Реферат на тему:

Геморагічний діатез. Народні методи лікування

Геморагічний діатез — хвороба, зумовлена кровотечею у шкіру, слизові
оболонки та внутрішні органи. Причому геморагії (крововиливи) визначають
перебіг захворю-вання.

Терміном «геморагічний діатез» називають значну групу захворювань,
основною клінічною ознакою яких є схильність до кровоточивості.

Гемофілія — одна з форм геморагічного діатезу, відома з прадавніх часів.
Це спадкова хвороба, що характеризується підвищеною кровоточивістю
внаслідок недостатності VIII або IX факторів згортання крові.
З’являються синці, кровотечі, які важко зупинити.

Частіше хворіють хлопчики. Дівчинка може захворіти лише в тому разі,
коли батько її хворий на гемофілію, а мати — носій патологічної
хромосоми.

Гемофілію А зумовлює недостатність VIII фактора, гемофілію В — дефіцит
IX фактора. Відома також гемофілія С, що виникає внаслідок браку XI
фактора. Вона уражує й дівчаток.

Перші прояви кровоточивості у хворих на гемофілію найчастіше з’являються
в той період, коли дитина починає ходити і травмується. Інколи перші
ознаки гемофілії виявляють уже в період новонародженості (синці на тілі,
гематоми, зокрема головного мозку). Гемофілії А та В мають однаковий
перебіг.

Основним симптомом захворювання є підвищена кровоточивість, що виникає
після уколів, порізів, забиття, видалення зуба тощо. Шкірні крововиливи
звичайно масивні. Кровоточать слизові оболонки носа, ясен. Часто бувають
кровотечі з внутрішніх органів, зокрема сечостатевих, зрідка — кишкові
та легеневі.

Характерною особливістю гемофілії є крововиливи у суглоби. Здебільшого
уражаються колінні, ліктьові і гомілковостопні суглоби. При цьому вони
розпухають, болять. У разі повторних крововиливів суглоби деформуються,
порушується їх рухомість. Характерні також кровотечі з ротової
порожнини, крововиливи у м’язи.

За тривалої кровотечі розвивається анемія різного ступеня. З віком
прояви кровоточивості стають менш виразними.

Треба проводити загальнозміцнювальні заходи.

До харчового раціону слід включати продукти, що містять вітаміни К, С,
А, О, групи В та кальцій, які підвищують згортання крові, стабілізують
мембрани та регулюють їх проникність. Це молоко, свіжий сир, яєчні
жовтки, риб’ячий жир, печінка, гречані крупи, проросла пшениця, молода
кропива, абрикоси, морква, обліпиха, суниці, петрушка, плоди шипшини та
чорної смородини, яблука, фейхоа. Для профілактики кровотечі при
гемофілії дитині дають до 100 г арахісу перед їдою.

При анемії дітям призначають суміш квіткового пилку з медом у
співвідношенні 1:1. До 100 г суміші додають 1 г маточкового молочка.
Приймати по 1 чайній — 1 десертній ложці натще під язик, бо у разі
прийому всередину шлунковий сік інакти-вує цілющі властивості
маточкового молочка.

Основним методом терапії гемофілії є переливання свіжої плазми крові.
Використовують також виділений з плазми донора антигемофілічний
глобулін.

Прискорює згортання крові, запобігає підвищенню кровоточивості при
гемофілії трава зайцегуба п’янкого: 10 г листків та квіток залити 200
мл окропу, настояти

1 год. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день. Екстракт зайцегуба
(аптечний препарат) дають по 20 — 30 крапель 2 — 3 рази на день перед
їдою або по 1 таблетці

2 — 3 рази на день. Після внутрішнього та зовнішнього використання
препаратів зайцегуба п’янкого зменшується кровоточивість тканин та
прискорюється розсмоктування гематом.

При гемофілії рекомендують таку суміш:

Трава зайцегуба п’янкого — 40 г Трава деревію звичайного — 30 г
Трава гірчака перцевого — 20 г Столову ложку суміші залити 250 мл
окропу, настояти 1 год. Приймати по 20 — 50 мл 4 рази на день перед
їдою.

У разі виникнення у хворого на гемофілію зовнішньої кровотечі або
крововиливів у суглоби, під шкіру та м’які тканини (при забитті,
порізах), а також для профілактики цих ускладнень призначають такі
суміші:

1. Трава з коренями суниць лісових — 30 г

Трава деревію звичайного — 30 г

Трава споришу звичайного — 30 г

Кореневища з коренями гравілату міського — 30 г

Трава зайцегуба п’янкого — 30 г

Трава кропиви дводомної — 30 г

Листки приворотня звичайного — 30 г

Трава вероніки лікарської — 30 г

Трава чистецю лісового — 30 г

Столову ложку суміші залити 250 мл води, витримати на водяній бані 10
хв, настояти 1 год в теплому місці. Дітям віком 10—14 років призначають
по 50 мл 4 — 5 разів на день перед їдою. Дітям віком до 10 років дозу
зменшують.

Квітки калини звичайної — 30 г

Листки малини лісової — 30 г

Квітки горобини звичайної — 30 г

Трава череди трироздільної — 30 г

Плоди шипшини коричної — 30 г

Кореневище

бадану товстолистого — 30 г

Трава зайцегуба п’янкого — 30 г

Приймочки зі стовпчиками

кукурудзи звичайної — 30 г

Трава парила звичайного — 30 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому
вогні, настояти в термосі 2 год. Приймати по 20 — 50 мл 4 рази на день
до повного загоєння рани або розсмоктування гематоми, але не менше 1
міс. Потім добову дозу зменшити вдвічі і продовжити лікування ще до 2
міс, чергуючи прийом сумішей.

При свіжих гемартрозах (крововилив у порожнину суглобу) на суглоби
накладають компреси з м’якої глини з невеликою кількістю оцту. Намазати
на бавовняну тканину та класти на ділянку суглобів на 1 год 2 рази на
день.

На суглоби накладають тугу пов’язку, проводять іммобілізацію суглоба не
більше, ніж на 1 —2 доби, накладають сухий теплий компрес.

Хворих на гемофілію дітей треба оберігати від травм, не дозволяти їм
брати участь у рухливих іграх, маніпулювати гострими предметами, уникати
значного механічного і термічного впливу на шкіру під час проведення
гігієнічних процедур.

Під час купання дитини варто користуватися м’якою губкою чи фланелевою
рукавичкою, купати її не в гарячій ванні, а під теплим душем.

Якщо кровоточать ясна, не слід дозволяти дітям чистити зуби щіточкою і
порошком. Цю процедуру можна замінити полосканням рота після кожного
прийому їжі і натще відварами лікарських рослин.

Одяг хворих на гемофілію має бути вільним, без грубих швів і складок.

Хворим на гемофілію не рекомендують робити ін’єкції. Усі ліки бажано
вводити через рот або пряму кишку.

Хворі на гемофілію діти повинні перебувати під постійним диспансерним
наглядом.

Тромбоцитопенічна пурпура — група геморагічних діатезів, зумовлених
зниженням кількості тромбоцитів у периферичній крові.

Хвороба Верльгофа — найпоширеніша форма геморагічного діатезу. Вважають,
що хвороба розвивається внаслідок зменшення утворення тромбоцитів у
кістковому мозку при порушенні функції селезінки.

Різноманітні інфекції та інтоксикації сприяють виникненню хвороби.
Частіше буває у хлопчиків.

У дитини температура тіла підвищується до 39 — 40 °С. З’являються шкірні
геморагії та кровотечі зі слизових оболонок, сечовидільних шляхів,
матки, носові кровотечі. Кровотеча з ясен, що спостерігається,
наприклад, під час видалення зуба, може бути дуже інтенсивною.
Найчастіше крововиливи виявляють на нижніх кінцівках, але вони бувають і
в ділянці грудей, спини, на обличчі. Кількість їх коливається. Іноді
вони настільки численні, що шкіра дитини нагадує шкіру леопарда.

Внаслідок частих та тривалих кровотеч розвивається анемія. З’являються
загальна слабкість, запаморочення, ослаблюється серцева діяльність.

Захворювання може мати гострий або хронічний перебіг.

Розрізняють легкі форми, що закінчуються одужанням, проте можуть бути й
тяжкі, що зберігаються протягом усього життя. Загострення перебігу
хвороби виникають через тривалі проміжки часу.

Захворювання іноді виявляється вже в перші тижні життя дитини, проте
частіше — в дошкільному та шкільному віці.

Під час та безпосередньо після кровотечі призначають постільний режим.

До харчового раціону включають продукти, що містять кальцій: молоко,
свіжий сир, капусту кольрабі, гречані крупи, моркву, зелень петрушки,
салату, інжир, хурму, хрін, часник, цибулю, обліпиху, плоди горобини,
насіння гарбуза, молоду кропиву.

Готують такий відвар: 1 чайну ложку насіння конопель посівних заварити
склянкою киплячого молока. Пити по 1 столовій ложці 3 рази на день.

При анемії призначають відповідну дієту (див. «Анемія»).

При хворобі Верльгофа призначають кальцію хлорид. Його рекомендують
приймати одночасно з риб’ячим жиром.

У перші дні захворювання як протизапальний та протиалергічний засіб
рекомендують відвар кореня солодки голої: 6 г сировини залити 200 мл
води, витримати на водяній бані 30 хв, процідити через 10 хв. Приймати
по 1 чайній — 1 столовій ложці З рази на день після їди впродовж 1 тиж.

Стимулюють синтез тромбоцитів у кістковому мозку, збільшують кількість
тромбоцитів у периферичній крові такі препарати:

1. Насіння кунжуту східного. Дають по 15 — 20 г спорошкованого насіння
3 рази на день з водою перед їдою (доза визначена для дітей, що старші
за 8 років).

2. Екстракт насіння розторопші плямистої: 30 г подрібненого насіння
залити 500 мл води, уварити до 1/2 від початкового об’єму на малому
вогні. Приймати по 1—3 столові ложки 3 рази на день. Дітям віком до 2
років дають по 1/2—1 чанній ложці З рази на день.

3. Екстракт кукурудзяних приймочок зі стовпчиками: 1 столову ложку
сировини залити 400 мл окропу, уварити у закритому емальованому посуді
до 1/2 від початкового об’єму на малому вогні. Приймати по 1 —3 столові
ложки 3 рази на день за 20 хв перед їдою. Екстракт готують і на 70 %
спирті етиловому. Призначають по 20 — 30 крапель з водою 3 — 4 рази на
день дітям старшого віку.

При тромбоцитопенії призначають таку суміш:

????»e??

????»e??

????»e??

???1,5 столової ложки суміші залити 200 мл води, витримати на водяній
бані 10 хв, настояти 1 год в теплому місці. Приймати по 20 — 40 мл 3 — 4
рази на день перед їдою.

Трава підмаренника весняного підвищує згортання крові, ефективна при
хронічній тромбоцитопенії: 2 столові ложки залити 300 мл окропу,
настояти в термосі ніч, уранці процідити. Приймати по 1/2 склянки 3 рази
на день за 15 хв перед їдою. Дітям віком до 3 років дають по 1—2 столові
ложки 3 рази на день. Після 10 — 14 діб лікування кількість тромбоцитів
значно збільшується або нормалізується.

Готують також таку суміш:

Трава підмаренника весняного — 30 г

Трава чини чорної — 30 г

Столову ложку суміші залити 300 мл окропу, настояти в термосі ніч,
процідити. Приймати по 1/4—1/2 склянки 3 рази на день за 15 хв перед
їдою (дозувати відповідно до віку дитини).

Слід пам’ятати, що при тромбоцитопенії використовують саме траву
підмаренника весняного, а не підмаренника справжнього.

Зміцнює стінку судин, знижує її проникність настоянка пуп’янків софори
японської (1:5) на 70 % спирті етиловому. Настояти 7 діб. Дітям старшого
віку дають по 20—30 крапель на 1 столову ложку води 3 рази на день.
Порошок пуп’янків призначають по 0,2 — 0,5 г 3 рази на день.

Хвороба має хронічний перебіг, проявляється приступами, іноді триває все
життя. Інколи з віком кровотечі ослаблюються або припиняються взагалі.

При хворобі Верльгофа, якщо кровотечі тривають довго, часто повторюються
і стають загрозливими для життя, проводять спленектомію (видалення
селезінки).

Догляд за хворою дитиною в першу чергу повинен бути спрямований на
запобігання розвитку вірусних та бактеріальних захворювань. Під час
лікування треба враховувати, що організм дитини не сприймає певних
медикаментів та продуктів харчування. Дуже важливо оберігати дитину від
психічних та фізичних травм, правильно спланувати режим дня. Школярам
доречно рекомендувати додатковий вихідний день.

Харчовий раціон слід збагачувати вітамінами, не зловживати м’ясними
стравами.

Дитина потребує постійного диспансерного спостереження.

Геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейна —Геноха) належить до групи
геморагічних діатезів, пов’язаних із підвищеною проникністю стінки
судин.

Захворювання виявляють переважно у шкільному та дошкільному віці.

У дитини температура тіла підвищується до 39 — 40 °С, з’являються
головний біль, біль у різних частинах тіла, геморагічна висипка,
набрякання та біль у суглобах, найчастіше колінних. Іноді
спостерігаються свербіж та незначне набрякання шкіри. На шкірі
з’являються цяткові крововиливи та плями, спочатку червоні, а потім
темно-брунатного кольору. Розташовуються вони групами або поодинці.
Нерідко приєднуються переймистий біль у животі, блювання з домішками
крові, кров’янисті випорожнення. Біль найчастіше локалізується в ділянці
пупка.

Тяжким ускладненням геморагічного васкуліту є ураження нирок з
поступовим розвитком ниркової недостатності.

Під час загострення хвороби призначають постільний режим.

До харчового раціону вводять продукти, що багаті на білки, вітаміни С та
Р: печінку, нирки великої рогатої худоби, сою, горох, горіхи, капусту,
зелень петрушки, плоди шипшини та чорної смородини, соки калини та
журавлини, зелений чай, цитрусові (за відсутності на них алергії).

Як протизапальний засіб з кортикостероїдною дією рекомендують корені
солодки голої: 6 г сировини залити 200 мл води, витримати на водяній
бані 30 хв, процідити через 10 хв. Приймати по 1 чайній —1 столовій
ложці 3 рази на день після їди впродовж 1 тиж.

Для нормалізації проникності стінки судин, зменшення ламкості капілярів
призначають такі засоби:

1. Трава астрагалу

шерстистоквіткового — 20 г

Трава кропиви дводомної — 20 г

Кореневища з коренями родовика лікарського —10 г

Листки подорожника великого —15 г

Плоди горобини звичайної — 30 г

Плоди шипшини коричної — 40 г

Дві столові ложки суміші залити 300 мл окропу, витримати 5 хв на малому
вогні (не кип’ятити), настояти 2 год. Приймати по 30 — 70 мл 4 — 5 разів
на день за 20 хв перед їдою.

2. Настій листків кропиви дводомної: 10 г залити 200 мл окропу,
настояти 1 год. Приймати по 1—2 столові ложки 3 — 4 рази на день. Рідкий
екстракт кропиви (аптечний препарат) дають по 25 — 30 крапель 3 — 4 рази
на день за 30 хв перед їдою дітям старшого віку.

3. Настоянку пуп’янків софори японської (1:5) на 70% спирті етиловому
призначають по 20 — 30 крапель на 1 столову ложку води 3 рази на день.
Дітям молодшого віку дають спорошковані пуп’янки по 0,2 — 0,3 г 3 —4
рази на день.

З метою зменшення ламкості капілярів, нормалізації проникності стінки
судин використовують препарат «Ескузан» (водно-спиртовий екстракт плодів
гіркокаштана звичайного). Призначають по 5— 15 крапель 3 рази на день
перед їдою. Приймати препарат треба під контролем показників згортання
крові.

Зменшується біль у суглобах та затихає запальний процес після компресів
евкаліптової олії, а також такої мазі: 15 г спорошкованих шишок хмелю
звичайного або верхівок трави звіробою звичайного змішати з 50 г
вазеліну та ретельно розтерти в ступці.

Для розсмоктування підшкірних крововиливів роблять примочки з відвару
трави гісопу лікарського, квіткових кошиків арніки гірської або трави
полину гіркого.

Накладають мазь, що містить корінь живокосту лікарського (свіжий
потовчений корінь змішати з розігрітим смальцем у пропорції 1:1).

Дітям старшого віку при сильному болю у животі рекомендують настоянку
листків беладонни (1:10) на 40 % спирті етиловому (аптечний препарат).
її дають по 5 — 15 крапель 2 — 3 рази на день.

Дітям молодшого віку як знеболювальне призначають відвар трави перстачу
гусячого: 1 столову ложку залити 100 мл окропу, кип’ятити 10 хв на
малому вогні, процідити після охолодження. Приймати від 1 до 3 чайних
ложок 2—3 рази на день.

Для посилення імунологічної реактивності організму, його опірності до
інфекцій використовують настоянку кореневища з коренями елеутерокока
колючого (аптечний препарат). Призначають по 5 -15 крапель уранці та
вдень за 30 хв перед їдою. Дітям молодшого віку дають по 1 краплі на
кожний рік життя.

Корисний відвар зерна вівса посівного з лузгою у молоці. Варити 1
склянку вівса у 5 склянках молока. Пити по 1/2 —1 склянці 3 рази на день
за 30 — 40 хв перед їдою.

При легких формах прогноз сприятливий, при блискавичних — несприятливий.

У період підвищеної кровоточивості органів травлення хворих годують
частіше, але малими порціями. З раціону вилучають тверді харчові
продукти. Слід давати перетерті овочі й фрукти, багаті на вітаміни групи
Р і С. Проте слід пам’ятати, що апельсини і лимони можуть спричинити
алергію, а відтак і загострення капіляротоксикозу. Під час
шлунково-кишкових кровотеч дають охолоджену їжу, а з поліпшенням стану —
теплу, але в жодному разі не гарячу.

Крововиливи в очеревину, брижу, стінки кишок супроводжуються больовим
синдромом. Знеболювальний і гемостатичний ефекти виявляє пузир з льодом,
прикладений до живота.

Шлунково-кишкові кровотечі, зумовлені геморагічним діатезом, бувають
навіть у новонароджених. Якщо кровотеча з’являється в перші години після
народження, дуже важливо відрізнити криваві випорожнення від меконію,
який теж має темно-коричневий колір. У цьому допоможе така ознака: на
пелюшці навколо випорожнень, що містять кров, утворюється кров’янисте
обрамлення. Випорожнення мають запах крові.

Дуже небезпечні для життя крововиливи у мозок і його оболонки. Для них
характерна раптова поява неврологічної симптоматики. Перша допомога
полягає в забезпеченні повного спокою в ліжку з трохи піднятою верхньою
частиною тулуба. До голови прикладають пузир з льодом, а до ніг —
грілку.

При хворобі Шенлейна —Геноха захисні сили дитини знижені. Отже, треба
особливо оберігати дитину від контактів з можливими джерелами інфекції.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. — 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Похожие записи