Реферат

на тему:

Гепатити А, Е

План

Визначення хвороби.

Актуальність.

Етіологія.

Джерело збудника.

Прояви епідемічного процесу.

Основні напрямки епідеміологічного обстеження.

Протиепідемічні залози.

Специфічна профілактика.

ГЕПАТИТИ А, Е

Це вірусні хвороби з переважним ураженням печінки, що нерідко
перебігають з жовтяницею.

Актуальність. Гепатити А та Е поширені повсюдно, характеризуються
високим рівнем захворюваності з періодичним сезонним його підвищенням.
Обидва гепатити переважно є хворобою дітей, однак за несприятливих
соціально-економічних і гігієнічних умов досить часто реєструються серед
дорослих. Високий рівень захворюваності на ці інфекції призводить до
значних економічних збитків. Гепатит А поширений на всій території
України. У 90-і pp. захворюваність населення на гепатит А коливалась від
268 до 303 на 100 тис. населення. Слід зазначити, що дані про
розповсюдженість гепатиту А в Україні головним чином ґрунтуються на
обліку жовтяничних форм. Хворі з безжовтяничними та субклінічними
формами гепатиту, які є основним джерелом збудника в епідемічних
осередках, не виявляються. З цього випливає, що істинна інтенсивність
епідемічного процесу значно перевищує дані офіційної статистики.

Гепатит Е реєструється переважно в південних областях.

Етіологія. Збудники обох гепатитів — дуже маленькі за розмірами
РНК-віруси (27-32 нм). Вірус гепатиту А стійкий до дії різноманітних
фізичних і хімічних чинників: при температурі -20 °С вірус зберігається
роками. Витримує температуру 60 °С протягом 10-12 год. При кип’ятінні
він руйнується за 1 хв. Швидко гине під дією ультрафіолетових променів.
Відносно стійкий до дії хлораміну і формаліну. Стійкість вірусу Е до
фізичних і хімічних впливів менша.

Джерело збудника. Гепатити А та Е — антропонози їх віруси виявляють у
фекаліях хворих. Збудники обох гепатитів виділяються в останні дні
інкубаційного періоду, протягом усього початкового (переджовтяничного)
періоду хвороби і зрідка, в менших кількостях, — у наступні дні.
Оскільки хворих на безжовтяничну форму більшість і їх важко виявити,
вони мають основне епідеміологічне значення у розповсюдженні інфекції.

Механізм і шляхи передачі. Обидва гепатити передаються за допомогою
фекально-орального механізму. Основну епідеміологічну роль відіграють
вода (зокрема при гепатиті Е) і харчові продукти, що іноді зумовлюють
епідемії та групові спалахи. Можливе зараження при споживанні ягід і
овочів, зібраних з ділянок, які поливали стічними водами та удобрювали
фекаліями. Значно рідше трапляється зараження через побутові речі (у
дитячих дошкільних закладах).

Прояви епідемічного процесу. Найчастіше вражаються діти та молоді люди.
Сезонність при гепатиті А дуже чітка: на сер-пень-грудень припадає до 70
% загальнорічної захворюваності, що пов’язано з ліпшими умовами для
реалізації фекально-орального механізму передачі інфекції влітку і
восени та тривалим інкубаційним періодом (15-50 діб). Гепатит А
характеризується нерівномірністю розподілу на різних територіях,
періодичним чергуванням підйомів і спадів захворюваності з інтервалом у
3-5 років і більше.

&

актерний вибуховий характер спалахів з високими показниками
захворюваності, що в 5-10 разів перевищують звичайний рівень
захворюваності на гепатит А, нерівномірність поширення та низька
осередковість у родинах.

Основні напрямки епідеміологічного обстеження. При гепатитах будь-якої
етіології з’ясовують дату захворювання та появи жовтяниці, наявність
подібних захворювань серед членів сім’ї, дітей у дитсадку, школі,
співробітників тощо. Щоб виключити інші види гепатитів, уточнюють, чи не
проводились пацієнту за останні б міс. парентеральні маніпуляції
(переливання крові та її препаратів, ін’єкції ліків, хірургічні
втручання тощо).

Для встановлення факторів і шляхів передачі інфекції вивчають санітарний
стан житла чи дитячого закладу, системи водопостачання, харчування,
каналізації і т.д.

Протиепідемічні заходи. З метою локалізації та ліквідації епідемічних
осередків важливо передусім нейтралізувати джерело збудника. Для цього
необхідно:

? якомога раніше (бажано ще у початковому періоді хвороби) виявити та
ізолювати хворих;

? в епідемічних осередках встановити спостереження за контактними
особами (не рідше 1 разу на тиждень протягом 35 діб при гепатиті А та 40
діб при гепатиті Е) для виявлення ранніх ознак хвороби;

? зі стаціонару реконвалесцентів виписувати за умови повного клінічного
одужання і нормалізації біохімічних показників крові.

Для розриву механізму передачі слід; контролювати джерела
водопостачання, каналізаційні й очисні споруди, об’єкти громадського
харчування тощо; забезпечити належний санітарно-протиепідемічний режим у
дитячих, лікувальних, навчальних установах, де може відбутися
інфікування;

в епідемічних осередках здійснювати поточну та заключну дезінфекцію 3 %
розчинами хлорвмісних препаратів, а також камерну дезінфекцію.

Вплинути на третю ланку епідемічного процесу можна шляхом

? використання специфічної профілактики (при гепатиті А).

Специфічна профілактика. У деяких країнах вироблені інактивовані вакцини
з вірусу гепатиту А, розмноженого у культурі тканин. Промисловий випуск
таких вакцин здійснюється фірмами Сміт Клайн Бічем (Бельгія) а також
Мерк Шарп і Доум (США). Результати їх застосування свідчать про високу
епідеміологічну ефективність, яка досягається шляхом створення у
щеплених стійкого активного імунітету.

У нашій країні поки що при цій інфекції вдаються лише до пасивної
імунізації: застосовують донорський імуноглобулін, що містить високі
титри антитіл до вірусу. Створений у такий спосіб пасивний імунітет
короткочасний (до 3-4 міс). За наявності особливих епідеміологічних
показань здійснюють передсезонну імунопрофілактику (за 2 тижні до
початку очікуваного сезонного підйому захворюваності). Планова
імуноглобулінопрофілактика показана особам (переважно дітям), котрі
контактували з хворими в епідемічних осередках або виїжджають у регіони
з високою захворюваністю на гепатит А. Дітям дошкільного віку вводять
0,75 мл, учням молодших класів — 1,5 мл, старшокласникам і дорослим — 3
мл 10 % розчину препарату.

Специфічна профілактика гепатиту Е не розроблена. Вирішальне значення
мають санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на запобігання поширенню
кишкових інфекцій.

Використана література

К.М.Синяк, В.М. Гирін.

Похожие записи