Реферат на тему:

Формування сексуальної культури молоді: фізіологія і психологія
сексуальних реакцій.

Вступ

Ще двадцяти років не минуло з часу однієї промовистої (в
ракурсі теми, що ми розглядаємо) події. В період горбачовської
“перебудови” під час одного з так званих телемостів між СРСР і США, коли
радянські і американські народи отримали одну з перших нагод хоча б за
допомогою телебачення відносно вільно поспілкуватися, познайомитися з
особливостями життя, культури один одного, хтось з аудиторії, яку зібрав
у своїй студії за океаном відомий телеведучій Філ Донахью, звернувся до
аудиторії на радянському телебаченні із запитанням: “А як у вас з
сексом?”.

Після затягнувшеюся зніяковілої мовчанки у московській студії
одна з учасниць телемосту нарешті відповіла: “Сексу в нас немає…”.

Пізніше Володимир Познер, який був ведучім цієї передачі з
радянської сторони, розповідав, що жінка, яка наважилася дати відповідь
на запитання з табуйованої у СРСР теми сексу, не обмежилася тільки
наведеними словами, а намагалася пояснити американцям, що йдеться про
домінування в суспільстві своєрідного пуританізму, нерозвиненість, у
зв(язку з ним, сексуальної культури. Та при монтажі телепередачі
американській і радянський телеведучі погодилися в тому, що додаткові
пояснення можна вилучити. Формулювання, що відтоді стало знаменитим –
“Сексу в нас немає” – точно і вичерпно передало ситуацію із нав(язаним
суспільству радянською ідеологією ставленням до сексу.

Справа у тому, що казарменно-тоталітарному варіанту соціалізму,
якій насаджували в СРСР, потрібна була слухняна, покірна у всьому
людина. А оскільки вільна реалізація сексуальності є одним з
найважливіших факторів, що формує загальну внутрішню свободу людини, її,
сексуальність, з певного часу почали суворо обмежувати, регламентувати.

Саме у зв(язку з тим у країні була відсутня система свідомого,
цілеспрямованого виховання сексуальної культури. В друкованих джерелах
питання сексуальності висвітлювалися хіба що для попередження до яких
“жахливих” наслідків для фізичного, психічного і репродуктивного
здоров(я може привести сексуальне життя.1 І хоча до цих залякувань
більшість ставилася з недовірою, та вони невротизували не одне покоління
наших співвітчизників. Хоча природнє і перемагало в них залякування і
абсолютна більшість шукала радощів сексуального життя. Проте

вступало у нього майже, або й зовсім не підготовленими. І через те,
нерідко, отримувало від цього життя чимало прикрощів, іноді — більше ніж
очикуваних радощів.

Зараз, начебто, ставлення до виховання сексуальної культури
відрізняється від того, що ми мали ще відносно нещодавно. Але і зараз
знаходяться люди, які доводять, що таке виховання приносить більше шкоди
ніж користі. Мовляв, воно тільки “розбещує” молодь, акцентує її увагу не
на тому, що є дійсною цінністю життя.

Щодо останнього, то хоча те у житті, що пов(язано з реалізацією
сексуальності, в ієрархії життєвих цінностей значної кількості людей не
займає головного місця, але одне з чільних місць на протязі тривалого
часу їх життя воно таки має. (В залежності від періоду життєвого циклу
людини і у зв(язку з вмінням одержувати задоволення від реалізації
сексуальності. Останнє особливо пов(язано з рівнем сексуальної
культури.)

Рядок з відомої пісні радянськіх часів: «…Жила бы страна
родная – и нету других забот…», — не може бути життєвим гаслом для
суспільства за нормальних умов його існування, єдиною вищезгаданою
“дійсною цінністю життя”. Справжній комплекс життєвих цінностей
формується у процесі розвитку людини і суспільства, який є не чим іншим
як процесом розвитку культури. А останній має необхідно відбуватися в
усіх сферах життя.

Та тривалий час сексуальна сфера була відносно успішно
вилучена з процесу загального розвитку. Хоча, справедливості ради, треба
сказати, що йдеться не тільки про радянський період. (В останній хіба що
намагалися підтримати в нових умовах існування давно звичної, хіба що
трохи модернізованої, сексуальної аскези, як цінності, на шлях відмови
від якої вже ставала значна частина людства і, здавалося б, мало стати і
наше суспільство, якби воно дійсно намагалося оптимізувати розвиток усіх
сфер свого життя.)

На протязі багатьох сторіч те, що було пов(язане з плоттю

Розділ 3. Фізіологія і психологія сексуальних реакцій.

Нажаль, не всі тонкощі сексуальних реацій і факторів, що
впливають на них, достатньо зрозумілі. Сучасний рівень наукових знань
про сексуальні реакції людини, попри всі досягнення у цій галузі, не дає
чіткої відповіді на деякі важливі і актуальні питання. Важлива причина
того полягає в тому, що відповідні дослідження розпочалися не так вже й
давно.

Ще півстоліття тому дослідження усього , що пов(язано з
сексуальністю були практично неможливі. І не тільки в СРСР. У цій країні
“не було сексу”, а тому не було і потреби в його дослідженнях. А до того
ж вона була розорена страшною війною і витрачала величезні кошти на
озброєння, а тому не мала ресурсів на дослідження людини. А от у
найбагатішій країні Заходу – Сполучених Штатах Америки – матеріальна
база була. Проте тогочасна мораль у цій країні, що базувалися на
протестантському пуританізмі відносно невиликої частини суспільтва,
яка, проте, стала його кістяком (її позначають абревіатурою WASP, що
означає: білі, англо-сакси, протестанти), також негативно ставилася до
людської сексуальності і її досліджень. Тому коли професор університету
штату Індіана Елфрід Ч. Кінзі у 40-і – на початку 50-х років минулого
сторіччя організував і разом зі своїми співробітниками провів без
перебільшення видатне дослідження сексуальної поведінки американців,
його діяльність стала об(єктом прискіпливого розслідування і критики
тих, хто сприйняв цю наукову працю як замах на устої американського
суспільства. Переслідування Комісії Конгресу США з розслідування
антиамериканської діяльності під керівництвом Джозефа МакКарті, деяких
урядових органів, суспільних організацій, церков, а також нерозуміння і
осуд, які він зустрів у багатьох співгромадян, привели Кінзі до
передчасної смерті.

Проте на кінець 50-х – початок 60-х років ситуація зі ставленням
до сексологічних досліджень у США почала змінюватися. Дехто з тих, хто
цькував Кінзі, зрозумів, що стався “перебір”, декого, як, наприклад,
згаданого Дж.МакКарті з його горезвісною комісією, відлучили від влади.
А не дуже велика, проте впливова, частина суспільства, що була знайома
як зі змістом дослідження професора Кінзі (і усвідомлювала дійсну його
цінність), так і з роботою іншого американського професора на ім(я
Герберт Маркузе “Ерос і цівілізація. Філософське дослідження вчення
Фройда” (1956 р.), яка розкривала велике значення сексуальності для
розвитку цивілізації і наголошувала на необхідності зміни ставлення до
сексуальності у тогочасному суспільстві, і прийшла до висновку про
необхідність подальшіх досліджень сексуальності.

Це дало змогу колективу дослідників під керівництвом професора
Уїльяма Мастерса і його помічниці Вірджинії Джонсон провести перші в
світі лабораторні спостереження сексуальних реакцій людей. Для цих
спостережень були створені унікальні методики і така ж унікальна
апаратура, за допомогою якої фіксувалися всі можливі реакції 382-х жінок
і 312-и чоловіків у більш як 10 000 лабораторних спостережень. Повні
результати цього без перебільшення видатного дослідження були
опубліковані ними у 1966 році у роботі Мастерса і Джонсон “Сексуальна
реактивність людини” (“Human Sexual Response”).

Дослідження У.Мастерса і В.Джонсон презентувало сексуальну
реакцію людини, як цикл, що складається з чотирьох послідовних фаз:
збудження (exciment), плато, оргазму і зворотнього розвитку або, у
формулюванні авторів, — вирішення (resolution). Ці фази відповідають
різним рівням сексуального збудження і визначають типові реакції, що
виникають у людей під час статевого акту.

Як вказали ці дослідники, треба зважувати на те, що хоча
запропонований цикл зручно використовувати у якості моделі, виділені у
ньому фази достатньо довільні. Вони не завжди чітко відділені одна від
одної і сильно варьюються як у конкретної людини в різний час, так і у
різних людей. До того ж, треба пам(ятати, що фізіологічні процеси,
пов(язані з сексуальною реакцією – не просто фізичні зміни, відірвані
від думок і почуттів, а складова частина залученості і усвідомленої
участі у сексуальній реакції усієї людини. ( 1.С.65)

Попри деякі неспівпадіння у фізіології сексуальних реакцій
чоловіків і жінок, в них дуже багато подібного. Фізіологія сексуальних
реакцій гетеро- і гомосексуалів – ідентична.

Існує два загальні фізіологічні процеси, які приймають участь у
сексуальній реакції людей.

Перший, це гіперемія (збільшення притоку крові) статевих органів і, у
жінок, молочних залоз.

Другий, це міотонія (підвищення нервово-м(язового напруження), яка
поширюється не тільки на статеві органи, але і на все тіло.

Розглянемо всі фази сексуальної реакції у послідовності їх
виникнення і розвитку.

1. Сексуальне збудження. Ця фаза сексуального циклу створюється під
впливом психологічної чи фізичної (або тої і іншої одночасно)
сексуальної стимуляції.

Якщо підходити з наукових позицій, сексуальне збудження є
активацією складної системи рефлексів, у якій задіяні статеві органи і
нервова система. За допомогою електричних і хімічних імпульсів, що
передаються різним органам через спинний мозок і періферічні нервові
волокна, це робить головний мозок, що виконує в організмі регуляторні
функції. Імпульси від джерел сексуального збудження (статевих органів,
молочних залоз, шкіри, органів зору і слуху тощо) накопичуються і
обробляються у головному мозку, перетворюючись у сексуальні образи і
відчуття. Навіть еротичні сни, що мають своїм наслідком сексуальне
збудження в ситуаціях, коли відсутні реальні сексуальні подразники,
пов(язані з акумуляцією мозком дії цих подразників у попередніх
ситуаціях.

Проте, джерелом збудження є і сам мозок. Прикладом цього є нічні
ерекції у чоловіків і любрикація піхви у жінок. Дослідження свідчать, що
щоночі у чоловіка відбувається 5-6 ерекцій, тривалістю від 5 до 10
хвилин, і стільки ж раз за ніч у жінок стається зволоження (любрикація)
піхви, які не пов(язані ні зі змістом снів, ні з тілесною стимуляцією.
Ці рефлекси обумовлені командами мозку, який як би перевіряє готовність
організму реагувати на сексуальні подразники і підтримує його
сексуальний тонус.

Нерідко виключними джерелами збудження є відчуття, що виникають
у тілі. В першу чергу, йдеться про відчуття в статевих органах.
(Наприклад, немовлята, які, зрозуміло, ще не мають уявлення про секс і,
відповідно, ніяких специфічних сексуальних образів, збуджуються під час
проведення гігієнічних процедур з їх статевими органами.) Проте
збуджувати можуть і подразнення інших ділянок тіла, що не відносяться до
статевих органів, але відіграють роль ерогенних зон. (Наприклад,
інтенсивне массажування грудної ділянки спини, так званого «кошачого
місця», проведене в процесі лікувального чи тонізуючого масажу, збуджує
багатьох жінок, навіть попри їх волю. А деякі з них, як свідчать
досвідчені масажисти, переживають при цьому оргазм. Хоча і стараються,
враховуючи неадекватну ситуацію, «не допустити такого сорому».)

Психологічні збудники відіграють особливо значну роль в
сексуальній стимуляції людей. Так, наприклад, позитивне в сексуальному
аспекті сприйняття зовнішньості іншої людини може дуже суттєво вплинути
на підйом рівня збудження. (Саме через те люди слідкують за своєю
зовнішністю: використовують одяг і прикраси, що підкреслюють ті частини
тіла, які в їх культурі є символами сексуальності, чи прикривають
недоліки свого тіла, використовують декоративну косметику і таке інше.)
Більшість людей переживала у своєму житті моменти, у яких психологічним
джерелом сексуального збудження були тільки почуті слова чи звуки.

Дуже сильним психологічним фактором сексуального збудження
можуть бути позитивні емоційні відносини з іншою людиною, що включають в
себе еротичний компонент. Це особливо стосується відносин, які можна
охарактеризувати як кохання. Останнє здатне зробити для суб(єкта кохання
його об(єкт найкрасивішим, найрозумнішим, найсексуальнішим (в той час
коли інші люди можуть щіро заперечувати наявність таких якостей), а тому
– найбажанішим.

Сексуальне збудження виникає як в результаті дії випадкових
факторів так і в результаті цілеспрямованої на створення такого
збудження діяльності..

Адже у людини, вже знайомої з задоволеннями від сексуального
збудження, виникає потреба в них і їй властиво шукати таке збудження і
задоволення, створювати їх. Тому вона свідомо і цілеспрямовано організує
сексуальну стимуляцію їх чи тільки у себе (у випадках самозадоволення),
чи у себе і у своїх партнерів (у випадках різних форм сексуальної
взаємодії). Робиться це як за допомогою свідомого психологічного впливу
на сексуальний об(єкт через видимі образи, пахощі, слова (підкреслення
одягом, прикрасами принад свого тіла, перегляд еротичних малюнків,
фільмів, стритизу, піпшоу, читання еротичних текстів, вживання
збуджуючих парфумів і багато іншого, — в конкретних межах етичної,
естетичної і моральної прийнятності ), так і свідомої ж стимуляції
відповідних частин тіла, тобто статевих органів і ерогенних зон
(поцілунки, обійми, петінг, мастурбація, коітус).

Зупинимося на фізичній стимуляляції сексуального збудження.
Фізичними стимуляторами можуть бути так звані афродізіаки (aphrodisia –
грецьк. – любовні насолоди) до яких належать деякі продукти харчування,
алкоголь, фармацевтичні і наркотичні стимулятори. Найбільш помітний
вплив мають три останні.

Так помірні дози якісних алкогольних напоїв можуть дійсно
позитивно вплинути на сексуальне збудження. (До того ж, якщо їх вжівання
відбувається у формі певного ритуалу, наприклад, келих шампанського при
свічках, воно є фактором додаткового психологічного впливу.) Проте
алкоголь при наявності особливих реакцій деяких людей на його вживання і
при недотримання дозування може мати і протилежну дію – гальмувати
сексуальне збудження. А в випадках, коли сексуальна активність
відбувається заради зачаття, обов(язкова принципова відмова від алкоголю
не тільки як безпосереднього короткотривалого стимулятора сексуального
збудження. Задля запобігання можливих, іноді дуже важких, наслідків для
здоров(я потомства вживання алкоголю батьками, треба припинити його
вживання мінімум за два – три місяці до спроби зачаття.

Щодо фармацевтичних засобів, то їх вживання має відбуватися
тільки якщо вони рекомендовані лікарями-спеціалістами з лікування
сексуальних дисфункцій. (До числа таких фармацевтичних засобів належить,
наприклад, Віагра і кілька інших подібних препаратів нового покоління,
що ефективно допомагають при еректильній дисфункції.)

Вживання ж наркотичних засобів збудження, попри те, що вони
можуть дійсно сильно впливати на нього, — абсолютно неприпустимо через
дуже серйозну шкоду для фізичного і психічного здоров(я.

Обов(язковим компоненто фізичної стимуляції збудження є вплив на
ерогенні зони тіла. Локалізація ерогенних зон дуже індивідуальна. Що б
відшукати їх і навчитися ефективно стимулювати іноді треба чимало часу.
Але “…воно того варте”, як кажуть в народі.

Головні ерогенні зони чоловіка розташовані переважно на статевих
органах. Проте у багатьох з них сексуально чутливими є рот, грудні
соски, сідниці, верхня частина хребта.

Щодо ерогенних зон жінки, то вони можуть бути розташовані деінде.
Про деякі з них вже йшлося при викладенні теми статевої анатомії. В
наведеній нижче таблиці, розробленій під керівництвом відомого
сексопатолога В.І.Здравомислова, крім цих зон вказані і інші, найбільш
типові, а також дані оцінки сприйняття реакцій цих зон. Таблиця складена
за підсумками дослідження 400 жінок.

Безпосередню участь у дії усіх факторів сексуального збудження
приймають ендокринні залози. Основним агентом виникнення і розвитку
збудження, головним біологічним чинником статевого потягу обох статей є
гормон тестостерон.

Як вже вказувалось, цей чоловічій гормон починає вироблятися в
яєчках ще на ранніх стадіях розвитку ембріону. Інтенсивне напрацювання
тестостерону відбувається і в яєчках дорослого чоловіка. Проте приблизно
4-5 % його виробляється у чоловіка і наднирковою залозою.

Ця ж залоза виробляє тестостерон і у жінок. Оскільки у них вона
є єдиним продуцентом тестостерону, то цим визначається його дуже
незначний (порівняно з чоловічим) вміст в їх організмі. Але з цього
зовсім не витікає, що лібідо у жінок і їх здатність збуджуватися у
стільки ж разів меньша, у скільки разів меньший у них рівень
тестостерону. Експеременти довели, що поріг чуттєвості жінок до дії
тестостерону суттєво нижчий ніж у чоловіків. До того ж, виходячи з
аналізу типової для статей поведінки (попри те, що при такому аналізі,
нажаль, не можна повністю усунути вплив діючих в суспільстві
статеворольових стереотипів), психологічний компонент сексуального
потягу і збудження дещо сильніше розвинений у жінок і певною мірою
корелює більш слабку дію біологічного компоненту.

У жінки першою ознакою її реакції на сексуальне збудження є
любрикація слизом піхви, яка є наслідком гіперімії її судинної системи,
через яку відбувається транссудація – проникнення слизоподібної вологи
крізь оболонку піхви. Зволожуючий слиз має лужну реакцію, яка є
сприятливою для сперматозоїдів. Він же, як вже згадувалось, полегшує
введення статевого члена у вагіну і його в ній фрікції.

Процес любрикації може розпочатися буквально за кілька секунд
після початку сприйняття сексуальної стимуляції. Проте помітною (навіть
для самої жінки) любрикація стає по мірі накопичення зволожуючого слизу.
(При тому, велика кількість вологи у піхві і її витік назовні зовсім не
означає, що жінка збудилася більше, ніж тоді, коли цього секрету ще не
було так багато.)

У фазі збудження відбувається також розширення і подовження
середньої і вищої частин піхви. Великі статеві губи стають більш
пласкими і розсуваються. (Ці анатомічні зміни також є її підготовкою до
прийняття пенісу.) Малі статеві губи і клітор набрякають від приливу
крові. Внаслідок скорочення дрібних м(язових волокон грудних сосків у
багатьох жінок вони напружуються (ерегуються). Через наповнення вен
молочних залоз кров(ю, вени на них стають помітнішими, а самі залози
можуть дещо збільшитися. На ділянках шії, груді, верхньої частини живота
може з(явитися так званий “сексуальний рум(янець”. М(язовий тонус тіла
підвищується, як і частота сердцевих скорочень і артеріального тиску.

У чоловіка першою фізичною ознакою сексуального збудження є
ерекція пенісу, яка відбувається внаслідок збільшення тиску крові у його
тілі (тобто, внаслідок тої ж гіперімії судинної системи, що спричиняє
любрикацію у жінок). Ступінь ерекції (розмір і твердість, що їх досягає
пеніс) значною мірою залежить від інтенсивності збудження.

Треба відмітити, що навіть при наявності сексуального
збудження і приливу крові до пенісу він може не розпрямлятися і не
підійматися. Причиною цього може бути епізодична чи хронічна еректильна
дисфункція (останню нерідко неточно називають імпотенцією), за якої тиск
крові у пенісі є недостатнім для вираженої єрекції. Іншою причиною може
бути фізичне обмеження для пенісу набути стану ерекції. (Таке обмеження,
наприклад, може створювати тісна трикотажна білизна, яку люблять носити
молоді люди, бо вона, зокрема, дозволяє їм уникнути стану
неконтрольованої ерекції на людях.)

Під час збудження збільшується внутрішній діаметр уретри, а
мошонка підтягується до тіла. Яєчка у мошонці теж підтягуються, хоча вже
через кілька хвилин займають попереднє місце.

На фазі збудження у чоловіків також, як у жінок, хоча і більш
рідко, буває ерекція сосків і прояв “сексуального рум(янцю”. А от
міотонія, прискорення сердцевих скорочень і підвищення кров(яного тиску
відбуваються обов(язково. На якихось стадіх збудження (у кого – раніше,
у кого – пізніше) відбуваються виділення з куперових залоз (з уретри при
цьому може витікти одна-дві краплі прозорої рідини).

2.Плато. На фазі плато відбувається підтримка і підсилення рівня
сексуального збудження, що є передумовою досягнення оргазму. Тривалість
цієї фази може суттєво варьюватися.

По суті, те, що Мастерс і Джонсон визначили у своїй чотирифазній
схемі як фазу плато, до них було прийнято означати терміном воллюст
(Wollust –німець. – любострастя, сладострастя). Дослідники
просексуальних культур (в першу чергу, даоської і тантристської)
відмічали, що вміння продовжувати стан любострастя в них є ознакою
культурності. Проте це стосується переважно чоловіка (оскільки для того
типовим є тільки один оргазм з еякуляцією і він не може відразу після
цього продовжувати статеві зносини), бо завдяки подовженню часу
тривалості воллюсту він отримає більше проявів сексуального задоволення
у жінки (у тому числі – її оргазмів), що суттєво збільшить його насолоду
і задоволеність. (Тривалому воллюсту не безпідставно приписувався
оздоровчий вплив на організм і позитивний психологічний ефект.) Проте в
сучасності увагу значенню тривалості плато фази приділяють хіба що в
випадках, коли йдеться про її гальмування у чоловіка для того, щоб його
оргазм не випередив оргазм його партнерки (оскільки поява останнього в
противному випадку – малоймовірна).

У жінки на фазі плато відбувається сильне наповнення кров(ю
вхідної третини піхви, що має назву оргазмічної платформи. Це наповнення
помітно звужує цю частину піхви, що підсилює її стимуляцію пенісом. (А
до того ж, для більшості жінок, у випадках коли їх партнер має маленький
пеніс, дійсно робить це неважливим.) Разом з зовнішньою третиною піхви
набрякають і збільшуються малі статеві губи, а їх колір стає значно
темнішим. ( Так у випадках, коли спершу колір був рожевим — він стає
яскраво червоним.) Дослідження Мастерса і Джонсон показали, що якщо на
етапі потемнішення забарвлення малих статевих губ буде продовжуватися
адекватна сексуальна стимуляція жінки, то вона обов(язково досягне
оргазму. (1.С.72)

Щодо іншої частини піхви, то вона набуває ще більшого розміру, а
міотонія внутрішніх м(язів дещо припідіймає матку.

У цій фазі клітор відтягується дозаду, на лобкову кістку. Через
це, а також через збільшення малих губ, він повністю ховається під
крайньою плоттю (проте і під нею у більшості жінок

залишається чуттєвим приймачем сексуальної стимуляції).

На фазі плато відбувається набрякання соскових ареолів, що може
навіть зробити непомітною ерекцію сосків. У жінок, що ще не годували
дитину, розмір грудей збільшується приблизно на чверть. У жінок, що вже
годували груддю, завдяки більш розвиненому венозному відтоку це
збільшення не таке значне, або і взагалі відсутнє. “Сексуальний
рум(янець”, якщо він виник на фазі збудження, може посилитися.

У чоловіків під час плато фази помітно збільшується діаметр
головки статевого члену біля її основи (вінця). Через прилив крові колір
головки може потемнішати. Наповнення кров(ю збільшує і розмір яєчок.
Останні повністю підтягуються до тіла і змінюють своє положення у
мошонці так, що їх задні поверхні притискаються до проміжності. Якщо
яєчки зайняли таке положення – прихід єякуляції стає невідворотнім.

Відбувається гіперемія простати і сім(яних міхурців, що може
визивати відчуття тепла у відповідних зонах. Може продовжуватися
виділення секрету куперових залоз. Міотонія, пульс, кров(яний тиск і
частота дихання посилюються. Якщо на фазі збудження виникла ерекція
сосків, вона може посилитися. В випадках появи на попередній фазі
“сексуального рум(янцю” – його ареал може поширитися.

3.Оргазм (синонім: кінець 1) — третя фаза сексуальної реакції,
кульмінаційне розрядження попереднього напруження. ЇЇ черга може прийти,
якщо на фазі плато відбувалася достатньо ефективна сексуальна
стимуляція. Оргазм — найкоротша за часом фаза сексуальної реакції, що у
всіх чоловіків і більшості жінок триває усього кілька секунд, під час
яких сильні ритмічні м(язові скорочення створюють комплекс приємних
фізичних відчуттів, що швидко змінюється фізичним і психологічним
розслабленням.(Можливість коливання часу оргазму не означає, що ступінь
задоволення від нього завжди пропорційна його тривалості.)

Інтенсивність фізичних і психологічних відчуттів під час
оргазму суттєво варьюється як у різних людей, так і у одної людини в
різних випадках.

Розглядати сутність фази оргазму ми почнемо з дослідження
оргазму у чоловіків. Хоча і не має повної ясності щодо всіх аспектів
проходження цієї фази у чоловіків, проте тут менше незрозумілого ніж в
оргазмі жінок. До того ж останній буде легше зрозуміти порівнюючи його з
чоловічим.

У чоловіків оргазм є основним стимулятором сексуальної
активності. Природною ціллю останньої є продовження існування виду.
Обов(язкова функція предтавників чоловічої половини людства, що
забезпечує це продовження, полягає доставці сперми в статеві шляхи жінок
– її еякуляції з пенісу чоловіка у піхву жінки. Оргазм є створеною
природою винагородою за виконання цієї функції. Поняття “аноргазмічний
чоловік” з цих позицій є нонсенсом. Бо навіть при наявності всіх ознак
чоловічої статі у особи, що не здатна відчувати оргазм (і через те не
діє за природною схемою, що забезпечує його виникнення), це не є
чоловік.

І об(єктивно, і в суб(єктивних відчуттях чоловічий оргазм
починається з еякуляторних спазмів. Через що в свідомості чоловіків
оргазм і єякуляція сприймаються як одне й те саме.2

Чоловічій оргазм пов(язував з еякуляцією і З.Фройд. Проте
крім оргазму, якій він визначав як “кінцева насолода” (Ebdlust), за
Фройдом існує ще і “попередня насолода” (Vorlust). Попередня насолода
полягає у необхідному для тіла і психіки розслабленні від приємного,
проте дуже напруженого процесу сексуального збудження. При ній не
відбувається сім(явиверження.

Обмеження попередньою насолодою є типовою тільки для дітей,
оскільки через незрілість статевого апарату вони не можуть досягти
кінцевої. (Хоча деякі дослідження, зокрема дослідження Кінсзі, надають
дані про поодинокі випадки досягнення статево незрілими хлопчиками
оргазму без еякуляції. Але ці дані отримані за допомогою опитувань і,
відповідно, можуть свідчити тільки про наявність згадки про суб(єктивні
відчуття від розрядки сексуальної напруги у більш чи менш далекому
дитинстві. Співставляти яскраві спогади про перші в житті випадки
отримання сексуальної насолоди з приємними але вже звичними відчуттями
сьогодення звичайно можна, але з наукової точки зору – не достатньо
коректно.)

Проте, як вказував Фройд, дорослі теж можуть відчувати
розрядку сексуальної напруги на якомусь високому (але не на найвищому)
її рівні завдяки попередній насолоді. Хоча в нормі, на його погляд, у
дорослому житті попередня насолода стає лише компонентом кінцевої
насолоди. Але сформований у дитинстві звичний механізм насолоди, може
спрацьовувати до досягнення максимальної напруги сексуального збудження,
необхідної для кінцевої насолоди. (6. С.192-196)

Те що Фройд назвав ворлюст – попередня насолода, деякі автори,
зокрема А.М.Свядощ, визначає терміном “satisfactio sine orgasmo” (латин.
– задоволеня без оргазму) (2. с.29), якій, як нам здається, краще
підкреслює сутність цього явища. У роботі “Сексуальна реактивність
людини” Мастерс і Джонсон навели графік варіанту сексуальної реакції
жінки (1. С.66, граф.2), який, проте, як вказують вони, може
презентувати і варіант сексуальної реакції чоловіка. Те що зображено на
цьому графіку власне і є задоволенням без оргазму.

Підставою для розгляду тут феномену задоволення без оргазму
(попередньої насолоди) є дискусії, що тривають вже не одне десятиріччя,
про можливість переживання чоловіками повторних оргазмів під час одного
статевого акту.

Буквально всі дослідники констатують, що більше однієї
еякуляцій з оргазмом за один копулятивний цикл не буває. Адже після
еякуляції настає фаза зворотнього розвитку (вирішення), яка закінчується
більш чи менш тривалим рефрактерним періодом, на протязі якого чоловік
не здатен до позитивного сприйняття сексуальної стимуляції. Проте
бувають, мовляв, поодиночні випадки, коли у чоловіків відбувається
оргазм (оргазми) без еякуляції, що робить їх здатними пережити в тому ж
копулятивному циклі ще й оргазм з еякуляцією.

Так відомий польскій сексолог К.Імєлінський пише: “Існує
невелика кількість чоловіків, у яких в результаті навчання відбувається
розщеплення біофізіологічно обумовленого зв(язку між оргазмом і
еякуляцією. Такі чоловіки здатні переживати оргазм (в сенсі досягнення
максимальної напруги відчуття сексуальної насолоди) без супроводжуючої
його еякуляціі… Такий оргазм лише незначно знижує рівень сексуального
збудження, в усякому разі не в такій мірі, щоб зробити неможливим
продовження статевих зносин…”(3. С.39-40)

Варто зазначити, що Імелінський не наводить даних про конкретні
власні чи чиїсь дослідження, уяких були зафіксовані описані феномени. Це
характерно і для кількох інших, знайомих нам видань, де згадується про
повторні оргазми у чоловіків. Через те складається враження, що про
описаний феномен його описувачи лише чули, хоча самі не бачили, не
досліджували і не знайомі з дослідженнями, що беззаперечно довели його
існування.

Проте в одному виданні його автор у спеціальному розділі
“Багаторазові оргазми у чоловіків” посилається на два дослідження
(Robbins and Jensen, 1978 і Hartman and Fithian, 1984), що ставили за
мету дослідити можливості деяких чоловіків “…затримувати еякуляцію і
при цьому всеж таки відчувати деякі внутрішні скорочення і приємні
відчуття, що мають місце при оргазмі”. Але результатами цих досліджень,
судячи з того, що написано далі, було не виявлення здатності
“затримувати еякуляцію і … всеж таки відчувати деякі внутрішні
скорочення і приємні відчуття…”, а лише висловлення думки, “що чоловік
здатний навчитися м(язовому контролю, що дозволить йому відділити оргазм
від еякуляції”. Далі автор висловлює вже свою думку, згідно якої: “Для
невеликої кількості чоловіків (5 % чи менше) , видимо, існує можливість
відчувати приємні оргазмічні реакції два рази чи більше, до того як
настане еякуляція”.(4.С.149) З приводу висловлених тут зауважень варто
навести ще й цитату з роботи відомого американського секстерапевта
професора Рут Вестхаймер, яка у цій роботі ввічливо погодилася з тими,
хто вважає, що теоретично чоловік може навчитися досягати повторних
оргазмів за рахунок стримування еякуляції, і тим не менш
зазначила:”Проте на практиці я ніколи не зустрічала нікого, кому б це
вдалося вдійсності”. (5.С.159)

Фройд вважав що використання попередньої насолоди в дорослому
житті шкідливо, бо заважає формуванню стереотипу досягнення кінцевої
насолоди. А випадки,коли чоловік, що здатний досягти в статевому акті
кінечної насолоди, буде затримувати її прихід, обмежуючись попередньою
насолодою, він не розглядав. Можливо тому, що не бачив у цьому варіанті
сенсу. А можливо тому, що був лікарем і досліджував в першу чергу те, що
є біологічними або психічними нормами чи патологіями. В данному ж
випадку йдеться про явище сексуальної культури.

Проте часи міняються. Хоча у чомусь і повторюються.

Так в стародавньому Китаї чоловіки, послідовники даосизму,
навчалися дуже тривалому статевому акту задля того, щоб отримати від
жінки (чи від кількох жінок) як можна більше її (їх) “соків”, які
вважали дуже корисними для власних сили і здоров(я. (Це було непогано з
двох причин. По-перше, жінки, яким несолодко жилося у суворому
патріархальному суспільстві, мали хоч якусь розраду – бо заради
отримання їх дорогоцінної субстанції чоловіки набували вміння дуже добре
їх пестити. По-друге, є чимало свідчень, що довготривалі статеві акти
дійсно сприяють покращенню фізичного і психічного здоров(я.)

Сучасна ж сексуальна культура орієнтована на подовження
тривалості сексуального збудження в процесі статевого акту заради
збільшення суми задоволень від сексуальних дій. До того ж, судячи з
усього, тривалість отримання сексуальних задоволень для деяких чоловіків
є свідомою чи несвідомою формою боротьби за, тепер вже, чоловічу
емансіпацію. Адже, в принципі, в сексі жінки мають значно більше
можливостей, ніж чоловіки. В них не буває проблем з ерекцією, немає
рефрактерного періоду, деякі можуть переживати значно більш тривалий
оргазм, ніж чоловіки. Нарешті, чимало жінок здатні переживати по
декілька оргазмів за один цикл сексуальної реакції. А після того як
сучасні протизаплідні засоби дали можливість досить надійно відділити
секс від дітонародження, чимало жінок виховують у себе активність
статевого потягу (лібідо), подібну до чоловічої.

Проте на цьому ми припинимо розглядати попередню насолоду як
соціокультурний феномен, бо ж це не зовсім відповідає задекларованій
темі розділу. Хоча не можемо утриматися від того, щоб не познайомити
дослідників “повторного оргазму” у чоловіків з афоризмом відомого
американського психолога Еріка Берна з його книги “Секс у людському
коханні”:

“Фройд знав відповіді. Якщо ви не розумієте чогось відносно
сексу, не кажіть, що це жахливо чи втаємничено. Подивіться у Фройда.”
(7. С.101)

Тепер більше про компоненти фази оргазму.

“Оргазмом називають раптові ритмічні скорочення м(язів в
області тазу або в інших частинах тіла, що ефективно знімають накопичену
сексуальну напругу і психічні відчуття, що супроводжують цей процес”.(1.
С.75) Оргазм розпочинається з виникнення суб(єктивного відчуття про
невідворотність еякуляції. (І дійсно, після появи такого відчуття
еякуляцію зупинити неможливо. Спроба зробити це різким припиненням
стимулюції може привести хіба що до меньшої інтенсивності еякуляції і
оргазму.)

Є різні гіпотези, відносно того як еякуляція “вмикає” оргазм.
За однією – в уретрі є анатомічне утворення — сім(яний горбочок, тиск
сперми на який визиває оргазм. За іншою — оргазм визивається тиском тих
компонентов сперми, які проходять через сім(явивідний канал до уретри,
на стінки цього каналу.

Потім наступає власне оргазм, що сприймається як гострий,
надзвичайно приємний спазм м(язів анусу, прямої кишки, проміжності і
статевих органів. Це супроводжується поштовхами в уретрі, пов(язаними з
проходженням через неї сперми.

Під час еякуляції відток сечі із сечового міхура
перекривається, що оберігає сперму від змішування з нею.

Відбувається від 3 до 5оргазмічних спазмів. Перші 2-3 — більш
інтенсивні, відбуваються з інтервалом у 0,8 сек.. Наступні (якщо вони є)
– менш інтенсивні, “згасаючі” – з дещо більшим інтервалом.

Помічено, що інтенсивність оргазму якось пов(язана з кількістю
єякуляторної рідини, що була викинута з пенісу, і силою її
виштовхування. Так у людей похилого віку, у яких сперма, зазвичай не
викидається а витікає, причому, якась її частина – вже після оргазму,
оргазм відчувається як “змазаний”.

Під час оргазму м(язові спазми можуть поширюватися на руки,
ноги, обличчя. Буває що оргазм супроводжується стогоном, вигуками
(іноді лайливими). Частота дихання, пульс, артеріальний тиск – досягають
максимальних показників. Бувають випадки сильного потовиділення.

У жінок — природня обумовленість оргазму ще й досі залишається
незрозумілою. Оскільки жіночий оргазм не є необхідним жінкам для
запліднення (на відміну від чоловічого, який будучи пов(язаний з
еякуляцією є обов(язковою умовою створення нового життя)3, існує
гіпотеза, що жінки можуть відчувати оргазм лише завдяки наявності у них
деяких більше чи менше розвинених специфічних елементів, що формувалися
в процесі розвитку виду як сутністно чоловічі (пов(язані з оргазмом у
чоловіків), і можливо, випадково склавшоюся якоюсь підтримкою їх дії
іншими – неспіцифічними елементами жіночого організму. Те саме
стосується і вищих тварин, у яких частина самиць здатна відчувати
оргазм. (Проте, як свідчать дослідження, в тваринному світі, самиці не
відчувають оргазму в процесі статевого акту. Таким чином, феномен
оргазму у жінок в процесі копуляції є досягненням культури людської
взаємодії.)

Через відсутність природної необхідності оргазму у жінок деякі
суспільства взагалі заперечували його можливість. Як пишуть Мастерс,
Джонсон і Колодні: ”До середини ХХст. багато людей ( у тому числі і
лікарі) вважали, що жінки нездатні відчувати оргазм. (Виділено нами.
Йдеться, зрозуміло, про пуританські прошарки західного суспільства.-
Авт.) Таке уявлення несумнівно відображувало існуючий в суспільстві
погляд на статевий акт як на на щось, чого треба соромитися, що чоловік
робить з жінкою для власного задоволення. Жінкам сторіччями навіювали,
що вони “повинні виконувати подружні обов(язки”, надаючи своє тіло
чоловіку; проте їх попереджували, що “порядні” жінки не повинні
отримувати від цього задоволення”. (1.С.73)

Суб(єктивні відчуття у жінок при оргазмі дуже варьюються.
Проте типовими відчуттями є відчуття якоїсь тривоги перед початком
оргазму, яке швидко змінюється відчуттям майже невагомості власного
тіла, наростаючого приємного відчуття в області клітора, що поширюється
звідти вгору, відчуттям тепла, що розповсюджується з тазу по всьому
тілу. Досить поширеним є відчуття пульсації у нижній частині тазу.

Об(єктивно під час оргазму відбуваються одночасні ритмічні
скорочення матки, зони оргазмічної платформи піхви і анального отвору.
Перші скорочення зазвичай дуже інтенсивні і більш тривалі ніж
послідуючі. Такі скорочення відбуваються з інтервалом 0,8 сек..
Послідуючі скорочення меньш сильні і тривалі, а інтервали між ними
можуть бути і більшими ніж при перших скороченнях. Загальна кількість
скорочень може досягати 10-15. Проте при менш інтенсивних оргазмах
скорочень може бути усього 3-5. Крім цього можуть відбуватися скорочення
м(язів на різних ділянках тіла, різко зростає пульс, почервоніння шкіри
набуває максимального поширення.

Вже мало не сторіччя іде дискуссія відносно типізації
оргазмів, початок якій положив Зігмунд Фройд, якій, на відміну від
більшості своїх сучасників (обох статей) зовсім не вважав, що жінки не
можуть переживати оргазм і що у них немає потреби у ньому (хоча б
суб(єктивної). Розглядаючи поступовість розвитку сексуальної чуттєвості
людини, він прийшов до висновку, що у жінок існує два типи оргазму, які
розрізняються по місцю їх локалізації і ступеню зрілості.

Перший тип – клиторічний. Саме з нього в підлітковому віці
починається знайомство дівчини з кінцевою насолодою. Тобто, з оргазмом.

Оскільки юнка ще не живе статевим життям (за часів Фройда це
було непорушним правилом), їй доступна тільки одна зона, стимуляція якої
може спричинити оргазм – клітор. Цей оргазм Фройд вважав незрілим,
перехідним до іншого — зрілого “вагінального” оргазму. Останньому
дівчина має навчитися коли вийде заміж і розпочне статеві зносини.

Зважимо на те, що Фройд, як чоловік і порядний сім(янин, з
власного досвіду мало що міг знати про локалізацію оргазмів і
послідовність набуття здатності отримувати той чи інший оргазм у жінок.
Як науковець – він ще не мав ні приладів, ні методик дослідження
оргазму. Тому в дослідженні йому доводилося спиратися виключно на описи
суб(єктивних відчуттів своїх пацієнток. Тобто те, що пацієнтки йому
розповіли, те він узагальнив, описав і спробував дати до цього цілком
логічний коментар.

Мабуть помилкою Фройда став його розподіл оргазмів на зрілий і
незрілий. (Бо якби розподіл був тільки на кліторичний і вагінальний, то
це йому, мабуть, досить би легко вибачили.) А от своєї “незрілості”
значна частина жінок, яка так і не навчилася вагінальному оргазму,
вибачити не змогла. (Добре ще, що не всі такі жінки щось знають про
Фройда, і що у більшості тих хто знає — все ж таки добре сердце.)

Суперечки навколо гіпотези про різні типи оргазмів не
вщухають. Деякі дослідники, зокрема такі авторитетні науковці як Мастерс
і Джонсон, не отримавши за допомогою приладів у процесі своїх досліджень
дані, що свідчать на користь гіпотези Фройда – в коректній формі не
погоджуються зі своїм видатним предтечею. Інши дозволяють собі просто
лаяти віденьского вченого, звинувачуючи його то в “незмозі подолати
чоловічій погляд на речі”, то в мало не навмисному порушенні душевної
рівноваги мільонів жінок, які вже багато десятиріч або марно шукають
“зрілий” оргазм, або, якщо вони і знайшли його, марно намагаються
позбутися на його користь “незрілого”.

Але ж існують і інши дослідження, що дають зовсім інши
висновкі відносно наявності різних типів оргазмів. Наведемо дані тільки
одного з них. Хоча це дослідження проведене в країні де “сексу не було”,
проте, як не дивно, цю країну обійшла і поширена для західних країн
заборона жінкам відчувати оргазм. Тут не дозволялося про нього лише
розмовляти. А відчувати – якщо на всіх рівнях підкреслювалося, що жінці
доступно все, що доступно чоловіку, — то чому ні?

“З 200 опитаних нами не фрігідних жінок”, — пише А.М.Свядощ,
— “ 88 відчували як кліторичний, так і вагінальний оргазми, 48 тільки
вагінальний, 52 тільки кліторичний і 12 – оргазм невизначеної
локалізації. З 88 жінок, що відчували обидва типи оргазму, 15 вказали,
що кліторічний оргазм був гострішим і приємнішим за вагінальний, 12 – що
вони приблизно рівні, 61 – що вагінальний давав більш глибоке
задоволення, “охоплював всю”, в то час, як кліторичний надавав лише
локальні відчуття, залишаючи почуття напруги і не надавав повного
задоволення”. (2.С.27)

Зауважимо, що опитування, дані з якого наведені вище, було
проведено в ті роки, коли роботи Фройда в СРСР не видавалися, а тому
навряд чи хто з опитаних жінок знав про його кваліфікацію оргазмів.
Проте 70 % жінок, що відчували як кліторічний так і вагінальний оргазм
надавали перевагу останньому.

У чому дійсно праві критики Фройда, так це в тому, чого сам
Фройд, наскільки нам відомо, і не думав заперечувати, оскільки навіть не
розглядав цього питання. А саме: що жінки, які відчувають тільки
кліторичний огазм – фізично і психологічно повністю ним задоволені.
(Якщо, звичайно, не комплексують з приводу його незрілості.)

Суттєвою відмінністю статей в сенсі специфіки сексуальних
реакцій є те, що практично всі здорові чоловіки переживають оргазм і
набули його досвід в період досягнення статевої зрілості.

У жінок ситуація інша. При тому, що дуже мала їх частина
набуває навичок досягнення оргазму навіть до досягнення статевої
зрілості, у більшості такі навичкі з(являються в дорослому жітті, іноді
навіть після 40 років. А якась їх частина жодного разу в житті так і не
переживає оргазму. (Згідно даних німецького сексолога З.Шнабля таких
жінок 10%.(3.С.219 ) Та й з тих, хто начився оргазму — третина має
проблеми з його досягненням. (Там же)

Зате частина жінок потенційно мультиоргазмічна. Якщо в
чоловічому організмі після досягнення оргазму-еякуляції автоматично
спрацьовує такий собі “вимикач” сексуальної активності, що пов(язано,
вочевидь з тим, що подальше її продовження не має природної доцільності,
то в жіночому, для якого оргазм, судячи з усього, взагалі не має
природної доцільності, “вимикач” може не спрацьовувати. Проте повторні
оргазми у жінок можливі в тих випадках, коли оргазм не визиває у них
різкого падіння збудження (останнє не має опускатися нижче плато-фази.)
і не припиняється адекватна сексуальна стимуляція.

Кількість послідовних оргазмів і їх тривалість у
мультиоргаістичних жінок суттєво варьюється. Середні показники кількості
оргазмів, що зазвичай відбуваються при статевих зносинах чи мастурбації,
розраховані нами на основі даних про 12 мультиоргазмічних жінок
(отриманих безпосереднь від них чи від їх партнерів; свідчення останніх
важливі оскільки, за словами жінок, при великій кількості оргазмів
вони просто не здатні запам(ятати їх число) — 7 – 9. Максимальна
ж кількість оргазмів, яка досягалася в поодинокіх випадках – від 15 до
понад 30.

Оцінюючи феномен мультиоргазмічності можно уявити, що
мультиоргазмічні жінки мають набагато вищій рівень задоволеності
сексуальним життям, ніж монооргазмічні. Але, як ми з(ясували у своєму
дослідженні, більш висока оцінка зустічається у випадках, коли більш
високу задоволеність сексуальним життям висловлюють їх партнери. (Які
роблять таку оцінку на основі порівнянь власного задоволення від
сексуальних контактів з моно – і поліоргазмічними жінками. Та в деяких
випадках оцінки чоловіків рівня свого задоволення з жінками обох типів
збігаються. Що свідчить, що задоволення залежить не тільки від кількості
оргазмів.)

4.Зворотній розвиток (вирішення). Таку назву має преріод, на протязі
якого відбувається повернення у стан незбудженості. Процес цей,
зазвичай, значно швидше відбувається у чоловіків. Більш того, вже за
кілька секунд після оргазму у них спостерігається так звана рефракція
(рефрактерний період), коли будь яка сексуальні збудники стають не
просто індиферентні, а навіть такими, що визивають негативні почуття.

Звідтти і типові дорікання жінок, у яких немає такої реакції, а
тому немає і розуміння стану чоловіка: ”Зробив свою справу і відвернувся
до стінки”. Щоб “не відвертатися до стінки” чоловіку треба докласти
певні зусилля, на які його має подвигнути відносно високій рівень
власної сексуальної культури.

Тривалість рефрактерного періоду дуже варіабельна. Іноді у
молодих чоловіків з сильною статевою конституцією за умови наявності
сильних сексуальних подразників на нього припадає усього кілька хвилин.
Але це достатньо рідкі випадки.

Природній сенс рефрактерного періоду полягає у накопиченні
фізичних сил і зрілої сперми для нового продуктивного статевого акту. А
це може тривати не тільки години, але навіть дні.

Фаза зворотнього розвитку у жінок протікає значно повільніше,
ніж у чоловіків. На цій фазі вони рідко бажають повного припиненя
сексуальної стимуляції, а лише повільного зниження її інтенсивності.

Особливо довго триває фаза вирішення у жінок, що не мали
оргазму. При цьому для тих з них, хто досяг високого ступеню збудження,
але не зміг пережити оргазму, характерний стан незадоволення,
роздратованості (пов(язаний значною мірою з напругою статевого апарату,
який повертається у незбуджений стан дуже повільно, що може спричиняти
болі у ньому).

Повільне поверненя у стан незбудженості, яке супроводжується
роздратованістю, болями в статевих органах (“сині яйця” – за
формулюванням Рут Вестхаймер) характерно і для чоловіків, які не
отримали сексуальної розрядки.

графікі

На основі графіків сексуальної реакції У.Мастерса і В.Джонсон нами
розроблені графіки, що можуть дати більш наявне уявлення про
характеристикі деяких фаз сексуальної реакції.

1.(До стор. ) Як зауважують У.Мастерс, В.Джонсон і Р.Колодні,
сінонімічнимм терміну “оргазм” є також термін “клімакс”. (1. С.73) Проте
у нас останній термін в такому значенні практично не вживається. Щодо
згаданого ними ж терміну “кінець”, що дуже образно характерізує
наступаючу після інтенсивного статевого збудження фазу сексуальної
реакції, то у нас він вживається дуже широко, але не в науковій
літературі.

2.(До стор. ) Як доказ цього можна навести те, що хлопці-підлітки, які
ще не знають “вченої” термінології, означаючи оргазм вживають слова
“спустив”, “злив”, “зцідив”, навіть – “сплюнув”, значення яких
незрозумілі дівчатам (якщо тільки їм їх не пояснили), проте абсолютно
прозорі для інших хлопців.

3.(До стор. ) Тривалий час в якості обгрунтування природної доцільності
оргазму у жінок наводилося твердження, що при оргазмі відбувається
всмоктування шійкою матки сперми, що потрапила до піхви. Але Мастерс і
Джонсон довели, що при оргазмі не відбувається ніякого всмоктування. А
навпаки – тільки виштовхування. До того ж, при оргазмі суттєво
розширюється нижня ділянка піхви – оргазмічна манжетка, внаслідок чого
сперма має змогу вільно витікати з піхви. Тому, якщо статевий акт має на
меті зачаття, вони рекомендували не доводити жінку до оргазму. (Або ж
можно еякулювати в піхву вже після жіночого оргазму.)

Джерела:

Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. –М., 1998.

Свядощ А.М. Женская сексопатология. (5-е изд.) – Кишинёв, 1991.

Имелинский К. Сексология и сексопатология. – М., 1986.

Келли Г. Основы современной сексологии. – СПб., Харьков, Минск, 2000.

Вестхаймер Р. Секс для чайников. – Киев, 1997.

Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. – В кн.: Фрейд З. Очерки по
психологии сексуальности. – Харьков, изд-во «Фолио», 2000.

Берн Э. Секс в человеческой любви. – М., 199

Похожие записи