.

Використання наочних посібників при розв’язуванні задач з математики у початкових класах (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1 17371
Скачать документ

Курсова робота

Використання наочних посібників при розв’язуванні задач з математики у
початкових класах

Зміст Стор.

Вступ
3

Розділ 1. Значення питання у шкільній практиці 6

1.1. Загальна характеристика застосування наочності при
вивченні 6

математики

1.2. Види наочних посібників та методика їх використання 10

Розділ 2. Особливості наочності при проведення уроків 13

2.1. Використання наочності під час введення задач нового виду
13

2.2. Застосування наочних посібників для закріплення навичок
18

розв’язувати задачі

2.3. Наочність для навчання учнів розв’язувати задачі на рух
21

Висновки 25

Список літератури
27

Додатки
28

Вступ

Одним з основних завдань, що стоять перед школою, є зміцнення зв’язку
навчання з життям. При вивченні математики це насамперед означає, що
навчання повинно спиратися на власний життєвий досвід дітей, а
педагогічний процес повинен забезпечити найсприятливіші умови для
уточнення, систематизації і всебічного збагачення цього досвіду,
розвитку інтересу до вивчення математики. Психологи довели, що розвиток
інтересу учнів до навчання – одна з важливих проблем удосконалення
початкової освіти.

Важливою умовою у здійсненні визначених завдань на уроках математики у
початкових класах є раціональне використання вчителем різних засобів
наочності. Уміле використання різноманітної наочності у процесі навчання
сприяє розвитку самостійності, активності, творчої пізнавальної
діяльності, що значною мірою забезпечує підготовку їх до самостійної
практичної роботи.

Застосування наочності є одним з основних дидактичних принципів
навчання. На основі безпосередніх сприймань і міркувань, що спираються
на наочність, у дітей спочатку створюється уявлення, а потім формуються
поняття. Від якості засвоєння цих початкових понять залежить успіх
дальшого засвоєння математики. Дитина розуміє все доступне, наочне,
конкретне; вона може запам’ятати певні абстрактні твердження, але, не
зміцнені наочністю, вони будуть для неї тільки беззмістовними фразами.

У першому розділі курсової роботи розкриватимуться загальні відомості з
опрацьованого питання: види наочності та загальна характеристика їхнього
застосування при вивченні математики у початкових класах. Мета цього
розділу – показати, що за допомогою використання наочності виявляються
величини, про які йдеться в задачі та з’ясовуються зв’язки між ними,
зазначити, що вибір ілюстрації до задачі, повнота її аналізу, ступінь
самостійності учнів у розв’язуванні залежить від новизни і складності
задачі.

У другому розділі йтиме мова про використання наочних посібників для
введення задач нового виду, для закріплення навичок їх розв’язання у
початкових класах, а це має надзвичайно велике значення, тому що її
застосування в постановці задач орієнтує учнів не лише на сприймання
даної кількості предметів, на конкретну характеристику даних в задачі
величин, а ставить їх перед необхідністю встановлювати зв’язок між
вимогою і умовою задачі, навчає виконувати дії аналізу, синтезу,
порівняння тощо. В свою чергу розв’язання задач розвивають в школярів
навчальні, розвивальні і виховні функції. Навчальні функції задач
спрямовані на формування системи математичних знань, умінь і навичок на
різних етапах її засвоєння.

Під розвивальними розуміють функції задач, спрямовані на формування в

Учнів науково-теоретичного, зокрема функціонального, стилю мислення, на
оволодіння ними прийомами розумової діяльності. Виховні функції задач
дають змогу пов’язати навчання з життям, ознайомити учнів з пізнавально
важливими фактами, виховують у дітей свідоме ставлення до навчання,
любов до Батьківщини, бажання зробити власний внесок у загальну справу.

Мета курсової роботи – показати значення використання наочних посібників
і технічних засобів навчання , які допомагають розкрити зміст і обсяг
нових понять, закріплювати матеріал, що вивчається, бути засобом
контролю, забезпечувати активну самостійну навчальну діяльність дітей.

Наочність у різних школах використовується по-різному. Деякі вчителі
розуміють принцип наочності дуже вузько, зводячи його тільки до зорових
сприймань учнів. Тому завдання курсової роботи – показати як потрібно
правильно використовувати наочні посібники під час введення задач нового
виду та для їхнього закріплення, враховуючи при цьому вікові та
індивідуальні особливості учнів, застосування у навчальному процесі
прийомів і методів, що істотно впливають на виховання і розвиток дітей.

Ушинський обґрунтував принцип наочності і науково розробив способи його
здійснення, сформулював ряд цінних порад і вказівок, вимагав
конкретизувати математичні поняття, вказував, що навчання повинно
будуватися на живому спогляданні, на конкретних образах з додержанням
принципу від конкретного до абстрактного. Основними засобами навчання
він вважав предмети з натури, моделі, малюнки, що відображають предмети.
Він зазначав: «Нехай діти вимірюють клас, усі мови, двері, вікна, нехай
перелічують сторінки своїх підручників і зошитів і про все це складають
свої задачі, які поступово ускладнюватимуться, але ніколи не
втрачатимуть свого практичного наочного характеру».

Історично, досліджене питання курсової роботи – це узагальнення
передового досвіду вчителів. Це джерело не виключається й нині, але
застосовують і нові методи, що є результатом наукових досліджень. При
цьому враховуються нові напрямки в самій науці математиці, дані
психолого-педагогічних досліджень, рекомендації науково-методичних
семінарів, конференцій. Результати наукових досліджень спочатку
перевіряються на практиці роботи окремих вчителів і шкіл, а потім
ефективні методи запроваджуються в масову практику.

Розділ 1. Значення питання у шкільній практиці

1.1. Загальна характеристика застосування наочності при вивченні
математики

У процесі викладання математики в початкових класах, учитель спирається
як на безпосереднє сприймання учнями окремих предметів або фактів, так і
на їхню уяву. У початкових класах вона є засобом здобування учнями
чуттєвих даних, необхідних для утворення уявлень і понять про предмети
чи явища навколишньої дійсності. За допомогою наочності збагачується,
розширюється особистий пізнавальний досвід учнів, розвивається
спостережливість.

Розвиток абстрактного мислення – одне з основних завдань навчання
математики в початкових класах. Під керівництвом учителя учні знаходять
загальне в окремих предметах і явищах, відокремлюють істотне від
неістотного, головне від другорядного, усвідомлюють зв’язки предметів і
явищ. Для розвитку абстрактного мислення важливо створити відповідні
умови, однією з яких є цілеспрямоване використання наочності. В
оволодінні розумовими операціями (аналіз, синтез, порівняння,
абстракція, узагальнення) учням допомагають різні наочні посібники.

У процесі навчання навчальні посібники використовуються по-різному: для
ознайомлення з новим матеріалом, закріплення знань, умінь і навичок,
перевірки засвоєння їх. Коли наочний посібник виступає як джерело знань,
він особливо повинен підкреслювати істотне – те, що є основою для
узагальнення, а також показувати неістотне, його другорядне значення.
Так, моделі прямокутників треба взяти різних розмірів – це дає
можливість дітям побачити, що рівність протилежних сторін є загальна
властивість будь-яких прямокутників, вона не залежить від довжини його
сторін.

Ознайомлюючи з новим матеріалом, вчитель часто використовує наочний
посібник для конкретизації нових знань. У цьому разі наочний посібник
виступає як ілюстрація словесних пояснень. Наприклад, допомагаючи дітям
у пошуках розв’язку задачі, вчитель робить схематичний малюнок або
креслення до задачі, пояснюючи прийом обчислення, супроводить пояснення
діями з предметами і відповідними записами. При цьому важливо
використати наочний посібник своєчасно, ілюструючи суть пояснення,
залучаючи до роботи з посібником і пояснення самих учнів. Під час
розкриття прийому обчислення, вимірювання, розв’язування задачі тощо,
треба особливо чітко показувати рух (додати – присунути, відняти –
відсунути). Супроводячи пояснення малюнком і математичними записами на
дошці, вчитель не лише полегшує сприймання матеріалу дітьми, а й
одночасно показує зразок виконання роботи в зошитах. Тому креслення і
записи на дошці треба виконувати грамотно, красиво розміщувати їх на
дошці і стежити за тим, щоб їх було добре видно всім дітям. Під час
ознайомлення з новим матеріалом і особливо під час закріплення знань і
умінь, треба так організувати роботу з наочними посібниками, щоб учні
самостійно оперували ними і супроводили дії відповідними поясненнями.
Якість засвоєння матеріалу в цих випадках значно підвищується, бо в
роботу включаються різні аналізатори. При цьому діти не лише опановують
математичні знання, а й набувають уміння самостійно виготовляти наочні
посібники. Учитель повинен заохочувати дітей до використання наочних
засобів під час самостійної роботи. На етапі закріплення знань і умінь
широко використовують для різноманітних вправ довідкові таблиці, таблиці
для усної лічби, малюнки, схеми, креслення для складання задач дітьми.
Наочні посібники іноді використовують для перевірки знань, умінь учнів.
Наприклад: щоб перевірити, як засвоїли діти поняття многокутника, можна
запропонувати їм за допомогою паличок скласти многокутник зазначеного
виду (додаток 1). Використовуючи роздавальний матеріал (картки з
відрізками многокутниками), учитель перевіряє уміння вимірювати довжину
відрізків, площу і периметр многокутників тощо. Найбільше унаочнення
потрібно при вивченні нового матеріалу, при закріпленні і повторенні –
лише частково. З невстигаючими учнями унаочнення треба використовувати
частіше.

Щоб наочне приладдя відповідало своєму призначенню, до нього слід
ставити такі вимоги:

Будова, форма приладдя повинні бути простими. Колір спокійний, приємний
для ока.

За розмірами прилад чи посібник повинен бути таким, щоб учні добре
бачили його з останньої парти, але не громіздким, з добре прогнаними
частинами, щоб зручно було їх ставити, переносити, вішати, швидко
знімати.

Для лічби не слід брати круглих предметів (каштанів, жолудів, горіхів)
бо на парті вони не тримаються, скочуються, що часто зриває урок.

Не можна використовувати для лічби і сірникові палички.

4. Предмети для лічби повинні бути у всіх однаковими на певному уроці.

Різноманітність цих предметів призводить до того, що учні
цікавляться

предметами, які є в товаришів, обмінюються ними.

Отже, неправильно підібране наочне приладдя не допомагатиме, а
заважатиме роботі. Наочні посібники треба вміло застосовувати під час
уроку. Слід пам’ятати, що унаочнення не самоціль, а засіб навчання:
допомагає учням засвоювати математичні поняття, переходити від
конкретного сприймання до абстрактного висновку. При надмірному
унаочненні робота схожа на гру, учень бавиться, не напружуючи думки.
Таке унаочнення втрачає свою доцільність, воно перетворюється у гальмо
розумового розвитку учнів. Такі факти бувають на практиці, наприклад:
першокласника навчають вибирати арифметичні дії (додавання або
віднімання) під час розв’язування арифметичних задач. Учитель
використовує для цього картинку, на якій намальовано пташок, що сидять
на гілці, і пташок, які підлітають до них (або, навпаки, відлітають від
них). Учень, спостерігаючи цю картину, знаходить відповідь задачі
простим перелічуванням, не виконуючи жодної арифметичної дії над
числами. Наочність використана в цьому випадку, не лише допомагає, але й
навпаки, затримує формування уміння розв’язувати задачі, тобто вибирати
дію над числами, заданими в умові. Інший приклад: відомо, що треба
ілюструвати дітям незнайомі предмети, про які згадується в задачі,
демонструючи відповідну картинку (трамвай, завод – сільським дітям;
ферму, стіг, скирту – міським дітям). Проте немає потреби демонструвати
картинки із зображенням відомих дітям предметів. Наочність у навчальному
процесі буде корисною тільки тоді, коли вчитель використовуватиме всі її
види (предметну наочність, таблиці, схеми, діафільми, діапозитиви) не
перевантажуючи при цьому кожний окремий урок різними засобами
унаочнення. Учитель, який не користується наочним приладдям, виконує
роботу формально. Його учні можуть знати правила, але безпосередні
будуть у життєвій практиці.

Такі учні напам’ять знають, що збільшити число на скільки-то одиниць –
значить додати, а збільшити число у скільки-то разів – означає
помножити, проте не можуть роздати з пачки зошити так, щоб другий учень
одержав у п’ять раз більше від першого, а третій на чотири зошити більше
ніж другий, бо вони цих понять не вивчали за допомогою наочного
приладдя. Навчання здійснювалося словесним методом і не дало потрібних
результатів, бо практичних навичок учні не набули. Щоб уникнути таких
явищ, кожний учитель повинен унаочнювати викладання математики.

У процесі навчання важливо своєчасно переходити від предметних і
образних до умовної (символічної) наочності. Так, наприклад, якщо
спочатку при ознайомленні з розв’язанням задач нового виду зміст задачі
ілюструють діями з предметами, то пізніше досить записати задачу
коротко. Роль символічної наочності зростає із зростанням у дітей
математичних знань і розвитком мислення учнів, символічна наочність стає
основним засобом наочного навчання математики.

Під час уроків математики особливо необхідне широке застосування
дидактичного матеріалу. При поясненні нового поняття дидактичний
матеріал обов’язково повинен бути на парті у кожного учня. Не можна
обмежуватись одним видом приладдя. Така одноманітність не сприяє
утворенню абстрактних понять. Якщо учні не мають дидактичного матеріалу,
їм доводиться в умі виконувати лічбу. Такі уроки стомлюють дітей,
внаслідок чого інтерес до математики знижується. Цінність дидактичного
матеріалу саме в тому й полягає, що очі, руки, мозок учня – все працює
разом, забезпечена рухливість, установлюється робоча дисципліна без
будь-якого натиску з боку вчителя і підвищується пізнавальна активність
учнів. Наочні посібники дають змогу урізноманітнити навчальний процес,
зробити його більш плідним, цікавим, захоплюючим, ефективно організувати
як колективну, так і індивідуальну роботу.

1.2.Види наочних посібників та методика їх використання

Методично правильно побудоване навчання математики повинно починатися з
конкретного і поступово переходити до абстрактних висновків. Переходу
від сприймання конкретного до абстрактного і від абстрактного до
конкретного сприяють засоби навчання.

Під засобами навчання математики розуміють сукупність об’єктів будь-якої
природи, кожний з яких повністю або частково замінює поняття, яке
вивчається, дає нову інформацію про нього.

У початкових класах використовуються різні засоби навчання: підручники,
навчальні посібники для учнів (картки з математичними завданнями, зошити
з друкованою основою, довідники тощо), спеціальні наочні посібники
(предмети або їх зображення, розрізні цифри, знаки дій і порівняння,
моделі геометричних фігур), інструменти і прилади (лінійка, циркуль,
кутник, палетка),технічні засоби навчання

Навчальні наочні посібники поділяють на: натуральні і образотворчі. До
натуральних наочних посібників, які використовують на уроках математики,
належать: зошити, олівці, палички, кубики, тощо.

Серед образотворчих наочних посібників виділяють образні: предметні
картинки, зображення предметів і фігур з паперу і картону, таблиці із
зображенням предметів або фігур. Різновидністю образотворчих наочних
посібників є умовні (символічні) посібники: картки із зображеннями
математичних символів (цифр, знаків дій, знаків відношень «> », «

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020