Реферат на тему:

Епілепсія. Народні методи лікування

Епілепсія — тяжке хронічне мозкове захворювання, основним проявом якого
є стійкий епілептичний синдром. Епілептичний приступ відбувається із
виключенням свідомості, з її потьмаренням або без порушення свідомості.
Судоми охоплюють м’язи всього тіла.

Розвивається після пологової травми, травм голови, інфекційних хвороб,
інтоксикації, при пухлинах мозку тощо.

Приступ звичайно починається з того, що хворий пронизливо кричить і
падає на землю. Очі нерухомо дивляться вперед або обертаються в очних
орбітах (западинах). Кисті стиснуті в кулаки, всі м’язи тіла судомно
скорочуються.

Приступ не завжди починається раптово. Іноді хворі передчувають за
кілька годин його початок. У них з’являються особливі відчуття, так
звана епілептична аура, яка іноді триває лише кілька секунд. Хворий не
завжди навіть встигає вжити запобіжних заходів, попередити оточуючих.

Аура має різний характер: у цей час хворі можуть відчувати якийсь
особливий запах або раптово оглухнути на одне чи обоє вух, чути
дзижчання та шум. У декого спостерігаються посіпування окремих м’язів
голови, рук, запаморочення, відчуття тяжкості в голові, плутанина думок.

Приступ звичайно триває кілька хвилин. Тіло судомно випростане, голова
занро-кинута, очі розплющені. Потім починаються судоми, м’язи
посіпуються, хворий розмахує руками, підкидає та згинає ноги, крутить
головою. При цьому хворі прикушують язик. Рани на ньому вважаються
однією з характерних ознак епілепсії. Обличчя хворого під час приступу
набуває синюшного забарвлення. Нерідко під час приступу відбувається
мимовільне виділення сечі та калу.

Іноді епілепсія перебігає в легкій формі. Приступи не супроводжуються
судомами, можливі непритомність або тільки запаморочення, плутання
думок. Дитина робить якісь вчинки, не розуміючи їх значення, уриває
розмову, дивиться в одну точку, а потім, наче нічого не сталося,
продовжує перервану фразу.

Хворим на епілепсію притаманні певні риси характеру: черствість,
бездушність, акуратність, аж до педантизму, запальність і т. ін.

Перебіг хвороби тривалий. Схильність до приступів у дітей віком до 3
років, що не пов’язана з грубими порушеннями в центральній нервовій
системі, звичайно зникає сама. Юнацькі епілептичні приступи також часто
минають після статевого дозрівання. Прогноз несприятливий, коли приступи
починаються у зрілому віці.

Під час приступу не слід намагатися припинити судоми, бо від цього вони
тільки посилюються. Треба зняти з хворого одяг, що тисне, подбати, аби
він себе не травмував.

Лікування епілепсії проводять безперервно тривалий час.

Дитині треба забезпечити душевний та фізичний спокій.

Призначають щадну дієту, рекомендують молочно-рослинну їжу. Обмежують
споживання м’яса, міцних бульйонів та екстрактивних речовин, зокрема
міцного чаю та кави. З раціону вилучають селеру, бо вона здатна
провокувати приступи. Не слід їсти гострі та солоні страви й приправи,
гірчицю.

Треба давати якомога більше сирих овочів, фруктів, ягід, соків,
вітамінні чаї. До харчового раціону включати страви з вівса, ячменю,
пророслу пшеницю.

Природні методи лікування при епілепсії дуже ефективні.

Рекомендують суміші, що виявляють заспокійливу, протиспазматичну,
протисудомну дію:

1. Трава материнки звичайної -30 г

Трава собачої кропиви серцевої — 20 г

Кореневища з коренями

синюхи блакитної — 30 г

Корені цикорію дикого — 30 г

Шишки хмелю звичайного — 20 г

Трава меліси лікарської — 20 г

Трава парила звичайного — 20 г

Три столові ложки суміші залити 400 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 2 год, процідити. Приймати по
100 мл 3 рази на день та 4-й раз — 50 мл перед сном. Маленьким дітям
відповідно до віку давати по 30 — 70 мл відвару за прийом.

Шишки хмелю звичайного — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Трава меліси лікарської — 20 г

Суцвіття з приквітками

липи серцелистої — 20 г

Трава маренки запашної — 20 г

Трава буркуну лікарського — 20 г

Кореневища з коренями

оману високого — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти до охолодження,
процідити. Пити до 2 склянок на день. Дози для дітей такі самі, як і в
попередньому рецепті.

Лікування проводити до припинення або значного порідшання приступів,
чергуючи суміші.

Одночасно з наведеними сумішами використовують також відвар кореневища з
коренями синюхи блакитної: 1 чайну ложку залити 200 мл окропу, кип’ятити
20 хв на малому вогні, настояти, процідити. Давати дітям по 1 чайній — 1
столовій ложці перед сном. Дітям старшого віку призначають настоянку
кореневища синюхи (1:10) на 40 % спирті етиловому. Настоювати 2 тиж.
Приймати 1 раз на день перед сном. Дозу препарата встановлюють
індивідуально — залежно від самопочуття дитини (після прийому певної
дози препарату сон має бути спокійним, а після сну дитина повинна
почувати себе бадьорою, добре відпочилою). Починати прийом настоянки з
2—3 крапель, поступово підвищуючи дозу до ефективної.

У разі частих епілептичних приступів, неврастенії використовують траву
гармали звичайної: 1 чайну ложку залити 200 мл окропу, настояти у
глиняному горщику до охолодження. Приймати по 1 чайній — 1 столовій
ложці 3 рази на день. Давати дітям, що старші за 5 років.

При епілепсії, переляку дітям рекомендують траву заячої конюшини
багатолистої: 1 столову ложку залити 100 мл окропу, настояти 30 хв,
процідити. Дітям віком до 3 років призначають по 1 столовій ложці 3 рази
на день, віком від 3 до 5 років — по 2 столові ложки, після 5 років — по
4 столові ложки 3 рази на день.

При епілепсії, істерії, конвульсіях у дітей використовують траву
підмаренника справжнього: 2 столові ложки залити 400 мл окропу, настояти
1 год. Приймати по 1/3 склянки 4 рази на день перед( їдою. Дітям
молодшого віку давати по 20 — 30 мл на прийом. Свіжий сік рослини пити
по 1/2 чайної ложки 3 рази на день.

При епілепсії використовують корені півонії незвичайної: 1 чайну ложку
залити 400 мл окропу, настояти 30 хв, процідити. Приймати по 1 чайній —1
десертній ложці З рази на день за 10 — 15 хв перед їдою. Передозування
небезпечне! Дітям віком до З років не призначати.

Лікування епілепсії лікарськими рослинами повинно тривати не менше 3
років. Якщо суміші рослин мають переважно однаковий склад, то після
місяця прийому треба робити перерву на 10 — 15 діб.

Під час лікування пропонованою сумішшю трав у початковий етап слід
поступово відмовлятися від хімічних препаратів, зменшувати кількість
прийомів та дози з тим, щоб до початку 2 —3-го місяця зовсім не
використовувати їх.

R

??????Ue??

??????Ue??

??????Ue??

??U?Трава глухої кропиви білої — 20 г

Листки підбілу звичайного — 20 г

Трава конвалії звичайної — 20 і-

Молоді гілки з листям омели білої — 20 г

Трава материнки звичайної — 40 г

Трава пасльону чорного — 10 г

1,5 столової ложки суміші залити 500 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 5 хв на малому вогні, настояти 30 хв. Приймати по 50— 150 мл 3
рази на день за 15 — 20 хв перед їдою. Точну дозу визначають після
консультації з лікарем.

Обов’язковою умовою успішного лікування є абсолютна відмова від алкоголю
(в тому числі й пива), який навіть через 1—2 роки після початку
лікування здатен викликати рецидив хвороби.

У народній медицині для лікування епілепсії, істерії використовували
корені полину звичайного. Давали його порошок. При цьому корінь
викопували лише дерев’яною лопатою, а, висушивши та розтерши на порошок,
брали тільки дерев’яною ложкою. Готували також відвар кореня. 30 г
сировини залити 500 мл окропу, кип’ятити 5—15 хв, процідити і пити по
1/3 склянки 3 рази на день.

Падуча хвороба відома з часів сивої давнини.

Надзвичайний інтерес становлять поради Авіценни щодо лікування
епілепсії: «Падуча у дітей від зіпсованості їхніх рідин. Спорожнювати
кишечник клізмами. Корисно викликати блювання, після чого класти на
голову пов’язки зі зміцнювальних та зігрівальних ліків — гірчиці й
подібних до неї речовин, давати хворому нюхати руту. Вводити в ніс
м’якуш коло квінту, нашатир, чорнушку, перець, імбир, мірру і т.ін. З
напоїв — настоянку гіркого полину, відвар гісопу з сатаром. Починати з
випорожнення кишечнику за допомогою рідких ліків. У разі зведення нерва
та спазму — розтирання з олією та теплою водою з подальшим натисканням
та розминанням. Для відтягання матерії донизу — повільне розтирання тіла
згори вниз, починаючи з ділянки грудей. Голову при цьому тримати
прямо…»

Всім хворим на епілепсію рекомендують ретельний догляд за шкірою:
щоденні обтирання всього тіла водою температури 27 °С.

Раз на тиждень перед сном корисно надягати на дитину сорочку, змочену
солоною (або морською) водою і добре викручену. Тримати до висихання.
Дитина має бути тепло вкутана. Після висихання сорочку зняти, обтерти
тіло теплою водою, змінити сорочку, покласти дитину спати.

Ефективні сидячі ванни температури води 30 — 31 °С тривалістю 20 хв.
Одночасно треба робити парові ванни для ніг. Закінчують процедуру ванною
для ніг з тієї води, яку використовували для сидячої ванни.

Тричі на тиждень на ніч накладають збуджувальні обгортання живота та
литок.

Якщо судоми не надто сильні, слід намагатися допомогти хворому
заспокійливими процедурами.

Якщо у хворого голова холодна, тобто немає припливу крові, накладають
теплі (не гарячі) компреси на голову, потилицю та нижню частину тіла.
Одночасно на ноги кладуть парові компреси. Хворого треба укласти таким
чином, щоб голова була трохи нижче.

Якщо під час приступу голова у хворого гаряча, треба намагатися відтягти
кров від мозку до інших частин тіла. Для цього на голову кладуть
прохолодні компреси. Хворий повинен лежати так, щоб голова була у
підвищеному положенні. На ноги теж кладуть парові компреси.

Під час виконання описаних прийомів важливо дотримувати таких правил: не
докладати значних зусиль, робити їх так, щоб хворий під час приступу не
відчував майже ніякого опору.

У період між приступами рекомендують робити лікувальну гімнастику. Всі
вправи повинні бути легкими, виконуватися без напруження, не зумовлювати
втоми. Особливо корисні рухи, що сприяють відпливу крові від голови до
тулуба.

При епілепсії рекомендують загальний масаж. Корисні також розминання
потилиці, поплескування по спині в ділянці хребта (в напрямку згори вниз
та знизу вгору), а також вібраційний масаж хребта кінчиками пальців.

Кнейп рекомендував хворим на епілепсію щоденно ходити босоніж. У теплу
погоду бродити мілководдям.

Догляд за хворою дитиною має низку особливостей: не можна насильно
розгинати судомно зігнуті кінцівки, бо це може призвести до посилення
приступу. Під час приступу не можна турбувати хворого. Обов’язково слід
підкласти під голову м’який предмет. Поки не звело щелепи, вийняти з
рота сторонні речі (якщо дитина до приступу тримала їх у роті),
прокласти між зубами складену в кілька разів носову хусточку, щоб хворий
не прикусив язика. Розстібнути комір сорочки, ремінь — для полегшення
дихання.

Сильне психічне збудження, перевтома, перегрівання, тривале перебування
на сонці, недостатньо провітрене приміщення, порушення діяльності
органів травлення, запор теж можуть спровокувати приступ.

Нічний сон має бути повноцінним і достатнім.

Дитина повинна рухатися, помірно займатися фізкультурою, що гальмує
активність епілептичного вогнища.

У комплексі лікування важливе значення мають додержання режиму, дієти,
поступове загартовування дитини.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Похожие записи