Реферат на тему:

“ГІГІЄНА ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ”

Гігієна дітей та підлітків є розділом вікової гігієни, що визначає
засоби, за допомогою яких формується здоровий організм на все подальше
життя. Таким чином, гігієна дитячого віку є надзвичайно своєрідною, як
своєрідним є загалом і дитячий вік.

Предметом гігієни дітей та підлітків є динамічне (в процесі вікового
розвитку) вивчення впливу факторів зовнішнього середовища, в тому числі
виховання і навчання, на здоров’я дітей і підлітків. Гігієнічні норми
також диференціюються відповідно до віку.

Вирішення гігієнічних проблем соціального та професійного становлення
підростаючого покоління передбачає створення здорових, повноцінних, з
гігієнічної точки зору, умов побуту, навчання та виховання дітей і
підлітків. Але це, в свою чергу, можливе лише при запровадженні ретельно
відпрацьованої системи контролю з боку медичних працівників, головним
завданням якої є збереження та зміцнення здоров’я.

Зміни в організмі, притаманні дітям під час їх росту й розвитку,
вимагають дотримання всіх гігієнічних правил і норм, які диктуються їх
віковими особливостями.

Фізичний розвиток характеризується безперервним біологічним процесом на
кожному віковому етапі. Це сукупність морфологічних і функціональних
властивостей організму, притаманних процесові росту та формування.
Фізичний розвиток та інші показники здоров’я віддзеркалюють санітарний
стан дитячого колективу і населення в цілому. Індивідуальна оцінка
фізичного розвитку дозволяє скласти характеристику цілої групи.

Відповідно до санітарних норм і правил, на 1000 мешканців населеного
пункту, з метою забезпечення дітей віком від 2 місяців до 7 років,
планується 70-90 місць у дитячих дошкільних закладах.

Дитячі ясла-садки в містах планують на 150-300 місць для обслуговування
дітей віком від 1,5 до 7 років. Як правило, утворюють три ясельні групи:
молодшу (від 2 місяців до 1 року), середню (від 1 до 2 років) і старшу
(2-3 роки), а також 3 дошкільні: молодшу (3-4 роки), середню (4-5
років), старшу (5-6 років). У кожному сільському населеному пункті, де
мешкає понад 12 дітей дошкільного віку, теж організовують дошкільні
заклади. Місткість ясел-садків установлюють на основі розрахунку: 65
місць на 100 дітей дошкільного віку, включаючи сезонні місця. Потужність
закладів на літній період збільшують за рахунок організації дитячих
павільйонів на 1-2 групи.

Кількість дітей в молодших ясельних групах не повинна перевищувати 15, у
решті ясельних — 20, в дошкільних — 25 дітей. Ясла-садки на 1-2 групи І
рекомендується кооперувати з початковими школами. Ясла-садки на 2-4
групи в основному комплектують з неповними середніми школами, в яких
зменшено наповненість початкових класів.

Розташовують ясла-садки в житловій зоні на відокремлених ділянках в
зручному для населення місці. Допускається розміщення їх і в
громадському центрі. Земельну ділянку для дитячих закладів вибирають
суху, чисту, без різких перепадів рельєфу. Площа земельних ділянок в
яслах-садках на 1 і 2 групи повинна становити 45 м2, в яслах-садках на 4
групи — 40 м2, а в яслах-садках на 6 і більше груп -35 м2на 1 групу, але
не менше 0,2 га. В умовах реконструкції допускається зменшувати площу
земельної ділянки, але не більше ніж на 25 %. При об’єднанні ясєл-садків
на 15 місць і початкової школи на 20 учнів площа ділянки повинна
складати 0,3 га. На ділянці виділяють зони для дітей дошкільного віку,
школярів, а також зони загального користування і господарського
подвір’я. Відстань від приміщень дошкільних закладів до червоної лінії
повинна бути не меншою 25 м, від ділянки до житлових будинків з вікнами
— не меншою 10 м, до глухої стіни — не меншою 5 м. Залежно від місцевих
умов допускається зменшення віддалі від приміщення ясел-садків до
червоної лінії, залишаючи зелену захисну смугу шириною не менше ніж 5 м.

З метою попередження поширення інфекційних захворювань в дошкільних
закладах необхідно дотримуватись принципу групової ізоляції. Основним
приміщенням у дошкільному закладі є граль-ня-Ідальня (ясла) або групова
(садок) кімната площею 2,5 м2 на дитину. Кожна група повинна мати
самостійний вхід, а також приймальню, спальню та туалет. Передбачається
зал для музичних та гімнастичних занять площею 75-100 м2. Для дітей
ясельного віку необхідно передбачити місце для зберігання візків і
санчат. Крім перелічених приміщень, в яслах-садках передбачаються кухня,
пральня та приміщення для зберігання продуктів,

Для кожної групи на ділянці обладнують ізольовані один від одного й
обгороджені кущами ігрові майданчики розміром 130 м2, на яких
розташувують навіси площею 30-50 м2, пісочницю, гімнастичне знаряддя
тощо.

Важливо, щоб усі основні приміщення мали природне освітлення. Глибина їх
не повинна перевищувати 6 м. Незалежно від виду опалення, температура
повітря в основних приміщеннях протягом року повинна дорівнювати 20 °С,
а в горшковій та кабінеті медичного персоналу — 22 °С (з перепадами не
більше ніж 2-2,5 °С), відносна вологість повітря — у межах 40-50 %,
швидкість руху повітря — у межах 0,2-0,3 м/с.

Ігровндальні й групові приміщення обладнують столами і стільцями
відповідно до кількості дітей в групі. Приміщення групових кімнат після
занять, обіду, до і після сну необхідно провітрювати. Найкращим є
наскрізне провітрювання і водночас вологе прибирання приміщень, яке
потрібно проводити при відсутності дітей і закінчувати за 30 хвилин до
їх приходу. В перехідні сезони року час провітрювання не повинен
перевищувати 15 хвилин, а при температурі зовнішнього повітря нижче О °С
— 3 хвилини. Крім умивальника, там повинна бути полиця для білизни,
скриня для предметів догляду за дітьми та бак для брудної білизни.
Прибирають приміщення й обладнання за допомогою окремого маркованого
інвентарю. Усі предмети (ганчірки, щітки тощо) після використання
полощуть у воді і 0,2 % розчині хлорного вапна, після чого висушують.

Велике значення надається проведенню оздоровчих заходів. З метою
загартування діти повинні займатися фізкультурою в спортивному одязі
(труси, майка, тапочки). У теплу пору року заняття проводять на вулиці.
Це рекомендується робити і взимку, але тільки за умови високого ступеня
загартування дітей, наявності відповідного одягу й оптимального
чергування швидких І повільних рухів. Обов’язково двічі на день, в
першій і другій його половині, організовують прогулянки й ігри для дітей
на вулиці загальною тривалістю не менше ніж 3-4 години за будь-якої
погоди. Оздоровчі заходи необхідно проводити під постійним контролем
медичного персоналу та включати у їх структуру повітряні й сонячні
ванни, водні процедури, сон на відкритому повітрі тощо.

Існує багато типів шкіл: загальноосвітні, гімназії, ліцеї, коледжі,
школи з різноманітними нахилами навчання, школи продовженого дня,
школи-інтернати тощо.

Будинки шкіл розташовують на земельних ділянках з відступом від червоної
лінії не менше ніж на 25 м. Відстань від межі ділянки до житлових
будинків повинна бути не меншою 10 м. Розрив між будівлями школи та
житловими і громадськими — не меншим ніж 50 м.

Площу земельної ділянки шкіл визначають пропорційно до кількості учнів.
Для початкових шкіл, кількість учнів в яких менше 40 чоловік, площа
ділянки повинна становити 0,3 га; шкіл, кількість учнів в яких становить
до 80 учнів — 0,5 га; для неповних середніх шкіл з кількістю учнів до
300 — 1,7 га; для середніх шкіл на 600 учнів — 2,2 га; для середніх шкіл
до 800 учнів — 2,5 га; 1580 — 3,0 га та 1960 — 4,0 га; шкіл-інтернатів
на 280 учнів — 2,0 га, шкіл-інтернатів на 340 учнів — 2,2 га. В умовах
реконструкції площу земельної ділянки шкіл можна зменшити, але не більше
ніж на 20 %. Територію школи обгороджують, озеленюють і розбивають на
зони: навчально-дослідну, фізкультурно-спортивну, господарську та зону
відпочинку. Площа озеленення повинна складати не менше 40-50 % від
загальної площі ділянки. По межі земельної ділянки влаштовують зелену
смугу шириною не менше 1,5 м, а з боку вулиці — не менше 6 м.

У будівлях шкіл для розміщення кабінетів рекомендується використовувати
переважно віковий принцип з вертикальними або горизонтальним зв’язком
між приміщеннями. На першому поверсі розташовують приміщення —
майстерні, кабінети військової підготовки та технічних засобів навчання,
лабораторія біології, на другому — кабінети для учнів 5-8 класів, на
третьому — кабінети для учнів 9-11 класів. Не слід допускати розміщення
навчальних приміщень у підвальних або цокольних поверхах. На кожному
поверсі та у блоці навчальних приміщень розташовують санітарні вузли для
хлопчиків і дівчаток. Залежно від кліматичних умов, при входах у
приміщення доцільно влаштовувати тамбури (подвійні або потрійні).

Однією з головних умов забезпечення високої розумової працездатності є
міцне здоров’я, значення якого часто недооцінюють батьки та учні.

Ще видатний фізіолог М.Є. Введенський вважав, що при вмілому розподілі
розумової праці можна не тільки розвинути величезну за своєю
продуктивністю діяльність, але й зберегти її на довгі роки, можливо, на
все життя, а також високу працездатність мозку та високий загальний
тонус організму. Дійсно, людина втомлюється не стільки від того, що
багато працює, а саме через те, що працює невміло та важко.

Необхідно пам’ятати, що найголовнішою умовою забезпечення високої
продуктивності розумової діяльності є поступовість входження, у процес
її виконання. Встановлено, що незалежно від характеру навчальної роботи
впродовж перших 45 хвилин діяльності ступінь ефективності виконання
розумової праці значно нижчий, ніж протягом другого і третього проміжків
часу такої ж тривалості. Тому недоцільно на першому уроці починати
виконувати завдання з найскладніших предметів, адже організм ніби
поступово мобілізує та налагоджує відповідні системи на високу
функціональну готовність, яка забезпечує наростання інтенсивності
інтелектуальної діяльності. Триває цей період, як правило, 40-50 хвилин.

Ще однією обов’язковою умовою забезпечення високої продуктивності праці
є рівномірність та ритмічність розумової роботи. Таким чином, реалізація
зазначеного принципу передбачає вироблення раціонального ритму, що
забезпечує відповідний розподіл основних етапів діяльності протягом
усього часу. Саме постійний ритм зумовлює досягнення високого рівня
продуктивності праці. Підтримувати високу працездатність неможливо і без
правильного чергування праці й відпочинку, а також заміни одних форм
діяльності іншими.

Розумова діяльність неможлива без напруження уваги, що, з одного боку,
передбачає її зосередження на певних предметах, з іншого — її відхилення
на численні суміжні об’єкти, це, у свою чергу, дозволяє одержати
додаткові відомості. Отже, дана подвійність процесу уваги породжує
відносно швидку втомлюваність. Швидкості втомлюваності протистоїть
усвідомлення мети, Інтересу, користі та необхідності роботи, яка
виконується, це збуджує й активізує увагу та пам’ять.

Пам’ять людини покликана зберігати одержану інформацію, без чого
неможливі подальше розширення та поглиблення уявлень про предмети та
явища. Для раціональної організації розумової праці важливо визначити,
який тип пам’яті властивий дитині. Виділяють зорову, слухову, моторну та
змішану пам’ять.

Зорова пам’ять є найпоширенішим типом і зустрічається у 75-80 % дітей.
При наявності саме такої пам’яті у дитини слід мати на увазі такі
моменти:

1) у разі сприймання інформації на слух почуте слід коротко фіксувати
на папері;

2) вивчаючи навчальний матеріал, треба читати його самому;

3) намагатися використовувати книжки і посібники, що мають ілюстрації,
це допоможе краще засвоювати тему;

4) працюючи над особистими записами, необхідно підкреслювати потрібні
місця кольоровими олівцями.

Слухова пам’ять є менш потужною. Людям, яким вона притаманна,
рекомендується для більшого її розвитку:

1) частіше слухати читання навчального матеріалу іншими;

2) читати текст вголос;

3) розмовляти і міркувати вголос;

4) частіше відвідувати театр, концерти тощо.

Моторна пам’ять полягає в тому, що людина краще запам’ятовує тоді, коли
виконує ті чи інші рухи.

При такому типі пам’яті необхідно:

1) завжди працювати з олівцем, записувати, підкреслювати окремі місця,
складати тези та конспекти;

2) цифри, які треба запам’ятати, слід виписувати або оформлювати у
вигляді таблиць, діаграм, графіків;

3) засвоювати практичні навички в кабінетах, лабораторіях та

майстернях.

Режим дня — це раціональний розподіл часу активної діяльності та
відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхідне
передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров’я та забезпечити
високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці.

Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної
діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі,
регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для
задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та
особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку
дітей та підлітків.

Важливе значення мають режим та організація навчання у школі. Гігієнічні
вимоги до режиму навчання в школі передбачають забезпечення оптимального
розкладу уроків і перерв, раціональне поєднання розумової І фізичної
праці, організацію підготовки домашніх завдань тощо (табл 10.3).

Розподіл уроків протягом тижня повинен узгоджуватися з-особливостями
динаміки змін працездатності учнів. Так, найбільший рівень
працездатності спостерігається в школярів у вівторок, середу та четвер,
в ці дні й необхідно давати найбільше навчальне навантаження, значно
менший — у понеділок, п’ятницю та суботу. Першими уроками повинні бути
предмети, які не вимагають великого розумового навантаження та
напруження (література, історія, географія). Такі предмети, як
математика та іноземна мова, що є найбільш важкими, належить планувати
на 2-3-4-у уроках. 5-й і 6-й уроки, коли рівень працездатності суттєво
знижується, слід відводити для предметів, які характеризуються середнім
і незначним рівнем розумового напруження (біологія, валеологія,
малювання), та уроків праці та фізичного виховання.

Перерви між уроками є необхідним і дуже ефективним видом активного
відпочинку, що забезпечує збільшення рухової активності учнів під час
перерви, перебування їх на відкритому повітрі, організоване приймання
їжі тощо. Тривалість звичайних перерв у школі повинна становити 10
хвилин, великих — 20-30 хвилин.

Оптимальна тривалість щоденних домашніх занять для учнів 1-4-х класів
становить — 1-1,5 години, для учнів 5-6 класів — 2 години, для учнів 7-8
класів — 2,5 години, для учнів 9-11 класів — не більше ніж 3 години. У
процесі підготовки домашніх завдань через кожні 40-50 хвилин слід робити
10-хвилинні перерви, головним змістом яких є активний відпочинок.

Серед підходів щодо впорядкування позаурочної діяльності учнів найбільш
адекватним, доцільним та простим є запровадження у повсякденне життя
школярів комплексної системи оптимізації вільного часу, складовими
частинами якої є наукові принципи раціональної організації
позанавчальної роботи (підвищення рухової активності у вільний час до
гігієнічно обгрунтованих величин; урахування стану здоров’я,
особливостей особистості та хронобіологічних характеристик, а також
тенденцій формування психофізіологічних функцій організму),
концептуальної моделі ефективного використання вільного часу
(впровадження оптимального рухового режиму, застосування традиційних та
нетрадиційних форм фізичного виховання, а також психофізіологічного
впливу на організм, проведення самостійних занять у вільний час),
методів та засобів цілеспрямованого впливу на функціональний стан
організму (психофізичне тренування, психотехнічні Ігри тощо).

Розглядаючи особливості канікулярного відпочинку дітей та підлітків,
зокрема гігієнічні аспекти забезпечення ефективної діяльності літніх
оздоровчих таборів, слід відзначити, найбільш раціональною є павільйонна
система їх забудови з розміщенням в окремих будинках-павільйонах таких
приміщень, як спальні павільйони (кожна спальна кімната повинна бути
розрахована не більше ніж на 10 чоловік), блок харчування, клубні та
адміністративно-господарські приміщення, медичний пункт з аптекою,
процедурною та ізолятором. У павільйонах для сну на відкритому повітрі
бажано мати веранди або криті тераси, надвірні умивальні з устаткуванням
для миття ніг тощо. Для школярів старшого віку допустимим є розміщення
спалень оздоровчих таборів у наметах табірного типу, місткість яких не
перевищує 10 чоловік.

Література:

Енциклопедія харчування. – К., 2000.

Загальна гігієна з основами екології: Підручник / За ред. В А.
Кондратюка. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи