 — 10 крапель 2 — 3 рази на день.
Ефективний белоїд (аптечний препарат) — по 1 драже 3 — 4 рази на добу.

Зменшує потовиділення така суміш трав:

Трава шавлії лікарської — 40 г

Трава хвощу польового — 20 г

Трава деревію звичайного — 20 г

Трава меліси лікарської —10 г

Листки горіха волоського — 10 г

Столову ложку суміші залити 250 мл води, довести до кипіння, кип’ятити
10 хв на малому вогні. Випити за 2 прийоми протягом дня холодним. Дітям
молодшого віку дають по 1 десертній — 1 столовій ложці 3 рази на день.

Корисні душ, загальна та місцеві ванни, обмивання теплою або прохолодною
водою з додаванням відвару кори дуба звичайного, трави звіробою
звичайного, череди трироздільної, ромашки лікарської. Обтирання
прохолодною водою, душ з використанням дитячого мила є не лише
гігієнічними процедурами, але й такими, що заспокоюють нервову систему.

Для ванн використовують таку суміш:

Кора верби білої — 50 г

Кора дуба звичайного — 50 г

Трава м’яти перцевої — 50 г

Трава шавлії лікарської — 50 г

Трава буквиці лікарської — 50 г

Шість столових ложок суміші залити 2 л води, довести до кипіння,
кип’ятити 20 хв на малому вогні, додати до ванни. Тривалість ванни — 15
хв, температура води — 37 °С.

Раз на тиждень треба робити постільну парову ванну, а після неї — ванну
температури 31 °С (для стимуляції видільної функції шкіри).

У разі підвищеної пітливості ніг їх протирають слабким розчином оцтової
кислоти, роблять місцеві ванни з відвару трави буквиці лікарської, кори
дуба звичайного, вівсяної соломи, трави хвощу польового або шавлії
лікарської.

Корисно щоденно занурювати руки та ноги у воду температури 18—15 °С 4 —
5 разів на день і розтирати грубим рушником.

Ппергідроз пахвової ділянки успішно лікують, протираючи ділянки з
підвищеною пітливістю вранці та ввечері відваром кори дуба звичайного:
20 г залити 200 мл води, кип’ятити 10 хв на малому вогні, відразу
процідити.

Ще Авіценна писав: «…необхідні купання та чистота, все, що гальмує
виділення поту. Наприклад відвар троянди або сік коріандру, листки
лавра, присипка з листків мирту. При «смердючому поті» шкіру після
купання протирати потовченими листками лимона, відваром м’яти, чебрецю.»

У разі загальної пітливості треба лікувати основне захворювання.

Призначають також заспокійливі засоби: відвар кореневища з коренями
валеріани лікарської або синюхи блакитної. Іноді допомагають навіювання
та гіпноз.

У спеку, коли відбувається рясне потовиділення, у воду для пиття треба
додавати кухонну сіль. Це підвищує гідрофільність тканин і зменшує
виділення поту.

Під час сильного потіння рекомендують протирати шкіру камфорним спиртом,
2 — 5% водним розчином галунів. Після цього присипати порошком кори дуба
звичайного (насипають у шкарпетки).

Слід часто міняти білизну. Білизна та верхній одяг хворого мають бути з
тканин, що легко перуться, а також добре пропускають повітря (найкраще
бавовняні, вовняні). Синтетичні вироби абсолютно протипоказані, бо вони
заважають випаровуванню з поверхні шкіри.

ГЛАУКОМА

Глаукома — хронічне захворювання очей з постійним або періодичним
підвищенням внутрішньоочного тиску, що супроводжується атрофією зорового
нерва та звуженням поля зору.

Природжена глаукома буває спадковою або має внутрішньоутробне
походження. У дітей раннього віку проявляється прогресуючим патологічним
збільшенням (розтягненням) очного яблука та стоншенням його капсули
внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску, зниженням гостроти та
звуженням поля зору, аж до сліпоти. В основі її лежить недорозвинення
дренажної зони ока, через що утруднюється відтікання внутрішньоочної
рідини.

Зниження зору зумовлено загибеллю функціональних елементів сітківки та
зорового нерва.

У 2 —3 міс у хворої дитини спостерігаються світлобоязнь, блефароспазм
(спазм повік), сльозотеча. Маля стає неспокійним, порушуються сон та
апетит. Зіниця розширюється і погано реагує на світло. Пізніше око
збільшується — так зване бичаче око, відзначається помутніння рогівки,
зорова функція втрачається (мал. 1).

Під час приступу глаукоми раптово виникає дуже сильний біль у очах та
голові, спостерігаються нудота, іноді блювання, загальне нездужання.
Рогівка стає тьмяною, зіниця широка, сильно знижується гострота зору.
Через кілька днів приступ минає, але згодом знову повторюється.
Захворювання нерідко переходить у хронічну форму з постійним підвищенням
внутрішньоочного тиску.

При хронічній застійній глаукомі хворі скаржаться на незначний біль у
очах та голові, райдужні кола при погляді на віддалене джерело світла,
зниження гостроти зору. Призначають дієту з обмеженням кількості рідини,
солі, екстрактивних речовин та м’яса. З раціону дитини вилучають міцний
чай, каву, шоколад.

До їжі додають висівки (1—2 чайні ложки залити окропом на 1 год). їх
можна приймати з вареними сливами натще для запобігання запору. При
глаукомі корисний сік журавлини.

Треба не допускати підвищення кров’яного тиску і, особливо, — припливу
крові до голови, зокрема не перегрівати дитину на сонці, не піднімати
важких предметів, уникати різких рухів, емоційного перенапруження тощо.

Основне завдання лікування — знизити внутрішньоочний тиск. Під час
приступу глаукоми призначають гарячу ножну ванну, п’явки на скроні (1 —2
штуки), проносні засоби, клізми. Всередину дають заспокійливі засоби.

стій трави горицвіту весняного: 1 столову ложку залити 200 мл окропу,
настояти 30 хв, процідити. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день
перед їдою. Порошок трави горицвіту весняного призначають у таких дозах:
дітям віком до 6 міс — 0,03 г, від 6 міс до 1 року — 0,05 г, 2 років —
0,1 г, 3 —4 років — 0,15 г, 5 — 6 років — 0,2 г, 7—10 років — 0,3 г, 11
— 14 років — 0,4 г, старшим за 15 років — 0,5 г за один прийом. Перед
цим слід обов’язково проконсультуватися з лікарем.

Дітям старшого віку готують настій трави сокирок польових: 1 чайну ложку
залити 200 мл окропу, настояти 30 хв, процідити. Приймати по 1 столовій
ложці З рази на день перед їдою.

Для зниження внутрішньоочного тиску використовують свіжий сік трави еону
розкритого. Сік змішати з медом у пропорції 1:1. Приймати по 1/2 — 1
чайній ложці 1 —2 рази на день перед їдою, запиваючи теплим молоком
(подразнює слизову оболонку шлунка). Можна використовувати пропущену
через м’ясорубку траву або її

настій: 1 чайну ложку сировини залити 200 мл холодної води, настояти 12
год, процідити. Приймати по 1/2 — 1 столовій ложці 3 рази на день
протягом 2 міс дітям старшого віку після консультації з лікарем.
Користуватися треба обережно, не перебільшуючи дозу.

Для зменшення внутрішньоочного тиску, поліпшення живлення тканин ока
призначають пілокарпіну гідрохлорид у вигляді 1 % розчину (аптечний
препарат). Його вводять в кон’юнктиваль-ний мішок по 1—2 краплі 2 — 3
рази на день.

У народній медицині використовують профільтрований свіжий сік ягід
суниць лісових з цукром (до 10 % цукру від об’єму соку). Закапують по
1—2 краплі теплого соку в кон’юнктивальний мішок.

Мал 1. Хвора з природженою глаукомою обох очей

Валеріана лікарська виявляє заспокійливу та спазмолітичну дію,
нормалізує кровообіг: 1 десертну ложку подрібнених кореневищ з коренями
залити 200 мл холодної перевареної води, настояти 12 год, процідити.
Приймати по 1 —2 столові ложки З рази на день. Дітям молодшого віку
дають по 1 чайній ложці 3 рази на день.

Знижує кров’яний тиск, поліпшує кровообіг головного мозку трава барвінку
малого. Використовують у разі головного болю, спричиненого надмірним
внутрішньочерепним кровопостачанням: 1 столову ложку трави залити 200 мл
води, витримати на водяній бані 15 хв. Приймати по 1 столовій ложці 3
рази на день. Давати дітям віком після 12 років.

При атрофії зорового нерва рекомендують настоянку насіння головатеня
звичайного: 1 г настояти на 100 мл 40% спирту етилового. Приймати по 10
— 20 крапель З рази на день. Дітям молодшого віку готують відвар: 1
чайну ложку насіння залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10
хв на малому вогні, настояти 20 хв. Пити по 1 чайній ложці 3 рази на
день перед їдою.

Настій або настоянка квіток та листків зайцегуба п’янкого сприяє
зниженню внут-рішньоочного тиску, підвищує гостроту зору. Для
приготування настою 20 г сировини залити 200 мл води, витримати на
водяній бані в закритому посуді 15 хв, охолодити протягом 45 хв при
кімнатній температурі, процідити. Приймати по 1 чайній — 1 столовій
ложці 3 — 5 разів на день перед їдою. Настоянку (1:10) на 70% спирті
етиловому приймають по 15 — 20 крапель 2 — 3 рази на день перед їдою.
Рекомендують дітям старшого віку. Зберігати в захищеному від світла
місці.

При глаукомі для зниження підвищеного кров’яного тиску та для зміцнення
капілярів використовують настоянку плодів софори японської (1:5) на 50 %
спирті етиловому. Настоюють 10—14 діб. Призначають по 10 — 30 крапель 3
рази на день за 30 хв перед їдою дітям віком після 7 років.

Підвищує неспецифічну опірність організму, посилює гостроту зору рідкий
екстракт кореня елеутерокока колючого (аптечний препарат). Дітям дають
по 2 краплі на рік життя за 30 хв перед їдою 25—30 діб.

У комплексі з іншими засобами при глаукомі призначають маточкове молочко
(аптечний препарат). Приймають сублінгвально (під язик) по 1/2 — 1
таблетці 3 рази на день за 45 хв перед їдою протягом 2 — 3 тиж.

При глаукомі рекомендують робити очні ванни, промивати очі водою з соком
алое деревовидного (1/2 чайної ложки соку на склянку теплої води).

За наявності припливів крові до голови призначають збуджувальні компреси
на живіт та збуджувальні обгортання литок, ножні парові ванни, обливання
водою колін та стегон.

Авіценна писав: «Лікарська пов’язка з листків коріандру на око
перешкоджає стіканню до ока матерій. Листки виноградної лози з ячмінним
толокном прикладають у вигляді лікарської пов’язки на очі, і це
перешкоджає стіканню в них рідини». Він також пропонував при глаукомі
носити окуляри зі стеклами зеленого кольору.

Критерієм стабілізації процесу є зникнення світлобоязні, блефароспазму,
сльозотечі, нормалізація внутрішньоочного тиску, відсутність
патологічного збільшення ока.

Природжену глаукому лікують хірургічними методами. Хворі діти повинні
перебувати під диспансерним наглядом.

При вторинній глаукомі треба також лікувати основне захворювання та його
ускладнення.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Похожие записи