Реферат на тему:

Аномалії положення та розвитку жіночих статевих органів

Аномалії положення статевих органів посідають важливе місце в патології
гені талій, як можлива причина безпліддя, втрати працездатності, різних
ускладнень з боку внутрішніх органів, тому знання причин, методів
діагностики і лікування неправильних положень жіночих статевих органів
необхідні лікарю різного профілю в його практичній роботі. Не менш
важливим для лікарів загального профілю є знання причин, клініки
пошкоджень ЗСО, оскільки така патологія вимагає, нерідко, ургентної
допомоги, в інших випадках — правильної діагностики та вибору методу
лікування.

Аномалії розвитку жіночих статевих органів складають близько 4% від усіх
вад розвитку. До аномалій жіночих статевих органів відносять вроджені
порушення анатомічної будови геніталей у вигляді незавершеного
органогенезу, відхилення величини, форми, пропорцій, симетрії,
топографії, наявності утворень, не характерних жіночому організму в
постнатальному періоді. До аномалій розвитку можна віднести і затримку
розвитку правильно сформованих (в антенатальному періоді) статевих
органів, яка спостерігається при інфантилізмі. Враховуючи, що вказана
патологія є причиною розвитку чималої кількості гінекологічної патології
(непліддя, порушення менструального циклу та ін.), тому знання
етіології, клініки, діагностики даної патології є необхідним для
студентів, щовивчають гінекологію.

Виділяють 3 групи причин, які призводять до вад внутрішньоутробного
розвитку: спадкові, екзогенні та мультифакторні.

Виникнення вад розвитку геніталій відбувається у критичні періоди
внутрішньоутробного розвитку. В основі лежить відсутність злиття
каудальних відділів парамезонефральних (мюлерових) ходів, відхилення в
перетвореннях урогенітального синусу, а також патологічний перебігу
органогенезу гонад. Оскільки пошкоджуючий фактор діє не тільки на
закладки статевих органів, але і на інші закладки одночасно, то з вадами
розвитку геніталій в 40-50% спостерігаються аномалії розвитку сечової
системи, кишківника (атрезія заднього проходу), кісток (вроджений
сколіоз), а також вроджені вади серця та ін.

Для розуміння форм аномалій розвитку застосовують певну термінологію до
основних типів порушень:

Агенезія — відсутність органу або його зачатка; Аплазія — відсутність
частини органу;

Атрезія — недорозвиток, який виник вторинно, внаслідок запального
процесу, перенесеного внутрішньоутробно.

Гетеротопія — наявність клітин, групи клітин або тканин в іншому органі,
де вони в нормі відсутні.

Гіперплазія — розростання органу за рахунок збільшення кількості і
об’єму клітин.

Гіпоплазія — недорозвиток і недосконале утворення органу.

Стеноз — звуження каналу або отвору.

Ектопія — зміщення органу, або розвиток його в тих місцях, де він не
повинен знаходитися.

Клінічна класифікація вроджених аномалій розвитку статевих органів /.
Атрезія гімену.

II. Вади з повною затримкою менструальної крові. А) при функціонуючій
матці: 1 .атрезія гімену. 2.загіменальна перегородка. 3. поперечна
перегородка піхви.

4. аплазія частини, або всієї піхви.

Б) при функціонуючій гіпопластичній матці: аплазія частини або всієї
піхви.

///. Вади розвитку з односторонньою затримкою менструальної крові:

додаткова замкнута піхва

додатковий замкнутий ріг матки

/У. Вади розвитку без затримки виділення менструальної крові:

1 .повна і неповна внутрішньоматкова перегородка

дві матки.

однорога матка, двурога, сідловидна…

У. Рідкі форми вад розвитку статевих органів:

аплазія піхвової частини матки.

кишково-сечостатеві аномалії розвитку.

Розрізняють наступні види аномалій гонад:

Абсолютний агонадизм.

Відносний агонадизм або токсична дисгенезія. Може нагадувати синдром

Шерешевського-Тернера.

Бластомогений гіпергонадизм може бути зумовлений пухлинними

процесами, які виникають з недиференційованої ембріональної тканини.

Фальшивий гіпергонадизм. До нього відноситься надмірна активація

яєчників внаслідок фібро- і полікістозу, зумовлених пізнім гестозом,

переношуванням або іншими соматичними захворюваннями.

Справжній гіпергонадизм — рідкісний стан, який розвивається внаслідок

подвоєння статевої закладки.

Справжній гермафродитизм — у однієї особи може одночасно існувати

оваріальна і тестикулярна тканина.

Жіночий псевдогермафродитизм — характеризується жіночим каріотипом,

нормальною будовою внутрішніх жіночих статевих органів і різкою
вірилізацією під впливом надлишку андрогенів.

Чоловічий гермофродитизм — характерна наявність майже в усіх випадках

чоловічого каріотипу і двох яєчників з різноманітним ступенем їх
порушення.

Аномалії розвитку матки.

Uterus didelphus — подвоєння матки та піхви при їх окремому
розташуванні. Обидва статевих апарати розділена поперечною складкою
очеревини, з кожної сторони є по 1 яєчнику. Лікування не вимагається.

Uterus duplex et vagina duplex — подвоєння матки і піхви, на певній
ділянці вони з’єднуються фіброзно-мускульним прошарком.

Uterus bicornis bicollis — дворога матка з двома шийками.

Uterus bicornis unicollis — дворога матка з однією шийкою.

Сідловидна матка — нерідко всередині матки виявляється умовна перетинка.

Дворога матка з рудиментарним рогом, який може мати порожнину, що в свою
чергу являє собою сліпий мішок, або має з’єднання з порожниною матки,
може бути функціонуючим.

Однорога матка супроводжується, як правило, відсутністю одного яєчника і
однієї нирки.

Синдром Майєра-Рокитанського-Кюстнера — відсутність матки. Маткові труби
можуть бути сформовані добре, матка і піхва представлені
сполучнотканинними шнурами.

Аномалії розвитку піхви 1.Агенезія піхви — первинна повна відсутність
піхви.

Аплазія піхви — первинна відсутність частини піхви

Атрезія піхви — вторинна відсутність піхви, повне, або часткове
зарощення

піхви, пов’язане з внутрішньоутробним запальним процесом.

Розрізняють наступні форми атрезії: гіменальна, ретрогіменальна,
вагінальна, цервікальна, матка, трубна. 4.Перегородка піхви- повна, не
повна.

Аномалії зовнішніх статевих органів.

1. Агенезія, гіпоплазія, гіпертрофія клітора;

2.Атрезія гімена — зарощення незайманої дівочої пліви;

3.Аплазія статевих губ і незайманої пліви.

По вигляду аномалії статевих органів можна визначити в якому терміні
внутрішньоутробного розвитку відбулися порушення: -однорога матка і
відсутність нирки — в 2-4 тижні; -відсутність, або недорозвиток труби,
рудиментарний ріг — 4-5 тижнів; -подвійний статевий апарат — 6-8 тижнів;

-різноманітні варіанти часткового подвоєння матки — 7-11 тижнів;
-порушення гістогенезу матки і труб — до 28 тижнів вагітності;

Лікування: найсприятливішою для лікування є атрезія гімена після
звільнення гематокольпосу та гематометри. У випадках атрезії або
агенезії піхви при сформованих внутрішніх статевих органів хірургічне
лікування полягає в кольпопоезі.

Інфантилізм

Під інфантилізмом розуміють затримку розвитку організму та наявність у
зрілому віці анатомічних та функціональних особливостей властивих
дитячому або підлітковому віку. Якщо затримка розвитку розповсюджується
на всі органи та системи інфантилізм вважають загальним.

Статевий інфантилізм, встановлений у віці старше 15 років,
характеризується недорозвитком (анатомічним і гістологічним) статевих
органів і гіпофункцією яєчників. Статевий інфантилізм зустрічається у
4-16% оглянутих дівчат; у половини з них він сполучається з загальним
інфантилізмом.

Етіологія. Серед причин інфантилізму, крім генних порушень, ускладненого
перебігу внутрішньоутробного розвитку, мають також значення постнатальні
фактори: порушення харчування (в т.ч. гіповітаміноз), дитячі інфекції,
тонзиліт, ревматизм, операції на яєчниках.

Класифікація. Розрізняють два варіанти статевого інфантилізма:

а) який супроводжується оваріальною недостатністю;

б) який не супроводжується гіпофункцією яєчників. Перший варіант
зустрічається частіше.

При інфантилізмі часто відмічається зниження чутливості яєчників до
гонадотропних гормонів, а органів-мішеней (матка, піхва, молочні залози)
— до

стероїдних гормонів. При інфантилізмі, як правило, є надлишкова
продукція ФСГ при недостатньому синтезу ЛГ.

Не менш важливу роль відіграють порушення інервації, які спостерігаються
при інфантилізмі, а також внутрішньоорганної і тазової гемодинамики.

Клініка. Інфантильна дівчинка невисокого зросту (або дещо вище
середнього), тонкокістна. Таз загальнорівномірнозвужений. Відмічаються
пізні менархе, гіпоменструальний синдром, нерідко поєднуються з
альгодисменореєю. При генітальному інфантилізмі відмічається
несумісність між пропорційною будовою і недорозвитком (іноді вираженимО
статевих органів.

Розрізняють три ступені недорозвитку матки: рудиментарна (зародкова)
матка, інфантильна матка і гіпопластична матка.

Рудиментарна, або зародкова матка (иіепдз ґеіаііз). Довжина матки від 1
до 3 см, при цьому більшу частину складає шийка. Прогноз з точки зору
відновлення специфічних функцій жіночого організму неблагоприємний.

Інфантильна матка (иіешз іішгШіз). Довжина матки перевищує 3 см.
Співвідношення між шийкою і тілом матки складає 3:1, тобто таке ж, як у
дівчинки в препубертатному періоді. Прогноз більш благоприємний, ніж при
попередній патології.

Гіпопластична матка (иіегиз Ьуроріазіісиз). Довжина матки досягає 6-7
см. Співвідношення між довжиною шийки і тіла матки правильне —1:3.

v

hiIA@?

Основується на сукупності даних анамнеза і об’єктивного дослідження з
приміненням антропометрії, зондування матки, гістеросальпінгографії,
визначення кісткового віку (в дитячій практиці), лабораторних досліджень
та ін.

Лікування. Терапія інфантилізма статевих органів, за виключенням
випадків різкого недорозвитку (зародкова матка), зазвичай успішна. При
проведенні лікування необхідно: а) ліквідувати, по можливості, причину
відставання статевих органів; б) створити «фон готовності», тобто стан
підвищеної чутливості органів-мішеней до дії статевих гормонів; в)
підібрати адекватну замісну гормонотерапію.

Для підвищення чутливості статевих органів до гормональної стимуляції
проводять 2-4 місячні курси лікування вітамінами (Е, С, В6, В і),
примінюють АТФ. В наступні 3-4 місяці рекомендується ціклічне введення
естрогенів і прогестерона в мінімальних дозах. Після курса гормонального
лікування необхідно зробити перерву на 3 міс.

Паралельно гормональному лікуванню рекомендується проводити фізіотерапію
(парафін, електрофорез, міді з 5 по 13 день циклу і цинку з 14 по 24
день), електрорефлексотерапію (акупунктура, електропунктура,
електростимуляція шийки матки), лікувальну гімнастику, бальнеотерапію.
При легких ступенях інфантилізму цілеспрямовано застосування парафіну,
озокериту і сульфідних вод. При більш виражених формах застосовують
бальнеотерапію.

Пошкодження зовнішніх статевих органів і піхви: під час пологів, при
грубому статевому акті, при зґвалтуванні, термічні і хімічні травми,
після

променевої терапії, при злоякісних новоутвореннях, при необережному
обстеженні жінок за допомогою дзеркал в похилому віці.

Клініка: біль, кровотеча. При травмі сечового міхура — неутримання сечі.

Травма вульви — може супроводжуватися кровотечею, утворенням гематоми
(характерний біль, тенезми, анемізація).

Діагностика: дані анамнезу, огляду, пахвинного і прямо кишкового
обстеження. При підозрі на ушкодження, що проникає в черевну порожнину,
травмі сечового міхура проводять цистоскопію, лапіроскопію, діагностичну
лапаротомію.

Лікування: при первинних не ускладнених пошкодженнях застосовують
асептичні розчини, при глибоких і важких травмах — оперативне лікування.
Травма уретри — її зашивання на металевому катетері, який потім на 2-гу
добу замінюють еластичним. Гематома — якщо не збільшується — тісна
пов’язка, гемостатичні препарати; при прогресуванні гематоми — останню
розсікають і лігують судину, що кровить. Травма гесШт — якщо рана свіжа,
не інфікована проводять її ушивання; при інфікованій рані (після травми
більше 12 годин, забруднення каловими масами) — промивають пряму кишку
5% розчином КМпО4, фурациліном, риванолом, рихло тампонують. Призначають
антибіотики, знеболюючі, дезинтоксикацій на терапія. Місцево мазь
Вишневського. На 6-7 добу очисну клізму, на 10-11 день дозволяють
ходити, а через 2,5-3 місяці оперативне лікування. Пошкодження шийки і
тіла матки.

Причини: травма шийки виникає при проведені розширення церві кального
каналу перед діагностичним вишкрібанням стінок порожнини матки,
гістероскопією.

Перфорація матки може бути спричинена матковим зондом, розширювачем
Гагара, кюреткою, наконечником вакум-екстрактора. Ймовірність зростає
при неправильних положеннях матки, та при деструктивних змінах в стінці
матки.

При розборі клініки при перфорації вказують на її залежність від
локалізації ступеню пошкодження і порушенні цілості суміжних органів.

Для уточнення діагнозу перфорації, що проникає в черевну порожнину
доцільно використати лапароскопію. Важливим є звернення уваги на та
тактику при перфорації:

1 .Всі маніпуляції при підозрі на перфорацію припиняють.

2. Перфорація зондом, геодинаміка не страждає — призначають ліжковий

режим, холод на низ черева, контроль підкладної, геодинаміки,

перинатальних симптомів, контроль показників крові та діурезу.

Анальгетики, наркотичні засоби призначати заборонено, можуть

маскувати клініку перитоніту.

При відсутності ознак кровотечі і запалення очеревини — призначають
антибіотики, утеротоніки. При підвищенні температури тіла, тахікардії,
що наростає, при появі симптомів пельвіоперитоніту — проводять пункцію
заднього склепіння, при виявлені крові — термінова лапаротомія.

Обов’язкове оперативне лікування перфорації:

якщо після виконання розширювачем кюреткою, або із операційного отвору
вилучено внутрішні органи;

якщо травма матки виникла за межами лікувального закладу. Лікування
травми шийки матки: при розривах, деформаціях, ектропіоні шийки матки
перше проводять протизапальну терапію. Види оперативного лікування:
діатермо- або кріокоагулянтів, пластика шийки матки за Еметом. Прямо
кишково-піхвинні нориці. Причини виникнення: патологічні пологи (великий
таз, вузький таз; оперативне пологорозрішення (акушерські щипці,
плодоруйнівні операції);

перенесений парапроктит;

опромінення (при злоякісних захворюваннях ЖСО).

Клініка: хворі скаржаться на виділення із піхви газів, гною, інколи
калу. Види нориць: циліндричні, воронкоподібні, складні. Лікування
хірургічне.

Необхідно з’ясувати, що вони розуміють під нормальним (типовим)
положенням ЖСО, та звернути увагу на основні фактори, що сприяють
нормальному розташуванню ЖСО:

власний тонус статевих органів, залежний від правильного

функціонування усіх систем організму;

взаємовідношення внутрішніх статевих органів, погоджена

діяльність діафрагми, м’язів черевної стінки і тазового дна;

підвіщуючий (круглі, широкі зв’язки матки, власні і підвішуючи

зв’язки яєчників), закріпляючий (крижово-маткові, основні,

матково-міхурові, міхурові-лобкові зв’язки) , підтримуючий (три

шари м’язів і фасція тазового дна) механізм матки

Слід зупинитися на класифікації аномалій положень статевих органів,
зазначити, що вона враховує клінічні форми зміщення матки і не включає
дані етіології і патогенезу: А. Зміщення матки по вертикальній осі:

підняття матки;

опущення матки;

2.1 неповне випадіння матки;

повне випадіння матки;

виворіт матки.

Б. Зміщення матки навколо осі.

поворот матки навколо повздовжньої осі;

перекрути матки.

В.Зміщення матки по горизонтальній осі:

нахили матки (уєгзіо)

позиція матки (розіііоп)

перегини матки (йехіо).

Під час робору класифікації аномалій положення жіночих статевих органів
слід звернути увагу на основні причини, які ведуть до зміщення статевих
органів. Найважливіше значення мають опущення і випадіння стінок вагіни
і матки, тому більш детально треба зупинитися на цих нозологічних
формах, а також обо’язково з’ясувати поняття «опущення» і «випадіння»
стінок вагіни і матки, «неповне», «повне» випадіння.

Під час збирання анамнезу у хворих з даною патологією необхідно звернути
увагу на виявлення можливих причин захворювання:

особливості праці (підняття важких предметів);

конституціональні особливості;

травми під час пологів (порушення цілості промежини);

оперативні втручання під час пологів (акушерські щипці,

екстракція плоду за тазовий кінець);

можливий стан старечої гіпотрофії статевих органів. Методи діагностики:

Анамнез.

Огляд ЗСО.

Проба з натужуванням.

Проба з кульовими кліщатами.

Катерізація уретри.

Пальцеве дослідження геспші для виявлення гесіосеіе.

Консультація уролога.

Вибір методу лікування залежить в першу чергу від ступеня опущення ЖСО.
При І ступені обирають консервативну тактику у вигляді
загальнозміцнюючої терапії та використання вправ, що посилюють тонус
м’язів тазового дна. При ІІ-ІУ ступенях опущення перевагу надають
хірургічним методам лікування:

передня і задня кольпорафія, перінеопластика (при II та III стапеня);

Манчестерська операція (поєднання операції ампутації шийки матки,
передньої кольпорафії і кольпоперинеорафії) проводиться при ІІ-ІУ
ступенях опущення ЖСО.

серединна кольпорафія по методу Ле Фора-Нейсгебауера -показана жінкам
похилого і старечого віку, які не живуть статевим життям, при повному
випадінні і при відсутності будь-яких захворювань матки і при проти
показах до черезпіхвинної екстирпації матки.

Матеріали для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Частота і заподій виникнення аномалій розвитку жіночих статевих органів.

Які ви знаєте вади розвитку матки?

які ви знаєте вади розвитку яєчників?

Які ви знаєте вади розвитку піхви?

Які Ви знаєте методи лікування вроджених вад розвитку?

Які Ви знаєте методи діагностики вроджених вад розвитку?

Назвіть клінічну класифікацію вроджених вад розвитку.

Що таке інфантилізм?Що розуміють під нормальним положенням

внутрішніх статевих органів?

Які фактори сприяють забезпеченню нормального положення внутрішніх

статевих органів?

Ю.Вікові особливості розташування внутрішніх статевих органів. 11.Що
таке підвішуючий апарат матки?

12.Що таке підтримуючий апарат матки? Основні види переміщення матки,

причини їх виникнення. 13.Які клінічні симптоми виникають при
неправильних положеннях статевих

органів жінки? 14.Чим обумовлений вибір хірургічного лікування
неправильних положень

статевих органів? 15.Прямокишково-піхвинні нориці. Етіологія, клініка,
діагностика і лікування.

Рекомендована література

Василевська Л.В. Гінекологія. — Медицина, 1985. — С. 342-355.

Кулаков В.П., Селезневі И.Д., Краснопольский В.И. Оперативна
гинекология. — М.: Медицина. — 1990. — С. 287-302.

Похожие записи