КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Поняття статистики як науки”

ПЛАН

1. Формування статистики як науки. Предмет і методи статистики

2. Завдання статистики

3. Статистичні закономірності

4. Правове регулювання статистики в Україні

Використана література

1. Формування статистики як науки.

Предмет і методи статистики

Статистика є самостійною суспільною наукою, яка має свій предмет і
методи досліджень. Статистика виникла з практичних вимог суспільного
життя.

Вже в стародавньому світі виникла необхідність підрахунку чисельності
мешканців міст та країн, необхідність враховувати кількість людей,
придатних до військової справи. Інформація такого гатунку необхідна була
для збору податків, ведення війн і т.д.

Надалі кількість “підконтрольних” явищ збільшується, особливо з
розвитком капіталізму, коли виникає потреба у акумуляції інформації про
ринки праці, ринки збуту, ресурси.

В середині 17 століття в Англії виник науковий напрямок, що пізніше
отримав назву “політична арифметика”. Цей напрямок був започаткований
Вільямом Петті (1623-1687) та Джоном Граунтом (1620-1674). “Політичні
арифметики” на основі вивчення інформації про масові суспільні явища
намагалися виявити закономірності суспільного життя і таким чином
відповісти на питання, що виникали з розвитком капіталізму.

Разом зі школою “політичних арифметик” в Англії та Германії розвивались
школи описових статистик — так звані “державоведення”. Виникнення
“державоведення” відносять до 1660 року.

Розвиток політичної арифметики та “державоведення” призвів до появи
науки статистики.

Поняття “статистика” походить від латинського “status”, що означає —
положення, стан, порядок явищ. В науковий обіг термін “статистика” ввів
професор Геттингенського університету Готфрид Ахенваль (1719-1772).

В залежності від об’єкту вивчення статистика як наука поділяється на
соціальну, демографічну, економічну, промислову, торгівельну,
банківську, фінансову, медичну і т.д. Загальні властивості статистичних
даних незалежно від їх природи та методи їх аналізу вивчаються
математичною статистикою і загальною теорією статистики.

Кілька слів про предмет статистики. Статистика має справу перш за все з
кількісною стороною явищ і процесів суспільного життя. Однією з
характерних властивостей статистики є те, що при вивченні кількісних
аспектів явищ, вона віддзеркалює якісні особливості цих самих явищ,
тобто вона вивчає кількість у нерозривному зв’язку з якістю. Якість у
науковому розумінні — це властивості, притаманні предмету чи явищу, які
відрізняють даний предмет чи явище від інших.

Користуючись філософською термінологією, можна стверджувати, що
статистика вивчає суспільні явища як єдність їхньої якісної та
кількісної визначеності, тобто вивчає міру суспільних явищ.

Важливими складовими статистичної методології є 1) масове
спостереження, 2) групування, узагальнені характеристики, 3) аналіз і
узагальнення статистичних фактів та виявлення закономірностей у
досліджених явищах.

1. Для того, щоб описати довільне масове явище з кількісної сторони,
необхідно спочатку зібрати інформацію про його відповідні елементи. Це
досягається за допомогою масового спостереження, яке базується на
статистичних правилах.

2. Зібрані статистичні спостереження підлягають початковому науковому
аналізу, в результаті якого зі всієї сукупності обстежених одиниць
виділяють характерні частини (групи). Виділення груп та підгруп зі всієї
сукупності називається статистичним групуванням. Групування в статистиці
є основою для обробки і аналізу зібраної інформації. Обробка
здійснюється за певними принципами і правилами.

3. В процесі обробки статистичної інформації сукупність досліджених
одиниць та виділені підгрупи характеризують системою числових
характеристик: абсолютних та середніх величин, відносних величин,
показників динаміки і т.д.

Статистика – багатогалузева наука, вона складається з окремих розділів
(галузей).

Для вивчення свого предмету статистика розробляє та використовує різні
методи, сукупність яких утворює статистичну методологію.

Особливості статистичної методології можна узагальнити у таких
положеннях :

точний вимір та опис масових даних;

вимір та аналіз диференціації явищ;

використання зведених (узагальнюючих) показників для характеристики
явища та закономірностей їх розвитку.

Існують три основні стадії економіко-статистичного дослідження:

Збирання первинної статистичної інформації.

Статистичне зведення та обробка первинної інформації.

Аналіз статистичної інформації.

На першій стадії статистичного дослідження використовують метод
статистичного спостереження.На другій стадії –метод зведення та
групування.На третій стадії –метод узагальнюючих показників.

При аналізі статистичних даних використовують табличнийтаграфічний
методи.

Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні
має бути визначення суті явища, що вивчається, його істотних
властивостей.

Методологічні підстави статистики надаються у загальній теорії
статистики.

Масові соціально-економічні процеси життя суспільства вивчає
соціально-економічна статистика.

Статистика окремих галузей – промислова, сільськогосподарська, торгівлі,
фінансів, культури. В усіх галузевих статистиках використовують методи
загальної теорії статистики.

Статистика має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її
від інших суспільних наук. Ці особливості пов’язані з пізнанням
суспільно-економічних явищ і процесів, тобто характеристикою кількісної
їх визначеності, наприклад, характеристика зміни чисельності населення,
його структури, випуску продукції в різних галузях суспільного
виробництва, чисельності робітників, зміни показників ефективності в
галузях економіки, співвідношення між обсягом виробленої і реалізованої
сільськогосподарської продукції тощо.

Кількісну сторону цих явищ і процесів статистика вивчає в нерозривному
зв’язку з їх якісними характеристиками, збагачуючи тим самим наші знання
і даючи можливість пізнати суть розвитку явищ і процесів.

При вивчення кількісної сторони масових суспільних явищ та процесів
статистика використовує свої поняття і категорії, які складають її
специфічну мову. Це такі поняття:

ознака – властивість, характерна риса або інша особливість одиниць,
об’єктів, які можуть бути спостережені або виміряні (буває якісною та
кількісною);

варіація – коливання величини ознаки у окремих одиниць сукупності явищ;

статистична сукупність – множина об’єктів або явищ, які мають одну або
декілька загальних ознак і розрізняються між собою по інших ознаках;

статистичний показник – кількісна оцінка властивості явища, яке
вивчається в умовах конкретного місця й часу;

статистична закономірність – кількісна закономірність зміни у просторі
та в часі масових явищ та процесів суспільного життя, які складаються з
множини елементів (одиниць сукупності);

респондент – особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному
спостереженню;

Держкомстат – центральний статистичний орган України.

2. Завдання статистики

Велике значення статистики в суспільстві пояснюється тим, що вона є
одним з найпотужніших засобів ведення обліку. Облік є засобом
систематичного вимірювання та вивчення суспільних явищ за допомогою
кількісних методів. Не кожне вивчення кількісних співвідношень є
обліком. Різні кількісні співвідношення між явищами можна представити
тими чи іншими математичними формулами і це саме по собі ще не буде
обліком.

Одна із характерних особливостей обліку — підрахунок окремих елементів,
окремих одиниць, які складають те чи інше явище. Облік включає
застосування математичних формул, але їх застосування обов’язково
пов’язане з підрахунком елементів. Облік є засобом контролю і
узагальнення процесів суспільного розвитку.

Лише завдяки статистиці керуючі органи мають змогу отримувати різнобічну
інформацію про керовані об’єкти, якими є як національне господарство так
і галузі окремого підприємства. Статистика дає сигнали про негаразди в
окремих частинах механізму керування, вказуючи напрямки зворотного
зв’язку — керованих розв’язків. Загальні принципи і методи наукових
досліджень є підвалинами для розуміння і вірного використання
статистичної методології.

Отже головною задачею статистики є отримання, облік, обробка і
збереження інформації, яка віддзеркалює суспільний розвиток.

Таким чином статистика є найважливішим інструментом пізнання і
використання економічних та інших законів суспільного розвитку.

3. Статистичні закономірності

Розуміння статистичної закономірності неможливе без пізнання діалектики,
особливо діалектики необхідного і випадкового. Статистична сукупність
складається з одиниць, які відрізняються ознаками та умовами. Вплив на
сукупність природних, економічних та інших умов для індивідуальних ознак
різний, тому результат для індивідуального значення ознаки є випадковим.
Випадкове явище може відбуватися або не відбуватися, тобто існує його
імовірність. Головною умовою імовірності є наявність достатнього поля
дії незалежності, яка породжує випадковість.

Імовірність певного результату є частота появи ознаки індивідуального
явища, тобто це завжди імовірність, яка визначається поєднанням різних
умов. Індивідуальний результат тут не залежить від інших індивідуальних
результатів.

Статистика тісно пов’язана з математикою, проте математика користується
абстрактними теоремами, які не розглядають співвідношення з реальною
дійсністю. Дійсні ж процеси соціальних, економічних та інших явищ вивчає
статистика. Це вимагає від неї не абстрактного опису дійсності, а
пізнання складних умов і чинників розвитку явищ і процесів.

Закон великих чисел – це загальний принцип в силу якого кількісні
закономірності, які притаманні масовим суспільним явищам проявляються
лише в достатньо великій кількості спостережень.

Закономірності, які знайдені за допомогою закону великих чисел –це
масові статистичні закономірності.

Статистичні закономірності можна об’єднати у чотири групи в залежності
від їх вияву.

Закономірності розвитку (динаміки) явищ.

Закономірності розподілу елементів сукупності.

Закономірності структурних зрушень.

Закономірності зв’язку між явищами.

Загальний механізм дії статистичної закономірності як форми причинного
зв’язку обумовлюється співвідношенням необхідності та випадковості,
загального та часткового.

4. Правове регулювання статистики в Україні

Верховна Рада України у 1992 році ухвалила Закон України “Про державну
статистику”. В 2000 році були внесені зміни до нього.

Закон регулює правові відносини у галузі державної статистики, визначає
права і функції органів державної статистики, організаційні засади
здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної
та об’єктивної статистичної інформіції щодо економічної, соціальної,
демографічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею
держави та суспільства.

Законом України від 13.07.2000р. №1922-III ”Про внесення змін до Закону
України “Про державну статистику”(далі –Закон) з 1 січня 2001 року
запроваджується статус конфіденційності для отримання первинної
статистичної інформації від респондентів. Забороняється оприлюднювати
дані статистичних спостережень без посилання на джерело інформації.

Цим Законом викладено в новій редакції Закон України від 17.09.92р.
№2614 –XII “Про державну статистику” (далі –попередня редакція Закону).
Вперше наведено визначення основних статистичних термінів. Закон
позбавив органи статистики права одержувати від банківських установ в
10 –денний термін інформацію про відкриття рахунків суб’єктам
підприємницької діяльності, некомерційної діяльності та громадським
об’єднанням. Натомість, органи статистики отримали право подавати
правоохоронним органам пропозиції щодо притягнення винних у порушенні
вимог Закону посадових осіб та громадян –суб’єктів підприємницької
діяльності до відповідальності, передбаченої законодавством.

Законом чітко визначено, що первинні дані, отриманні органами державної
статистики від респондентів під час проведення статистичних
спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані
органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю,
пов’язаною зі збиранням та використанням адміністративних даних, є
конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується
виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. А
поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити
конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента,
забороняється.

Статистичну інформацію, отриману органами державної статистики під час
статистичних спостережень, не можуть вимагати органи державної влади,
місцевого самоврядування, інші юридичні особи, об’єднання громадян,
посадові та інші особи з метою використання для прийняття рішень щодо
конкретного респондента. Таким чином, Закон гарантує право підприємців
на непоширення інформації про їхній бізнес як серед конкурентів, так і
серед інших органів державної влади (крім статистичних): така інформація
може поширюватися лише в сукупності інших даних в знеособленому
вигляді. А у разі “витоку” інформації через органи статистики винних
можна притягати навіть до кримінальної відповідальності.

Відповідно до Закону України від 02.10.92р. №2657 –XII “Про інформацію”,
громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного,
ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру,
одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного,
ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і
не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим
доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та
встановлюють до неї систему (способи) захисту. Саме згідно з цим Законом
державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому
публікуванню, а також забезпечується відкритий доступ громадян, наукових
закладів та інших зацікавлених організацій до неопублікованих
статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, встановлених цим
Законом. А відповідно до статті 148-7 Кримінального кодексу України,
умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою,
якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю,
якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало
великої матеріальної шкоди суб’єкту підприємницької діяльності,
карається позбавленням волі на строк до двох років, або позбавленням
права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітної плати
(5900 грн.).

Водночас ця заборона не поширюється на:

— знеособлену статистичну інформацію у незведеному вигляді, яка не
дозволяє визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного
респондента;

— інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів і видів діяльності
підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено
законодавством.

Одним з найголовніших нововведень у Законі є те, що при використанні
даних статистичних спостережень в засобах масової інформації, для
поширення в інформаційних мережах, на паперових, магнітних та інших
носіях, в наукових працях тощо користувачі з 1 січня 2001 року
зобов’язані посилатися на їх джерело.

Нагадаємо, що з 23 серпня 2000 року відчутно зросли штрафи за ненадання
статистичної інформації. Законом України від 13.07.200р. №1929-III “Про
внесення змін до Кодексу України про адміністративні порушення ” (див.
“Документи для роботи” №36/2000) втричі підвищено штрафи за ненадання
або надання у перекрученій формі, не в повному обсязі, не за формою
статистичної інформації (мінімальний штраф для підприємців становить 170
грн.). Саме цим законом запроваджено відповідальність за використання
статистичної інформації в засобах масової інформації, для поширення в
інформаційних мережах, на паперових, магнітних та інших носіях, в
наукових працях тощо без посилення на її джерело.

Законом №1929-III викладено у новій редакції статтю 186-3 Кодексу про
адміністративні правопорушення. Розширено коло порушень та встановлено
жорсткіше покарання для посадових осіб та громадян –суб’єктів
підприємницької діяльності за порушення щодо подання статистичної
звітності.

На жаль, як і раніше, незважаючи на те, що органи статистики існують за
рахунок платників податків, запити звичайних юридичних та фізичних осіб
на статистичну інформацію платні (стаття 24 Закону), але є змога
самостійно отримувати статистичну інформацію в бібліотеках, в тому числі
бібліотеках органів статистики.

Система державної статистики побудована за адміністративно
–територіальним принципом. На Україні діє державний комітет статистики
(Держкомстат), якому підпорядковані управління статистики областей.
Низовими ланками статистичного управління є відділи статистики у районах
та містах. Держкомстат України видає накази, інструкції та вказівки з
питань організації обліку й звітності. Органи статистики проводять
перевірки стану звітності , а також вірогідності звітних даних. Вони
мають право відмінити не затверджену в установленому порядку звітність.

Створено Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України. Кожна
організація, підприємство, установа заповнює реєстраційну картку.

Основна діяльність по міжнародній статистиці ведеться у рамках ООН.
Статистична комісія ООН здійснює розробку методології статистичних
робіт, зіставності показників, консультує з питань збору, накопичення,
розробки, аналізу та розповсюдження статистичної інформації.

Потреби, що виникають внаслідок декількох напрямків щодо вдосконалення
статистичних розробок:

Впровадження у статистичну практику таких складних моделей, як
національні рахунки і таблиці “витрати — випуск”, що потребують вхідних
скоординованих статистичних даних, що легко і точно зводяться у
відповідності з цими моделями.

Розширення використання статистики для розробки соціально –економічних
планів і політики, а також аналізу їх ефективності, що вимагає більш
надійних статистичних даних, які легко можна було б порівнювати.

Комп’ютирізація статистичних інформаційних систем, потрібних для
досягнення найбільшої продуктивності й ефективного управління даними
стандартизованої та надійної вхідної інформації.

Виникла необхідність у створенні інтегрованої статистики.

Інтегрована статистика – це система статистичних даних, які були зібрані
та зведені у відповідності з певними принципами чи критеріями. Такими є:

1) використання стандартів одиниць статистичного обліку, системи
класифікацій, визначення елементів даних.

Стандартизація обліку та статистики передбачає встановлення єдиних норм
та вимог щодо обліку та статистики, застосування уніфікованого набору
стандартів, що регулюють облікову подію та її відображенняу звітності.
Стандартизація дозволяє глобалізувати облікову політику, принципи й
систему бухгалтерського обліку і звітності;

2) інтегрованого реєстру одиниць статистичного обліку.

Використана література:

1. Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. Статистика
підприємництва: Підручник. Київ: Вища школа, 1999.

2. Головач А.В., Єріна А.М., Козирєв О.В. Статистика: Підручник. Київ:
Вища школа, 1993. 623с.

3. Єріна А.М., Пальян З.О. Теорія статистики: Практикум. 2-е вид.-К.:
Знання, КОО, 2001.

4. Закон України “Про державну статистику” // Відомості Верховної Ради
України. –1992. -№ 43.

5. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України.
–1992. -№ 48. –1 грудня.

6. Кулинич О.І. Теорія статистики: Підручник. 2-е допрацьоване і
доопрацьоване видання. Київ: Державне Центрально – Українське
видавництво, 1996.

7. Кулинич О.І. Економічна статистика – Хмельницький, Вид-во Поділля,
2000.

8. Статистика. Підручник // С.С.Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та
ін.-2-ге вид.-К.:КНЕУ, 2000.

9. Назаров М.Г. и др. Социальная статистика: Учебник. М.: Финансы и
статистика. 1998.

10. Харченко Л.П., Долженкова В.Г. і др. Статистика: курс лекцій.
Москва, 2000. 310 с. Новосибирская государственная академия экономики и
управления.

11. Экономическая статистика. Учебник /Под ред. Ю.Н.Иванова. М: ИНФРА.
1999.

PAGE

PAGE 14

Похожие записи