Реферат на тему:

Гепатит. Народні методи лікування

Гепатит — запалення тканин печінки.

Гострий гепатит спричинюють віруси, деякі інфекційні захворювання
(інфекційний мононуклеоз, туберкульоз, малярія, бруцельоз, сифіліс), а
також надходження токсинів у печінку (наприклад, при масивних опіках,
отруєнні свинцем, фосфором, грибами, деякими лікарськими препаратами).

С.П.Боткін першим довів, що деякі форми гострого гепатиту зумовлюються
інфекцією. З того часу цю недугу називають інфекційною жовтяницею, або
хворобою Боткіна.

Збудником хвороби Боткіна є вірус. Термін «вірусний гепатит» об’єднує
три основні форми хвороби, що мають подібні клінічні прояви. Це вірусний
гепатит А (інфекційний), що має фекально-оральний механізм передачі,
вірусний гепатит В (сироватковий), що виникає після переливання крові та
її препаратів у разі використання погано простерилізованих шприців, та
вірусний гепатит С, збудник якого міститься в сироватці крові. За
шляхами передачі інфекції гепатит С подібний до гепатиту В. У 40 —70 %
осіб, інфікованих вірусом гепатиту С, розвивається хронічний гепатит.

Гематогенним шляхом вірус потрапляє у печінку, де розмножується.
Унаслідок взаємодії вірусу з гепатоцитом порушується структура
останнього.

Інкубаційний період при гепатиті А триває 20 — 45 діб, при гепатиті В —
60 — 120 діб, при гепатиті С — від 2 тиж до 3 міс.

Найчастіше хворіють люди молодого віку та діти. У перші 6 міс життя діти
хворіють рідко.

Хвороба починається з нездужання. Дитина стає вередливою, дратівливою.

Основним симптомом гострого гепатиту є жовтяниця, коли слизові оболонки
склери, шкіра та інші тканини забарвлюються у жовтий колір. Часто
жовтяниці за кілька діб передують поганий апетит, відрижка, запор або
пронос. Іноді бувають блювання, тупий біль у ділянці печінки.
Температура тіла підвищується, і через кілька діб може з’явитися
жовтяничне забарвлення склер та шкіри, причому спочатку склер, а потім
шкіри.

За відсутності у кишечнику жовчі випорожнення світлі, мають вигляд
вологої глини. Сеча набуває темно-бурого кольору («колір пива»), причому
піна сечі теж забарвлюється у жовтий колір.

У разі безжовтяничної форми гепатиту відсутні клінічні (візуальні)
симптоми порушення пігментної функції печінки.

З перших діб жовтяничного періоду збільшуються печінка та селезінка.
Жовч, що циркулює у крові, спричинює сильну інтоксикацію. Дратівливість,
іноді апатія, пригнічений настрій, порушення сну, головний біль свідчать
про втягнення в патологічний процес нервової системи. У розпалі хвороби
внаслідок подразнення жовчними кислотами нервових закінчень шкіри
виникає сильний свербіж.

Хвороба Боткіна може мати як легкий, так і тяжкий перебіг.

Гострий гепатит, і насамперед хвороба Боткіна, часто переходять у
хронічну форму ( хронічний гепатит). Цьому сприяють хронічні
захворювання органів травлення та жовчовивідних шляхів, фізичне та
нервове перевантаження, операції, інфекції, порушення імунітету тощо.

Порушуються всі функції печінки, особливо знешкоджувальна, що призводить
до погіршення всіх видів обміну речовин та самоотруєння. Хворі
скаржаться на загальну слабкість, швидке настання втоми, неуважність. У
дітей спостерігаються пригнічений настрій, дратливість, підвищена
пітливість, головний біль, субфебрильна температура тіла, тупий біль у
печінці, часто постійний. З’являються відрижка, нудота, гіркота в роті,
метеоризм, знижується апетит. Жовтяниця нерізко виражена або відсутня.

Внаслідок тривалого подразнення печінки токсинами відбувається запалення
печінкової тканини, яка гине і замінюється фіброзною сполучною тканиною,
що зморщується, утворюючи рубці. Цей патологічний процес називається
цирозом.

Важливою умовою лікування гострого гепатиту є рання госпіталізація
дитини. Призначають постільний режим до зникнення симптомів
інтоксикації.

Важливе значення має дієта. її призначають з урахуванням загального
стану дитини.

У період токсикозу протягом 1—2 діб призначають фруктово-цукрову дієту з
великою кількістю рідини (до 2 — 3 л на добу). Дають солодкий чай з
лимоном, відвар плодів шипшини, компоти, соки, лужні мінеральні води.

Поступово дієту розширюють. У меню включають овочеві супи та пюре, рідкі
протерті молочні каші, свіжий сир, кефір, киселі, компоти, мед. Після
зменшення ознак інтоксикації дають пісне варене м’ясо та рибу, супи та
каші без приправ та тугоплавких жирів, молочні продукти, овочі, фрукти,
до 1 склянки морквяного соку на добу протягом 2 — 3 тиж. їдять 5 — 6
разів на день невеликими порціями, що сприяє жовчовиділенню та запобігає
застою жовчі у печінці.

їжа повинна містити достатню кількість білків (молоко, сир, кефір, пісні
сорти риби, м’ясо кроля, телятина, яєчний білок).

До раціону включають продукти, що багаті на ліпотропні речовини (сир,
дріжджі, тріска, соєве борошно, гречану та вівсяну крупи).

Для приготування каші беруть 100 — 200 г вівсяного борошна або 100 — 150
г вівсяних пластівців, варять на воді без солі. З’їсти протягом дня,
особливо у разі жовтяниці.

Готують кисіль з 50—100 г гречаного борошна. З’їсти увечері або за 2
прийоми. Щоденно на сніданок дають по 50—100 г пророслої пшениці з олією
або молоком.

При захворюваннях печінки дуже корисні гарбузи (каша, печений м’якуш із
медом), адже речовини, що містяться в ньому, прискорюють відновлення
антитоксичної функції печінки. В народі з гарбуза зрізують верхівку,
очищають його від насіння, середину заповнюють медом, накривають
зрізаною верхівкою, заліплюють тістом і ставлять на 9 діб у темне місце.
Дітям дають по 1 чайній — 1 столовій ложці соку тричі на день.

Для одержання соку чорної редьки у добре помитій неочищеній редьці
роблять ножем невелику заглибину і засипають туди цукор. Через деякий
час ямка заповниться соком. Сік вибирають ложкою, а стінки ямки дещо
надрізують і знову засипають цукор. П’ють сік по 1 —2 столові ложки до 3
разів на день після їди.

Раціон збагачують вуглеводами, особливо легкозасвоюваними (варення,
мед), що сприяє накопиченню глікогену, який підвищує опірність печінки
токсико-інфекцііі-ним агентам.

При захворюваннях печінки використовують і такий засіб: 0,5 кг меду
треба довести до рідкого стану, додати 250 г спорошкованих волоських
горіхів. Все це добре розмішати. Вживати по 1 чайній — 1 столовій ложці
зранку та ввечері протягом 1 міс. Потім зробити перерву і знову
приймати. Горіхи дуже корисні при всіх захворюваннях печінки.

До меню хворого включають морквяний сік, відвар та сироп плодів шипшини,
гранати, морську капусту, насіння соняшника, яблука, смородину чорну,
ягоди журавлини, зварені з медом, дріжджі.

Справляє захисний вплив на печінку, зміцнює біомембрани обліпихова олія.
її рекомендують приймати до 1/2 столової ложки 2 — 3 рази на день за 30
хв перед їдою.

Перевагу надають соняшниковій, кукурудзяній, маслиновій олії. З
тваринних жирів дозволяють вершкове масло. Для зниження рівня
холестерину в крові призначають кукурудзяну олію по 1 чайній ложці 2 — 3
рази на тиждень після їди.

При запорі дають чорнослив, салат із варених буряків, свіжий кефір,
кисляк, висівки.

Кількість рідини не обмежують. Навпаки, у разі тяжкого перебігу
захворювання з метою зменшення інтоксикації рекомендують пити до 2,5 л
рідини, що сприяє вимиванню шлаків, які накопичуються в організмі
внаслідок порушення функції печінки. Пити треба фруктові, ягідні,
овочеві соки, компоти тощо.

Забороняють жирні сорти м’яса та риби, м’ясні та рибні бульйони, грибні
відвари, смажені страви, копчення, консерви, маринади, гострі страви та
приправи, продукти, що багаті на холестерин (мозок, печінка, серце,
нирки, яєчні жовтки), торти, шоколад, какао, морозиво, а також щавель,
шпинат.

Лікування лікарськими рослинами призначають при всіх формах гепатиту.

У разі активного перебігу гепатиту добре діє відвар кореневища з
коренями оману високого: 2 столові ложки залити 300 мл окропу, кип’ятити
5 хв на малому вогні. Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці 3 рази на
день за 30 хв перед їдою або через 2 год. Аналогічну дію має і його
порошок. Призначають по 0,2 — 0,5 г з невеликою кількістю води 3 рази на
день.

При гострому гепатиті рекомендують відвар трави полину гіркого,
зібраного у травні: 1 столову ложку залити 200 мл окропу, настояти 20
хв. Приймати по 1 чайній —1 столовій ложці 4 рази на день за 30 хв перед
їдою протягом 1—2 тиж.

Добре діє настій кореня тирличу жовтого: 1 десертну ложку залити 200 мл
окропу, настояти 4 год. Приймати по 1 /3 склянки 3 рази на день перед
їдою при гострому гепатиті, інтоксикації, що супроводжується високою
температурою тіла. Дітям молодшого віку дозу зменшити.

При гострому вірусному гепатиті дітям, що старші за 8 років,
рекомендують настій свіжого кореня хрону: 50 г кашки кореня залити 300
мл окропу, настояти 1 год у закритому посуді. Вживати по 1/4 склянки 4
рази на день протягом 4 — 5 діб (не довше тижня).

При гепатиті, що супроводжується жовтяницею, рекомендують таку суміш:

Трава полину гіркого — 50 г

Трава льонку звичайного — 20 г

Трава

золототисячника звичайного — 30 г

Корені солодки голої — 40 г

Стовпчики з приймочками

кукурудзи звичайної — 20 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, витримати на водяній киплячій
бані 20 хв, процідити через 45 хв. Приймати по 30 — 100 мл 3 рази на
день за 20 хв перед їдою (доза залежить від віку дитини).

При гепатиті з порушенням видільної та дезінтоксикаційної функцій
рекомендують таку суміш:

Листки подорожника великого — 30 г

Квіткові кошики

ромашки лікарської — 20 г

Трава деревію звичайного — 30 г

Кореневище з коренями

оману високого — 40 г

Трава звіробою звичайного — 20 г

Квіткові кошики

нагідок лікарських — 20 г

Трава м’яти перцевої — 30 г

Трава шавлії лікарської — 30 г

Корені солодки голої — 40 г

Дві столові ложки суміші залити 500 мл води, довести до кипіння,
настояти 5 — 6 год у нагрітому глиняному глечику. Приймати теплим по
40—100 мл 3 рази на день за 20 хв перед їдою та 4-й раз перед сном.
Після лікування протягом місяця поліпшуються загальний стан хворого,
функції нервової, серцево-судинної систем та печінки.

Одночасно з прийомом настою суміші як протитоксичний, імуностимулюючий
засіб призначають мед із квітковим пилком у пропорції 1:1 (за об’ємом).
На 100 г суміші додають 1 г маточкового молочка. Приймати під язик
уранці по 1 десертній ложці дітям старшого віку та по 1/2 — 1 чайній
ложці дітям віком до 5 років.

У період загострення мембраностабілізуючу дію виявляє комбінована
настоянка (1:5) на 40 % спирті етиловому:

Настоянка плодів

гіркокаштана звичайного — 2 частини

Настоянка листків рути запашної — 1 частина

Настоянка плодів софори японської — 2 частини Приймати по 20 — 30
крапель з невеликою кількістю води 3 рази на день. Дають дітям віком
після 7 років.

При гепатиті та збільшенні печінки як протизапальний, знеболювальний
засіб, а також такий, що регулює спорожнення кишечнику, використовують
суміш:

Суцвіття цмину піскового —10 г

Листки рути запашної — 20 г

Кора крушини ламкої — 30 г

Столову ложку суміші залити 300 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому
вогні. Приймати по 1/3 — 1/2 склянки 3 рази на день за 30 хв перед їдою.

Стежити за функцією кишечнику, не допускати запору, адже він посилює
інтоксикацію. У разі затримки випорожнень використовують такий засіб.
Варені сливи подрібнюють, додають 2 ложки пшеничних або житніх висівок.
їдять натще та за 30 хв перед їдою, запиваючи водою.

У гострий період гепатиту призначають очисні клізми. їх ставити треба
щоденно о 5 — 7-й годині протягом 7 — 10 діб.

Для активізації захисних сил організму, відновлення уражених ділянок
печінкової тканини і у разі затяжного перебігу хвороби призначають:

1. Сік подорожника великого. Свіжі листки перемолоти на м’ясорубці. До
одержаної маси додати цукор або мед у співвідношенні 1:1. Приймати по 1
чайній — 1 десертній ложці вранці та перед сном.

Корені солодки голої — 30 г

Плоди шипшини коричної — 30 г

Трава буквиці лікарської — 30 г

Суцвіття пижма звичайного — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Листки кропиви дводомної — 20 г

Суцвіття цмину піскового — 10 г

Столову ложку суміші залити 400 мл води, витримати на киплячій водяній
бані 20 хв. Приймати по 50—100 мл 3 рази на день через 1 год після їди.
Пити тривалий час. Сприяє відновленню структури печінки у ранні строки
після ушкодження.

У разі стійких симптомів інтоксикації, загрози розвитку гепатодистрофії
нормалізує процеси обміну в печінці, поліпшує антитоксичну, видільну
функції та регенерацію тканини печінки така суміш:

Корені кульбаби лікарської — 30 г

Приймочки зі стовпчиками

кукурудзи звичайної — 20 г

Кореневища з коренями

марени красильної — 20 г

Трава нарила звичайного — 30 г

Кореневища пирію повзучого — 30 г

Корені тирличу жовтого — 20 г

Квіткові кошики арніки гірської — 20 г

Трава споришу звичайного — 20 г

Трава буквиці лікарської — 20 г

1,5 столової ложки суміші залити 400 мл води, довести до кипіння,
витримати на водяній бані 15 хв, процідити через 45 хв. Приймати по 40 —
70 мл 4 рази на день за 30 хв перед їдою курсами по 1,5 міс з перервами
15 діб.

У разі свербіння шкіри призначають: теплі ванни з содою харчовою (до 200
г на ванну); обтирання шкіри 1 —2 % розчином оцтової кислоти. Добре
діють й аплікації. 4 — 5 столових ложок листків скумпії звичайної
кип’ятити 10 хв у 1 л води, процідити гарячим і додати по 2 столові
ложки морської солі та 5 % розчину оцту.

При гострому гепатиті, що супроводжується високою температурою тіла, до
її зниження треба щоденно робити заспокійливе обгортання всього тіла.

Теплові процедури використовують у гострій та в підгострій стадіях
хвороби. Вони повинні бути помірними, оскільки інтенсивні теплові
процедури можуть негативно вплинути на функції печінки, а отже й на
загальний стан організму. Зігрівальні компреси та грілки виявляють
протизапальну, антиспазматичну, знеболювальну дію.

Після затихання гострих явищ призначають загальні ванни температури 36
—37 °С (щоденно або через день). Тривалість ванни — 10—15 хв.

Протягом 1 міс щоденно на ніч накладають збуджувальний компрес на живіт.

Двічі-тричі на тиждень треба робити постільні половинні парові ванни.

У період одужання рекомендують озокеритові та парафінові аплікації
температури 38 — 40 °С по 10—15 хв на ділянку печінки, що позитивно
впливає на внутріш-ньопечінкову гемодинаміку.

Перебіг будь-якої форми гепатиту та його наслідки залежать не лише від
лікування, але й догляду за дитиною.

Призначають постільний режим на 3 —4 тиж.

Вірус гепатиту надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі, тому
випорожнення хворого, предмети догляду та особисті речі підлягають
ретельній дезінфекції. Знезаражування фекалій проводять сухим хлорним
вапном протягом години. Посуд, предмети догляду, білизну витримують
годину в 3% розчині хлораміну.

У період жовтяниці у дитини нерідко посилюється свербіння, особливо під
час інтенсивного потовиділення. Для запобігання розчухуванню та
інфікуванню треба коротко стригти нігті, стежити, аби руки були чистими.
Протирати шкіру перевареною водою або водою з додаванням спирту (4:1),
частіше міняти білизну.

Для нормалізації функцій печінки потрібен час. Організм особливо
уразливий в перші 3 міс після хвороби. В цей час за недотримання режиму
можливі загострення. Харчуватися треба 5 разів на день невеликими
порціями і завжди в один і той самий час. їжа має бути теплою.

Іноді гепатит супроводжується кашлем, нежитем, а тому хворобу можуть
помилково діагностувати як грип, гостра респіраторна вірусна інфекція.
Отож за появи перших ознак захворювання слід негайно звернутися до
лікаря.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Похожие записи