РЕФЕРАТ

на тему:

“Допомога при асфіксії та лікування”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття асфіксії, її різновиди

2. Симптоми та лікування асфіксії

3. Розпізнавання та профілактика асфіксії

4. Перша допомога при потраплянні стороннього предмету

в органи дихання та виникненні асфіксії у дітей

Використана література

Вступ

Для підтримки життя, поряд з іншими умовами, організму необхідно
достатня кількість кисню. Зміни у зовнішньому середовищі чи в самому
організмі, які призводять до нестачі кисню (гіпоксія), можуть викликати
розлади здоров’я чи призвести до швидкої смерті.

1. Поняття асфіксії, її різновиди

Асфіксія (ядуха) буває викликана кисневою недостатністю, яка наступила
в результаті порушення дихання.

Причинами асфіксії можуть бути захворювання, отруєння (токсичні) і
механічні перешкоди для надходження повітря в організм (механічні).

Механічна асфіксія супроводжується гострим розладом легеневого дихання,
порушенням кругообігу і функції ЦНС.

Протягом декількох хвилин асфіксичний стан закінчується смертю.
Пожвавлення в стані асфіксії можливе, але вдається дуже рідко. У
більшості випадків оживлені гинуть у різний термін від запалення легенів
або незворотніх порушень функцій ЦНС. Розрізняють ряд послідовних
періодів у розвитку асфіксії:

1. Передасфіксичний — від припинення надходження кисню в організм до
зникнення його в крові (1-2 хв.)

Власне асфіксія:

а) інспіраторна (всередині) задуха, переважає вдих, причина —
подразнення і порушення дихального центру відсутністю кисню. Носить
компенсаторний характер, триває біля хвилини, наприкінці — втрата
свідомості.

б) експіраторна задуха — надлишок вуглекислоти більш сильний подразник і
організм намагається позбутися його за рахунок видиху.

Відсутність кисню зумовлює порушення, які впливають на весь мозок і
хімізм м’язів, який змінюється, внаслідок чого з’являються сильні
судороги і мимовільне виверження калу, сечі. Цей процес має важливе
значення тому що в результаті судорог можуть виникнути додаткові
ушкодження, які помилково можна прийняти за сліди боротьби й оборони.
Тривалість – близько 1 хвилини.

3. Відсутність кисню — подразник, який викликає виснаження кліток кори
і дихального центру, розвивається їх позамежне гальмування і настає
зупинка дихання, протягом 1-2 хвилин подих цілком відсутній.

4. Термінальне дихання — дихання відновлюється, але носить безладний
характер з неправильним ритмом. Триває 1-2 хвилини і настає стійка
зупинка дихання. Серце ще якийсь час працює, потім зупиняється і
настає клінічна смерть.

Таким чином, загальна тривалість асфіксії складає 5-6 хвилин. У
процесі асфіксії потерпає система органів кровообігу і дані зміни мають
важливе значення для формування загальних ознак смерті від асфіксії.
Виникає гостре кисневе голодування серцевого м’яза, що послаблює
серцеве скорочення. Відтік крові з легень порушується, переповняються
кров’ю вени обличчя, порушується відтік крові з всіх інших органів. В
наслідок цього тиск у грудній порожнині коливається і під час віддишки
з’являються крапкові крововиливи під легеневу плевру і зовнішню оболонку
серця, що називаються плямами Тардьє.

При народженні дитини розрізняють асфіксію первинну (вроджену) і
вторинну (яка виникла в перші години після народження). Існують різні
причини її розвитку. Це хвороби матері, при яких є недолік кисню чи
надлишок вуглекислоти в її організмі: серцево-судинні патології, важкі
поразки легень, виражена анемія, при якій кількість еритроцитів, тобто
кліток крові, що переносять кисень до різних органів і тканин, чи
зменшується вони не повною мірою виконують свої функції; велика
крововтрата, шок — стан, при якому настають різкі розлади кровообігу і,
як результат цього, недостатнє постачання киснем органів і тканин; важкі
отруєння.

Факторами, які ведуть до розвитку асфіксії, є також: вузол пуповини,
туге обвивання пуповини навколо шиї і здавлення нею голівки плоду,
переношування вагітності, передчасний вихід вод атипове протікання
родової діяльності, повна або часткова закупорка дихальних шляхів,
наприклад слизом, меконієм.

2. Симптоми та лікування асфіксії

У залежності від ступеня виразності захворювання розрізняють легку і
важку асфіксію. При легкій формі, немовля, робить вдих протягом першої
хвилини після свого народження, подих ослаблений, крик тихий,
відзначаються порушення серцевої діяльності (як нечасте, так і
частішання ритму), рефлекси і тонус м’язів знижені, шкіра синюшна,
пуповина пульсує. У багатьох випадках цей стан тривалого лікування не
вимагає. Дитині видаляють слиз з верхніх дихальних шляхів, проводять
інгаляцію киснем за допомогою кисневої маски і вводять у вену пуповини
10 % р-р глюкози з вітаміном С (аскорбіновою кислотою).

При важкій формі асфіксії подих нерегулярний або відсутній, дитина не
кричить, іноді стогне, серцебиття уповільнене, тонус м’язів різко
знижений чи відсутній, рефлекси не викликаються, шкіра бліда, пуповина
не пульсує. У цьому випадку здійснюють реанімаційні заходи, спрямовані
на відновлення подиху і серцевої діяльності (штучне дихання, масаж
серця, уводять при необхідності 0,1 % р-р адреналіну, обов’язково -і 5 %
р-р гідрокарбонату натрію, 10 % р-р глюкози, аскорбінової кислоти,
кокарбоксилази); для запобігання набряку мозку проводять місцеве
охолодження голівки, а також краплинне вливання розчинів: респоліглюкіна
(10 %), глюкози (20 %), маннітолу (10 %), наприкінці процедури в
крапельницю додають лазикс -і сечогінне.

За дітьми, які народилися в асфіксії, встановлюється ретельний догляд з
першого дня життя. Їм забезпечують спокій, додають голівці припідняте
положення, стежать за своєчасним спорожнюванням сечового міхура і
кишечника, призначають інгаляції киснем; годують їх через зонд або з
пляшочки, тому що спочатку, навіть якщо асфіксія була легкого ступеня,
дитині важко ссати. Після виписки з пологового будинку обов’язково
регулярне спостереження педіатра і невропатолога протягом першого року
життя, тому що не виключена можливість ускладнень з боку центральної
нервової системи. Прогноз залежить від ваги асфіксії, проведених
лікувальних заходів.

3. Розпізнавання та профілактика асфіксії

Диференціальний діагноз асфіксії немовляти проводять із
внутрішньоутробною інфекцією, родовою травмою — внутрічерепний, спинного
мозку, печінки, нирок, селезінки, гострою наднирковою недостатністю,
грижею діафрагми, уродженим пороком серця, анемією (недокрів’ям) після
великої втрати крові.

Профілактика полягає у своєчасному виявленні і лікуванні хвороб жінки,
патології вагітності і пологів, попередженні внутрішньоутробної гіпоксії
(недостатності кисню) плоду і правильному догляді за дитиною після
пологів.

Профілактика асфіксії для новонароджених

Після кожної годівлі дитині варто дати можливість зригнути повітря, яке
потрапило з їжею. Для цього маля потрібно потримати якийсь час
вертикально і ні в якому разі не класти відразу після годівлі. Деякі
діти (особливо недонесені чи ослаблені) можуть зригувати повторно, уже
знаходячись у ліжечку. Для запобігання вдихання вмісту повертайте голову
дитини завжди набік. Якщо зригуванні часті і рясні, то це є приводом для
звертання до лікаря.

Вибираючи дитячу постільну білизну й одяг, перевагу варто віддавати
товарам без усіляких зав’язок і т.п. Замість дитячої ковдри можна
користатися спеціальним конвертом для сну, не використовувати занадто
великі «дорослі» ковдри. Можна використовувати спеціальні сітчасті
ковдри для дітей.

Не слід залишати надовго старших дітей одних біля немовляти,
сподіваючись на їх дорослість і розважливість, а також класти спати
дитину в одне ліжко з ними. Та й спільний сон в одному ліжку з батьками
з погляду можливої асфіксії небезпечний.

Спільний сон також може бути чинником ризику удушення маляти. Хоча
багато молодих мамів кладуть із собою в постіль малят, оптимальним
усе-таки буде сон у батьківській спальні, але не в батьківському
ліжечку. Поставте дитяче ліжечко впритул до свого, опустіть бічні
ґратки. З одного боку, це забезпечить безпеку маляти, з іншої сторони —
ви будете в безпосередній близькості від своєї дитини і вам не
доведеться підхоплюватися вночі по кілька разів. Тоді зручно вночі
годувати маля, а потім, не встаючи, перекладати його в ліжечко.

Для профілактики асфіксії переважно укладати дитини по черзі те на один,
то на інший бочок, тому що в положеннях на спині і на животі є деякі
недоліки.

Вченими виявлений певний взаємозв’язок між сном дитини на животі і
збільшенням частоти виникнення синдрому раптової дитячої смерті (СВДС).
Так називається раптова смерть дитини першого року життя (особливо
першого — четвертого місяця) по нез’ясованих причинах, на тлі повного
здоров’я, частіше в нічний і передранковий час. Пояснити причини цього
явища не допомагають ні докладне вивчення медичної історії маляти, ні
результати патологоанатомічного дослідження. Поки уточнені лише
впливають на раптову смерть фактори, по яких можна виділити дітей групи
ризику і проводити для них профілактичні заходи. Однак у положенні на
животі легше відходять гази з роздутого живота дитини, зміцнюються м’язи
спини, формується правильне положення тазостегнових суглобів. І якщо ви
не ризикуєте класти маляти спати на живіт уночі, те цілком можете
зробити це вдень, коли дитина знаходиться під вашим контролем. Але й у
положенні на спині є свої мінуси. У цьому положенні діти, які потерпають
зригуванням і блювотою, можуть захлинутися блювотними масами. А при
недорозвиненій вуздечці язик також легко може западати.

4. Перша допомога при потраплянні стороннього предмету

в органи дихання та виникненні асфіксії у дітей

У такій критичній ситуації часу на очікування медичної допомоги немає, і
необхідно розраховувати насамперед на себе.

Попросіть людей, які знаходяться поруч, викликати «швидку допомогу», і
не витрачайте самі на це безцінний час. Звільніть дитині дихальні шляхи:
зніміть пелюшку, ковдру з обличчя, заберіть предмети, які здавлюють шию,
витріть з обличчя харчові маси, які зригнула дитина. Спробуйте гумовою
грушею для клізм відсмоктати вміст (харчові маси) з роту і носа. Ротову
порожнину можна звільнити від можливих сторонніх предметів пальцем,
обгорненим серветкою, хусткою. Якщо дитина плаче, хрипить, кашляє, тоді,
дихальні шляхи частково прохідні. Маляті треба допомогти відкашлятися,
перевернути дитину вниз головою, поплескати між лопатками чинадавлюючи
ложечкою на корінь язика, викликати блювотний рефлекс. Можна навіть,
узявши дитину за ніжки, перевернути його вниз головою і ще кілька разів
ляснути по спині. Також можна зімітувати кашель різким стисканням
кистями рук з бічних сторін нижньої частини грудної клітки і цим
спробувати виштовхнути предмет. У більшості випадків цих заходів буває
досить для виштовхування стороннього тіла.

Але не намагайтеся схопити пальцями предмет, що застряг у горлі, — так
ви можете проштовхнути його ще далі і викликати рефлекторну зупинку
подиху.

Якщо дані заходи успіху не принесли, дитина не плаче, не дихає, колір
шкіри залишається синюшним, пульс і серцебиття не виявляється, необхідно
приступати до реанімаційних заходів: штучному диханню і непрямому масажу
серця, що виконуються одночасно. Відзначте час, коли ви почали їх.

Реанімаційні заходи

Насамперед потрібно покласти дитини на спину на рівну тверду поверхню
(стіл, підлога, земля), а під лопатки покласти пелюшку, одяг, скачаний у
вигляді валика. Тоді голова потерпілого виявиться закинутою і язик не
буде западати, перешкоджаючи проходженню повітря в дихальні шляхи. Після
цього дитину треба роздягнути, забравши весь одяг, який здавлює.

Реанімацію починають зі штучного дихання. У новонароджених воно
проводиться й у ніс, і в рот відразу. Попередньо зробивши неглибокий
вдих, щільно охопіть рот або ніс дитини своїм ротом і зробіть короткий
видих приблизно тим обсягом повітря, який може поміститися у вас у роті,
але не більше, тому що вдихання усього «дорослого» обсягу легень може
привести до розриву легень дитини. Існує критерій ефективності штучного
дихання і екскурсія (рух) грудної клітки потерпілого, подібна з подихом.
Але стежте, щоб при вдиханні повітря в дитини не роздувалися щоки: це
свідчить про те, що повітря не попадає в легені і допомога неефективна.
Перевірте, чи щільно ваші губи обхоплюють ніс або рот потерпілого, чи
досить закинута голова і чи не закупорює язик дихальні шляхи, чи всі
сторонні тіла вилучені з ротової порожнини. Щільніше пригорніть губи до
обличчя дитини, ще раз закиньте голову чи додатково звільніть ротову
порожнину від сторонніх тіл. У дітей до року частота вдмухувань
приблизно дорівнює 20 у 1 хвилину.

Після кожного вдиху необхідно проводити непрямий масаж серця.

На грудній клітці маляти необхідно знайти точку, на яку варто натискати.
Орієнтир такий — вона розташовується на ширину одного пальця нижче
лінії, подумки проведеною між сосками, по лівому краю грудини (приблизно
в нижній її третині).

Дітям до року необхідно різко натискати на дану точку двома пальцями —
вказівним і середнім, при цьому руки варто тримати чітко перпендикулярно
тілу потерпілого, у ліктях не згинати, зусилля повинні вироблятися
тільки руками, а не всім тілом, тобто не можна переносити вагу свого
тіла на руки, щоб не зашкодити ребрам дитини.

Грудну клітку дитини треба обхопити обома руками (великі пальці лежать
на зазначеній області) і енергійно стискати її. Частота натиснень на
грудну клітку в немовлят — 120 разів у хвилину. Слід пам’ятати, що при
виконанні штучного дихання масаж серця переривають, щоб він не заважав
дихальним рухам грудної клітки.

Критерій ефективності непрямого масажу серця — поява пульсу на великому
джерельці і великих судинах. Тому, проводячи реанімацію, приблизно раз у
хвилину перевіряйте наявність пульсації.

Якщо на будь-якому етапі реанімації в дитини почалася блювота, поверніть
її на бік, пальцем очистіть рот від блювотних мас, знову покладіть на
спину і продовжуйте пожвавлення.

Використана література

Медична енциклопедія. – В 4-х т. – М., 1996.

Уроки надання першої допомоги. — К., 2000.

PAGE

PAGE 10

Похожие записи