РЕФЕРАТ
на тему:
Екологія життя людини
середовише, у якому ми живемо.
Екологічні фактори
На Землі різні рослини й живі організми живуть не ізольовано одне від
одного, а спільно, утворюючи угруповання, великі зарості й колонії. Усе,
що оточує рослину і живий організм, впливає на них, і складає середовище
їх проживання. Усі явища, що впливають на ріст і розвиток, називають
екологічними факторами.
Екологічні фактори неживої природи, якими є вода, повітря, світло,
температура, ґрунт та інші, називають абіотичними. Без світла, певних
кліматичних умов, вологості й температури повітря, складу ґрунту багато
рослин просто не зможуть рости та розвиватися.
Біотичні фактори — друга група екологічних факторів, що впливають на
ріст і розвиток рослин. Біотичні фактори пов’язані зі спільним
проживанням і взаємним впливом рослин та тварин один на одного, зокрема,
із впливом грибів, бактерій, вірусів і тварин.
Антропогенний фактор — це вплив діяльності людини на рослини. Він може
бути негативним: випас домашніх тварин, вирубка лісів, забруднення води,
повітря і ґрунту відходами підприємств, внесення в надмірних кількостях
гербіцидів, випробовування ядерної зброї й ін. Позитивний вплив людини —
це інтродукція, тобто переселення окремих видів рослин за межі звичної
сфери існування.
Кожний з екологічних факторів незамінний. Брак тепла не можна замінити
достатком світла, мінеральні речовини, необхідні для живлення рослин, —
водою.
У будь-якому рослинному співтоваристві живуть тварини, що пристосувалися
до відповідних умов життя. Така сукупність рослин і тварин називається
біоценозом. Сукупність же живої і неживої природи утворює біогеоценоз (з
грецьк. «біос» — життя, «гео» — земля і «коїнос» — спільний).
Біогеоценози називають ще екосистемами. Слово «система» підкреслює, що
зв’язки живого і неживого утворюють системи. Системи завжди
характеризуються певною сталістю чи рівновагою. Порушення рівноваги
призводить до руйнування екосистеми.
Екосистеми поєднуються в біоми, що утворюють біосферу Землі. Таким
чином, біосфера — це жива оболонка планети, простір, у якому можливе
життя.
Нерозумне втручання людини в життя екосистеми порушує в них рівновагу,
що негативно позначається на житті. Це дуже небезпечно для біосфери, а
отже, і для життя на Землі. Людині потрібно бути обачною і жити так, щоб
не порушувати рівновагу біосфери. Використання рослин, природних
ресурсів у житті людини закономірне і необхідне, але це
природокористування повинно бути раціональним.
Екологія людини
Екологія (з грецьк. «ойкос» — житло і «логос» — наука) вивчає весь
комплекс відношень живих організмів з навколишнім середовищем.
Цілісність, сталість і, якщо воно відбувається, розселення людських груп
базуються на взаємодії з навколишнім середовищем—безупинному обміні
речовинами й енергією. Завдяки цьому обміну група одержує необхідні
речовини та створює умови для свого існування.
Екологія людини — наука, Ідо вивчає взаємодію людини як біосоціальної
істоти зі складним багатокомпонентним навколишнім світом, динамічними,
постійно мінливими умовами існування.
Екологія в широкому сенсі означає динамічний взаємозв’язок
співтовариства із середовищем, у якому воно знаходиться.
Пристосування, необхідні для успішного існування у певних умовах,
називають адаптаціями. Середовище—це комплекс навколишніх умов, у яких
перебуває співтовариство. До нього належать абіотичні (фактори неживої
природи—фізичні й хімічні умови середовища), біотичні (фактори живої
природи—міжвидові й внутрішньовидові відносини) компоненти, у тому числі
особливості рельєфу, клімат, тваринний і рослинний світ, і антропогенні
фактори—діяльність людини, що призводить до змін середовища проживання
живих організмів.
Комплекс, що складається з певної групи живих істот і середовища, у
якому ця група існує, називають екосистемою. Під екологією людини слід
розуміти екологію всієї екосистеми в цілому, розглянутої з погляду ролі,
яку відіграє в ній «людський компонент».
Екосистема — це «боротьба за існування», у якій успіх залежить від
ефективності адаптаційних можливостей людини. Мета і значення адаптації
полягають в збереженні біологічного гомеостазу, що являє собою
сукупність стійких станів, підтримуваних в організмі, і включає два
взаємозалежних процеси — досягнення стійкої рівноваги і саморегуляцію.
Вплив кліматичних факторів на організм людини
Одним з найважливіших абіотичних факторів, що мають вплив на всі
фізіологічні функції усіх живих організмів, є температура. На земній
поверхні температура залежить від географічної широти і висоти над
рівнем моря, а також від пори року, тому в навколишньому середовищі вона
ніколи не буває постійною й організму необхідно пристосовуватися до її
умов, що змінюються, адаптуватися.
Адаптивну функцію людини забезпечують основні теплові й холодові
рецептори шкіри, рецепторні поля і центральна нервова система. Їхня
спільна діяльність одержала назву теплорегуляції, у процесі якої
відбувається постійний обмін тепла між організмом і зовнішнім
середовищем (тепловіддача), а також утворення тепла в організмі людини в
результаті окисних процесів (теплотворення). Існує певна залежність між
температурою повітря й обміном речовин в організмі.
Так, при зниженні температури повітря утворення тепла в організмі
підсилюється, при підвищенні — теплотворення зменшується, і навпаки. Ці
два взаємозалежних процеси регулюються дією центральної нервової
системи, що супроводжується змінами в діяльності ряду інших органів
людського організму (кровоносних, дихальних) і посиленням чи
уповільненням обміну речовин, за допомогою яких реалізуються його
пристосувальні можливості.
Адаптація до низьких температур виявляється в цілому ряді
пристосувальних змін, що відбуваються в організмі, наприклад, тремтінні
м’язів, посиленні обміну речовин, утворенні тепла в органах черевної
порожнини — печінки і нирках, звуженні кровоносних судин та ін.
Адаптація до підвищення температури зовнішнього середовища виявляється в
підвищенні тепловіддачі за допомогою розширення судин, посилення
кровообігу, інтенсивного потовиділення й ін.
Сприйняття температури виключно індивідуальне: одним людям подобаються
холодні й морозні дні, іншим — теплі й сухі. Здоров’я людини значною
мірою залежить від погодних умов: узимку люди часто хворіють на
простудні захворювання (грип, ангіна й ін.).
Адаптація, наприклад, при проживанні у високогірних районах, залежить вщ
фізіологічних особливостей і натренованості організму. Відсутність таких
якостей призводить до «гірської хвороби», що супроводжується слабістю,
посиленням серцебиття, головним болем, пригнобленим станом, втратою
свідомості тощо. Тому для тих, хто планує здійснити турпохід у гори,
зайнятися скелелазінням, необхідне спеціальне тренування, консультація
медиків.
Температура навколишнього середовища впливає на життя людської
популяції: збільшення чи зниження густоти населення залежно від
середньорічних температур у конкретних географічних зонах, сезонних
температурних змін.
Біоритми
Біологічні ритми, або біоритми — це регулярні кількісні та якісні зміни
життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя: молекулярному,
клітинному, тканинному, органному, організмовому, популяційному і
біосферному.
Вивченням біоритмів займається наука—хронобіологія (від грец. «хронос» —
година, час). Ця галузь біології вивчає закономірності тимчасової
організації живих систем.
У процесі еволюції протягом сотень мільйонів років йшов процес
пристосування живих організмів до періодичної зміни дня і ночі, сезонів
року, пов’язаних з основними ритмами Землі, результатом якого стали
ритмічні процеси їх життєдіяльності — біоритмічні. Усі процеси мають
свою циклічність, і зміни відбуваються як на клітинному, тканинному,
органному, так і на організмовому структурних рівнях.
Внутрішні й зовнішні біоритми мають різну періодичність, що виражається
в частках секунд, секундах, хвилинах, годинах, до-1 бах, місяцях, роках
і декількох роках. Наприклад, ритми, що визначаються частками секунди,
мають нервові імпульси — 0,001 с, серцевий цикл — 0,8 с, дихання
(вдих-видих) — 8с, перистальтика голодного шлунка — 30 хв., добові
(зміна дня і ночі), місячнії (менструальний цикл у жінок), річні
(народження дитини) і т. д.
Дослідники прийшли до висновку, що повторювані цикли мають внутрішню
(ендогенну) природу, іншими словами, організм має «внутрішній годинник»,
що якимось чином контролює добову активність. 24-добовий цикл, з яким ми
стикаємося в повсякденному житті, пов’язаний з тим, що внутрішній
годинник «корегується» зовнішніми подіями, особливо зміною дня і ночі,
підвищенням та зниженням температури. У корегуванні внутрішніх годин
людини важливу роль грають соціальні фактори, тобто підстроювання
активності до розкладу роботи, режиму дня, прийому їжі тощо.
Результати проведених досліджень показують, що і механізм роботи
внутрішнього годинника пов’язаний з діяльністю гіпоталамуса —
найважливішого регуляторного центру мозку.
Нехтування добовими біоритмами може нанести шкоду здоров’ю людини.
Наприклад, артеріальний тиск, як правило, нижчий зранку і зростає
протягом дня. Якщо людина відвідує лікаря тільки зранку, вона може
вважати, що тиск у неї в нормі, тоді як насправді вдень і ввечері він,
можливо, значно підвищується, що небезпечно, оскільки така людина не
одержує необхідного їй лікування.
Результати досліджень біологічних ритмів у людини показали їх важливість
для фізичного і психічного здоров’я. Звідси висновок, що ми повинні з
великою увагою ставитися до власних ритмів, спокійніше сприймати
пов’язані з ними природні підйоми та спади настрою і звертатися за
допомогою до фахівців, коли зміна наших ритмів виходить за межі норми.
Зовнішні біоритми пов’язані з розташуванням Землі в космічному просторі,
головним фактором якого є сонячне випромінювання, що обумовлює сонячну
активність (утворення сонячних плям, сонячних спалахів, факелів,
збільшення ультрафіолетового випромінювання).
Сонячна активність діє на ряд фізико-хімічних процесів Землі: коливання
атмосферного тиску, температури, вологості повітря та ін. А це у свою
чергу впливає на стан серцево-судинної системи, нервової системи,
психічних і поведінкових реакцій людини: порушується ритм життя,
знижується працездатність, псується настрій і т. д.
Із сонячною активністю, її циклом пов’язані й стихійні лиха (землетруси,
виверження вулканів, рух льодовиків, айсбергів та ін.), що безпосередньо
чи опосередковано впливають на стан здоров’я.
З усього вищесказаного видно, що організм людини здатний адаптуватися до
різних умов, і ця здатність ґрунтується на генетичних програмах
організму. Тобто в будь-якому середовищі (гірському, океанічному,
низьких температур) адаптуються тільки ті особи, генотип яких забезпечує
існування в цьому середовищі їх і їхніх нащадків. Існують, звичайно і
такі особи, що не здатні адаптуватися до нових умов, наприклад, при
переїзді з теплої кліматичної зони в зону низьких температур.
Не можна плутати екстремальні умови з акліматизацією. При потраплянні в
екстремальні умови проявляються індивідуальні особливості організму, а
при адаптації — його фізіологічні особливості.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
