медицина

Курсова робота

на тему:

Чорниця звичайна: ботанічна характеристика, хімічний склад, застосування
та фармакологічні властивості.

План

І. Вступ;

ІІ. Огляд літератури:

Ботанічна характеристика;

Ареали і ресурси;

Лікарська рослинна сировина:

А) Заготівля та зберігання;

Б) Мікроскопія;

В) Якісні реакції;

Г) Числові показники.

4. Біологічно активні речовини;

Фармакологічні властивості та використання;

А) Вплив олії чорниці при курсовому застосуванні протягом двох

місяців на активність тканинного тромбопластину мозку в

експерименті;

Б) Зміни антигепаринової дії тканинних екстрактів в

умовах курсового лікувального застосування олії чорниці

В) Чорниця галбрі – аналог пасльону;

Г) Прописи для лікування цукрового діабету, до складу яких

входить листя чорниці.

Рецепти приготування ягід чорниці;

ІІІ. Висновок;

ІV. Використана література.

Вступ

Лікарські рослини були відомі людям ще в глибокому минулому.
Можливо, ще задовго до появи на Землі людини тварини використовували
цілющі властивості рослин. Існує декілька маловивчених фактів про
використання тваринами окремих рослин, які дійсно мають властивість
діяти на їх фізіологічні функції. Якими б не були ефективними нові
препарати, котрі випускаються хіміко-фармацевтичною промисловістю,
скромні трави наших лісів та полів користуються довірою у сотень тисяч
пацієнтів. І це цілком зрозуміло. Терапевтична цінність великої
кількості лікарських рослин завірена науковою медициною, вони ретельно
вивчаються в медичних та фармацевтичних закладах і до сих пір складають
35 – 40% усіх ліків, які відпускаються нашими аптеками.

Кількість рослин, які використовуються в якості лікарських,
досить велика. Тільки незначна їх частина, найбільш важливих та часто
вживаних, входить в сучасну фармакопею, але багато інших дозволені для
використання і продаються в аптеках. [1]

В курсовій роботі зазначена ботанічна характеристика, хімічний
склад, застосування та фармакологічні властивості чорниці звичайної.

Ботанічна характеристика

Чорниця звичайна,

Боровиця;

Черника обыкновенная – Vaccinium myrtillus –

Належить до родини брусничних – Vacciniaceae.

Це низенький ( 15-40, рідше 60 см заввишки ) розгалужений, з
гостроребристими голими гілками кущик. Листки спірально розташовані,
майже сидячі, суцільні, яйцевидні, еліптичні або яйцевидно-еліптичні, по
краю дрібно-пилковидно-зубчасті, на верхівці загострені, зверху
світло-зелені, зісподу блідіші, голі або по жилках розсіяно
короткоопушені, тоненікі, на зиму опадають. Квітки правильні, на
коротких квітконіжках, поодинокі, в пазухах листків; віночок
зеленувато-білий з рожевим відтінком, кулясто-глечиковидний,
зрослопелюстковий, з 4-5 відвернутими частками відгину. Тичинок 10,
зав”язь нижня, п”ятигніздна. Цвіте у травні – червні. Плід – чорно-синя,
сизувата або злегка блискуча ягода, на верхівці приплюснута, з невеликою
кільчастою обгорткою, яка залишилася від чашечки, в центрі якої
знаходиться залишок від стовпчика або невеличке заглиблення на місці
його прикріплення. Всередині ягода чорниці червонувато-фіолетова, з
численними дрібними насінинами, смак приємний, кислувато-солодкий та
злегка в”яжучий. [1]

Ареали і ресурси

Ареал

Чорниця росте у хвойних, мішаних і листяних лісах в Карпатах,
Росточчі-Опіллі, на Поліссі, у Волинському лісостепу, в західній частині
Західного Лісостепу, зрідка у східній частині Лівобережного Лісостепу.
Широко розповсюджена також в Західному Сибіру, місцями в Східному Сибіру
і високо в горах на Кавказі. На Далекому Сході зустрічається лише в
деяких пунктах. Чорниця не росте на Чукотці, Камчатці, в Сахаліні, а
також в Середній Азії.

Ця їстівна і лікарська рослина в основному поширена на півночі
і утворює зарості в соснових, хвойних та хвойно-дрібнолистих лісах, дуже
часто зустрічається в тундрі. Росте переважно на вологих лісних грунтах
разом з брусницею, буяхами та іншими невеличкими кущиками родини
брусничних. [1]

Чорниця має досить широку екологічну амплітуду, поширена від
високогірья Кавказу до тайги та тундри. Оптимальні умови для росту
знаходить в лісній зоні з помірною зволоженістю, особливо в підзоні
змішаних хвойно-широколистяних лісів європейської частини.

Роль чорники у складі лісових ценозів дуже велика та помітно
зростає від південної тайги до середньої. Росте в темнохвойних та
дрібнолистяних лісах, які виникли після зрубування та пожеж. Чорниця –
це домінант або субдомінант кущистого або трав”яно-кущистого ярусів,
рідше порівняно рівномірно розпреділена по усій площі фітоценозу.
Чорниця переважно росте по схилах та на підвищенні мезорельєфу. Потребує
помірно плодовиті грунти. Вапняних грунтів чорниця уникає.

Велика кількість чорниці в лісовій зоні пояснює її здатність
існувати в умовах значного затемнення. Однак, освітленність місць
проростання надає суттєвий вплив на збільшення врожайності і на розвиток
її вегетативних органів. Так, на світлі середній приріст її пагонів
досягає 35 см, а у тіні – 30 см на рік. У лісотундрі та на високогір”ях
чорниця росте на відкритих місцях. Вегетативне розмноження у чорниці
переважає над сім”яним.

В європейській частині Росії чорниця раніше за все починає
цвісти в лісостепу (Воронежська область), пізніше всього – в Мурманській
області та Комі. Плоди зізрівають через 40 – 50 днів після початку
цвітіння. Внаслідок довготривалого періоду опадання плодів, промисловий
збір можна проводити довгий час. Звичайно, чорниця починає плодоносити з
5 – 6 років, максимум плодоношення наступає на 8 – 10 рік. Чорниця
чутлива до весняних та літніх заморозків, особливо в період цвітіння.

Ресурси.

Можливості збору ягід з однакових за розміром площ у різних
районах країни сильно варіює. Вони в першу чергу залежать від
доступності заростей для збору. Врожаї чорниці доволі стійкі. За
багаторічний період спостережень в європейській частині СССР переважає
середній врожай (з оцінкою 3 бали за 6 бальною шкалою
Каппера-Формозова). Маловрожайні та неврожайні роки повторювалися у
двічі рідше, ніж середні та високоврожайні роки. Середній врожай плодів
на площі умовно покритої ягідником на 100% складає 100кг/га. Найбільш
стійкі врожаї чорниці у західних областях північної тайги та в
центральній області південної та середньої тайги. Найбільш низькі її
врожаї спостерігаються у східних районах полоси хвойно-широколистяних
лісів та в острівних лісах лісостепу.[2]

Лікарська рослинна сировина

Заготівля і зберігання

Для лікарських потреб використовують плоди ( Fructus Vaccinii
myrtilli) та листя ( Folia Vaccinii myrtilli ) чорниці.

Сировину заготовляють в липні – серпні. Заготовку проводять
в Прибалтиці, Бєларусі, в північно-західних областях РФ, а також в
Башкорстані, Удмуртії, Татарстані, Чувашії, в Мордовській республіках та
Республіці Марі Ел. Ягоди можна вичісувати спеціальним гребнем. Такий
збір відбувається набагато швидше, ніж руками, але дає більшу
засмітченність нестиглими ягодами та листками та потребує подальшого
сортування.

Ягоди підв”ялюють на повітрі протягом 2 – 3 годин при
температурі 30 – 35 С, потім, розсипаючи шаром в 1 – 2 см на папері або
тканині, сушать у пічці, духовці, в спеціальних плодосушилках або на
відкритому повітрі. Можна сушити плоди на горищах при добрій вентиляції.
Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій 50 – 60 С, так як при
більш високій температурі ягоди зпікаються або підгоряють, а при більш
низькій – киснуть та пліснявіють. Добре висушені ягоди сильно
зморшкуваті, не мастять руки при пересипанні і не збиваються у щільні
комочки. Після сушки підгорілі та почорнілі ягоди відбирають, вони ламкі
і при надавлюванні розсипаються на шматки. Сушених плодів виходить 13 –
15%. Строк їх придатності – 2 роки. Сушені плоди чорниці є у продажу в
аптеках.

Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Для цього
зрізані рослини в”яжуть у невеличкі пучки і розвішують для сушіння в
провітряному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Після
висушування пучки обмолочують, а одержане у такий спосіб листя
звільняють від домішок і зберігають у добре закритих банках або
бляшанках в сухому приміщенні з хорошою вентиляцією. Сухого листя
виходить 7 – 8%. Строк придатності – 2 роки 6 місяців.[1,3]

Мікроскопія

Плоди. Епідерміс екзокарпію „вікончастий” та підстиляється 1 –
3 шарами субепідермальних клітин, які мають коленхіматозний характер.
Мезокарпій складається з тонкостінних клітин, в яких знаходяться друзи,
та округлих кам”янистих клітин, ендокарпій складається з товстостінних
пористих клітин ( дивитися рис. 1 ).

Листя. Клітини верхнього та нижнього епідермісу звивисті.
Продихи розташовані за аномоцитним типом. По жилках і на крайових
зубчиках розміщуються булавовидні залозки з багатоклітинною двошаровою
ніжкою та овальною багатоклітинною голівкою. Вздовж жилок з нижньої
сторони листка присутні кристалоносні обкладки, а з верхньої сторони –
одноклітинні товстостінні волоски з грубою бородавчастою поверхнею.

Якісні реакції

З відваром плодів чорниці ( 1 : 10 ) проводять реакції на
присутність антоціанів з 10% розчином натрію гідроксиду ( з”являється
оливково-зелене забарвлення ) та ацетату свинцю основного ( в
результаті випадає осад, розчин набуває рожевого або червоного
забарвлення ) та дубильних речовин.

Встановлення тотожності сировини у випадку листків
проводять за допомогою якісної реакції на дубильні речовини з
залізоамонійними галунами ( чорно-зелене забарвлення ).

Числові показники

Сировина „Плоди чорниці”

Вологість не повинна перевищувати 17 %; золи загальної не
більше 3%; золи, не розчинної в 10 % розчині кислоти хлороводневої, не
більше 0,8 %; інших частин рослини ( листя, шматочків стебла ) не
більше 0,25 %; плодів недозрілих, твердих та пригорівших не більше 1 %.
Недозрілі плоди встановлюються по світлому забарвленню і менші за
розміром; підгорілі ягоди ламкі і при надавлюванні скальпелем
розсипаються на шматочки. Допускається не більше 2 % органічних домішок,
а мінеральних – не більше 0,3 %.

В якості домішок чорних плодів можуть бути зібрані плоди
буяхів ( ягоди більш крупніші, 6 – 13 мм діаметром, темно сині з сизим
нальотом ), черемхи ( кулеподібні, мало зморшкуваті кістянки з однією
великою кісточкою ), чорної смородини ( зморшкуваті ягоди, які мають на
верхівці залишки чашечки у вигляді сухого бурого конусу, з численними
насінинами і поверхнею, яка вкрита жовтими залозками )

Сировина „Листя чорниці”

Дубильних речовин не менше 3,5 %; вологість не більше 13 %;
золи загальної не більше 4 %; золи, що не розчинна в 10 % розчині
кислоти хлороводневої, не більше 0,6 %; гілочок, в тому числі
відокремлених при аналізі, не більше 70 %; потемнілих листків та інших
частин рослини не більше 3,5 %; органічних домішок не більше 2 %;
мінеральних домішок не більше 0,5 %.[4]

Біологічно активні речовини

Плоди чорниці містять вуглеводи ( 5,3 – 7,4% ): глюкоза,
фруктоза, сахароза, пектин; органічні кислоти ( 0,90 – 1,28% ):
лимонна, молочна, щавлева, яблучна, янтарна; вітаміни: аскорбінова
кислота – 5 – 6мг%, тіамін – 0,045мг%, рибофлавін – 0,08мг%, нікотинова
кислота – 2,1мг%, каротин – 0,75 – 1,6мг%; флавоноїди ( 460 – 600 мг%
): гіперин, астрагілін, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин; антоціани:
дельфінідин, мальвідин, петунідин, ідаїн, миртилін; феноло-кислоти:
кавова, хінна, хлорогенова; феноли та їх похідні: гідрохінон,
монотропеозид, асперулозид; дубильні речовини ( до 12% на абсолютну
суху речовину ), ефірну олію, циклічний шестиатомний спирт інозит,
похідні антрацену, сполуки марганцю і заліза. У листі чорниці також
знайдені дубильні речовини ( до 20% на абсолютну суху речовину ),
флавоноїди: кемпферол, рутин, астрагалін, гіперин, кверцитрин,
ізокверцитрин, авікулярин, мератин; антоціани: ціанідин, дельфінідин,
петунідин; тритерпеноїди: бета-амірин, олеанолова і урсолова кислоти;
фенолокислоти: кавова, хлорогенова, хінна; феноли і їх похідні:
гідрохінон, арбутин, метиларбутин, асперулозид, монотропеозид, ефірна
олія, алкалоїд муртин, аскорбінова кислота, каротиноїди, лимонна
кислота. Вміст аскорбінової кислоти становить до 250 мг/100 г.

Вміст макро- та мікроелементів листя чорниці, зокрема з різних
місць зростання, вивчено недостатньо.[1,3]

Макро- та мікроелементи

За допомогою рентгенофлуоресцентного методу проаналізовано
елементний склад зразків рослини з деяких центральних та північних
регіонів Європейської частини Росії. У досліджуваних зразках були
визначені такі діапазони концентрацій окремих елементів: макроелементи,
% — К (0,120 – 0,870), Ca (0.098 – 1.120), Cl (0.076 – 0.435), P (0.125
– 0.286), S (0.123 – 0.232); мікроелементи, кг/мг – As (0.035 – 0.835),
Ba (29.500 – 167.000), Br (1.120 – 10.500), Ce (0.340 – 2.440), Cd
(0.118 – 0.511), Co (0.043 – 0.162), Cr (0.160 – 1.230), Cu (0.570 –
3.230), Fe (329.000 – 3120.000), I (0.126 – 0.298), La (0.618 – 3.750),
Mo (0.092 – 4.280), Mn (41.400 – 177.000), Nd (0.433 – 0.870), Ni (0.140
– 0.800), Rb (3.470 – 36.100), Pb (0.269 – 6.304), Sb (0.016 – 0.480),
Se (0.012 – 0.247), Sr (2.300 – 19.200), Ti (2.420 – 12.000), V (0.092 –
0.520), Zn (10.400 – 31.400), Zr (1.120 – 8.000).

У ряду макроелементів накопичувалося найбільше калію та
кальцію, у ряду мікроелементів – заліза, марганцю, барію, цинку,
стронцію, титану, цирконію.

У ряду техногенних елементів лише мідь накопичувалась у
межах вимог гранично припустимих концентрацій для сировини та харчових
продуктів. Вміст миш”яку перевищував норму майже у 70% зразків, а цинку,
свинцю та кадмію – практично в усіх зразках.

Щодо екології, то найбільш благополучним був зразок пагонів
чорниці з Республіки Комі. У ньому найменше накопичувалося міді, свинцю,
миш”яку (у межах норми) і дещо завищений був вміст цинку та кадмію.

Стосовно накопичення окремих токсичних елементів слід
відмітити, що екологічно неблагополучними за вмістом кадмію були зразки
з Архангельської та Кіровської, миш”яку – з Брянської та Архангельської,
свинцю – з Вологодської, цинку – з Ярославської, Кіровської та
Архангельської областей та Республіки Карелія.[5]

Фармакологічні властивості і використання

Поєднання в”яжучих і антисептичних властивостей плодів
чорниці робить їх цінним протипоносним засобом при різних запальних
станах шлунково-кишкового тракту ( при гострих та хронічних
ентероколітах, при дизентерії, для регуляції функціональної діяльності
травного каналу ), особливо в дитячій практиці. З цією метою вживають
сушені плоди у вигляді настоїв, відварів або киселів. Сушені плоди
чорниці входять до складу шлункового чаю.

Вчені Франції встановили, що її плоди допомагають посиленню
зору в сутінках та вночі, допомагають очам швидше пристосуватися до
недостатньої видимості, зменшують втому очей при тривалій роботі та при
штучному освітленні; допомагають при гіпохромній анемії, жовчокам”яній і
сечокам”яній хворобах, подагрі, ревматизмі, екземах, псоріазі, висипках
на шкірі ( при вугревій хворобі ), лускатому лишаї, при атеросклерозі,
гіпертонічній хворобі та інших патологічних станах, пов”язаних із
зниженням міцності стінок кровоносних судин, та при гіпохромній анемії.
В багатьох країнах в фармації плоди та листя вживають

для приготування галенових препаратів, головним чином лікарських трав,
екстрактів, чаю, відварів.[7]

При нирково-кам”яній хворобі протягом тривалого часу дуже
корисно вживати суміш ( порівну ) чорниць і суниць лісових. В
литовській народній медицині плоди чорниці використовують як
загальнозміцнюючий засіб при симптоматичному лікованні хворих на рак.
Лікувальні властивості мають також компоти, соки, варення, джем,
чорничний морс. Слід пам”ятати, що при в”ялій перистальтиці кишечника,
дискінезії жовчних шляхів за гіпокінетичним типом та при дуоденостазах
надмірне вживання чорниць може викликати погіршення самопочуття хворих.

Використовують плоди чорниці і як зовнішній засіб. Густий
відвар або свіжий сік плодів застосовують для лікування мокнучих екзем,
псоріазу, опіків, гнійних виразок тощо ( роблять примочки або компреси,
які міняють 3 – 4 рази на добу ). У вигляді полоскання свіжий сік або
настій сушених плодів чорниці вживають при ангіні, стоматитах, катарі
верхніх дихальних шляхів. Настій із листя чорниці має гіпоглікемічні
властивості і використовується при легких формах цукрового діабету (
частіше в суміші з іншими лікарськими рослинами ). Крім того, настій
листя призначають всередину при пієлітах, циститах та уретритах, атонії
сечового міхура, сечокам”яній і жовчокам”яній хворобах шлункових коліках
( гастралгії ) і хронічних ентероколітах. При геморої із настою листя
чорниці роблять клізми, а при білях – спринцювання.

Чорниця, справді, цілюща й дуже корисна. Недарма у народі кажуть: в
домі, де їдять чорницю та суницю, лікареві нема чого робити. Чорниця
містить дуже багато корисних речовин і дуже цілюще діє на зір. Про цю
ягоду ще кажуть, мовляв, допомагає прозріти навіть незрячим.

Справді, чорниця лікує зір, тому що має не тільки багато
каротину – провітаміну А, але й багата на марганець, мідь, бор, титан,
хром та багато інших не менш корисних для організму мікроелементів.

Кожна родина намагається використати на повну силу
чорничний сезон. І справді, якщо молоді люди з”їдатимуть щодня бодай
одну склянку

чорниць упродовж ягідного сезону, то бачитимуть добре і набагато
покращать своє здоров”я та самопочуття. Сезон чорники рано чи пізно всеж
таки закінчується, але можна заготовити її ягоди на зиму: насушити чи
заморозити у холодильнику, наварити варення. Тож можна буде поласувати і
взимку. Навіть у висушеній чорниці добре зберігаються каротин і вітаміни
С, Р, усі вітаміни групи В. А вітаміни групи В саме і відновлюють зір.
Особливо рибофлавін. У чорниці також містяться лимонна, яблучна, янтарна
кислоти. Янтарна кислота ніколи не допустить, щоб у дитини була алергія.
Ось тут лікує не тільки дитині зір, а й є надійною профілактикою
алергії. Ця казкова ягода має ще чимало чудодійних лікувальних
властивостей.[8]

Лютеїн-комплекс – новий препарат з екстрактом чорниці для захисту нашого
зору

Основна структура ока – сітківка, завдяки якій ми, відповідно, маємо
змогу бачити, уражається при багатьох захворюваннях очей та від деяких
впливів зовнішнього середовища. Повністю застерегтися від захворювань
обо викреслити несприятливі фактори середовища існування, напевно що,
неможна. Але допомогти очам в непростий час технічного прогресу зберегти
чіткий зір, призупинити деякі захворювання очей, які призводять до
сліпоти, цілком реально.

Останні роки офтальмологи відмічають збільшення захворювань
вікової дегенерації сітківки людей похилого віку, а також деяке
„омоложення” цього захворювання. Головною причиною цього сьогодні є
шкідливий вплив ультрафіолетових променів. Чому ця проблема стала
актуальною саме зараз? Лютеїн являється головним зоровим пігментом
сітківки та виконує функцію антиоксиданту. При недостатньому поступленні
лютеїну в клітинах сітківки під діею світла, особливо в голубій частині
його спектру, починаються деструктивні ланцюгові реакції, які
закінчуються загибеллю цих клітин. Регенерацією тканина сітківки не
володіє. Якщо загинула незначна кількість клітин, зір практично не
змінюється, але при руйнівному процесі, який продовжується, пошкоджені
клітини зливаються, утворюючи дистрофічні осередки. І тоді гострота зору
може значно знижуватися , цілком до повної втрати центрального (ясного)
зору. Адже основний потік світла падає саме в центр сітківки, в область
так званої макули, або жовтої плями, яка забезпечує стопроцентний зір.

Зменшення озонового шару атмосфери веде до збільшення
кількості ультрафіолетових променів біля поверхні землі в геометричній
прогресії. І навіть при дуже якісному повноцінному харчуванні в окремі
літні дні руйнування зорового пігменту може відбуватися швидше, ніж його
відновлення, тобто вмісту лютеїну в жовтій плямі робиться недостатньо
для нейтралізації фотоокислення. Сонцезахисні окуляри не можуть повністю
вирішити цю проблему. З роками пошкоджених клітин робиться більше, і
поступово починає погіршуватися зір. Крім того, в кінці минулого
століття в нашому житті з”явився компьютер. Це епохальне досягнення
науки та техніки виявилося революційним і для очей. Природа
розпорядилася так, що наші очі мають справу в основному з відображеним
світлом. Дуже рідко ми дивимося на лампу чи на сонце. І тільки з появою
компьютера вперше з”явилася необхідність довгий час з близької відстані
дивитися безпосередньо на джерело світла. Зрозуміло, що ніякі захисні
екрани цей фактор усунути не можуть. Сумніватися ж в агресивності
світлової дії в данному випадку не приходиться. Американськими вченими
доказано, що в макулярній ділянці у людей, які страждають дегенерацією
сітківки, міститься на 40 % лютеїну менше, ніж у людей з нормальним
зором. Крім того, численні клінічні дослідження, які проводилися в
західних клініках в останнє десятиріччя, підтверджують, що прийом
лютеїнвмісних препаратів призупиняє розвиток захворювання і стабілізує
зір. Додатковий прийом лютеїну може бути рекомендован поза гострого
періоду пацієнтам, які страждають „ сухими” формами дистрофії сітківки
різного походження, і в першу чергу віковою дегенерацією сітківки. При
близорукості, ускладненої змінами сітківки, лютеїн може бути використан
між основними курсами лікування у дітей та підлітків. Зниження рівня
лютеїну в крові і відповідно зменшення щільності пігменту в макулярній
ділянці відмічається при серцево-судинних захворюваннях, ревматоїдних
артритах, синдромі Паркінсона, синдромі Альцгеймера, раку, інсульті. Ось
чому призначення лютеїну при цих захворюваннях з профілактичною метою є
необхідним. Вживання лютеїну може бути рекомендовано і повністю здоровим
людям, якщо вони хочуть займатися віндсерфінгом, гірськими лижами,
альпінізмом, і просто необхідно тим, хто багато часу проводить за
компьютером.

У природі лютеїн міститься в яйцях, жовто-червоних овочах
та фруктах, в темно-листових овочах ( кукурудза, морква, червоний
перець, чорний виноград, хурма ). Справжній бум у всьому світі викликала
поява таблетованих препаратів лютеїну. Швейцарська фірма „Ф. Хоффман-Ля
Рош Лтд.” Розробила унікальну технологію отримання лютеїну з природньої
сировини – суцвіть календули, які проростають в екологічно чистих
районах. Саме цей лютеїн використовується в препараті Лютеїн-комплекс,
виробництва „ЭКОМИР” ( Росія ), який містить рекомендовану денну дозу
лютеїну з додаванням ряду вітамінів та мінеральних речовин, які також
необхідні для підтримання здоров”я та комфорту очей. Цей препарат
пройшов клінічне дослідження ефективності в Московському
науково-дослідницькому інституті очних захворювань ім. Гельмгольца і
рекомендован цим інститутом до призначення.

Кожна таблетка містить:

2 мг лютеїну з натурального рослинного джерела; 130 мг
стандартизованого екстракту чорниці; 100 мг вітаміну С; 15 мг природного
вітаміну Е із натурального джерела; 1100 МЕ вітаміну А; 1,3 мг
бета-каротину; 5 мг цинку; 0,5 мг міді; 15 мкг таурину; допоміжні
речовини.[9]

Вплив олії чорниці при курсовому застосуванні протягом двох місяців на
активність тканинного тромбопластину мозку в експерименті

Більшість тканин організму містять фактори гемостазу,
найважливішим з яких є тканинний тромбопластин ( фактор 3 ). Різні
тканини мають неоднакову тромбопластичну активність. Тканинний
тромбопластин, який запускає процес згортання крові за зовнішнім
механізмом, сприяє утворенню перших доз тромбопластину, необхідних як
для утворення і консолідації тромбоцитарних тромбів, так і для
каталізації основного ( внутрішнього ) механізму згортання за рахунок
активації факторів 8 і 5. При зниженні антикоагулянтної активності крові
порушується функціональна рівновага між антикоагулянтами та
прокоагулянтами, що приводить до збільшення згортання крові. Таким чином
в основі підвищення згортання крові при багатьох станах організму (
інфаркті міокарда, ішемічний інсульт мозку, тромбофлебіт, тромбоз
магістральних артерій або інших кровоносних судин ) лежить зменшення
антикоагулянтної активності крові, що веде до підвищення
тромбопластинової активності крові, збільшення швидкості утворення і
концентрації тромбіну та тромбопластину.

У загальній проблемі порушень у системі гемостазу вплив
рослинних ліків на активність тканинного тромбопластину є остаточно не
вирішеним питанням, але не викликає сумніву те, що зміна активності
тканинного тромбопластину під дією фармакологічних агентів буде значно
впливати на процес згортання крові. Це стосується і рослинних олій,
зокрема олії чорниці.

В науковій літературі є роботи про вплив на тканинний тромбопластин

таких рослинних препаратів, як олії журавлини, чорної смородини,
обліпихи.

Ці олії є каротинвмісними препаратами.

Олія з ягід чорниці – новий препарат, і в науковій літературі
зустрічаються лише поодинокі роботи щодо екстракції та фармакологічних
ефектів даної олії. До складу олії чорниці входять специфічна
гамма-ленолієва, церебро- та фосфоліпіди, токофероли, каротиноїди,
фітостерини, поліненасичені жирні кислоти. Як і вищезазначені олії, олія
чорниці також є каротинвмісною, але за своїм впливом на активність
тканинного тромбопластину мозку значно перевищує ефект обліпихової олії.
Хоча тканинний тромбопластин нервової системи маловивчений, але відомо,

що в умовах патології клітинно-тканинні коагуляційні процеси значною
мірою активуються, при цьому виникає гіперкоагуляційний синдром. Проте

можливість активації тромбопластину тканини мозку добре показана в
експериментальних умовах.

Мета роботи – вивчити вплив олії чорниці на тромбопластинову
активність мозку кролів при курсовому застосуванні її протягом двох
місяців.

Олію чорниці одержували способом екстракції природних олій з
рослинної сировини хладоном-12.Одержану олію стандартизували за вмістом
бета-каротину і каротиноїдів методом розчинення у хлороформі ,оскільки в
ньому відмічається найбільша розчинність каротиноїдів:100 мг препарату
розчиняли у хлороформі і доводили ним об”єм розчину до 100 мл.

Оптичну щільність одержаного розчину вимірювали на
фотоелектроколориметрі у кюветі 10,0 мм при довжині хвилі 450 нм проти
стандартного розчину біхромату калію.Для приготування стандартного
розчину біхромату калію 0,036 біхромату калію розчиняли у воді і
доводили об”єм до 1 л.

Концентрацію каротиноїдів в олії чорниці в перерахунку на бета-каротин у
мг% розраховували за формулою

Х = ( Р * 0.00208 * 100 * 100 ) : ( Р1 * А
),

Де Р – оптична щільність досліджуваного розчину;

Р1- оптична щільність стандартного розчину;

0,00208- кількість бета-каротину(мг) у розчині, колір якого
ідентичний кольорустандартного розчину біхромату калію;

А- наважка , г.

Досліди проводили на кролях з масою тіла 2,1 – 3,0 кг.
Тваринам вводили олію чорниці перорально в дозі 10 мг/кг протягом 60
діб. Курсова доза в перерахунку на бета-каротин і каротиноїди становила
600 мг/кг. Через добу після останнього введення олії тварин промивали
фізіологічним розчином через канюлю в черевній аорті під тиском, який
підтримували за допомогою апарата Борова. Відмивання тканин від крові
проводили під рауш-наркозом.

З відмитих тканин мозку готували 10% гомогенати на
фізіологічному розчині (200 мг тканини та 1,8 мл фізіологічного
розчину). Одержані гомогенати центрифугували 15 хв при 1500 об/хв. З
надосадової рідини готували розведення 1:100 ( 0.5 мл надосадової
рідини + 4.5 мл 0,85 % розчину натрію хлориду ) , 1: 200, 1:500, 1:1000,
1:2000, 1:5000, 1:10000. Ці розведення є відповідно
1,0,5,0,2,0,05,0,02,0,001 % тканинними екстрактами. З даними
розведеннями тканинного екстракту проводили реакцію згортання
безтромбоцитарної оксалатної плазми: до 0,1 мл тканинного екстракту
додавали 0,1 мл 0,277 % розчину кальцію і після десятисекундного
нагрівання на водяному огрівнику при температурі 37 С вносили 0,1 мл
безтромбоцитарної оксалатної плазми, яку одержували повторним
центрифугуванням звичайної оксалатної плазми протягом 30 хв при 3000
об/хв. Безтромбоцитарна оксалатна плазма в присутності 0,1 мл 0,277 %
розчину кальцію та 0,1 мл фізіологічного розчину згорталась за 115 – 130
с. Розчин кальцію готували з 10 % ампульного розчину для
внутрішньовенного введення з корекцією його дійсної концентрації (5 %
кальцію, а 5 % — кристалізаційна вода).

Вищеописаною методикою користувалися також інші автори
під час вивчення тканинних факторів згортання.

Одержані результати досліджень, оброблені методом
варіаційної статистики, наведені в таблиці.

Проаналізувавши результати досліджень, одержані як у
контрольній, так і в піддослідній групі тварин, ми прийшли до висновку,
що час згортання безтромбоцитарної оксалатної плазми у піддослідній
групі кролів подовжився на 20-40% порівняно з тими ж показниками
контрольної групи і є статистично вірогідним( Р < 0,05, Р < 0.01, Р <0,001 ) у всіх без винятку розведеннях (1:100-1:10000). Раніше нами проводолись дослідження по вивченню впливу олії чорниці на активність тканинного тромбопластину мозку кролів протягом одного місяця з курсовою дозою 300 мг/кг, в результаті чого було встановлено подовження часу згортання безтромбоцитарної оксалатної плазми в піддослідній групі кролів на 10 - 20 %. Порівняно з попередніми нашими дослідами отримані дані є статистично вірогідними в усіх розведеннях, тоді як при одномісячному застосуванні препарату дані були статистично вірогідними ( Р < 0.005 ) лише в розведеннях 1 : 2000, 1 : 5000 і 1 : 10000. Під час тривалішого курсового застосуванні препарату олії чорниці відсоток зміни часу згортання безтромбоцитарної оксалатної плазми в розрахунку до похідних значень також збільшився у 1,5 – 2 рази порівняно з одномісячним застосуванням препарату ( 20 – 40 % проти 10 – 20 % ). Отже, перевагами проведеного дослідження є збільшення відсотку зміни часу згортання безтромбоцитарної оксалатної плазми в розрахунку до похідних значень у 1,5 – 2 рази та досягнення статистично вірогідних значень показників часу згортання в усіх розведеннях тканиннних екстрактів. Такі зміни вказують на зменшення коагуляційного потенціалу тканинного тромбопластину мозку під впливом курсового застосування препарату олії чорниці протягом двох місяців у дозі 600 мг/кг. Висновки Курсове застосування препарату олії чорниці протягом двох місяців у дозі 600 мг/кг знижує активність тканинного тромбопластину мозку та гіперкоагуляційний потенціал, що лежить в основі профілактики внутрішньосудинного тромбоутворення і попередження мозкових інсультів. Тривалість курсу застосування олії чорниці впливає на ступінь змін тромбопластинової активності мозку. Чим довший термін застосування препарату, тим більше виражений ефект зниження тромбопластинової активності мозку при багатьох патологічних станах, які супроводжуються підвищенням згортання крові. Необхідне подальше вивчення препарату в експериментальних умовах і розробка нормативно-технічної документації для впровадження його в клініку як профілактичного препарату при захворюваннях, що супроводжуються гіперкоагуляційним синдромом.[10] Зміни антигепаринової дії тканинних екстрактів в умовах курсового лікувально-профілактичного застосування олії чорниці Мета роботи – вивчення антигепаринових властивостей тканинних екстрактів кролів при лікувально-профілактичного застосування олії чорниці. Досліди проводили на кролях масою 2,1 – 3,2 кг. Тваринам вводили олію чорниці перорально в дозі 10 мг/кг протягом 60 діб. Курсова доза в перерахуванні на бета-каротин і каротиноїди становила 600 мг/кг. Через добу після останнього введення олії тварин промивали фізіологічним розчином через канюлю у черевній аорті під тиском, який підтримували за допомогою апарата Боброва. З відмитих тканин серця, мозку, печінки, легень, нирок, м”язів, селезінки готували 10% гомогенати на фізіологічному розчині. Гомогенати центрифугували 15 хв при 1500 об/хв. Надосадову рідину використовували у дослідах. Антигепаринову активність визначали за модифікованим методом Юргенса та Белера. Як субстратну використовували безтромбоцитарну оксалатну плазму, яку одержували повторний центрифугуванням звичайної оксалатної плазми протягом 30 хв при 3000 об/хв. Безтромбоцитарна оксалатна плазма у присутності 0,1 мл 0,277 % розчину хлориду кальцію та 0,1 мл фізіологічного розчину згорталася за 123+/-8 с. У роботі відмічається, що тканини печінки та нирок мають статистично вірогідну антигепаринову активність; тканинам мозку, легень та м”язів притаманна вірогідно значуща антигепаринова активність, а тканини серця та селезінки в умовах тих самих дослідів мали статистично невірогідну, але певну антигепаринову активність, скорочуючи час згортання субстратної плазми. При введенні олії чорниці тканинні екстракти втрачають антигепаринову дію. Після місячного курсу застосування олії чорниці тільки тканини м”язів ще мають статистично вірогідну антигепаринову активність. Після введення олії чорниці протягом двох місяців час згортання субстратної плазми статистично вірогідно подовжується більшою мірою при додаванні екстрактів тканин серця, мозку, печінки, легенів та нирок. Екстракти тканин м”язів та селезінки подовжують час згортання субстратної плазми меншою мірою. Таким чином, м”язи та селезінка втрачають антигепаринову активність тільки через 2 місяці введення олії чорниці. Отже, при двомісячному введенні олії чорниці кролям одержали досить значні позитивні зміни часу згортання субстратної плазми порівняно з вихідними даними в інтактних тварин.[11] Чорниця галбрі – аналог пасльону Рослина використовується в народній медицині Англії, Португалії, Турції, Венесуели. У Франції вона навіть отримала визнання офіційної медицини. А в Україні, Росії, Білорусі майже не застосовується. Хоча і показана при цілому ряді захворювань. Ягоди пасльону використовують як глистогінний засіб. Стебла, листя та незрілі плоди цієї рослини отруйні, в них міститься загальновідомий алкалоїд соланин. Достиглі ягоди чорниці галбрі не отруйні. При дозріванні глікоалкалоїди соланин і соласодин майже повністю зникають. В кінці серпня ягоди достигають та набувають чорного забарвлення. За зовнішнім виглядом вони нагадують плоди вишні, хоча на смак дуже неприємні. І тільки з настанням стійкмх морозів придатні до вживання. З них можна готувати варення, джем, повидло, робити пастілу, начинку для кондитерських виробів. Після переробки ягоди не втрачають своїх корисних властивостей. Допомагає галбрі також при неврозах, кашлі, ангіні, гострих респіраторних вірусних інфекціях, бронхіальній астмі, головних болях, добре діє на шкіру при опіках, знижує артеріальний тиск. Можна прискорити процес дозрівання ягід, поклавши їх в морозильну камеру холодильника. Ось деякі рецепти приготування лікувально-оздоровчих і смачних страв: Для приготування джему ягоди заливають окропом, а через 5 хв воду зливають, заливають їх цукровим сиропом і варять в декілька прийомів. В кінці варки на кілограм джему добавляють чайну ложку лимонної кислоти. Варення варять трохи інакше: ягоди миють і на ніч кладуть їх в морозильник. На слідуючий день достають, висипають в емальгований посуд, заливають окропом і витримують так 5 хв. Потім воду зливають, а ягоди розминають дерев”яним товкачиком, засипають цукром. На 1 кг ягід беруть 250 г цукру і 1 лимон. Лимон, попередньо ошпаривши, пропускають через м”ясорубку. Російські вчені-фармакологи встановили, що препарати чорниці галбрі знижують кров”яний тиск, розширюють кровоносні судини, пригнічувально діють на центральну нервову систему. 5 – 6 грам ягід галбрі на добу коросно з”їдати тим, в кого гіпертонія, атеросклероз. Сік рослини має потогінну, протисудомну, седативну дію. Висушені молоді пагони з листям і квітами використовують у вигляді відвару для лікування бронхіальної астми, простудних захворюваннях, ревматизмі ( 2 столових ложки стиглих ягід залити одним стаканом води, кип”ятити на протязі 10 хв, після охолодження процідити. Приймати по 1 столовій ложці 4 рази на день до їди, при туберкульозі – по 1/4 склянки 3 – 4 рази на день ).[12] Прописи для лікування цукрового діабету, до складу яких входить листя чорниці Цукровий діабет – це захворювання, яке характеризується недостатністю в організмі гормону інсуліну, що призводить до тяжких порушень вуглеводного, жирового та білкового обміну. Вважають, що в розвитку цукрового діабету провідне значення мають спадкова схильність, ожиріння, атеросклеротичні зміни судин підшлункової залози, психічні та фізичні травми. Основними симптомами захворювання є гіперглікемія, глюкозурія, спрага, поліурія, загальна слабкість, зниження працездатності. При цукровому діабеті часто уражаються серцево-судинна система, нирки та печінка. Хворі скаржаться на сухість у роті, спрагу, підвищений апетит, шкірний свербіж, подразнення шкіри, головні болі, болі в області серця. Лікування комплексне, яке направлене на максимальну компенсацію порушеного обміну, в першу чергу вуглеводів. Дієта суворо індивідуальна і в початковий період захворювання вона є єдиним лікувальним засобом. Препарати лікарських рослин, особливо препарати з вмістом чорниці, застосовуються як допоміжні засоби в комплексі з дієтою, а також з цукрознижуючими препаратами. Настої, настойки В початковий період захворювання. Збори: 1. Чорниця звичайна (листя) 1 частина Квасоля посівна (стручки) 1 частина Галега лікарська (трава) 1 частина Квасоля посівна (стручки) 1 частина Чорниця звичайна (листя) 1 частина Кропива дводомна (листя) 1 частина Мучниця звичайна (листя) 1 частина Валеріана лікарська (корінь) 1 частина Галега лікарська (трава) 2 частини Чорниця звичайна (листя) 2 частини. Збір ефективний при надмірній вазі у хворих. Чорниця звичайна (листя) 2 частини Квасоля посівна (стручки) 2 частини Овес зелений (солома) 1 частина Чорниця звичайна (листя) 3 частини Квасоля посівна (стручки) 1 частина Лопух великий (корінь) 1 частина Льон звичайний (насіння) 1 частина Цикорій звичайний (корінь) 1 частина Усі перераховані збори приймають у вигляді настоїв. Приготування: одну столову ложку суміші заливають 1 склянкою киплячої води, кип”ятять 15 хв, настоюють 30 хв. Випивають по 1 склянці 3 – 4 рази на день перед їдою. Дані збори володіють цукрознижуючою дією. При шкірному свербінні Збори: Липа серцевидна (квіти) 1 частина Череда трироздільна (трава) 3 частини Чорниця звичайна (листя) 3 частини Оман високий (кореневище) 2 частини Приймають у вигляді настою по 1 склянці 2 рази на день через 1 годину після їди. Лопух великий (корінь) 2 частини Шавлія лікарська (листя) 1 частина Цмин пісковий (квіти) 1 частина Сухоцвіт багновий (трава) 1 частина Мучниця звичайна (листя) 1 частина Приймають у вигляді настою по 1/2 склянки 3 рази на день за 30 хв до їди. При болях в області печінки Збори: Цмин пісковий (квіти) 1 частина Шипшина корична (плоди) 2 частини Звіробій звичайний (трава) 1 частина Чорниця звичайна (листя) 3 частини Приймають у вигляді настою по 1/2 склянки 3 рази на день перед їдою. Заманиха (корінь) 1 частина Хвощ польовий (трава) 1 частина Череда трироздільна (трава) 1 частина Оман високий (кореневище) 1 частина Чорниця звичайна (листя) 2 частини Звіробій звичайний (трава) 1 частина Ромашка лікарська (квіти) 1 частина Приймають у вигляді настою по 1/2 склянки 3 рази на день за 30 хв до їди. При нервовому збудженні, роздратованості та безсонні. Збори: М”ята перцева (листя) 2 частини Бобівник трилистий (листя) 2 частини Хміль звичайний (супліддя) 1 частина Валеріана лікарська (корінь) 1 частина Чорниця звичайна (листя) 2 частини Квасоля посівна (стручки) 1 частина Приймають у вигляді настою. Приготування: 1 столову ложку суміші заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв, проціджують. Вживають по 1/2 склянки вранці, вдень та на ніч через 1 год після їди або перед їдою. Валеріана лікарська (корінь) 3 частини М”ята перцева (листя) 3 частини Бобівник трилистий (листя) 4 частини Чорниця звичайна (листя) 3 частини Суниці лісові (листя) 2 частини Приймають у вигляді настою по 1склянці перед сном. При нервовому збудженні та тахікардії Збір: Валеріана лікарська (корінь) 1 частина Собача кропива (трава) 1 частина Кмин звичайний (плоди) 1 частина Фенхель звичайний (плоди) 1 частина Лопух великий (корінь) 1 частина Квасоля посівна (стручки) 1 частина Приймають у вигляді настою. Приготування: 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. Вживають по 1/2 склянки 3 рази на день. При підвищеному потовиділенні Збір: Аніс звичайний (плоди) 1 частина Шавлія лікарська (листя) 1 частина Хвощ польовий (трава) 1 частина Деревій звичайний (трава) 1 частина Шипшина корична (плоди) 1 частина Чорниця звичайна (листя) 3 частини Приймають у вигляді настою. Приготування: 1 столову ложку збору заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв, проціджують. Вживають по 2 – 3 рази на день.[13] Рецепти приготування ягід чорниці Холодний настій ( 2 – 3 столові ложки сушених плодів заливають склянкою холодної кип”яченої води, настоюють 8 годин, проціджують ) по третині чи половині склянки 3 – 4 рази на день; Гарячий настій ( 3 – 4 чайні ложки сушених плодів настоюють 2 – 3 години на 400 мл окропу, проціджують ) по чверті склянки 5 – 6 разів на день; Кисіль із чорниць 200 г ягід, 150 г цукру, 60 г крохмалю, півтора літра води. Помити плоди ( ягоди ) чорниці, розім”яти , вичавити з них сік. Вижимки прокип”ятити, цей відвар процідити , покласти в нього цукор , знову прокип”ятити , докласти в нього приготовлений ( розведений холодною водою ) крохмаль, довести знову до кипіння, розмішуючи дерев”яною ложкою, зняти з вогню та в кисіль влити вичавлений сік. Охолодити. Кисіль із сушеної чорниці 25 г сушених плодів чорниці, 100 г цукру, 50 г крохмалю, 1 літр води. Сухі ягоди залити холодною водою та варити доки вони не розм”якнуть. Розтерти ложкою та віджати через сито. У відвар докласти цукру, розведений крохмаль, ретельно розмішуючи, довести до кипіння. Вживати охолодженим. Чорниця із кукурудзяними пластівцями 300 г чорниць, 0,5 л молока, 100 г цукру, 200 г кукурудзяних пластівців. Молоко прокип”ятити із цукром, залити ним пластівці, 3 хвилини проварити, покласти столову ложку вершкового масла, вкласти чорниці, усе добре перемішати, покласти в невеличкі мисочки, поставити на холод. Перед подачею на стіл можна прикрасити кремом, приготовленим з яєчних білків та цукрової пудри. Чорничний морс 1 склянка чорниць, 0,5 склянки цукру-піску, 1 літр води. Чорниці перебрати, помити, розім”яти та відтиснути сік. Сік перелити в скляну банку, накрити та поставити в холодильник. Вижимки залити гарячою водою, прокип”ятити 12 хвилин, процідити і відвар змішати з соком, докласти цукру. Коктейль з чорницями 10 столових ложок чорничного морсу, 10 чайних ложок малинового сиропу промислового виготовлення, 250 г консервованих фруктів ( асорті ), 200 г морозива. Покласти у фужери фрукти та морозиво, влити малиновий сироп та чорничний морс. Гарячий напій 250 мл чорничного соку, 10 ложок ванільного сиропу, півлітра гарячої кип”яченої води. В кастрюлю налити окріп, почекати доки вона розігріється, окріп вилити геть, одразу налити в кастрюлю сік, потім ванільний сироп та окріп. Добре розмішати всі компоненти. На стіл подавати гарячим. Настій із листя ( 2 столові ложки сировини настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують ) по півсклянки 4 рази на день до їди; Чорниця з молоком Півсклянки плодів чорниці, 1 склянка молока, 15 г цукру. В холодне молоко покласти цукор та ягоди, розмішати. Компот із чорниць 2 склянки свіжої чорниці, 150 г цукру, 1 літр води. Цукор розчинити у воді, поставити на вогонь, коли закопить – покласти ягоди і прокип”ятити 10 хвилин. Вживати охолодженим. Чорничний чай 60 г листків чорниці заливають 1 літром сирої холодної води, настоюють 12 годин, варять 5 хвилин, закутують в тепле на 2 години. П”ють по 150 мл 5 разів на день через півгодини після їди. Чорничне вино ( 25 г сухих плодів кип”ятять протягом 20 хвилин в невеликій кількості води, додають 250 мл червоного вина і суміш кип”ятять ще 10 хвилин ) по 1 столовій ложці 3 рази на день при хронічному коліті. Зовнішньо – полоскання свіжим соком плодів або настоєм ( 1 – 2 чайні ложки сушених плодів настоюють 15 хвилин на склянці окропу, проціджують ); Компреси і примочки із свіжого соку плодів або густого відвару ( 100 г свіжих плодів на 500 мл окропу, уварюють наполовину );[7] Висновок Отже, ознайомившись з курсовою роботою, можна зробити висновок про те, що чорниця є досить розповсюдженою лікарською та їстівною рослиною на півночі, в соснових, хвойно-дрібнолистяних та хвойно-широколистяних лісах. Цей низенький кущик з синьо-фіолетовими плодами поширений переважно на помірно-плодючих грунтах разом з іншими представниками родини брусничних. Застосування чорниці досить широке. Поєднання в”яжучих і антисептичних властивостей плодів чорниці робить їх цінним протипоносним засобом при різних запальних станах шлунково-кишкового тракту ( при гострих та хронічних ентероколітах, при дизентерії, для регуляції функціональної діяльності травного каналу ), особливо в дитячій практиці. Плоди чорниці у вигляді відварів допомагають при гіпохромній анемії, жовчокам”яній і сечокам”яній хворобах, подагрі, ревматизмі, екземах, псоріазі, висипках на шкірі ( при вугревій хворобі ), лускатому лишаї, при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі та інших патологічних станах. Крім того, з ягід чорниці можна готувати смачні та корисні напої та страви. Література Гаммерман А.Ф., Кадаев Г.Н., Яценко-Хмелевский А.А. Лекарственные растения. – Москва. – 1990. – 542с. Цыцин Л.С. Атлас лекарственных растений СССР. – Москва. – 1962. – 720с. Ковальов В.М., Павлій О.І., Ісакова Т.І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. – Харків „Прапор”. – 2000. – 703с. Яковлева Г.П., Блинова К.Ф. Фармакогнозия. Санкт-Петербург „Медицина”. – 2004. – 756с. Горохова Т.А., Марсов М.Г., Солєннікова С.М., Бєлоногова В.Д. Елементний склад пагонів чорниці з деяких центральних та північних регіонів Європейської частини Росії //Фармацевтичний журнал. – 2004. - №5. – С.99 – 101. Горохова Т.А., Марсов М.Г., Солєннікова С.М., Бєлоногова В.Д. Макро- і мікроелементи брусниці, буяхів, чорниці та мучниці // Фармацевтичний журнал. – 2004. - №3. – С.102 – 104. Зубков О.І.//Аптека на вашому столі. – 1989. – С.64. – (Сер. 8. „Наука і життя”, №2). Земна Н. Склянка чорниць щодня впродовж чорничного сезону...//Зелена планета. – 2005. – 4 лют. – С.3. Лелявский Ю.//Фармаскоп. – 2003. - №3. – С.29 – 30. 10. Погоріла Л.І. Вплив олії чорниці при курсовому застосуванні протягом двох місяців на активність тканинного тромбопластину мозку в експерименті//Фармацевтичний журнал. – 2005. - №1. – С.88 – 91. 11. Погоріла Л.І. Зміни антигепаринової дії тканинних екстрактів в умовах курсового лікувального застосування олії чорниці // Фармацевтичний журнал. – 2005. - №6. – С.66 – 70. 12. Запекина В. Черника галбри //Лекарственные растения. – 2001. - №20. – С.5. 13. HYPERLINK "http://med.centerit.ru/ivanov/g9/d4.htm" http://med.centerit.ru/ivanov/g9/d4.htm

Похожие записи