НАУКОВИЙ РЕФЕРАТ

Дія радіації на людину

Радіація за своєю природою шкідлива для життя. Малі дози опромінення
можуть спровокувати не до кінця ще встановлені зміни в клітинах живого
організму, які призводять до раку або до генетичних ушкоджень. При
великих дозах радіація може руйнувати клітини, пошкоджувати тканини
органів та спричиняти швидку загибель організму.

Далі проводиться аналіз захворювань в залежності від дози опромінення та
тривалості часу, впродовж якого накопичена небезпечна доза, визначаються
гострі та хронічні опромінювання, шляхи надходження та ознаки ураження і
впливу напіврозпаду радіоактивних речовин на наслідки опромінення
людини.

Вплив опромінення на наслідки ушкодження організму

Ушкодження, викликані великими дозами опромінення, проявяються протягом
кількох годин або днів. Ракові захворювання, проте, проявляються через
багато років після опромінення, як правило, не раніше, ніж через одне
два десятиліття. А природжена вада

та інші спадкові хвороби, викликані ушкодженням генетичного апарату,
проявляються лише в наступному поколінні: це діти, онуки та більш
віддалені нащадки індивідуума, який зазнав опромінення.

Якщо ідентифікація наслідків від впливу великих доз опромінення не
складає труднощів, то виявити віддалені наслідки від малих доз
опромінення завжди дуже важко. Частково це пояснюється тим, що для їх
виявлення повинно пройти багато часу. Але навіть і виявивши будь-які
ефекти, факт потребує доведення, що вони пояснюються дією радіації,
оскільки і рак, і пошкодження генетичного апарату можуть бути викликані
не тільки радіацією, але і багатьма іншими причинами.

Щоб викликати гостре ураження організму, дози опромінення повинні
перевищувати визначений рівень, але немає ніякої підстави вважати, що це
правило діє у таких випадках, як рак або пошкодження генетичного
апарату. Проте ніяка доза опромінення не призводить до цих наслідків у
всіх випадках. Навіть при відносно великих дозах опромінення не всі люди
приречені на ці хвороби: діючі в організмі людини відновлювальні
механізми ліквідують всі ураження.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Людина, що підпала під дію радіації, не обов’язково повинна захворіти на
рак або стати носієм спадкових хвороб; проте вірогідність або ризик
таких наслідків у неї більші, ніж у людини, яка не отримувала
опромінення. І ризик цей тим більший, чим вища доза опромінення. Якщо
доза опромінення досить велика, людина, яка була опромінена, загине.

У деяких випадках дуже великі дози опромінення — десь близько 100 Гр
(Грей) викликають настільки серйозні ураження центральної нервової
системи (ЦНС), що загибель, як правило, наступає протягом кількох годин
або днів. При дозах опромінення від 10 до 50 Гр, коли під дією радіації
перебуває вся ЦНС, ураження може бути не настільки серйозним, щоб людина
відразу померла, вона найвірогідніше помре через 1-2 тижні від
крововиливу у шлунково-кишковий тракт. При ще менших дозах може не бути
серйозних ушкоджень” шлунково-кишкового тракту, бо організм з ними
справляється, але смерть може настати через 1-2 місяці після опромінення
і головним чином через руйнування клітин червоного кісткового мозку –
головного компонента кровотворної системи організму. Від дози в 3-5 Гр
при опроміненні всього тіла помирає приблизно половина всіх опромінених.
Таким чином, в цьому діапазоні доз опромінення великі дози відрізняються
від малих лише тим, що смерть у першому випадку І наступає раніше, а у
другому — пізніше. Найчастіше людина помирає у результаті одночасної дії
всіх вказаних наслідків опромінення.

Червоний кістковий мозок та інші елементи кровотворної системи найбільш
уразливі при опроміненні та втрачають здатність нормально функціонувати
вже при дозах опромінення 0,5-1 Гр. Вони мають здатність до регенерації,
якщо доза опромінення не настільки велика, щоб викликати пошкодження
усіх клітин, кровотворна система може повністю відновити свої функції.
Якщо під радіаційні промені підпадає не все тіло, а яка-небудь його
частина, то неушкоджених клітин кісткового мозку буває достатньо для
повної заміни ушкоджених клітин.

Репродуктивні органи та очі також характеризуються підвищеною чутливістю
до опромінення. Одноразове опромінення при дозі всього лише в 0,1 Гр
призводить до тимчасової стерильності чоловіків, а дози вище 2 Гр можуть
призвести до постійної стерильності: лише через багато років сім’яники
можуть знову продукувати повноцінну сперму. Сім’яники є єдиним винятком
із загального правила: сумарна доза опромінення, отримана за декілька
прийомів, для цього органу більша, ніж та ж доза, що отримана за один
прийом. Яєчники менш чутливі до дії радіації, принаймні, у дорослих
жінок. Але одноразова доза більше 3 Гр все ж призводить до їх
стерильності, хоча ще більші дози при опроміненні ніяк не впливають на
здатність народжувати дитину.

Діти також чутливі до дії радіації. Відносно невеликі дози опромінення
хрящової тканини можуть уповільнювати або зовсім зупинити у них ріст
кісток, що призводить до аномалій розвитку скелета. Чим менший вік
дитини, тим дієвіший вплив на ріст її кісток опромінення. Сумарної дози
близько 10 Гр, отриманої протягом кількох тижнів при щоденному
опроміненні, буває достатньо, щоб викликати деякі аномалії розвитку
скелета. Для такої дії радіації немає ніякого порогового ефекту.
Виявилось також, що опромінення мозку дитини при променевій терапії може
викликати зміни в її характері, призвести до втрати пам’яті, а у дуже
маленьких дітей — до недоумства та ідіотії. Кістки та мозок дорослої
людини здатні витримувати найбільш великі дози.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Суворо дотримуйтесь правил поведінки у місцевості, забрудненій
радіоактивними речовинами. Своєчасне та швидке видалення із забруднених
поверхонь радіоактивних речовин, знезараження отруйних речовин та
бактеріальних засобів значно знижує дію ураження на людину.

Наслідки впливу іонізуючих випромінювань на організм. Біологічна дія
радіації

Наслідки впливу радіації на організм людини можуть мати оізноманітний
характер. Виділяють стохастичніта детерміністичні (не стохастичні)
ефекти.

Стохастичні ефекти — це безпорогові ефекти радіаційного впливу,
ймовірність виникнення яких існує при будь-яких дозах іонізуючого
випромінювання і зростає із збільшенням дози, тоді як відносна тяжкість
їх прояву від дози не залежить.

До цих ефектів належать злоякісні новоутворення (соматичні стохастичні
ефекти) та генетичні зміни, що передаються нащадкам (спадкоємні ефекти).

Стохастичні ефекти віднесені до віддалених наслідків опромінення.
Злоякісні пухлини з’являються, як правило, через роки або десятиріччя
після опромінення, а генетичні ефекти — у наступних поколіннях.

Одними з найбільш характерних різнотипних соматичних (стохастичних)
ефектів є лейкози. На кожний рад опромінення всього тіла понад норму
слід чекати 20 випадків захворювань на лейкоз та 40 випадків захворювань
іншими злоякісними новоутвореннями на 1 млн населення. Згідно з оцінками
Наукового комітету з дії атомної радіації (НКДАР) ООН від кожної дози
опромінення в 1 Гр дві особи із 1000 помруть від лейкозів.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Фахівці вважають, що не існує ніякої порогової дози, за якою ризик
захворіти на рак відсутній. Будь-яка, хоч і дуже мала, доза збільшує
ймовірність захворювання на рак людини, що отримала цю дозу. Цієї думки
дотримується Національна комісія з радіаційного захисту населення
України (НКРЗУ).

При дії великих доз радіації неминуче виникають патологічні зміни, які є
закономірними. Такі ефекти опромінення називають детерміністичними
(нестохастичними). Детерміністичні ефекти — це ефекти радіаційного
впливу, що проявляються тільки при перевищенні певного дозового порогу і
тяжкість наслідків яких залежить від величини отриманої дози (гостра
променева хвороба, променеві опіки та ін). Виникнення детерміністичних
ефектів залежить від ряду факторів. Важкість ураження організму
визначається величиною дози опромінення. Так, при дозі опромінення 1-2
Гр розвивається легка (І) ступінь гострої променевої хвороби (ГПХ), при
дозі 2-4 Гр — середня (II) ступінь, 4-6 Гр — важка (III) ступінь, 6-10
Гр — вкрай тяжка (IV) ступінь. Відповідно змінюється прогноз: від
сприятливого до несприятливого. При дозах опромінення, вищих 10 Гр,
прогноз ГПХ абсолютно несприятливий, всі хворі гинуть у різні терміни
після опромінення.

Важливим фактором є час, за який доза опромінення накопичена. Це
обумовлено тим, що у відповідь на опромінення в організмі включаються
механізми, покликані поновити порушені функції, тобто поряд з процесами
ураження протікають і відновлювальні процеси.

Тому великі дози опромінення, розтягнуті у часі, спричинюють істотно
менші ураження, ніж ті самі дози, але отримані за короткий термін. Крім
того, різні види опромінення також справляють неоднакову дію в
залежності від їх спроможності викликати іонізацію.

Як уже наголошувалось, різні органи та тканини організму людини мають
неоднакову чутливість до радіації. Червоний кістковий мозок та інші
елементи кровотворної системи найбільш уразливі та втрачають
спроможність нормально функціонувати вже при дозі опромінення 1 Гр. Але,
на щастя, вони мають здатність до регенерації, і якщо доза опромінення
не занадто велика, щоб спричинити тотальне ураження всіх клітин, то
кровотворна система може поступово відновити свої функції.

Більш важке променеве ураження виникає при опроміненні всього тіла, менш
важке — при опроміненні його частини або окремого органу.

Після аварії на Чорнобильській АЕС велику увагу почали приділяти впливу
малих доз іонізуючих випромінювань на організм людини. Останніми
науковими працями вчених встановлено, що ураження клітинних мембран може
виникнути при опромінюванні дрібними порціями у дозах 0,001-0,002 Гр.
Руйнування клітинних мембран суттєво знижує резистентність організму до
інфекційних хвороб, серцево-судинних захворювань, хвороб щитовидної
залози та цукрового діабету.

При інших однакових умовах молодший організм легше, ніж організм літньої
людини, переносить опромінення. У молодому організмі, який росте,
відбувається інтенсивний поділ клітин, бурхлива ферментативна
діяльність. Незрілі клітини та ферменти більш чутливі до впливу
радіації. Відносно невеликі дози при опроміненні хрящової тканини можуть
уповільнювати або зовсім зупинити ріст кісток, що призводить до
аномального розвитку скелета.

Опромінення головного мозку дитини може викликати зміни у її характері,
призвести до втрати пам’яті, а у немовлят — до недоумства та ідіотії.
Надто чутливий до дії радіації плід людини, починаючи з

1 дня і до шостого-восьмого тижня вагітності. У цей період починається
диференціація клітин з утворенням органів та частин тіла. Дія навіть
помірних доз радіації може призвести до уроджених дефектів розвитку, а
також спричинити затримку росту та навіть загибель плоду. Враховуючи
небезпеку опромінення жінок у період вагітності, у деяких країнах,
зокрема у Великій Британії, прийнято правило 10 діб: жінки дітородного
віку повинні проходити рентгенівські обстеження шлунка та органів таза
тільки під час перших десяти днів після початку менструації, тобто коли
немає сумнівів у відсутності вагітності. Як вже наголошувалося
вище,»«Нормами радіаційної безпеки України» (НРБУ-97) передбачені
обмеження радіологічних та рентгенологічних процедур для вагітних жінок.
Літні люди також гірше переносять опромінення внаслідок уповільнення у
їх організмі процесів відновлення.

Ознаки радіаційного ураження, гострі й хронічні опромінення людини

Люди можуть отримати однократні (гострі) і хронічні опромінювання.
Гостре опромінення виникає внаслідок короткочасного впливу іонізуючого
випромінювання. При цьому шкідливі наслідки не виявляються при дозах до
100 Р. Хронічне опромінювання може бути розтягнуте на десятки років, і
сумарна величина його може досягти 1000 Р. Справа в тому, що
відновлювальні процеси у живих тканинах мають високу інтенсивність,
завдяки чому організм здатний протистояти багатократному опроміненню,
сумарна доза якого при однократному впливі була б смертельною. Кращі
відновлювальні властивості у молодих організмів, але ж вони найбільш
вразливі.

Забруднення біосфери радіаційними елементами має генетичні наслідки.
Доведено, що понад 500 різних захворювань людини пов’язано з природою
спадкоємності. Серед них діабет, гемофілія, шизофренія. Від тяжких
спадкових захворювань страждає від 2 до 3% населення земної кулі.
Наслідки гострого опромінення людини наведено в таблиці № 5.

Таблиця № 5

Клінічні наслідки короткочасного зовнішнього опромінення людини

Доза опромінення, бер Тип опромінення Пошкодження

тотальне локальне

Не більше 25 все тіло

Не виявляється клінічних симптомів

50 все тіло

Тимчасове зниження кількості лімфоцитів

100 все тіло

Нудота, блювання, в’ялість у всьому тілі і значне зниження лімфоцитів

150 все тіло

Смертність — 5%; «похмілля» від опромінення-505 (стан схожий на
похмілля від алкогольного сп’яніння).

200 все тіло

Зниження кількості лейкоцитів на тривалий час.

350 все тіло

Смертність — 505 за 30 діб.

600 все тіло

Смертність-90% за 14 діб.

Не менше 700 все тіло

Смертність-100%.

300 500

шкіра Випадання волосся і почервоніння шкіри.

300-500

гонади Безпліддя на все життя.

Шляхи надходження радіоактивних речовин в організм людини

До людського організму радіоактивні речовини потрапляють при диханні,
заковтуванні, а також через пошкоджений шкіряний порив. Внутрішнє
опромінення набагато небезпечніше, ніж зовнішнє, ю в цьому випадку
збільшується період впливу радіоактивної речовини, зростає доза
опромінення (відстань між речовиною і тканиною, яка іонізується,
практично відсутня), виникає сприятлива можливість вибіркового розподілу
іонізуючих речовин у тих органах, в яких вони найбільш схильні
накопичуватись, виключається можливість застосування засобів захисту
(екранів, віддалення від джерела або скорочення часу контакту з
речовиною).

Із трьох шляхів надходження радіонуклідів до організму людини до
найбільш небезпечного відносять вдихання забрудненого повітря. Пов’язано
це з тим, що людина пропускає за робочий день через органи дихання
близько 20 м3 повітря і тим, що у даному випадку радіоактивна речовина
виключно швидко засвоюється.

Пилові частинки, потрапляючи через дихальні шляхи, осідають І альвеолах
легенів і трахеобронхіальній області (до 90%), а також через рот і
носоглотку потрапляють у травний тракт.

У кишково-шлунковому тракті в залежності від природи ізотопу а хімічної
форми з’єднання величина коефіцієнта всмоктування речовини змінюється
від часток відсотка (для нерозчинних з’єднань -Ru, Zr, Nb до десятків і
навіть 100%, розчинні з’єднання — Ra, Ba, Cs).

Надходження через непошкоджену шкіру у 200-300 разів нижчі, між через
травний тракт.

За здатністю розподілятись в організмі людини радіонукліди поділяються
на три групи:

— накопичуються в скелеті — Sr-90, Ra-226, Th-228, U-238, ^u-239;

— накопичуються в кровотворних органах і лімфатичній системі —
Fu-198,Po-210;

— рівномірно розподіляються в усіх органах і тканинах — Н-3, М4, Zn-95,
Nb-95, Ru-103, Cs-137.

Вплив періоду напіврозпаду радіоактивних речовин на наслідки опромінення
людини

Ступінь радіаційної небезпеки у випадку внутрішнього опромінення людини
визначає ряд параметрів. Серед них важливе місце займає термін
перебування випромінювача в організмі. Він визначається періодом
радіоактивного напіврозпаду та періодом біологічного напіввиведення.

На піддослідних тваринах встановлено, що у випадку надходження
радіонуклідів до організму через декілька хвилин вони з’являються у
крові і досягають максимуму. Впродовж 15-20 діб спостерігається зниження
концентрації до відповідного рівня, який може зберігатися постійним
впродовж декількох місяців. При цьому концентрація в крові стає меншою,
ніж у тканинах.

Час перебування випромінювача в організмі визначає довго-плинність
опромінення тканин, які прилеглі до місця його локалізації.

При розрахунках допустимих величин внутрішнього опромінення враховують
ефективний період, за який із організму видаляється радіоактивна
речовина. Це може трапитись внаслідок її розпаду і внаслідок звичайних
процесів виділення.

Біологічні періоди напіввиведення становлять від декількох годин (гази
Kr, Xe, Rn, Tn) і практично до нескінченності (Sr, Y. Ra, Pu).
Наприклад, для трансуранових елементів період напіввиведення складає для
кісткової тканини щурів 1300-1500 діб, собак — 16-27 років, людини —
140-200 років.

Період Напіврозпаду для деяких радіонуклідів має такий строк:

— вуглець-14 — 5600 років;

— стронцій-89 — 50 діб;

— йод-131 — 8 діб;

— йод-133 — 20 годин;

— радій-226 — 1600 років.

ВИСНОВОК

Відносно іонізуючого випромінювання не існує поняття великої і малої
доз. Воно однаково небезпечне. Інша річ, термін, за який накопичена доза
опромінення, але ж знову багато що залежить від того, молодий це
організм чи старий, від шляху, яким надійшла радіаційна речовина до
організму та джерела надходження.

Отже, небезпечним джерелом надходження радіонуклідів до організму людини
є вода, молоко, овочі, фрукти, м’ясо, риба. Великого значення при цьому
набуває вміння населення зберігати продукти харчування та дотримання
правил приготування їжі в умовах радіаційного забруднення місцевості.

На зменшення небезпеки радіації справляє великий вплив період
напіврозпаду радіоактивних речовин.

ХАРАКТЕРИСТИКА ДОВГОДІЮЧИХ РАДІОАКТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ. НОРМУВАННЯ ТА
СОЦІАЛЬНО-ПСИХО-ЛОПЧНІ АСПЕКТИ ЯВИЩА РАДІАЦІЇ

Ступінь радіоактивної небезпеки радіонуклідів визначається рядом
параметрів, серед яких важливе місце займає період радіоактивного
напіврозпаду. Час, впродовж якого число існуючих ядер або їх активність
зменшується вдвічі, називається періодом напіврозпаду.

Для різних радіоактивних речовин період напіврозпаду коливається від
декількох годин до десятків тисяч років, з постійною швидкістю, яку ніщо
в природі не може зупинити.

Фантастична стабільність швидкості розпаду будь-якого радіонукліда
привела вчених до думки зробити один з найточніших еталонів часу —
«атомний годинник».

В цьому уроці ви ознайомитесь з рядом радіонуклідів, які мають цікаві
властивості, з наслідками дії їх на організм людини, нормуванням
радіаційного опромінення та соціально-психологічними аспектами радіації.

Характеристика довгодіючих радіоактивних елементів

Наводимо стислу характеристику радіонуклідів, які мали основну
дозоутворювальну роль у районах, що були забруднені внаслідок аварії на
ЧАЕС.

Йод-131

Йод-131 є бета-гамма-випромінювачем. Період напіврозпаду -8,04 доби.
Надходить до організму з їжею (головним чином з молочними продуктами) та
частково через дихальні шляхи. Швидко і практично повністю поступає у
кров. Близько 30% йоду, що надходить до організму, накопичується у
щитовидній залозі та виводиться з неї з біологічним періодом
напіввиведення 120 діб. Решта йоду рівномірно розповсюджується у всіх
органах та тканинах людини, виводиться з організму з біологічним
періодом напіввиведення 12 діб.

При дозі ЗО Гр настає стійке зниження функції щитовидної залози. При
дозі опромінення 10 Гр підвищується функція залози з наступним ЇЇ
зниженням. Тривале функціональне напруження залози може призвести до
виникнення раку. Кількість уражень раком щитовидної залози після
Чорнобильської аварії значно зросла. Особлива небезпека виникає при
надходженні йоду-131 до організму вагітних жінок та дітей. Порушення
функції щитовидної залози серед вагітних жінок призводить до затримки
росту та формування скелета плоду, гальмує розвиток його центральної
нервової системи. Характерна висока швидкість проникнення йоду з
організму матері до організму плоду. У щитовидній залозі плоду можливе
утворення концентрації йоду-131, яка перевищує її в організмі матері.

У зв’язку з коротким періодом напіврозпаду йоду-131 так званий «період
йодної небезпеки» триває всього близько 1,5-2,0 місяці, після чого
основним дозоутворювальним фактором стає цезій-137. Період напіврозпаду
цезію — ЗО років. Біологічний період напіввиведення цезію для дорослих —
від 40 до 200 діб, для дітей — від 10 до 50 діб. За ступенем
концентрації цезію-137 всі органи та тканини організму людини
розподіляються наступним чином (за ступенем зменшення): м’язи, нирки,
печінка, кістковий мозок, еритроцити, плазма крові. Вміст цезію в
організмі залежить від структури харчового раціону та ступеня
забруднення його компонентів. Наприклад, у Білорусько-Українсько-му
Поліссі основним джерелом надходження до організму цезію є молоко (понад
70%) та картопля (10-27%). Джерелом надходження цезію можуть бути риба,
яйця та інші харчові продукти.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Підвищення у раціоні харчування калію, натрію та води прискорює
виведення цезію з організму.

Стронцій-90

Стронцій-90 є бета-випромінювачем. Період напіврозпаду -28 років.
Потрапляє до організму людини переважно з їжею та накопичується у
кістках (99%). У зв’язку з великою інтенсивністю обміну в кістковій
тканині у дітей доля стронцію, який потрапив до їх організму з їжею та
включений у склад кісткової тканини, у 5-7 разів вища, ніж у дорослих
людей. Аналогом стронцію в обмінних процесах є кальцій.

Ступінь засвоєння та накопичення в організмі стронцію у багатьох
випадках залежить від вмісту кальцію у харчовому раціоні.

При вагітності стронцій накопичується у кістковій тканині плоду. У
випадку хронічного надходження стронцію до організму матері його
накопичення у кістковій тканині немовлят може у декілька разів
перевищувати вміст у кістковій тканині матері.

Плутоній-238 та 239

Плутоній-238 та 239 мають високий рівень радіотоксичності. Це
альфа-випромінювачі. Період напіврозпаду плутонію-238 — 86 років,
плутонію-239 — 24360 років. Звичайно проникають до організму людини
через дихальні шляхи та вибірково накопичуються -45% у печінці, 45% — у
кістках, а решта — 10% в інших органах та тканинах. Біологічний період
напіввиведення плутонію з кісток — 100 років, з печінки — 49 років.
Істотно на поглинання плутонію впливає вік: у дітей в багато разів
інтенсивніше, ніж у дорослих.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Збільшують поглинання плутонію голодування та раціони з нестачею
кальцію. Найчастіше розвивається рак легенів. Внаслідок опромінення
плутонієм-238 та 239 виникають променева хвороба, зниження імунітету,
злоякісні захворювання, скорочується тривалість життя.

Нормування радіаційної безпеки

Майже всі країни, які використовують атомну енергію, мають норми та
правила радіаційної безпеки, що базуються на рекомендаціях Міжнародної
комісії з радіаційного захисту (МКРЗ). їх мета — попередити несприятливі
наслідки опромінення людей у процесі застосування, зберігання та
транспортування радіоактивних речовин та джерел іонізуючих
випромінювань.

В уже згаданих «Нормах радіаційної безпеки України» (НРБУ-97)
встановлено три категорії осіб, які зазнають опромінення:

категорія А (персонал) — особи, які постійно або тимчасово працюють
безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;

категорія Б (персонал) — особи, які незайняті безпосередньо роботою із
джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв’язку з розташуванням
робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об’єктів з
радіаційно-ядерними технологіями можуть отримати додаткове опромінення;

категорія В — все населення.

Числові значення доз опромінення встановлені на рівнях, які виключають
виникнення детерміністичних ефектів та одночасно гарантують низьку
ймовірність виникнення стохастичних ефектів, яка прийнята як для окремих
осіб, так і для суспільства в цілому.

«Нормами радіаційної безпеки України» (НРБУ-97) передбачені деякі
додаткові обмеження:

* особи, молодші 18 років, до роботи з джерелами іонізуючих
випромінювань не допускаються;

* для вагітних жінок категорій А та Б встановлені припустимі рівні, 120
разів нижчі відповідних рівнів опромінення осіб категорії А;

* для жінок дітородного віку, які віднесені до категорії А, введено
додаткове обмеження опромінення: середня еквівалентна доза опромінення
району нижньої частини живота не повинна перевищувати 2 мЗ в за будь-які
два послідовні місяці.

ПОМІРКУЙТЕ!

При радіоактивному забрудненні місцевості від ядерних вибухів, при
аваріях на ядерних енергетичних установках практично важко створювати
умови, які запобігають опроміненню людини. Тому при виконанні робіт на
місцевості, яка забруднена радіоактивними речовинами, встановлюються
певні допустимі дози опромінення на той або інший час, які, як правило,
не повинні викликати у людей радіаційних уражень.

Відомо, що ступінь променевих (радіаційних) уражень залежить від
отриманої дози випромінювання та часу, впродовж якого людина підпадає
під його дію. Не кожна доза опромінення небезпечна. Якщо вона не
перевищує 50 Р, то виключена навіть втрата працездатності, не кажучи вже
про променеву хворобу. Доза в 200-300 Р, отримана за короткий час, може
викликати тяжкі радіаційні ураження, Проте така ж доза, отримана
впродовж кількох місяців або при відносно рівномірному опроміненні, не
приведе до захворювання. Здоровий організм людини здатний за цей час
виробляти нові клітин на заміну загиблих при опроміненні.

При визначенні допустимих доз опромінення враховують, що воно може бути
одноразовим або багаторазовим.

Одноразовим називається опромінення, отримане за перші чотири доби. Воно
може бути імпульсним (при впливі радіації, яка проникає) або рівномірним
(при опроміненні на радіоактивне забрудненій місцевості). Опромінення,
отримане за термін, який перевищує 4 доби,! називається багаторазовим.
Опромінення людей одноразовою дозою» 100 Р і більше іноді називають
гострим опроміненням.

Дотримання встановлених гранично допустимих доз опромінення виключає
можливість масових радіаційних уражень у зонах радіоактивного зараження
місцевості.

Дози опромінення, які не призводять до уражень і не знижують
працездатність, служать орієнтиром для прийняття рішень із захисту
населення та особового складу невоєнізованих формувань при веденні
рятувальних та інших невідкладних робіт в осередку ураження.

Соціально-психологічні аспекти явища радіації

Основні причини щодо розуміння нюансів радіації пов’язані перш за все з
природою самого радіаційного фактора, недостатнім рівнем знань в галузі
радіаційної медицини та гігієни, а також дефіцитом і недоліками
інформації населення про обстановку. Дуже складна та багатопланова
природа радіації містить в собі труднощі в оволодінні знаннями основних
радіобіологічних закономірностей її дії та в усвідомленні меж реальної
небезпеки.

Історія психології, яка має великий досвід спостережень поведінки людини
в екстремальних умовах, свідчить про те, що під впливом невідомості
уява, зазвичай, малює перебільшено похмурі картини. Незнання справжніх
розмірів небезпеки, справжніх причин звуків часто викликало у людей
неспокій, тривогу, напруженість, навіть виникнення паніки.

Серед органів відчуття людини природа не передбачила апарат, який
сигналізував би про присутність радіації, її рівень та міру небезпеки.
Відсутність у населення, особливо яке мешкає у районах, що примикають до
об’єктів атомної енергетики, достатніх знань про характер радіації та її
біологічної дії, обумовили формування психологічної напруженості, а у
частини населення — почуття боязні і навіть страху (радіафобії).

Неповна інформація, неточність та суперечності у виступах керівників,
вчених та спеціалістів сприяли її підтриманню, а також розповсюдженню
всіляких чуток, найбільш фантастичних та неможливих, далеких від
дійсного стану справ, які до деякої міри відображають недовіру до
офіційної інформації.

В основі механізму розповсюдження тривожних чуток лежить психологічна
«заряженість» людей, ступінь якої визначається авторитетом джерел цієї
неофіційної інформації.

В немалій мірі сприяли формуванню та підтриманню психологічної
напруженості деякі медичні працівники, які без урахування психологічного
фону, що складався, втрачали почуття міри, необхідну обережність та
оповіщали тих, хто звертався до них за медичною допомогою або
консультаціями, про стан справ, на яких і самі не розумілись.

Так, наприклад, при радіометричних вимірюваннях людям у деяких випадках
повідомлялись первинні дані, які без відповідних обрахунків та отримання
вихідних даних про дозові навантаження, без порівняння з допустимими
рівнями (дозами) ні про що не свідчать. Але для матері, якій медичний
працівник сповістить первинну інформацію, цілком достатньо для неспокою
та страху за долю своєї дитини — є радіація і все…

Оскільки радіація — явище багатогранне та складне для розуміння,
потребує системних знань у галузі ядерної фізики, радіобіології,
радіотоксикології, дозиметрії, гігієни та багатьох інших, враховуючи, що
всі ці повідомлення розкидані у багаточисленних джерелах спеціальної
літератури, то є необхідність у найстислішій та найпопулярнішій формі
узагальнити їх для правильного розуміння широкою громадськістю. Це тим
більш важливо для профілактики захворювань

ВИСНОВОК

В цьому уроці ви ознайомилися із деякими довгодіючими радіоактивними
елементами та впливом їх на живий організм. Ви дізнались про те, що
згідно з НРБУ-97 встановлено три категорії осіб, які зазнають
опромінення, ознайомились з соціально-психологічними аспектами явища
радіації.

ГЕНЕТИЧНІ НАСЛІДКИ ОПРОМІНЮВАННЯ,

ПОСЛАБЛЕННЯ НАСЛІДКІВ ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ ТА РАДІОЗАХИСНІ
РЕЧОВИНИ

Живі істоти під дією іонізуючих випромінювань зазнають змін. Вплив
радіації на живий організм настільки потужний, що здатний навіть
змінювати генетичні структури. Але організм живих істот має безліч (поки
що не до кінця з’ясованих) захисних властивостей та здатність до
відновлення (виправлення) ушкоджень в молекулі ДНК.

У цьому уроці розглядаються генетичні наслідки опромінення, принципи
захисту організмів від радіації та спеціальні радіозахисні речовини, які
вводяться до організмів тварин і людей перед опроміненням.

Генетичні наслідки опромінення живих організмів

Відомо, що існує індивідуальна чутливість організму до радіаційного
впливу. Наприклад, в Курчатовському інституті працюють люди, які
отримали більше від максимально допустимих доз опромінення, але вони
живуть. Це і є ота сама індивідуальна чутливість, тому необхідно
виокремлювати генотипи, стійкі до радіаційного впливу. Наприклад, зміни
генетичної структури декількох поколінь великої рогатої худоби від
тварин, які пережили Чорнобиль, призвели до того, що високопродуктивні
тварини молочного типу перетворились у м’ясні.

Тобто в зоні забруднення відбувається відбір «проти селекції». Корови,
які були високопродуктивними, навіть у селянських господарствах стають
менш продуктивними.

Ефект репарації (виправлення клітинами хімічних ушкоджень в молекулі
ДНК) — це також індивідуальна властивість. Генетики дуже добре знають —
доза опромінення сама по собі існує тільки відносно певного генотипу.
Одна і та ж доза стосовно різних генотипів буде мати зовсім різні
генетичні наслідки. Це пов’язано з тим, що існує суттєва різниця у
здатності до репарації. Величина отриманої дози людиною не дає
можливості для прогнозу розгортання генетичних подій. Тут потрібно
враховувати такі фактори, як вік, стать, генотипні особливості,
активність ферментів репарації ДНК, які пов’язані з блоком окислювальних
процесів. Потрібно мати на увазі, що іонізуюче опромінення доходить до
ДНК в останню чергу. ДНК захищені цілим рядом біологічних макромолекул,
з якими іонізуюче опромінення стикається на більш ранніх стадіях, ніж з
ДНК. Залежні від особливостей внутрішньоклітинної фізіології, ці захисні
системи можуть блокувати руйнівну дію іонізуючого впливу, а можуть і не
викликати захисні реакції. Показовим з цього приводу може бути той факт,
що у мишей, які знаходяться у Чорнобилі, менше генетичних порушень, ніж
у тварин такого ж віку, які перебувають у Києві. Цей «парадокс»
пов’язаний з тим, що у чорнобильських тварин прискорений процес
клітинного поділу. Відповідно, чим швидший клітинний поділ, тим швидше
виштовхуються аномалії, які виникають під дією радіації. Ось такий
цікавий факт.

Існують експериментальні дані, що у різних лабораторних ліній мишей
різна активність ферментів репарації ДНК. Зрозуміло, що у особин, що
мають низьку активність цих ферментів, загоювання ран ДНК проходить з
дуже низькою активністю, вони будуть менш плодовиті і живучі на фоні
радіаційного забруднення і, відповідно, навпаки.

Виходячи з цих даних, маємо картину об’єктивної зміни темпів клітинного
поділу. Самі хромосомні пошкодження є не прямим показником
генотоксичного впливу, а якоюсь мірою віддаленим від генотоксичних
ефектів.

Зниження наслідків впливу іонізуючих випромінювань

Для зниження наслідків впливу іонізуючих випромінювань, на організм
людини застосовуються протирадіаційні препарати, це лікарські засоби,
які підвищують стійкість організму до впливу іонізуючих випромінювань
або знижують тяжкість клінічного перебігу променевої хвороби —
радіопротектори. Вони послаблюють ранні симптоми ураження радіацією —
нудоту та блювання. Протирадіаційний ефект має група хімічних речовин,
до яких входять сульфгідрильні групи (Н). До цих речовин належать
цистеїн, цистомін, цистофос та інші.

Проведення йодної профілактики

На відміну від ядерного вибуху, при радіаційне небезпечних аваріях на
ядерних енергетичних установках у хмарі радіоактивних продуктів
знаходиться значна кількість радіоактивного йоду-131 (період
напіврозпаду 8 днів). Попадаючи в організм людини через незахищені
органи дихання або з молоком, він сорбується щитовидною залозою та
уражує її.

Найбільш ефективним засобом захисту при цьому є вживання усередину
лікарських препаратів стабільного йоду (йодна профілактика).
Максимальний захисний ефект досягається при завчасному вживанні
стабільного аналога або одночасному надходженні його до організму з
радіоактивним йодом.

Захисний ефект препарату різко знижується у випадку його вживання через
2 години після надходження в організм радіоактивного йоду. Проте навіть
через 6 годин після одноразового надходження йоду-131 та вживання
препарату стабільного йоду можна знизити дозу опромінення щитовидної
залози приблизно в 2 рази (табл. № 6).

Одноразове вживання 100 мг стабільного йоду забезпечує захисний ефект
упродовж 24 годин. В умовах тривалого надходження радіоактивного йоду в
організм людини необхідне повторне вживання препаратів стабільного йоду
один раз на добу впродовж усього терміну можливого надходження йоду-131,
але не більше 10 діб для дорослих та не більше 2 діб для вагітних жінок
та дітей до 3 років.

Таблиця № 6

Захисний ефект в результаті проведення йодної профілактики

Термін вживання препаратів стабільного йоду Фактор
захисту

За 6 годин до інгаляції
у 100 разів

Під час інгаляції
90

Через 2 години після разового надходження йоду-131
10

Через 6 годин після разового надходження
2

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Найважливіше значення має радіозахисне харчування, яке базується на
трьох основних положеннях: по-перше, на максимально можливому зменшенні
надходження радіонуклідів з їжею; по-друге, на гальмуванні процесу
поглинання та накопичення радіонуклідів в організмі; по-третє, на
дотриманні принципів раціонального харчування.

Зменшити надходження радіонуклідів до організму людини з їжею можна
шляхом зниження їх вмісту в продуктах харчування з допомогою різних
технологічних заходів, а також складаючи раціон із тих продуктів, які
містять мінімальну кількість радіонуклідів.

Гальмування поглинання та накопичення радіонуклідів в організмі можна
досягти за допомогою складання спеціальних раціонів за рахунок залучення
до них сполук, які мають радіозахисну дію.

Раціональне харчування передбачає:

чітку залежність між енергоспоживанням та енерговитратами;

оптимальне співвідношення та достатнє вживання всіх життєво необхідних
продуктів;

правильний режим харчування.

При організації радіозахисного харчування необхідно передбачити
забезпечення організму достатньою кількістю білків. З м’ясних продуктів
доцільно віддати перевагу м’ясу кролів, птиці, яловичини. Багато
повноцінного білка, незамінних амінокислот та інших цінних компонентів
містять вівсяна та гречана крупи. Тому стравам з цих круп повинна бути
надана перевага.

З молочних продуктів доцільно використовувати сир, у тому числі
домашнього приготування, оскільки більшість радіонуклідів залишається у
сироватці. Крім того у ньому, як і в інших продуктах (кефір, ряжанка,
кисле молоко) міститься велика кількість білка та кальцію. Кальцій є
конкурентом стронцію та радію. Курячі яйця містять до 12,5% білка та
декілька амінокислот, тому їх вживання є доцільним. Однак слід мати на
увазі, що у яйцях може накопичуватися значна кількість радіонуклідів,
які концентруються головним чином у шкаралупі (50-85%) і тільки 15-50% —
у білку та жовтку, причому у жовтку в 20-50 разів більша
радіоактивність, ніж у білку.

Морська риба та інші продукти моря менше забруднені радіонуклідами, ніж
річкова. Тому морську рибу та інші морепродукти треба широко
використовувати у раціоні харчування, можна навіть повністю замінити
ними м’ясо.

У раціон обов’язково треба включати картоплю, яка містить велику
кількість калію та аскорбінової кислоти. Важливе значення у
радіозахисному харчуванні мають овочі та фрукти. Практично тільки з
рослинними продуктами людина отримує аскорбінову кислоту, каротин,
пектинові речовини, органічні кислоти. Особливе значення надається
пряним овочам (цибуля, часник, петрушка, кріп, хрін, селера); Корисними
є також продукти, які мають синій колір за рахунок пігментних речовин
антоцианів з радіозахисними властивостями (чорна смородина, чорноплідна
горобина, харчовий буряк, темні сорти винограду).» Добове споживання
овочів не повинне бути меншим 400-500 грамів, з яких не менше чверті
повинна складати морква, яка містить велику кількість каротину. Корисне
вживання кавунів та динь, які містять калій, органічні кислоти,
пектинові речовини, каротин.

У раціон бажано включати бобові (горох, квасолю тощо), багаті на
повноцінний білок, метіонін, цистин та ін. У них також багато магнію,
який конче потрібний для оптимального засвоєння кальцію.

Дуже велике значення надається вживанню фруктів. Щоденно потрібно
вживати не менше 150-200 грамів яблук, За можливості надається перевага
вживанню абрикосів, слив, персиків, вишні, які містять велику кількість
пектину, каротину, аскорбінової та інших органічних кислот. Слід
пам’ятати, що ягоди, у порівнянні з фруктами, можуть бути більш
забруднені радіонуклідами, що пов’язано із розташуванням їх кореневої
системи у поверхневому шарі фунту. Доцільне вживання в їжу горіхів, які
містять багато повноцінних білків та рослинних жирів.

До продуктів з радіозахисними властивостями належить чай. Він містить
речовини, які сприяють зміцненню стінок судин та зменшують їх
ушкодженість. Чай містить вітамін Р та аскорбінову кислоту.

Серед населення розповсюджена думка, що етиловий спирт (алкоголь) є
добрим радіозахисним засобом. Алкоголь трохи знижує окислювальні
процеси, а це значить — зменшує утворення токсичних радикалів. Однак
рівень такого впливу настільки малий, що для досягнення бажаного
результату необхідно вжити надто велику кількість алкоголю, який
спричинить більше шкоди, ніж принесе користі.

Добовий раціон людини в умовах підвищеної радіації повинен містити:
200-250 г нежирного м’яса, м’ясних або рибних продуктів; 300 г хліба, до
350 г картоплі; 50-100 г сиру; 0,5 л молока; 400-500 г овочів; 20 г
тваринних жирів; 30-35 г олії; 40 г крупи (вівсяна, гречана); 150-200 г
фруктів.

Велике значення має режим харчування. Дорослим рекомендується
три-чотириразове харчування у суворо визначений час. При триразовому
харчуванні на сніданок необхідно отримати 30-35% загальної енергетичної
цінності добового раціону, в обід -40-45%, на вечерю — 20-25%. При
чотириразовому — співвідношення (у відсотках) 25:20:35:20.

Для зниження вмісту радіонуклідів у харчових продуктах неабияке значення
має їх правильна технологічна та кулінарна обробка. Починати її доцільно
з механічної очистки продуктів та харчової сировини від забруднення
ґрунтом. Для цього їх треба ретельно помити теплою, краще проточною
водою. Оскільки поверхня багатьох овочів та фруктів клейка, що сприяє
утриманню на ній радіонуклідів, для миття можна використати розчин
питної соди, після чого слід добре промити овочі та фрукти чистою теплою
водою. Перед тим, як мити деякі овочі (капуста, цибуля, часник та ін.),
треба зняти верхнє, найбільш забруднене листя.

Механічна обробка м’яса полягає у вилученні забруднених ділянок,
сполучної тканини. Після миття картоплі та коренеплодів їх очищують від
шкірки та повторно миють теплою проточною водою. Фрукти теж потрібно
старанно промити та очистити, особливо місця, які мають нерівності,
тріщини, шершавість. У зовнішніх шарах фруктів та овочів концентрується
до 50% їх радіаційного забруднення. Наступний етап обробки — вимочування
у чистій воді протягом 2-3 годин.

Єдиний доцільний спосіб термічної обробки продуктів та харчової сировини
— варіння. При варінні значна частина радіонуклідів та інших шкідливих
речовин (нітрати, важкі метали та ін.) переходить у відвар. Тому
використовувати відвари продуктів, забруднених радіонуклідами, не можна.
Якщо проварити продукт 5-і0 хвилин та воду злити, а потім продовжити
варіння у новій порції води, то стає можливим використання відвару у
харчуванні.

М’ясо та особливо річкову рибу перед варінням необхідно вимочити 1 -2
години у воді, розрізати невеликими порціями і варити у чистій воді на
слабкому вогні 10 хвилин. Потім злити відвар, залити чистою водою та
варити до повної готовності. При цьому з м’яса вилучається від 20 до 50%
цезію-137 та близько 50% строн-цію-90. Добре очищені від м’яса кістки
практично не містять цезію-137, а стронцій-90 з кісток переходить у
бульйон у незначній кількості. Тому бульйон з кісток практично не
містить радіонуклідів і його можна вживати у харчуванні.

Слід відзначити, що перехід радіонуклідів з продуктів у відвар залежить
у багатьох випадках від вмісту солі та кислотності води. Так, вихід у
відвар стронцію-90 складає у дистильованій воді 30%, у водопровідній
воді — 57%, у водопровідній воді з домішкою молочнокислого кальцію —
85%.

Смажити продукти з підвищеним вмістом радіонуклідів недоцільно, оскільки
при цьому практично всі радіонукліди залишаються у продукті. Відварений
продукт потім можна підсмажити.

Правильна обробка річкової риби має важливе значення у попередженні
потрапляння радіонуклідів усередину організму людини. Хижі річкові риби
забруднені радіонуклідами більше, ніж риби, які харчуються планктоном.
При обробці риби разом з лускою, нутрощами, зябрами вилучається близько
16% цезію-137. З 84% цезію-137, який залишився, приблизно 50%
знаходиться у кістках, плавниках та інших частинах риби, які не
вживаються у їжу. При їх вилученні вміст цезію-137 зменшується ще на
40-42%. Після технологічної обробки та варіння у солоній воді
вилучається приблизно 90% від початкового вмісту цезію-137.

Картоплю потрібно варити очищеною з додаванням кухонної солі (6 г/л).
При такому способі варіння у відвар переходить до 45% цезію-137 та
стронцію-90.

Значного зниження вмісту радіонуклідів у молочних продуктах можна
досягти шляхом отримання із незбираного молока жирових та білкових
концентратів. Наприклад, у сир переходить тільки 10-21% цезію-137, у
сметану та масло — відповідно 9% та 1,5%. Стронцій-90 переходить у
домашній сир — 27%, у вершки — 5%. З молока у вершки переходить тільки
16%, а у масло — 3,5% цезію-137. Вміст радіонуклідів у домашньому сирі
залежить від кількості сироватки, яка залишилася у ньому після
приготування. Так, у домашньому сирі з вологістю 67% виявлено 20,9%
стронцію-90, а при вологості 51,4% — тільки 14,5% стронцію.

ПОМІРКУЙТЕ!

Найбільше радіонуклідів міститься у грибах. Кулінарна обробка грибів
дозволяє знизити вмісту них радіонуклідів. У лабораторії радіологічного
відділу Запорізької обласної санепідстанції розроблений метод зниження
вмісту цезію-137 у сухих грибах. Гриби замочують у 30-процентному
розчині кухонної солі на 12 годин, а потім промивають чистою водою.
Концентрація цезію-137 знижується у 5 разів. Після цього гриби
відварюють у такому ж розчині ЗО хвилин. Наведений метод, за даними
авторів, знижує, в порівнянні з початковим, вміст цезію-137 у 50 разів,
а смакові якості грибів не змінюються.

Додержання основних принципів радіозахисного харчування, правильна
технологічна та кулінарна обробка продуктів та харчової сировини
дозволяє знизити можливість внутрішнього опромінення, запобігти
додатковим променевим навантаженням на себе та родину.

Радіозахисні речовини

Радіопротектори — речовини синтетичного походження, введення яких до
середовища з біологічними об’єктами або до організму тварин і людини
перед опроміненням знижує вражаючу дію іонізуючого випромінювання.

Радіопротектори призначені для індивідуального захисту від опромінення у
надзвичайних ситуаціях та для захисту неушкоджених тканин при променевій
терапії злоякісних пухлин. З багатьох вивчених препаратів відібрані
найбільш ефективні, які відносяться до двох великих класів: сполуки, що
містять сірку та індолілалкіламіни. До сполук, які містять сірку,
належать також аміноалкілтіофосфати, аміноалкілізотуроневі похідні,
амінокислоти, що містять сірку, пептиди та їх відповідні дисульфіди.
Радіозахисною активністю володіють лише ті амінотіоли, в яких
вуглеводневий ланцюг, що відокремлює аміногрупу від Н-групи, складається
з 2-х чи 3-х атомів вуглецю. Н-група в цих сполуках повинна бути вільною
або звільнятися у процесі їх метаболізму в організмі. Частину
радіопротекторів, які містять сірку, вводять тільки парантерально, інші
ефективні і при — прийомі всередину. Максимальна концентрація у крові в
першому випадку настає через 5-15 хвилин, а у другому — через 3-6
хвилин.

Протипроменевий ефект в організмі реалізується двома шляхами. Вирішальне
значення для прояву захисного ефекту радіопротекторів, які містять
сірку, має досягнення граничної концентрації радіопротекторів у клітинах
критичних органів (кровоутворювальної системи та шлунка) при загальному
опроміненні або в клітинах будь-яких інших тканин, які захищають при
локальному радіаційному впливі. Переважно механізм радіозахисної дії
індолілалкіламінів в організмі полягає у створенні тканинної гіпоксії
внаслідок тимчасового спазму кровоносних судин.

Протипроменевий захист організму може бути досягнутий використанням
загальної гіпоксії, яка викликається вдиханням збіднених киснем газових
сумішей. Цей метод отримав назву гіпоксірадотерапії та вивчається
переважно для захисту нормальних тканин при променевій терапії
злоякісних пухлин.

У теперішній час розроблені продукти харчування, які знижують або
запобігають всмоктуванню травним трактом радіонуклідів цезію та
стронцію. До їх складу входять спеціальні речовини — блокатори.
Розроблено великий асортимент продуктів, до яких входять фероцин,
альгінат натрію, харчовий пектин, окремі амінокислоти (лізин, метіонін,
феніналнін), комплекс вітамінів, солі кальцію, йоду, сухе знежирене
молоко, суха морська капуста. Результати досліджень свідчать про значне
зниження накопичуваних в організмі радіонуклідів цезію та стронцію при
споживанні цих продуктів.

Радіопротекторною властивістю володіє аскорбінова кислота. Вона
інактивує вільні форми кисню, підтримує у відновлювальному стані
SH-групи білків.

Важлива роль у радіозахисному комплексі належить біофлавоноїдам — вони
зміцнюють стінки судин та внутрішньоклітинні мембрани, проявляють
антиоксидантні властивості, пом’якшують порушення енергетичного балансу.

ВИСНОВОК

Ознайомлення з наслідками впливу іонізуючого випромінювання на генетичні
структури живих організмів дозволяє зробити важливі висновки:

1. Існує індивідуальна чутливість організму до радіаційного впливу.

2. Організм, який зазнав опромінення, здатний відновлювати ушкоджені
клітини.

3. Генетична система живих організмів має надійний захист ДНК від
опромінення.

4. Захисні системи ДНК можуть блокувати руйнівну дію іонізуючого впливу,
а можуть і не викликати захисні реакції.

Пом’якшення наслідків впливу іонізуючих випромінювань досягається шляхом
проведення йодної профілактики, раціонального харчування та введенням до
організму речовин синтетичного походження — радіопротекторів.

Похожие записи