Реферат на тему:
Асцит (Водянка). Народні методи лікування
Асцит — водянка черевної порожнини, скупчення транссудату (бідної на
білки рідини) в ній.
Водянка — не самостійна хвороба. Вона виникає внаслідок різних
захворювань, зокрема хвороб серця та кровоносних судин, які
супроводжуються серцевою недостатністю II —III ступеня, печінки та
системи ворітної вени, підшлункової залози, нирок, легенів, а також
кровотворних органів.
Найчастіше асцит розвивається повільно. Раптова його поява свідчить про
гострий процес.
Хворі з асцитом скаржаться на збільшення живота, задишку.
У разі накопичення в животі великої кількості рідини він стає
розтягненим.
Шкіра напружена, блискуча. Значний випіт зумовлює утруднення дихання та
кровообігу.
Перебіг асциту залежить від того, яка хвороба його спричинила.
У разі значного асциту хворі потребують постільного режиму.
В харчовому раціоні обмежують кількість солі та рідини. Призначають
дієту з достатнім вмістом білків та солей калію (сухофрукти, овочі,
печена картопля, курага, яблука). Корисні гарбузи, петрушка, лимони,
хрін, виноград, селера, буряки, часник, горіхи, інжир, овес, ячмінь.
Пункцію живота при асциті призначають лише у разі значного порушення
роботи серця й органів дихання. Проте видалення великої кількості рідини
може сприяти розвиткові тяжких ускладнень. До того ж, якщо не усунути
причину патології, рідина знову накопичуватиметься.
Сечогінні засоби використовують обережно.
До сильних сечогінних препаратів належить трава аврану лікарського: 1
чайну ложку залити 200 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 1 столовій
ложці 3 — 4 рази на день. Доза розрахована для дітей, що старші за 12
років. Після прийому настою з’являються водянисті випорожнення, об’єм
живота на деякий час значно зменшується. У декого пронос супроводжується
болем у животі (у цьому разі траву треба призначати через день або
зовсім відмінити).
Відвар кореня бузини трав’янистої виявляє сильну сечогінну дію, стимулює
видільні функції інших органів. Чайну ложку кореня залити 200 мл теплої
води, настояти 1 год, довести до кипіння, кип’ятити 5 хв на малому
вогні. Приймати по 1—2 столові ложки 2 — 3 рази на день. Дають дітям
віком після 7 років.
Траву дроку красильного використовують при захворюваннях печінки,
жовтяниці, асциті: 1 столову ложку залити 400 мл окропу, уварити до 1/3
від початкового об’єму. Пити по 1 столовій ложці через 2 год, поки не
почне виділятися сеча. Такі прийоми повторювати через день. Дітям
молодшого віку призначають з обережністю, зменшуючи дозу.
У разі застійних явищ у печінці як жовчогінний та сечогінний засіб
використовують настій трави золотушника звичайного: 1,5 столової ложки
залити 250 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 1/4 склянки 4 рази на
день.
До сильних сечогінних засобів належить петрушка городня. 400 г кореня
петрушки нарізати, залити молоком та поставити в не надто гарячу піч.
Молоко має пряжитися, а не кипіти. Приймати по 1—2 столові ложки через 1
год.
Дітям молодшого віку призначають суміш кореня петрушки городньої та
зерна ячменю звичайного. Беруть по 2 столові ложки сировини, заливають 2
л води, варять 20 хв на малому вогні. До відвару додають по 1 столовій
ложці квіткових кошиків ромашки лікарської, листків ліщини звичайної і
стовпчиків з приймочками кукурудзи звичайної. Знову кип’ятять 10 хв на
малому вогні, проціджують. Пити треба по 25 — 50 мл 3 рази на день перед
їдою.
При водянці плевральної порожнини порошок насіння моркви змішують із
медом у однакових пропорціях. Приймають по 1 чайній ложці 4 — 5 разів на
день.
Для лікування хвороб печінки, що супроводжуються асцитом, використовують
настій плодів жостеру проносного: 1,5 столової ложки залити 200 мл
перевареної води, настояти 8 год. Випити за два прийоми — уранці та
ввечері (доза залежить від віку дитини). За допомогою проносного засобу
можна регулювати випорожнення, завдяки чому обмежується надходження
токсичних речовин із кишечнику в печінку.
F x
(?2
Ue
При водянці дуже корисні свічки та клізми, особливо клізми з відвару
кореневища півників болотяних: 1 чайну ложку сировини залити 300 мл
окропу, кип’ятити 5 хв на малому вогні, процідити. Кількість відвару для
клізм залежить від віку дитини.
Накладання гарячих компресів на праве підребер’я зменшує венозний застій
в печінці та у ділянці, що кровопостачається ворітною веною.
Якщо водянка виникає внаслідок захворювань нирок, використовують
потогінні засоби. Добре діє постільна парова ванна, після якої тіло
обтирають водою температури 22 — 23 °С.
Для зменшення водянки рекомендують таку суміш: Кореневище вовчуга
польового — 25 г Трава горицвіту весняного — 25 г
Листки берези бородавчастої — 25 г
Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 2 год. Пити ковтками
протягом дня.
Ефективний компрес із листків берези бородавчастої. Хворого вкладають у
ліжко, на живіт кладуть товстий шар листків берези, накривають теплою
ковдрою і дають пити потогінний чай. Для його приготування треба взяти
по 10 г квіток бузини чорної та суцвіть з приквітками липи серцелистої.
1,5 столової ложки суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити до 2 хв на
малому вогні. Випити гарячим за один раз. Дітям віком до 8 років дозу
зменшити вдвічі.
Зменшує накопичення рідини при асциті прийом порошку листків подорожника
великого. Дітям давати по 1—3 г порошку, добавляючи в їжу.
Для лікування хронічної недостатності кровообігу використовують
препарати наперстянки пурпурової. Порошок листків дітям до 1 року дають
по 0,005 — 0,01 г, від 2 до 3 років — по 0,02 г, від 4 до 6 років — по
0,03 г, 7 років — по 0,03 — 0,04 г, після 7 років — по 0,05 — 0,07 г 3
рази на день. Через тиждень дозу зменшують удвічі. Курс лікування триває
в середньому 2 — 3 тиж. Препарати наперстянки давати дітям можна тільки
за призначенням та під наглядом лікаря.
Для визначення кількості рідини в тканинах, поряд з іншими показниками,
вираховують співвідношення вжитої і виділеної протягом доби рідини.
З цією ж самою метою дитину раз на 4 — 5 діб зважують уранці натще після
спорожнення кишечнику й сечового міхура. Хворим з асцитом щодня
вимірюють обвід живота.
Лікують водянку залежно від причини, що призвела до її розвитку.
ЛІТЕРАТУРА
Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.
Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.
Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.
Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.
Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.
Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.
Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.
Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.
Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:
Здоров’я, 1986. — 274 с.
Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:
Наука, 1991. – 432 с.
Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.
Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.
Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.
Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.
Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.
Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.
Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.
Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.
Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
