Реферат

з предмету “Вища математика”

на тему:

“Системи координат”

1. Поняття житлового фонду України, його складові

Житловий фонд — це сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій
території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним
для проживання громадян. Житловий фонд України є сукупністю жилих
квартир (будинків) приватної, державної, комунальної та колективної
власності.

До житлового фонду України входять:

1) жилі будинки — будинки, які призначені для проживання людей, мають
одну чи кілька квартир, а також необхідні допоміжні приміщення.

Під жилими будинками розуміють будівлі, що характеризуються сукупністю
таких ознак:

— відповідність будівель архітектурно-будівельним,
санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам і стандартам, що
робить ці будівлі придатними для постійного проживання в них громадян;

— прийняття в експлуатацію комісією фахівців і спеціалістів зведеного
будинку, що відповідає зазначеним умовам;

— реєстрація в органах місцевого самоврядування будівлі як жилої.

Слід відрізняти допоміжні приміщення від підсобних приміщень жилого
будинку.

Допоміжні приміщення жилого будинку — приміщення призначені для
забезпечення та утримання будинку, а також побутового обслуговування
населення за місцем проживання (вестибюль, сходова клітка, перехідний
шлюз, міжквартирний коридор, колясочна, підвали, горища тощо);

2) квартири — частини жилих будинків, що призначені для проживання
самітніх осіб, однієї або кількох сімей з упорядженими

жилими кімнатами, підсобними приміщеннями, окремим виходом на сходову
клітку, галерею, в коридор або на вулицю;

3) частина квартири (одноквартирного будинку) — жила кімната (кімнати) у
квартирі (одноквартирному будинку), придатна для постійного проживання
самітньої особи чи сім’ї, а також підсобні приміщення квартири
(однокімнатного будинку).

Підсобні приміщення — це приміщення кухні, ванної кімнати чи душової,
санвузла, квартирного коридору чи прихожої, вбудованих у квартирі
кладових або шаф. Вони не можуть бути предметом окремого договору оренди
(найму).

Відповідно до форм власності житловий фонд поділяється на

1) державний (комунальний),

2) колективний, що включає громадський житловий фонд і фонд
житлово-будівельних кооперативів, та

3) приватний.

2. Юридична класифікація жилих будинків і приміщень

За ст. 7 проекту ЖК, житловий фонд України за формою власності поділяють
на такі категорії:

1) приватний житловий фонд. Сюди входять зведені жилі будинки,
приватизовані квартири (будинки), що знаходяться на праві приватної
власності та призначені для задоволення житлових потреб власників і
членів їхніх сімей. Законодавство дозволяє належне їм житло здавати в
оренду чи найм іншим особам.

Питома вага приватного житлового фонду швидко збільшується і в
майбутньому має становити понад 90 відсотків.

Суб’єктами права приватної власності на житло є громадяни України,
іноземці та особи без громадянства, які набули на нього право власності
на законних підставах;

2) житловий фонд колективної власності включає громадський житловий
фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів.

До громадського житлового фонду в першу чергу входить фонд колективних
сільськогосподарських підприємств, створених на основі колгоспів,
радгоспів. Слід зазначити, що у регулюванні житлових відносин в
колективному фонді є багато особливостей щодо надання та користування
житлом.

Суб’єктами права на житло колективної власності є трудові колективи
державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства,
кооперативи, господарські товариства, об’єднання громадян, релігійні та
інші організації, що є юридичними особами;

3) державний житловий фонд складається з житлового фонду, що належить
державним підприємствам, установам і організаціям на праві повного
господарського відання або оперативного управління.

4) комунальний житловий фонд — це фонд, що належить на праві власності
територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Суб’єктом права власності на комунальний житловий фонд є територіальні
громади.

Не належать до житлового фонду України нежилі приміщення в житлових
будинках, тобто частини будинку з окремими входами, призначені для
торговельної, іншої, не забороненої законом діяльності та не шкідливої
для експлуатації будинку. До житлового фонду не входять вбудовані нежилі
приміщення в жилих будинках, призначені для торгівлі, громадського
харчування, побутового та інших видів обслуговування населення.

Відповідно до статей 4—6 ЖК державний житловий фонд включає в себе жилі
будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі
приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання
громадян.

Відносини, пов’язані з використанням під житло приміщень у нежилих
будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються
нормами цивільного, а не житлового законодавства, незалежно від їх
тривалості.

3. Призначення житлового фонду України

Згідно з проектом ЖК за призначенням житловий фонд можна поділити на
такі категорії:

1) житловий фонд загального призначення — це сукупність житла всіх форм
власності, призначеного для проживання громадян.

2) житловий фонд соціального призначення — це житло, призначене для
проживання громадян, які потребують соціального захисту. До цієї
категорії громадян відносяться: інваліди, ветерани, самітні громадяни
похилого віку, їм надається житло в будинках-інтернатах.

Виселення з будинку-інтернату з власної ініціативи громадянина
провадиться за його письмовою заявою, а з ініціативи власника або
установи, у віданні якої перебуває будинок-інтернат, — тільки у судовому
порядку;

3) житловий фонд спеціального призначення — це житло, що надається в
користування працівникам підприємств, установ і організацій та тим
громадянам, які за характером їх трудових відносин мають проживати за
місцем роботи або поблизу нього, — службове житло; робітникам,
службовцям, студентам, учням, а також іншим громадянам на відповідний
строк надаються гуртожитки; інвалідам, ветеранам, самітнім громадянам
похилого віку — місця в будинках-інтернатах. До фонду спеціального
призначення належить також житло призначене для тимчасового проживання
переселених громадян — маневрений житловий фонд, а для біженців,
безпритульних і вимушених переселенців — готелі-притулки.

Житловий фонд спеціального призначення формується шляхом споруджених
квартир нових будинків, переобладнання існуючих будинків і квартир інших
категорій житлового фонду, переобладнання нежилих будинків і включення
їх до житлового фонду, а також шляхом переведення одного житлового фонду
до фонду іншого призначення.

До житлового фонду спеціального призначення належать:

1) службове житло;

2) гуртожитки для проживання самітніх громадян (жилі кімнати для
спільного користування кількох осіб, які не перебувають у родинних
зв’язках);

3) гуртожитки для проживання сімей (житло), що складається з однієї або
кількох кімнат і перебуває у користуванні окремої сім’ї;

4) будинки (квартири) маневреного житлового фонду;

5) будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів, самітніх громадян
похилого віку;

6) готелі-притулки.

Готелі-притулки призначені для тимчасового проживання громадян, які
потерпіли від стихійного лиха або іншої екстремальної ситуації, а також
для розміщення біженців.

Готелі-притулки створюються у разі виникнення надзвичайної ситуації на
базі існуючих готелів, гуртожитків, баз відпочинку, пансіонатів та інших
приміщень, що можуть бути пристосовані для тимчасового проживання
громадян.

Громадяни, які постраждали від стихійного лиха, а також біженці
(потерпілі особи) користуються готелями-притулками безоплатно.

Після ліквідації стихійного лиха чи іншої екстремальної ситуації та
розселення потерпілих осіб, які проживали в готелях-притулках,
провадиться зміна статусу цих приміщень.

Більша частина квартир розміщується в будинках, що перебувають у
власності місцевих органів самоврядування. З часу прийняття Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний житловий фонд,
у тому числі і відомчий, передається у комунальну власність місцевим
органам самоврядування. Цей процес просувається повільно також і через
те, що органи місцевого самоврядування не завжди зацікавлені отримувати
житловий фонд, який потребує ремонту, витрачати кошти на його утримання.

Недостатня нормативна урегульованість питань передачі житлового фонду,
відсутність заінтересованості сторін у такій передачі, а це стосується
особливо того житлового фонду, який потребує ремонту, призводить до
того, що під видом ремонту чи реконструкції житловий фонд фактично
передається у власність інвесторам — приватним юридичним і фізичним
особам. Щоб уникнути таких випадків необхідно врегулювати це питання
законодавче, зокрема встановити норму, яка б забороняла продавати,
передавати іншим способом (в заставу, оренду, міну) жилі будинки
державного (комунального) житлового фонду та жилі будинки, що належать
до відомчого житлового фонду, у тому числі й незавершене будівництво
жилих будинків, приватним особам.

У зв’язку з цим розглянемо правові підстави та порядок передачі
житлового фонду у комунальну власність.

Державний житловий фонд, що перебуває у повному господарському віданні
чи оперативному управлінні державних підприємств, установ та
організацій, за їх бажанням може передаватися у комунальну власність за
місцем розташування будинків. Цей фонд надається у власність відповідних
міст, селищ і сіл безоплатно. Основні засади передачі об’єктів права
державної власності у комунальну власність територіальних громад міст,
селищ, сіл або у їх спільну власність визначаються Законом України «Про
передачу об’єктів права державної та комунальної власності». Цим же
законом регулюються зворотні процеси, пов’язані з передачею об’єктів
права комунальної власності у державну власність.

Передача об’єктів з державної у комунальну власність територіальних
громад сіл, селищ, міст здійснюється за згодою сільських, селищних,
міських рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ,
міст — за наявності згоди районних і обласних рад.

Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському
віданні підприємств, установ, організацій, у комунальну власність
визначається Кабінетом Міністрів України, який, окрім того, визначає і
порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об’єктів з
комунальної власності у державну.

Передача об’єктів здійснюється комісією з питань передачі об’єктів, до
складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад,
місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти
державним майном, фінансових органів, підприємств, трудових колективів
підприємств, майно яких підлягає передачі. Порядок утворення і роботи
комісії визначається Кабінетом Міністрів України — у разі передачі
об’єктів у державну власність, і відповідними органами місцевого
самоврядування — якщо об’єкти передаються у комунальну власність.

Комісія визначає технічний стан жилого будинку та у разі потреби приймає
рішення щодо ремонту будинку, джерела його фінансування, термін
виконання робіт.

Об’єкти житлового фонду передаються разом з майном підприємств, що
обслуговували ці об’єкти, у тому числі — основними фондами,
ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами,
технікою для прибирання, — у частині, що визначається комісією з питань
передачі об’єктів, яка здійснює передачу.

Разом з відомчим житловим фондом комунальним підприємствам передаються
зовнішні мережі електро-, тепло-, водопостачання і водовідведення, а
також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні,
котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані
приміщення, обладнання тощо).

У разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації підприємств,
установ чи організацій, у повному господарському віданні яких перебував
державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) водночас
передається у комунальну власність відповідних міських, селищних,
сільських рад.

Якщо житловий фонд перебуває у віданні кількох державних підприємств, з
яких принаймні одне зазнало банкрутства, зміни форми власності чи
ліквідації, всі частини будинку можуть бути передані у комунальну
власність одночасно при згоді інших підприємств. У разі відсутності
такої згоди у комунальну власність передається тільки та частина
будинку, яка перебувала у віданні, зазнала банкрутства, змінила форму
власності або ліквідована.

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується
головою і членами комісії та затверджується виконавчим органом, який
утворив цю комісію. З моменту підписання акта виникає право власності на
об’єкт передачі. До акта приймання-передачі відомчого житлового фонду в
комунальну власність додаються: акт передачі наявного службового житла,
договори оренди нежилих приміщень, акт передачі договорів найму жилих
приміщень. Зміна умов договорів найму або оренди здійснюється відповідно
до чинного законодавства.

Передача об’єктів державної власності до сфери управління центральних і
місцевих органів виконавчої влади у комунальну власність, а також
передача об’єктів комунальної власності у державну власність має бути
погоджена з Фондом державного майна України.

Органи, уповноважені управляти об’єктами державної власності, в межах
повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України стосовно об’єктів
державної власності, що належать до сфери їх управління, погоджують
передачу об’єктів державної власності до сфери управління інших органів,
уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність і
передачу об’єктів комунальної власності у державну власність.

Оскільки житловий фонд у багатьох випадках перебуває у незадовільному
стані і потребує ремонту, знайти джерела для фінансування ремонту
будинку надзвичайно важко, оскільки підприємства, які передають житловий
фонд у комунальну власність, коштів не мають, а тому здійснення передачі
проходить у складних умовах.

Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами
торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового
обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну
власність відповідних рад.

Список використаної літератури

Житловий кодекс Української РСР.

Жилищное законодательство / Сост. С. Т. Вечфинский, Й. Н. Куче-ренко //
Сб. нормативних актов. — К.: Наук, думка, 1990.

Жилищный кодекс Украинской ССР: Науч.-практич. комментарий / М. А.
Голодный й др. — К.: Политиздат УкраиньІ, 1990.

Законодавство України про нерухомість / Упор. Я. М. Гутарін, К.: Юрінком
Інтер, 1999.

Житлове законодавство України / укл. М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. —
К.: Юрінком Інтер, 1998.

Житлове законодавство України / Упор. М. І. Мельник М І Хав-ронюк. — К.:
ТОВ «Гранд», 1998.

Похожие записи