.

Багатошарові пов\’язки. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2438
Скачать документ

Реферат на тему:

Багатошарові пов’язки. Народні методи лікування

Такі пов’язки роблять так. Складену у 4 —б —8 разів тканину намочують у
воді температури 16—18 °С, викручують та накладають на певну ділянку
тіла. Після підсихання компрес не знімають, а на нього накладають
другий, також “холодний”, але тканину не викручують так сильно. Після
підсихання другого шару поверх нього накладають третій компрес.
Тривалість процедури нерідко становить 10—12 год та більше.

Багатошарові пов’язки призначають головним чином для лікування
задавнених ран, що погано гояться, затвердіння, кіст, нориць,
остеомієліту.

Компрес на хребет. Збуджувальне обгортання накладають на хребетний стовп
від потилиці до сідничних кісток. Складену у 4 —6 разів бавовняну
тканину (ширина 6—10 см) змочують у воді температури 22 — 25 °С,
накладають на означену ділянку, зверху накривають вовняним полотном і
закріплюють еластичними бинтами навколо грудної клітки та живота.

Компреси на хребет використовують при запальних захворюваннях спинного
мозку, поліомієліті, дитячому церебральному паралічі.

ВАННИ

Ванни можуть бути загальними (повними) і місцевими (частковими) різної
температури, тривалості й містити різні компоненти.

Залежно від.температури ванни поділяють на гарячі (40—42 °С), теплі (37
— 39 °С), індиферентні (32 — 36 °С), прохолодні (30 — 20 °С) та холодні
(до 20 °С).

Індиферентна температура — це температура, яка не дає відчуття ні тепла,
ні холоду, тобто не зумовлює температурного подразнення.

Лікувальні ванни можуть бути з лікарськими засобами й травами.

Загальні (повні) ванни. Для загальної ванни беруть 200 — 250 л води
(маленьким дітям — менше, відповідно до віку).

Дитина під час прийняття ванни має бути розслабленою, спокійною. Рівень
води повинен доходити до середини грудної клітки. Якщо рівень води у
ванні вищий, утруднюється дихання, погіршується кровообіг. Тривалість
ванни — 10 — 15 хв.

Під час приймання ванни треба стежити за загальним станом дитини,
кольором її шкіри. Якщо дитина зблідла, скаржиться на загальну
слабкість, запаморочення, у неї частий ниткоподібний пульс та прискорене
поверхневе дихання, треба негайно вийняти її з ванни, покласти на
кушетку (ноги мають бути в положенні вище від голови), дати понюхати
ватку, змочену 10 % розчином аміаку, потерти скроні.

Після ванни дитину обгортають зігрітим простирадлом, добре витирають.
Рекомендують повний спокій протягом 20 — 30 хв. Хворий відпочиває
лежачи.

Прохолодні загальні ванни використовують для лікування неврозу,
невротичних станів, при гіпотензії, а також з метою загартування
організму.

Ванни індиферентної температури призначають при неврозі,
вегетативно-судинній дистонії, гіпертонічній хворобі І стадії.

Теплі загальні ванни корисні при хронічному артриті, неврозі, після
травм і захворювань головного та спинного мозку, при пневмонії,
бронхіті, бронхіальній астмі, гастриті, коліті, гепатиті, виразковій
хворобі шлунка, хронічному гломерулонефриті.

Гарячі ванни ефективні при хронічному поліартриті, ожирінні І та II
ступенів, хронічних гінекологічних захворюваннях, бронхіальній астмі,
хронічному бронхіті та бронхопневмонії, приступах сечо- та
жовчнокам’яної хвороби.

Сидячі ванни. Для сидячих ванн використовують спеціальну ванну або
глибокий таз (до 35 см).

Дитина сідає у ванну, рівень води повинен досягати пупка. Ноги лишаються
на підлозі поза ванною. їх можна поставити у таз з гарячою водою

Тривалість ванни — від 5 до 25 хв.

Сидячі ванни безпосередньо впливають на нижню частину живота і загалом
на весь організм. Сидячі ванни особливо корисні при хронічних
захворюваннях органів нижньої частити живота (матки, передміхурової
залози, кінцевих відділів товстої кишки). їх використовують також з
метою відтягання крові від розташованих вище запалених органів, при
запамороченні, неспанні тощо.

Для теплої сидячої ванни беруть воду температури 37 — 39 °С.Теплі ванни
діють заспокійливо, послаблюють тонічні та спастичні скорочення м’язів,
знижують тонус судин. Після ванни дитину треба обмити водою температури
22 — 25 °С. Для теплої сидячої ванни нерідко використовують відвар трави
хвощу польового, сінної потерті або вівсяної соломи.

Для гарячої сидячої ванни беруть воду температури 40 — 42 °С. Вони
тамують судомний біль і тенезми сечового міхура. їх використовують при
кольках (нирковій, кишковій).

Гірчичні ванни. Гірчичні ванни для дітей готують так: у ванну, заповнену
водою потрібної температури, опускають марлевий мішечок з гірчицею з
розрахунку 1 г на 1 л води. Гірчицю попередньо треба розмішати в теплій
воді до кашкоподібної консистенції.

Звичайно температура води для загальної ванни становить 37 — 38 °С, для
місцевої — 37 — 39 °С. Тривалість ванни 3 — 7 хв.

Під час загальної гірчичної ванни дитину краще покласти на живіт так,
щоб підборіддя спиралося на стінку ванни (дихати свіжим повітрям) — для
запобігання рефлекторному бронхоспазму, перезбудженню центральної
нервової, серцево-судинної та дихальної систем.

Після ванни дитину обливають теплою водою, обтирають і кладуть у ліжко
на 30 — 40 хв, накриваючи зігрітим простирадлом і ковдрою.

Ванни виявляють різко подразну дію на шкіру — швидко розвивається
гіперемія її, поліпшується периферичний кровоплин, посилюється
потовиділення. Рефлекторно поліпшуються кровоплин у внутрішніх органах,
обмін речовин, ослаблюються спазми гладеньких м’язів.

Гірчичні ванни застосовують при капілярному бронхіті, бронхіоліті,
запаленні легенів, інших захворюваннях органів дихання неалергійного
походження.

Протипоказання: органічні захворювання серцево-судинної системи та
нирок.

Мал. 11. Сидяча ванна (а) та ванна для тулуба (б)

Ванни для ніг. Ножні ванни можуть бути низькими (для стопи) і високими
(до колін). Початкова температура води —36 °С. Поступово підливають
гарячу воду, доводячи температуру до 39 — 40 °С. Тривалість ванни —
10—15 хв.

Після ванни ноги насухо витирають, надягають шкарпетки. Дитину кладуть у
ліжко і накривають теплою ковдрою.

Ванни для стоп (температура води 37 — 41 °С) роблять з відвару вівсяної
соломи, сінної потерті (100 г на 10 л води). Тривалість ванни — 15 хв.

Для гірчичних ванн для ніг беруть 1—2 столові ложки гірчиці. У мішечку
опускають у відро з водою температури 37 — 39 °С. Тривалість ванни 5 — 7
хв. Після ванни ноги обмивають теплою водою, витирають рушником. Дитину
кладуть у ліжко.

Ножні ванни призначають при безсонні,припливах крові до голови, гострому
риніті, трахеобронхіті, бронхіальній астмі тощо.

При використанні ножних ванн зменшується кровопостачання судин головного
мозку, знижується внутрішньочерепний тиск.

Ножні гірчичні ванни використовують при неврозі, зокрема такому, що
супроводжується безсонням, при хронічній гіпертонічній енцефалопатії,
призначають їх хворим з синдромами підвищення внутрішньочерепного тиску.

Хвойні ванни. Великої популярності набули ароматичні (хвойні) ванни. До
води додають 1—2 столові ложки натурального соснового екстракту, 50—100
г порошку хвої сосни або відвар соснових голок (50 — 100 г на 10 л
води).

Вода набуває зеленувато-рожевого кольору і має запах хвої. Окрім
приємного кольору і запаху, при хвойних ваннах використовується і деяка
ніжна подразнювальна дія ароматичних речовин на шкіру.

Температура води — 36 — 37 °С. Тривалість ванни — 7 — 10 хв.

Хвойні ванни заспокійливо діють на нервову систему, стимулюють
кровообіг. Призначають при рахіті, функціональних розладах нервової
системи. За наявності серцево-судинної патології та ураження нирок треба
бути обережним.

Соляні ванни. Для приготування соляної ванни до 10 л води додають 50 г
морської або кам’яної кухонної солі. Сіль насипають у марлевий мішечок і
підвішують до крана з гарячою водою (у воду в ванні потрапляє чистий
розчин солі).

Тривалість першої ванни — 3 — 5 хв. Поступово її збільшують на 1 хв
(через кожні 2 — 3 доби), доводячи до 15 хв. Температура води першої
ванни — 36,5 °С, через 3 — 4 доби — 35 °С.

j h;

h;

h;

h;

h;

h;

h;

3/4

??????Після ванни дитину обмивають водою температури, що на 1 —2 °С нижча за ту, яку використовували для ванни. Соляні ванни виявляють тонізуючу, загальнозміцнювальну, седативну дію на нервову систему, посилюють обмін речовин, дещо подразнюють шкіру. Призначають при рахіті, скрофульозі (золотусі), невралгії, зниженому тонусі м'язів, псоріазі та інших захворюваннях шкіри. Крохмальні ванни. Готують з крохмалю або пшеничних висівок. Беруть 100 — 200 г крохмалю чи 0,5 — 1 кг висівок. Крохмаль попередньо розмішують у невеликій кількості холодної води та виливають у ванну. З пшеничних висівок готують відвар, який після проціджування додають до ванни. Тривалість процедури — 8—12 хв. Температура води — 35 — 37 °С. Ванни виявляють обволікальну дію. їх застосовують головним чином при шкірних хворобах, неврозі, ексудативному діатезі, нейродерміті, екземі, які супроводжуються свербежем. Содові ванни. Содові ванни готують з розчину натрію гідрокарбонату (питної соди). На 100—150 л води беруть 200 — 250 г питної соди. Початкова температура води — 37 °С. Для кожної наступної ванни її підвищують на 0,5 °С, доводячи до 39 °С. Тривалість ванни — не більше 5 хв. Приймати 2 — 3 рази на тиждень. Загальні содові ванни призначають дітям віком після 12 років. Ванни сприятливо діють на роговий шар шкіри, сприяють відшаруванню відмерлих клітин. Загальні та місцеві содові ванни використовують при дерматиті, себореї, сухій екземі, грибкових ураженнях для очищення поверхневих шарів шкіри. Постільна парова ванна Для проведення постільної парової ванни спочатку накладають повне збуджувальне обгортання температури 18 — 25 °С. Потім кладуть грілки поперек стоп і в ділянці колін (мал. 1). Для зігрівальних грілок найкраще використовувати пляшки з-під шампанського з герметичними пробками. Попередньо нагріті у каструлі з киплячою водою пляшки наповнити окропом, закоркувати і обгорнути намоченим у гарячій воді та трохи віджатим рушником. Кожну пляшку покласти у вовняну панчоху або обгорнути вовняною тканиною. Одну підготовлену пляшку-грілку покласти поперек стоп, другу — біля колін на відстані 20 см від тіла. Між грілками і тілом хворого покласти по шматку вовняної тканини, аби запобігти ошпаренню. Звичайно дитині досить однієї грілки, яку кладуть поперек стоп. Хворого з грілками накрити вовняною ковдрою, підгорнувши її під шию, тулуб та ноги. Зверху покласти пухову ковдру. Між п'ятами та ножним краєм ліжка покласти подушку. Шию обгорнути рушником, на голову покласти холодний компрес або листки капусти. Тривалість постільної парової ванни — від 30 хв до 1 год. Після закінчення ванни швидко обтерти тіло дитини рушником, змоченим водою температури 20 — 22 °С. Маленькі діти легше переносять збуджувальні тричетвертинні обгортання з використанням 1—2 грілок-пляшок. У деяких випадках роблять лише сухе обгортання і прикладають грілки-пляшки. Постільна парова ванна справляє щадний вплив, не зумовлює втоми, а тому корисна дітям. Мал. 1 Постільна парова ванна Вологе тепло, що утворюється за рахунок віддавання пари грілками-пляшками, у поєднанні з випаровуванням сприяє розм'якшенню шкіри, очищенню її пор, стимулює приплив крові до шкіри від переповнених нею органів. Периферичні нервові закінчення подразнюються, що позначається на всій нервовій системі. Під впливом ванни шлаки, токсини виділяються через шкіру з потом. Ванни протипоказані при вадах серця, надмірному припливі крові, під час тяжких хронічних та інфекційних захворювань.Не слід застосовувати парові ванни під час високої температури тіла (понад 39 °С). Проте вони дуже корисні при ознобі. Надзвичайно корисні постільні парові ванни також при нежитю, кашлі, бронхіті, пієлонефриті, скарлатині, дифтерії тощо. Повітря в кімнаті повинно бути чистим, але ванни не слід приймати при відчинених вікнах, бо протяг може звести нанівець їх лікувальний ефект. Парова ванна для голови. Голову хворого разом із посудиною, наполовину наповненою окропом, накривають товстим вовняним покривалом, яке опускається до підлоги. Процедура має тривати доти, доки не почне виділятися піт. Призначають дітям старшого віку при риніті, отиті, особливо гнійному, зубному болю, невралгії, висипці на обличчі. Для парової ванни використовують відвар трави шавлії лікарської, деревію звичайного, листків подорожника великого, липового цвіту. Тривалість ванни — не більше 15 хв. Процедури слід проводити 1—2 рази на тиждень. Парові ванни для голови протипоказані при тяжких серцево-судинних, легеневих захворюваннях, що супроводжуються задишкою, акроціанозом, при набряках, бронхіальнііі астмі, вегетативно-судинній дистонії, деяких нервових та психічних захворюваннях. ДУШ Душ — водолікувальна процедура, під час якої на тіло людини під тиском спрямовують струмінь води певної температури. Дія душу зумовлена поєднанням температурного і механічного подразнення. Розрізняють загальний та місцевий (на ділянки живота, спини, промежини, нижніх кінцівок) душі. Стабільний душ середнього або низького тиску забезпечується потоком дрібних струменів води (у вигляді дощу). Використовують теплий, індиферентний та прохолодний душі. Частіше приймають душ індиферентної температури (34 —36 °С). Тривалість душу при перших процедурах — до 1 хв., поступово її збільшують до 3—4 хв. Після душу рекомендують розтерти шкіру дитини. Короткочасний холодний (до 20 °С) і гарячий (40 — 42 °С) душі подразнюють периферичні нервові закінчення та всю нервову систему. Вони тонізують м'язи, судини. Якщо душ триває понад 2 — 3 хв, з'являється втома, знижується збудливість нервових рецепторів. Теплий душ (37 — 39 °С) впливає заспокійливо. У разі тривалого його впливу також з'являється втома. Душ призначають головним чином при порушенні функцій нервової системи. З метою загартування призначають контрастний душ. Температуру води змінюють 4 — 5 разів, починаючи процедуру з теплої води та закінчуючи прохолодною. Поверхню тіла піддають дії теплої води (39° С) 20 с, а холодної (25 — 23 °С) — 10 с. З часом різницю температури води збільшують. Контрастний місцевий душ використовують при ожирінні, атонічному запорі, надмірній пітливості стоп. ЛІТЕРАТУРА Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент: «Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис, 1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.: Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. — 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.: Наук, думка, 1988. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с. Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров'я, 1975. — 446 с. Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. — 543 с. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. — К.: Здоров'я, 1986. — 274 с. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск: Наука, 1991. - 432 с. Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с. Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904. Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров'я, 1965. — 345 с. Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с. Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с. Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.: Металлургия, 1989. - 425 с. Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров'я, Медекол, 1992. - 180 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020