Реферат на тему

Дисметаболічні нефропатії

Дисметаболічні нефропатії — обмінні порушення організму, які
характеризуються підвищеною екскрецією солей нирками Критеріями
постановки діагнозу є: документоване порушення обміну речовин з
надлишком солей в сечі, виявлення ехопозитивних включень в мисках нирок
за даними УЗД та наявність сечового синдрому.

Порушення обміну речовин виявляється при підвищеному вмісті сечової
кислоти в крові і або сечі, фосфатів, оксалатів кальцію цистину в сечі.
Для цього проводиться дослідження за назвою «транспорт солей». Хворий
збирає добову сечу яку протягом дослідження зберігають при t<4 C. Одночасно визначають вміст сечової кислоти кальцію в сироватці крові. Другим діагностичним критерієм є виявлення солей та їх конгломератів в мисках, сечоводах або сечовому міхурі у вигляді ехопозитивних акустичних сигналів з дистальною тінню. Імбибіція солями може виявлятися в пірамідах нирки і за ультразвуковою характеристикою відрізняють 4 ступені вираженості процесу. Сечовий синдром може бути представлений лейкоцитурією, еритроцитурією або їх комбінацією. Виділяють уратну, оксалатну, фосфатну, карбонатну, цистинову дисметаболічну нефропатію та їх комбінації. Диференційний діагноз: солі при пієлонефриті або бактеріурії, аномалії конституції (нервово-артритична аномалія конституції - гіперурикемія лімфатикогіпопластичний діатез - оксалатурія). (-B-th-Oe? Ue!l"0#2#oooooooonoiiiiiaaaaaaaa н оксалатної нефропатії - цитратні суміші призначення сольових дезагрегантів, дімефосфон, магнеВ6, фітопрепарати - уролесан, цистон, фітоліт та інші, водне навантаження та дієта. За наявності синдрому підвищенного кишкового всмоктування доречним є корекція ферментами (лікреаз, панкреаль Кіршнера, мезим форте, креон). Але обмеженними курсами, тому що тривале їх застосування саме може провокувати гіперурекемію За наявності дисбактеріозу проводиться призначення пробіотиків та пребіотиків (дюфалак 10-30 мл на добу). Підвищенний вміст рівню сечової кислоти потребує призначення аллопуринолу (бажано з бензомароновою кислотою -алломарону). Контроль стану хворих проводиться щомісяця, диспансерне спостереження - до 3 років. Дисметаболічна нефропатія нерідко передує сечокам'яній хворобі. Література 1. Дедов И.И., Шестакова М.В. Диабетическая нефропатия. М.:Универсум Паблишинг, 2000.- 239с. 2. Іванов Д.Д.Застосування дилтіазему в нефрологічній практиці// Ж-л практ. Лікаря.- 1999.- №4.- С. 50-52. 3. Іванов Д.Д. Діабетична нефропатія та сучасний погляд на її лікування// Лікі України.- 2002.- № 6.- С.6-8. 4. Іванов Д.Д. Гіперактивність симпатичної системи та ризик розвитку хронічної ниркової недостатності// Врачебная практика.- 2002.- № 2.- С. 26-30. 5. Нефрологія /за ред. акад. Л.А.Пиріга. Київ: Здоров'я, 1995.- 276 с. 6. Папаян А.В., Савенкова Н.Д. Клиническая нефрология детского возраста. С-П.:Сотис, 1997.- 718с.

Похожие записи