Реферат на тему:

Фактори перинатального ризику і формування пре- перинатальної патології.
Фактори, що негативно впливають на плід

Народження здорової дитини, фізіологічний розвиток плоду та
новонародженого забезпечують :

— планування вагітності;

— антенатальне спостереження за розвитком плоду;

— визначення перинатального ризику вагітності з інтенсивним
перинатальним спостереженням у разі потреби;

— медико-генетичне консультування;

— своєчасна профілактика та лікування перинатальних TORCH-інфекцій;

— фізіологічні пологи;

— спільне перебування матері і новонародженого у пологових будинках;

— грудне вигодовування немовлят.

Планування вагітності дозволяє запобігти небажаної вагітності, медичних
абортів, які значно підвищують ризик невиношування, перинатальних
інфекцій.

Фактори анте- перинатального ризику:

1. Антенатальні фактори ризику: мертвонародження, народження дітей із
вродженими вадами розвитку, смерть попередніх дітей у неонатальному
віці, невиношування, народження дітей із хромосомною патологією в
анамнезі матері, спадкова патологія в родині, вік матері понад 35 років.

2.Перинатальні фактори ризику: загроза переривання вагітності; гострі та
хронічні урогенітальні інфекції (хламідійна, мікоплазмена, уреаплазмена
тощо); персистенція збудників перинатальних TORCH-інфекцій у матері
(герпес, цитомегаловірус, токсоплазма, вірус гепатиту В тощо);
екстрагенітальна патологія матері (серцево-судинні захворювання,
патологія нирок, ендокринопатії, анемія, коагулопатія); гестоз;
кровотеча під час вагітності; ізосенсибілізація за резус-антигеном, за
системою АВО; багатовіддя, маловіддя; хронічна фетоплацентарна
недостатність; затримка внутрішньоутробного розвитку плода; неправильне
положення плоду; передчасне відходження навколоплідних вод; відшарування
плаценти; гостра інтранатальна гіпоксія; патологічні пологи; важка
перинатальна асфіксія.

Групи ризику новонароджених:

1. Новонароджені з перинатальною патологією: хронічна внутрішньоутробна
гіпоксія; важка перинатальна асфіксія; пологова травма; перинатальні
гіпоксично-ішемічні ураження ЦНС; синдром дихальних розладів;
внутрішньоутробні інфекції; гемолітична хвороба новонароджених;
порушення гемостазу; анемія; сепсис; імунодефіцитні стани; поліорганна
недостатність.

2. Новонароджені з порушеннями внутрішньоутробного розвитку: незрілість
( відповідає терміну гестації, не відповідає терміну гестації);
внутрішньоутробна гіпотрофія; затримка внутрішньоутробного розвитку;
велика маса тіла до терміну гестації; вроджені вади розвитку.

3. Передчасно народжені діти.

4. Новонароджені з ендокринопатіями: діабетична фетопатія, гіпотиреоз.

5. Новонароджені з хромосомною, генною патологією.

Антенатальне /допологове/ спостереження за перебігом вагітності і
розвитком плода містить:

1. Ультразвукове обстеження вагітної з метою ранньої діагностики
формування вад розвитку плода, стану плаценти, контролю розвитку плода
відповідно до терміну гестації.

2. Визначення альфа-фетопротеїну в крові вагітних груп ризику.

3. Амниоцентез, дослідження навколоплідних вод у вагітних з високим
ризиком.

4. Обстеження на перинатальні TORCH-інфекції, лікування вагітних за
показаннями.

5. Кардіотокографія (запис серцевого ритму плода впродовж 30 хвилин і
більше водночас з реєстрацією рухів плода, скорочень матки).

6. Визначення біофізичного профілю плода: визначають у балах при
проведенні ультразвукового обстеження із застосуванням доплеровського
ефекту: кількість навколоплідних вод, активність рухів кінцівок,
активність дихальних рухів, тонус м’язів плоду, зміна частоти серцевих
скорочень. Про нормальний розвиток плода свідчить оцінка кожної ознаки в
2 бали, сума балів в нормі становить 10. В цьому разі ризик смерті
дитини менш ніж 1 випадок на 1000 пологів. Сума балів 4 і менше свідчить
про патологію плода, потребує інтенсивного спостереження впродовж
вагітності та під час пологів. Невідкладна перинатальна допомога
необхідна в разі суми балів 0, високий ризик перинатальної смертності
/більше 60 на 1000 при відсутності невідкладної перинатальної допомоги/.

Профілактика вродженої та спадкової патології може бути первинною –
прегаметичною та презиготичною (профілактика до запліднення –
преконцепційна — для деяких видів патології), вторинною – пренатальна
діагностика та третинною – профілактика ускладнень за допомогою
медикаментозної та хірургічної корекції.

Згідно визначення ВООЗ та Європейської Асоціації перинатальної медицини,
пренатальна діагностика – це сукупність усіх методів діагностики стану
плода, яка спрямована на допологове виявлення вроджених дефектів, що
представляють будь-які аномалії у морфологічному, структурному,
функціональному або молекулярному розвитку, які виявляються при
народженні (або проявляються пізніше), зовнішні або внутрішні, спадкові
або спорадичні, ізольовані або множинні (Carrera J.M., Di Renzo G.C.,
1993). Пренатальна діагностика є комплексом прямих (неівазивних та
інвазивних) і непрямих методів обстеження плода, які здійснюються шляхом
масових безвибіркових (тобто, поголовних, або ж просівних) та прицільних
вибіркових обстежень вагітних.

Мережа установ, в яких здійснюється комплексна пренатальна діагностика
вродженої та спадкової патології:

Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (м.Київ),

Інститут спадкової патології АМН України (м.Львів),

Донецький міжобласний медико-генетичний центр (м.Донецьк),

Криворізький міжобласний центр медичної генетики і пренатальної
діагностики (м.Кривий Ріг),

Медико-генетичний центр Республіки Крим (м.Симферополь),

Харківський міжобласний медико-генетичний центр (м.Харків).

1. Масові допологові скринінгові (просівні) обстеження.

Мета допологових скринінгових обстежень — виявити вагітних з підвищеним
ризиком патологічних станів плода для визначення необхідності додаткових
діагностичних досліджень.

1.1. Перший етап допологового обстеження:

Перше комплексне скринінгове обстеження проводиться в терміні від 11
тиж. 0 днів до 13 тиж. 6 днів (КТР плода від 45 мм до 84 мм). Воно
включає в себе:

1) обов’язкова повна інформація, пояснення вагітній жінці/родині перед
проведенням обстежень їх змісту та ефективності.

Це необхідно, по-перше, для прийняття жінкою/родиною власного
поінформованого рішення стосовно доречності для себе таких обстежень;
по-друге, для полегшення пояснень результатів досліджень. Для
попередньої інформованості родини можуть використовуватися друковані чи
аудіо-відео матеріали, в тому числі розміщені на веб-сторінках у
Інтернеті. Призначення УЗД та лабораторних досліджень одразу після
наданої інформації зменшує вірогідність відмови жінки від цих
досліджень. Всім батькам треба чітко й докладно пояснити обмеженість
діагностичних засобів для виявлення деяких хромосомних аномалій, генних
хвороб, вад розвитку та інших можливих захворювань;

2) ультразвукові обстеження.

УЗД спрямовано на пошук ознак, пов’язаних не тільки з можливими вадами
розвитку плода та його хромосомними аномаліями, а й з такими
небезпечними для вагітності та самої матері станами, як позаматкова
вагітність, пухлини, трофобластична хвороба, багатоплідна вагітність,
завмерла вагітність, внутрішні кровотечі тощо, у разі виявлення яких
проводиться відповідне лікування чи спостереження. Здійснюється
комплексна ультразвукова (УЗ) оцінка стану самої матки та додатків,
стану ембріону/плода, плодового міхура, хоріону, амніону, жовткового
міхура, пуповини.

Термін вагітності при УЗД встановлюється шляхом вимірювання
куприко-тім’ячкового розміру (КТР), визначається в тижнях та днях,
враховуючи перший день останньої менструації. При виявленні
багатоплідної вагітності слід визначити її вид (наявність перетинки та
кількість плацент). Протокол УЗД обов’язково включає фетометрію, оцінку
анатомічних структур та маркерів хромосомної патології ембріону/плода
(розмір комірцевого простору, наявності/відсутності кістки носу та
інші).

3) біохімічні дослідження маркерів сироватки крові вагітної жінки —
плацентарного білку PAPP-A (pregnancy associated plasma protein A) і
?-ХГЛ (вільної ?-субодиниці хоріонічного гонадотропіну людини). Значення
біохімічних маркерів виражаються не в абсолютних одиницях, а в МоМ
(Multiple of Medians, складова від медіани), що дозволяє порівнювати
результати різних лабораторій в системі контролю якості. Рівні
біохімічних маркерів залежать від ваги жінки, наявності соматичних
захворювань (цукровий діабет, хвороби нирок та ін.), змін акушерського
статусу (маловодя, багатоводя, патологічні зміни плаценти), анамнезу і
категорично не можуть бути оцінені вручну навіть при наявності власних
медіан для кожного гестаційного терміну. Не зважаючи на відому динаміку
змін біохімічних маркерів при різних хромосомних патологіях плода, їх
рівні не можуть свідчити про наявність або відсутність ризику та бути
підставою для надання жінці рекомендацій щодо інвазивного обстеження.

4) оцінка результатів комплексного скринінгового обстеження 1 триместру,
розрахунок ризику

Кінцевим результатом біохімічного і ультразвукового скринінгу є
розрахунок індивідуального генетичного ризику жінки щодо хромосомних
аномалій плода на підставі віку матері, анамнезу, показників біохімічних
та ультразвукових маркерів виключно за допомогою спеціальних
комп’ютерних програм, в яких проводиться складна корекція показників в
залежності від терміну вагітності, ваги жінки, соматичного, акушерського
та генетичного анамнезу. Отриманий індивідуальний генетичний ризик
порівнюється з граничним ризиком (cut-off). Найбільш широко
використовується граничний ризик– 1/250-1/300.

5) вибір стратегії подальшого обстеження в залежності від
індивідуального генетичного ризику

Весь комплекс пренатального обстеження – ультразвуковий і біохімічний
скринінг, інвазійні обстеження доцільно проводити в одному закладі –
згідно всесвітньо прийнятої системи «OSCAR» (One Stop Clinic for
Assessment of Risk). Це дозволяє отримати результати протягом короткого
часу з максимальною ефективністю та із урахуванням морально-етичних
аспектів. Показано, що якість дослідження у «замкнутому ланцюгу» значно
вища, оскільки лікарі мають можливість одразу отримати кінцевий
результат комплексу обстежень. Лабораторії, які займаються біохімічним
скринінгом, повинні бути сертифіковані і проходити контроль якості, а
спеціалісти – навчатися по цьому виду досліджень у виділеному МОЗ
України спеціалізованому закладі по біохімічному скринінгу і інвазійних
методах пренатальної діагностики (наказ №641/84 від 31.12.2003 р. „Про
удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні”) – Донецькому
спеціалізованому медико-генетичному центрі.

Вибір стратегії подальшого обстеження вагітних визначається
економічністю і ефективністю:

1-ий підхід (класичний, коли усіх обстежених ділять на 2 групи –
низького та високого ризику).

Вагітним, які мають ризик вище, ніж граничний (наприклад, >1/250),
рекомендується дослідження хромосомного набору плода в зразках ворсин
хоріону (chorionic villus sampling).

Вагітні із ризиком нижче ніж граничний (<1/250) проходять ультразвукове обстеження і біохімічний скринінг у 2 триместрі. 2-ий підхід (контингентний, коли усіх обстежених ділять на 3 групи - низького, середнього та високого ризику). Вагітним, які мають ризик вище, ніж 1/250 (група високого ризику), рекомендується дослідження хромосомного набору плода в зразках ворсин хоріону (chorionic villus sampling). Вагітні із ризиком нижче, ніж 1/250 (група низького ризику) проходять ультразвукове обстеження і біохімічний скринінг у 2 триместрі. Вагітним із ризиком 1/251-1/1000 (група середнього ризику) пропонується УЗД 2 триместру із пошуком додаткових УЗ ознак хромосомних аномалій і біохімічний скринінг 2 триместру. Якщо ризик за результатами обстеження буде вище ніж 1/250, рекомендується інвазійні обстеження 2 триместру. 3-ий підхід (двохступеневий скринінг у 1 триместрі). Цей підхід може рекомендуватися тільки для високоспеціалізованих та науково-дослідних закладів, які мають апаратуру та кваліфікований персонал для проведення допплерографії і допплерометрії. На першому етапі виконується УЗД з вимірюванням товщини комірцевого простору та біохімічний скринінг, за результатами яких розраховується індивідуальний генетичний ризик. Групі високого ризику (1:100 або вище) рекомендується дослідження хромосомного набору плода в зразках ворсин хоріону (chorionic villus sampling). Групі середнього ризику (1:101 – 1:1000) проводиться другий етап обстеження 1 триместру: повторне УЗД з пошуком додаткових УЗ ознак хромосомних аномалій – крім оцінки носової кістки плода аналізуються тристулкова регургітація (tricuspidal regurgitation), кровоплин в венозній протоці (ductus venosus), і повторний розрахунок ризику. Якщо повторний ризик має значення 1:100 або вище, родині рекомендується дослідження хромосомного набору плода в зразках ворсин хоріону (chorionic villus sampling). Група низького ризику (1:1001 або менше) не потребує досліджень другого етапу і планово обстежується далі у 2 триместрі. 6) пояснення вагітній жінці/родині результатів комплексного дослідження і проведення за показаннями додаткових, вже діагностичних, обстежень. Вагітні віком понад 39 років повинні бути інформованими, що незалежно від результатів ультразвукового та біохімічного скринінгу їх високий віковий ризик є підставою для інвазивних процедур і цитогенетичної пренатальної діагностики. 1.2. Другий етап пренатального скринінгу. Інтерпретація отриманих результатів. Тактика лікаря. На другому етапі пренатального скринінгу (16-21 тиждень) проводиться ультразвукове дослідження та біохімічний скринінг 2 триместру, стратегія якого наступна: 1. Вагітним, які були обстежені у 1 триместрі і мають низький ризик по хромосомним патологіям плода, проводиться аналіз альфа-фетопротеїну (АФП), підвищення якого вище 2,5 МоМ специфічне для широкого спектру ВВР плода. 2. Вагітним, які вперше звернулися для обстеження у 2 триместрі, або за результатами скринінгу 1 триместру мали середній ризик при використанні підходу 2 (дивись п. 1.1.1), проводиться аналіз: АФП і ? ХГЛ (double-test) АФП, ?ХГЛ і некон'югованого естріолу (triple-test). АФП, ?ХГЛ, некон'югованого естріолу та інгібіну А (quadrille- test). За критерієм "вартість – якість" найбільш оптимальним є triple-test. Незалежно від кількості біохімічних маркерів 2 триместру, принципи оцінки результатів аналогічні таким у 1 триместрі з обов'язковим розрахунком індивідуального генетичного ризику по хромосомним патологіям плода за допомогою спеціальних комп’ютерних програм. Рекомендований граничний ризик– 1/250-1/300. Вагітним жінкам із високим генетичним ризиком за даними біохімічного або/та ультразвукового скринінгу рекомендується інвазивне дослідження 2 триместру. 2. Мета ультразвукового дослідження у 16-21 тиждень вагітності – оцінка анатомо-морфологічної будови плода для діагностики вродженої та спадкової патології. Ультразвуковий пренатальний скринінг у II триместрі вагітності включає Фетометрію. Анатомо-морфологічну оцінку плода з метою допологової діагностики вад розвитку та інших патологічних станів плода(гемолітична хвороба плода, діабетична фетопатія, інфекції тощо). Пошук ехографічних маркерів хромосомних аномалій, спадкових та інших хвороб плода для вирішення питання про необхідність проведення інвазивних процедур з наступним лабораторним цитогенетичним, імунобіохімічним, молекулярно-генетичним та патогістологічним дослідженням. Оцінка плаценти, пуповини, кількості та якості навколоплодних вод. Допплерографія та допплерометрія – за показаннями. При проведенні рутинного УЗД в термінах 16-21 тиждень обов'язковим є дослідження наступних органів плода: 1. Череп. Визначення форми голови, ехощільності кісток черепа, вимір біпарієтального, лобово-потиличного розмірів, обводу голови, цефалічного індексу. < ‚ .их) шлуночків, судинних сплетінь, серединних структур (таламус, порожнина прозорої перетинки, мозолясте тіло), задньої черепної ямки (мозочок, велика потилична цистерна). 3. Обличчя. Дослідження профілю, очниць, інтерокулярного розміру, носо-губного трикутника, вимір довжини носової кістки. 4. Шия. Вимір товщини шийної складки. 5. Хребет. Визначення цілісності, форми, ехогенності хребта в поздовжньому й поперечному зрізі. 7. Грудна клітка. Визначення форми, розмірів, оцінка легенів (розміри, структура, ехогенність), середостіння та діафрагми. 6. Серце. Визначення розташування й розмірів серця; вісь серця, реєстрація серцебиття, оцінка ритму, дослідження 4-х-камерного зрізу й магістральних судин, оцінка вихідних трактів шлуночків. 8. Живіт. Оцінка шлунку (наявність, розташування, форма, розміри, вміст), кишечника (дилятація, ехогенність), печінки (розміри, структура, ехогенність), жовчного міхура (наявність, розміри), нирок (наявність, розташування, структура, форма, розміри, вимір передньо-заднього розміру лоханки), сечового міхура (наявність, розміри), передньої черевної стінки й пупочного кільця (дефекти, додаткові утворення), вимір діаметра й обводу живота. 9. Кінцівки. Визначення наявності всіх елементів кінцівок; дослідження довгих трубчатих кісток, китиць і стоп, оцінка їхньої форми, ехогенності, рухів, вимір довжини кісток стегна, гомілки, плеча, передпліччя. 10. Плацента. Визначення місця розташування, товщини, оцінка структури, ступеня зрілості. 11. Амніон . Оцінка кількості навколоплідних вод (розрахунок амніотичного індексу), наявності амніотичних перетинок. 12. Пуповина. Оцінка кількості судин, товщини, додаткових утворень. Ультразвукове дослідження серця плода включає вивчення і оцінку чотирьохкамерного зрізу, претинок серця, атріовентрикулярних клапанів, вихідних трактів шлуночків, овального вікна (дивись Наказ МОЗ і АМН України №641/84 від 31.12.2003, Додаток № 6, протокол №2б). У випадках виявлення ВВС плода показано обов’язкове проведення верифікації діагнозу у закладах II-III рівня, (експертна фетальна ехокардіографія, допплерографія, інвазивні дослідження за показаннями) для вирішення питання щодо подальшого ведення вагітності та можливостей надання спеціалізованої медичної допомоги новонародженому. 3. Мета ультразвукового дослідження у 32-38 тижні вагітності Дане ультразвукове дослідження проводиться за показаннями з метою оцінки стану плода, виявлення вад розвитку плода, що пізно маніфестують, вибору тактики подальшого ведення вагітності, терміну та способу розродження та своєчасного надання спеціалізованої медичної допомоги новонародженим. При проведенні УЗД у ІІІ триместрі доцільно використовувати доплерометрію та КТГ. Необхідність додаткових ультразвукових досліджень визначається індивідуально у кожному випадку. Інвазійні методи ПД: АЦ (амніоцентез) – трансабдомінальна пункція амніотичного міхура з отриманням навколоплідних вод. Використовуються голки 22G – 20G з мандренами. Кількість необхідної для аналіза амніотичної рідини та термін виконання процедури залежить від мети дослідження. Ризик ускладнень 0,3 - 0,5%. БХ (біопсія хоріону/аспірація ворсин хоріону) виконується трансабдомінально в I триместрі проводиться шляхом бімануальної методики однією голкою 20G з мандреном та 20 мл шприцем з живильним середовищем на фоні від'ємного тиску (ультразвуковий датчик фіксує асистент). Технічні особливості залежать від терміну гестації та локалізації хоріону. В 1 триместрі ідеальним є направлення руху голки паралельно хоріальній платівці з одночасним всмоктуванням ворсин, що збільшує шлях голки та підвищує ефективність отримання біоптату. Ризик ускладнень 1 - 2%. БП (біопсія плаценти/аспірація тканини плаценти) виконується трансабдомінально у 2 триместрі за таким же бімануальним методом, як біопсія хоріону. Використовуються найчастіше голки 19-20 G з мандренами. Техніка виконання залежить від розташування плаценти. При локалізації плаценти по передній стінці матки пункція проводиться з боку материнської частини. Зразки плаценти, що розташована по задній стінці матки, отримують після амніоцентезу і наступної пункції плодової частини тією ж голкою. Кількість матеріалу 20 – 40 мг. Ризик ускладнень 1 -2%. КЦ (кордоцентез) - пункція пуповини і отримання крові плода виконується голкою 20G. В залежності від локалізації місця виходу пуповини з плаценти використовуються різні підходи. Ризик ускладнень 1-5%. Таблиця 1. Лабораторний аналіз плодового матеріалу. Термін гестації Метод діагностики Матеріал до імплантації Молекулярно-цитогенетичний аналіз ДНК-діагностика Одиничні бластомери Полярні тільця 11 - 14 тиж. Цитогенетичний аналіз ДНК-діагностика Біохімічний аналіз Морфологічний аналіз Ворсини хоріону 15 - 22 тиж. Цитогенетичний аналіз ДНК-діагностика Біохімічний аналіз Морфологічний аналіз Ворсини плаценти Амніотична рідина Клітини амніотичної рідини Кров з пуповини плода Після 22 тижнів інвазійні дослідження проводяться як за генетичними (наявність у плода маркерів хромосомної патології), так і за акушерськими показаннями для визначення стану плода при резус-конфлікті, цукровому діабеті та інше. Показання до проведення інвазійної пренатальної діагностики : 1. Високий ризик по хромосомній патології плода за результатами комплексного скринінгового обстеження 1 або 2 триместрів вагітності. 2. Вік вагітної 39 років і більше, незалежно від результатів УЗ та біохімічного скринінгу. 3. Народження в сім'ї дитини зі спадковим захворюванням. 4. Транслокації та інверсії хромосом у одного з батьків. 5. Спадкові зaхворювання, які зчіплені зі статтю. 6. Народження в сім'ї дитини з аутосомно-рецесивним захворюванням або пренатально діагностована спадкова патологія. 7. Діагностовані при УЗД вади розвитку плода з можливою хромосомною етіологією. Протипоказання: 1. Запальні захворювання з підвищенням температури тіла. 2. Загроза переривання вагітності з кровотечею. 3. III-IV ступінь чистоти виділень з піхви. Примітка: у ВІЛ інфікованих вагітних інвазивні методи дослідження проводяться в разі коли ризик патології плода перевищує ризик його інфікування при проведенні досліджень. Наявність багаточисельних лейоміомних вузлів в матці, що перешкоджають проведенню процедури, можуть бути відносними протипоказаннями. Категорично протипоказано проведення діагностичних інвазивних процедур при відсутності кваліфікованих фахівців. Правила проведення інвазивних процедур: 1. Всі інвазивні діагностичні процедури виконуються в операційній за наявності живого плода. 2. Дотримання правил асептики та антисептики. 3. Постійний УЗ контроль. 4. Місце пункції визначається з урахуванням локалізації плаценти та пуповини. 5. Найбільш часто використовуються голки з мандренами 20G (іноді 22G, 18G). Ускладнення: Ускладнення після інвазивних процедур можуть виникнути під час маніпуляції, безпосередньо після неї, а також віддалено у часі. 1. Кровотеча. 2. Ретрохоріальна гематома. 3. Переривання вагітності. 4. Розрив амніотичних оболонок і хронічне підтікання навколоплодних вод. 5. Амніоніт. 6. Резус-сенсибілізація (дуже рідко, тільки якщо материнсько-плодова трансфузія становить більше 15 мл). Порядок скерування вагітних жінок високого генетичного ризику на інвазійну допологову діагностику: 1. Рішення про направлення вагітної на консультацію щодо необхідності проведення інвазивної допологової діагностики приймається лікарем акушером-гінекологом або лікарем-генетиком при наявності показань (дивись показання). 2. В направленні слід вказати: - ЛПЗ, який направляє жінку на консультацію та інвазивну допологову діагностику; - ПІБ жінки, вік, адреса; - Діагноз основного захворювання та його ускладнень, супутніх захворювань; - Показання для проведення інвазивної допологової діагностики; - ПІБ та підпис лікаря та особиста печатка. 3. До направлення додається: - виписка з амбулаторної картки вагітної з зазначенням особливостей історії хвороби, життя, родоводу. - результати лабораторних досліджень (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, групи крові, резус-фактор, RW, ВІЛ, HBsAg, аналіз виділень з піхви (при наявності ІІІ-ІV ст. – санація) та даних УЗД. 4. В лікарні ведеться журнал реєстрації направлень вагітних для інвазивної допологової діагностики, в якому відображаються результати проведених досліджень та наслідки вагітності. 5. Установа, яка скерувала вагітну жінку для інвазивних досліджень, зобов’язана повідомити заклад, де проводились ці дослідження, про закінчення вагітності (листом, факсом чи по телефону). Групи ризику новонароджених: 1. Новонароджені з перинатальною патологією: хронічна внутрішньоутробна гіпоксія; важка перинатальна асфіксія; пологова травма; перинатальні гіпоксично-ішемічні ураження ЦНС; синдром дихальних розладів; внутрішньоутробні інфекції; гемолітична хвороба новонароджених; порушення гемостазу; анемія; сепсис; імунодефіцитні стани; поліорганна недостатність. 2. Новонароджені з порушеннями внутрішньоутробного розвитку: незрілість ( відповідає терміну гестації, не відповідає терміну гестації); внутрішньоутробна гіпотрофія; затримка внутрішньоутробного розвитку; велика маса тіла до терміну гестації; вроджені вади розвитку. 3. Передчасно народжені діти. 4. Новонароджені з ендокринопатіями: діабетична фетопатія, гіпотиреоз. 5. Новонароджені з хромосомною, генною патологією. Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, новонароджених поділяють за термінами гестації: 1. Новонароджені, що народились у термін гестації від 37 повних до 42 тижнів вагітності - доношені, народжені в строк. 2. Новонароджені, що народились у термін гестації 42 тижні і пізніше - переношені, народжені після строку. 3. Новонароджені, що народились у термін гестації 24-37 тижнів - недоношені, народжені до строку. Спостереження за новонародженими груп ризику в пологовому будинку: · Контроль рівня глюкози крові, ·Контроль рівня гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту, лейкоцитів /формула крові за показаннями/, · Кислотно-лужний стан, · Контроль білірубіну в сироватці крові, · Рентгенографія органів грудної клітини, · Контроль сатурації гемоглобіну киснем, · Контроль частоти серцевих скорочень,частоти дихання, артеріального тиску, · Контроль температури тіла, · Респіраторна підтримка в разі потреби, · Клінічне спостереження: оцінка кольору шкіри, стану периферичної перфузії, клінічних проявів респіраторного дистрес-синдрому, тонусу м’язів, фізіологічних рефлексів новонародженого. Фізіологічна рання постнатальна адаптація новонародженого визначається в разі: народження дитини в термін гестації 37-41 тиждень, фізіологічний перебіг вагітності і розвиток плоду, відсутність ціанозу, жовтяниці шкіри, частота дихання менше 60 за хвилину, частота серцевих скорочень 120-160 за хвилину, ректальна температура 36,5-37,5°С, достатня периферична перфузія, відсутність ризику інфекцій, вроджених аномалій. Здорові новонароджені діти на 4-5 добу життя після вакцинації проти туберкульозу БЦЖ виписуються додому. Новонароджені з важкою перинатальною патологією, недоношені діти з гестаційним віком 34 тижні і менше, масою тіла 2500г і менше, які потребують тривалої інтенсивної терапії, інтенсивного виходжування, обстеження, переводяться у відділення інтенсивної терапії, патології новонароджених і недоношених дітей дитячих лікарень. Якщо прогнозуються пологи високого ризику, вагітну жінку відразу госпіталізують у перинатальний центр. Література: Основна: Наказ МОЗ України №620 від 29.12.2003р. „Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні”. Наказ МОЗ України №152 від 04.04.2005р. „Про затвердження Протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною”. Наказ МОЗ України №340 від 07.10.2006р. „Підтримка грудного вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки”. Наказ МОЗ України №179 від 29.03.2006р. „Про затвердження Інструкції з визначення критеріів перинатального періоду, живонародженості та мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених”. Наказ МОЗ України №48 від 03.02.2006р. „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”. Наказ МОЗ України №255 від 27.04.2006р. „Про затвердження клінічного протоколу надання неонатологічної допомоги дітям „Жовтяниця новонароджених”. Наказ МОЗ України №584 від 29.08.2006р. „Про затвердження Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні”. Наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007р. „Про затвердження клінічного Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим”. Наказ МОЗ України №234 від 10.05.2007р. „Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”. Аряєв М.Л. Неонатологія.-АДЕФ-Україна.-2003.-756с. Неонатологія: Навч.посіб./ за ред. П.С.Мощича, О.Г.Суліми.-К.: Вища школа, 2004.-807с.:іл. Ю.И.Барашнев Перинатальная неврология.-М.: Триада-Х, 2001.- 640с. Основы перинатологии: Учебник / под ред. Н.П.Шабалова и Ю.В.Цвелева.-М.:МЕДпресс-информ, 2002.-2-е изд., перераб. и доп.-576с. Гипоксически-ишемическая энцефалопатия новорожденных / А.Б.Пальчик, Н.П.Шабалов.- М.:МЕДпресс-информ, 2006.-2-е изд., перераб. и доп.-256с.:ил. Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник / пер. с англ. В.Ю.Халатова; под ред. В.Н.Титова.-М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004.-960с. В помощь неонатологу / Знаменская Т.К., Сулима Е.Г., Ципку А.Г., Жданович А.И.-К.: Изд-во „Агентство „Стандарт”, 2006.-130с. Современная терапия в неонатологии / под ред. Н.П.Шабалова.-М.:МЕДпресс, 2000.- 258с. Клиническая патофизиология детского возраста / Климанов В.В., Садыков Ф.Г.-СПб. Сотис-лань, 1997.-155с. Анестезия и интенсивная терапия в акушерстве и неонатологии/ Куликов А.В., Казаков Д.П., Егоров В.М., Кузнецов Н.Н.- М.: Медицинская книга, Н.Новгород: Изд-во НГМА, 2001.-264с. Додаткова: Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов, И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с. Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения ООО.-2001.-63с. Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил. Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с. Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001. Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та Снісаря В.І.-К.:ТОВ „ГІРА ”Здоровя України”, 2006.-104с. Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного / Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: «Астропринт», 2005.-262с. Кравченко О.В., Каліновська І.В., Шунько Є.Є., Годованець Ю.Д., Костюк Є.О., Ніцович Р.М. Навчально-методичний посібник ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ „Лікарня, дружня до дитини”: перинатальній аспекти, ведення лактації та грудного вигодовування.-Чернівці:Мед університет, 2005.-184с. Актуальные вопросы невынашивания беременности и выхаживания недоношенных новорожденных / под ред. проф. Знаменской Т.К., проф. Писаревой С.П.-К.:Изд-во Агенство Стандарт, 2005.-268с. Гриппи М.А. Патофизиология легких, изд. 2-е испр. .- М.-СПб.: "Издательство БИНОМ"-"Невский Диалект", 2000. Жалко-Титаренко В.Ф. Водно-электролитный обмен и кислотно-основное состояние в норме и при патологии. Киев. "Здоровья", 1989. Маршалл В. Дж. Клиническая биохимия. Пер. с англ.- М.-СПб.: "Издательство БИНОМ"-"Невский Диалект", 2000. Фомичев М.В. Респираторная поддержка в неонатологии. Екатеринбург. Уральское Издательство, 2002.

Похожие записи