ВІТАМІНИ

Уперше з вітамінами зіткнувся росіянин учений Лунін. Він провів
експеримент із мишами, розділивши їх на 2 групи. Одну групу він годував
натуральним незбираним молоком, а іншу тримав на штучній дієті, що
складається з білка-казеїну, цукру, жиру, мінеральних солей і води.

Через 3 міс. миші другої групи загинули, а першої залишилися здоровими.
Цей досвід показав, що крім живильних речовин для нормальної
життєдіяльності організму необхідно ще якісь фактори.

Трохи пізніше голландський учений Эйкман — лікар, що працював на
острові, Ява звернув увагу на те, що серед населення, хто харчувався
полірований очищеним рисом хворіли на захворювання зв’язаним із поразкою
нервової системи — поліневрит. Ці ж випадки були відзначені у в’язниці,
серед ув’язнених. Це захворювання було названо Бери-Бери. У 1911 році
поляк Казимир Функ виділив зі шкірки рису речовина, яке попереджало
захворювання Бери-Бери. Ця речовина містила аміногрупу і він його назвав
вітамін (кручена — життя, амін — амін, тобто життєвий амін) . До
теперішнього часу відомо більш 30 вітамінів. Деякі з них не містять
аміногрупу, але за традицією вони теж називаються вітамінами.

Вітаміни — це низькомолекулярні біологічні активні речовини, що
забезпечують нормальний плин біохімічних і фізіологічних процесів в
організмі. Вони є необхідні складової їжі і роблять дію на обмін речовин
у дуже малих кількостях. Добова потреба у вітамінах виміряється в
міліграмах, мікрограмах. Деякі вітаміни можуть узагалі не синтезуватися
в чи організмі синтезуватися в недостатніх кількостях і повинні
надходити ззовні (добова потреба холіну — 1 г/доб, добова потреба в
поліненасичених вищих жирних кислотах 1 г/доб) Вітаміни містяться в
продуктах рослинного й тваринного походження, тому важливо знати вміст
вітамінів у продукті. З харчових продуктів вітаміни виділяють
використовуючи полярні й неполярні розчинники. Для кількісного
визначення використовують флюорометричні, спектрометричні,
титрометричні, фотоколориметричні методи. Для поділу вітамінів
використовуються хромотаграфічні методи.

Усі вітаміни різноманітні по хімічній будові і властивостях. І їх
розділяють на 2 групи по розчинності:

водо-розчинні вітаміни — З, група В, і ін.

жиро розчинні — А,Д,Е,К.

Вітаміни або називають латинськими буквами (А,У,З,D) або хімічною назвою
по авітамінозі який притаманні даному вітаміну.

Провітаміни — речовини, що за певних умов переходять у вітаміни
(каротин, наприклад, переходить у вітамін А, 7-дегідрохолестерин
переходить у вітамін Д3).

При нестачі вітамінів розвивається гіповітаміноз, а при відсутності їх
розвивається авітаміноз. При надлишку вітамінів розвивається
гіпервітаміноз.

Причини авітаминозів:

При дефіциті вітаміном у їжі

При порушенні процесу усмоктування вітаміном у кров, при захворюванні
кишечнику

При порушенні механізмів, що лежать в основі дії вітаміном на клітку
(при вагітності)

При ряді професійних захворювань — у водіїв, робітники гарячих цехів, і
т.д. коли потрібно більше вітамінів чим у звичайних умовах.

Біологічна роль вітамінів — вплив на функції ферментом. Велика частина
вітамінів у виді чи коферментів кофакторів входить до складу ферментом.

Антивітаміни — структурні аналогія вітамінів, що блокують рецептори
вітаміном (параамінобензойна кислота, наприклад, потрібна для
нормального росту мікроорганізмів кишечнику. Антивітаміном для неї є
парааміносаліцилова кислота — ПАСК. ПАСК є конкурентом інгібітором і
блокатором рецептором ПАБК. Ця властивість використовується у
фармакології для створення і пошуку препаратів — сульфаніламідів, які
придушують ріст чужорідної флори, шляхом інгібування параамінобензойних
рецепторів).

ВІТАМІН У1 (ТІАМІН, АНТИНЕВРИТНИЙ)

Особливості хімічної структури: має 2 кільця — піримідинове й
імадозольне. Біологічна активність У1 зв’язана з імідазольним кільцем.

Фізико-хімічні властивості.

Кристалічний препарат у вигляді безбарвних голок, добре розчинний у
воді, крижаній оцтовій кислоті, етиловому спирті. Стійкий у кислому
середовищі при температурі 140 градусів. Кислі розчини вітаміну В1 можна
стерилізувати. При варінні їжі вітамін може руйнуватися (чи при
перебуванні в лужному середовищі) або вимиватися у воду. Під дією
окислювачів У1 переходить у тіохром, що легко визначити по інтенсивній
синій флюоресценції. Реакція покладена в основу кількісного визначення
вітаміну В1. стійкий до ультрафіолетових променів. У природі
розповсюджений широко. Більше всього в рослинних продуктах. Особливо
багато в сухих харчових і пивних дріжджах, у неочищеному рисі, борошні,
горосі. У тваринних продуктах — у печінці, нирках, серці, головному
мозку.

Кофермент вітаміну В1 — тіамінпирофосфат (ТПФ) і тіаміндифосфат (ТДФ).

Фосфорований препарат — кокарбоксилаза. Кокарбоксилаза широко
використовується в клінічній практиці — у терапії інфаркту міокарда для
збільшення метаболічної активності міокардіоцитів.

Добова потреба складає 2-3 мг.

ТПФ чи ТДФ входять до складу 3 ферментів:

піруватдегідрогеназа, що каталізує окисне декарбоксилування
пировиноградної кислоти у вуглеводному обміні.

Альфа-кетоглютаратдегідрогеназа. Каталізує окисне декарбоксилування
альфа-кетоглютарової кислоти

транскетолаза-фермент пентозного циклу (пентозофосфатного). Здійснює
перенос гликоль-альдегидного радикала від кетоцукрів на альдоцукру

У1 є інгібітором ферменту — холінестерази, яка розщеплює медіатор ЦНС
ацетилхолін.

Ознаки авітамінозу ( хвороба Бери-Бери):

Дегенеративні процеси в периферичних нервах, що супроводжується
парезами, парестезіями.

Порушення серцевої діяльності (патологічна гіпертрофія шлуночків серця,
тахікардія, ознаки дистрофічної поразки міокарда — виснаження стінок
міокарда виникає у важких випадках)

Порушення у водяному обміні (гідроторакс, асцит, набряки нижніх
кінцівок)

Порушення секреторної й моторної функції ЖКТ

Порушення діяльності ЦНС, що у важких випадках може виявлятися як
деменція.

Таким чином, для простоти запам’ятовування всі симптоми можна позначити
як три Д: дистрофії, дегенерація, деменція.

ВІТАМІН У2 (6,7-ДИМЕТЛ, 9-РИБИТИЛИЗОАЛЛКСАЗИН), РИБОФЛАВІН.

Добре розчинний у воді. Жовтокристалічне забарвлення. Руйнується при
опроміненні ультрафіолетовими променями. Водяні розчини володіють
жовто-зеленої флюоресцуючим забарвленням, що може використовуватися для
кількісного визначення вітаміну в тих чи інших продуктах.

Молекула рибофлавіну має окислювально-відновні властивості, приєднуючи 2
атоми водню, відновлюється в безбарвну лейкосполуку.

Широко розповсюджений у природі. У тваринних продуктах — печінка,
бруньки, серце, молочні продукти. У рослинних продуктах — пивні дріжджі
(Пийте пиво спокійно і з насолодою і будете здорові!)

Добова потреба 2-4 мг.

Участь в обміні речовин: рибофлавін всмоктуючи в кишці, піддається
фосфоруванню й утворить 2 коферменти:

флавинмононуклеотид (ФМН)

флавинаденилдинуклеотид (ФАД)

Працюють ці коферменти в складі флавинових ферментів — дегідрогеназ,
редуктаз. Цитохроморедукази й сукцинілдегідрогеназа беруть участь у
процесі тихорєцького подиху, будучи переносниками іонів водню.

Гіпо й авітаміноз вітаміну В2:

Анемія-зниження кількості гемоглобіну й еритроцитів на одиницю маси
крові.

Неврологічні розлади (м’язова слабість, пекучі болі в ногах, атаксія —
порушення ходи, гіпокинезії — сповільнення руху, неможливість швидко
зробити рух).

Зупинка росту волосся, а внаслідок цього випадання волосся.

Васкуоляризація (проростання грубих судин у роговицю спричиняє її
помутніння й зменшення гостроти зору) і запалення роговиці — кератит,
катаракти (помутніння кристалика, не можна забувати, що в лікуванні
будь-якої катаракти необхідно вводити в організм вітаміни групи В і
особливо В2, тому що вони поліпшують процеси метаболізму в кристалику і
перешкоджають подальшому розвитку захворювання) .

Запалення слизуватої оболонки ротової порожнини, губ, ясен.

Дегенерація мієлинової оболонки периферичних нервів, що супроводжується
паралічем нижніх кінцівок.

Похожие записи