РЕФЕРАТ

на тему:

Дихальна система

Усі живі організми: рослини, тварини, людина — дихають, поглинаючи
кисень і виділяючи вуглекислий газ. Процес надходження кисню в організм
і виведення з нього вуглекислого газу називається диханням.

Клітини нашого тіла постійно мають потребу в кисні і використовують його
в біологічному окислюванні органічних речовин для одержання енергії. При
звільненні енергії як побічний продукт обміну утворюється вуглекислий
газ. Окисні процеси її клітинах, у результаті яких відбувається
виділення енергії, називаються внутрішнім диханням. Енергія, що
звільнилася в процесі внутрішнього дихання, йде на забезпечення
життєдіяльності організму. Забезпечення клітин киснем і виведення з них
вуглекислого газу відбувається за допомогою крові. Обмін газів між
кров’ю й атмосферним повітрям називається зовнішнім диханням, і
здійснення його відбувається через систему органів Вихання.

Будова та функції органів дихання

До органів дихання належать носова порожнина, глотка, гортань, трахея,
бронхи та легені. Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою
перегородкою на дві половини, її внутрішню поверхню утворюють три
звивистих ходи. По їіих повітря, що надходить через ніздрі, проходить у
носоглотку. Численні залози, розташовані в слизовій оболонці, виділяють
слиз, що зволожує вдихуване повітря. Велике кровопостачання слизової
оболонки зігріває повітря. На вологій поверхні слизової оболонки
затримуються мікроби, які містяться у вдихуваному повітрі, і пилинки,
знешкоджувані слизом та лейкоцитами.

Слизова оболонка дихальних шляхів вистелена миготливим епітелієм, чиї
клітини мають на зовнішньому боці поверхні найтонші вирости — вії,
здатні скорочуватися. Скорочення вій відбувається ритмічно і спрямоване
у бік виходу з носової порожнини, при цьому слиз і прилиплі до нього
пилинки та мікроби виносяться назовні. Таким чином, повітря, проходячи
через носову порожнину, зігрівається й очищається від пилу та деяких
мікробів. Цього не відбувається, коли повітря проникає в організм через
ротову порожнину. От чому слід дихати через ніс, а не через рот. Через
носоглотку повітря потрапляє до гортані.

Гортань має вигляд лійки, стінки якої утворені декількома хрящами. Вхід
у гортань під час проковтування їжі закривається надгортанником,
щитоподібним хрящем, який легко можна намацати зовні. Гортань служить
для проведення повітря з глотки в трахею.

Трахея, чи дихальне горло, — це трубка завдовжки близько 10 см і
діаметром 15—18 мм, стінки якої складаються з хрящових півкілець,
з’єднаних між собою зв’язками.

Задня стінка перетинчаста, містить гладкі м’язові волокна, прилягає до
стравоходу. Трахея поділяється на два головних бронхи, які входять у
праву і ліву легеню й у них розгалужуються, утворюючи так зване
«бронхіальне дерево».

На кінцевих бронхіальних гілочках знаходяться дрібні легеневі пухирці —
альвеоли, діаметром 0,15—0,25 мм і завглибшки 0,06—0,3 мм, заповнені
повітрям. Стінки альвеол вистелені одношаровим плоским епітелієм,
покритим щільною плівкою речовини, що перешкоджає їх злипанню. Альвеоли
пронизані густою мережею кровоносних судин — капілярів. Через їх стінки
відбувається газообмін.

Легені покриті оболонкою—легеневою плеврою, що переходить у пристінкову
плевру, яка вистилає внутрішню стінку грудної порожнини.

Вузький простір між легеневою і пристінковою плеврою утворює плевральну
щілину, заповнену плевральною рідиною, її роль—полегшувати ковзання
плеври при дихальних рухах.

Голосовий апарат і мовлення

Гортань є не тільки повітряносним органом, але і разом з ротовою
порожниною є органом звукоутворення і членороздільного мовлення. У
гортані між переднім і заднім хрящами натягнуті голосові зв’язки, що
утворюють голосову щілину.

Одні з м’язів гортані при скороченні звужують щілину, інші— розширюють.

Звук голосу виникає в результаті коливання голосових зв’язок при
видиханні повітря. Голос тим вищий, чим більша частота коливань
голосових зв’язок. Відтінки голосу, його тембр залежать від довжини
голосових зв’язок, а звуки мовлення — від системи резонаторів, яку
складають порожнини рота, гортані, носа і носоглотки при зміні положення
язика, губ і нижньої щелепи.

Газообмін у легенях і тканинах

Вміст газів у вдихуваному і видихуваному повітрі неоднаковий. У
вдихуваному повітрі міститься майже 21 % кисню, близько 79 % азоту,
приблизно 0,03 % вуглекислого газу, невелика кількість водяної пари та
інертних газів. У видихуваному — 16 % кисню, 4 % вуглекислого газу,
збільшується вміст парів, кількість азоту й інертних газів залишається
незмінною. Кров, що тече до легень від серця (венозна), містить мало
кисню і багато вуглекислого газу; повітря в альвеолах, навпаки, містить
багато кисню і менше вуглекислого газу. Внаслідок цього через стінки
альвеол і капілярів відбувається двостороння дифузія: кисень переходить
у кров, а вуглекислий газ надходить із крові в альвеоли. У крові кисень
проникає в еритроцити і з’єднується з гемоглобіном. Кров, насичена
киснем, стає артеріальною і по легеневих венах надходить у ліве
передсердя.

У людини обмін газами завершується за кілька секунд, поки кров проходить
через альвеоли легень. Це можливо завдяки величезній поверхні легень, що
стикається із зовнішнім середовищем. Загальна поверхня альвеол становить
понад 90 м2.

Обмін газів у тканинах здійснюється в капілярах. Через їхні тонкі стінки
кисень надходить із крові у тканинну рідину і потни у клітини, а
вуглекислота із тканин переходить у кров. Концентрація кисню в крові
більша, ніж у клітинах, тому він легко дифундує в них. Концентрація
вуглекислого газу в тканинах, де він збирається, вища, ніж у крові. Тому
він переходить у кров, де зв’язується хімічними сполуками плазми і
частково з гемоглобіном, транспортується кров’ю в легені й виділяється в
атмосферу.

Механізм і регулювання дихання

Легені знаходяться в грудній порожнині. Рухи м’язів, що змінюють об’єм
цієї порожнини, викликають рух повітря в легені та з легень, поперемінно
збільшуючи чи зменшуючи об’єм грудної клітки. Це обумовлюється
ритмічними скороченнями дихальних м’язів, унаслідок чого і здійснюються
вдих і видих — надходження і видалення з легень повітря, їхня
вентиляція.

Під час вдиху міжреберні м’язи піднімають ребра, а діафрагма,
скорочуючись, стає менш опуклою, у результаті об’єм грудної клітки
збільшується, легені розширюються, тиск повітря в них стає нижче
атмосферного, і повітря спрямовується в легені — відбувається спокійний
вдих. Під час глибокого вдиху, крім зовнішніх міжреберних м’язів і
діафрагми, одночасно скорочуються м’язи грудей та плечового пояса.

Під час видиху міжреберні м’язи і діафрагма розслаблюються, ребра
опускаються, опуклість діафрагми збільшується, у результаті об’єм
грудної клітки зменшується, легені стискуються, тиск у них стає вище
атмосферного, і повітря спрямовується з легень — відбувається спокійний
видих.

Нервові механізми саморегуляції дихання виявляються в тім, що вдих
рефлекторно викликає видих, а видих — вдих. Це відбувається тому, що під
час вдиху при розтяганні легеневої тканини в нервових рецепторах, що
знаходяться в ній, виникає імпульс, що передається довгастому мозку і
викликає активацію центру видиху і гальмування центру вдиху, що
утворюють дихальний центр.

Скорочення дихальних м’язів припиняється, вони розслаблюються, і
відбувається видих. При видиху потік імпульсів від рецепторів
припиняється, центр видиху перестає активізуватися, центр вдиху
розгальмовується, активізується і настає вдих.

Гуморальна регуляція дихання полягає в тому, що підвищення концентрації
вуглекислого газу в крові збуджує дихальний центр — частота і глибина
дихання збільшуються. Зменшення вмісту вуглекислого газу в крові знижує
збудливість дихального центру—частота і глибина дихання зменшуються.

Дихання тісно пов’язано з кровообігом. Збільшення швидкості дихання може
сприяти циркуляції крові. Чим глибший вдих, тим більше знижується тиск у
грудній порожнині. Це падіння тиску не тільки нагнітає повітря в легені,
але й змушує відтікати до серия кров з вен, розташованих у різних
частинах тіла.

Формою дихальної діяльності є чхання і кашель. Вони регулюються
захисними дихальними рефлексами.

Життєва ємність легень складається з дихального об’єму, резервного
об’єму вдиху і резервного об’єму видиху. Дихальним об’ємом називається
кількість повітря, що надходить у легені при одному вдиху.

Дихальний об’єм (0,5 л) + резервний об’єм вдиху (1,5 л) + + резервний
об’єм видиху (1,5 л) складають життєву ємність легень, її показники
коливаються від 3,5 л до 4,8 л у чоловіків і від 3,0 л до 3,5 л — у
жінок.

Найбільша кількість повітря, яку людина може видихнути після найглибшого
вдиху, називається життєвою ємністю легень.

Гігієна дихання і профілактика захворювань органів дихання

Про необхідність гігієни дихання дуже добре і влучно сказав В. В.
Маяковський:

Нельзя человека закупорить в ящик. Жилище проветривай чаще и чаще.

Для збереження здоров’я необхідно підтримувати нормальний склад повітря
в житлових, навчальних, громадських і робочих приміщеннях, постійно їх
провітрювати.

Зелені рослини, вирощувані в приміщеннях, звільняють повітря від
надлишку вуглекислого газу і збагачують його киснем. На підприємствах,
де повітря сильно забруднюється пилом, використовуються промислові
фільтри, спеціалізована вентиляція, люди працюють у респіраторах —
масках з фільтром для повітря.

Велику шкоду організму наносить паління, тому що в тютюні та тютюновому
димі міститься нікотин — сильна рослинна отрута, що діє негативно на
центральну нервову систему. Шкідлива дія нікотину на органи дихання
проявляється в зменшенні життєвої ємності легень, у хронічному
подразненні слизових оболонок дихальних шляхів, що викликає хронічний
бронхіт у тих людей, які палять. Паління завдає здоров’ю великої шкоди,
систематично отруюючи організм нікотином та іншими отруйними речовинами.
Деякі з них викликають ракові пухлини.

Серед хвороб, що уражають органи дихання, є інфекційні, алергійні та
запальні.

До інфекційних належать грип, туберкульоз, дифтерит, пневмонія й ін.; до
алергійних — трахеїт, бронхіт, плеврит, що можуть виникнути при
несприятливих умовах: переохолодженні, дії сухого повітря, диму, різних
хімічних речовин чи, як наслідок, після інфекційних захворювань.
Попередити захворювання органів дихання можна самому, дотримуючись
певних гігієнічних вимог.

1. У період епідемії інфекційних захворювань вчасно пройти вакцинацію
(протигрипозну, протидифтерійну, протитуберкульозну та інші).

2. У цей період не слід відвідувати багатолюдні місця (концертні зали,
театри й ін.).

3. Дотримуватися правил особистої гігієни.

4. Проходити диспансеризацію, тобто медичне обстеження.

5. Підвищувати захисні сили організму, його стійкість до інфекційних
захворювань шляхом загартовування, вітамінного харчування.

Дихання за системою Бутейка

Усім відомо, що брак вуглекислого газу в крові дуже несприятливо впливає
на організм людини. На думку К. П. Бутейка, дефіцит вуглекислоти є
наслідком гіпервентиляції легень. І якщо глибоке дихання призводить до
порушень в організмі й хвороб, то протиставити йому можна лише
одне—дихання поверхневе. Саме на вивченні поверхневого дихання і
побудована дихальна гімнастика Бутейка.

Звичайне вивчення цієї гімнастики починається з посилених вдихів і
видихів. Вважається, що на тлі гіпервентиляції легень за законом
контрасту методика поверхневого дихання засвоюється краще.

Перш, ніж почати навчання, роблять спроби на затримку дихання. Перша
спроба — визначення величини контрольної паузи, при якій затримка
припиняється при перших же труднощах. Друга спроба — затримка дихання до
межі. Це — вольова пауза. Сума часу контрольної і вольової пауз складає
максимальну паузу.

Нормою контрольної паузи Бутейко вважає 60 секунд. Якщо людина може без
усяких зусиль затримати дихання на 1 хвилину, виходить, ступінь
насичення його тканин киснем і вуглекислим газом досить висока. Якщо ж
важко утримувати паузу понад 15 секунд, то дуже велика схильність до
різних захворювань. Однак самі затримки в гімнастиці Бутейка є не
тренуванням, а засобом контролю. Саме же тренування зводиться до
постійного свідомого (без насильства) обмеженню глибини вдиху і видиху.

Дихальна гімнастика Стрельникової

Гімнастика Стрельникової є парадоксальною. Чому? Тому що в більшості
випадків вона пропонує робити вдиху тих положеннях, у яких у традиційній
гімнастиці рекомендується видих. Ця гімнастика зберігає природну
динаміку дихання і тренує вдих, найзручніший для затримки. Таке
тренування вдиху збільшує найважливіший резерв організму — повітряний.
Збільшення резерву збільшує життєздатність.

Легені рухливі, і вдих заповнює повітрям наші живі повітряні міхурі
по-різному, залежно від того, як він зроблений. Отже, якщо вдих заповнює
легені повітрям так, що їх форма не спотворюється, затримати його легше
— він не відчутний усередині тіла.

Якщо кинути на підлогу який-небудь предмет, то, нагинаючись, щоб підняти
його, ми зробимо вдих. Нахил рукою до землі — навантаження вище
середньої норми. Інстинкт подає в організм повітря в момент підвищеного
навантаження. Видих під час нахилу неприродний. І, кланяючись, ми робимо
вдих.

Рухи гімнастики Стрельникової стискають грудну клітку в момент вдиху.
Якщо, роблячи вдих, обіймати плечі, кланятися, присідати, мускулатура
органів дихання заважає повітрю розходитися. При цьому вона
розвивається, тому що одержує навантаження.

Роблячи вдих одночасно з нахилом, поворотом, присіданням, ми
задовольняємо потребу в подачі повітря в моменти посиленого
навантаження. Роблячи вдих сильніше видиху, зберігаємо природну динаміку
дихання і не заважаємо організму зберігати, збільшувати й обновляти
необхідний запас повітря. Повторюючи активні вдихи, супроводжувані
пасивними видихами, часто і ритмічно, створюємо активний і ритмічний
газообмін, що прекрасно впливає на організм у будь-якому випадку.

Правило 1

Вимовляти вголос: «Гаром пахне! Тривога!» І різко, грубо і гучно,
практично на всю квартиру, нюхати повітря. Робити вдихи короткі, як
укол. Чмихати носом, чим природніше, тим краще.

Правило 2

Строго стежити за одночасністю вдихів та рухів, і не заважати видихам
іти після кожного вдиху ротом.

Правило З

Третє правило парадоксальної дихальної гімнастики: повторювати вдихи
так, начебто накачуємо шину.

Робити необхідно стільки вдихів підряд, скільки саме ви можете зробити
легко — серіями по 8, 16, 32 у положенні стоячи. Під час хвороби
продовжувати заняття, але скоротивши серії до 2, 4, 8 вдихів.

Відпочинок між дозами вдихів — 2—3 секунди.

Стежити за тим, щоб вдих був голоснішим за видих.

Після трьох-чотирьох тижнів тренувань можна робити по 96 вдихів підряд,
якщо це вам дається легко. Норма уроку — 2 рази по 960 вдихів, що займає
приблизно при добрій тренованості 35 хвилин. Людям, які перенесли
інфаркт, і дуже важким астматикам досить 600 вдихів за урок. Урок варто
повторювати 4—5 разів на день.

Рахунок на 2, 4, 8 — обов’язковий. Це не випадково, такий рахунок
фізіологічний.

Розминка

Стати прямо. Руки по швах. Гучно, на всю квартиру, нюхати повітря. Не
робити довгі й глибокі вдихи, а просто нюхати повітря, поки не з’явиться
відчуття, що ніздрі зарухалися і слухаються вас. Вдихи повторюються в
темпі прогулянкового кроку. Робити підряд по 2—4 вдихи. Потім — крок на
місці й одночасно з кожним кроком — вдих. Правою-лівою, правою-лівою —
вдих-вдих, вдих-вдих.

Поставити одну ногу вперед, іншу назад і, переминаючись із ноги на ногу,
повторювати одночасно з кожним кроком короткі, гучні вдихи. Упиратися
міцніше тією ногою, що стоїть спереду. Засвоївши рухи, піднімаючи праву
ногу, варто ледь-ледь присідати на лівій і навпаки. Одночасно з кожним
кроком — вдих, короткий як укол, і гучний, на всю квартиру.

Повороти. Повертати голову різко вправо і вліво, вправо і вліво й
одночасно з кожним поворотом нюхати повітря.

«Вушка». Погойдуйте головою, начебто говорите: «Ай, ай, як не соромно!»
І одночасно з кожним погойдуванням — вдих.

«Малий маятник». Кивати головою — назад, на спину — вдих-вдих. Зробити
96 разів кожен рух і знову 96 разів і так 6 разів по 96.

«Обійміть плечі». Підняти руки на рівень пліч. Зігнути їх у ліктях.
Повернути долоні до себе і поставити їх перед грудьми. Кидати руки
назустріч один одному так, щоб права обіймала ліве плече, а ліва — праву
пахву. У той момент, коли вони найтісніше зійшлися, — вдих, короткий і
гучний.

Повторювати рухи — вдихи в темпі кроків. Руки не відводити далеко від
тіла. Лікті не розгинати. Зробити 2 рази по 96 вдихів.

«Насос». Взяти в руки згорнуту газету чи паличку, як рукоятку насоса, і
уявляти, що ви накачуєте шину автомобіля. Вдих—у крайній точці нахилу.
Скінчився нахил — скінчився вдих. Не розгинатися до кінця.

З усіх рухів це найбільш результативний. Робити його більше, ніж інші—до
500 разів за урок.

При сильній короткозорості, хворобах нирок і печінки, травмах хребта
нахил руками до землі не рекомендується, виконують нахили в пояс. На
цьому розминка закінчується. Тепер — вправи.

«Кішка». Ноги на ширині пліч. Ледь-ледь присідати, різко повертаючись
вправо і вліво, шумно втягуючи повітря. Перемінити положення ніг.
Повторити 3 рази по 96 вдихів.

«Великий маятник». Нахилитися вперед, руки тягнуться до землі — вдих,
нахил назад, руки обіймають плечі, теж вдих. Ця вправа складається з
двох вправ розминки «Насоса» і «Обійми плечі».

«Напівприсідання». Виконуються в трьох варіантах.

1. Ноги на ширині пліч.

2. Одна нога спереду, інша—позаду (вага тіла на нозі, що стоїть спереду.
Нога, що стоїть ззаду, ледь торкається підлоги).

3. Те ж, але тепер вага на нозі, що стоїть позаду.

У цих положеннях виконувати легке присідання, ніби пританцьовуючи на
місці. Засвоївши ці рухи, додати одночасні зустрічні рухи рук. При двох
перших присіданнях—на рівні пояса, у третьому— на рівні пліч.

Хотілося б тепер декілька слів сказати про загальну «розслабленість»,
небажання докласти мінімум зусиль для того, щоб бути здоровим чи
принаймні зберігати його, а не погіршувати. Для прикладу заглянемо в
початок XX століття, коли люди велику частину роботи виконували вручну,
не було тоді ще повальної виробничої і сільськогосподарської
механізації, люди не «гидували» пройтися пішки, піднятися на третій
поверх не на ліфті, а сходами, і були значно здоровіші, ніж ми. Умови
комфорту руйнують людський організм. Ми часто сидимо за столом, готуючи
уроки чи просто читаючи книгу, лежимо на дивані, слухаючи плеєр і
дивлячись на екран телевізора, прикипаємо до сидінь, коли щось
майструємо, перестали поступатися місцем у транспорті, навіть якщо
відсиділи цілий день за партою. Скрізь лінь, що догоджає нашому
організму, вмовляє розслабитися, не напружуватися, дати спокій м’язам,
щоб років через двадцять ми вже не могли пройти і десяти метрів без
задишки і сильного болю в суглобах та кінцівках.

Чи потрібно зайвий раз говорити, що активний спосіб життя активізує
розумову діяльність; під час пішої прогулянки, ритмічної їзди на
велосипеді, бігу підтюпцем приходять несподівані й оригінальні ідеї,
самі собою виникають рішення складних задач і проблем. Фахівці давно вже
встановили, що різнобічна фізичка підготовка істотно впливає на деякі
функції психіки: пам’ять, увагу, усний підрахунок, навіть на мовленнєвий
апарат. Регулярні фізичні навантаження впливають на кровотворення:
збільшують кількість гемоглобіну й активність ферментних систем,
нормалізують вміст холестерину, роблять стійкішою формулу білої крові.
Заняття спортом попереджають передчасне старіння організму, а виходить,
продовжують молодість. Звичайно, можна сказати, що ми і зараз молоді та
здорові, а прийде час, і ми почнемо займатися! Ні, це неправильний
підхід до себе і свого організму. Адже кожний новий день веде вас до
дорослішання, щодня ваш організм піддається різним стресам, отруєнням
(харчовим, промисловими відходами і т. ін.), і з кожним днем він стає
«старшим», а, виходить, не таким, як був учора і позавчора.

Бути в наш час здоровим — це не надзвичайна розкіш, це — необхідність.
Здоровим хоче бути кожний з нас, але підтримувати все життя певний
рівень гарного самопочуття важко, тут необхідна внутрішня спроможність,
залізна воля, завзятість, знищення навіть слабкого натяку на лінь.
Тисячі хвороб стають у чергу до кожного з нас і атакують, як тільки ми
розслаблюємося. Сучасна медицина, звичайно, намагається захистити наші
ніжні організми від усіляких напастей, але вона не може придумати таких
ліків, які розвивали б у свідомості розуміння необхідності
вдосконалювання власного тіла.

По закінченні хотілося б додати, що постійний рух (біг, тривалі піші
походи, плавання й ін.), контроль за своїм диханням, виконання
спеціальних вправ для доброї роботи легень, несуть здоров’я, що не
дадуть ніякі ліки. Розумне фізичне навантаження на організм — найкращий
спосіб його збереження до старості.

Похожие записи