медицина

Реферат

на тему:

Артеріальна гіпертензія

Артеріальна гіпертензія (АГ) — одне з найпоширеніших хронічних
захворювань людини. В 2000 році було офіційно зареєстровано більше 7,6
млн. хворих з артеріальною гіпертензією, спостерігається стійкий ріст
цього показника на 40% в порівнянні з 1997 роком і на 18%: у порівнянні
з 1999 роком. Збільшення цього показника слід розцінювати як позитивну
тенденцію, яка свідчить про ефективну роботу з виявлення цієї патології.
Хоча існують певні розходження між офіційною статистикою та результатами
епідеміологічних досліджень, які свідчать, що значна доля хворих з
підвищеним артеріальним тиском (АТ) в Україні залишається не виявленою.
За такими підрахунками реально виявляють половину з тих, хто має
підвищений АТ. Більш точний аналіз з урахуванням діючих зараз нормативів
свідчить, що підвищений артеріальний тиск визначається більш ніж в 13
млн. жителів України або 44% дорослого населення [2,6].

В теперішній час залишається актуальною проблема підготовки до планового
оперативного лікування та анестезії хворих із супутніми
серцево-судинними захворюваннями, серед яких більша частина належить АГ.
Це визначається перш за все високою частотою ускладнень в
післяопераційному періоді, пов’язаних із порушеннями центрального та
периферичного кровообігу, недостатньою розробкою методик
передопераційної підготовки та знеболення в залежності від виду, стадій,
форми гіпертензії, багатством гіпотензивних середників, яких можна
використовувати в передопераційному періоді [4,8].

Матеріал і методи дослідження

Метою нашої роботи була оцінка реактивності серцево-судинної системи на
операційний стрес для прогнозу виникнення перед-, інтра-,
постопераційних гіпертензійних реакцій, вивчення поширеності,
особливостей виникнення та перебігу артеріальної гіпертензії у хворих,
яким здійснювали оперативні втручання. Для досягнення мети роботи було
проведено обстеження 134 хворих, яким проводилось оперативне лікування,
в хірургічному та травматологічному відділеннях МКЛ №1 та МКЛ. У всіх
обстежених проводилось щоденне вимірювання артеріального тиску
аускультативним методом по М.С.Короткову з точністю до 2 мм.рт.ст., з
частотою двічі на добу, з дня поступлення до виписки зі стаціонару. 21
особі проводилось холтерівське моніторування артеріального тиску з
допомогою апарату АВР-01 «Solveys» виробництво Україна.

Розподіл хворих із гіпертонічною хворобою за віком був наступний:

від 45 до 49 років-12 хворих (17,1%)

від 50 до 54 років-8 хворих (18,68%)

від 55 до 59 років-16 хворих (22,86%)

від 60 до 64 років-16 хворих (22,86%)

від 65 до 69 років-12 хворих (17,1%)

від 70 років і старше-6 хворих (11,4%)

Розподіл за віком в групі хворих, де артеріальна гіпертензія виявлена
вперше, мав наступний вигляд: гіпертензій з даній віковій групі

до 30р. 8(6,25%) 100%

40-44 р. 8(6,25%,) 100%

45-49 р. 16(12,5%) 40%

50-54 р. 12(9,37%) 42,8%

55-59 р. 16(12,5%) 33,7%

60-64 р. 12(9,37%) 27,27%

65-69 р. 24(18,76%) 50%

70 р. і старше 32 (25%) 72,7

З метою премедикації в 80,4% випадках використовувся розчин бупреморфіну
0,03%, в 19,4%-омнопон 1%. Серед наркозних середників найбільш широко
використовувався тіопентал натрію 1% — (16,4%), із
нейролептиків-дроперідол 0,025%-(13,4%) та фентаніл 0,005%, як
анальгетик (11,9%). Корекція артеріальної гіпертензії проводилась: в
передопераційному періоді: розчином папаверину 2%-22,4%, розчином
еуфіліну 2,4%-15%, каптоп-рилом — 17,4%. Крім того, використовувались:
нікардепін, верапаміл, платифілін 0.2%, гіпотіазид, метопролол,
анапрелін. Під час операції головними середниками, якими проводили
регуляцію АТ, були: еуфілін 2,4% та папаверину гідрохлорид 2%. В
післяопераційному періоді найчастіше використовувались: каптоприл-38% та
еуфілін 2,4%-29%, крім того, едкіт, гіпотіазид, папаверин гідрохлорид
2%.

Результати дослідження

При аналізі отриманих даних було отримано наступні результати. Серед 134
хворих з виявленою периопераційною гіпертензією в 64 (47,8%) випадках
підвищення артеріального тиску спостерігалось вперше, у решта 70 (52,2%)
хворих, підвищення АТ спостерігалося на протязі від 1 до 20 років.

Розподіл хворих з попередньо виявленою гіпертензією за стадіями та
ступенем ураження органів-мішенів показав, що найбільша частина припадає
на хворих із другою стадією (рис. 1).

Підйом артеріального тиску до операції в основному спостерігався до меж
179/109 мм.рт.ст., що відповідає легкій та помірній формам артері-

Таблиця 1. Ронюліл всіх обстежених хвори.ч за формами артеріальної
гіпертензії

Форми артеріальної гіпертензії

Передопераційний період % Післяопераційний період

3 гіперіонічною хворобою % Вперше виявлена АГ %

м’яка 25,7 14,2 40,6

помірна 34,3 40 50

важка 17,1 22,9 9.4

дуже важка 22,9 22,9 –

альної гіпертензії. Пацієнти з вищими цифрами АТ до операції в більшості
випадків, вказували, що такі підйоми АТ у них спостерігались і раніше. В
післяопераційному періоді відмічалась наступна тенденція- кількість
хворих у яких до операції АТ тримався в межах 140-159/90-99 мм.рт.ст.
зменшилась на 11,5%, зате хворих з помірною формою(АТ 160-179/100-109
мм.рт.ст.) та важкою(АТ=180-209/110-119 мм.рт.ст.) збільшилась на 5,7%
та 5,8% відповідно. Що стосується хворих з дуже важкою формою
гіпертензії (АТ=210/120 мм.рт.ст) то кількість їх залишилась незмінною 9
(табл. 1).

Середній динамічний тиск (СДТ= сАТ х Р/100, Hikem) у хворих з попередньо
виявленою гіпере-теї-шією змінився в післяопераційному періоді в
порівнянні з доопераційним – на 5, 45 мм.рт.ст., у хворих з вперше
виявленою гіпертензією — на 16, 34 мм.рт.ст, (табл. 2).

Максимальні показники артеріального тиску спостерігались в перші три
доби після операції і до сьомої доби вони повертались до попередніх меж.
В зв’язку з нетривалим перебуванням, в більшості випадків, хворих у
хірургічному відділені подальшої динаміки змін артеріального тиску нам
не вдалось встановити. 12 пацієнтів приходили до нас на консультації
повторно на протязі в місяців і вказували, що відмічали погіршення стану
(головний біль, головокружіння, шум в голові, тощо) і підвищення АТ на
12-15 день після операції, через 1 та 3 місяця були часті гіпертонічні
кризи. У 4-х хворих з вперше виявленою гіпертензією на фоні високо АТ
виник інфаркт міокарда. 4 хворих з тієї ж групи на протязі 6 місяців
після операції померли. Хоча всі ці хворі були старшого віку, але зі
слів родичів перед смертю в останні дні у них спостерігалось підвищення
артеріального тиску (рис. 2, 3).

Найчастіше післяопераційна гіпертензія спостерігалась після герніотомії
(43%), дренажу флегмон (20%), холецистектомій (13%). Порівнюючи
виникнення артеріальної гіпертензії після холецистектомій, то слід
зазначити, що після проведених лапароскопічним методом — АГ не виникала,
а при проведені лапаротомічним доступом — виникала з 40% випадків.

Тривалість АГ, як серед хворих з попередньо виявленою, так і вперше
виниклою гіпертензією

Таблиця 2. Середній динамічний тиск

Артеріальні

гіпертензії Передопераційний період, мм.рт.ст Післяопераційний

період , мм.рт.ст

попередньо

виявлена 124,58±15,02

129,1 3± 14,88

вперше виявлена 98,92±6,51 115,26±6,57

Р=0,01 (за критерієм знаку, О.П.Мінцер 1991р.)

була в більшості випадків 1-3 дні і в наступні дні показники
артеріального тиску зменшувались. Хоча слід відмітити, що в пацієнтів
обох цих груп на 5 день відмічався підйом АТ (табл. 3).

Серед 20 пацієнтів хворих цукровим діабетом і які ніколи не відмічали
наявності артеріальної гіпертензії, у 12-ти саме після операції
з’явилась гіпертензія.

Проведення добового моніторування АТ з допомогою апарату АВР-01
“Solveys”, яке проводилось двічі: до операції і в перші доби після
операції, показало, що після операції в більшій мірі іде підвищення АТ
завдяки систолічному компоненту і при цьому були характерні пічні
підйоми АТ. Якщо перед операцією графіка АТ відповідала nondipper, тобто
ступінь нічного зниження діаетолічного тиску був 0%<СНЗДТ<10%, то після операції diррег 10%<СНЗДТ<20%, або nightpiker СНЗДТ<0%. (Норма 10% <СНЗДТ<20%)[2,7]. Обговорення Встановлені закономірності розвитку і перебігу АГ в периопераційному періоді, на нашу думку, є багатофакторними. Сюди слід віднести: 1) Різке підвищення опору судин причиною якого є, як генетична схильність до вазоспазмів, так і гуморальні зміни в організмі, негіпоксична периферична вазоконстрикція. 2) Недостатнє функціонува яня альфа-та бета- рецепторів, як наслідок "поломки" нормальної ауто регуляторної функції організму. 3) Посилення агрегації формених елементів крові та фібриноїднлй некроз артеріол, збільшеная концентрації тромбоксаїгу А2, підвищення вмісту серото- Таблиця 3. Підйом артеріального тиску спостеріагвся протягом День Хворі з артеріальною гіпертензією, % Хворі з вперше виявленгою артеріальною гіпертензією, % 1 20,9 21,9 2 26,9 18,65 3 17,9 21,9 4 8,9 9,4 5 13,4 12,5 6 6,0 9,4 7 6,0 6,25 ніну в ЦНС. 4) Гіперсимпатикотонія. 5) Збільшення ОЦК, внаслідок збільшення виділення антидіуре-тичного гормону і виникнення періоду олігоурії [4]. Потрібно враховувати, що особливістю хворих похилого та старшого віку, якими є більшість пацієнтів хворих АГ і яким проводились оперативні втручання, являється висока чутливість організму до гуморальних впливів. Таким чином, загроза пошкоджень життєво важливих органів внаслідок високого АТ під час або після хірургічного втручання є максимально високою [1,10]. До факторів, які суттєво зменшують вплив хірургічної травми на регуляторні ланки АТ, відносять високу оперативну техніку хірурга, малотравматичні розрізи та щадячи хірургічні втручання. Від чіткості їх дотримання залежатиме зниження тривалості операції, анестезії, ступеня травматичності, відповідно і зниження ризику розвитку артеріальної гіпертензії в подальшому[3]. Щодо феномену "п'ятого дня" то він, на нашу думку, пов'язаний з розширенням рухового режиму для прооперованих пацієнтів. Після більшості операцій хворим на 5 добу після операції дозволяють вставати з ліжка, робити перші кроки по палаті. Сама зміна положення тіла після тривалого перебування в ліжку є стресом для організму, до цього слід додати ще те, що хворі бояться виникнення ускладнень, які можуть бути спровокованими цими першими кроками [3,8]. Висновки Результати дослідження доводять, що: 1) У близько половини оперованих хворих (44,8%) підвищення артеріального тиску вперше відбувалося після операції. 2) Найчастіше підйом артеріального тиску спостерігався в перші 3 доби і тривав 1-3 доби. 3) Як правило післяопераційна гіпертензія проявляє себе у певного контингенту хворих (до 45 та після 65 років). 4) Для післяопераційної гіпертензії характерні нічні підйоми артеріального тиску і в основному за рахунок систолічного його компонента. 5) Вперше виникла післяопераційна гіпертензія частіше супроводжує так звані “гнійні” операції і при великій травматизації тканин.

Похожие записи