Реферат на тему:

Гарячка: як допомогти малюку

Зима часто асоціюється у нас не тільки із засніженими килимами вулиць
та новорічними святами. Зима — це початок «сезону захворюваності» наших
дітей. Яка знайома для кожної мами картина: ще вранці малюк був веселим,
жвавим, бавився іграшками, а ввечері раптом став неспокійним,
вередливим, відмовляється від їжі. Ви міряєте дитині температуру — і
виявляєте гарячку…

Що робити, як подолати цю неприємну ознаку хвороби? І взагалі, чи так
необхідна гарячка? Нині існують неоднозначні точки зору на цю проблему.

Корисність і шкідливість

Гарячка, або ж лихоманка — це захисно-пристосувальна реакція організму,
яка виникає під впливом різноманітних патогенних (хвороботворних)
чинників і характеризується перебудовою процесу температурної регуляції,
що, зрештою, призводить до підвищення температури тіла.

Взагалі, лихоманка — це один із найдревніших механізмів адаптації
організму до мінливих умов довкілля, захисна реакція організму,
спрямована на знищення інфекційних агентів. При підвищенні температури
тіла спостерігається активація процесів обміну речовин (метаболічних),
функції нервової, ендокринної і, що особливо важливо, імунної систем.
Остання, отримавши цей своєрідний сигнал, активує специфічні клітини —
лейкоцити, антитіла, і починає продукувати особливу речовину —
інтерферон. Окрім того, в умовах підвищеної температури тіла
мікроорганізми, а також віруси не здатні існувати та розмножуватися.
Проте… ця «корисність» лихоманки має свої межі. Справа в тому, що
підвищена температура тіла водночас володіє і шкідливим ефектом,
оскільки викликає погіршання загального стану дитини за рахунок
метаболічних змін, розвитку дихальної та серцевої недостатностей,
порушення функції печінки та нирок. А при швидкому і значному підвищенні
температури тіла — до 39-40 градусів за Цельсієм — можуть навіть
розвинутися й загрозливі для життя стани. Особливо небезпечними є зміни
з боку центральної нервової системи (дитина стає пригніченою, її
свідомість порушується) і так звані фебрильні (пов’язані з підвищенням
температури) судоми.

Процес утворення тепла в людському організмі має назву
теплопродукування. Він відбувається за участю ендокринної системи (свою
роль тут відіграють гормони щитовидної і надниркових залоз) через
стимуляцію процесів окислення в підшкірно-жировій клітковині, м’язах та
печінці.

Процес віддачі тепла — тепловіддачі — регулюється зміною тонусу судин
шкіри, пришвидшенням дихання, серцевих скорочень, потовиділенням. Усе це
призводить до зниження температури тіла шляхом випаровування,
випромінювання та теплопроведення.

Регуляція сталості температурного середовища організму залежить від віку
дитини та індивідуальної зрілості системи терморегуляції. Так,
наприклад, доношені новонароджені діти вже здатні підтримувати постійну
температуру тіла, але вони легко перегріваються. А ось недоношені
немовлята, які не досягли зрілості терморегуляції, в більшості випадків
не спроможні самостійно підтримувати температуру тіла, вони схильні як
до охолодження, так і до перегрівання.

Що таке 37 градусів за Цельсієм?

Як би ви не міряли температуру тіла дитині, на різних ділянках вона буде
різною. Більше того, нормальна температура змінюється за день у межах
одного градусу за Цельсієм, навіть якщо дитина здорова. Ректальна
(отримана в результаті вимірювання в прямій кишці) температура становить
37,6 градусів за Цельсієм, оральна (при вимірюванні в роті) — дорівнює
37 градусів за Цельсієм. Менш точними вважаються дані, одержані в
процесі вимірювання температури в пахвовій впадині (36,6 градусів за
Цельсієм є нормою).

Незважаючи на ці особливості, на всіх термометрах цифра 37 відзначена як
межа між нормальною і підвищеною температурою. Оптимальний термометр
відрізняється від орального тим, що має міцніший наконечник. У сучасних
цифрових термометрів наконечники пластикові або ж металеві. Більшість із
них безпечно використовувати для вимірювання ректальної температури, а
також пахвової. В дітей будь-якого віку найточніше температуру можна
виміряти лише ректальним термометром, хоча на це буде потрібно трошки
більше часу. У випадку легкого нездужання дитини, можна скористатися
термографічними смужками. Для вимірювання температури таку смужку досить
тільки прикласти до чола дитини, однак цей спосіб буде найменш точним.

Як правильно виміряти температуру

Навіть незначне підвищення температури позначається на самопочутті
дитини. Однак часом температуру необхідно знати точно. Перед
використанням термометра переконайтеся, що наконечник цілий і стовпчик
ртуті знаходиться нижче поділки 37 (якщо він вище цієї цифри, необхідно
взяти термометр за тильний кінець і струснути, поки рівень ртуті не
опуститься нижче цієї мітки). Для вимірювання ректальної температури
великим і вказівним пальцями руки розведіть сідниці дитини, щоб анальний
отвір було гарно видно. Наконечник змажте вазеліном і м’яко введіть його
в центр анального отвору. Ця процедура не повинна завдавати дитині
відчуття болю чи дискомфорту. Для точного вимірювання температури
наконечник повинен знаходитися в задньому проході 2-3 хвилини.

Поки триває цей процес, дитина повинна лежати на рівній поверхні
обличчям донизу (наприклад, на пеленальному столику). Хтось із батьків
має притримувати руками таз маляти в дещо припіднятому положенні.
Маленьких дітей потрібно нахилити вперед, міцно затиснути між стегнами й
у цьому положенні поставити термометр.

Незважаючи на меншу точність, частіше обмежуються оральним вимірюванням
температури. Проте цей метод можна використовувати лише для дітей, які
можуть втримати наконечник термометра під язиком протягом трьох хвилин.

Після використання термометр потрібно струснути, щоби стовпчик ртуті
опустився нижче позначки 37, і вимити прохолодною водою з милом. Якщо це
необхідно, термометр можна простерилізувати, потримавши якийсь час у
спиртовому розчині. Потім покладіть його на звичне місце, щоб, у разі
потреби, завжди був під рукою.

Якщо маля гаряче

Коли ви виявили підвищену температуру тіла в немовляти, перевірте
спочатку, чи легко воно одягнене, розпеленайте, роздягніть дитя, дайте
йому можливість вільно порухатися деякий час, прийняти «повітряну
ванну». Недоношену дитину не варто розпеленувати — бо через високу
тепловіддачу маля легко переохолоджується.

Температура тіла в дітей раннього віку часто змінюється, і залежить це
від дії різноманітних факторів — їжі, сну, психічного та емоційного
стану. Можливо, підвищення температури виникло після того, як дитина
довгий час плакала, сварилась або грала в рухливі ігри? В такому випадку
найкращим лікарем буде ваше лагідне слово, а також легкі заспокійливі
краплі (наприклад, валеріани або пустирника).

Гарячка може бути спровокована різноманітними чинниками, тому шлях до
виявлення її причин є не завжди легким.

Інфекційна і неінфекційна лихоманки

Причиною інфекційної лихоманки найчастіше стають гострі респіраторні
вірусні або бактерійні інфекції верхніх дихальних шляхів. В цих випадках
виявляють гостре підвищення температури тіла, що супроводжується
характерними скаргами на відчуття печії в очах, сльозотечу, нежить,
чхання, першіння та біль у горлі тощо.

Неінфекційна лихоманка може розвинутися при хворобах центральної
нервової системи (пологова травма, крововилив, пухлина); ендокринних
захворюваннях (гіпертироз — посилення функції щитовидної залози); під
впливом больових подразнень (біль при сечокам’яній, жовчнокам’яній
хворобах, гострих захворюваннях очеревини); після дії сторонніх
подразників (забій, перелом, гематома, опік, стискання); при
застосуванні деяких медикаментів типу кофеїну, ефедрину, ряду
антибіотиків, сульфаніламідних препаратів.

Існує ще вегетативна лихоманка. Вона найчастіше турбує дітей
підліткового віку і зумовлена особливостями їх гормонального фону. Після
закінчення цього вікового періоду лихоманка минає сама.

Як повести себе у випадку підвищення температури тіла дитини?

Перш ніж поспіхом хапатися за пляшечки з ліками, пильно погляньте на
свого малюка. Якщо маля рожеве, грається, а шкіра його волога, тепла на
дотик, причому дитина старша трьох місяців, — на підвищення температури
тіла організм вашої дитини зреагував адекватною тепловіддачею. Така
лихоманка є прогностично сприятливою і зветься «рожевою». Дайте дитині
більше теплого пиття (чай, відвар малини, шипшини тощо), роздягніть
малюка, обітріть тіло прохолодною водою, поставте холодні компреси на
чоло та кінцівки. Якщо є можливість, недалеко від голови (на відстані
10-12 см) покладіть грілку з льодом, але, в жодному разі, не на голову.
Добре діє прикладання місткостей із холодною водою на ділянки
магістральних судин (у пахові, пахвові, підколінні ділянки ).
Температура води, яку застосовують для обтирання та компресів, не
повинна бути нижчою за кімнатну (оптимально в межах 24-28 градусів за
Цельсієм). Вважається, що застосування дуже холодної води та спирту є
недоцільним, оскільки призводить до спазму судин і зменшення
тепловіддачі. Якщо вказані вище заходи не допомогли і температура
продовжує зростати, треба прийняти жарознижувальні препарати.

Якщо ж із самого початку дитина після підвищення температури стала
млявою, сонливою, скаржиться на відчуття холоду, озноб, у неї бліда та
суха шкіра, холодні кінцівки, нігті на руках та ногах набули синюватого
забарвлення — це «блідий» варіант перебігу лихоманки, що потребує
негайного призначення жарознижувальних ліків.

Однак є малюки, в яких навіть незначне підвищення температури тіла може
спровокувати розвиток загрозливих для життя станів. До цієї групи ризику
щодо розвитку ускладнень на фоні гарячки відносять дітей:

перших трьох місяців життя;

із схильністю до судом;

із хворобами центральної нервової системи;

із вадами серця та судин;

із деяким спадковими аномаліями обміну речовин типу галактоземії,
фенілкетонурії тощо.

Сьогодні особливо важливим є вибір найоптимальнішого препарату для
боротьби з гарячкою. В педіатричній практиці застосовують нестероїдні
протизапальні засоби, однак за останні роки доведено існування побічних
і небажаних ефектів після вживання деяких із них (аспірин, анальгін,
амідопірин).

Рекомендується для боротьби з гіпертермією в дітей застосовувати
високоефективні та безпечні препарати. Найдієвішим для зниження
температури є парацетамол. Аспірин не варто вживати дітям молодшим 12
років, щоб уникнути ризику ускладнень. Для дітей грудного віку необхідно
неухильно дотримуватися зазначеної дози препарату. Введення ліків можна
повторювати кожні 4 години. Проте потрібно пам’ятати, що тривале,
безконтрольне застосування препаратів без детального пошуку причин
лихоманки є неприпустимим.

Дітей із «блідою» лихоманкою, які не реагують на жарознижувальні
препарати, потрібно негайно госпіталізувати.

Різноманітні варіанти гарячки неінфекційного походження не вимагають
призначення жарознижувальних препаратів. Нормалізація температури в
таких випадках найчастіше спостерігається під впливом основного
захворювання.

У разі розвитку вегетативної лихоманки, особливо в дітей підліткового
віку, застосовують седативні препарати, психотерапію, масаж, лікувальну
фізкультуру. Як правило, після закінчення періоду статевого дозрівання в
більшості молодих людей температура тіла нормалізується.

Похожие записи