Реферат на тему:

Атеросклероз

Атеросклероз – це хронічне захворювання, що характеризується системним
ураженням стінок судин з відкладанням у них ліпідів і солей,
розростанням сполучної тканини і звуженням судин.

Фактори ризику: До них слід віднести:

І – немодифіковані:

а). вік чоловіка > 45, жінки > 55;

б). чоловіча стать;

в). генетична обумовленість, або спадковість.

ІІ – модифіковані:

1. Постійне нервово-психічне напруження.

2. Порушення ліпідного обміну.

3. Підвищення АТ.

4. Куріння тютюну.

5. Підвищену масу тіла.

6. Переїдання, особливо вживання їжі, що містить багато жирів тваринного
походження і вуглеводів.

7. Недостатню фізичну активність.

8. Порушення вуглевого обміну, наприклад при цукровому діабеті.

9. Порушення білкового обміну.

Класифікація атеросклерозу за О.И. М’ясниковим, 1960:

І. За локалізацією:

Атеросклероз вінцевих артерій.

Атеросклероз мозкових артерій.

Атеросклероз аорти та її гілок.

Атеросклероз ниркових артерій.

Атеросклероз периферичних артерій.

ІІ. За стадією розвитку атеросклерозу виділяють два періоди:

І. Початковий доклінічний, що характеризується функціональними змінами
судин, підвищенням рівня ліпідів і ?-ліпопротеїдів.

2. Період клінічних проявів, що має 3 стадії:

2.1. ішемічну (наприклад, стосовно вінцевих артерій – це напади
стенокардії);

2.2. тромбонекротичну (наприклад, інфаркт міокарду);

2.3. фіброзну (постінфарктний кардіосклероз).

Паталогоанатомічно у великих артеріях еластичного типу виділяють 4
стадії морфогенезу атеросклерозу:

І стадія – ліпоідоз (відкладання ліпідів і ліпідно-білкових комплексів
в інтиму судин);

ІІ стадія – ліпосклероз — реактивне розростання сполучної тканини;

Ш стадія атеросклерозу – іде розпад бляшок, утворення виразок і тромбів;

ІУ стадія атеросклерозу: в бляшки відкладаються солі особливо Са.

Ішемічна хвороба серця по визначенню комітета ВООЗ є острим, або скритим
хронічним ураженням серцевого м’язу, внаслідок його зменшеного, або
припиненого раптово кровопостачання.

Стенокардія – це приступ короткочасного і минущого загрудинного болю,
який викликаний фізичними, емоційними навантаженнями або іншими
чинниками і супроводжується тимчасовою невідповідністю метаболічних
потреб міокарда можливостям коронарного кровообігу.

Класифікація стенокардії (ВООЗ, 1979; ВКНЦ, 1983):

І. Стенокардія напруги:

що вперше виникла;

стабільна (із зазначенням функціонального класу: І,ІІ,Ш,ІУ);

прогресуюча.

Спонтанна (особлива, варіантна, Принцметала).

Функціональні класи хворих стабільною стенокардією в залежності від
здатності переносити фізичне навантаження (канадська класифікація
функціональних класів):

І. Функціональний клас (ФК-І) – хворий добре переносить звичайне для
нього фізичне навантаженння. Приступи стенокардії виникають при
навантаженнях великої інтенсивності;

ІІ. Функціональний клас (ФК-ІІ) – приступи стенокардії у хворих
виникають при ходьбі на рівному місці на відстані більш ніж 500 м., при
підйомі на 2 поверхи і вище;

Ш. Функціональний клас (ФК-Ш) — приступи стенокардії виникають при
ходьбі у звичайному темпі на рівному місці на відстані 100-500 м., при
сходженні на І-й поверх;

ІУ. Функціональний клас (ФК-ІУ) – приступи стенокардії виникають при
незначних фізичних навантаженнях, ходьбі по рівній місцевості на
відстані менш як 100 м., а також у спокої. Стенокардія спокою вважається
стенокардією напруги з дуже низьким порогом навантаження, що провокує
напад.

Інфаркт міокарду (ІМ) – найважливіша форма ішемічної хвороби серця, яка
зумовлена розвитком одного або кількох вогнищ ішемічного некрозу в
серцевому м’язі, внаслідок тромбозу коронарної артерії з розвитком
абсолютної недостатності коронарного кровотоку.

Класифікація інфаркту міокарда

І. За глибиною ураження:

Великовогнищевий (трансмуральний).

Дрібновогнищевий.

ІІ. Морфологічні стадії ІМ:

а) найгостріша, або стадія ушкодження;

б) гостра стадія;

в) підгостра стадія (рубцювання);

г) стадія рубця.

Атипові форми ІМ (по клінічному протіканню) – абдомінальний, або
гастралгічний, астматичний, цереброваскулярний, аритмічний,
безсимптомний перебіг.

Кардіогенний шок – клінічний синдром, який характеризується гіпотонією
та різким погіршеням кровопостачання (гіпоперфузією) органів і тканин.
Виникає у 7-8% хворих на гострий інфаркт міокарда.

Класифікація кардіогенного шоку за ступенем важкості (О.С. Сметньов,
1971)

Ознаки І ступінь ІІ ступінь ІІІ ступінь

1. Артеріальний тиск, мм.рт.ст. 90/60 – 60/40 80/50 – 40/20 нижче 50/10

2. Пульсовий тиск, мм.рт.ст 40 — 25 30 — 15 нижче 15

3. Пульс за 1 хв. 100 — 110 110 — 120 більше 120

4. Тривалість шоку, годин 1 — 5 5 — 12 більше доби

5. Діурез, мл/год. більше 20 5 — 10 анурія

6. Гостра серцева недостатність відсутня набряк легень у 20% випадків
набряк легень у 75% випадків

7. Реакція на медикаментозну терапію швидка, стійка сповільнена,
нестійка практично відсутня

8. Смертність,% 7 12 до 90

Похожие записи