Реферат на тему:
Cтаціонарна допомога жінкам у період вагітності.
Важливі функції щодо надання кваліфікованої стаціонарної допомоги
жінкам у період вагітності, під час пологів, у післяпологовому періоді,
а також при гінекологічних захворюваннях належать стаціонарам пологових
будинків. У цих закладах надається також кваліфікована медична допомога
новонародженим і здійснюється догляд за ними в період перебування їх у
пологовому будинку.
Для здійснення цих завдань у стаціонарі функціонують відповідні
підрозділи (мал. 1).
Планова госпіталізація вагітних жінок до пологового будинку (відділення)
проводиться лікарем акушером-гінекологом, при його відсутності,
акушеркою.
Певна частина вагітних та жінок з гінекологічними хворобами поступають
до стаціонару за екстреними показаннями.
Значна частина акушерських ліжок знаходиться у фізіологічному
відділенні. Його пологовий блок найбільш потужний, операційні повинні
бути обладнані всім необхідним.
За штатом у відділенні працюють завідувач, акушери-гінекологи.
Для забезпечення медичної допомоги новонародженим встановлено посади
завідувача відповідного відділення, педіатра.
Встановлюються також посади середнього медичного персоналу:
• в оглядовому кабінеті фізіологічного та обсерваційного відділень по
одному цілодобовому посту;
• в палатах акушерського фізіологічного відділення – один цілодобовий
пост на 35 ліжок, у відділенні патології вагітності – один пост на 20
ліжок;
• у передпологовій та пологовій палатах – один цілодобовий пост на 50
акушерських фізіологічних ліжок і ліжок патології вагітності;
Мал.1. Структура стаціонару пологового будинку.
• в акушерському обсерваційному відділенні – один цілодобовий пост на 15
ліжок;
• для обслуговування новонароджених акушерського фізіологічного
відділення – один цілодобовий пост на 15 ліжок для дітей, у
обсерваційному відділенні – один пост на 6 ліжок;
• для обслуговування недоношених новонароджених дітей – з розрахунку
один цілодобовий пост на 4 ліжка.
У гінекологічних відділеннях передбачено один цілодобовий пост на 30
ліжок.
Обов’язки та зміст роботи завідувача акушерського (гінекологічного)
відділення та відділення новонароджених мають багато спільного з роботою
завідувача будь-якого відділення стаціонару.
Проте в їх діяльності більшого значення набуває забезпечення взаємодії в
роботі з завідувачами жіночої консультації, дитячої поліклініки та інших
ЛПЗ. Це стосується наступництва в обслуговуванні жінок і дітей,
підготовки жінок до госпіталізації, а дітей до передачі під
спостереження дитячої поліклініки. Крім цього, ці завідувачі мають
організовувати правовий захист жінок і дітей.
Акушер-гінеколог відповідного відділення стаціонару безпосередньо
забезпечує прийом вагітних і хворих, проводить обстеження, робить
призначення, заповнює документацію.
Під час перебування вагітної в передпологовій палаті лікар спостерігає
за її здоров’ям і станом плода, приймає пологи. Акушерка може надавати
медичну допомогу при неускладнених пологах.
Лікар гінекологічного відділення обстежує та лікує хворих, контролює
виконання призначень.
Акушерка акушерського відділення готує жінок до огляду лікаря, допомагає
йому при проведенні маніпуляцій та оперативних втручань, здійснює окремі
маніпуляції, приймає неускладнені пологи та проводить первинну обробку
новонароджених, нескладні лабораторні дослідження, догляд за породіллю.
В разі патологічного перебігу пологів і післяпологового періоду вона
терміново викликає лікаря.
Старша акушерка відділення відповідає за роботу середнього та молодшого
персоналу відділення, складає графіки роботи цього персоналу, відповідає
за систематичне поповнення відділення медикаментами, інструментами, за
правильністю його збереження та використання.
Лікар і акушерка дбають про запровадження сучасних методів лактації.
Педіатр відділення (палати) новонароджених проводить
лікувально-профілактичні заходи щодо забезпечення їх фізичного,
нервово-психічного розвитку, догляду, обстеження, вигодовування.
Медична сестра здійснює нагляд за новонародженими та лікування
відповідно до рекомендацій лікаря, допомагає йому при виконанні
маніпуляцій, контролює правильність материнського годування, а також
забезпечує змішане, штучне годування тим новонародженим, які його
потребують.
У відділенні новонароджених дітей виділяють окреме приміщення для
пастеризації та зберігання грудного молока. Цю роботу здійснює
спеціально підготовлена медична сестра, відповідальність за роботу якої
несе старша медична сестра та завідувач відділення новонароджених дітей.
?
4\
Зціджування при необхідності молока у породіль організовує акушерка
післяпологового відділення.
При прийомі дитини до відділення для новонароджених медична сестра
звіряє документи (текст браслеток, медальйона та історії
новонародженого), відмічає точний час прийому та стан дитини, зважує
дитину, записує його масу тіла та температуру в історію розвитку
новонародженого, проводить повторну обробку новонародженого, слідкує за
станом пупкового залишку.
Медична сестра готує дитину та матір до кожного годування.
Здоровим доношеним новонародженим проводиться первинна
протитуберкульозна вакцинація. Це проводить медична сестра, підготовлена
в туберкульозному диспансері, яка одержала допуск до цієї роботи.
Медична сестра бере активну участь у підготовці та проведенні виписки
дитини з пологового будинку. Віддає матері медичне свідоцтво про
народження (ф. № 103/о) і обмінну карту ф. № 113/о (відомості пологового
будинку, пологового відділення лікарні про породіллю).
Старша медична сестра сповіщає в день виписування дитини по телефону
дитячу поліклініку за місцем проживання про основні дані щодо дитини –
для проведення першого патронажу вдома.
Стан здоров’я вагітних протягом останніх років погіршився в зв’язку з
негативним впливом багатьох чинників.
Зростає частота екстрагенітальної патології. За даними досліджень
кафедри соціальної медицини та охорони здоров’я Національного медичного
університету, проведених в одному з промислових районів м. Києва, з 1990
по 1999 pp. частота екстрагенітальних захворювань зросла з 21,8 до 50,2
на 100 вагітних, тобто у 2,3 раза. Така ж тенденція характерна для
гінекологічних захворювань – показник збільшився в 1,8 раза (з 21,1 до
38,2 на 100 вагітних).
Збільшується число ускладнень і оперативних втручань. Частка нормальних
пологів в Україні з 1994 по 1998 pp. зменшилась з 34,2 до 30,8%.
Вкрай негативно на стан репродуктивного здоров’я жінок впливають аборти.
Досить відчутне зниження рівня абортів за період з 1990 до 1998 pp. не
повинно заспокоювати громадськість. Річ у тім, що частота абортів в
Україні перевищувала аналогічний показник Франції в 2,6 раза, не кажучи
вже про Нідерланди, де цей показник становив лише 5,6%.
Загальновизнаними наслідками штучних абортів є не тільки порушення
репродуктивного здоров’я (безплідність, запальні процеси), а також їх
віддалені наслідки (зниження фізіологічної зрілості новонароджених
тощо).
Зниження загальної кількості офіційно зареєстрованих абортів в Україні
супроводжується підвищенням їх при першій вагітності. За даними
соціологічного опитування “Здоров’я – 1996” першу вагітність переривали
близько 14% жінок.
Кількість штучних абортів за даними різних країн зростає серед молоді.
Ця ситуація притаманна і Україні, де частота цих абортів з 1994 по 1998
pp. зросла в 3 рази, що пов’язано з незадовільною системою інформації з
питань планування сім’ї, низьким рівнем сексуальної культури населення,
недостатнім розвитком служби планування сім’ї.
Про погіршення репродуктивного здоров’я свідчить також зростання частоти
невиношувань вагітності з 1990 р. Це стосується передчасних пологів і
викиднів. Найбільший ризик невиношування спостерігається серед вагітних
з екстрагенітальною патологією, особливо при анеміях, частота яких з
1990 по 1999 pp. збільшилась у 4,5 раза.
Одним з показників репродуктивного здоров’я є безпліддя. Згідно з
визначенням ВООЗ, неплідним вважається шлюб, при якому в дітородному
віці за умови регулярного статевого життя впродовж року, без
застосування протизаплідних засобів, жінка не вагітніє.
За даними окремих досліджень, народження дитини в США та економічно
розвинутих країнах Європи є проблемою для 14-22% сімейних пар. В Україні
безплідні шлюби становлять близько 15%.
Значною проблемою для багатьох країн є народження дітей з низькою масою
тіла – до 2500 г. Вони відносяться до групи високого ризику. В країнах
Європи, як і в Україні, частка таких дітей становить 6%.
Недоношені діти, новонароджені з низькою масою та народжені хворими
потребують значної уваги, складних методик обстеження, догляду,
лікування.
Стан здоров’я новонароджених залежить насамперед від факторів ризику з
боку матері (ендокринна патологія, звичні викидні, лікування безпліддя,
екстрагенітальна патологія тощо).
Значна захворюваність новонароджених, комплексний негативний вплив
багатьох чинників на розвиток плода, перебіг пологів і результати
вагітності зумовлюють необхідність певної реорганізації акушерської
стаціонарної допомоги.
Організовують регіональні перинатальні центри для медичного забезпечення
вагітних високого ризику з огляду на вагому – до 10% – частку таких
жінок у популяції репродуктивного віку.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
