Реферат з математики
Робота з математично обдарованими дітьми
Цікавою є зарубіжна практика роботи з обдарованими дітьми. В школах
Англії надають великого значення роботі з ними. Передусім цьому сприяє
жорстка диференціація навчання і селекція, раннє виявлення
обдарованості; надання допомоги сім’ям з низьким рівнем доходів для
оплати навчання дітей у приватних школах з тим, щоб допомогти
обдарованим дітям з робітничого середовища здобути найкращу освіту;
створення гомогенних груп, в яких є змога ефективніше організувати
навчання обдарованих; індивідуальний підхід у навчанні, гнучкість
навчального розкладу; створення міжшкільних спеціальних курсів для
обдарованих дітей; прискорене засвоєння курсу школи чи окремих курсів;
використання найсучасніших технічних засобів у навчальному процесі,
насамперед комп’ютерів, дослідницького та проблемного методів навчання,
а також методу проектів, що самостійно розробляються, організація
конкурсів та олімпіад.
У СІЛА для дітей з особливими здібностями існує прискорене навчання,
програма якого передбачає дострокове завершення шкільного навчання.
Обдарованій дитині можуть дозволити почати навчатися в школі раніше. В
її стінах створюють умови для засвоєння нею програми швидше, ніж це під
силу учням із середніми здібностями. Можливе дострокове переведення із
класу в клас. У роботі з такими дітьми практикують швидкий темп навчання
з окремих дисциплін, створення спеціальних груп прискореного навчання,
складання тестів з окремих дисциплін екстерном. Використовуються
програмоване та
індивідуалізоване навчання і комп’ютер.
Вирішуючи проблему навчання обдарованих дітей, необхідно насамперед
визначити, в якій формі прояву ми сподіваємося побачити
обдарованість у наших учнів, тому що обдарованість може виявлятися як
обдарованість:
– явна (виявлена), “в усіх на очах”. Звичайно, у цьому випадку
мають на увазі високу обдарованість. Фахівці стверджують, що число
таких обдарованих дітей складає приблизно 1-3% від загального числа
дітей ;
– вікова, тобто в одному віці дитина виявляє явну обдарованість а
потім, через декілька років, ця обдарованість кудись зникає;
– прихована (потенціальна, невиявлена), тобто обдарованість, яка з
якихось причин не виявила себе в навчальній або іншій діяльності дитини,
але існує як потенціальна перспектива розвитку II здібностей. Дітей з
прихованою обдарованістю значно більше, ніж з явною. Передбачено, що
загальне число явно і неявно обдарованих дітей складає 20-25% від
загального числа учнів.
Коли йдеться про зміст шкільного курсу математики, то, звичайно, мають
на увазі засвоєння учнями певної системи математичних знань, умінь і
навичок. Але не можна зводити все математичне навчання в шкоді до
передачі учням визначеної суми знань і навичок. Це обмежувало б роль
математики в загальній освіті. Тому перед школою стоїть важливе завдання
математичного розвитку учнів.
Математичні здібності — це здатність утворювати на математичному
матеріалі узагальнені, згорнуті, гнучкі й обернені асоціації та їх
системи. До складових математичних здібностей слід віднести:
* здатність до формалізації математичного матеріалу,
відокремлення форми від змісту, абстрагування від реальних
ситуацій і їх кількісних відношень та просторових форм; оперування
структурами відношень і зв’язків;
* здатність до узагальнення матеріалу;
* здатність до оперування числовою і знаковою символікою;
* здатність до логічних міркувань, пов’язаних з потребою
доводити, робити висновки; здатність до скорочення процесу міркувань;
* здатність до переходу від прямого до оберненого ходу думки;
* гнучкість мислення незалежно від впливу шаблонів.
Математика сприяє виробленню особливого виду пам’яті — пам’яті,
спрямованої на узагальнення, творення логічних схем, формалізованих
структур, виховує здатність до просторових уявлень.
Наявність математичних здібностей в одних учнів і недостатня
розвинутість їх в інших вимагає від учителя постійного пошуку, шляхів
формування і розвитку таких здібностей у школярів.
Рівнева диференціація з урахуванням психології математичних здібностей
учнів збільшує можливості роботи вчителя. Такий підхід створює умови для
розвитку здібностей учнів, які мають природжені задатки до занять
математикою, і забезпечує посильною роботою учнів, які не мають таких
задатків. Виконуючи посильні завдання, учень отримує впевненість у своїх
силах.
Усі задачі я поділяю на три типи:
1. Задачі, які розв’язую для кращого засвоєння теорії;
2. Тренувальні вправи, мета яких – виробити навички;
3. Задачі, за допомогою яких розвиваю математичні здібності учнів.
Розв’язування задач – це робота дещо незвичайна, адже це розумова
та. А щоб навчитися будь-якій роботі, треба спочатку добре вивчити той
матеріал, над яким доведеться працювати, ті інструменти, з допомогою
яких буде виконуватись робота.
Отож, для того щоб навчити учнів розв’язувати задачі, я пропоную їм
розібратись в тому, що вони собою являють, як побудовані, з яких частин
складаються, що потрібно знати, щоб розв’язати ту чи іншу задачу.
Учні п’ятого класу вже знають, що під математичною задачею розуміють
будь-яку вимогу обчислити, побудувати, довести що-небудь, пов’язане з
числовими величинами або геометричними фігурами. Арифметичною задачею
називають вимогу знайти числове значення деякої величини, якщо дано
числове значення інших величин і залежність, яка зв’язує їх як між
собою, так і з шуканою величиною. (У початкових класах в основному
розглядаються так звані сюжетні задачі, в яких описується кількісна
сторона деяких явищ. Сюжетну задачу, для розв’язання якої треба виконати
дві чи більше пов’язаних між собою арифметичних дій, називають
складеною. Щоб розв’язати складену задачу, пропоную учням спочатку
скласти план розв’язування. План складається на основі аналізу задачі,
який проводять від числових даних або від запитання.
Аналізу задачі передує ґрунтовне вивчення умови і запитання задачі.
Наприклад задача: З Донецька до Києва А.Солов’яненко вирушив потягом,
який був у дорозі 13 годин і йшов зі швидкістю 53 км/год. З Києва до
Мілана він лет із літаком зі швидкістю 575 км/год. Яка відстань між,
оперними театрами Донецька і Мілана?
Аналіз числових даних. Відомо, що потяг їде 13 годин із
швидкістю
58 км/год. з Донецька до Києва.
За цими даними можна дізнатися, яку відстань проїхав А.Б. Солов’яненко.
Для цього треба швидкість помножити на час. Так само знаходимо відстань
з Києва до Мілана. Знаючи, кількість кілометрів які проїхав потягом
Анатолій Борисович і скільки пролетів літаком, можна знайти весь шлях.
Для цього треба виконати додавання знайдених відстаней.
Аналіз від запитання. У задачі треба знайти всю відстань між оперними
театрами Донецька і Мілана. Ми не можемо відразу відповісти на це
запитання, бо невідома відстань від Донецька до Києва і від Києва до
Мілана. Щоб знайти пройдений шлях, треба знати швидкість і час руху.
Це в задачі відомо. Помножимо швидкість на час і дізнаємося
пройдений шлях. Отже, план розв’язування задачі такий;
1. Скільки кілометрів подолав Анатолій Борисович потягом?
2. Скільки кілометрів пролетів літаком?
З. Яка відстань між оперними театрами Донецька І Мілана?
Отже, підвищення ефективності навчання математики можна досягти,
продуктивно реалізуючи всі дидактичні функції математичних задач.
Велику роль відіграють задачі, які учні складають самі. Складання задачі
часто вимагає роздумів, які під час розв’язку готових задач не потрібні.
Тому складання задач сприяє розвитку творчого мислення учнів.
Щоб вивчення математики викликало в учня задоволення, треба, щоб він
заглибився у суть ідеї цієї науки, відчув внутрішній зв’язок усіх ланок
міркувань, які дають можливість зрозуміти і саме доведення, і його
логіку. Якщо учень хоча б раз досяг ясності в розумінні суті, проник у
внутрішній зв’язок понять і логічних висновків, то йому буде важко
задовільнитися потім заучуванням без. розуміння. І тоді він здійснятиме
відкриття: процес власної думки вимагає значно менших зусиль і витрат
часу, ніж вивчення напам’ять.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
