Реферат

на тему:

Фізіолого-гігієнічні значення харчування.

Режими харчування

Основою всіх життєвих процесів організму людини є постійний обмін
речовин між організмом і навколишнім середовищем. Із довкілля людина
споживає кисень, воду і харчові продукти. Роль їжі полягає в поповненні
енергії і тканинних елементів, необхідних для росту, розвитку і
функціонування організму, забезпечення обмінних процесів, нормального
стану здоров’я і працездатності. Саме завдяки харчуванню забезпечується
безперервність перебігу двох протилежних і взаємопов’язаних процесів
асиміляції і дисиміляції.

У різні історичні часи склад їжі й характер харчування змінювались
залежно від розвитку виробничих сил суспільства, клімато-географічних
умов, напрямку господарської діяльності тощо. Характер харчування
населення формувався поступово залежно від економічного і культурного
рівня розвитку країни з урахуванням національних звичаїв і особливостей.

Продукти харчування є рослинного і тваринного походження. Найбільш
розповсюджені продукти рослинного походження: злакові й продукти їх
переробки, овочі, фрукти, ягоди, гриби. До продуктів тваринного
походження відносять м’ясо, рибу, яйця, молоко і молочні продукти.
Харчовий раціон людини складається із харчових продуктів, які містять
білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі і в достатній
кількості воду. Поєднання харчових продуктів у раціоні повинно бути в
такій кількості, щоб воно забезпечувало всі фізіологічні потреби
організму.

Харчування є основною біологічною потребою людини. Узагальнюючи свої
уявлення про роль харчування, видатний російський фізіолог І.П. Павлов
зробив висновок, що «…їжа уособлює собою життєвий процес в усьому його
об’ємі — від найелементарніших фізіологічних властивостей організму…
аж до найвищих проявів людської натури».

Неправильне харчування впливає на розвиток організму, знижує його
захисні сили, може бути причиною багатьох хвороб. В.І. Смоляр вважає, що
більше ніж половина випадків передчасної смерті (до 65 років) чоловіків
і жінок в Україні зумовлена хворобами, у виникненні яких харчування
відіграє важливу роль.

Порушення харчування вважають факторами ризику в розвитку захворювань
серцево-судинної системи, в тому числі й атеросклеротичного процесу.
Наукові дані засвідчують зв’язок між неправильним харчуванням,
захворюваністю і смертністю від найбільш поширених хвороб, насамперед
серцево-судинних, багатьох форм раку, жовчно-кам’яної хвороби, ожиріння,
подагри, цукрового діабету. Доведено, що поширення багатьох
дегенеративних захворювань пов’язана з надмірним споживанням калорій за
рахунок простих вуглеводів, жирів тваринного походження та недостатнім
надходженням вітамінів, поліненасичених жирних кислот, харчових волокон,
їжа може бути також причиною і фактором передачі різних захворювань
інфекційної і неінфекційної природи.

Можна виділити п’ять груп захворювань, які прямо чи опосередковано
пов’язані з харчуванням:

1. Аліментарні захворювання, зумовлені дефіцитом або надлишком
компонентів їжі.

2. Хвороби недостатнього або надмірного харчування, що розвиваються як
ускладнення на фоні виснажливих хвороб (хірургічних, інфекційних,
онкологічних тощо).

3. Захворювання багатофакторної природи, які часто розвиваються на фоні
генетичної схильності, наприклад атеросклероз, подагра, гіпертонічна
хвороба, онкозахворювання тощо.

4. Захворювання, які передаються аліментарним шляхом (деякі інфекції і
гельмінтози, харчові отруєння).

5. Харчова непереносимість — атипові реакції на їжу, наприклад харчова
алергія, ідіосинкразія.

Функції їжі. їжа як перша життєва потреба людини виконує ряд функцій,
найголовнішими з яких можна назвати три:

1. Енергетична — забезпечення організму енергією.

2. Пластична — відновлення і синтез клітинних компонентів замість
зруйнованих внаслідок процесів дисиміляції.

3. Біорегуляторна забезпечення і регуляція обмінних процесів в
організмі. Ця функція здійснюється завдяки білкам, вітамінам,
мікроелементам.

Раціональне харчування — це харчування, яке забезпечує постійність
внутрішнього середовища організму і всі його життєві

прояви при різних умовах праці й побуту. Воно має свої науково
обгрунтовані принципи:

1. Відповідність надходження енергії до енерговитрат. У нормі повинен
бути певний баланс, або рівновага.

2. Відповідність хімічного складу харчових речовин фізіологічним
потребам організму.

3. Максимальна різноманітність раціону.

4. Дотримання оптимального режиму харчування. Негативні наслідки
нераціонального харчування найбільше даються взнаки в дитячому і
похилому віці, а також в усіх вікових групах при малорухливому способі
життя.

Режим харчування — це насамперед режим, тривалість і кратність прийомів
їжі, інтервали між ними, розподіл об’єму й енергетичної цінності їжі по
окремих її прийомах. Дослідженнями фізіологів доведено, що при чітко
встановлених прийомах їжі в людини виробляється умовний рефлекс, який
регулює секрецію травних соків.

Відносно режиму харчування дуже добре сказав Бірхер-Беннер — видатний
швейцарський лікар, натуропат, який працював у кінці XIX і на початку XX
століття в Цюриху. «Потреба їсти часто — хворобливе явище, яке щезає при
скороченні кількості прийомів їжі. Одночасно зникають і нездужання.
Багато спостережень свідчать про зцілюючий ефект великих проміжків між
прийомами їжі». Він сформулював 3 основні правила харчування: 1. їсти
повільно, ретельно пережовуючи їжу. 2. їсти тільки тричі на день. 3.
Переставати їсти до появи відчуття насичення. Ці правила харчування
знаходять своє відображення як у працях сучасних лікарів-натуропатів
(Г.Шелтон, П. Брег, А. Чейз та ін.), так і в рекомендаціях українських
вчених (В. Смоляр, В. Войтенко, Н. Верхратський та ін.)

Тривалість приймання їжі повинна бути не меншою 15-20 хвилин і не
більшою 30-40 хвилин. Адже центр насичення або голоду після того, як
минуло понад 20 хвилин з моменту початку трапези, перестає сигналізувати
про голод і апетит зникає. Тому так важливо ретельно пережовувати їжу і
надмірно не затягувати процес її приймання.

Відносно кратності прийомів їжі, переважна більшість вчених вважає
оптимальним 3-4-разове харчування, хоча деякі науковці, H. Верхратський,
О. Уголєв, Г. Шаталова, заперечують таку кратність, вважаючи її
надмірною. Жоден народ у минулому не харчувався 3 чи 4 рази на день або
частіше. Ще до нашої ери переважно їли один-два рази на день, хоча, як
писав Гіппократ, «є багато тих, хто їсть тричі на день досита і легко
переносить щедру їжу, тому що до неї звикли». Відомо, що ще в середні
віки в Англії й інших європейських країнах їли двічі на день.

Інтервали між прийомами їжі теж мають значення в режимі харчування.
Недоцільними є занадто короткі й задовгі інтервали. Оптимальними
вважають проміжки 4-5 годин між прийомами. Доцільним є розподіл
калорійності їжі за прийом: при триразовому харчуванні — 30-35 % (від
добової калорійності) — сніданок, 45-50 % -обід, 15-20 % — вечеря; а при
чотириразовому — відповідно 20-30 %, 10-25 %, 30-40 % і 15-20 %.

Енергетичну цінність харчування прийнято оцінювати в умовних одиницях —
кілоджоулях (кДж) або кілокалоріях (ккал), звідси і походять вирази —
«калорійність раціону», «калорійність продуктів». Одна термохімічна
кілокалорія дорівнює 4,184 кДж. Калорійність їжі повинна відповідати
енергетичним потребам організму. Складовими частинами енерговитрат
організму є: а) затрати енергії на перебіг обмінних процесів в організмі
у спокої, це так званий основний обмін; б) енергетичні затрати на роботу
(розумову, фізичну; в) затрати на засвоєння змішаної їжі, тобто
специфічно-динамічна дія їжі.

Як показують статистичні і клінічні дослідження, якщо по білках,
вуглеводах і жирах раціон людини вкладається в норму то по кількості
життєво важливих елементів (макро і мікроелементів), вітамінів і других
фізіологічно-активних речовин, які знаходяться в рослинах. Ось чому
мікроелементи і гіповітаміни сьогодні стали супутниками багатьох людей.

Крім того, солодке, яким торгували в давнину на базарах Азії — Індії,
Персії. Єгипті, а також в Арсенії, Грузії – представляли собою не що
інше, як цукрову тростину, різноманітні пальми.

Більше того в Індії і в теперішній час виробляється пар – тростяний сік
без очищення.

Тут релігія забороняє використання очищеного, рафінованого цукру.

Рафіновані рослинні харчові масла приводять до того, що знецінюються
продукти з точки зору складання біологічно – активних речовин.

Цінність харчових продуктів втрачається при неправильній переробці і
консервуванні.

В процесі кулінарної обробки втрачається в середньому 10% енергетичної
цінності продуктів, до 60% вітаміну С, 20-30% вітамінів групи В, до 49%
вітаміну А, втрата кальцію досягає 15%, заліза 20%.

Величина використаної енергії для більшості людей становить 2400 ккал в
добу, потреба в вітаміні А становить 66%, вітаміні В2 – 75%,
аскорбінової кислоти 50%, кальцію 60-70%.

Існує ще одне важливе джерело “забруднення” харчових продуктів – добавка
до них багатьох синтетичних хімічних сполук, позитивна дія котрих до
кінця не вивчена добре.

Професор Б.Рубенчик в книзі “харчування, канцерогени і рак” пише: “серед
добавок, які покращують якість і зберігання продуктів, які покращують
якість і зберігання продуктів, канцерогенна активність виявлена у деяких
барвників, ароматичних і смакових речовинах і антибіотиках.

Канцерогени можуть знаходитися в продуктах харчування при різних
способах технологічної обробки – копчення, висушування.

Розвиток сільського господарства і обробка земель привела до тог, що
число мінералів повністю зникли з землі.

Концентрація мінеральних елементів, особливо заліза в фруктах знизилась
на 57%, магнія – на 35%, кальцію в зелених рослинах на 46,4%, капуста
втратила 85% кальцію, пшениця 46%.

Дефіцит наприклад кальцію в добовому раціоні населення Європейських
країн становить 10-30% від рекомендованої норми.

В цілому для структури харчування економічно розвинутих держав
характерні не тільки потреби енергії, але і потреби тваринних жирів і
дефіцит полі ненасичених жирних кислот, повноцінних речовин (Са,
заліза), мікроелементів (йоду, фтору, цинка, харчових волокон).

Серед найбільш частих причин виникнення мікроелементозів виділяють
наступні:

Вроджені мікроелементози зв’язні з мікроелементозом матері під час
вагітності.

Епідеміологічні дослідження останніх трьох десятиліть свідчать про різке
зниження прогресу в збільшенні довго тривалості життя населення
індустріально-розвинутих країн Європи і значне збільшення випадків таких
захворювань, які 30-40 років зустрічалися рідше, ніж в даний час.

Сьогодні знову постала проблема крайньо-низької забезпеченості населення
вітамінами, мікроелементами, дефіцит йоду, заліза, кальцію.

Масові дослідження населення свідчать про широке розповсюдження
гіповітамінозів – скритої форми вітамінної недостатності, особливо зимою
і весною. Найбільш часто зустрічається дефіцит аскорбінової кислоти і
вітамінів групи В.

Гіповітаміноз знижує розумову і фізичну працездатність, посилює
негативну дію на організм шкідливих умов праці і оточуючого середовища.

Особливо неблагосприємний недостаток в дитячому і юнацькому віці, коли
знижуються показники фізичного розвитку: ріст, фізична сила, появляється
порушення обміну речовин і хронічні захворювання.

Дефіцит вітамінів приносить серйозні наслідки щодо формування молодого
жіночого організму.

Велика потреба в цих речовинах в жінок, які готуються до материнства і
годуванню дитини.

Часто причиною захворюваності дитини являться недостаток вітамінів в їжі
матері. Причини недостатності вітамінів приводять до вроджених вад,
фізичного і розумового відставання в розвитку, інші вади.

Важливу роль відіграють мікро і макроелементи. Мінерали виконують в
організмі три основні функції: забезпечують пластичним матеріалом
кісткові і зв’язуючи тканини, участь беруть в регенерації і проведенні
нервових імпульсів, регулюють активність ферментів. багато із цих
процесів без мінералів неможливі. По підрахунках Всесвітнього Банку
економічні втрати зв’язані з недостатністю харчування, становлять до 9%
валового національного продукту.

Це в першу чергу зв’язано з зниженням працездатності, особливо серед
молодих людей.

Дослідження, проведені в Осло показали, що 60% зниження ССЗ можна
віднести за рахунок зниження холестерину в крові і 25% — за рахунок
зменшення потреби тютюну.

Харчовий статус для енергії та інших важливих нутрієнтів це різниця (В)
між вжитим (J) та виведеним або витраченим (О)

В=J-О

Коли ця різниця негативна харчовий статус моє тенденцію до зниження аж
до виснаження досліджуваного нутрієнта, проте це може бути адаптивне
зниження внаслідок підвищених втрат.

Коли різниця позитивна харчовий статус моє позитивну тенденцію:
нутрієнти можуть накопичуватись в організмі і деякі з них можуть стати
токсичними.

Методи вимірювання калорій (енергії їжі) відрізняються від методів
дослідження інших нутрієнтів. Вимірювання енергетичного балансу технічно
складне і використовується лише в спеціалізованій дослідницькій
лабораторії. Використання енергії досліджується методом калориметрії.
Найчастіше це непряма калориметрія – тривале вимірювання поглинання
кисню і продукції вуглекислого газу.

(Пряма калориметрія вимірює віддачу тепла досліджуваним в спеціальній
ізольованій кімнаті. Існує лише два таких калориметра для дослідження
людини, які знаходяться в Британії) Це технічно складне дослідження, які
обмежує рух суб’єкта.

З іншого боку енергію вживаної їжі можна дослідити хімічно, так як
енергетична цінність їжі представлена в таблицях, це тільки середнє
число.

Інший шлях оцінки енергетичного балансу – спостереження за змінами маси
тіла. Одержання або втрата тілом більше 6000-7000 ккал, відповідно,
збільшує або зменшує масу на + або – 1,0 кг. Найбільший перепад ваги
спостерігається в жировій тканині, де змінюється вміст води, і менший в
м’язах. Щоб виявити зміну маси тканини, вона повинна бути більше 1 кг,
так як навіть при точному зважуванні і постійному режимі вага здорової
людини змінюється протягом дня і щодня. Таким чином техніка зважування є
неточною.

Відомо, що для нормальної життєдіяльності організму в харчовім раціоні
необхідно коло 600 всмоктуючих компонентів, що відповідають застосуванню
32 харчових продуктів.

Являється єдиним постачальником речовин із котрих будуються клітини
організму, їжа в основному є потребою для продовження життя.

Відомий дослідник в області дієтології Покровський А.А.Справедливо
вказав, зо вплив харчування являється основним в забезпеченні рості і
розвитку людського організму, його працездатність.

Можна рахувати, що фактор харчування вказує вплив на довго тривалість
життя і активну діяльність людини.

Кожні 10-11 років кількість населення світу збільшується в середньому на
100 млн., в теперішній час перевищила 6 млрд. Щороку вмирає приблизно 13
млн. дітей в віці до 5 років із котрих 8 млн. в результаті сукупної дії
недостатнього харчування і інфекційних захворювань. Такий високий рівень
смертності дітей обумовлений недостатністю харчування в 75% випадків не
від компонентів харчування, а від аліментарного дефіциту компонентів
харчування.

Природні мікроелементи, характерні людям, які живуть в певній
місцевості, хімічний склад їжі в певній степені виражає оточуюче
середовище – воду, повітря (наприклад, в Україні біля 27% населення
проживає в районах з ендемічною йодовою недостатністю).

Технологічні мікроелементози викликані тяжким металом в оточуючому
середовищі, які поступають із відходів промисловості (свинець, ртуть,
мідь, кобальт) – по даних дослідження являються однією із причин
захворюваності дітей.

Аліментарні мікроелементози, викликані неповноцінним харчуванням,
холодом, дієтами, прийманням ліків і різними хронічними захворюваннями
(діабетдифіцит хромах, вагітність, інтенсивне заняття спортом, старший
вік).

Чоловік теперішнього середовища при традиційному харчуванні страдає на
ті чи інші види харчової недостатності.

Порушення в структурі харчування проходять на фоні змін стану оточуючого
середовища.

Людський організм постійно під впливом тих чи інших шкідливих факторів,
приводить д виникнення нової ситуації: змінюється внутрішній стан
організму, в ньому порушується нормальний обмін, біохімічні процеси.

Все це приводить до порушення захисної функції органів – бар’єрів, вихід
токсичних речовин з організму. До таких органів відноситься печінка,
легені, нирки, шкіра, імунна система.

Внаслідок цього в організмі накопичуються шкідливі речовини (токсини,
шлаки), які поступають із зовнішнього середовища і залишаються в
середині організму в результаті порушення нормального обміну біохімічних
процесів.

Наслідком цього являється зниження адаптованих можливостей організму,
порушення окисно-відновного процес, що збільшує потребу організму в
біологічно активних речовинах, які знаходяться в їжі.

Вони підкреслюють ті обставини, що охорона чистоти внутрішнього стану
людини повинна бути признана одним із основних принципів гігієни
харчування і гігієнічного нормування. Надають велике значення науковим
дослідженням пов’язаних із вивченням метаболічних процесів, направлених
на детоксикацію продуктів харчування і на активацію процесів
самоочищення організму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Военная гигиена и эпидемиология. — М.:
Медицина, 1988. — 320 с.

2. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого
господарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України
23.12.1996р. №383.

3. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. — К.: Вища
школа, 1983. — 320 с.

4. Гигиена детей и подростков / Под ред. Г.Н. Сердюковской. — М.:
Медицина, 1989. — 320 с.

5. Гігієна харчування з основами нутриціології / В.І.Ципріян та ін.
Навч. посібник — К: Здоров’я, 1999. — 568 с.

6. Голяченко О.М., Сердюк A.M., Приходський О.О. Соціальна медицина,
організація та економіка охорони здоров’я. — Тернопіль-Київ-Вінниця:
Лілея, 1997. — 328 с.

7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна
з основами екології: Навчальний посібник. — К.: Здоров’я, 1999. — 694 с.

8. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. I.I.
Даценко. — Львів: Світ, 2001. — 471 с.

9. Катернога М.Т. Українська криниця. — К.: Техніка, 1996. — 112 с.

10. Никберг И.И. Гигиена больниц. — К.: Здоров’я, 1993. — 260 с.

11. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
// Закон України № 4004-ХІІ від 24.02.94.

PAGE

PAGE 9

Похожие записи