.

Аномалії пологових сил (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
234 2903
Скачать документ

медицина

Реферат

на тему:

Аномалії пологових сил

Значна частина патологічних станів, що виникають під час вагітності й
пологів, зумовлена порушенням моторної функції матки. Скоротлива
(моторна) діяльність матки щільно пов’язана з тонусом та збудливістю її
м’язів. Тонус «вагітної» та «народжуючої» матки — це робоча готовність
матки до скоротливої активності. Під збудливістю матки розуміється
здатність її реагувати скороченнями на різні екзогенні та ендогенні
стимули.

Останнім часом доведено, що розвиток пологових сил багато в чому
визначається готовністю організму жінки до пологів. Фізіологічний
перебіг пологів можливий лише за наявності сформованої пологової
домінанти, котра з’являється замість виснаженої домінанти вагітності і
об’єднує в єдину динамічну систему як вищі нервові центри, так і
виконавчі органи. При цьому починають переважати рефлекси, що
забезпечують умови для прогресуючого перебігу пологів, при одночасному
гальмуванні рефлексів, які зберігають вагітність. Клінічно готовність
організму до пологів починає вироблятися в процесі формування пологової
домінанти — під час так званого підготовчого періоду до пологів, який
завершується в останні 10 днів вагітності й характеризується
структурними змінами шийки матки — вкорочення, згладжування та
прогресуючого розкриття, тобто саме тих ознак, що називаються «зрілістю»
шийки матки.

Поява ознак «зрілості» шийки матки зумовлена низкою морфологічних, біо-
і гістохімічних перетворень, що яскраво проявляються наприкінці
вагітності. Зазначені зміни можна виявити у повсякденній клінічній
практиці методом бімануального пальпаторного дослідження, використовуючи
який слід звертати увагу на консистенцію шийки, ступінь її вкорочення,
прохідність шийкового каналу, розташування піхвової частини шийки матки
в малому та ступінь розрихлення й товщину нижнього сегмента матки.

Готовність організму вагітної до полог можна визначити за допомогою
вивчені тонусу, збудливості та скоротливої активності методами
гістерографії та радіотелеметрії, використовуючи для цього спеціальну
апаратуру.

Визначити збудливість матки можуть методом окситоцинового тесту Сміта,
що полягає у дозованому внутрішньовенному введенні вагітній жінці або
роділлі розчину окситоцину.

Методика. Перед початком введення препарату вагітна близько 30 хв має
перебувати у горизонтальному положенні, при цьому проводиться реєстрація
спонтанної активності матки за допомогою гістерографа або пальпаторно.
Безпосередньо перед проведенням тесту готують розчин окситоцину з
розрахунку 0,01 ОД препарату на 1 мл ізотонічного розчин натрію хлориду
або 5% глюкози; такий розчин вводять вагітній внутрішньовенно — по 1 мл
за 1 хв, але н більш як 5 мл цього розчину. Проба вважається позитивною,
якщо протягом перших 3 хв від початку введення окситоцину у вагітної
починає скорочуватися матка. Як тільки матка почала скорочуватися,
інфузію розчину слід припинити.

Якщо окситоциновий тест позитивний спонтанне настання пологів можливе
протягом 2 діб з часу проведення проби, якщо негативний — через 3—4
доби, а може й більше.

Окситоциновий тест найчастіше застосовується в разі переношування
вагітності, лише в окремих випадках вдаються до нього для діагностики
готовності матки до пологів.

Готовність організму вагітної до пологів можна визначити шляхом оцінки
цитологічної картини піхвового мазка: в міру наближення пологів у
піхвовому мазку з’являється характерна «естрогенізація» — зростає
кількість клітин багатошарового плоского епітелію та зменшується
кількість навікулярних базофільних клітин, типових для прогресуючої
вагітності.

Оцінюючи загалом готовність організму жінки до пологів, необхідно
враховувати також стан плода, його адаптаційно-компенсаторні можливості
щодо внутрішньоутробних умов життя за допомогою фоно- і
електрокардіографії, вивчення фракцій фосфоліпідів у навколоплідних
водах і в сироватці крові вагітної. Ці дослідження мають дуже важливе
значення, якщо у вагітної наявна акушерська та супутня екстрагенітальна
патологія, особливо коли існує великий ризик народження дитини з
респіраторним дистрес-синдромом.

Таким чином, визначення ступеня готовності організму жінки до пологів, а
плода — до позаутробного існування має велике практичне значення,
оскільки дає змогу повною мірою прогнозувати особливості перебігу
майбутніх пологів і, зокрема, передбачити можливість настання аномалій
пологових сил і порушення стану новонародженої дитини.

Аномалії скоротливої діяльності матки можуть виявлятися в ослабленні або
надмірному посиленні перейм, порушенні періодичності й ритму скорочень,
а також у розладі координації скорочень різних відділів матки.

Нині найчастіше застосовується така класифікація аномалій пологової
діяльності: первинна слабкість пологових сил; вторинна слабкість
пологових сил; дискоординована пологова діяльність; стрімкі пологи;
судомні скорочення матки.

СЛАБКІСТЬ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Серед порушень скоротливої функції матки під час пологів провідне місце
посідає слабкість пологової діяльності. Розрізняють первинну і вторинну
слабкість пологових сил. Первинна слабкість її проявляється з початком
пологів і може зберігатися у другий і третій періоди, вторинна — виникає
після нормальної пологової діяльності у перший або другий періоди
пологів.

За нашими даними (М.С.Бакшеєв, О.Т.Михайленко, 1970), на 30 554 пологів,
прийнятих у міських родопомічних закладах, слабкість пологової
діяльності виявлено у 2253 роділь, що становить 7,34%. Питома вага цієї
патології у першороділь — 84 %, а у повторнороділь — 16 %. Вторинна
слабкість пологових сил у структурі цієї патології — 8,2%.

Первинна слабкість пологової діяльності

Патогенез. Слабкість пологової діяльності зумовлена такими чинниками: а)
низька чутливість нервових рецепторів матки щодо препаратів тономоторної
дії; б) зменшення синтезу окситоцину, простагландинів, серотоніну,
катехоламінів, кінінів та естрогенів, особливо естріолу та естрадіолу;
в) підвищена активність гормону жовтого тіла; г) зниження активності
АТФ-азиактоміозину, а також синтезу окситоцичних речовин (ацетилхоліну,
пітоцину); д) висока активність пітоцинази, холінестерази та
моноаміноксидази — ферментів, що руйнують зазначені вище біологічно
активні речовини, а також підвищення активності аденілатциклази, котра
каталізує синтез і надлишковий вміст АМФ.

Доведено, що в розв’язуванні пологів чимале значення має стан
біоенергетичної ланки м’яза матки та інтрамуральної іннервації
міометрію. Встановлено, що під час вагітності в міометрії відбуваються:
а) структурні зміни в білковому складі внаслідок збільшення вмісту
скоротливого білка актоміозину і зменшення кількості білка строми; б)
прогресуюче збільшення в динаміці вагітності вмісту глікогену,
макроергічних фосфатів (АТФ), серотоніну, катехоламінів; в) збільшення
наприкінці вагітності вмісту кальцію, калію й натрію; г) підвищення
інтенсивності та енергетичної ефективності основних процесів тканинного
обміну, що забезпечує ріст м’яза матки і якісну перебудову її білкового
складу й енергетичного обміну.

Якщо в якійсь біоенергетичній або нейрогуморальній ланці порушаться
складні процеси обміну речовин у матці вагітної, котра з органа
плодовмістилища під час вагітності перебудовується під час пологів у
плодозганяючий моторний орган, може настати слабкість пологової
діяльності.

Складному акту, яким є пологи, передує стан підготовки до них
нервово-м’язового апарату матки та організму вагітної в цілому. Відомо,
що провідну роль у розв’язанні пологової діяльності відіграють
естрогенні гормони та низка інших біологічно активних речовин
(окситоцин, серотонін, простагландини, ацетилхолін, катехоламіни,
кініни). Чим ближче до часу нормальних пологів, тим більше змінюється
співвідношення гормонів у бік збільшення вмісту у крові естрогенів,
особливо естрадіолу. Під час пологів, ускладнених слабкістю пологової
діяльності, в крові відзначається зниження рівня усіх фракцій
естрогенів. Л.В.Тимошенко (1968) відзначив різке зниження екскреції
естрадіолу при такій патології.

Доведено, що естрогенні гормони в плаценті синтезуються з попередників
естрогенів, які виробляються плодом (його наднирковими залозами,
печінкою та іншими органами); провідну роль у цьому процесі відіграє
фетоплацентарний комплекс (мал. 308). Таким чином, виявлено, що
слабкість пологової діяльності відбувається на тлі гіпоестрогенії.

Введення естрогенних гормонів та галаскорбіну в експерименті викликає
морфологічні та біохімічні зміни в міометрії, схожі до тих, що
відбуваються в процесі розвитку нормальної вагітності та пологів.

За даними Кнауса (1951), окситоцин не є гормоном, що самостійно викликає
пологову діяльність. На його думку, виникнення перейм залежить не
стільки від кількості циркулюючого в крові окситоцину, скільки від
ступеня реактивності м’яза матки, тобто біологічної готовності її до
реакції на окситоцин.

Причини, що викликають первинну слабкість пологових сил, можуть бути
поділені на такі групи: а) причини загального характеру; б)
функціональні зміни в матці; в) органічні зміни.

До причин загального характеру належать: нервово-психічні порушення,
інфантилізм, загальне виснаження. Функціональні зміни — це недостатнє
нагромадження в крові та міометрії жінок наприкінці вагітності
естрогенних гормонів, особливо естрадіолу, окситоцину та інших
біологічно активних речовин (серотоніну, простагландинів, ацетилхоліну,
катехоламінів, кінінів), а також актоміозину і водночас надлишок
прогестерону (прогестероновий блок матері), хоріонічного гонадотропіну
та інших речовин, що гальмують скоротливу діяльність матки; недостатній
синтез у міометрії донаторів м’язової енергії, електролітів та
мікроелементів; порушення синтезу ДНК, РНК та окисно-відновних процесів
у міометрії (гіпоксія й ацидоз).

Причинами функціональних змін можуть бути також перерозтягнення матки в
разі багатоводдя, багатопліддя, великого плода тощо. При цьому
підвищується чутливість а- і пригнічується чутливість ?-адренорецепторів
міометрія.

До органічних змін у матці, що знижують скоротливу здатність її,
належать: а) недорозвиненість матки та вади її розвитку; б)
дегенеративні процеси у м’язі матки, за яких відбувається заміна
м’язових волокон сполучнотканинними елементами та патологічна
денервація; в) пухлини матки, зокрема міоми; г) рубці після операції
кесаревого розтину. Украй негативно впливають на стан матки
внутрішньоматкові інструментальні втручання у зв’язку з абортами, що, як
правило, руйнують нервово-м’язовий апарат і призводять згодом до стійких
нейротрофічних змін у тканинах матки.

Первинна слабкість пологових сил може виникнути і в разі поперечного
положення плода, при тазових передлежаннях, передлежанні плаценти,
передчасному та ранньому відходженні навколоплідних вод.

Первинна слабкість пологових сил найчастіше розвивається у першороділь,
старших за 30 років.

Клінічна картина пологів при первинній слабкості пологових сил досить
різноманітна. Перейми можуть бути задовільної сили, але дуже рідкими,
досить частими, але слабкими й нетривалими. Слабкість пологових сил
часто сприяє затяжному перебігові пологів, нерідко її супроводжує раннє
відходження навколоплідних вод. Значне подовжнення безводного проміжку
нерідко призводить до інфікування пологових шляхів та гіпоксії плода.

У послідовий період внаслідок зниженої скоротливої здатності матки
виникають аномалії відшарування плаценти і пов’язана з цим кровотеча.

Тривалий перебіг пологів стомлює роділлю, вона втрачає сон і апетит, що,
в свою чергу, призводить до виснаження її сил, негативно відбивається на
перебігу пологів.

Діагноз первинної слабкості пологових сил встановлюється при
спостереженні за роділлею не менше ніж 5—6 год від початку пологів
(слабкі, нетривалі, рідкі перейми), за оцінкою швидкості розкриття шийки
матки та просуванням передлежачої частини плода. Більш точно силу
пологової діяльності можна визначити за допомогою об’єктивних методів
дослідження: зовнішньої гістерографії (мал. 309), кардіотокографії,
радіотелеметрії тощо.

Діагноз ставиться на підставі характерної клінічної картини — слабкість
і непродуктивність перейм, затяжні пологи; якщо минуло 8—10 год від
початку пологів у першороділь і 4—6 год у повторнороділь, шийка матки не
розкрилася на 6 см (до трьох пальців), можна твердити про первинну
слабкість пологових сил.

Лікування. Як тільки поставлено діагноз слабкості пологової діяльності,
треба негайно розпочинати боротьбу з цим ускладненням. Насамперед
усувають причини, котрі викликали його. Якщо це багатоводдя, проводять
пункцію або розривають плідний міхур і випускають навколоплідні води;
якщо роділля втомилася, їй потрібен спокій і хоча б нетривалий сон; якщо
наявна умовнорефлекторна слабкість пологових сил, необхідно зняти емоції
страху перед пологами тощо. Для цього застосовують седативні та
знеболювальні препарати (седуксен, промедол або дроперидол і промедол).
Можна застосувати акушерський наркоз, для чого використовують натрію
окси-бутират після премедикації промедолом і димедролом. Після
відпочинку роділлі проводять стимуляцію перейм. Після цього розпочинають
стимуляцію пологової діяльності.

Наявні нині методи лікування слабкості пологової діяльності поділяються
на п’ять основних груп: фізіотерапевтичні, гормональні, медикаментозні,
нетрадиційні (акупунктура тощо) та хірургічні. Нерідко ці методи
поєднують.

Застосування усіх цих методів має супроводжуватися дотриманням низки
умов: 1) раціональне харчування роділлі (їжа, багата на вітаміни,
особливо на вітаміни С і В|7 гарячий солодкий чай, кава, шоколад,
фрукти); 2) випорожнення сечового міхура, переповнення і розтягнення
якого пригнічує інтерорецептори матки; випорожнення кишок із
застосуванням проносних засобів (рицинової олії) або за допомогою клізми
з гіпертонічного розчину натрію хлориду (при токсикозах вагітних
гіпертонічний розчин протипоказаний); 3) якщо роділля втомилася, треба
дати їй відпочити і навіть заснути; 4) раціональне положення тіла
роділлі.

Фізіотерапевтичні методи посилення пологової діяльності зводяться до
нервово-рефлекторного впливу: застосовують дарсонвалізацію молочних
залоз (на кожну молочну залозу — по 5—6 хв або тільки на ділянки сосків
— по 40—60 с), при цьому у 96% роділь відзначається посилення пологової
діяльності. Для посилення потуг з успіхом користуються
абдомінально-сакральною фарадизацією.

Гормональні та медикаментозні методи. Найвідомішим є метод А.Штейна: при
слабкості пологової діяльності у перший період пологів роділлі дають 2
столові ложки рицинової олії, через 2 год після цього починають
внутрішньом’язово вводити по 0,2 мл пітуїтрину через кожні 15 хв до
появи досить сильних ритмічних скорочень матки (6— 8 ін’єкцій). У
подальшому було запропоновано різні модифікації методу А.Штейна,

яких найбільшого поширення дістали модифікація Є.М.Курдиновського: 2
столові ложки рицинової олії, через 1 год — 0,2 – 0,25 г хініну
гідрохлориду, через 30 хв після приймання хініну гідрохлориду —
внутрішньом’язові ін’єкції пітуїтрину або окситоцину — по 0,2—0,3 мл
через кожні 20—30 хв до появи регулярних перейм (3— ін’єкції).

Якщо базуватися на концепції А.П.Ніколаєва (1950) про важливу роль у
регуляції пологів ацетилхоліну як передавача нервового збудження, то
стає зрозумілим нейрогуморальний механізм посилення пологової діяльності
в результаті застосування методу А.Штейна та його модифікацій.

Під впливом рицинової олії посилюється перистальтика кишок, внаслідок
чого збільшується виділення ацетилхоліну. Дехто з фізіологів називає
його «гормоном м’язової недостатності». Ацетилхолін, як відомо, швидко
руйнується холінестеразою. Однак застосовуваний у модифікації
Є.М.Курдиновського хініну гідрохлорид, що справляє антихолінестеразну
дію, стабілізує вміст ацетилхоліну в крові, тим самим посилюючи його дію
на матку. Інша окситоцична речовина — пітуїтрин — також пригнічує
активність холінестерази і, отже, посилює стабілізацію ацетилхоліну,
зумовлену хініном.

Стимуляція пологової діяльності за методом Л.А.Решетової (1948)
починається з внутрішньом’язового введення 10 000 ОД олійного розчину
естрадіолу дипропіонату. Через 30 хв підшкірно вводять 0,15 мл
пітуїтрину і всередину дають 0,001 г карбахоліну. Через 15 хв.
повторюють таку саму дозу карбахоліну, але вже разом з 0,15 г хініну
гідрохлориду. Ще через 15 хв. повторюють введення пітуїтрину і
карбахоліну у таких самих дозах.

Застосовувані за цією схемою естрогенні гормони створюють сприятливе тло
для більш потужної, об’єднаної дії на матку двох пологоприскорюючих
фізіологічних окситоцичних речовин: пітуїтрину та ацетилхоліну, які
підвищують чутливість матки щодо окситоцину. Із естрогенних препаратів
найактивнішим є естрадіолу дипро-піонат.

За спостереженням Л.А.Решетової, ці препарати дали добрий результат у
67,3% роділь. Однак при відносній ефективності цей метод дуже
громіздкий. Тому він, як і всі попередні методи, застосовується лише для
лікування первинної слабкості пологових сил.

І.Я.Беккерман (1951) запропонував вводити олійний розчин естрадіолу
дипропіонату або синестролу разом з ефіром, виходячи з того, що ефір
екстрагує із рідинних середовищ естрогенний гормон, який знаходиться в
них, завдяки чому препарат при підшкірних та внутрішньом’язових
ін’єкціях всмоктується швидше. Біологічний вплив олійного розчину
естрадіолу дипропіонату у суміші з ефіром відчувається вже через 15—20
хв. після ін’єкції.

Л.В.Тимошенко (1958) встановив, що найефективнішим методом введення
естрадіолу дипропіонату в організм вагітної є ін’єкція суміші його з
ефіром у задню губу шийки матки. Це пояснюється тим, що задня губа добре
васкуляризована й багата на інтерорецептори. Метод Л.В.Тимошенка:

У задню губу шийки матки вводять 40 000 ОД естрадіолу дипропіонату разом
з 0,5—1 мл ефіру для наркозу.

Через 30 хв після цього в вену вводять 10 мл 10% розчину кальцію хлориду
або кальцію глюконату разом з 40 мл 10% розчину глюкози та 5 мл 5%
розчину аскорбінової кислоти.

Через 1 год. введення цієї суміші повторюють.

Одночасно починають давати всередину хініну гідрохлорид по 0,15 г через
кожні 30 хв. (до 6 порошків).

Через 1 год. після повторного введення кальцію хлориду (або глюконату) з
глюкозою починають вводити під шкіру пітуїтрин — по 0,2 мл (при
активності 3 біологічні одиниці в 1 мл) через кожні 30 хв., чергуючи
введення його з прийманням хініну гідрохлориду, всього 2—5 разів.

Під час викликання пологової діяльності необхідно насичувати організм
вагітної киснем, даючи його інгаляційним методом по 5 хв через кожні 20
хв.

Широко застосовується також метод В.М.Хмелевського (1953), за яким з
метою стимуляції пологової діяльності вводять разом глюкозу і кальцію
хлорид.

Р.Л.Шуб (1959), грунтуючись на експериментальних даних про безпосередній
вплив вітаміну В12 на скорочення непосмугованих м’язів, застосував його
для посилення пологової діяльності й дістав добрі результати.

А.П.Ніколаєв (1955) рекомендував таку схему лікування первинної
слабкості пологових сил. Роділлі дають 60 г рицинової олії і через 2 год
ставлять очисну клізму. За 1 год до очисної клізми починають давати
всередину хініну гідрохлорид — по 0,2 г через кожні 30 хв, всього 5
разів (тобто 1 г). Після дії проносного між двома останніми прийманнями
хініну гідрохлориду роділлі вводять у вену 50 мл 40% розчину глюкози і
10 мл 10% розчину кальцію хлориду. Потім після останнього приймання
хініну гідрохлориду внутрішньом’язово вводять 100 мг тіаміну броміду і
за необхідності через 1 год — ще 60 мг його. У більшості випадків (65 %)
помітне посилення пологової діяльності починалося вже в перші 2 год
після застосування цього методу. Як засвідчили клініко-біохімічні
дослідження (М.С.Бакшеєв, О.Т.Михайленко, 1968), необхідним гуморальним
чинником, котрий бере участь у пологах, є серотонін. При слабкості
пологової діяльності в міометрії та в крові знижується вміст серотоніну.
Тому цей препарат включено у сучасні схеми родозбудження та лікування
слабкості пологових сил.

Останнім часом у практику родопомічних закладів запроваджено низку нових
препаратів для стимуляції пологової діяльності, модифіковано
застосовувані раніше схеми і розроблено нові методики родозбудження та
стимуляції пологової діяльності.

Методика родозбудження та стимуляції пологової діяльності окситоцином.
Перед введенням пологостимулювальної суміші з окситоцином доцільно
ввести естрогенний гормон з ефіром (300 МО/кг маси тіла роділлі
естрогену з 1 г ефіру для наркозу). Через 1/2—1 год після введення
естрогену вводять внутрішньовенно 20 мл 40% розчину глюкози і 10 мл 10%
розчину кальцію хлориду.

Приготування пологостимулювальної суміші з оситоцином: 5 ОД окситоцину
розводять у 350—400 мл 5 % розчину глюкози і вводять внутрішньовенно
крапельно протягом 3—4 год. У цю суміш додають 100 мг тіаміну хлориду та
500 мг аскорбінової кислоти. Швидкість введення окситоцину: перші 30 хв
— 10—15 крапель за 1 хв, далі — 35—40 крапель за 1 хв (стежити за
реакцією матки). Перед введенням окситоцину треба провести окситоцинову
пробу. З цією метою внутрішньовенно вводять 0,05 ОД окситоцину. У разі
високої чутливості матки до препарату через 5 хв тонус її підвищується,
що легко визначається рукою через стінку живота. При негативній
окситоциновій пробі препарат застосовувати не рекомендується. У таких
випадках окситоцин замінюють на серотонін.

Методика родозбудження та стимуляції пологової діяльності серотоніном.
Перед введенням цього препарату доцільно ввести естрогенний гормон у
зазначеній вище дозі — 20 000—30 000 ОД естрогену з 1 мл ефіру для
наркозу. Через 1/2—1 год після введення естрогену вводять
внутрішньовенно 20 мл 40% розчину глюкози та 10 мл 10% розчину кальцію
хлориду. Якщо естроген вводять без ефіру, кальцію хлорид та глюкозу
треба вводити через 5—6 год після введення естрогену в тій самій дозі.

Приготування пологостимулювальної суміші з серотоніном: 30—40 мг
серотоніну розчиняють у 350—400 мл 5% розчину глюкози, додають 100 мг
тіаміну хлориду, 500 мг аскорбінової кислоти і вводять внутрішньовенно
спочатку із швидкістю 8— 10 крапель за 1 хв. Швидкість подальшого
введення серотоніну залежить від ступеня активності скорочення матки,
але вона не повинна бути більшою як 30—40 крапель за 1 хв. Треба стежити
за загальним станом роділлі. Кальцію хлорид при цьому вводять так: 10 мл
10% розчину його вводять відразу після початку введення серотоніну,
потім через 30 хв і 1,5 год від початку введення повторюють таку саму
дозу цього препарату. При нефропатії серотонін протипоказаний.

Методика комбінованого застосування серотоніну та окситоцину. В разі
недостатньої ефективності стимуляції пологів окситоцином або серотоніном
рекомендується введення серотоніну разом з окситоцином. З цією метою 5
ОД окситоцину і 20 мг серотоніну розводять у 350—400 мл 5% розчину
глюкози, додають 100 мг тіаміну хлориду та 500 мг аскорбінової кислоти.
Суміш вводять внутрішньовенно крапельно із швидкістю 15 крапель за 1 хв,
поступово збільшуючи її до-ЗО—40 крапель за 1 хв. Треба стежити за
реакцією матки і загальним станом роділлі. Кальцію хлорид при цьому
вводять так: 10 мл 10% розчину його вводять відразу після початку
введення пологостимулювальної суміші, потім таку саму дозу вводять
повторно через 30 хв і 1,5 год від початку введення її.

Клінічні та експериментальні дослідження засвідчили, що серотонін,
введений для стимуляції пологової діяльності до призначення окситоцину,
підвищує стійкість дихальної функції мітохондрій клітин міо-метрія. Тому
в разі стійкої слабкості пологової діяльності, що не піддається дії
окситоцину, рекомендується спочатку вводити внутрішньовенно крапельно
20—30 мг серотоніну, потім пологостимулювальну суміш з окситоцином.

Інтенсивність дихання мітохондрій міо-метрія в разі слабкості пологової
діяльності знижується. Введення окситоцину пригнічує процеси дихання у
мітохондріях, що часто призводить до гіпоксії плода, а інколи й до
внутрішньоутробної його смерті. Серотонін підвищує дихальну активність
мітохондрій міометрія.

Даючи порівняльну клінічну оцінку серотоніну й окситоцину при слабкості
пологової діяльності, слід відзначити, що обидва препарати справляють
вплив на скоротливу функцію міометрія, причому окситоцин більш
ефективний. Проте у групі роділь, яким стимулювали пологову діяльність
серотоніном, сталося менше випадків асфіксії новонароджених та
мертвонароджень, ніж у групі роділь, в якій стимуляцію пологової
діяльності проводили окситоцином. Випадків хірургічного розродження та
ручного втручання в порожнині матки у послідовий та ранній
післяпологовий періоди в цій групі відзначено також у 2 рази менше.

Методика стимуляції пологової діяльності дезаміноокситоцином (ОДА-914).
Останнім часом у практику родопомічних закладів запроваджується
синтетичний окситоцин ОДА-914. Застосування його дуже зручне і не
пов’язане з ризиком появи судомних перейм та інших негативних явищ, що
бувають при введенні окситоцину. Дія його на міометрій аналогічна дії
окситоцину. ОДА-914 застосовують трансбукально у таблетках (по 25 або 50
ОД речовини в таблетці) кожні 30—40 хв протягом 5 год залежно від
одержуваного ефекту. Доза дезаміно-окситоцину має бути суворо
індивідуальною. Середня доза становить (520±32,6) ОД (Л.С.Персіанинов,
1971). Позитивний результат після застосування ОДА-914 одержано у 89,4%
роділь. Цей самий препарат можна вводити інтрацервікально за внутрішній
матковий зів (1 таблетку).

Методика стимуляції пологової діяльності простагландином F,n. З метою
лікування первинної слабкості пологової діяльності, особливо в разі
передчасного відходження навколоплідних вод та при незгладженій шийці
матки, дуже успішно застосовують також простагландин F,h. Методика його
застосування така: вміст флакона (5 мг препарату) розчиняють у 100 мл 5%
розчину глюкози. Розчин вводять внутрішньовенно крапельно спочатку із
швидкістю 20 крапель за 1 хв (50 мкг/хв), через 1 год доводять її до 30
крапель за 1 хв (100 мкг/хв). Уже через 15—30 хв після внутрішньовенного
введення простагландину F,fi проявляється його висока тономоторна дія на
міометрій.

При стимуляції пологової діяльності середня тривалість введення
простагландину F,a становить 3—3,5 год, при цьому витрачається в
середньому 7 мг препарату. За даними Л.С.Персіанинова (1972),
простагландин F,n не викликає змін функції серця плода і не підвищує
артеріальний тиск у роділлі. Застосовують також синтетичний
15-метил-простагландин F2n, тономоторна дія якого на міометрій переважає
дію звичайного простагландину F,rx у 10 разів. Введення простагландинів
показане переважно при «незрілій» шийці матки.

У рідкісних випадках у разі первинної слабкості пологової діяльності
проводиться оперативне розродження шляхом кесаревого розтину. Операція
показана тоді, коли навколоплідні води відійшли передчасно, немає ефекту
від медикаментозного лікування, особливо якщо при «незрілій» шийці матки
немає динаміки її розкриття, тривалість безводного проміжку становить 7—
8 год.

Оперативне розродження шляхом кесаревого розтину при первинній слабкості
пологової дільності показане також в інтересах плода в разі гострої його
гіпоксії, особливо при обтяжуючому акушерському анамнезі
(мертвонародження при попередніх пологах, літній вік першороділлі),
безплідність в анамнезі тощо).

Поряд з медикаментозними засобами та акушерськими маніпуляціями для
стимуляції пологової діяльності можуть застосовуватися нетрадиційні
методи (акупунктура, електроакупунктура тощо). Із цих методів у наш час
для стимуляції пологової діяльності в акушерській практиці найчастіше
застосовується електроакупунктура, для проведення якої використовують
різні електростимулятори типу Ж-6805, мультивібратори та інші прилади,
котрі дають змогу регулювати частоту, форму імпульсу, амплітуду, силу й
напругу струму. Стимуляцію точок акупунктури проводять за допомогою
змінного струму частотою від 2 до 15 Гц, прямокутними імпульсами.
Добирають режим електростимуляції індивідуально. Нерідко для посилення
ефекту рефлексо-голкотерапії використовується вплив постійним струмом
через введені в активні точки голки. Для досягнення терапевтичного
ефекту достатньо скористатися слабкими струмами (50—70 мкА).

Під час проведення електроакупунктури з метою стимуляції та посилення
слабкої пологової діяльності використовують, як правило, дві точки: на
правій руці точка Хе-гу і на лівій нозі точка Сан-інь-цзяо. До срібних
голок-електродів підключається імпульсний електростимулятор у різних
режимах стимуляції залежно від стану роділлі та ефекту стимуляції.
Електростимуляція матки проводиться серіями протягом 15 хв з короткими
паузами. Загальна тривалість електростимуляції 3 год. При підключенні до
голок-електродів імпульсного струму з частотою до 1000 Гц і силою 1,5 мА
спостерігаються спочатку активізація нервово-м’язового апарату верхніх і
нижніх кінцівок, потім через кілька хвилин посилюються перейми або
потуги. Ця методика стимуляції пологової діяльності проста,
високоефективна, економічна, не має негативного впливу і безпечна для
матері і плода. Внаслідок такої стимуляції після того, як розвинеться
добра пологова діяльність, розродження настає швидко.

При лікуванні слабкості пологової діяльності використовують 1-й варіант
збудливого методу. При цьому рекомендується завдавати поодинокі, але
сильні подразнення протягом 8—10 хв у такі основні точки: Хе-гу,
Сан-інь-цзяо, Гуань-юань, Тай-чун, Кунь-лунь, Чжу-цзи.

Як самостійний метод впливу на рефлекторні зони й точки акупунктури у
наш час застосовують низькоенергетичні оптичні квантові генератори —
лазери. Монохроматичне когерентне випромінювання дає певний лікувальний
ефект. Випромінювання гелій-неонових лазерів справляє стимулю-вальний
вплив на біологічні тканини. Відбувається стимуляція активних точок за
рахунок поглинання енергії випромінювання. На організм загалом, а також
на периферичну і центральну нервову систему це випромінювання шкідливого
впливу не справляє.

Лазерне випромінювання використовується для подразнення перелічених
раніше точок акупунктури від кількох секунд до 20—30 с. Для посилення
ефекту акупунктури енергія лазера спрямовується безпосередньо на голки,
введені в активні точки.

Під час лікування первинної слабкості пологової діяльності необхідний
ретельний контроль за станом плода. Як тільки з’являться найменші ознаки
гіпоксії його, показане застосування всіх наявних засобів, спрямованих
на боротьбу з цим станом. Крім того, у зв’язку з тим, що при первинній
слабкості пологових сил дуже часто виникає метаболічний ацидоз організму
матері й плода, показане через кожні 4—5 год профілактичне введення
препаратів для боротьби з можливою гіпоксією плода.

При лікуванні первинної слабкості пологової діяльності у зв’язку з
уповільненим темпом розкриття шийки матки рекомендується призначення
спазмолітичних препаратів (2 мл 2,5% розчину но-шпи, 1 мл 1% розчину
апрофену, 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату та ін.), які можна вводити
разом з пологостимулювальною сумішшю внутрішньовенно крапельно або
застосовувати внутрішньом’язово.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020