Реферат на тему:

Гикавка. Гідроцефалія. Народні методи лікування

ГИКАВКА

Гикавка — клонічні судоми діафрагми, що супроводжуються мимовільними
видихальними рухами. Перебігає у вигляді приступів.

Гикавка може виникнути у разі переїдання, переповнення шлунка, їди
поспіхом, скупчення газів. Нерідко буває у грудних дітей, проте не
порушує їх розвитку. Часта та тривала гикавка свідчить про дисфункцію
центральної нервової системи.

Спастичні скорочення діафрагми спостерігаються переважно у нервових
дітей. Гикавка виникає як реакція на психічну травму, є проявом істерії
та інших неврозів, запалення оболонок та речовини головного мозку.
Нерідко гикавка супроводжує захворювання внутрішніх органів
(непрохідність кишечнику, запалення очеревини).

У разі тяжких судом діафрагми у дитини можуть виникнути серйозні
утруднення під час ковтання, розлад сну, що призводить до виснаження
організму.

Своєрідний звук, який з’являється під час гикавки, утворюється за
рахунок того, що діафрагма раптово скорочується, а одночасно з цим
напіврозкрита голосова щілина закривається. Отож струмінь повітря, що
надходить, зустрічає на своєму шляху перешкоду.

Грудним дітям для припинення гикавки кладуть теплу хустку на живіт,
зігрівають ноги.

Для припинення гикавки пропонують повільно випити склянку води або
молока, посмоктати грудочку цукру, змоченого оцтом.

Гикавки можна позбутися, прийнявши 5—10 крапель лавровишневої суміші з
теплою водою або 3 — 10 крапель ефірно-валеріанової настоянки на
грудочці цукру (аптечні препарати).

Під час стійкої гикавки дітям молодшого віку дають потроху пити відвар
насіння крону запашного.

Використовують насіння дурману звичайного. 2 г насіння заливають 100 мл
40 % спирту етилового, настоюють 7 діб, фільтрують. Приймають по 1—2
краплі на 1 столову ложку води до 5 разів на добу під час тривалого
приступу гикавки. Призначають дітям, що досягли семирічного віку.

Дітям старшого віку рекомендують і такий засіб. У чайну ложечку покласти
трохи гірчиці та влити столового оцту, розмішати. Цією кашкою намазати
1/3 поверхні язика. Через 2 —4 хв прополоскати рот теплою водою. Гикавка
зникає майже вмить, іноді навіть до полоскання ротової порожнини.

Під час гикавки змазують шию в ділянці горла такою маззю: 50 г
спорошкованої трави материнки звичайної настояти на 100 г соняшникової
олії протягом 14 діб. Можна також бризнути в обличчя холодної води, аби
хворий здригнувся.

Блювання — найліпший спосіб лікування від гикавки, якщо причиною її є
переповнення шлунка їжею.

Тривала гикавка може бути провісником тяжкого ускладнення — проривання
виразки шлунка або червоподібного відростка. Під час такої гикавки
пропонують подразнювати деякі рефлексогенні зони (натискання на очні
яблука, сильне натужування на висоті максимального вдиху, затиснувши ніс
та рот, зміна пози).

Якщо у дитини приступи гикавки виникають постійно і тривають довго,
треба встановити їх причину та призначити адекватне лікування з приводу
основної хвороби.

Запобігають появі гикавки міцний спокійний сон, а також загартовування
дитини.

ГІДРОЦЕФАЛІЯ

Гідроцефалія (водянка головного мозку) характеризується надмірним
скупченням ліквору в порожнині черепа, що супроводжується збільшенням
розміру голови.

У шлуночках головного мозку та в підпавутинній порожнині накопичується
значна кількість спинномозкової рідини. Поступово підвищується
внутрішньочерепний тиск, а внаслідок цього відбувається атрофія мозкової
речовини.

Це тяжка дитяча хвороба, що буває природженою або розвивається після
народження. Спостерігається частіше у хлопчиків 2 — 7 років.

Дитина стає до всього байдужою, млявою, іноді похмурою. Згодом
з’являються боязкість, швидка втома. Сон неспокійний, дитина посеред
ночі часто прокидається і голосно кричить.

З часом порушується хода: дитина погано ходить, часто спотикається і
навіть падає без будь-яких на те підстав.

Мал. 46. Хворий з вираженою водянкою головного мозку

З’являються блювання, стійкий головний біль, затримка випорожнення.
Голова дитини збільшується у розмірі, вона не може тримати її прямо.

Обличчя лишається маленьким, лобні і тім’яні горби різко випинаються.
Шви розходяться, збільшуються розміри тім’ячка. Воно напружене, не
пульсує. Верхня повіка не прикриває склери, нижня може прикривати
частину райдужки. Волосся на голові рідке (мал. 46).

У тяжких випадках хворий непритомніє, спостерігаються параліч, сліпота.

Нерідко виникненню хвороби передують туберкульоз, золотуха, скарлатина,
кір, віспа, менінгіт тощо, а також удар по голові, падіння, струс мозку.

Перебіг хвороби гострий або хронічний.

Під час хвороби треба подбати про раціональне харчування. їжа має бути
багатою на білок, калій (курага, абрикоси, печена картопля, апельсини,
дині, соя, квасоля). До раціону включають гарбузи, петрушку, спаржу,
лимони, хрін, селеру, виноград, буряки, часник, горіхи, мигдаль, овочеві
пюре, печені яблука, кисле молоко. Корисні ячмінна, вівсяна, гречана
каші. Готують відвар зерна вівса: 0,5 склянки зерна залити 4 склянками
води, кип’ятити у закритому посуді на малому вогні доти, поки не
випариться половина води. Процідити, додати 2 столові ложки меду і знов
кип’ятити 5 — 7 хв. Приймати по 1/4—1/2 склянки 2 — 3 рази на день.

Споживання солі, манної та рисової каш обмежити.

Народна медицина при водянці рекомендує такий засіб. Помити та
подрібнити 100 г петрушки, покласти в каструлю і залити свіжим молоком.
Поставити в піч (має залишитися половина від початкового об’єму).
Процідити і давати залежно від віку дитини по 1 чайній — 1 столовій
ложці щогодини протягом 3 діб. Поступово дозу зменшувати.

c v

i

сіння розтирають у череп’яній посудині (або товчуть), потрохи додаючи
воду (1,5 склянки). Одержують подібну до молока рідину. Приймати по 1
столовій ложці з 1/3 склянки теплої води або молока 2 — 3 рази на день.

При запорі готують пюре із чорносливу, яке дають по 1—3 чайні ложки.
Можна до подрібнених варених слив додати трохи запарених висівок.
Приймати натще та за 30 хв перед їдою.

При запорі корисна така суміш: 100 і- зерна вівса, 1 чайну ложку насіння
льону звичайного та 5 — 6 штук чорносливу варити на малому вогні в 0,5 л
води 20 хв. Столову ложку відвару змішати з 150 г теплого молока,
підсолодити медом. Давати дитині вранці.

У разі компенсованої гідроцефалії для зниження внутрішньочерепного тиску
рекомендують препарати трави астрагалу шерстистоквіткового.
Прискорюється кровообіг, знижується венозний тиск, зменшується венозний
застій. Підвищується діурез, зменшуються набряки, розширюються коронарні
та ниркові судини, знижується тиск, особливо в скроневій артерії. Дві
столові ложки трави залити 200 мл води, витримати на водяній бані 10 хв,
настояти 3 год. Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці 3 — 5 разів на
день. Для клізми беруть 40 — 50 мл настою, ставлять 1—2 рази на день.

Препарати гіркокаштана звичайного поліпшують тонус вен та
мікроциркуляцію. Позитивні наслідки їх застосування у хворих з набряком
мозку пояснюються проти-набряковою дією. Найефективніший спиртовий
екстракт: 50 г плодів або квіток залити 0,5 л 50 % спирту етилового,
настояти 3 тиж. Приймати по 5— 15 крапель з водою 3—4 рази на день
протягом 3—4 тиж.

Грудним дітям готують відвар плодів гіркокаштана звичайного: 10 г залити
200 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні. Приймати по 1 чайній
ложці 3 — 4 рази на день.

При водянці дітям дають такий засіб. Беруть по 1 столовій ложці коренів
петрушки городньої та насіння ячменю звичайного. Суміш варять віл води
20 хв. Зразу ж до відвару додають по 1 столовій ложці квіткових кошиків
ромашки лікарської, листків ліщини звичайної та приймочок зі стовпчиками
кукурудзи звичайної і варять ще 10 хв на малому вогні, проціджують.
Приймають по 25 — 50 мл 3 рази на день перед їдою.

Як сечогінний засіб використовують настій кореня селери запашної: 10 г
залити 250 мл холодної перевареної води, настояти 8 год, процідити.
Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці 3 рази на день.

Велике значення має догляд за хворою дитиною.

Дитині треба давати переважно фруктово-овочеву дієту, що сприяє
виведенню рідини з організму.

Дитина має якомога довше перебувати на свіжому повітрі, спати при
відчиненому вікні. Під час сну надавати підвищене положення, що поліпшує
відтікання крові від голови. Не допускати перегрівання голови. Постіль
не повинна бути занадто теплою. Подушки краще набивати дрібним сіном.

Постійно стежити за частотою випорожнень, при запорі ставити клізми.

Важливо ретельно доглядати за шкірою. Щоденно обливати тіло дитини водою
кімнатної температури. Особливо корисні обливання та обтирання спини й
хребта. Обмивати голову треба прохолодною водою.

Перед сном не давати дитині гарячої їжі, обмежити кількість рідини.

Робити відволікальний масаж шиї. На ніч накладати збуджувальне
обгортання живота. 3 — 4 рази на тиждень робити легкі парові або
гірчичні ванни для ніг, збуджувальне обгортання литок на ніч.

Грудних дітей намагатися годувати молоком матері якнайдовше.

Не перевантажувати дітей розумовими заняттями, поступово, але постійно
їх загартовувати.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Похожие записи