медицина

К у р с о в а р о б о т а

на тему:

Екстемпоральна рецептура, що використовується для лікування фурункульозу

План

Вступ

Загальна характеристика фурункульозу як захворювання

Лікування фурункульозу

Лікарські засоби для зовнішнього та внутрішнього застосування у терапії
фурункульозу

Рекомендована екстемпоральна рецептура для лікування фурункульозу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Перед сучасною медициною стоїть ряд складних проблем. Серед них —
лікування дерматологічних захворювань, які характеризуються важкими
ускладненнями на інші органи і системи людського організму.

Складністю лікування цих захворювань є підвищена стійкість збудників
захворювання( наприклад стафілококів, стрептококів – збудників
фурункульозу) до антибактеріальних препаратів.

Дерматологічні захворювання спостерігаються у всіх вікових групах, вони
зумовлені рядом причин, але, в основному, це несприятливий вплив
екологічних факторів.

За даними літератури, фурункульоз складає 12-43 в структурі усіх
дерматологічних захворювань. Тому медицина висуває ряд рекомендованої
рецептури для лікування фурункульозу.

Загальна характеристика фурункульозу

Фурункульоз – це гостре гнійно-некротичне запалення гнійного мішечка
(фолікула) і зв’язаної з ним сальної залози з оточуючою її клітковиною,
викликане мікробом – стафілококом.

Шкіра надійно захищає організм від патогенних мікробів, незважаючи на
те, що на ній осідають колонії мікроорганізмів, вірусів і грибків.

Найнебезпечнішим з них є золотистий і білий стафілококи. За найменших
порушень цілості шкіри (різноманітні порізи, незначні подряпини,
розчухування тощо) мікроби легко проникають у товщу шкіри і на ній
можуть утворюватись малі гнійники чи навіть фурункули.

Фурункул виникає тоді, коли мікроби проникають у волосяний мішечок.
Спочатку виникає почервоніння і невеличка припухлість у вигляді горбочка
(інфільтрат).Якщо відразу після появи змастити цей інфільтрат спиртовим
розчином йоду чи спиртовим розчином саліцилової кислоти, то він
поступово може розсмоктатися без нагноєння.

За іншого розвитку запалення на 3-4 день у центрі інфільтрату, який за
цей час збільшився і став болючим, формується гнійно-некротичний
стержень фурункула.

Частіше це відбувається тоді, коли знижується імунітет через хвороби,
перевтому, погане харчування, гіповітаміноз, часті стреси тощо. У разі
частого забруднення шкіри (частинки пилу, піщинок чи іншого бруду) і
зниженого імунітету фурункули можуть виникати один за одним на шкірі
різних ділянок тіла. Слід зазначити, що значною мірою імунітет можуть
послаблювати такі хвороби, як цукровий діабет і хронічний алкоголізм.
Якщо у людини на шкірі часто виникають фурункули, то потрібно зробити
аналіз крові на вміст у ній цукру, та дослідження функції печінки,
особливо у тих хто зловживає алкоголем.

Фурункульоз ще називають стафілодермією, яка характеризується
виникненням численних фурункулів, які можуть локалізуватися на певних
частинах шкіри. частіше в області шиї, передпліччя, поясниці
(локалізований чи місцевий),або детермінований, тобто на різних ділянках
шкіри (розповсюджений або загальний).

В розвитку місцевого фурункульозу особливе значення мають забруднення
шкіри чи тріння одягом, подразнення шкіри хімічними речовинами,
мікротравми, а також нераціональне лікування одиночного фурункула,
наприклад, недотримання гігієни оточуючої шкіри, застосування
зігріваючого компресу.

Загальний фурункульоз виникає часто у ослаблених людей (неправильне
харчування, недостатність вітамінів групи А,В,С),які перенесли тяжкі
інфекційні захворювання або які страждають на тяжкі хронічні
захворювання (коліт, антацидний гастрит, нефрит тощо) і порушенням
обміну речовин (наприклад, цукровим діабетом), у людей, які піддаються
різкому охолодженню або перегріванню, при надмірному фізичному
навантаженню і функціональному порушенню нервової системи. Фурункульоз
може протікати гостро і хронічно. Причиною хронічного фурункульозу може
стати сенсибілізація шкіри до стафілококової інфекції.

При хронічній формі фурункульозу висипання фурункулами виникають
повторними спалахами на протязі багатьох місяців в результаті різкого
зниження опірності організму, тобто різке ослаблення імунної системи.

При гострій формі фурункульозу, фурункули виникають одночасно, або на
протязі деякого часу, часто супроводжуються стомлюваністю, недомаганням,
головним болем, підвищеною температурою тіла.

Лікування фурункульозу

Лікування фурункульозу і фурункула здійснюється під контролем лікаря і
залежить від стадії розвитку, локалізації і розповсюдженості. У жодному
разі не можна видушувати фурункул, особливо на обличчі, бо від цього
порушується захисний бар’єр шкіри і мікроорганізми потрапляють у кров.
Одночасно може підвищуватися температура тіла. Якщо запалення
локалізується на обличчі, виникає загроза потрапляння мікроорганізмів у
судини мозку, з наступним гострим тромбозом судин мозку.

Це захворювання вражає не тільки шкіряні покриви , але й нервову систему
організму. Найбільш часто фурункул локалізується на шиї (в області
потилиці), обличчі, на попереку. Розвиток фурункула починається з
виникнення щільного болючого горбика або вузлика яскраво-червоного
кольору, у вигляді невеличкого конуса. На 3-4 день в центрі горбика
появляється гнійна „головка”. Потім фурункул проривається з виділенням
невеликої кількості гною . На місці прориву спостерігається ділянка
некротичної тканини зеленуватого кольору – стержень фурункула . Через
2-3 доби разом з гноєм і кров’ю виходить стержень.

Категорично забороняється проколювати, зрізати верхівку фурункула,
застосовувати зігріваючі компреси, бо саме це може стати причиною
великих ускладнень. При фурункульозі не дозволяється митися в ванні,
під душем ; по вказівкам лікаря можна лише приймати теплі дезінфікуючі
ванни з перманганатом калію.

Здорову шкіру навколо фурункулів треба протирати камфорним чи
саліциловим спиртом. Необхідно дотримуватись дієти з зменшенням
вуглеводів (солодкого, мучного тощо) і виключенням гострих страв,
потрібно вживати їжу багату на вітаміни.

Можуть бути рекомендовані також свіжі пивні дріжджі , обов’язкове
лікування основного захворювання, яке може сприяти розвитку
фурункульозу.

Основа профілактики фурункульозу — ретельне дотримання правил особистої
гігієни, догляд за шкірою, видалення різноманітних факторів, які можуть
сприяти виникненню гнійних захворювань шкіри, навіть незначну подряпинку
потрібно змазувати 1 % розчином йоду , або розчином брильянтового
зеленого, а також заходи, які сприяють підвищенню опірності організму до
гнійних інфекцій; загартовування організму, купання, сонячні ванни тощо.

Якщо великий і болючий фурункул довго не очищається від гною, хірург під
місцевою анестезією видаляє гнійний стержень, обробляючи рану розчином
фурациліну чи перекису водню і накладають пов’язку з еритроміциновою чи
тетрацикліновою маззю.

Лікування сформованого фурункула здійснюють в першу чергу за допомогою
протизапальних засобів і різноманітних методів – іхтіолу, сухого тепла,
УВЧ чи звукової терапії.

На відкритий фурункул для відсмоктування гною накладають декілька слоїв
марлі, змоченої гіпертонічним розчином, а після видалення гною – вище
згадані антибактеріальні мазі.

При локалізації фурункула на обличчі, ускладнених фурункулах, а також
при фурункульозі застосовують антибіотики: метицилін, цепорин,
метациклін, еритроміцин, олеандоміцин.

Хворі хронічним фурункульозом потребують призначення стимулюючих засобів
(аут гемотерапія, ін’єкції екстракту алое, ?-глобуліну) та ряд інших.

Для очищення крові, приймають відвар із насіння лопуха тричі на день до
їди.

Лікарські засоби для зовнішнього та внутрішнього застосування

При фурункульозі рекомендується користуватися різноманітними
антисептичними засобами та препаратами, в тому числі і рослинного
походження. Не виключається з їх ряду і лимон. В даному випадку можливе
використання відварів і настоїв, як всередину так і зовнішньо, в якості
примочок.

Потрібно: один лимон,

трави тисячолітника 20-25 г

Шкірку лимона зрізати, подрібнити, змішати її з травою тисячолітника і
залити все 200 мл теплої води. Настоювати 2-3 години, потім процідити і
поставити ще на годину в тепле місце.

Приймати настій по 1-2 ч. л на протязі тижня, три рази на день перед
їдою.

Потрібно: шкірку лимона 2 ч. л

трави звіробою 3 ч. л

Змішати шкірку лимона з подрібненою травою звіробою, залити кип’яченою
водою – 400 мл. Закрити відвар кришкою і настоювати дві години. Після
чого відвар проціджують.

Приймати по 3 ч. л один раз в день, протягом двох тижнів, всередину.

Надзвичайно ефективним засобом є відвар з насіння лопуха, його готують
наступним чином:

На 300 мл води 15 штук зернят, варять до кипіння, після чого кип’ятять
на слабкому вогні 20 хвилин, настоюють пів години, приймають в один
прийом.

Можна прикладати до болючих місць листя лопуха, відварені в молоці.

При фурункулах, свищах рекомендується кожні чотири години змазувати
болючі місця чи накладати на них пов’язку з такою маззю:

1 ст. л листя подорожника розтерти до дрібного порошку, просіяти через
сито і ретельно розтирати з персиковою олією і оливковим маслом.

Верхня плівка кори гілок сосни добре витягує гній при фурункулах. Плівку
обробляють кип’ятком, прикладають до фурункула і обмотають бинтом. При
цьому захворюванні допомагають компреси на ніч із відвару трави
кірказона: дві столові ложки трави на один стакан води, варити 5-7
хвилин.

Для того, щоб фурункул швидше визрів, потрібно накладати пластир з соком
інжиру та меду, пережованою пшеницею, ізюмом чи інжиром з гірчицею.

Є ще й інші методи народної медицини, наприклад, жарену муку змішують з
медом до консистенції мокрої глини, прикладають до нагноєння покривають
зверху компресом і замотують.

Такі процедури краще робити на ніч, хоча можна і вдень, якщо є
можливість міняти пов’язку, кожні п’ять годин. Ще роблять пов’ язки з
добре посоленого і пережованого хліба, накладають на фурункул на ніч –
засіб досить ефективний.

Екстемпоральна рецептура

1) Мазь фурацилінова

Rp.: Furacilini 0,2

Vaselini ad 100,0

Misce, fiat ung

Da. Signa. Мазь антисептична, прискорююча процеси
грануляції і загоєння ран

Мазь-суспензія з вмістом твердої фази менше 5 %. 0,2 г фурациліну
поміщають у ступку і старанно розтирають з 4-5 краплями вазелінового
масла. До одержаної маси поступово додають при перемішуванні 100,0 г
вазеліну.

В екстемпоральному пропису мазі для забезпечення високої дисперсності
фурациліну (менше 50 мкм) запропоновано обливати фурацилін 6 мл киплячої
води (з ланоліну водного — ЗО %), одержати суспензію, змішати її з
теплим сплавом ланоліну безводного і вазеліну, перемішати до
однорідності.

Rp.: Pyrogaloli 0,4

Vaselini 10,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Мазь шрогалолова

Суспензійна мазь з лікарською речовиною, розчинною в воді, яка вводиться
за типом суспензій.

Спочатку пірогалол розтирають з декількома краплями вазелінового масла,
потім додають вазелін до загальної маси мазі (і0,0) і розтирають до
однорідності.

3) Rp.: Streptocidi 1,0

Bismuthi subnitratis 1,0

Basis polyaethylenoxydi 10,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Мазь дерматологічна

Препарат представляє також комбіновану мазь, яка складається з
мазі-розчину і мазі суспензії. Стрептоцид розчиняється в
поліетиленоксидній основі, яка являє собою сплав ПЕО-1500 і ПЕО-400 у
співвідношенні 7:3.

Основу сплавляють у фарфоровій чашці на водяній бані, в сплаві
розчиняють стрептоцид. У підігрітій ступці розтирають вісмуту нітрат
основний спочатку в сухому вигляді а потім з частиною розчину
стрептоциду в розплавленій основі (за правилом Дерягіна). Поступово
частинами добавляють решту розчину і перемішують до охолодження.

4) Мазь нафталанова(Unguentum Naphthalani)

Rp: Naphtha naftalani 70.0

Petrolati 12.0

Parafini 18.0

D.S.:змащувати уражені ділянки шкіри

Розплавляємо петролатум (темпетатура плавлення якого 60 – 620°С).
До одержаного розплаву при помішуванні додаємо парафін. Його температура
плавлення 50 – 540°С і в останню чергу нафталанську нафту. Перемішуємо.
Переносимо у флакон для відпуску. Оформаляємо. Ця мазь офіцинальна (ДФ
10 с.728).

5) Мазь сірчана проста

Rp: Sulfuris praecipitati 100.0

Basis emulsiona 200.0

M.f. ung.

D.S.:змащувати уражені ділянки шкіри

Дана лікарська форма – суспензійна мазь на емульсійній основі
вода / вазелін. Для приготування мазі сірку старанно розтирають з
основою до одержання однорідної маси. Готову мазь переносимо у флакон
для відпуску, оформляємо відповідними етикетками. Мазь сірчана проста
(ФС 42 – 1380 – 80).

6) Мазь з дьогтьом

Rp.:Picis liquidae 3.0

Bentoniti 2.0

Aq. purificatae 50 ml

M.f.ung.

D.S.: змащувати уражені ділянки шкіри

Для приготування даної ЛФ дьоготь ретельно змішують з
бентонітом. При диспергуванні дьогтю частки бентоніту своїми
олеофільними ділянками прилипають до крапель дьогтю, а гідрофільні
ділянки залишаються при цьому вільними. При наступному додаванні води
частинками і при помішуванні гідрофільні ділянки бентоніту жадно
адсорбують воду, маса при цьому набухає, приймаючи м’яку мазеподібну
консистенцію.

7) Мазь Вишневського

Rp.:Xerоformi

Picis liquidae ana 3.0

Olei Ricini 100.0

M.f.ung.

D.S.: накладати на рани

У ступку поміщають 3.0 відваженого на ручних терезах ксероформу,
подрібнюють у сухому вигляді. Потім добавляють половину кількості дьогтю
(відмірюють краплями ), подрібнюють ксероформ за правилом Дєрягіна. При
перемішуванні додають дьоготь, що залишився і частинами 100.0 г
рицинової олії (попередньо відваженої в склянку для відпуску ).

8) Композиція для змазування уражених місць

Мед ранньовесняний 200 г

Білки курячих яєць 10 шт.

Екстракт елеутерокока рідкого 100 мл

Трава чистотілу великого 10 лож.

Квіти нагідок 10 лож.

Кореневище з коренями синюхи блакитної 15 лож.

Квіти глоду колючого 10 лож.

Листки кропиви дводомної 5 лож.

Бруньки берези бород. 10 лож.

Солідол 200 г

Складові частини композиції перемішують з настоянкою 100 г прополісу на
0.5 л 96 % спирту і розчиняють. Настоюють 10 днів. Застосовують щоденно
чи через день.

Для лікування фурункульозу також використовують гіпосенсибілізуючі
засоби ,такі як кальцію хлорид 20% та кальцію глюконат 5% розчини, які
потрібно вживати внутрішньо.

9) Rp: Sol. Calcii gluconatis 5% — 100 ml

D.S.

У колбу з термостійкого скла поміщуємо 5,0 кальцію глюконату і додаємо
97,5 мл води очищеної. Нагріваємо до повного розчинення. Потім додаємо
0,25 г активованого вугілля подрібненого і кип’ятимо на слабкому вогні
10 хв, декілька разів збовтуючи вміст колби. Розчин фільтруємо гарячим
через фільтрувальний папір. Після охолодження до 200 однржаний розчин
доводять до об’єму 100 мл перевіряють на прозорість і переливають у
флакон для відпуску.

10) Rp.:Sol. Calcii chloridi 20% — 100 ml

D.S.: по 2 дес. ложках 3 рази на день

Для приготування розчину 20 г кальцію хлориду розчиняємо у воді для якої
враховуємо КЗО, проціджуємо і оформляємо.

11) Rp.: Нerbae Herniariae 200.0

D.S.: по 2 ст. ложки 6 разів на день 15 зв до їди і через 30 хв після
їди

Для приготування у 600 мл окропу поміщаємо 2 — 3 ст ложки трави. Варимо
5 звилин, настоюємо до охолодження і проціджуємо у флакон для відпуску.

12) Відвар для лікування фурункульозу

Корені цикорію дикого 4 ч.

Трава вересу звич. 2 ч.

Верхівки цмину піскового 2 ч.

Кореневище пирію повзучого 2 ч.

Трава медунки лік. 4 ч.

Плоди ( квіти ) глоду колючого 4 ч.

Плоди шипшини коричної 2 ч.

Кореневище з коренями синюхи блакитної 2 ч.

Стовпчики з приймочками кукурудзи звич. 2 ч.

Суміш подрібнюють, розмішують. Беруть столову ложку, заливають
200 мл води, варять 10 хв. Настоюють всю ніч. Вживають по 100 мл 3 рази
на день через 2 години після їди.

Велика роль у терапії фурункульозу відводиться вітамінам.
Їх позитивний вплив на протікання патологічного процесу в шкірі
пояснюється активною участю у регуляції метаболічних процесів, з
дезінтокаційною, анальгезуючою, седативною і загальнозміцнюючою дією на
організм хворого.

13) Rp.: Thiamini chloridi 0.05

Niacini 0.03

Novocaini 0.1

Riboflavini 0.01

Dimedroli 0.04

Aq. purif. 5 ml

M.D.S.: вводити в/м по 5 мл 1 р/д

Згідно даним літератури рибофлавін прискорює реакцію
окислення тіаміну хлориду киснем на повітрі. Тому рекомендується
готувати даний розчин з вказаними інгрідіентами без тіаміну хлориду і
простерилізувати його текучою парою при 1000 30 хв. Тіаміну хлорид
додаємо до охолодженого розчину асептично (6% в ампулах ) перед
застосуванням чи вводять окремо. При приготуванні розчину по даному
пропису рибофлавін потрібно розчиняти у воді при нагріванні.

14) Rp.: Novocaini 0.25

Tannini 0.3

Vaselini 10.0

Lanolini 5.0

M, fiat ung.

D.S.: вводити в/м по 5 мл 1 р/д

Дана лікарська форма – мазь з легкорозчинними у воді речовинами. Мазь
готуємо по типу емульсії. Розраховуємо кількість води (30% від маси
ланоліну):

5,0 – 100%

х – 30%

V (H2O) = 1.5 мл

В ступці в 1,5 мл води розчиняємо 0,25 гр новокаїну і 0,3 гр таніну при
розтиранні товкачиком. Розчин емульгуємо 3,5 гр ланоліну безводного. До
одержаної маси в 2-3 прийоми додаємо вазелін і ретельно перемішуємо до
одержання однорідної маси. Упаковуємо і оформлюємо до відпуску
етикетками „Зовнішнє” і „Зберігати в темному прохолодному місці”.

15) Rp.: Ciminali 5.0

Da. Signa: присипати уражені
ділянки шкіри

Дана лікарська форма – присипка. У ступку відважуємо 5,0 гр циміналу і
розтираємо у найдрібніший порошок. Пакуємо і оформляємо до відпуску.

16) Rp.: Solutionis Viridis nitentis spirituosae 1%-20ml

Da. Signa: змазувати уражені
ділянки шкіри

Дана лікарська форма – спиртовий розчин для зовнішнього застосування. У
сухий флакон до відпуску відважуємо 0,2 гр мила зеленого, додаємо 20 мл
спирту етилового 90% і швидко закриваємо пробкою, щоб попередити
звітрювання спирту. Лікарський препарат оформляємо сигнатурою.

17) Rp.: Ung. Tetracyclini hydrochloride 3%-10.0

Da. Signa: для змазування уражених
ділянок шкіри

Дана лікарська форма – мазь з антибіотиком, тому готуємо її в асептичних
умовах. Розраховуємо масу тетрацикліну гідро хлориду:

10,0 – 100%

х – 3%

м (тетрацикліну гідрохлориду) = 0,3

У заздалегідь простерилізовану ступку вносять 0,3 гр тетрацикліну
гідрохлориду, старанно розтираємо, а потім частинами додають
напівостиглу (( 40 °С) простерилізовану основу. Склад основи: 6 частин
вазеліну сорту „для очних мазей” і 4 частини ланоліну безводного.
Розраховуємо:

М (основи) = 10,0 – 0,3 = 9,7

М (вазеліну „для очних мазей”) = 9,7/10*6=5,82 гр

М (ланоліну безводного) = 9,7 – 5,82=3,88 гр

Мазь упаковуємо і оформляємо до відпуску етикетками „Зовнішнє” і
„Зберігати в темному прохолодному місці”.

18) Микулича, спирт

Rp.: Olei Olivari 12.0

Sol. Kalii hydroxydi
14.0

Sol. Aethylici 96% 60.0

Aquae purificatae 34.0

M. D. S.: для лікування гнійно-запальних захворювань шкіри

Суміш олії, калію гідроксиду і 15,0 гр етилового спирту омиляють при
звичайній температурі частим збовтуванням, додають 45,0 гр спирту
етилового і 34,0 гр води очищеної. Упаковують до відпуску.

19) Rp.: Unguenti Synthomycini 2% —
10,0

Da. Signa: змазувати уражені ділянки шкіри.

Дана лікарська форма – мазь з антибіотиком, тому готуємо її в
асептичних умовах. Розраховуємо масу синтоміцину:

10,0 – 100,0

х – 2% ;

m (Synthomycini) = 0,2

У заздалегідь простерилізовану ступку вносять 0,2 гр синтоміцину,
старанно розтираємо, а потім частинами додають напівостиглу (( 40 °С)
простерилізовану основу. Склад основи: 6 частин вазеліну сорту „для
очних мазей” і 4 частини ланоліну безводного. Розраховуємо:

М (основи) = 10,0 – 0,3 = 9,7

М (вазеліну „для очних мазей”) = 9,7/10*6=5,82 гр

М (ланоліну безводного) = 9,7 – 5,82=3,88 гр

Мазь упаковуємо і оформляємо до відпуску етикетками „Зовнішнє” і
„Зберігати в темному прохолодному місці”.

Висновок

Отже, фурункульоз, як і інші дерматози, характеризується важкими
симптомами. На даний час є екстемпоральна рецептура для лікування цього
захворювання. В основному лікування фурункульозу здійснюють комплексно.

Основним завданням медицини є створення лікарських засобів, які б
сприяли легшому перебігу клінічної картини як фурункульозу зокрема, так
і інших дерматозів в цілому.

Література:

1) О.І.Тихонов, Т.Г.Ярник “Аптечна технологія ліків”

2) Журнал “Дерматологія” №3 ,вересень 2003р.

3) “Фармакотерапія” Сатурн 2000р. том 2. ст..100-102.

Гаврилюк А.В., Глухецький Б.Т. Застосування цитрину в комплексній
терапії атипічного дерматиту та інших шкірних захворювань./ ПАГ. – 2003.
– №2.

Cвітко О. Біла, як сніг, Гладенька як шовк./ Будьмо здорові. – 2004. –
№ 9. с. 15 – 19.

Руководство к практическим занятиям по технологии лекарств/В.М.Грецкий,
В.С.Хоменко. – М.: Медицина, 1991. – с. 352

Технология лекарств/И.А.Муравьев. – М.: Медицина.- 1980. – т.1. – с. 391

Руководство к лабораторным занятиям по аптеческой технологии
лекарств/И.М.Черцев, Р.К.Чаговец. – К.: Вища школа, — 1987. – с. 7-24

Авторські прописи/П.В.Олійник, Р.Д.Говзан, Л.В.Бокшан.- Л.: “Медицина
світу”, 2002.

PAGE

PAGE 20

Похожие записи